Добірка наукової літератури з теми "Індивідуальний захист"

У статті наголошено на таких видах інвалідності, як порушення слуху й мовлення, порушення зору, порушення інтелектуального розвитку, порушення опорно-рухового апарату, хронічні соматичні захворювання, психічні розлади. Акцентовано на основних періодах стану батьків, викликаних народженням дитини із психофізичними порушеннями. Соціально-педагогічну підтримку батьків розкрито як один із провідних чинників, котрий сприяє соціальній адаптації дітей з особливостями психофізичного розвитку. Встановлено, що вона надається під час соціально-педагогічної діяльності й включає соціально-педагогічні послуги, соціальне виховання, соціальне обслуговування, соціальний патронаж, соціальний захист. Зазначено, що на підтримку дітей з інвалідністю та їхніх сімей спрямовано низку вітчизняних законодавчо-нормативних актів, з-поміж яких – Державний стандарт соціальної послуги тимчасового відпочинку для батьків або осіб, які їх замінюють, що здійснюють догляд за дітьми з інвалідністю, котрий передбачає комплекс заходів із забезпечення, догляду та виховання дитини з інвалідністю, за місцем її проживання або перебування, в закладі, що надає соціальні послуги, на період відсутності батьків, із метою полегшення їхнього фізичного, психологічного та емоційного навантаження; Державний стандарт соціальної реабілітації осіб з інтелектуальними та психічними розладами, котрий передбачає організацію надання соціальної послуги соціальної реабілітації особам з інтелектуальними та психічними розладами, моніторингу та оцінки якості надання соціальної послуги соціальної реабілітації тощо. Встановлено, що відповідно до вищезазначених державних стандартів послуги надаються на основі заяви та оцінки індивідуальних потреб дитини з інвалідністю. За результатами оцінки складається індивідуальний план, який містить заходи, що становлять зміст послуг, ресурси, терміни виконання та виконавців послуги.

У статті акцентовано увагу на тому, що в Кодексі законів про працю України (КЗпП) нара- зі: 1) відсутнє визначення трудових відносин та притаманних їм ознак; 2) лише визначений порядок розгляду індивідуального трудового спору, але не роз’яснено, що ж це таке – інди- відуальний трудовий спір; 3) не зрозуміло, що мається на увазі під самозахистом у трудових відносинах; 4) відсутня процедура медіації в трудових спорах. Розглянуто строки у розгляді індивідуальних трудових спорів (які актуальні натепер і які пропонує законодавець). Наведено як причини виникнення індивідуальних трудових спорів, так і приклади поширених порушень прав працівників (щодо умов праці та їх оплати) з боку роботодавця. На підставі аналізу судової практики за останні 3 роки наведено типові (уза- гальнені) кейси з індивідуальних трудових спорів. Зроблено такі висновки: 1) самозахистом у трудових відносинах, у нашому розумінні, вважається відмова від виконання роботи, яка не передбачена трудовим договором (ст. 31 КЗпП України), а також відмова від роботи, яка є небезпечною для життя і здоров’я пра- цівника (ч. 5 ст. 153 КЗпП України); або проведення переговорів з роботодавцем (само- стійно чи за допомогою спеціально навченого фахівця, який володіє відповідними методи- ками з організації та ведення переговорів) щодо порушеного права з вимогою усунути це порушення; або звернення по допомогу до КТС або до суду; 2) «самозахистом від звіль- нення» вважаємо ситуацію, коли роботодавець хоче, але не може звільнити працівника (бо не отримав повної компенсації за завдані збитки), а працівник не хоче припиняти трудо- ві відносини з роботодавцем, бо не впевнений, що зможе знайти собі іншу роботу; 3) допоки на законодавчому рівні не буде врегульовано медіацію, роботодавцю доцільно самостійно передбачити це на локальному рівні (наприклад, у колективному договорі) у трудових дого- ворах із працівниками; 4) у разі прийняття проєкту Закону № 5054 трудовими відносинами вважатимуться відносини між працівником і роботодавцем, що передбачають виконання за дорученням, під керівництвом і контролем роботодавця особисто працівником за винагороду визначеної роботодавцем роботи; 5) у разі прийняття проєкту Закону № 5555 індивідуаль- ним трудовим спором вважатимуться розбіжності між працівником і роботодавцем, що вини- кають після укладення трудового договору, до його укладення або після його припинення; 6) наразі судові рішення в малозначних справах (якими вважаються і справи з трудових спорів) та у справах із ціною позову, що не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню (отже, сторона, яка програ- ла справу, втрачає сенс на перегляд судового рішення суду першої та апеляційної інстанції касаційним судом, що у свою чергу порушує право особи на повноцінний судовий захист).

