Добірка наукової літератури з теми "Історична пам’ятка"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Історична пам’ятка".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Історична пам’ятка"
1
Бутенко, Вікторія. "ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ПАРКОВІ ПАМ’ЯТКИ В СИСТЕМІ ЕКСКУРСІЙНО-ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНОЇ ВІННИЧЧИНИ". Litopys Volyni, № 24 (9 липня 2021): 69–72. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються історико-культурні паркові пам’ятки в системі екскурсійно-туристичної діяльності на прикладі сучасної Вінниччини. Актуалізуються питання щодо посилення значення історико- культурної спадщини на прикладі парків – пам’яток садово-паркового мистецтва в сучасних культурно-розбу- довчих процесах України, вивчення історії пам’яток, їх використання в екскурсійній діяльності. Розкривають- ся наукові підходи до ключових понять: «історико-культурна пам’ятка», «парк – пам’ятка садово-паркового мистецтва», «екскурсійно-туристична діяльність», «історична місія», які осмислені в контексті стратегічних перспектив Вінниччини, наголошується на винятковій ролі історичного контексту в екскурсійно-туристичній діяльності. На основі досліджень українських учених, міждисциплінарного підходу до предмета дослідження осмислюється визначальна місія історичних постатей, подій, пам’яток архітектури у формуванні сучасного функціонала екскурсійно-туристичної послуги. Визначаються наукові підходи до розуміння історико-культурної пам’ятки як джерела інформації, наголошуються питання професійного природоохоронного менеджменту, що посилює значення історичної події в екскурсійно-туристичній послузі. У статті на фактологічному матеріалі розкриті сучасні екскурсійно-туристичні практики, основою яких є історична подія, постать, пам’ятка архітектури. Розкрито і доведено історичне значення впливу родини Потоцьких на екскурсійно-туристичну діяльність у місті Немирові, меценатської діяльності Надії Філаретівни фон Мекк у місті Браїлові, історико- пізнавального феномену козацького руху на Поділлі, що також є об’єктом історичного туризму.
2
Селищева, Ірина Анатоліївна. "Історична пам’ять у контексті історичної освіти". Педагогіка вищої та середньої школи 50 (18 квітня 2017): 222–30. http://dx.doi.org/10.31812/pedag.v50i0.1306.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто феномен історичної пам’яті. Простежено зв’язок між історичною пам’яттю та історичною освітою. Акцентовано увагу на чинники, що зумовили переоцінку явищ, подій у вітчизняній історії на сучасному етапі. Проаналізовано поняття історичної пам’яті. Наголошено, що структура історичної пам’яті включає індивідуальну та колективну пам’ять. З’ясовано, що в основу національної ідентичності покладено історичну пам’ять.
3
Lysenko, Oleksandr. "КОНКУРУЮЧІ НАРАТИВИ: ПАМ’ЯТЬ ПРО ДРУГУ СВІТОВУ В УКРАЇНІ: МІЖ ПОЛІТИКОЮ І РЕФЛЕКСІЄЮ". ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ ГОЛОКОСТУ: Український вимір 11 (15 грудня 2019): 17–34. http://dx.doi.org/10.33124/hsuf.2019.11.01.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто низку сюжетів, пов’язаних із пам’яттю про Другу світову війну в УРСР та в суверенній Україні. Історична пам’ять у всіх своїх вимірах – колективному, корпоративному, індивідуальному – відіграє помітну роль у процесах націє- і державотворення. Офіційна модель пам’яті часто спирається на історичний міф.
Простежуючи тривалий шлях еволюції комеморативних практик у радянську добу, можна зафіксувати заміну міфу «Великої жовтневої соціалістичної революції», що домінував у колективній/офіційній пам’яті до середини 1960‑х рр., але вичерпав свій мобілізаційний ресурс, на міф «Великої Вітчизняної війни». Саме останній став одним з ідеологічних стрижнів, дієвим засобом легітимізації комуністичного режиму та консолідаційного чинника в радянському суспільстві.
Експлуатуючи глорифікаційно-віктимні компоненти цього міфу, промоутери мнемонічної політики досягли незаперечних успіхів. Свідченням цього є велика інерція міфу «Великої Вітчизняної війни» на пострадянському просторі, особливо в Російській Федерації, де він залишається головною «скрепою» влади і суспільства. Після розпаду Радянського Союзу розпочався тривалий і суперечливий процес подолання «радянської спадщини». Формування історичної колективної пам’яті української політичної нації, способи і форми «пригадування» історичних подій у незалежній Україні все більше дистанціюються від імперської моделі і наближаються до західних зразків, хоча й не позбавлені певних рудиментів. Про те, що на цьому шляху зустрічається чимало перепон, свідчать способи конкуренції різних моделей пам’яті.
