Добірка наукової літератури з теми "Іонний механізм"

В огляді наведено сучасні концепції механізмів пошкоджень клітин головного мозку за умов пренатального впливу хронічної гіпоксії. На основі сучасних даних про механізми адаптації організму до стану гіпоксії пропонуються нові перспективні напрями пошуку ефективних лікарських засобів для фармакологічної корекції наслідків пренатальної гіпоксії. Пренатальна гіпоксія є найпоширенішою причиною смертності та інвалідності новонароджених дітей. Хронічна пренатальна гіпоксія призводить до значних змін у розвитку когнітивних функцій у постнатальному періоді життя, які базуються на морфологічних змінах у структурах мозку, що беруть участь у навчанні та пам'яті. Результати досліджень останніх років внесли великий вклад у розкриття механізмів формування стану гіпоксії різного генезу та індукованих нею порушень метаболічних і функціональних процесів на рівні клітини й субклітинних структур. Визначено ряд морфофункціональних детермінант (специфічні рецептори, регуляторні білки, внутрішньоклітинні ферменти, мітохондріальні іонні канали і т. д.), які беруть безпосередню участь у розвитку термінової та довготривалої адаптації клітини й усього організму до гіпоксії. Аналіз літератури з досліджень молекулярних механізмів дії пренатальної гіпоксії показав, що основою гіпоксичних уражень головного мозку новонароджених є каскад біохімічних і молекулярних процесів, що призводять до ексайтотоксичності, окиснювального та нітрозуючого стресів і запалення. Одночасно з цим за гіпоксії починають функціонувати й компенсаторно­пристосувальні механізми, що підвищують стійкість організму до дефіциту кисню. В огляді особливу увагу приділено обговоренню даних щодо ролі молекулярних детермінант ендогенної нейропротекції, таких як HSP70 і HIF­1a. Транскрипційна система HIF­1 є ключовим регулятором адаптивних механізмів відповідей на гіпоксію на локальному та системному рівнях. Зміни в експресії генів HIF­1 у пренатальному розвитку запускають епігенетичні механізми, що призводять до негативних змін у розвитку нервової системи. Важливим компонентом системи ендогенної нейропротекції є сімейство білків теплового шоку HSP70, які сприяють широкому спектру процесів фолдингу, рефолдингу білків, мембранній транслокації органелярних і секреторних білків, а також здійснюють контроль за активністю регуляторних білків. Вплив HSP на стабілізацію HIF­1 забезпечує активацію процесів проліферації, апоптозу, ангіогенезу за умов гіпоксії. Білки HSP70 / HIF­1a­ системи можуть бути специфічними мішенями для впливу фармакологічних агентів з метою регуляції процесів адаптації організму до гіпоксії. Тому пошук нових ефективних нейропротекторних засобів повинен бути спрямований на активацію HSP70/HIF­1a­системи та використання агентів, здатних забезпечувати модуляцію генів, що кодують синтез білків HSP70 і HIF­1a.

Проведено дослідження спектрального складу, квантового виходу і просторового розподілу випромінювання збуджених частинок, що покидають поверхню системи органічний барвник–ліпід, під час бомбардування іонами аргону. Встановлено, що наявність у мішені ліпідів змінює кількість збуджених частинок, що покидають поверхню, відносно чистого барвника. На основі отриманих результатів зроблено висновки щодо механізму впливу ліпідів на вихід збуджених частинок.

Використовуючи метод імпедансної спектроскопії, проведено дослідження електричних властивостей нанокомпозитів на основі поліпропіленгліколю та анізометричних нанонаповнювачів. Використання рівняння Міямото–Шибаями дало змогу розділити внески активаційного та неактиваційного механізмів перенесення зарядів у системах, наповнених лапонітом. Визначено критичну температуру, при якій відбувається зміна механізмів. За допомогою методу еквівалентних схем та теорії Макдоналда було встановлено, що в нанокомпозитах, які містять карбонанотрубки наявні два типи провідності – іонна таелектронна.

