Добірка наукової літератури з теми "Історичний підхід"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Історичний підхід".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Історичний підхід"
1
Krutsevych, Tetiana, Oksana Marchenko та Vitalii Melnik. "Історичні засади формування гендерного підходу у фізичному вихованні". Physical education, sport and health culture in modern society, № 4(48) (30 грудня 2019): 19–31. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-04-19-31.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. У представленій роботі викладено основні теоретичні аспекти та історичні передумови виникнення гендерного підходу у фізичному вихованні. Розглянуто та охарактеризовано співвідношення біологічних та соціальних характеристик особистості крізь призму категорії «гендер». Основою особливістю даного дослідження є міждисциплінарний, крос-секторальний підхід щодо гендерної проблематики, який охоплює відповідні філософські, психолого-педагогічні, соціологічні, правові та інші аспекти до його розуміння. Наголошено на синкретичному поєднанні відомостей теорії і практики фізичної культури, педагогіки, психології в контексті організації навчання та виховання школярів в процесі їхньої гендерної соціалізації. Мета. Вивчення історичних засад у формуванні гендерного підходу у структурі розвитку фізичної культури і спорту. Методи дослідження. Були використані теоретичні методи дослідження: аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація, теоретичне моделювання. Результати дослідження. Обґрунтовано актуальність обраної теми, проаналізовано та узагальнено дані вітчизняних і зарубіжних авторів щодо історичних передумов диференційованого фізичного виховання молоді. Систематизуючи сутнісно-змістовну характеристику категорії «гендер» у контексті психолого-педагогічних досліджень, констатуємо його різне тлумачення дослідниками, розглянуто історичний аспект виникнення ґендерного підходу в педагогічній науці, охарактеризовано особливості розвитку ґендерних досліджень в Україні. З’ясовано, що факторами впливу на пріоритети використання гендерного підходу у фізичному вихованні є дискусійні питання переважання двох парадигм: соціокультурної і соціо-біологічної, що переконливо доводить про необхідність залучення нових знань у галузі фізичної культури і спорту з визначенням пріоритетних напрямків спрямованого впливу гендерного підходу на формування цінностей індивідуальної фізичної культури школярів. Висновки. Історичний аспект формування гендерного підходу у сфері фізичної культури і спорту має певні відмінності та особливості, що робить його окремим напрямком гендерного пізнання, згідно з яким усі педагогічні та соціокультурні аспекти у фізичному вихованні молоді можуть мати гендерний вимір. Використання гендерного підходу в теорії і методиці фізичного виховання надає широкі можливості для конструктивної взаємодії змісту гендерних досліджень з наявними методиками навчання та концепціями у сфері фізичного виховання школярів.
2
Kalanova, S. M. "Аналіз поколінь: теоретичні та методологічні компоненти". Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, № 11(139) (15 жовтня 2016): 65. http://dx.doi.org/10.15421/1716123.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено різні теоретичні підходи до вивчення поняття «покоління» на різних етапах дослідження. Порівняльно-історичний метод дозволив з’ясувати, як ця концепція розвивалася, інвестовано деякий зміст на різних етапах суспільного розвитку в ньому. Розуміння покоління багатозначної категорії, яка вимагає міждисциплінарного підходу, прийшов не відразу, а тільки соціально-культурний підхід дозволяє розглядати концепцію створення цікавого плану. Автор на основі теоретичного аналізу уточнює покоління чіткості. Слід зазначити, що термін «покоління» використовується в різних варіантах здійснення, система має символ, який може бути проаналізований при дослідженні взаємодій між поколіннями.
3
Болокан, І. В. "Реалізація норм адміністративного права: системно-історичний підхід". Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки, № 2 (2017): 72–79.
Знайти повний текст джерела
4
Абакумова, О. О. "Історичний підхід до рефлексії феномена дистанційної освіти". Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Філософія. Психологія. Педагогіка, № 2 (35) (2012): 3–11.