Розглянуто питання права на індивідуальне звернення фізичною та юридичною особою до Європейського суду з прав людини. Проведено аналіз підстав для звернення осіб із індивідуальною заявою до Європейського суду з прав людини. Досліджено базові умови прийнятності індивідуальної заяви, яка повинна відповідати вимогам, щоб заява заслуговувала на її розгляд Європейським судом з прав людини. Надано пропозиції щодо вирішення окремих ситуацій, які допоможуть особам упевнено звертатись до Європейського суду з прав людини за захистом своїх порушених прав під час реалізації положень національного законодавства.

У статті розкриваються особливості захисту власником майна свого володіння за цивільним законодавством України. Метою статті є висвітлення особливостей захисту власником свого володіння майном крізь призму доктринальної трансформації правового уявлення на природу володіння у цивільному праві. Зазначено, що в Україні захист власником свого володіння майном, так само як і в римському праві, може відбуватися за правилами посесорного або петиторного захисту володіння. З огляду на те, що посесорний захист володіння для власника майна є зручнішим, оскільки доведення факту володіння майном є легшим завданням, аніж доведення права особи на майно (петиторний захист), обґрунтовано висновок про те, що володіючий власник може цілком правомірно використовувати при захисті володіння презумпцію ч. 3 ст. 397 Цивільного кодексу України (ЦК України), попри те, що вона міститься у главі 31 ЦК України “Право володіння чужим майном”. Відповідно, для неволодіючого власника посесорний захист володіння є можливим крізь призму положення абзацу 2 ч. 3 ст. 344 ЦК України. Звернуто увагу, що в Україні захист неволодіючим власником свого права володіння майном здійснюється за правилами концепції обмеженої віндикації, а тому з огляду на розширення у судовій практиці кола об’єктів витребування речей за кондикційною вимогою, сьогодні у питанні захисту власником свого володіння майном постає проблема конкуренції позовів, коли в обхід обмежень, встановлених для віндикації речей, є намагання використовувати кондикцію, яка таких обмежень не знає. Враховуючи зазначене, ставиться під сумнів правильність позиції Верховного Суду щодо можливості субсидіарного застосування кондикційної вимоги до віндикації, особливо з огляду на те, що такий підхід напрацьований в інтересах передусім держави, яка не може витребувати своє колишнє майно через віндикацію і намагається це робити через кондикцію. Підкреслюється, що конкуренції між кондикцією і віндикацією у захисті власником свого володіння майном раніше при-родньо не виникало, оскільки за класичним доктринальним підходом цивільного права кондикційною вимогою можна було охопити лише родові речі, що надавало кондикції як способу захисту компенсаційний характер, тоді як віндикаційна вимога відігравала іншу – відновлюючу функцію у захисті володіння, а тому природньо охоплювала лише індивідуально визначені речі. Обґрунтовано висновок про неможливість віндикації майнових прав, порівняно з речами, що зумовлено можливістю майнових прав перебувати у цивільних відносинах у двох якостях: суб’єктивного права та об’єкта суб’єктивних прав. У випадку включення у цивільний оборот майнові права неодмінно у разі їх набуття особою перетворюються із об’єкта суб’єктивного права у саме суб’єктивне право (тобто закріплюється за особою), а тому належним способом захисту для володіння майновими правами слід визнати такий спосіб захисту як визнання права, а не віндикацію.