Аналіз підходів керівництва України, політикуму та окремих громадянських інституцій до формування сучасної історичної політики і мнемонічних процедур, успіхів і невдач на цьому шляху дає підстави констататувати, що головними деструктивними чинниками при цьому виступають: поперше, інтереси певних політичних груп; по-друге, специфіка суспільної свідомості значної частини українського соціуму; по-третє, помітні регіональні відмінності у світосприйнятті; по-четверте, брак наукового моделювання політичних рішень у меморіальній сфері. Особливо складним виявився процес декомунізації, що безпосередньо стосується пам’яттєвого простору. Частина громадян неоднозначно сприйняла деякі кроки УІНП в цьому напрямі.
У матеріалі висвітлюються засоби і механізми втручання зовнішніх сил, передусім Російської Федерації, у пам’яттєве поле України через інструменталізацію історичного знання й відповідних мобілізаційно-електоральних технологій. У широкому контексті гібридної війни проти України вони покликані дестабілізувати політичну ситуацію в нашій державі, налаштувати різні політичні та регіональні групи одну проти одної, поставити під сумнів історичну перспективу української політичної нації.
Ключові слова: Україна, Друга світова війна, історична пам’ять, міфи, історична політика, комеморативні практики, мнемонічні процедури, маніпулятивні технології.
4
Айтов, С. "Новітні історично-антропологічні студії як сучасна філософія історії". Studies in history and philosophy of science and technology 29, № 2 (16 грудня 2020): 25–32. http://dx.doi.org/10.15421/272018.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття дослiджує складну проблематику впливу новітніх наукових розвідок історичної антропології на утворення парадигми сучасної фiлософії icторії. Методологiя даної праці заснована на реалізації принципів комплементарностi, структурностi, дiалогiчностi. У студії зазначеної проблематики були залучені методи: філософської герменевтики, системноструктурний, мiждисциплiнарний. Новітні студії з історичної антропології проявляють теоретичну сутність сучасної філософії історії. Вона реалізується через такі пізнавальні площини осмислення історично-антропологічними розвідками змісту і значущості багатоаспектної історичної динаміки, як «історія ментальностей», «мікроісторія», «історія жінок», «нова культурна історія», «історія ідентичності», «історія пам’яті», історія ментальних аспектів політичних процесів. Сутність філософсько-історичної основи студій з «історії ментальностей» полягає в осмисленні психологічного і культурного впливу на соціуми минулого магічних уявлень, легенд та вірувань та їх ролі у суспільному розвитку. Вона проявляється також у аналізі сприймання суспільcтвами різних історичних епох феномена дитинства та їх ставлення до дітей.
Наукові розвідки з «мікроісторії» розподіляються на дослідження життєвого шляху окремих людей, сімей та історії мешканців локальних громад, які існували й діяли у різні часи минулого. Вони включають і реконструкцію, й осмислення значущості великих сімей у соціокультурному розвиткові минулих епох. Новітні історично-антропологічні студії з «історії жінок» утворюють три теоретичні піднапрями. Відповідно до них належить аналіз соціокультурної специфіки шлюбних стосунків у минулі епохи, вивчення ролі жінок у соціально-економічному розвиткові суспільства, загальні дослідження, які орієнтовані на розуміння різноманітних ментальних аспектів участі жінок у історичній динаміці. Дослідження у царині «нової культурної історії» вивчають психологічно-культурний горизонт історично-культурних процесів та їх вплив на динаміку суспільств минулого. Аналіз кола наукових проблем, пов’язаних з реконструкцією і осмисленням уявлень про власні соціокультурні особливості різноманітних соціальних груп і соціумів минулих епох, складає основу напряму «історії ідентичності» новітніх історично-антропологічних студій. Дослідження у проблемному полі «історії пам’яті» реалізуються за трьома когнітивними рівнями. На мікрорівні відбувається аналіз пам’яті про минуле окремих особистостей та невеликих спільнот. На мезорівні здійснюється вивчення матеріальних об’єктів, котрі виступають символами історичних подій та генерують і підтримують пам’ять про них у певних соціумах. На мегарівні реалізуються студії напрямів функціонування історичної пам’яті та її складових (культурних міфів) і їх вплив на динаміку «локальних цивілізацій». Наукові розвідки з історії ментальних аспектів політичних процесів осмислюють вплив бачення суспільством політичних процесів та їх емоційного сприймання на особливості і розвиток політики минулого. Новітні студії історичної антропології як сучасної філософії історії суттєво сприяють розумінню ментально-культурних причин і чинників динаміки минулого, реконструкції і релевантному аналізу людського виміру складних історичних процесів.
