Добірка наукової літератури з теми "Індустріальне суспільство"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Індустріальне суспільство".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Індустріальне суспільство"
1
Lukashenko, Maryna. "Соціальність та її вплив на формування моделей медичної етики". Multiversum. Philosophical almanac, № 5-6 (28 листопада 2019): 37–49. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2019.5-6.03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовується логіка формування моделей медичної етики в контексті змін поглядів на природу людини та парадигм соціальності. Показано, що хвороби і лікування здавна виконували соціальні функції. З Осьового часу можна виокремити моделі медичної етики. У давньогрецькій медицині постає модель Гіппократа з принципом «не нашкодь», у якому відображається тогочасне природне бачення соціопорядку. Патерналістична модель Парацельса формується навколо принципу «роби добро» в ієрархічно структурованому суспільстві, порядок персоналізованих зв’язків у якому був укорінений у трансцендентному. В обох традиційних моделях лікар як інструмент у руках Бога мав допомагати відновлювати встановлену Творцем гармонію. Індустріальне суспільство, як створене людьми, підносить деонтологічну модель «виконання обов’язку» людиною-творцем. Біоетичний принцип «поваги прав і гідності людини» переважає у мережевому інформаційному суспільстві, виходячи за межі медицини і поширюючись на всі сфери життя. У сучасній медицині сьогодні співіснують в індивідуальній лікарській практиці всі означені моделі медичної етики.
2
Степан, Дичковський. "ІНДУСТРІАЛЬНА СПАДЩИНА В СУЧАСНИХ ПАРАДИГМАХ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 35 (6 лютого 2021): 180–90. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v35i0.382.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглядається питання занепаду традиційних промислових територій та актуалізація зміну підходів до збереження різних категорій спадщини, серед яких індустріальні пам’ятки, що стали уособленням культурної ідентичності старо-промислових регіонів. Матеріальна культура індустріальної епохи в умовах бурхливого розвитку інформаційного суспільства розглядається як історичний ресурс, що потребував збереження та повторного використання, та як новий напрямок розвитку туристичної індустрії.
3
Zinkevych, Vasyl. "Умови занепаду системи освіти в дискурсі життєвого циклу індустріальної цивілізації". Multiversum. Philosophical almanac, № 5-6 (28 листопада 2019): 154–70. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2019.5-6.12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізуються умови занепаду системи індустріальної освіти, що почався у 70-ті роки ХХ ст. і продовжується донині. Умови визначаються як сукупність факторів зовнішнього середовища, що впливають на саморозгортання системи індустріальної освіти. До них віднесено: «дух епохи», філософію, наукову картину світу, світогляд, ідеологію. «Дух епохи» на початку ХХІ ст. набув хаотичного стану. Це сталося внаслідок того, що індустріальна культура, яка розбудована на основі двох протилежних ідеологій: ліберальної і комуністичної, злились у «суперідеологію» технократизму. Філософія сучасного етапу свідчить про те, що світова спільнота знаходиться у стані пошуку мейнстриму соціального розвитку. Етап занепаду переконав інтелектуальні еліти в тому, що постмодерністський підхід себе не виправдовує, оскільки світова спільнота «звалилась» у глибоку кризу. На зміну постмодернізму прийшов так званий постпостмодернізм, як течія, що не лише відмовляється від інтертекстуальності, а й переходить на якісно новий рівень відтворення перцептивних і культурних пластів інформації, в яких віртуальна реальність займає одне з ключових місць і поняття гіперреальність є одним з базових. Зазначається, що введення в навчальний процес курсів із соціальної філософії і філософії освіти дещо компенсувало філософсько-світоглядний і ідеологічний вакуум, що утворився після відмови вітчизняних освітян від циклу навчальних дисциплін марксистсько-ленінського спрямування. Зміни в сучасній постнеокласичній картині світу призводять до знищення орієнтацій на лінійну однозначність і тотальну заданість сюжетів наступного розвитку. У постнеокласичній картині світу невпорядкованість, безструктурність, хаотичність визнані об’єктивними, універсальними характеристиками дійсності. На поверхню світоглядного олімпу після загального і агресивного мілітаризму виступив нігілізм і цинізм, що остаточно поховав гуманізм як концепт і смисл, придатний спасти людину від самої себе. Ідеологією етапу занепаду є мультикультуралізм. Оскільки ні філософія, ні наука не змогли своєчасно дати відповідь на питання, що відбулося з планетарним світом і як виходити з тотальної кризи соціального розвитку, то еліти індустріальних суспільств, з одного боку, у теоретичній площині визнали, що світ вступив у постіндустріальну епоху, а з іншого – на практиці, інтуїтивно схилилися до «тихого» виходу з кризи на основі ідеології мультикультуралізму. Вона виникла на основі злиття течій неолібералізму, неоконсерватизму, соціал-демократизму та ін.; спостерігається, як традиційна форма індустріальної освіти на європейському континенті змінюється на мультикультурну освіту, а загалом рухається від «мультикультурної» до «міжкультурної» освіти. Це принципово інший алгоритм функціонування системи індустріальної освіти на етапі її сходження з планетарної арени.