Знайти повний текст джерела
5
ЛЕВИЦЬКА, Надія, Людмила ЛУЦЬ та Богдан ЯКИМОВИЧ. "СУЧАСНІ НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ІСТОРИЧНОЇ ТА ІСТОРИКО-ПРАВОВОЇ МЕТОДОЛОГІЇ: ЗБІГИ І ПАРАЛЕЛІ". Східноєвропейський історичний вісник, № 22 (27 березня 2022): 226–39. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.22.253749.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – виявити характерні риси методології сучасної історичної науки, науки історії держави та права, підвищити рівень методологічної ефективності наукових студій, зокрема, з історії держави та права. В основі методології дослідження – уявлення про історичну науку як систему знань про закономірності розвитку людства в минулому, а історичну методологію – як систему пізнавальних підходів, принципів, методів, які спрямовані виявити історичні закономірності. Водночас правова наука розуміється як організована за допомогою пізнавальної методології система знань про правові закономірності, способи та засоби конструювання правової дійсности, а її метод – як спосіб (система прийомів) пізнання, завдяки яким виявляються правові закономірності. Таке методологічне підґрунтя дало можливість охарактеризувати історико-правовий метод, дати його визначення, встановити основні прийоми, які входять до його складу. Наукова новизна статті полягає у тому, що в ній уперше в Україні крізь призму сучасного розуміння історичної науки та правової науки, наукової методології виокремлено склад історико-правового методу, сформульовано його дефініцію, виявлено проблеми сучасної історико-правової методології та запропоновано можливі способи їх розв’язання. Висновки. Аналіз наукової літератури на історичну тематику дає підставу констатувати, що в історичній науці сформовано розуміння її сутності та змісту, визначено методологію історичних досліджень. Але відсутні чіткі уявлення про науку історії держави та права, її методологію, історико-правовий метод пізнання. Не визначено природу цієї науки, яка має міжгалузевий характер, її методологію, а також її співвідношення з історичною наукою. Це може спричинити появу низки проблем, як-от: ототожнення прийомів історичного методу та історико-правового; підміна понять; створення «методологічних каталогів» у правових студіях, які не дозволяють отримати об’єктивні знання про державно-правові явища. А це, своєю чергою, може породжувати спрощене розуміння історико-правових закономірностей, їх підміну, фраґментарний характер їх обґрунтування, суб’єктивне тлумачення історичних джерел. У статті акцентується увага на визнанні провідної ролі історико-правового методу в ретроспективних дослідженнях державно-правових явищ. Історико-правовий метод розглядається як система прийомів пізнання державно-правових явищ минулого, виявлення закономірностей їх функціонування та розвитку в конкретних умовах реконструйованого періоду. До його складу слід зарахувати насамперед такі прийоми: збору та аналізу даних щодо державно-правових явищ, зокрема, критики джерел (що охоплює аналіз документів, інтерпретацію їх змісту, опис); узагальнення; універсальної гіпотези; індуктивні; еволюційні; телеологічні; прийоми реконструкції. Це допоможе уникнути ототожнення між прийомами, що входять до складу історико-правового методу та його різновидів (історико-правового, порівняльного, типологізаційного тощо), підміни історико-правового методу іншими загальнонауковими чи спеціяльно-юридичними методами, а також провести “термінологічну ревізію” поняттєвого апарату (засобів пізнання). Такий кут зору дає можливість формувати чіткіші уявлення про придатність та межі застосування поняттєвого історико-правового апарату до конкретних умов реконструйованого періоду, збагатить науку історії держави і права ефективними методологічними надбаннями.
Ключові слова: історична наука, методологія історичної науки, наука історії держави та права, історія держави та права України, історико-правовий метод.
