Добірка наукової літератури з теми "Інтроспекція"

На підставі проведеного комплексного емпіричного дослідження емоційних переживань у підлітків із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями окреслено ключове завдання психологічної корекції, а саме розвиток здатності до саморегуляції. Застосовано інтроспекцію та рефлексію в контексті наративів досліджуваних. Простежено динаміку розвитку здатності до саморегуляції емоційних переживань підлітками із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями. Виявлено способи відреагування емоційних переживань у груповій динаміці через ідентифікаційний, регуляційний, аналітичний та інтеграційні блоки. Використано методичні підходи, які допомагають поглибити самопізнання особистості, виявити її внутрішні відреагування, пізнати та коригувати патогенні емоційні переживання. Застосовано такі методи дослідження: теоретичні: аналіз, синтез та узагальнення теоретичних та емпіричних досліджень емоційних переживань як клініко-психологічного феномена в психосоматичному підході та їхній взаємозв’язок із серцево-судинною нозологією; емпіричні: анкетування, напівструктуроване клінічне інтерв’ю, анамнестична бесіда, спостереження, аналіз наративів з використанням інтроспекції та рефлексії. Окреслено особливості сімейної ситуації та нозологічну обтяженість як детермінацію негативних емоційних переживань у підлітків із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями. Підтверджено, що сприятливість сімейної ситуації та контейнуюча функція батьків стає прототипом розвитку здатності особистості до саморегуляції своїх емоційних переживань. Застосовано інтроспекцію та рефлексію в контексті власних наративів досліджуваних для формування здатності до саморегуляції емоційних переживань. У межах психокорекційної програми розроблено та апробовано щоденник інтроспекції та рефлексії емоційних переживань у підлітків із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями.

У пропонованій статті зосереджено увагу на оновленні та збагаченні лексичного складу англійської мови періоду пандемії коронавірусу Covid-19, розглянуто процес з’яви нових складних одиниць, динаміку розвитку їхньої семантики та набуття ними нових значень; зафіксовано постання нових складних слів, пов’язаних із поширенням коронавірусного захворювання та його впливом на лінгвістичну ситуацію в сучасному газетному дискурсі; визначено тенденції їх активізації. Виокремлено лексико-семантичні групи неологізмів, спричинених виникненням і поширенням короновірусної інфекції, а саме: «Освіта», «Подорожі», «Соціальне життя», «Здоров’я», «Культура», «Робота». Повсюдне поширення захворювання знайшло свій відбиток не лише в медицині, а й усіх соціальних сферах та в лексичному складі багатьох мов, зокрема й англійської. Установлено, що найбільш частотною серед інновацій у дискурсі означеного періоду є лексема COVID-19 та її український відповідник коронавірус, що послугували джерелом постання нових складних слів. Хронологічно стаття охоплює період від початку 2020 року до першого півріччя 2021 року. Закріплені в мовленнєвій практиці українців слова на позначення актуальної для світу хвороби вже адаптовано до фонетичних, правописних і граматичних норм сучасної української мови, тож уживання їх є регулярним, нормативним і змістотвірним. Констатуємо, що в мові рівнозначно поширені англійськомовна абревіатура-термін COVID-19, лексичний відповідник коронавірус та адаптоване й закріплене в мовленнєвій практиці слово ковід, що є транслітерованим еквівалентом англомовної одиниці. У науковій праці проаналізовано стан вивчення проблеми в українській та англійській мовознавчих спільнотах. Загальнонаукові методи (опис, індукція, дедукція, інтроспекція) використані для відбору й аналізу мовного матеріалу та викладу основних положень роботи. Матеріалом дослідження послугувалиь неологізми коронавірусної тематики, дібрані зі статей, корпусів лексики, словників.