4
Sukhorolskyi, Petro. "Утопічні елементи постіндустріальних теорій: ілюзії та суперечності". Multiversum. Philosophical almanac, № 3-4 (26 вересня 2019): 32–54. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2019.3-4.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Розроблені у 1970–1980 рр. постіндустріальні теорії продовжують зберігати свій вплив і значущість для наукових досліджень, прийняття політичних рішень та формування домінантних у суспільстві уявлень про майбутнє. Водночас, поза увагою часто залишаються суперечності, закладені в основі цих теорій, та їхній неоднорідний зміст. Розвинутий у статті підхід розглядає постіндустріалізм як результат поєднання критичного аналізу суспільних процесів, що властиві минулому і теперішньому, з ідеологічними компонентами та образами майбутнього, котрі мають явні ознаки утопії. Виокремлення утопічних елементів із найвідоміших концепцій постіндустріального та інформаційного суспільства дає змогу зробити висновок про їхній тісний зв’язок із соціалістичними і технологічними утопіями доіндустріальної та індустріальної епох. Головні особливості постіндустріальної утопії зумовлені намаганнями її авторів узгодити власний ідеальний образ майбутнього, що радикально відрізняється від індустріальної дійсності, із притаманним індустріалізму лінеарним метапатерном та ідеєю безальтернативного прогресу.
5
Sakalo, O. Y. "Креативний клас як провідна група сучасного суспільства". Grani 18, № 8 (1 червня 2015): 77–80. http://dx.doi.org/10.15421/1715160.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається один із сучасних підходів до вивчення соціальної структури суспільства. В якості головної рушійної сили, провідного соціального класу сучасного суспільства визначається креативний клас. Автор розглядає історію виникнення поняття креативного класу, зокрема, концепцію Р. Флоріди, визначає його характерні риси та особливості. Аналізується вплив, який здійснює креативний клас на розвиток суспільства, трансформаційні процеси, систему соціальних цінностей. З’ясовується роль креативного класу у становленні креативної, інноваційної економіки доби постіндустріального суспільства. Розглядаються взаємовідносини креативного класу з іншими соціальними класами сучасного суспільства. Визначається сутність поняття креативності та аналізується одна із найважливіших проблем сучасної епохи – постійний конфлікт між креативністю та організацією. Здійснюється порівняльний історичний аналіз так званої «організаційної» або «індустріальної» та «креативної» або «постіндустріальної» епохи. Розглядається роль креативного класу у розвитку та соціальних змінах американського суспільства новітнього часу. Аналізується питання становлення та розвитку креативного класу в сучасному українському суспільстві, визначаються особливості та труднощі цього процесу. Акцентується увага на необхідності державної підтримки становлення вітчизняного креативного класу, його зміцненні та зростанні.
6
Толстоухов, А. В. "Глобальна криза цивілізації як криза управління індустріальним суспільством". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія, вип. 38/41 (2002): 61–67.
Знайти повний текст джерела
7
Гуменюк, Ю. П. "Розвиток міжнародного руху робочої сили в індустріальних та постіндустріальних суспільствах". Вісник Національного університету "Львівська політехніка", № 714 (2011): 479–86.
Знайти повний текст джерела
8
Rzhevska, N. "Prospective teaching methods for solving urgent problems of modern society in the industrial revolution 5.0." Ukrainian Educational Journal, no. 1 (2020): 32–40. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1317-2020-1-32-40.
Повний текст джерела
9
Ковтун, Н., Л. Шкіль та Н. Венцель. "БЕЗУМОВНИЙ БАЗОВИЙ ДОХІД ЯК ФАКТОР НІВЕЛЯЦІЇ СОЦІАЛЬНИХ РИЗИКІВ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ INDUSTRY 4.0". Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, № 1(89) (3 вересня 2021): 76–87. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.1(89).2021.76-87.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито вплив технологій четвертої індустріальної революції (роботизації, автоматизації, діджиталізації виробництва) на процеси соціального й матеріального розшарування в умовах постіндустріального суспільства, поляризацію у доходах між різними верствами населення у залежності від доступності для них інноваційних технологій, загрозу зростання масового безробіття як в країнах центру світ-системи, так і в країнах її периферії. Доведено ефективність використання механізмів безумовного базового доходу як чинника упередження і подолання технологічного безробіття, вирішення проблеми працюючих бідних, сповільнення прискореної поляризації у доходах між різними соціальними верствами, активізації купівельної спроможності громадян, подолання кризи пенсійних систем більшості країн світу, скорочення бюрократичного апарату в системі соціального захисту та ін.