6
Таможська, І. В. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ ЗАСОБОМ ПРИВАТ-ДОЦЕНТУРИ В УНІВЕРСИТЕТАХ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 3 (29 квітня 2021): 61–67. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-09.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зазначено, що поняття «концепція дослідження» базується на наукових підходах, які визначають стратегію дослідницької та практичної діяльності, а термін «підхід» певною мірою зумовлений соціальним контекстом, що визначає зміст та спрямованість такої діяльності. Виокремлено методологічні принципи, що забезпечують системну спрямованість наукового дослідження і практичного пізнання об’єкта (цілісності, примату цілого над складовими частинами, ієрархічності, структурності, самоорганізації, взаємозв’язку із зовнішнім середовищем). Акцентовано увагу на тому, що предметом цивілізаційного підходу є сукупність усіх форм життєдіяльності суспільства (матеріальних, ідейних, культурних, релігійних, моральних) у їхньому історичному розвитку й наступності. Висвітлено систематизацію парадигмальних підходів С. Бобришева (парадигмально-педагогічний, поліпарадигмальний, цивілізаційний, культурологічний, аксіологічний), в основу яких покладено концепції та теорії, що визначають детермінації суспільного розвитку людства. Підкреслено, що цивілізаційні підходи дозволяють відтворити провідні виміри історико-педагогічного процесу (власне історичний, соціокультурний, історичного розвитку освіти, педагогічного знання). Розглянуто особливості реалізації системного, цивілізаційного та парадигмального методологічних підходів у контексті аналізу системи підготовки науково-педагогічних кадрів засобом приват- доцентури в університетах України другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Системний підхід сприяв тому, щоб виявити цільову, змістову, процесуальну, організаційну та технологічну цілісність у системі підготовки науково-педагогічних кадрів. Парадигмальний підхід дозволив дослідити зміну домінантних освітніх установок у підготовці науково-педагогічних кадрів у вітчизняних університетах України крізь призму провідних освітніх парадигм. Цивілізаційний підхід спрямував на виявлення передумов процесу запровадження кадрового інституту приват-доцентів у системі вищої освіти.
7
Петруня-Пилявська, Наталія. "ТИПОЛОГІЗАЦІЯ КУЛЬТУРИ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ". ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, № 9 (10 січня 2020): 81–84. http://dx.doi.org/10.36074/2617-7064.09.018.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано, що типологізація культури є розгляд культури та її специфічні культурологічні підходи відповідно до її внутрішньої динаміки та історичного розвитку, класифікаційні особливості, розподілу за типами культур людської цивілізації. Простежено, що процедура типологізації культур залежить від обраного критерію, тому теорія культури може запропонувати різноманітні варіанти класифікацій. Виділено такі типи культур: етнічна культура, з розглядом дефініції «етнічність». Показано, що етнічна культура найбільше виявляється у таких сферах, як природна, або національна, мова, а також в певному порядку побуту, у повсякденній поведінці, в традиціях, звичаях, віруваннях, типових ментально-психологічних рисах її носіїв. Зроблено висновок, що вищою формою етнічності в сучасному світі є нація і що на фундаменті етнічної спільності часто виникають національні культури. Доведено, що національна культура вміщує всю сукупність цінностей, норм, звичаїв, вірувань людей, що належать до однієї нації, тобто тих, хто має територіальну, господарську, ментальну і мовленнєву спільність. Простежено, що концептуальним підходом у типологізації культури є загальновизнана основа для об’єднання культур у групи, якою слугує поняття «культурна епоха». Зіставлено формалізаційний і цивілізаційний підходи у типологізації культур. Доведено, що цивілізаційний підхід у типологізації культур розрізняє окремі цивілізації за такими характерологічними критеріями, як історичний період, географічний простір, провідна технологія виробництва, політичні відносини, специфіка духовного життя. Проаналізовано, що загальновизнаною в теорії культури є історична типологізація культур, концептуальним підходом якої є класифікація за історичним типом із подальшими узагальненнями, виокремленнями типових груп і тенденцій розвитку.
8
НАКОНЕЧНА, АННА. "Міжнародний білль прав людини: потребовий вимір". Право України, № 2018/09 (2018): 177. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-09-177.