5
Kyselov, Mykola. "Історія та історична пам’ять: сфери перетину". Multiversum. Philosophical almanac 2, № 1 (28 жовтня 2020): 44–63. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2020.2.1.03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті подається компаративний аналіз феноменів історії та історичної пам’яті; аналізується проблема меж компетентності історичного методу як загальнонаукового. Наводиться ретроспекція явища скепсису щодо об’єктивності та обґрунтованості висновків історичної науки. Робиться висновок, що історична пам’ять є феноменом, корені якого сягають глибин антропогенезу, у зв’язку з чим заторкується вчення К.Юнга про архетипи. Досліджуються архетипічні витоки людської пам’яті, роль історичної пам’яті у формуванні національної ідентичності, модифікації та різновиди сприйняття «історичного минулого». Коментується явище політизації історичної пам’яті під впливом ідеологічної кон'юнктури. Проблема надзвичайно актуалізується тому, що нині політична кон'юнктура та система цінностей соціуму багато в чому детермінують специфіку бачення, розуміння й тлумачення подій минулого. Особлива увага приділяється терміну «національна історична пам’ять». Аргументується положення про некоректність радикального поділу націй на «політичні» та «етнічні». Розглядаються сучасні інтерпретації феноменів етноцентризму та презентизму в історичному контексті.
6
Lutsyshyn, H. I. "Державна політика історичної пам’яті як чинник консолідації українського суспільства". Grani 18, № 8 (13 червня 2015): 33–38. http://dx.doi.org/10.15421/1715152.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто особливості реалізації державної політики історичної пам’яті як чинника консолідації українського суспільства. В Україні акцентування на розбіжностях у ставленні до трагічних сторінок минулого (голодомор, український визвольний рух) призвело до загострення суспільних конфліктів, поглибило лінії розколів та протистоянь у суспільстві. Наголошується, що політичний контекст національної пам’яті не є лише контекстом внутрішньополітичної боротьби, він поширюється на міждержавні відносини, впливає на прикордонну співпрацю. Доведено, що політика пам’яті має бути скерована на збереження суспільної стабільності, повинна сприяти пошуку інтегративних компонентів суспільного розвитку, знімати з порядку денного надмірну політизацію історичних подій та попереджати загострення суспільних протиріч, узгоджувати регіональне бачення історичного минулого із загальнонаціональним. Із розвитком інформаційних та комунікативних технологій «управління історичною пам’яттю» стає невід’ємною складовою політичного менеджменту, потужним засобом впливу на масову свідомість, інструментом легітимізації державних та наддержавних утворень. Зазначається, що ставлення суспільства до подій та постатей минулого часто змінюється, найчастіше спільноти коригують своє ставлення для того, щоб мати можливість опертися на нього у вирішенні актуальних завдань сьогодення або реалізації проектів на майбутнє. Колективні уявлення про ключові історичні події слугують основою групової ідентичності і дозволяють членам цієї групи відрізняти себе від інших, позиціонувати себе за принципом «свій/чужий». Наголошується на важливій ролі та функціях політики пам’яті, яка здатна як сприяти консолідації суспільства навколо загальнозначущих історичних подій, так і збільшити розкол суспільства. Визначаються недоліки та перспективи покращення державного управління у цій сфері.
7
Strilchuk, Ludmila, та Andriy Ninichuk. "Питання історичної пам’яті в сучасних українсько-польських взаєминах". Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Історія 1, № 45 (15 червня 2017): 63–67. http://dx.doi.org/10.31861/hj2017.45.63-67.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються проблеми історичної пам’яті у сучасних українсько-польських взаєминах. Останніми роками між Україною та Республікою Польща виникає чимало суперечок з приводу проблем історичної пам’яті та питань трактування спільної історії, а це негативно впливає на міжнаціональні взаємини. Особливо гостро це проявляється стосовно проблеми українсько-польського протистояння на Волині у роки Другої світової війни.