Особлива увага у дослідженні сконцентрована на аналізі практик впровадження безумовного базового доходу в таких країнах, як США, Норвегія, ОАЕ, де безумовний базовий дохід формувався з ренти за використання природних ресурсів. З’ясовано, що впровадження в цих країнах безумовного базового доходу стало ефективним механізмом справедливого перерозподілу матеріальних багатств і способом досягнення принципів соціальної справедливості. Поряд з цим у країнах, які розвиваються (Індія, Уганда, Намібія), введення механізмів безумовного базового доходу призвело до зростання рівня фінансової стабільності і фінансової безпеки серед його отримувачів та зумовило покращення якості боргових зобов’язань серед бідних верств населення.
Встановлено, що введення механізмів безумовного базового доходу містить і ряд серйозних соціальних ризиків: зростання соціальної апатії, загальне зниження трудової активності, знецінення праці людини як такої. Водночас аргументовано, що введення безумовного базового доходу розвинутими країнами і обмеженість ресурсів на такі практики в країнах, які розвиваються, може ще більше поглибити вже існуючі диспропорції у їх соціально-економічному розвитку та зумовити стихійне зростання міграційних потоків з менш розвинутих країн у країни центру світ-системи.
На основі аналізу диспропорцій у соціальному розвитку сучасної української держави з’ясовано, що в Україні вже склалися умови для впровадження механізмів безумовного базового доходу: значна кількість пенсіонерів і людей з обмеженими можливостями, порівняно з працюючими; реальна відсутність середнього класу і належність левової частки населення держави до категорії бідних; концентрація суспільного багатства в руках незначної кількості олігархічних сімей і, як наслідок, величезний запит в українському суспільстві на дотримання принципів соціальної справедливості.
10
Editor, Editor. "НЕБЕЗПЕКА ТА РИЗИКИ ЗАСТОСУВАННЯ НАНОТЕХНОЛОГІЙ В ТЕКСТИЛЬНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ". Товарознавчий вісник 1, № 11 (13 грудня 2019): 109–16. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2018-11-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Узагальнення результатів європейських і українських наукових дослідженьринку текстильних матеріалів з використанням нанотехнологій щодо підтвердженої їхбезпеки і можливої токсичності та визначення потенційних ризиків.Методика. При проведенні досліджень використовували передбачені діючимидержавними стандартами методи. Виконали огляд джерел товарознавчої та медичноїінформації, здійснили моніторинг і систематизацію отриманих даних.Результати. Можна стверджувати, що у ході наукових досліджень ризиків інебезпеки наноматеріалів в текстильній промисловості, необхідно використовуватинадійні методи. Будь-які недоліки в науковій оцінці ризику викликатимуть негативнеставлення суспільства до нанотехнологій, що може призвести до сповільнення розвиткунових перспективних технологій.Проте комерційний розвиток нанотеїнологій та їх численні застосування можутьспричинити широкий спектр загроз здоров’ю людини. Наноматеріали, які вжевикористовуються в текстильній промисловості, потрапили на ринок в умовахнедостатнього екогігієнічного нагляду, який має бути побудований з урахуванням їхнетрадиційних властивостей. Враховуючи обмеженість даних щодо впливу наночастинокна організм, необхідно проводити обов’язкові фармакокінетичні та токсикологічнідослідження перед широкомасштабним їх виробництвом та використанням.Наукова новизна. Узагальнено результати європейських і українських науковихдосліджень ринку текстильних матеріалів з використанням нанотехнологій щодопідтвердженої їх безпеки і можливої токсичності та визначення потенційних ризиків.Практична значимість. Представлені результати дослідження надають підставивважати, що наночастинки з розмірами та площею поверхні близькими до частинокнадмалого розміру ймовірно будуть викликати тяжкі захворювання, а деякі ще й з довгимлатентним періодом. Враховуючи широке індустріальне розповсюдження нанотехнологій,є потенційна загроза забруднення повітря та виникнення значної загрози для населення.
Дисертації з теми "Індустріальне суспільство"
1
Сємко, Михайло Олександрович. "Сутність інформаційного суспільства". Thesis, НТУ "ХПІ", 2015. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/19387.