Захист трудових прав працівників являє собою сукупність юрисдикційних та неюрисдикційних форм, а також процесуальних, процедурних та організаційних, матеріально-правових заходів щодо поновлення порушених прав, припинення порушень законодавства про працю. Юрисдикційна форма захисту передбачає діяльність спеціально уповноважених органів щодо захисту порушених або оспорюваних прав. Найбільш поширеною формою серед національних юрисдикційних форм є судових захист. Право на судовий захист – це одна із найважливіших гарантій охорони трудових прав працівників. Спори, що виникають із трудових правовідносин, розглядаються судами за загальними правилами позовного провадження, але мають деякі процесуальні особливості, що стосуються строків звернення до суду за вирішенням трудового спору, підсудності трудових спорів, судових витрат, доказування в суді у трудових справах тощо. Метою даної статті є дослідження особливостей розгляду судами трудових спорів на сучасному етапі реформування цивільного процесуального та трудового законодавства. Ключові слова: процесуальні особливості, трудові спори, суд, цивільне процесуальне законодавство, захист трудових прав, інтереси працівника, позовне провадження.

У статті проведено оцінку електромагнітного впливу штатних радіолокаційних станцій, а також розроблено рекомендацію щодо їх застосування в охороні кордону. Також наведені аспекти наукових досліджень, що розкривають вплив електромагнітної енергії надвисокої частоти на організм людей, що раптово попадають під дію незначного рівня електромагнітного випромінювання. Залежно від умов впливу електромагнітного поля, місця розташування джерела випромінювання висвітлено такі способи захисту: захист часом; захист відстанню; захист апаратним способом; захист екрануванням; з використанням індивідуальних засобів захисту. Розглянуто типові задачі щодо визначення безпечних відстаней від джела випромінювання протягом тривалого часу, стаціонарних радіолокаційних станцій.

У статті здійснено аналіз науково-педагогічної школи як предмета історико-педагогічного дослідження. Розглянуто основні підходи до визначення понять «наукова школа», «науково-педагогічна школа». Висвітлено методи дослідження наукової школи (метод теоретичного аналізу і синтезу, метод класифікації), подано перелік ознак науково-педагогічних шкіл (розробка нових оригінальних напрямків науки; спільність основних науково-дослідних завдань, які вирішуються науковою школою; спільність провідного принципу і методичного прийому вирішення поставленого науково-дослідного завдання; навчання молодих поколінь учених основам майстерності наукової творчості), проаналізовано основні аспекти діяльності науково-педагогічної школи (педагогічний, виробничий, культурологічний) з метою опису її сутнісних характеристик. Виділено специфічні риси у визначенні сутності науково-педагогічної школи. Виокремлено істотні ознаки, які дозволяють ідентифікувати наукову школу як явище (апробовані механізми в наступності, формування традицій, індивідуальний педагогічний стиль діяльності представників науково-педагогічної школи), а також розкрито основні її функції, а саме: виробництво наукових знань (дослідження і навчання); поширення наукових знань (комунікація); підготовка обдарованих вихованців (відтворення). Висвітлено специфічні принципи ефективної діяльності науково-педагогічної школи, схарактеризовано критерії та показники її сформованості для дотримання єдності підходів у визначенні сутності даного поняття, до яких належать: захист дисертацій, наявність відкриттів, видання монографій, тощо. Визначено перспективи подальшого дослідження : з’ясування ґенези, розвитку і теоретико-методологічних засад науково-педагогічних шкіл у закладах вищої освіти Херсонщини.