Ключові слова: Україна, Республіка Польща, історична пам’ять, волинська трагедія, війни на могилах, міжнаціональні взаємини, міждержавні відносини, політика
8
Сачко, Д. В. "ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ ЯК ПРЕДМЕТ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ У СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ ВИМІРІ УКРАЇНИ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 3 (18 лютого 2022): 116–23. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.3.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальній у сучасному українському суспільстві проблемі державного регулювання гуманітарної політики, а саме створенню законодавчих та інституційних форм реалізації політики формування і збереження національної пам’яті. Автор дає визначення ключових понять зазначеної проблематики – «національна пам’ять», «історична політика» та «публічна історія», а також коротку характеристику теоретичного дослідження зазначеної проблематики як серед українських, так і серед закордонних дослідників. Визначається основна відмінність між «історичною політикою» та «публічною історією». Вказуються недоліки «історичної політики», яку із 2014 р. проводить Український інститут національної пам’яті. Український інститут національної пам’яті (Інститут) – орган виконавчої влади в Україні, котрий виконує провідну роль у процесі реалізації історичної політики, має своїм завданням дослідження, популяризацію та захист історичного минулого, правового забезпечення цього процесу. У статті визначено основні напрями роботи Інституту, а також основні результати його роботи. Наприклад, результативність ухвалення та реалізації «декомунізаційних» законів в Україні, ініційованих Інститутом. Також визначено організаційну структуру Інституту національної пам’яті. Автор вказує власну думку щодо недоліків організації та роботи установи. Автор звертає увагу на деякі приклади використання форм і методів публічної історії, беручи за зразок роботу співробітників Національної академії наук України, які останнім часом системно презентують науково-популярні видання, медіа-проекти й онлайн-курси. Також автор статті наводить власний погляд на перспективи розвитку та вимоги до «історичної політики» та «публічної історії», можливі заходи, спрямовані на покращення реалізації державної політики у сфері збереження національної пам’яті в Україні.
9
Biliatska, Valentina. "Історична пам’ять і конфлікти «пам’яті» у романі у віршах Анатолія Шкуліпи «Берест»". Філологічний дискурс, № 10 (20 листопада 2019): 10–18. http://dx.doi.org/10.31475/fil.dys.2020.10.01.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті порушено проблему історичної пам’яті та конфлікту суспільної й індивідуальної «пам’яті», їх впливу на осмислення подій минулого й особистого вчинку героя в романі у віршах Анатолія Шкуліпи «Берест» (2011). Головним героєм роману є реальна особа, Олексій Берест, уродженець Сумщини, який здійснив героїчний подвиг в роки Другої світової війни – підняв прапор Перемоги над рейхстагом, але був викреслений із списку нагороджених через те, що він українець. Художньо інтерпретуючи біографічні дані про героя, автор відтворив на психологічному рівні наслідки суб’єктивних та історичних факторів, які не можна ні вилучити, ні забути, подав картини пережитого, зв’язки з позатекстовою реальністю й реальним героєм.
Роман у віршах А. Шкуліпи визначено як історично-філософський, він має складну, своєрідну образно-структурну й композиційно-поетичну будову: замість прологу «Історія проростання Берестом», епілогу «Чого не відбереш», п’ять частин, які автор означив блискавками, поділено на вісім, дев’ять підрозділів – вихри, у назвах яких філософські роздуми, мудра й трагічна доля Олексія і його народу.
10
Гура, Олексій. "Чудотворна ікона Божої Матері «Троєручиця»: історичний шлях до Спаського храму м. Полтави". Ukrainian Religious Studies, № 93 (26 квітня 2021): 70–86. http://dx.doi.org/10.32420/2021.93.2217.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті простежується історичний шлях чудотворної ікони Божої Матері «Троєручиця» упродовж кінця ХІХ – початку ХХІ століть. Автор аналізує українські традиції пошановування чудотворних ікон. Особлива увага звертається на розвиток християнства і церковного мистецтва. Зокрема, дослідник визначає значення пам’яток Богородицького циклу. Зроблено опис останніх досліджень і публікацій із названої теми. Дається змістовна історична довідка про появу ікони Божої Матері «Троєручиці». Наголошується на виключній ролі в історії ікони пр. Іоана Дамаскіна.
Дослідник розкриває обставини створення ікони Божої Матері «Троєручиця». На основі аналізу історичних документів, автор простежує її переміщення починаючи з кінця ХІХ століття. У статті дається детальний опис прибуття пам’ятки до Полтави у 1894 році та урочистого встановлення її у Сампсонівському храмі. У контексті історії ікони у дослідженні розкриваються окремі аспекти розвитку православ’я на Полтавщині наприкінці ХІХ – початку ХХ століття.