Мета статті полягає у висвітленні особливостей організації рефлексії в психологів закладів загальної середньої освіти. Методи. Аналіз середніх даних і кореляція між шкалами 3 методик дослідження рефлексії: 1) тест Д.О. Леонтьєва «Диференційний тип рефлексії»; 2) методика діагностики рівня рефлексив-ності А.В. Карпова, В.В. Пономарьової; 3) методика вивчення вираженості та спрямованості рефлексії Е.М. Гранта. У результаті дослідження з’ясовано, що в психологів закладів загальної освіти рефлексія розвинена на середньому й вище за середній рівні. Але аналіз середніх даних за шкалами методик показав, що продуктивні форми рефлексії в шкільних психологів потребують додаткового розвитку. Виявлено, що системна рефлексія як найбільш адаптивна форма самодетермінації проявлена на середньому рівні в 74% досліджуваних. Тобто більшість фахівців мають середньостатистичний рівень розвитку ознаки, а не високий, як того потребує професіограма практичного психолога. 76% середніх даних за шкалою інтроспекції говорять про доволі високу схильність фахівців до «самокопання». Шкала «квазірефлексії» показала, що 58% респондентів фокусують рефлексивну увагу за межами акту-альної ситуації.Виявлено перевагу схильності шкільних психологів спрямовувати рефлексивну увагу на спілкування та взаємодію, перспективну й ретроспективну оцінку, а не на актуальну діяльність. Ауторефлексія як здатність до самосприйняття й аналізу змісту власної психіки розвинена на високому рівні, а соціорефлексія як здатність розуміти психіку інших людей має середньостатистичний рівень. Більшість шкал використаних методик мають кореляційний взаємозв’язок.Висновки. Розвиток рефлексії в шкільних психологів знаходиться на середньостатистичному рівні та потребує психокорекційної роботи для покращення цієї професійно важливої якості. Ключові слова: професіогенез психолога, системна рефлексія, інтроспекція, квазірефлексія, ретро-спективна рефлексія, проспективна рефлексія, соціорефлексія, ауторефлексія. The purpose of the article is to highlight the features of the organization of reflection among the psychologists of general secondary education.Methods. Analysis of average data and correlation between scales of 3 methods of reflection research: 1) D. Leontiev's test “Differential type of reflection”; 2) “Methods of diagnosing the level of reflexivity” Karpova-Ponomareva; 3) “Methods of studying the severity and direction of reflection” A.Grant.Results. The study found that psychologists in general education have developed reflection at the secondary and above average levels. But the analysis of average data on the scales of methods showed that productive forms of reflection in school psychologists need further development. Systemic reflection as the most adaptive form of self-determination is manifested at an average level in 74% of subjects. That is, most professionals have an average level of development of the trait, rather than high, as required by the professional psychologist. 76% of the average data on the introspection scale indicates a fairly high tendency of experts to “dig”. The “quasi-reflection” scale showed that 58% of respondents focus their reflexive attention outside the current situation. The advantage of directing reflexive attention to communication and interaction, perspective and retrospective assessment, and not to actual activity is revealed.Autoreflection, as the ability to self-perception and analysis of the content of one's own psyche is developed at a high level, and socioreflection, as the ability to understand the psyche of others has an average level. Most scales of the techniques used are correlated.Conclusions. The development of reflection in school psychologists is at the average level and requires psycho-correctional work to improve this professionally important quality.Key words: professional genesis of a psychologist, systemic reflection, introspection, quasi-reflection, retrospective reflection, prospective reflection, socioreflection, self-reflection.

У статті розглянуто вплив візантійської антропології на думку Григорія Сковороди і преп. Паїсія Величковського. За допомогою порівняльно-історичного методу та методу історії традиції (tradition history) простежено застосування українськими богословами XVIIІ ст. візантійської патристичної спадщини. Доповнюючи нещодавнє дослідження М.Ґ.Бартоліні, присвячене розробці Сковородою ідей Александрійської школи патристики, стаття аналізує мотиви, позичені ним у Антіохійської школи. Це, зокрема, своєрідна філософія дозвілля та християнський епікуреїзм, що відлунює вчення Йоана Золотоуста про легкість і природність християнського способу життя. Порівняння містичної антропології двох богословів показало відмінність шляхів їхньої інтроспекції, яка у Сковороди присвячена, передусім, самопізнанню, а в Паїсія – автентичному пошуку Іншого: Бога, наставника, подвижницької громади.