. У статті наведено зміст і методику навчання курсу математичного програмування студентів інформатичних спеціальностей педагогічних університетів. Розглядаються особливості організації індивідуальної роботи студентів, які навчаються за дуальною системою, з використанням елементів «перевернутого» навчання за допомогою електронних навчальних курсів. Предметом вивчення навчальної дисципліни «Математичне програмування» є основні відомості про задачі математичного програмування, класичні методи оптимізації функцій однієї та багатьох змінних, огляд основних постановок, методів дослідження і розв’язування задач лінійного, нелінійного, цілочислового, дискретного, стохастичного, опуклого, динамічного програмування, а також сучасні інформаційні системи і технології, які використовуються під час дослідження та розв’язування конкретних прикладних задач математичного програмування. Даний курс розрахований на студентів-магістрів 2-го року навчання інформатичних спеціальностей, які опанували базові математичні та інформатичні курси. Для студентів, які навчаються за дуальною системою і працюють в закладах середньої освіти, запроваджують навчання відповідних дисциплін за індивідуальними планами (графіками). Ефективним засобом організації індивідуальної роботи студентів під час навчання математичного програмування є розробка, реалізація і захист студентами індивідуальних або групових проектів стосовно розв’язування конкретних оптимізаційних задач. Іншим ефективним засобом організації індивідуальної роботи студентів є застосування цифрових технологій, зокрема технології «перевернутого» навчання (flipped learning), за допомогою різних електронних навчальних курсів. У статті наведено приклади виконання завдань індивідуального проекту «Постановки, дослідження, розв’язування і аналіз задач нелінійного програмування» в середовищі системи комп’ютерної математики Maple.

У статті проаналізовано специфіку форм соціально-го захисту державних службовців в Україні. Наведе-но особливості норм законодавства у вказаній царині. Розкрито наукові підходи до характеристики темати-ки наукового дослідження. Наголошено, що формами соціально-побутового напряму соціального захисту державних службовців є: надання безвідсоткового кре-диту для житлового будівництва або придбання квар-тир чи індивідуальних житлових будинків; надання службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань – вид грошової допомоги, яка надається для вирішення різноманітних особистих питань один раз на рік у розмірі середньомісячної за-робітної плати на підставі особистої заяви. Визначено, що формою пенсійного напряму соціального захисту державних службовців є пенсія державного службов-ця. Пенсія державного службовця – це вид пенсійного напряму соціального захисту державних службовців, який виплачується державним службовцям у разі досягнення ними пенсійного віку. Специфіка пенсій-ного забезпечення державних службовців зумовлена тим, що згідно з чинним законодавством воно здійс-нюється у загальному порядку відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Встановлено, що натепер соціальний захист державних службовців здійснюється в чоти-рьох напрямах: матеріальному, соціально-побутовому, оздоровчо-рекреаційному та пенсійному. Специфіка перерахованих напрямів зумовлена тим, що ряд форм соціального захисту є характерними лише для держав-них службовців і не є характерними для інших катего-рій працюючих громадян, наприклад, матеріальне та соціально-побутове забезпечення. При цьому зверне-мо увагу на те, що за останні роки соціальний захист державних службовців був у багатьох моментах зрів-няний із соціальним захистом інших категорій праців-ників. Реалізація кожного із напрямів здійснюється за допомогою конкретних видів соціального захисту, які передбачені чинним законодавством у різних фор-мах. Окрім проаналізованих, на державних службов-ців поширюються всі ті гарантії соціального захисту, які належать усім громадянам нашої держави.

