Добірка наукової літератури з теми "Інформаційно-аналітичний підрозділ"

У статті проаналізовано нормативно-правові дефініції процесу контрабандної діяльності та оглядової роботи в пунктах пропуску через державний кордон, проблеми, що виникають в процесі її проведення. В умовах активізації ризиків на державному кордоні постає нагальна потреба в оцінці актуальних та потенційних загроз та їх прогнозуванні на певний період з метою своєчасної протидії їм навіть в мовах відсутності достатньої кількості сил та засобів. Прогнозування – процес складний та трудомісткий для будь-якої організації, тому початковим етапом процесу прогнозування є ідентифікація потреби в прогнозній інформації. На цьому етапі необхідно дати відповідь на питання: “Для чого потрібний цей прогноз? Яким чином він буде використаним для підготовки та прийняття рішення на відповідному рівні управління?” Саме тому було проведено ідентифікацію учасників процесу прогнозування: суб’єкта, замовника та користувача. Суб’єкт прогнозування – це організація, структурний підрозділ, що здійснює розробку прогнозу. В нашому випадку – це інформаційно-аналітичний відділ органу охорони державного кордону. Замовник прогнозу – організація, структурний підрозділ або окрема посадова особа, що ставить завдання на розробку прогнозу. В органі охорони державного кордону – це штаб і начальник штабу відповідно. Користувач прогнозу – організація, структурний підрозділ або посадова особа, що використовують результати у своїй діяльності. В окремих випадках користувачами прогнозу може бути й замовник. Користувачами прогнозу є як прикордонні підрозділи, так і штаб органу охорони державного кордону. З метою оцінки та прогнозування загроз за напрямками контрабандної діяльності було проведено статистичний аналіз результатів оперативно-службової діяльності в пунктах пропуску через державний кордон з країнами-членами Європейського Союзу та за допомогою спрощеного методу прогнозування, екстраполяції, було визначено тенденції у видах протиправної діяльності у середньостроковій перспективі на період 2021–2022 рр. Застосування екстраполяції для прогнозування базувалося на припущенні, що характер динаміки, тобто певна закономірність (тенденція) зміни досліджуваного явища, яка мала місце для певного проміжок часу в минулому збережеться на обмеженому відрізку в майбутньому. Статистичний аналіз ґрунтувався на відомостях аналітичних зведень про обставини на державному кордоні та результатів оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби України у період з 2012 до 2020 рр. Оцінка та прогнозування здійснювалось відносно лише одного з видів контрабандної діяльності – контрабанди зброї, решту можливо буде визначити за аналогічною методикою. Використання кількісного та якісного прогнозування показників контрабандної діяльності разом із залученням висококваліфікованого персоналу, сучасних технічних засобів огляду, службових собак цілком здатне підвищити ефективність виявлення в ППр предметів та матеріалів, заборонених до ввезення/вивезення в/з Україну(и).

На сучасному етапі розвитку Державної прикордонної служби України як правоохоронного органу спеціального призначення досліджуються питання, які пов’язані з розробкою стандартів побудови охорони державного кордону. У першу чергу, це стосується підходів щодо обробки інформації стосовно спроможності підрозділів Державної прикордонної служби України наявними силами та засобами ефективно охороняти державний кордон. Найбільш проблематичним питанням залишається розробка аналітичних методів аналізу оперативно-службової діяльності. Обґрунтовано аналітичний метод аналізу ефективності різних варіантів побудови охорони державного кордону із застосуванням ймовірнісно-статистичного підходу. Запропоновано систему показників оцінки ефективності охорони кордону відділом прикордонної служби, які описують варіанти побудови охорони державного кордону. На практичному прикладі продемонстровано, що навіть при значних обмеженнях метод дозволяє аналізувати спроможність відділу прикордонної служби охороняти державний кордон на ділянці відповідальності. На підставі цього аналізу можна вдосконалювати організаційно-штатну структуру підрозділів, забезпечення їх додатковими силами та засобами тощо та досліджувати інші підходи щодо інформаційно-аналітичної діяльності. Метод буде корисним для персоналу інформаційно-аналітичних, науково-дослідних та навчальних підрозділів.

Вступ. Дослідження роботи цивільних ЗОЗ з надання медичної допомоги пораненим військовослужбовцям та іншим категоріям громадян під час антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил (АТО/ООС), а також вивчення їх спроможностей з метою використання в особливий період в інтересах ЗС України та інших військових формувань є актуальним. Мета роботи – аналіз та узагальнення досвіду роботи цивільних закладів охорони здоров’я з надання медичної допомоги пораненим, травмованим і хворим військовослужбовцям під час антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил (АТО/ООС), а також демобілізованим учасникам АТО та внутрішньо переміщеним особам з окупованих територій АР Крим, Донецької та Луганської областей. Матеріали та методи. Використані нормативно-правові акти з питань оборони держави та охорони здоров’я, керівні документи, інформаційно-довідкові видання з питань охорони здоров’я населення та медичного забезпечення Збройних Сил (ЗС) України. Методи дослідження: історичний, бібліографічний, системного підходу, статистичний, аналітичний, узагальнення. Результати. У статті розглянуто історичний та закордонний досвід використання цивільних закладів охорони здоров’я для надання медичної допомоги військовослужбовцям під час воєн та збройних конфліктів, досліджено нормативно-правові засади залучення їх до системи лікувально-евакуаційних заходів медичного забезпечення ЗС України. Проаналізовано роботу цивільних закладів охорони здоров’я та клінічних установ Національної академії медичних наук України з надання медичної допомоги пораненим, травмованим і хворим військовослужбовцям, демобілізованим учасникам АТО та внутрішньо переміщеним з тимчасово окупованих територій особам, а також встановлено чинники, що впливали на їх роботу. Висновки. У районах проведення АТО/ООС на засадах єдиного медичного простору сформувалася територіальна система надання медичної допомоги пораненим, травмованим і хворим військовослужбовцям, яка функціонально об’єднала медичні підрозділи військових частин і з’єднань, військово-медичні заклади, а також цивільні заклади охорони здоров’я. За досвідом медичного забезпечення військ під час проведення АТО/ООС опрацьовано механізм і порядок залучення системи цивільної охорони здоров’я до надання медичної допомоги військовослужбовцям під час воєн та збройних конфліктів.