Запропоновано новий механізм утворення фази, який досліджується експериментально і теоретично на прикладі квазірівноважної стаціонарної конденсації в іонно-плазмовому розпилювачі. Отримано конденсати міді, які показують, що під час напилення реалізується режим самозбирання, результатом якого є характерна сітчаста структура. Отримана при цьому фрактальна картина розподілу зародків конденсату на поверхні підкладки нагадує картину, що спостерігаєтьсяу процесі утворення фази, обмеженому дифузією. Показано, що зародки конденсату формують статистичний ансамбль ієрархічно супідпорядкованих об'єктів, розподілених в ультраметричному просторі. Для опису цього ансамблю знайдено рівняння Ланжевена і Фоккера–Планка, які дозволяють визначити стаціонарний розподіл значень термодинамічного ефекту конденсації і відповідний потік імовірності. Отримано часові залежності імовірності формування розгалуженої структури конденсату, використання яких дозволяє пояснити формування сітчастої структури.

Cпектри пропускання і фарадеївського обертання площини поляризації світла, виміряні при температурі 2 K, порівняно для монокристалів 4H–SiC, імплантованих іонами Mn і 6H–SiC, імплантованих іонами Fe і контрольних зразків тих же монокристалів, що не піддавалися імплантації. Імплантацію проводили при енергії пучка 190 кеВ і з повними дозами опромінення 3,8 · 1016 см–2 і 5,5 · 1016 см–2. Вона приводить до створення поверхневих шарів з товщиною близько 0,2 мкм, легованих цими іонами, із середньою концентрацією іонів Mn або Fe близько 1021 см–3. Пропускання світла через імплантовані кристали змінилося незначно у порівнянні з контрольними, що, однак, відповідало відносно великомукоефіцієнту ослаблення світла в шарі з введеними іонами. Це інтерпретовано як результат розсіювання світла на неоднорідностях, створених потоком високоенергетичних іонів у цьому шарі. Присутність поверхневого шару, що містить магнітні іони, привело до значних змін у фарадеївському обертанні площини поляризації світла. Величини констант Верде для цього шару виявилися приблизно на три порядки більшими за модулем і протилежного знака в порівнянні з їх значеннями для контрольних зразків. Магнітопольові залежності фарадеївського обертання від шару з іонами Mn виявилися функціями поля, що насичуються. Це вказує на пропорційність фарадеївського обертання намагніченості парамагнітної підсистеми іонів Mn. У випадку шару, імплантованого іонами Fe, вони є лінійними за полем, подібно до того, як це спостерігається в AIIFeBIV напівмагнітних напівпровідниках. Зроблено припущення, що іони Fe у SiC, так як і у AIIFeBIV, знаходяться у синглетному стані і набувають намагніченості у зовнішньому полі через механізм, подібний ван-флеківській намагніченості. Встановлено, що шари SiC із введеними іонами Mn або Fe демонструють магнітооптичні властивості, типові для розведених магнітних (напівмагнітних) напівпровідників. Разом з тим у вивчених (SiC,Mn)C і (SiC,Fe)C зразках не спостерігалося феромагнітного упорядкування.