У статті розглядаються семіотичні категорії Ч. С. Пірса: Firstness, Secondness, Thirdness. Їх розробка привела Пірса до критики модерної теорії дуального знаку і побудови логіки зв’язків у структурі знаку, заснованої на тріаді знака, об’єкта та інтерпретанти. Модерний дуалізм знаку, в якому пов’язувалися два компоненти, означник і означене, замінюється у Пірса тріадною моделлю, завдяки введенню ним у структуру знаку інтерпретанти. Пірс спирався на методологічні наслідки чотирьох нездатностей, а саме – жодної інтроспекції, ніякої інтуїції у значенні неінференційного пізнання, жодної думки без знаків, і жодної концепції абсолютно непізнаваного – для критики картезіанства. Це дало можливість Пірсу переосмислити класичну атомістичну концепцію мови і довести, що знак не існує ізольовано у вигляді окремої ідеї чи символу, але завжди вплетений у сітку інших знаків. Таким чином, підхід Пірса демонструє голістський підхід до мови та дійсності як системи знаків. Для Пірса концепція семіозису була центральним поняттям його семіотичної теорії. На думку Пірса, жоден предмет не функціонує як знак, доки не буде сприйнятий як такий. Кожен знак здатний генерувати інтерпретанту, і цей процес практично нескінченний. Ідея семіозису виражає саму суть відносин між знаком і зовнішнім світом: об'єкт репрезентації існує, але він недоступний, немов «захований» у низці семіотичного опосередкування. Однак пізнання цього об’єкта можливе лише шляхом вивчення породжених ним знаків. Щоб знати, що означає даний знак, розуму необхідний певний досвід об'єкта цього знака, досвід за межами цього знака або знакової системи, але пов'язаний з ним.

У статті презентовані фахові роздуми про статус і наукове значення політичної антропології в сучасному світі. Основна увага автора зосереджена на поясненні предмета політичної антропології. Стверджується, що політична антропологія є вченням про ідейний та ідеологічний розвиток традиційних форм політичного устрою в історичному процесі, котрі безпосередньо стосуються сучасного стану політичної практики на рівні етносу та держави. Зауважується, що політичні традиції народжуються, функціонують і трансформуються виключно в межах процесів етносоціальної еволюції. Отже, всі політичні традиції детерміновані етнічно або культурно. Поза етнічною свідомістю політичні традиції довго не тримаються. Фактично значення політичної антропології полягає в репрезентації соціальних практик як «живих» систем, здатних до самовідтворення. Пояснюючи принципи детермінації політичних традицій, автор доводить, що історичність, притаманна всім формам людської свідомості, також повинна перебувати в об’єктиві наукових досліджень. Історичність – це константа розвитку та поступу. Вона постулюється просторово-темпоральними рамками людського існування. Політика невід’ємна від історичності. Вона народжується поступом. Ось чому важливо застосовувати ретроспекцію та інтроспекцію для аналізу політичних традицій у політико-антропологічному дискурсі. Політичні традиції, осмислені на етнокультурному фундаменті, потребують окремого методу для дослідження. Деякі дослідники стверджують, що таким методом може стати emic-підхід. Автор зазначає, що всі форми «включених студій» придатні для предмета політичної антропології. Політична антропологія передбачає постійне заглиблення науковця в коло його інтересів. Фактично справжній політантрополог є перманентним «співучасником» тих політичних дій, котрі він вивчає. На завершення статті автор надає власні зауваження щодо поняття «традиціоналізм», що має у політичній антропології значення, відмінне від сфери політичних ідеологій.