Повний текст джерелаАнотація:
Загальна декларація прав людини, а також похідні від неї інші складові Міжнародного білля про права людини, до якого вона входить, були предметом нечисленних досліджень, що базувалися на різноманітних методологічних підходах. Проте зазначені акти поки що не ставали предметом наукового дослідження з позиції потребового підходу. Останній ґрунтується на соціальноправовій парадигмі та є гранично-гуманістичним, оскільки його осердям є реальне існування кожної людини, яке неминуче опосередковується процесом задоволення її потреб. Метою дослідження є висвітлення та обґрунтування результатів саме такого дослідження. Виявлено фіксацію людських потреб та інтересів у Загальній декларації прав людини та Міжнародних пактах Організації Об’єднаних Націй 1966 р. про права людини. Здійснено дещо нетрадиційну класифікацію таких потреб та інтересів. Визначено кількісні показники кожного з різновидів потреб (інтересів), передбачених цим первинним Міжнародним біллем про права людини. Так, за критерієм життєді яльності, в якій виникають та існують людські потреби (інтереси), серед останніх найбільшу питому вагу займають потреби (інтереси) особистісні (14 випадків), далі йдуть потреби (інтереси) у сфері соціального захисту (9 випадків), економічні (5 випадків), культурно-духовні (3 випадки); залежно від виду носіїв потреб у досліджених міжнародно-правових актах більше акцентовано увагу саме на потребах (інтересах) індивідуальних (20 випадків), колективно-індивідуальних (14 випадків) та колективних (4 випадки). Базовими концептуальними підходами для формування методології цього дослідження є соціально-детерміністична парадигма та діалектичний підхід. Згідно з соціально-детерміністичною парадигмою права людини обумовлюються біосоціальними чинниками. Спираючись на діалектичний підхід, можна пояснити причину фіксації тих чи інших прав у міжнародних актах, дослідити їх взаємозв’язок, взаємообумовленість та історичний розвиток. Цим зумовлені методи дослідження Міжнародного білля про права людини, зокрема потребовий підхід, конкретно-історичний метод, методи кількісного та якісного аналізу. Потребовий підхід постулює ідею про те, що сутність соціальних явищ становлять ті корисні їх сторони, які можуть бути використані людиною та суспільством для задоволення їхніх потреб. Конкретно-історичний метод передбачає з’ясування умов, за яких приймалися досліджувані міжнародно-правові акти. Метод якісного аналізу дає змогу розглянути сутність людських потреб (інтересів), передбачених цими актами. За допомогою методу кількісного аналізу визначено кількість випадків фіксації різноманітних видів потреб (інтересів) у досліджуваних міжнародно-правових актах.
9
Andrieieva, Elena, Anna Hakman, Svitlana Duditska та Igor Nakonechnyi. "Історія зародження тренажерних засобів рекреаційно-оздоровчої діяльності". Physical education, sport and health culture in modern society, № 4(48) (30 грудня 2019): 3–8. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-04-03-08.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Засобами рекреаційно-оздоровчої діяльності є тренажерні пристрої, інвентар, предмети, все фізичні вправи, ігри, естафети – все це пов’язано з розвагою. Основна мета рекреаційно-оздоровчої діяльності за допомогою тренажерних засобів, предметів та інвентарю є організація дозвіллєвої діяльності в інтересах зміцнення і збереження здоров’я, а не досягнення максимальних результатів в рухової діяльності. Саме вивчення історії створення та розповсюдження тренажерів у рекреаційно-оздоровчої діяльності дозволить визначити особливості їх функціонування для різних груп населення. Мета дослідження – дослідити історію зародження тренажерних засобів рекреаційно-оздоровчої діяльності. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети дослідження використовували історичний підхід. У межах історичного підходу активно застосовували порівняльно-історичний метод, який уключав два види: порівняльно-типологічний метод, та порівняльно-історичний. Теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел проводили задля дослідження історичних аспектів розвитку тренажерних засобів у рекреаційно-оздоровчій діяльності. Результати дослідження. У ході дослідження визначено основи зародження тренажерів у античні часи. Проаналізовано зародження та масове розповсюдження тренажерів у другій половині ХІХ століття. Визначено, що фундаментатором сучасних тренажерних засобів рекреаційно-оздоровчої діяльності став шведський лікар Густав Вільгельм Зандер (1835−1920), який здійснив справжній прорив у сфері оздоровлення людей за допомогою тренажерних пристроїв. Висновки. Винахід тренажерів має історичний характер, так як інтерес до здорового і сильного тіла був з давніх часів. Особливу увагу рекреаційно-оздоровчому обладнанню зростає з кожним днем, тому що кількість людей що бажає бути здоровим та гарним зростає. З появою нових технологій виробництва, матеріалів, нових розробок в конструкціях і можна досягти величезного успіху в сфері оздоровлення людей.