Були проведені дослідження методів вибору оптимальних технологічних процесів для зміцнення поверхневого шару деталей. Наведено аналіз фізико-механічних характеристик покриттів після відповідних видів зміцнення з урахуванням структурних змін у поверхневих шарах. Вказано критеріальні оцінки технологічних методів зміцнення — азотування, бордування, бороцементації, лазерної обробки, іонно-плазмове азотування, термічна обробка, а також отримані критеріальні оцінки продуктивності технологічного обладнання та економічні показники. Міцність сталей забезпечується низкою зміцнюючих механізмів: твердорозчинні, дислокаційні, дисперсні, гранітні, субструктурні та перлітні. У сталях, загартованих до мартенситу, значення дислокаційних та субструктурних механізмів зміцнення, які залежать від вмісту розчиненого вуглецю. Збільшення міцності значно зменшує пластичність, в'язкість і збільшує межу крихкості. Для середньовуглецевихферитно-перлітних сталей вміст вуглецю або кількість перліту в структурі є головним фактором зміни міцності та пластичності. Зі збільшенням вмісту вуглецю ударна в'язкість зменшується, а крихкість зростає. Найбільш привабливими за властивостями є середньовуглецеві та середньолеговані сталі (0,3—0,5% С; σ0,2 = 700..850 МПа , σv = 900—1100 МПа). Особливості цих сталей - підвищені міцнісні властивості, низька чутливість до концентраторів напруги, висока витривалість та достатня в'язкість. Високоміцні середньолеговані сталі із вмістом 0,4% С забезпечують σв = 2100 МПа. При максимально можливих значеннях мікротвердості пластичність різко зменшується, коефіцієнти Kp, межа текучості — σt (МПа), коефіцієнт утворення тріщин KSU (дж/см2), коефіцієнт збільшення довжини δ (%), коефіцієнт стиснення Ψ (%). Червона лінія показує динаміку змін мікротвердості в залежності від методів і технологій зміцнення. При максимально можливих значеннях мікротвердості різко зменшується пластичність, коефіцієнти Kp, межа текучості - σt (МПа), коефіцієнт утворення тріщин KSU (дж/см2) ), коефіцієнт збільшення довжини δ (%), коефіцієнт стиснення Ψ (%). З аналізу фізико-механічних властивостей посилених покриттів найпоширенішої та найрозвиненішої у світовій практиці можна визначити основні значення показників зносостійкості, довговічності, мікротвердості, пластичності для сучасних покриттів, які можна отримати за допомогою різних технологій. Розроблена методика визначення оптимальних способів і технологій зміцнення поверхневого шару деталей зі сталі 45 за критеріальними показниками ефективності. Визначено основні значення основних показників, що складають рівень D0, що обов'язково необхідні для зміцнених поверхонь за відповідними технологіями.

Резюме. Діабетична хвороба нирок (ДХН) – одне з найбільш тяжких ускладнень цукрового діабету, головну роль у розвитку та прогресуванні якого відіграє нелікована чи недостатньо коригована гіперглікемія, тривалість та величина якої добре корелюють зі ступенем та швидкістю розвитку діабетичного ураження нирок. Тривала гіперглікемія запускає низку метаболічних порушень і, в решті решт, призводить до прогресуючого зниження маси діючих нефронів. Мета дослідження – вивчити механізми формування тубулоінтерстиційного синдрому на тлі хронічної алоксаніндукованої гіперглікемії. Матеріали і методи. Дослідження проведено на 20 статевозрілих нелінійних самцях білих щурів, у 10 з яких викликали експериментальний цукровий діабет (ЕЦД) шляхом одноразового внутрішньочеревного введення розчину алоксану в дозі 160 мг/кг маси тіла, 10 щурів увійшли до контрольної групи. Через 45 діб після уведення діабетогенної речовини тварин виводили з експерименту. Статистичну обробку отриманих даних здійснювали із визначенням середньої величини, стандартних відхилень. Для оцінки вірогідності різниці між дослідними групами застосовували непараметричний ранговий критерій Манна – Уїтні за алгоритмами, що реалізовані в комп’ютерній програмі «Statistica for Windows», «Version 8.0». Дослідження проводили з дотриманням положень Директиви ЄЕС № 609 (1986) та наказу МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р. «Про заходи щодо подальшого удосконалення організаційних норм роботи з