У статті розглянуто особливості сучасного когнітивно-корпусного лінгвістичного підходу та подано огляд напрямів досліджень і тенденцій його застосування на прикладі англійської мови. В останні десятиліття спостерігається тенденція до синергії когнітивно-лінгвістичних теорій і корпусно-лінгвістичної методології. З одного боку, сучасні дослідження з когнітивної лінгвістики використовують корпусні дані як потужну емпіричну базу, а корпусну методологію, зокрема корпусо-базовану, для підтвердження когнітивних гіпотез. З іншого боку, корпусна лінгвістика не може обійтися без інтроспекції, інтуїтивних суджень про мову представників когнітивної лінгвістики. Як наслідок, з’являється низка теорій і методик, які намагаються оптимально поєднати переваги обох. У руслі когнітивної лінгвістики з’являються базовані за вживанні теорії мови, які звертаються до корпусного матеріалу, зокрема даних про частотність уживання, задля вивчення когнітивних репрезентацій. Сюди належить прикладо-базована теорія мовного знання та репрезентації (Р. Ленекер, Дж. Тейлор). Течією, яка намагається поєднати когнітивну й корпусну лінгвістики, є граматика патернів С. Ганстон і Дж. Френсіс. Стрімкого розвитку набула когнітивна корпусна семантика (Д. Ґерертс, Г. Шмід, Д. Дів’як, С. Ґрайс). Корпуси актуальні для вивчення основних проблем когнітивної семантики, зокрема концептуальної метафори, полісемії, синонімії, прототипів, аналізу конструкцій тощо. Одним із популярних напрямів дослідження є вивчення концептуальної метафори із застосуванням корпусо- базованої методології (Р. Ґіббс, А. Стефанович). Корпусо-базовані методи використовуються також у дослідженні прототипів (Дж. Байбі, М. Стаббс). Поняття лексичного праймінгу передбачає, що корпусний конкорданс є своєрідною моделлю ментального конкордансу. Корпусо-керована когнітивна семантика застосовується передусім для аналізу полісемії та синонімії (Д. Ґлинн, Дж. Ньюман, Б. Аткінс, Д. Шьонефельд). Зокрема, запропоновано підхід поведінкових профілів – керованих даними семантичних описів, які застосовують до вивчення полісемії й синонімії (П. Генкс). Перспективним видається застосування мультимодальних корпусів, які інтегрують відео й аудіовиміри та дають можливість дослідити «ситуативне» мовне вживання (В. Еванс, М. Ґрін).

У статті аналізуються особливості розуміння інтернет-новин. Для цього використані методи аналізу та синтезу; описового, лінгвокультурного та концептуальнного аналізу тексту, дескриптивної інтроспекції та моделювання, метод семантичних і прагматичних інтерпретацій, контекстне спостереження. Автор акцентує, що у процесі дослідження розуміння новин у інтернеті варто враховувати їх специфічні характеристики. Виокремлено, що на відміну від друкованих новин інтернет-новинам властиві такі риси: відсутність цензури, жорсткої залежності від формату видання, гіпертекстовість, інтерактивність, електронна форма, що дозволяє спростити процес друку, зекономити час, колективне авторство, можливість архівування та електронного пошуку, можливість постійного доступу з будьякої точки світу, мультимедійність, необмежений тираж та низька собівартість, уривчастість (не можна відкрити декілька сторінок в одному вікні). Ці нові переважно технічні можливості створюють потенціал реалізації низки комунікативних феноменів, зокрема персоналізації, нехтування мовними нормами, спрощення, широкого використання жаргону, термінів, що призводить до формування специфічного мовленнєвого етикету