10
Morgun, S. A., A. A. Zaudalska, O. M. Ivanko, I. V. Ogorodniychuk, A. A. Belov, V. I. Nikhotsa та O. G. Smirnov. "Теоретичні аспекти використання ризик-орієнтованого підходу при здійсненні діяльності санітарно-епідеміологічних закладів Збройних Сил України за дотриманням вимог санітарного законодавства". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 2 (30 червня 2021): 34–42. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.2(2)-034.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження: аналіз та узагальнення даних літератури щодо визначення терміну “ризик” та «ризик-орієнтований підхід» та його застосування у практичному аспекті діяльності санітарно-епідеміологічних закладів Збройних Сил України за дотриманням вимог санітарного законодавства.
Матеріали та методи: Застосовували методи дослідження (діалектичний, історичний, емпіричний, спостереження, порівняння, діалектичний, систематизації, моделювання, узагальнення). Здійснено вивчення нормативно – правової бази та зарубіжної літератури, які представляють весь спектр питань з предмету дослідження.
Результати. В статті авторами проаналізовано теоретичні основи поняття “ризик” та “ризик-орієнтований підхід”. Доведено, що перехід на роботу за ризик-орієнтовним підходом буде сприяти: підвищенню результативності, уніфікації та стандартизації контрольно-наглядової діяльності; здійсненню диференційованого підходу до проведення перевірок за дотриманням вимог законодавства з урахуванням потенційного ризику заподіяння шкоди здоров’ю військовослужбовців.
Висновки. Проаналізовано дефініцію поняття “ризик”, “ризик-орієнтований підхід” та їх сучасні інтерпретації. Показана важливість використання ризик-орієнтованого підходу організації діяльності за дотриманням вимог санітарного законодавства для забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя особового складу. Це дозволяє: виявляти пріоритетні фактори ризику, оптимізувати діяльність епідеміологічних закладів Збройних Сил України, оцінювати ризики і на їх основі приймати управлінські рішення.
Дисертації з теми "Історичний підхід"
1
Дворкін, Ігор Володимирович. "Нова локальна історія у викладанні історії України у технічних ВНЗ". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/46454.
Повний текст джерела
2
Харченко, О. М. "Сучасні підходи у дослідженнях з урбаністики: до вивчення українського міста XIX ст". Thesis, НТУ "ХПІ", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/21320.
Повний текст джерела
3
Ілляшенко, Сергій Миколайович, та Ю. М. Гладенко. "Туристичний імідж регіону: структура, підходи до оцінки та управління". Thesis, 2018. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/46039.
Повний текст джерела
4
Тюрменко, Ірина Іванівна. "Підходи до розроблення політики збереження цифрової історико-культурної спадщини на веб-сайтах архівних установ". Thesis, 2015. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/19322.
Повний текст джерелаАнотація:
Тюрменко І. І. Підходи до розроблення політики збереження цифрової історико-культурної спадщини на веб-сайтах архівних установ / І. І. Тюрменко // "Матеріали 4-ї Міжнародної конференції ICS-2015 "Інформація. комунікація. Суспільство 2015". – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2015. – С.234-235.Розглядаються підходи до політики збереження цифрової спадщини на веб-сайтах архівів. Запропоновані рекомендації є результатами аналізу веб-сайтів державних архівів. Дослідження проводилося в рамках Міжнародного науково-дослідного проекту InterPARES Trust.
Книги з теми "Історичний підхід"
1
Горенко, О. М. Соціальні горизонти європейського єднання і Україна: концептуально-історичні підходи та політична практика. Київ, 2007.