використанням експериментальних тварин». Результати. Встановлено, що сосочково-кірковий та мозково-кірковий концентраційні градієнти іонів натрію істотно зростали, тоді як сосочково-мозковий натрієвий градієнт достовірно зменшувався. Аналогічні зміни стосувалися концентраційних ниркових градієнтів іонів калію. При цьому концентрація іонів натрію і калію в сечі алоксандіабетичних тварин та інтенсивність їх екскреції зростала. Збільшене фільтраційне завантаження нирок іонами натрію супроводжувалося збільшенням проксимальної реабсорбції іонів натрію, однак її стандартизований за об’ємом клубочкового фільтрату показник, так само як і дистальне надходження катіону, були меншими за показник контрольної групи. І хоча відносна реабсорбція іонів натрію залишалася практично незмінною, вона супроводжувалась значним зростанням кліренсу катіону. В пробах сечі та плазми крові визначали рівень глюкози, а також концентрацію іонів натрію та калію з наступним розрахунком (з урахуванням водного індукованого 2-годинного діурезу та кліренсу ендогенного креатиніну) показників екскреції електролітів, інтенсивності їх фільтрації, абсолютної та відносної реабсорбції, кліренсу та концентраційного індексу, їх проксимального та дистального ниркового надходження. Вилучені після декапітації щурів нирки розшаровували на 3 частини – кіркову та мозкову речовину, сосочок нирки, у водному екстракті відповідної частини ниркової паренхіми визначали концентрацію іонів натрію та калію, обчислювали сосочково-кірковий, сосочково-мозковий та мозково-кірковий концентраційні іонні градієнти. Висновки. Хронічна алоксаніндукована гіперглікемія спричиняє розвиток тубулоінтенстиційних порушень, прояви яких спостерігаються задовго до маніфестації гломерулопатії. Викликане гіперперфузійно-гіперфільтраційним перевантаженням нирок виснаження реабсорбційної потужності канальцевого апарату нирок відображається як на проксимальних, так і на дистальних канальцях, та ініціює порушення процесів реабсорбції та іоноурез. Саме розлади канальцевого надходження іонів натрію та калію, перерозподіл їх вмісту між судинним, тубулярним та інтерстиційним компартментами нирок, призводять до порушення місцевої гемодинаміки у нирках, зміни гідрофільності та осмолярності інтерстицію, обмеження регулюючого впливу поворотно-множильної системи нирок, порушення механізмів концентрування сечі та системи регуляції водно-осмотичної рівноваги.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук (доктора філософії) за спеціальністю 05.17.11 "Технологія тугоплавких неметалічних матеріалів". – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2017. Дисертацію присвячено розробці безпігментних одношарових хімічно та термічно стійких темнозабарвлених склоемалевих покриттів для захисту побутової техніки, зокрема кухонних газових та електричних плит, що отримуються за технологією POESTA. Синтезовано основи отримання покриттів вказаного типу, згідно із якими розробляється скломатриця із заданими фізико-хімічними властивостями, на основі якої отримується склоемалева фрита шляхом введення в оптимізований склад скла комплексного активатору зчеплення, одночасно виконуючий роль активного забарвлюючого комплексу, який поєднує задані міцнісні характеристики безпігментних одношарових темнозабарвлених склоемалевих покриттів. Встановлено межі значень структурних факторів, які забезпечують міцну структуру кремнекисневого каркасу скла в системі R₂O (Na₂O+K₂O+Li₂O) – RO (CaO+BaO+SrO+MgO) – TiO₂ – ZrO₂ – B₂O₃ – SiO₂ і заданий рівень її структурнозалежних експлуатаційних властивостей за рахунок встановлених співвідношень склоутворювачів і модифікаторів. Розроблено склад і співвідношення комплексного активатора зчеплення із урахуванням його впливу на характеристики міцності системи "склоемаль – сталь", корозійну здатність склорозплаву та експлуатаційні властивості покриттів, який одночасно виконує роль активного забарвлюючого комплексу. Обрано іонний механізм забарвлення та встановлено колірні координати в ККС XYZ, RGB, L*a*b. Проведено промислові та лабораторно-промислові випробування на підприємствах та розроблено практичні рекомендації щодо використання результатів.