Дослідження присвячене сучасним проблемам імунопрофілактики керованих інфекцій. Висвітлені актуальні питання індивідуальної вакцинації, оцінки її доцільності, а також профілактика тяжких поствакцинних ускладнень. Наведені дані (з урахуванням рекомендацій ВООЗ) про індивідуальні захисні рівні специфічних антитіл у сироватці крові людини відносно конкретних керованих інфекцій. Висвітлені проблеми уніфікації, стандартизації та міжнародних стандартів показників захисного рівня антитіл, визначених за різними методами дослідження. Описані показники колективного імунітету та їх співвідношення з рівнями індивідуального захисного рівня антитіл. Наведені дані, які базуються на визначенні рівня специфічних захисних антитіл, та обґрунтовують регламент оцінки доцільності, необхідності та небезпеки проведення індивідуальної імунопрофілактики для конкретної керованої інфекції у конкретного пацієнта. Обґрунтована можливість прогнозування тяжких алергічних поствакцинних реакцій з використанням «старих» та невиправдано забутих способів і методів оцінки. Запропоновано відновлення та методологію застосування реакції імунолейкоцитолізу з вакцинними антигенами сучасних вакцин. Об’єктивно обґрунтована необхідність практичної реалізації саме індивідуальних програм вакцинації та ревакцинації. Запропонований наступний алгоритм індивідуальної імунопрофілактики інфекцій: спочатку – оцінка необхідності у конкретній вакцинації, яка визначається за рівнем специфічних захисних антитіл (з урахуванням рекомендацій ВООЗ); на другому етапі – оцінка доцільності вакцинації; на третьому етапі, за необхідності та/або доцільності її проведення – всебічна оцінка можливості специфічної імунопрофілактики з урахуванням клінічних протипоказань, а також індивідуальних ризиків, побічних ефектів та небезпеки розвитку алергічних реакцій негайного типу при використанні конкретної вакцини у конкретного пацієнта. Запропонований алгоритм та використання методів прогнозування імунопатологічних реакцій на вакцини не дає 100 % гарантії безпеки, але безумовно зводить небезпеку імунопрофілактики до досяжного на сьогодні можливого мінімуму і, найголовніше, – дає можливість пацієнту усвідомлено разом із клініцистом ухвалювати рішення про застосування конкретної вакцини, а в разі розвитку можливих, але не прогнозованих, ускладнень вакцинації усуне проблеми юридичної відповідальності клініциста. Рекомендоване обов’язкове створення відповідних нормативних документів, у яких замість бездумного «протоколу» буде детально відображений алгоритм індивідуальної імунопрофілактики з використанням сучасних методів достовірного прогнозування ризиків і небезпеки вакцинації.

У тезах доповіді розкриваються окремі питання щодо самозахисту порушених трудових прав працівника та вносяться пропозиції щодо включення терміну «самозахист» до Трудового кодексу України. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/13610
У тезисах доклада раскрываются отдельные вопросы самозащиты нарушенных трудовых прав работников и вносятся предложения в части включения термина «самозащита» в Трудовой кодекс Украины. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/13610