інтернет-новин. Для мовленнєвого етикету інтернет-новин типовим є використання дієслів у третій формі множини, часто не називаючи суб’єкта дії або називаючи лише формально: через метонімію (наприклад: «влада») або за допомогою онімів без референтів. Такий мовленнєвий етикет інтернетновин значно ускладнює розуміння їх змісту, крім того за допомогою незрозумілих формулювань читачам нав’язують певні цінності, установки та орієнтири. Психологічні особливості впливу мовленнєвого етикету інтернет-новин на процес розуміння репрезентовані у моделі розуміння такого тексту, що запропонована у цій статті (на прикладі новинного анонсу з сайту «РосБизнесКонсалтинг»). Література References Akіmova, N. (2014). Internet-kommunikatsiya: psikholingvisticheskiy analiz: Monografiya [Internet-communication: Psycholinguistic Analysis]. Saarbryúkken : LAP LAMBERT Academic Publishing. Akіmova, N. Movlennevі devіacіyi u movі ukraїns'kih іnternet-ZMІ: tendencіja movy epokhy chy zasіb manіpuliuvannia [Speech deviation in the language of Ukrainian online media: the tendency of epoch’s language or means of manipulation]. Retrieved from http://mentalnist-2016.blogspot.com/p/blog-page_49.html. Akіmova, N. (2016). Frahmentarnist’ novynnoyi internet-komunikatsiyi yak faktor, shcho uskladnyuye yiyi rozuminnya [Fragmentation of the Internet news communication as a factor that complicates its understanding]. Psykholinhvistyka, 20(2), 12-20. Batmanova, S. (2004). Setevyye SMI: faktory efektivnosti [Network mass media: factors of effectiveness]. Extended abstract of candidate’s thesis. Voronezh. BTSRYA – Kuznetsov, S.A. (Eds.). (2009) Bol'shoj tolkovyi slovar' russkogo jazyka [Big Dictionary of Russian]. S.-Petersburg: Norint. Dvoynina Ye. (2010). Rechevaya manipulyatsiya v internet-diskurse (na materiale russko- i angloyazychnykh novostnykh saytov) [Speech manipulation in Internet discourse (on the basis of Russian and English-language news sites)]. Extended abstract of candidate’s thesis. Saratov. Il'ina I. Problemy izucheniya i vospriyatiya giperteksta v mul'timediynoy srede internet [Problems of studying and perception of hypertext in the multimedia environment of the Internet]. Retrieved from www.ipk.ru. Karamysheva R. (2009). Rehistrovo-zhanrovi kharakterystyky povidomlen’ pro stykhiyni lykha na ukrayinomovnykh ta anhlomovnykh internet-saytakh [The register and genre characteristics of reports of natural disasters in Ukrainian and English web sites]. Linhvistychni Studiyi, 18, 167–173. Koval'chukova M. (2009). Novostnoy anons v seti internet kak rechevoy zhanr diskursa SMI [News announcement in the Internet as a speech genre of the discourse of the media]. Extended abstract of candidate’s thesis. Izhevsk. Kolomiyets’ S., Kulyezniova S. (2012). Zhanrovo-styliova dominanta v perekladi tekstiv internet-dyskursu [Genre-style dominant in the translation of texts of Internet discourse]. Funktsyonalnaya Lyngvistika, 3, 176-284. Kulakova V. (2007). Internet v sisteme sredstv massovoy informatsii Tadzhikistana [Internet in the system of mass media of Tajikistan]. Extended abstract of candidate’s thesis. Dushanbe. Filatova, O. G. (2004) Internet kak mass-media [Internet as a mass media]. Aktual'nye Problemy Teorii Kommunikatsii, 232-240. Sources RBK – RosBiznesKonsalting – novosti, akcii, kursy valjut, pogoda, dollar, evro [RosBusinessConsulting – News, Stocks, Exchange rate, weather, dollar, euro]. Retrieved from http://www.rbc.ru/.

