Добірка наукової літератури з теми "Індивідуально-психологічні характеристики вагітних жінок"

Статтю присвячено вивченню психологічних особливостей образу Я вагітних, що перебувають на різних термінах вагітності. Образ Я розглянуто як установку особистості щодо себе, складно структуроване та динамічне утворення особистості. В структурі образу Я виділено когнітивний, емоційно-оціночний, поведінковий, соціально-перцептивний аспекти та визначено їх функції. Зазначено, що формування та становлення образу Я відбувається в процесі життя, а під час вагітності значно трансформується, переходячи від образу «Я – вагітна» до образу «Я – мати», а потім – «Я і дитина».Розглянуто психологічний бік змін в ідентичності вагітних. В результаті проведеного дослідження визначено особливості емоційно-оціночного аспекту образу Я вагітних, а саме виявлено наступні особливості: виражене позитивне самоставлення і самовпевненість; середній рівень поваги до себе, аутосимпатії та самоприйняття; більшість вагітних виявили самопослідовність, самоінтерес і низький рівень самообвинувачення. Констатовано високий рівень самооцінки вагітними здоров’я, зовнішності, впевненості у собі; адекватна оцінка розуму, здібностей, характеру та загальна самооцінка. У діапазоні соціально-перцептивного аспекту з’ясовано, що найбільш вираженими є середні показники оцінки ставлення, особистісна ідентичність, емоційно-позитивна форма позначення статі. Констатовано, що для більшості вагітних сексуальна роль та учбово-професійна не є важливими у даний період, натомість велике значення має сімейна приналежність. У рамках когнітивного аспекту виявлено, що серед вагітних переважають жінки з: емоційно-полярним типом особистості, високим рівнем рефлексії, позитивними ідентифікаційними характеристиками, вираженою сімейною та персональною перспективою. Для більшості досліджуваних найбільше значення мала сфера сім’ї, вагомим для досліджуваних був також фізичний образ. В межах поведінкового аспекту більшості досліджуваних жінок діагностовано здатність сконцентруватись на собі, стриманість, виваженість вчинків, дипломатичність, уміння працювати зі своєю напругою, зберігати емоційну стійкість. Встановлено, що відчуття безпеки, довіри, впевненості, низький рівень тривоги, ворожості та конфліктності властиві більшості досліджуваних.

Мета дослідження: на підставі оцінки психоемоційного стану вагітних, провести аналіз характеристик гестаційної домінанти у контексті тривожності.Контингент обстежених і методи дослідження. Обстежено 336 вагітних у ІІ та ІІІ триместрах (26,29 ± 0,55 тижні). Індивідуально-психологічні особливості вагітних та їх психоемоційний стан досліджували з використанням комплексу психодіагностичних методів: особистісний опитувальник Бехтерєвського інституту, шкала Спілбергера – Ханіна, тест відносин вагітної І.В. Добрякова. Варіаційно-статистична обробка результатів здійснювалась з використанням програм аналізу “STATISTICA6.0”.Результати досліджень та їх обговорення. Результати оцінки особистісної тривожності (ОТ) дозволили встановити, що у 330 (98,21 %) вагітних її рівень виходить за межі низьких показників. Такі результати характерні і для ситуативної тривожності (СТ), де середні та високі показники встановлені у 256 вагітних, що склало 76,19 %. Оптимальний варіант психологічного компоненту гестаційної домінанти (ПКГД) встановлений лише у 41 (12,20 %) вагітної, а ейфорійний – у 3 (0,89 %). У 292 вагітних, що склало 86,91 %, не встановлено переважання балів на користь конкретного типу ПКГД (тип, який відхилдяється від оптимального). Аналіз характеристик гестаційної домінанти в контексті тривожності показав, що показник балів, який характеризує оптимальний тип та оцінений з урахуванням рівня СТ, був статистично достовірно (р < 0,05) нижчим у вагітних з високим рівнем СТ (4,10 ± 0,60 бали) у порівнянні з відповідним показником вагітних, як з середнім (4,68 ± 0,22 бали), так і низьким її рівнем (4,94 ± 0,36 бали).Висновки. На підставі оцінки психологічного компоненту гестаційної домінанти встановлено, що його оптимальний варіант мав місце лише у 12,20 % вагітних. У більшості вагітних (86,91 %) не встановлено переважання балів на користь конкретного типу. Аналіз характеристик гестаційної домінанти в контексті тривожності показав, що показник балів, який характеризує оптимальний тип та оцінений з урахуванням рівня СТ, був статистично достовірно (р < 0,05) нижчим у вагітних з високим рівнем СТ у порівнянні з відповідним показником вагітних, як з середнім, так і низьким її рівнем.