Науковець описує долю ікони за часів радянського періоду і дає характеристику радянського законодавств про релігійні культи у контексті збереження церковних цінностей. Автор вказує на особливості політики партійних і державних органів щодо громад РПЦ на місцевому рівні. У цьому форматі з’ясовуються і переміщення ікони Божої Матері «Троєручиця». Аналізуючи документи, дослідник зміг визначити складний механізм появи пам’ятки у Спаському храмі Полтави, де вона перебуває і до тепер.
Дисертації з теми "Історична пам’ятка"
1
Васюхно, К. "Садиба Хрущових – історична пам’ятка Сумщини". Thesis, Сумський державний університет, 2016. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/47624.
Повний текст джерелаАнотація:
На Сумщині у Лебединському районі, на пагорбах,
оточених ставками, розташувалося мальовниче селище
Лифине. На одному з пагорбів, у XVIII ст., був збудований
маєток. До наших часів небагато споруд маєтку
залишилися не зруйнованими.
2
Деревянко, Д. С. "Фортеця Святого Іоанна Української оборонної лінії". Thesis, НТУ "ХПІ", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/21206.
Повний текст джерела
3
П’ятківський, Ігор Григорович. "Дослідження та розробка історичної геоінформаційної системи «Пам’ятка репресованих осіб Тернопільської області»". Master's thesis, тнту, 2019. http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/30716.
Повний текст джерелаАнотація:
Робота складається з розрахунково-пояснювальної записки та графічної частини. Розрахунково-пояснювальна записка складається з вступу, 7 частин, висновків, переліку посилань та додатків. Обсяг роботи: розрахунково-пояснювальна записка – 160 арк. формату А4.Історична ГІС не є новою системою орієнтування в часі і просторі, вона дозволяє включати в себе сучасні методи обробки інформації та в той же час є доступною для більшості людей. ГІС надає методи та інструменти для створення, управління, відображення та аналізу історичних даних. Розробка геоінформаційної системи яка відображатиме дані по Тернопільській області, спричинені жорстокістю злочинів тоталітарного комуністичного режиму проти громадян своєї країни. Історична геоінформаційна система - являє собою апаратно-програмний комплекс, який інтегрує інструменти та методи географічної інформації в історичні дослідження. Проекти та дослідження історичних ГІС підкреслюють важливість взаємозв'язків у розумінні виникнення, розвитку та наслідків історичних подій. Мета роботи: розробка історичної геоінформаційної системи «Пам’ятка репресованих осіб Тернопільської області», яка має стати гідним вшануванням доброго імені і встановленням правди про тих, хто постраждав у радянський період, чиє життя безвинно було понівечене або загублене. Об’єкт, методи та джерела дослідження. є сервіс «Мої Карти» Google, орієнтований на розробку геоінформаційних карт. Наукова новизна отриманих результатів: розробка першої в Україні геоінформаційної системи, яка дає можливість наглядно побачити жорстокість комуністичного режиму на теренах Тернопільської області. Основним завданням якої є відображення імен тих хто став жертвою тиранії, проявивши незламну волю у протистоянні і боротьбі з нею. Практичне значення отриманих результатів. В ході виконання створено ГІС карту репресованих осіб Тернопільської області, яка в основному складається з маркерів на карті і з п’ятьох шарів, кожен шар містить дані по одній з книг «Реабілітовані історією Тернопільська область».
4
Сіроштан, К. І. "ІНСТИТУТ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ ЯК ПРІОРИТЕТ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ". Thesis, Національний авіаційний університет, 2014. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/15060.
Повний текст джерела
5
Андренко, К. В. "Початок формування української мови". Thesis, НТУ "ХПІ", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/22129.
Повний текст джерела
6
Володимирівна, Бжезовська Наталія, Бжезовская Наталья Владимировна та Bzhezovska Nataliya. "Сучасні питання збереження історичного образу малих міст Поділля". Thesis, К.: НАУ, 2018. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/32800.
Повний текст джерелаАнотація:
Містобудівна спадщина малих міст Поділля, історична забудова яких більшою мірою формувалась наприкінці ХІХ – початку ХХ століття, розглядається сьогодні не у вигляді окремих пам’яток архітектури, а як цілісна історично сформована частина міста. Збереження і повноцінне функціонування історичного середовища залежить від можливості адаптування містобудівної структури до сучасних змін і потреб.
7
Кириченко, Д. Д. "Про походження української мови". Thesis, НТУ "ХПІ", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/22295.