Повний текст джерела
2
Лінькова, Олена Юріївна. "Стратегія розвитку промислового підприємства в постіндустріальному суспільстві". Thesis, НТУ "ХПІ", 2013. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/8537.
Повний текст джерелаЧастини книг з теми "Індустріальне суспільство"
1
Михновець, Петро, та Галина Гнат. "ФОРМУВАННЯ ЩІЛЬНОЇ ЗАБУДОВИ, СЕРЕДНЬОЇ ПОВЕРХОВОСТІ". У Культурна та історична спадщина, урбаністика та будівництво як форми мистецького надбання (1st ed.). European Scientific Platform, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/kisybfmn.ed-1.01.
Повний текст джерелаАнотація:
У даній науковій статті досліджена тема «формування щільної забудови, середньої поверховості». Актуальність на сьогодні, неймовірно висока, у зв’язку з негативними наслідками швидкої індустріалізації суспільства. Старі індустріальні райони занепадають і не використовуються належним чином. Крім того, у зв’язку з високою ціною на земельні ділянки, правильне використання функціональних зон при проектуванні та їх ущільнення, допоможе сформувати зручне та щільне житло. Дослідження було проведено аналітичним методом, через аналіз існуючих закордонних об’єктів. Це дало змогу проаналізувати реальний стан ситуації, оскільки сучасні норми проектування не відображають реальних побажань мешканців. А це дослідження показує, що люди згідні на деякі не нормативні рішення (наприклад зменшення розривів між будинками, фасади яких не глухі), але в заміну вони мають отримати рішення їх реальних потреб: хороша організація сміттєзбирання, змога паркування при відсутності машин у внутрішньому дворі і тощо).
Звіти організацій з теми "Індустріальне суспільство"
1
Семеріков, Сергій Олексійович. Стабілізація курсів інформатики як засіб фундаменталізації інформатичної освіти. Рідна школа, 2008. http://dx.doi.org/10.31812/0564/896.
Повний текст джерелаАнотація:
Перехід від індустріальної до постіндустріальної цивілізації, що розпочався в останні десятиліття, призводить до підвищення наукомісткості виробництва, впровадження безвідходних технологій, мініатюризації (аж до нанорівня) та гуманізації техніки. Формування інформаційного суспільства, що супроводжує цей процес, призводить до інтернаціоналізації та децентралізації виробництва, створення розподілених виробничих структур. Обумовлене цим зростання швидкості застарівання технологічних знань (особливо в інформатиці) породило концепцію “навчання впродовж усього життя”. Гуманістична спрямованість цієї концепції та відповідна технологічна підтримка роблять її дуже привабливою, особливо при реалізації в системах дистанційного навчання. Будь-який працюючий фахівець при дистанційній формі навчання може швидко оновити знання та навички із своєї предметної області, реалізуючі при цьому власні прагматичні, вузькоспеціалізовані цілі навчання, що призводить до дедалі більшого зростання ролі технологічної (прикладної) складової. Проте при цьому ми неминуче зіштовхуємося з природними обмеженнями, обумовленими відсутністю або недостатністю фундаментальної бази. Так, саме “технологічний уклін” породив одну з головних проблем, з якою стикаються викладачі інформатики – необхідність швидкого реагування на зміни в цій галузі з подальшою адаптацією програмно-методичного забезпечення відповідних курсів. При цьому практично не розрізняються суттєві зміни (такі, що вимагають модифікації окремих теоретичних положень), та несуттєві (пов’язані переважно з оновленням застосовуваного програмного забезпечення). Огляд підручників та навчальних посібників з інформатики показує, що головними причинами їх застарівання є штучне прив’язування змісту курсу інформатики до технологічної складової – використовуваного програмного забезпечення. Особливо яскраво це проявляється в курсах, пов’язаних з вивченням прикладного програмного забезпечення, операційних систем, проектування інтерфейсів користувача, системного програмування та ін. Штучно нав’язувана “мода” на постійне оновлення апаратного та програмного забезпечення, спрямована на задоволення комерційних потреб фірм-виробників, в силу свого походження не повинна впливати на зміст курсу інформатики. Наслідування їй в процесі навчання інформатики не здатне сформувати компетентного спеціаліста, тому що призводить до переорієнтацію інформатичної освіти виключно на прикладну підготовку, що не дозволяє реалізувати в процесі навчання принципи системності, науковості та міждисциплінарності, які забезпечуються саме фундаментальною підготовкою, основу якої складають загальнотеоретичні, фундаментальні та міждисциплінарні знання.