Метою дослідження було з’ясувати соціально-психологічні особливості образу майбутнього у вагітних жінок з переважанням самозвинувачувальних реакцій. Методологічну основу дослідження склали гендерний підхід у психології, а також наукові напрацювання щодо психосоматичного впливу негативних емоційних станів на здоров’я вагітних. Показано, що соціально-психологічні особливості образу майбутнього (зокрема, антиципація подальших сімейних стосунків, майбутня материнська ідентичність, прагнення відповідати гендерним ролям дружини і матері) регулюють емоційні стани вагітної. Тенденції самозвинувачення розглянуто як елемент гендерної ролі жінки і матері, що перешкоджає формуванню нормальної материнської ідентичності та оптимістичного образу майбутнього. Визначено відмінності між жінками з високим і низьким рівнем самозвинувачення в таких соціально-психологічних характеристиках образу майбутнього: прийняття себе в часовій перспективі; материнська ідентичність; стереотипність образу майбутнього і прагнення відповідати гендерним приписам. Виявлено також взаємозв’язок між схильністю до самозвинувачень у ситуації фрустрації і прагненням відповідати гендерній ролі. Зауважено, що інтрапунітивність реакцій корелює також із ситуативною тривожністю, мінливістю фрустраційних реакцій та емоційним забарвленням образу майбутнього. Рамки дослідження задано можливістю обстеження вагітних лише на першому і другому триместрі вагітності. Результати дослідження можна використати в просвітницькій роботі фахівців з гендерної педагогіки, зокрема в підготовці молодих жінок до материнства. Як напрям подальших досліджень визначено вивчення конструктивної і деструктивної ролі перцепції різних елементів жіночих (фемінних) гендерних ролей в успішності регуляції репродуктивної поведінки за допомогою образу майбутнього.

Природні фізіологічні, соматичні зміни, що виникають в жінок у зв’язку з вагітністю, створюють фон, на якому легко розвиваються нервово-психічні розлади.Мета дослідження – охарактеризувати функціональні порушення психоемоційного стану в жінок у період вагітності в контексті тривожності.Матеріали і методи. Обстежено 392 вагітні у ІІ та ІІІ триместрах. Індивідуально-психологічні особливості та їх психоемоційний стан досліджували з використанням комплексу психодіагностичних методів: особистісний опитувальник інституту Бехтерєва, шкала Спілбергера–Ханіна, тест САН. Варіаційно-статистичну обробку результатів здійснювали з використанням програм аналізу “STATISTICA6.0”.Результати досліджень та їх обговорення. На основі оцінки тесту САН встановлено, що у 268 (68,37 %) вагітних мало місце зниження активності. У 209 (52,91 %) жінок були зменшені показники самопочуття та у 76 (19,36 %) – настрою. Знижене самопочуття у поєднанні з такою активністю встановлено у 47,96 % обстежених жінок, а всіх показників – у 16,58 %. При оцінці показників САН з урахуванням рівня ситуативної тривожності (СТ) встановлено статистично достовірно (р<0,05) нижчий рівень самопочуття, активності та настрою у вагітних із високим та середнім рівнями СТ порівняно з відповідними показниками жінок із низьким рівнем СТ. Також показники за тестом САН були статистично достовірно (р<0,05) меншими у вагітних із високим рівнем особистісної тривожності (ОТ) порівняно з відповідними показниками вагітних із середнім та низьким її рівнями.Висновки. Результати проведеного дослідження свідчать про негативний вплив зростання тривожності на показники функціонального стану вагітних, а саме, самопочуття, активності та настрою, що підтверджуються наявністю статистично достовірної (р<0,05) різниці та кореляційним взаємозв’язком як ОТ, так і СТ із показниками САН.

Коренєва, Ю. Психологічні особливості вагітної жінки: ревіталізаційний тренінговий підхід / Ю. Коренєва // Психогенеза особистості: норма і девіація : зб. наук. пр. – Луцьк : Вежа-Друк, 2020. – С. 116–122.
Розглянуто процес застосування програми ревіталізаційного медіально-рефлексійного тренінгу для психологічного супроводу вагітних жінок різного віку з метою зниження тривожно-песимістичних психологічних проблем, зниження кількості і щільності впливу фрустраційно-депресивних маркерів світобачення, вироблення саморегуляційних навичок щодо зниження невротизації упродовж вагітності. Результати виконання експериментальних завдань довели успішне застосування тренінгових занять, можна констатувати підвищення активності серед вагітних жінок, деяке спадання тривожності і фрустрації, вдалося зняти гострий фрустраційний вплив, а також помітне зменшення кількості досліджуваних, які відчувають вплив неврозу, помітне сприятливіше психологічне ставлення жінок з пізньою вагітністю як до стану вагітності, так і до перспектив народження дитини і майбутнього материнства.