Мета роботи: узагальнення досвіду медичного забезпечення Збройних Сил (ЗС) України під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації та визначення перспектив розвитку Медичних сил Збройних Сил України. Матеріали та методи. Використані нормативно-правові акти, керівні документи, інформаційно-довідкові матеріали, монографії та наукові статті у відкритих виданнях щодо медичного забезпечення ЗС України. Об’єкт дослідження – система медичного забезпечення ЗС України. Предмет дослідження – Медичні сили Збройних Сил України. Методи дослідження: бібліографічний, аналітичний, системного підходу, узагальнення, прогностичний. Результати. Узагальнено практичний досвід медичного забезпечення ЗС України та надання медичної допомоги пораненим, ураженим, травмованим і хворим військовослужбовцям під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації проти України. Висвітлено розвиток нормативно-правового врегулювання функціонування системи охорони здоров’я військовослужбовців та медичного забезпечення військ. Критично оцінено здобутки щодо розвитку системи медичного забезпечення ЗС України, зокрема вдосконалення організаційно-штатної структури медичних підрозділів військових частин і військово-медичних закладів, формування системи управління Медичними силами. Сформульовано засади єдиного медичного простору держави та визначено перспективи розвитку Медичних сил ЗС України. Висновки. Вивчення, аналіз та узагальнення досвіду медичного забезпечення ЗС України під час АТО/ООС стали основою формування сучасної системи медичного забезпечення військ. Найбільш важливим здобутком Медичних сил є розроблення і впровадження на державному рівні сучасної функціонально-організаційної моделі медичного забезпечення ЗС України та інших військових формувань під час дії особливого періоду, надзвичайного стану та інших кризових ситуацій для забезпечення національної безпеки і оборони держави. Спроможні Медичні сили та, як результат, надійне медичне забезпечення військ в умовах бойових дій є вагомим внеском у забезпечення національної безпеки та оборони держави через підвищення боєготовності і боєздатності ЗС України та інших складових Сил оборони.

Вступ. Головною метою управління Медичними силами Збройних Сил України (Медичні сили) є підтримання визначеного рівня бойової та мобілізаційної готовності органів управління медичним забезпеченням, медичних підрозділів військових частин і військово-медичних закладів, їх всебічна підготовка до застосування та ефективної реалізації можливостей під час вирішення поставлених завдань. Мета. Визначення сучасних підходів до управління Медичними силами Збройних Сил України в мирний час та в особливий період. Матеріали та методи. Використані законодавчі та нормативно-правові акти, керівні документи, інформаційно-довідкові матеріали, монографії та наукові статті у відкритих виданнях щодо управління Збройними Силами (ЗС) України та їх медичним забезпеченням. Методи дослідження: бібліографічний, аналітичний, системного підходу, узагальнення, прогностичний. Результати. Наведено основні положення управління військами (силами) у ЗС України, що здійснюється для підтримання готовності військ (сил) до виконання завдань за призначенням, їх підготовки та успішного виконання завдань у ході ведення операції (бойових дій). Висвітлено вимоги, завдання та функції військового управління. Розкрито поняття системи та органів управління військами (силами). Детально розглянуто систему управління медичним забезпеченням ЗС України у мирний час і в особливий період. Наведено перелік органів управління медичним забезпеченням ЗС України на всіх рівнях військового управління. Схематично представлено систему управління медичним забезпеченням ЗС України у мирний час і в особливий період, а також ієрархію органів управління медичним забезпеченням ЗС України. Висновки. На даному етапі розвитку системи медичного забезпечення ЗС України під управлінням медичним забезпеченням слід розуміти цілеспрямовану діяльність командувача Медичних сил ЗС України, начальників (органів управління) медичним забезпеченням, начальників медичних служб військових частин щодо впливу на підпорядковані сили і засоби з метою виконання завдань за призначенням та досягнення поставленої мети. Управління медичним забезпеченням здійснюється командувачем Медичних сил у загальній системі управління ЗС України через пункти управління та базується на загальних принципах і вимогах, що лежать в основі управління військами (силами).

Мета – запропонувати науково обґрунтовану організаційно-структурну модель обласного центру інфекційних захворювань на відміну від існуючих окремих структурних підрозділів інфекційного профілю у лікарнях різних рівнів медичної допомоги.Висновки. Пропонується створити обласний центр інфекційних захворювань на засадах функціонального об`єднання при єдиному методичному керівництві. До його складу увійдуть існуючі структури: інфекційне відділення для дорослих, інфекційне відділення для дітей, гепатологічний центр, ліжка профільних відділень. Новими структурними елементами мають стати консультативний кабінет інфекційних захворювань, окремий організаційно-методичний кабінет та інформаційно-аналітичний відділ. Невід`ємним елементом має бути навчально-тренінговий центр для підвищення рівня знань у системі безперервного професійного розвитку не тільки лікарів-інфекціоністів, а й лікарів інших спеціальностей з питань інфекційних захворювань.

Інформаційно-аналітичне забезпечення системи економічної безпеки на підприємстві дозволяє істотно мінімізувати неминучі витрати та втрати при побудові відносин з конкурентами, контрагентами, державними та муніципальними органами, і також може бути ефективним при плануванні бізнес-моделі розвитку підприємства.