Конституція України, визнавши людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю, встановила широкий перелік прав людини і громадянина. Громадяни реалізують свої трудові права, вступаючи в трудові відносини з певним роботодавцем. У той же час із посиленням ринкових процесів в економіці і послабленням регулюючого й контролюючого впливу держави на трудові й пов’язані з ними відносини, роботодавцями стали частіше порушуватися трудові права працівників. Україна як демократична держава має наблизитися до визнаних у світі міжнародних стандартів у ᅠ сфері праці. Це спонукає її до ратифікації міжнародних нормативно-правових актів. Тобто взяти ᅠ зобов’язання привести своє національне законодавство у відповідність до міжнародних стандартів праці. Отже, коли Україна ратифікує певні міжнародні нормативно-правові акти у сфері праці, це означає, що вона їх визнає. Ці акти є підставою для розширення кола трудових прав працівників України, передбачених національним законодавством, що потребує розробки ефективного механізму їх захисту. Актуальність теми. На початку ХХІ ст. Україна належить до числа країн, у яких кількість трудових спорів є надзвичайно великою, а будь-які ознаки до їх зменшення відсутні. За роки незалежності загальне число справ у судах за позовами громадян про порушення трудових прав збільшилося в декілька раз. А це говорить про те, що порушення законодавства про працю мають масовий характер. Наукове дослідження трудових спорів про право у контексті порівняльного аналізу правових норм України та зарубіжних країн покликано допомогти вдосконалити вітчизняне законодавство в даній сфері і практику його застосування, а також сприяти вирішенню окремих теоретичних і практичних проблем у цій царині. Означене набуває ще більшої вагомості в умовах адміністративно-судової реформи, яка триває в нашій країні. Тому удосконалення механізму вирішення трудових спорів сторін – учасників трудових правовідносин є беззаперечною вимогою, без виконання якої неможливий розвиток економіки. Ступінь розробленості теми. Науково-теоретичну базу дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних учених у сфері трудового права: Н.Б. Болотіної, В.Я. Бурака, В.С. Венедіктова, Г.С. Гончарової, В.Я. Гоца, В.В. Жернакова, П.І. Жигалкіна, І.В. Зуба, М.І. Іншина, І.Я. Кисельова, В.М. Корельского, В.В. Лазора, Л.І. Лазор, Р.З. Лівшиця, М.І. Матузова, А.Р. Мацюка, В.С. Нерсесянца, Ю.П. Орловського, В.Д. Перевалова, П.Д. Пилипенка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, П.М. Рабіновича, В.Г. Ротаня, В.С. Стефанюка, В. Н. Толкунової, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, В.І. Щербини, О.М. Ярошенка та ін. Окремі питання правового регулювання індивідуальних трудових спорів розкрито в працях С.В. Лозового, Л. Семенко та ін. Практика Європейського суду у розгляді індивідуальних трудових спорів висвітлена О.С. Боєвою, С.О. Верлановим та ін. Нормативну базу дослідження становлять Конституція та закони України, міжнародно-правові акти, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, відомчі нормативно-правові акти, правові акти зарубіжних країн. Разом з тим вкрай обмаль наукових робіт, які б мали за предмет свого дослідження не загальні питання індивідуальних трудових спорів, а саме порівняльний аналіз трудових спорів про право за законодавством України і зарубіжних країн. Усе вищевикладене актуалізує теоретичну та практичну значимість дослідження за обраною темою. Мета і завдання дослідження. Мета дипломної роботи полягає у всебічному аналізі, розкритті сутності й особливостей трудових спорів про право на основі здійснення порівняльного аналізу правових норм України та зарубіжних країн, у розробці конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо розвитку таких правових норм, вдосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення і правозастосування. Для досягнення поставленої мети в роботі були поставлені наступні дослідницькі завдання: 1) охарактеризувати наукові підходи до визначення поняття та ознак трудових спорів; 2) розглянути наявні класифікації трудових спорів та наукові підходи до їх здійснення; 3) дослідити поняття і зміст права на захист трудових прав у законодавстві України та зарубіжних країн; 4) охарактеризувати судовий захист як один із національних способів вирішення трудових спорів; 5) з‘ясувати питання про способи міжнародно-правового захисту трудових прав; 6) проаналізувати організацію розгляду трудових спорів у зарубіжних країнах; 7) здійснити аналіз судової практики розгляду трудових спорів про право; 8) теоретично обґрунтувати перспективи удосконалення розгляду трудових спорів та напрями вдосконалення законодавства у сфері, що є предметом дослідження. Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення порівняльного аналізу правових норм України та зарубіжних країн, що стосуються трудових спорів про право. Предметом дослідження є трудові спори про право та порівняльний аналіз їх правового регулювання за законодавством України. В дипломній роботі використовувалися такі методи, як: формально-логічний, системно-структурний, логіко-семантичний і порівняльно-правовий. Формально-логічний у поєднані із системно-структурним методом надав можливості проаналізувати інститут судового захисту трудових прав громадян як цілісне правове явище, визначити місце судового захисту серед інших національних способів захисту трудових прав громадян і з’ясувати його місце в системі захисту міжнародного. За допомогою логіко-семантичного методу визначено поняття і юридичний зміст трудових спорів про право. Порівняльно-правовий метод використано для порівняння національного законодавства, яке регламентує розгляд трудових спорів про право, і законодавства промислово розвинених країн світу у цій царині. ᅠ Ступінь вирішення проблеми в дослідженні та практичне значення одержаних результатів. В дипломній роботі з урахуванням досягнень науки трудового права зроблена спроба проаналізувати стан законодавства щодо наукового визначення трудових спорів про право, практику їх вирішення за законодавством зарубіжних країн та України та запропоновано власне бачення структури і місця норм про механізм вирішення трудових спорів за законодавством України. Одержані результати можуть бути використані у науково-дослідній роботі - для подальших досліджень правозахисних механізмів держави й проблем правового регулювання вирішення трудових спорів; у правотворчості - у процесі підготовки змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів, а також їх проектів, які встановлюють заходи правового захисту трудових прав громадян; у правозастосуванні - з метою вдосконалення практики використання норм чинного законодавства судами при вирішенні трудових спорів про право.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2019. The dissertation for the scientific degree of the Doctor of Law in specialty 12.00.05 – labor law; social security law – Taras Shevchenko National University of Kyiv of the Ministry of Education and Science of Ukraine. – Kyiv, 2019.
Дисертація присвячена формулюванню основних доктринальних засад захисту трудових прав працівників при припиненні трудових правовідносин. У роботі запропоновано розрізняти між собою індивідуальне та колективне припинення трудових правовідносин, враховуючи при цьому, що рівень і система гарантій для захисту визначаються концепцією «чистої» та «обтяженої» волі на припинення трудових правовідносин, наявною у їхніх сторін. Визначено підстави, умови, особливості індивідуального та колективного припинення вказаних відносин. Окрему увагу приділено захисту трудових прав працівників при припиненні трудових правовідносин на підставі процедур банкрутства. Проаналізовано та порівняно досвід України й окремих країн ЄС щодо правового регулювання та судової практики означеного захисту на підставі вказаних процедур. Сформульовано основні доктринальні положення щодо поняття, ознак захисту трудових прав працівників при припиненні трудових правовідносин, встановлено принципи, відповідно до яких має відбуватись такий захист, виокремлено захисні процедури, систематизовано та узагальнено проблеми, що існують в означеному сегменті, й запропоновано шляхи їх вирішення. The thesis focuses on formulating the basic doctrinal principals for protecting employees’ labour rights in termination labour legal relationship. The study proposes to distinguish between individual and collective termination of labor legal relationship, while the level and system of guarantees for protection are determined by the concept of “pure” and “burdened” will for terminating labor legal relationship by their parties. The grounds, conditions, features of individual and collective termination of the mentioned relations are determined. Particular attention is paid to protecting the employees’ labor rights in case of labor legal relationship termination on the basis of bankruptcy proceedings. The experience of Ukraine and individual EU countries regarding the legal regulation and judicial practice of this protection based on the pointed procedures is analyzed and compared. The basic doctrinal provisions regarding the notion, signs of protecting the labor rights of employees upon labor legal relationship termination have been formulated, the principles are established according to which such protection should take place, the protective procedures are highlighted, the problems, existing in the segment under review, are systematized and generalized, and the ways to resolve them are proposed.

Respiratory protection equipment is the last and least effective method of protection against harmful industrial factors. This fact, as well as the rapidly growing demand for respirators among medical personnel and the population, raise the question of a qualitative improvement of respirators. One of the key factors in optimizing the functioning of personal respiratory protection equipment is the means for monitoring their wear. The most effective means for this is considered to be the use of devices based on microcontrollers. That is why the purpose of this article is choosing the one for this kind of devices.

Проблема багатогранного вивчення властивостей товарів на сучасному етапі формування вільного ринку в Україні, встановлення їх натуральності, виявлення фальсифікованих товарів є занадто актуальною. Незважаючи на те що в Україні прийнято Закон «Про захист прав споживачів», а в кожній області створено товариства споживачів, фактично індивідуальний споживач залишається один на один у протистоянні з виробниками й підприємцями різного рівня. Певну допомогу у виході з цього протистояння може надати кваліфікований товарознавець, що має спеціальні знання з питань визначення якості продукції.