Знайти повний текст джерелаТези доповідей конференцій з теми "Історичний підхід"
1
Аксакова, Н. О. "ГУМАНІСТИЧНІ ПІДХОДИ ТА ЕКОЛОГІЗАЦІЯ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНОЇ ПАМ'ЯТІ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ НА ПРИКЛАДІ ВИВЧЕННЯ КОНКРЕТНИХ ІСТОРИЧНИХ ФАКТІВ". У Proceedings of the XXV International Scientific and Practical Conference. RS Global Sp. z O.O., 2021. http://dx.doi.org/10.31435/rsglobal_conf/25012021/7354.
Повний текст джерелаАнотація:
The article considers the introduction of a humanistic approach and restoration of cultural and historical memory in the process of training future engineers-teachers to study specific historical examples, namely the Holocaust, which is the cornerstone of the memory of World War II. Awareness of the tragedy of the nation that suffered genocide during World War II is a need to avoid future violations of human rights on racial, religious, ethnic grounds - one of the main tasks of training a specialist of the future. Holocaust remembrance is essential so that our children are never victims, executioners or indifferent observers. The author cites a specific example of a tragic historical legacy, the Holocaust in Bakhmut, when 3,000 Jews were buried alive in cell alabaster at the champagne factory, as an example of the inhuman policies of the Nazis.
Звіти організацій з теми "Історичний підхід"
1
Ракітянська, Людмила Миколаївна. Генезис та сутнісний зміст концепту «емоційний інтелект». Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова, 2019. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3410.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкривається сутнісний зміст концепту “емоційний інтелект ”, який визначений концепцією “Нова українська школа” як ключова компетентність освіти; проаналізовано сучасні наукові погляди щодо його розуміння та інтерпретації. Історичний підхід у дослідженні дозволив у хронологічній послідовності простежити та проаналізувати еволюцію поглядів видатних мислителів різних історичних епох на проблему співвідношення раціонального та чуттєвого як людських здібностей у пізнаваності світу, надання їм паритетних чи пріоритетних ознак, що визнається сьогодні як історичне коріння досліджуваного концепту.
2
Білоус, О. С. Історичний аспект реалізації гендерного підходу в фаховій підготовці студентів вищої школи. ВЦ КДПУ, 2016. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3370.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається історичний аспект реалізації професійної підготовки студентів вищої школи. Викладений детальний аналіз історичної ретроспективи відношення педагогіки як науки й практики до питань статеворолевої соціалізації особистості та просування на сучасному етапі гендерних досліджень у професійну підготовку студентів вищої школи. Розкриваються можливості використання гендерного підходу в організації навчального процесу та під час викладання окремих навчальних педагогічних дисциплін у вищому навчальному закладі. Оскільки однієї з важливих завдань вишу є формування у студентів ціннісного відношення й здібностей до інноваційної педагогічної діяльності та до саморозвитку.
3
Тарасова, Ольга Андріївна, Людмила Сергіївна Черноус та Ірина Володимирівна Грабовець. Політичні аспекти концепцій нації та націоналізму. Класичний приватний університет, 2018. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/2930.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальним проблемам етнополітики – нації та націоналізму. Автори спробували систематизувати різні підходи до трактування цих важливих феноменів суспільно-політичного буття. Автори розглядають такі складові етносу, як історична територія, історична пам'ять, мова, релігія, держава. Також відзначено, що мова, яка постійно змінює свою структуру і оновлюється, допомагає етносу передавати із покоління в покоління свій історичний досвід, безперервність і зберігати самобутність. Автори вважають беззаперечним той факт, що дороговказом для нації є національна ідея, яка зумовлюється національним інтересом і тісно пов’язана з національною психологією.
4
Задорожна, Лілія Віталіївна. Реалізація альтернативно-проблемного підходу в історичній освіті засобами інноваційного навчання. ФОП Павлов М. Ю., 2015. http://dx.doi.org/10.31812/0564/2152.