Повний текст джерела
8
Гребенніков, Володимир Миколайович. "Державний архів м. Києва як осередок історичної пам’яті про Київський авіаційний інститут". Thesis, Талком, 2015. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/22894.
Повний текст джерелаАнотація:
Гребенніков В.М. Державний архів м. Києва як осередок історичної пам’яті про Київський авіаційний інститут / В.М. Гребенніков // Історико-культурна спадщина: збереження, доступ, використання : матер. Міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 7–9 квітня 2015 р., Національний авіаційний університет / редкол. Тюрменко І. І. та ін. – К. : Талком, 2015. – С. 242–245.The article on the basis of documents of the State Archive of Kiev depicts the history of Kyiv Aviation Institute (1933–1941).
archive fund, Kyiv Aviation Institute, faculty, teaching staft, students, education, aircraft detachment, parachute group, research
9
Юзікова, Н. С. "ДОМІНУЮЧА РОЛЬ ІНСТИТУТУ РЕЛІГІЇ У ПРОЦЕСІ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ ТА ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА КРІЗЬ ПРИЗМУ ІСТОРИЧНИХ ПАМ’ЯТОК". Thesis, К:ТОВ МП ЛЕСЯ, 2014. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/10979.
Повний текст джерела
10
Тюрменко, Ірина Іванівна. "Захист історико-архітектурних осередків малих міст України – вимога часу". Thesis, Арістон, 2015. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/19754.
Повний текст джерелаАнотація:
Тюрменко І.І. Захист історико-архітектурних осередків малих міст України – вимога часу // І. І. Тюрменко, Є. О. Запунна // Регіональна політика: законодавче регулювання та практична реалізація :
матеріали Першої Міжнарод. наук.-практ.конф., (Київ, 24-35 листопада
2015р.) / Мін-во освіти і науки України. Київ.нац.ун-т будівн.і архіт-ри та
ін. – Київ-Тернопіль: Арістон. 2015. – С.278-284.Розглянуто проблеми захситу та збереження малих історичних міст. Проаналізовано положення міжнародних та українських нормативно-правових актів, що захищають історико-культурну спадщину. Відзначено положення таких документів щодо збереження малих міст: програми Всесвітня спадщина ЮНЕСКО, Законів України «Про охорону культурної спадщини», «Про затвердження загальнодержавної програми розвитку малих міст» та ін.
Книги з теми "Історична пам’ятка"
1
Романець, Наталя Радомирівна, та Валентин Васильович Іваненко. «Великий перелом» на селі в контексті проблеми регіональної історичної пам’яті. «Моноліт», 2012. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/5026.
Повний текст джерелаАнотація:
Охарактеризовано процес відродження історичної пам’яті про події суцільної колективізації на Дніпропетровщині. Розглянуто ключові проблеми складного та суперечливого характеру процесу уже з огляду на те, що протягом 30-80-х рр. XX ст. партійні ідеологи доклали багато зусиль для формування у суспільства «правильної картинки» «великого перелому». Оскільки жертвами останнього стали сотні тисяч українських селян, більшість яких украй важко було зарахувати до «класово ворожих» елементів, а отже, й виправдати «революційною доцільністю».
2
Chasnikova, O., and A. Dovhan. The world of continents and oceans. In search of geographical answers. Kyiv Regional In-Service Teacher Training Institute, 2020. http://dx.doi.org/10.32405/978-617-7673-34-6-2020.
Повний текст джерелаАнотація:
Посібник містить інформацію про особливості географії усіх материків та океанів, про їхні визначні природні, історичні та культурні пам’ятки. Питання географії розкрито коротко й зорієнтовано на власний пошук відповідей та виконання завдань, що потребують застосування здобутих на уроках знань і вмінь. У туристичних частинах яскраво та повно описано найцікавіші об’єкти та місця, особливості клімату, живого світу та людей, які населяють відповідні місцевості. Виклад матеріалу супроводжується численними яскравими ілюстраціями. Книга призначена для учнівства 7 класу та учительства закладів загальної середньої освіти як джерело додаткової інформації, завдань та для розширення світогляду всіх, хто цікавиться нашою планетою та мандрами.
3
Романець, Наталя Радомирівна, та Валентин Васильович Іваненко. Сталінський терор голодом на Дніпропетровщині: анатомія злочину в регіональному вимірі. АРТ-ПРЕС, 2008. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4183.