The dissertation on competion of a scientific degree of the candidate of engineering science on a speciality 05.17.11 "Technology of refractory nonmetallic materials". – National Technical University "Kharkiv Polytechnical Institute", Kharkiv, 2017. The dissertation is devoted to the development of pigments free direct chemically and thermally resistant dark-colored glass-enamel coatings for the protection of household appliances, in particular kitchen gas and electric plates, obtained by the technology POESTA. The bases of obtaining the coatings of this type are synthesized, according to which the glass matrix is developed with the given physicochemical properties, on the basis of which glassmelee frit is obtained by introducing into the optimized composition of the MS complex agglomer activator, simultaneously performing the role of the active coloring complex which combines the specified strength characteristics of pigments free direct glass-enamel coatings with their dark coloring. The boundaries of the values of structural factors, which provide a solid structure of the silica-oxygen glass frame in the system R₂O (Na₂O+K₂O+Li₂O) – RO (CaO+BaO+SrO+MgO) – TiO₂ – ZrO₂ – B₂O₃ – SiO₂ and the specified level of its structurally dependent performance properties due to the established ratios of glass modifiers and modifiers. The composition and ratio of the complex coupler activator have been developed taking into account its influence on the strength characteristics of the glass-enamel-steel system, the corrosion capacity of the glass-fiber alloy and the operational properties of the coatings at the firing temperatures of 800 to 830 °C. Selected the ionic mechanism of color, which was realized by the components of the filling station, and the color coordinates are established in the XYZ, RGB, L*a*b, according to RAL. Industrial and laboratory-industrial tests were carried and practical recommendations for the use of development results are developed.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук (доктора філософії) за спеціальністю 05.17.11 "Технологія тугоплавких неметалічних матеріалів". – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2017. Дисертацію присвячено розробці безпігментних одношарових хімічно та термічно стійких темнозабарвлених склоемалевих покриттів для захисту побутової техніки, зокрема кухонних газових та електричних плит, що отримуються за технологією POESTA. Синтезовано основи отримання покриттів вказаного типу, згідно із якими розробляється скломатриця із заданими фізико-хімічними властивостями, на основі якої отримується склоемалева фрита шляхом введення в оптимізований склад скла комплексного активатору зчеплення, одночасно виконуючий роль активного забарвлюючого комплексу, який поєднує задані міцнісні характеристики безпігментних одношарових темнозабарвлених склоемалевих покриттів. Встановлено межі значень структурних факторів, які забезпечують міцну структуру кремнекисневого каркасу скла в системі R₂O (Na₂O+K₂O+Li₂O) – RO (CaO+BaO+SrO+MgO) – TiO₂ – ZrO₂ – B₂O₃ – SiO₂ і заданий рівень її структурнозалежних експлуатаційних властивостей за рахунок встановлених співвідношень склоутворювачів і модифікаторів. Розроблено склад і співвідношення комплексного активатора зчеплення із урахуванням його впливу на характеристики міцності системи "склоемаль – сталь", корозійну здатність склорозплаву та експлуатаційні властивості покриттів, який одночасно виконує роль активного забарвлюючого комплексу. Обрано іонний механізм забарвлення та встановлено колірні координати в ККС XYZ, RGB, L*a*b. Проведено промислові та лабораторно-промислові випробування на підприємствах та розроблено практичні рекомендації щодо використання результатів.
The dissertation on competion of a scientific degree of the candidate of engineering science on a speciality 05.17.11 "Technology of refractory nonmetallic materials". – National Technical University "Kharkiv Polytechnical Institute", Kharkiv, 2017. The dissertation is devoted to the development of pigments free direct chemically and thermally resistant dark-colored glass-enamel coatings for the protection of household appliances, in particular kitchen gas and electric plates, obtained by the technology POESTA. The bases of obtaining the coatings of this type are synthesized, according to which the glass matrix is developed with the given physicochemical properties, on the basis of which glassmelee frit is obtained by introducing into the optimized composition of the MS complex agglomer activator, simultaneously performing the role of the active coloring complex which combines the specified strength characteristics of pigments free direct glass-enamel coatings with their dark coloring. The boundaries of the values of structural factors, which provide a solid structure of the silica-oxygen glass frame in the system R₂O (Na₂O+K₂O+Li₂O) – RO (CaO+BaO+SrO+MgO) – TiO₂ – ZrO₂ – B₂O₃ – SiO₂ and the specified level of its structurally dependent performance properties due to the established ratios of glass modifiers and modifiers. The composition and ratio of the complex coupler activator have been developed taking into account its influence on the strength characteristics of the glass-enamel-steel system, the corrosion capacity of the glass-fiber alloy and the operational properties of the coatings at the firing temperatures of 800 to 830 °C. Selected the ionic mechanism of color, which was realized by the components of the filling station, and the color coordinates are established in the XYZ, RGB, L*a*b, according to RAL. Industrial and laboratory-industrial tests were carried and practical recommendations for the use of development results are developed.