Повний текст джерела
5
Гарлицька, Т. С. Теоретико-методологічні принципи вивчення міського мовлення в лінгвістиці. Дрогобицький державний педагогічний університет ім. І. Франка, 2017. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3909.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається поліпарадигмальний підхід до наукового дослідження мови міста, що ґрунтується на традиційній системі наукових парадигм: порівняльно-історичній, системно-структурній та антропоцентричній. Основна увага зосереджена на соціолінгвістичному та лінгвокультурологічному напрямках дослідження міського мовлення.
6
Коломоєць, Таміла Григорівна. Теоретична сутність і зміст професійної діяльності та професіоналізму: соціально-психологічний аспект. Український центр політичного менеджменту ; Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, 2013. http://dx.doi.org/10.31812/0564/2072.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті здійснено критичний аналіз наукових праць з питань розуміння сутності професійної діяльності та професіоналізму. Представлено філософську, соціологічну, психологічну та економічну інтерпретації професійної діяльності. Виявлено історичні та економічні особливості формування наукових поглядів на сутність професійної діяльності та виділено соціально-трудовий, соціально-особистісний, соціально-психологічний а також соціально-управлінський підходи.
7
Березовська-Савчук, Н. А. Концепція опису синтаксичної теорії у працях Івана Огієнка. Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2017. http://dx.doi.org/10.31812/0564/1519.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено аналіз основних мовознавчих праць Івана Огієнка («Українська граматична термінологія: Історичний словник української граматичної термінології з передмовою про історію розвитку її», «Складня української мови»), присвячених теорії синтаксису української мови; розкрито погляди дослідника на сучасні йому синтаксичні теорії, проаналізовано підходи лінгвіста до оформлення синтаксичної термінології на питомому національному ґрунті; визначено основні вимоги, які висуває науковець до синтаксичної термінологічної системи; розкрито сучасність наукових поглядів ученого на семантичний синтаксис, зокрема на розрізнення між логічним і психічним предикатом і його валентними позиціями (суб’єкта, об’єкта тощо); виявлено зв’язок між формально-граматичним і психологічним підходами до формування синтаксичних категорій. У пропонованому дослідженні наголошено, що увага Івана Огієнка до синтаксису української мови, до оформлення та систематизації термінології й узгодження її із сучасними напрямами лишається актуальною й дає цінний матеріал для вибудовування стрункої синтаксичної теорії.
8
Дороніна, Т. О. Військова підготовка учнівської молоді у Другій Речі Посполитій у 1920-х рр. на території західноукраїнських земель. КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2018. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/2996.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто історичні та педагогічні аспекти проблеми розвитку військової підготовки учнівської молоді у Другій Речі Посполитій у 20-ті роки ХХ століття на території західноукраїнських земель. Аналізуються погляди сучасних вітчизняних та польських науковців з дослідженої проблематики та виділяються недоліки проблемно-тематичного підходу у працях польських науковців. У статті висвітлено деякі методи та форми військової підготовки учнівської молоді, зокрема табори військової підготовки, створені польськими парамілітарними організаціями, що функціонували на території західноукраїнських земель. Показано роль співпраці та координації діяльності між Міністерством військових справ та Міністерством віросповідань і публічної освіти у процесі військової підготовки учнівської молоді. Схарактеризовано особливості деяких напрямків військової підготовки учнівської молоді в діяльності польських закладів середньої освіти та польських громадських парамілітарних організацій, які розподілено на дві основні групи. Продемонстровано позитивний історико-педагогічний досвід військової підготовки молоді польських парамілітарних організацій та можливості його використання у процесі реформування сучасної військово-патріотичної роботи з учнівською молоддю. У процесі дослідження враховано особливості територіальних меж дослідження – західноукраїнські землі (Східна Галичина та Західна Волинь), що перебували під окупацією Другої Речі Посполитої у міжвоєнний період. Автор дійшла висновку, що у ході військової підготовки польська учнівська молодь здобула глибокі знання у галузі військової справи, спеціальні уміння та навички, що допомогли пристосуватися до складних оточуючих умов життя в ході Другої світової війни.