Повний текст джерелаАнотація:
У вступній статті до обласної Книги пам’яті, співавтором якої є доктор історичних наук, професор кафедри історії України та правознавства Наталя Радомирівна Романець – відомий науковець, дослідник Голодомору, побудованій здебільшого на нових маловідомих архівних документах і спогадах очевидців тих подій, автори спробували системно охарактеризувати в регіональному розрізі Дніпропетровщини основні спонукальні фактори (примусова колективізація, непосильні хлібозаготівлі) та карально-репресивні дії властей щодо селянства (розкуркулення, конфіскація майно, депортації, занесення сіл та районів на так звані «чорні дошки», введення натуральних штрафів і т. п), що у сукупності й обумовило виникнення Голодомору, а також показати його демографічні та соціально-економічні наслідки для нашого краю.
Частини книг з теми "Історична пам’ятка"
1
Біланич, Галина, та Людмила Біланич. "НАЦІОНАЛЬНА КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА: ПАМ’ЯТКИ УКРАЇНИ У СПИСКУ СВІТОВОЇ СПАДЩИНИ ЮНЕСКО". У Культурна та історична спадщина, урбаністика та будівництво як форми мистецького надбання (1st ed.). Європейська наукова платформа, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/kisybfmn.ed-1.02.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті осмислено та об’єктивно оцінено роль культурної спадщини України у процесах консолідації української нації як неповторного історико-культурного середовища. Доведено, що значення культурної спадщини як сукупності успадкованих людством від попередніх поколінь полягає не лише в збереженні ідентичності та історії, а передусім формує нашу особистість і визначає повсякденне життя суспільства, є джерелом всеохоплюючого зростання, а національні традиції, обряди, кухня, мистецтво несуть не менше інформації про країну, ніж її політичний курс чи географічне розташування. Представлено перелік об’єктів, що внесені до Списку світової спадщини ЮНЕСКО в Україні, серед яких: Собор Святої Софії із прилеглими монастирським спорудами та Києво-Печерська лавра; ансамбль історичного центру Львова; транскордонний об'єкт «Дуга Струве»; об’єкт природної спадщини «Букові праліси Карпат»; резиденція митрополитів Буковини і Далмації; дерев’яні церкви Карпатського регіону України і Польщі; античне місто-держава Херсонес Таврійський та його хора. Схарактеризовано дефініції «матеріальна культурна спадщина» та «нематеріальна культурна спадщина», під якою зокрема розуміємо культурно-духовні особливості, які передаються від покоління до покоління і постійно відтворюються, вирізняють один етнос від іншого, формуючи його національну ідентичність. Представлено елементи, внесені до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України, а також до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства від України.
Звіти організацій з теми "Історична пам’ятка"
1
Задорожна, Лілія Віталіївна. Народна топоніміка як джерело формування історичної пам’яті учнівської молоді. ТОВ «Інновація», 2013. http://dx.doi.org/10.31812/0564/2154.
Повний текст джерела
2
Дікунова, О. А., та О. Б. Поліщук. Вища історична освіта та наука Криворізького педагогічного в персоналіях (на пошану пам’яті вчених-істориків – викладачів КДПІ/КДПУ). Криворізький державний педагогічний університет, 2020. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3689.
Повний текст джерелаАнотація:
До 90-річного ювілею Криворізького державного педагогічного університету та 90-річчя започаткування професійної підготовки істориків у навчальному закладі укладено біобібліографічний покажчик, присвячений ученим-історикам – викладачам Криворізького педагогічного в різні періоди його функціонування, які сприяли зростанню наукового потенціалу та якісній підготовці істориків – майбутніх педагогів. Біобібліографічним покажчиком «Вища історична освіта та наука Криворізького педагогічного в персоналіях (на пошану пам’яті вчених-істориків – викладачів КДПІ/КДПУ)» започатковано нову серію біобібліографічних покажчиків «Знакові постаті Криворізького педагогічного». Покажчик репрезентує 8 персоналій: Ольгерд Артюшевський, Петро Варгатюк, Тетяна Воронова, Анатолій Дольчук, Ірина Камчугова, Микола Ковальський, Володимир Комаров, Аніслав Матрос. Представлено коротку біографічну довідку, праці вчених і бібліографію життя та діяльності. У покажчику також подано хронологію основних дат і подій фахової підготовки істориків починаючи з 30-х років ХХ ст. по 2019 р. Покажчик адресовано науковцям-історикам, краєзнавцям, викладачам закладів вищої освіти, аспірантам, студентам з метою популяризації наукової й краєзнавчої спадщини вчених-істориків – викладачів КДПІ/КДПУ.