Goal. The aim of the study is a comprehensive analysis of a special type of speech behavior-trolling. The article characterizes the phenomenon of trolling as a kind of deviant communication. It is noted that trolling occurs as a reaction to changes in the functioning of media platforms. There are differences between trolling and flame, flood, spam, holivar, hating, cyberbullying. The linguistic means of trolling expression in the Ukrainian-language media space are analyzed.Methods. To determine and describe the lexical-semantic structure of the studied trolling comments, the structural-contextual method was used; interpretive analysis made it possible to explain the meaning of the selected messages; contextual analysis helped to identify associative semantic features of textual comments; with the help of introspection it was possible to trace individual thoughts that arise during one’s own activity and are realized in the analysis of trolling comments.Results. The result of the investigation was the definition of trolling as an integral part of virtual communication, which is identified by a combination of specific methods, tactics and strategies of the communicator’s behavior. It is established that the behavior of trolls can be manifested in two forms – “thick” (“malicious”) and “thin” trolling. Phenomena that are often identified with trolling are characterized, although they have significant differences: flame, flood, spam, holivar, hating, cyberbullying. Linguistic analysis of trolling in Ukrainian-language media through language means on phonetic, lexical-semantic, grammatical, syntactic levels is carried out.Conclusions. During the study, it was found that one of the methods of detecting trolls in the Ukrainian-language media space is to establish emotional markers that are polarly opposite to most verbal units. Means of expressing the strategy of trolls can be traced at all language levels: at the lexical level it is possible to use pejorative vocabulary, in particular swear words, individual word formation, zoometaphors used with negative meaning. Graphic means of expression of trolling language are realized by reduplication of letters and punctuation marks.Key words: Internet, Internet communication, deviant communication, trolling, Internet troll. Мета. Метою дослідження є аналіз особливого типу мовленнєвої поведінки – тролінгу – на різних мовних рівнях (лексико-семантичному, графічному, граматичному). У статті охарактеризовано явище тролінгу як різновид девіантної комунікації. Зазначено, що тролінг виникає як реакція на зміни функціонування медіаплатформ. Зауважено відмінності між тролінгом і флеймом, флудом, спамом, холіваром, хейтингом, кібербулінгом. Проаналізовано мовні засоби вираження тролінгу в україн-ськомовному медіапросторі.Методи. Під час реалізації мети дослідження ми звернулися до описового методу, який передбачає сукупність процедур інвентаризації, класифікації та інтерпретації досліджуваних мовних явищ у синхронії. Для визначення лексико-семантичної структури досліджуваних тролінг-коментарів використовувався структурно-контекстуальний метод; інтерпретаційний аналіз дав змогу розтлумачити сенс відібраних повідомлень; контекстуальний аналіз допоміг виділити асоціативно пов’язані смислові ознаки текстових коментарів; за допомогою інтроспекції можна було простежити окремі думки, що виникають під час власної активності та реалізуються в аналізові тролінг-коментарів.Результати. Результатом розвідки стало визначення тролінгу невід’ємною складовою частиною віртуальної комунікації, що ідентифікується поєднанням специфічних методів, тактик і стратегій поведінки комунікатора. Установлено, що поведінка тролів може виявлятися у двох формах – «товстому» («злісному») і «тонкому» тролінгу. Охарактеризовано явища, що часто ототожнюють із тролінгом, хоча вони мають суттєві відмінності: флейм, флуд, спам, холівар, хейтинг, кібербулінг. Проведено лінгвістичний аналіз тролінгу в українськомовних медіа через мовні засоби на фонетичному, лексико-семантичному, граматичному, синтаксичному рівнях. Висновки. Під час дослідження було встановлено, що одним із методів виявлення тролів в українськомовному медіапросторі є встановлення емотивних маркерів, що полярно протилежні щодо більшості вербальних одиниць. Засоби вираження стратегії тролів простежуються на всіх мовних рівнях: на лексичному рівні можливе застосування пейоративної лексики, зокрема лайки, індивідуальної словотворчості, зоометафор, ужитих із негативним значенням. Графічні засоби вираження тролінгової мови реалізуються редуплікацією літер і пунктуаційних знаків.Ключові слова: Інтернет, інтернет-комунікація, девіантна комунікація, тролінг, інтернет-троль.