3
Варданян, Марина Володимирівна. Концепт «Україна» в духовних рефлексіях письменників української діаспори: міфопоетичний аспект. Маріупольський державний університет, 2017. http://dx.doi.org/10.31812/0564/1571.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається реалізація концепту «Україна» в літературі для дітей та юнацтва письменників української діаспори. Цей концепт є домінантним у концептосфері «Свого» українців. Батьківщина, рідний край, Україна – типові образи, що знаходять в літературі різноманітні вияви духовних рефлексій українських письменників ХХ ст. Причини денаціоналізації, пробудження самосвідомості, історична пам’ять, пізнання свого коріння – це ті питання, що зараз максимально хвилюють українське суспільство. Орієнтованість письменників української діаспори, з одного боку, на збереження колективного минулого до часу, коли Україна позбудеться свого колоніального стану за радянських часів, та передачу знання про минуле майбутнім поколінням, з іншого, свідчить про міфологізацію українського досвіду у творах, написаних для дітей та молоді. В основі міфосвіту дитячої літератури української діаспори лежить триєдність: минуле-сучасне-майбутнє. Минулий світ презентований через образ історичної Батьківщини – України-Русі та козацької України. У відображенні історико-героїчного змісту письменники надавали перевагу жанрам легенди та казки. У творах про Київську Русь, або княжу Україну, з одного боку, відображена сакральність буття Руси-України, а, з іншого, – розкриваються події, що призвели до її втрати: міжусобні чвари князів, зовнішні війни. Охоронцями ідеї первинного сакрального світу України як могутньої, величної, впливової держави постає і козацтво. Збереження сакрального простору, свого, власне українського у митців – то не лише об’єднання супроти ворога, а й єднання земель під одним прапором – держаним символом України. У тріаді минуле-сучасне-майбутнє важливу роль відіграє мотив відновлення втраченої пам’яті. В умовах відірваності від національного коріння образ євшан-зілля ставав чинником пробудження самосвідомості для українців в екзилі. У легендах, казках та оповіданнях для дітей та молоді простежується ідея наступності: зберегти минуле для майбутнього та побудови нового світу у незалежній квітучій Україні.
4
Колоїз, Ж. В. «З усього сказаного видно, що в нас характери м’які. Такі ми всі, тому що бідні. Тому ми бідні, що такі» До 90-річчя від дня народження Павла Глазового. Криворізький державний педагогічний університет, 2012. http://dx.doi.org/10.31812/0564/546.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано розмірковування Павла Глазового про тих, хто, утративши свою історичну пам’ять, зневажає рідні звичаї, традиції, культуру, мову, оформлені в гумористичній формі. Розкрито особливості мовної ситуації в українському суспільстві, зокрема наголошено на ситуації двомовності.
5
Соловйов, Володимир Миколайович, та Володимир Михайлович Сапцін. Проблеми опису, інтерпретації та прогнозування соціально-економічних систем. ФОП Александрова К. М., ВД «ІНЖЕК», квітень 2012. http://dx.doi.org/10.31812/0564/1195.
Повний текст джерелаАнотація:
Складні системи в сучасному розумінні – це проблемні з погляду формалізації нелінійні системи, в динаміці яких спостерігаються синергетичні явища, мають місце нестійкості і слабка передбачуваність, істотну роль грає післядія та пов’язана з нею довготривала пам’ять. До таких систем відносяться соціально-економічні системи, що концентровано відображають верхні рівні функціонування інтегрованої складно організованої матерії. В силу історичних причин, а також завдяки бурхливому розвитку інформаційних технологій, основною мовою кількісного опису таких систем є мова математики, серед ключових понять якої є поняття числа. абсолютизація цього поняття при реальних вимірюваннях реальних геометричних, фізичних та (за аналогією з фундаментальними науками) соціально-економічних величин призвела до необхідності введення похибки (невизначеності та зв’язаного з нею ризику [1]). Ці похибки зв’язані з недосконалістю інструментарію і процедури вимірювання, а також з наявністю екзогенних факторів. але, в принципі, вважається, що існують точні значення цих величин. Наскільки в дійсності виправдана ця гіпотеза? Елементарний аналіз показує, що така гіпотеза хоча і має право на існування, в загальному випадку не може претендувати на роль фундаментальної філософської концепції у тому числі і при аналізі соціально-економічних процесів [2]. Дійсно, навіть у випадках найбільш детально вивчених фізичних процесів реально не існує величин, які б не змінювались у часі, вимірювання б яких не займало певного скінченого часу та не змінювало би стану системи.