Добірка наукової літератури з теми "Імунокорегуюча дія"

Метою дослідження було вивчення змін імунного статусу організму хворих на негоспітальну пневмонію, з’ясування ролі дисбалансу в системі цитокінів, які здійснюють регуляцію міжклітинних взаємодій усіх ланок імунної системи при цьому захворюванні. Обстежено 20 дорослих хворих на негоспітальну пневмонію, які перебували в терапевтичному відділенні Міської клінічної лікарні № 25 м. Харкова. Діагноз встановлювали на підставі епідеміологічних, клінічних, лабораторних, рентгенологічних даних. Хворі булі обстежені відповідно Медичним стандартам Національного інституту фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України. Важливою ланкою в патогенезі негоспітальної пневмонії є зміни як клітинної, так і гуморальної ланок загального імунного статусу, що проявляється у вираженому зменшенні кількості загальних зрілих Т-лімфоцитів (CD3+) і Т-лімфоцитів-хелперів (CD4+); у збільшенні Т-супресорів (CD8+) і зменшенні відносної кількості В-лімфоцитів (CD20+). Найбільш виражені зміни імунної системи організму при негоспітальній пневмонії проявляються, в основному, в клітинній ланці імунної системи. Для успішного лікування негоспітальної пневмонії доцільним є призначення, крім стандартної терапії, загальнозміцнюючих і імунокорегуючих препаратів.Ключові слова: негоспітальна пневмонія, імунний статус, патогенез.

Вступ. Актуальною проблемою клінічної імунології є вірусні захворювання людини, що асоціюються із затяжним перебігом, довічною персистенцією,хронізацією процесу та несприятливими наслідками хвороби. Серед численних факторів, які безпосередньо впливають на імунну систему, особливої уваги заслуговують герпесвірусні інфекції. Оптимізація терапії хворих шляхом диференційованого призначення імунокорегуючої терапії є актуальною проблемою сьогодення.Мета роботи – вивчити характер імунних порушень у хворих на ХВЕБІ та розробити оптимальну схему терапії, враховуючи виявлені імунні порушеня.Матеріали і методи дослідження. Обстежено 128 хворих на ХВЕБІ. Імунофенотипування субпопуляцій лімфоцитів проводили за допомогою проточноїлазерної цитометрії на апараті FACS-Calibur (США) з використанням моноклональних антитіл.Результати. За результатами проведеного дослідження було встановлено високу ефективність монотерапії у пацієнтів 1-ої групи з незначними імунними порушеннями до початку лікування. У пацієнтів 2-ої групи з більш значними порушеннями, ніж у першій групі, у імунограмах ефективною була комбінована терапія Вальтрекс та Неовіром. У пацієнтів 3-ої групи зі значними порушеннями імунного стану показники імунограми нормалізувались тільки після застосування Вальтрексу у комбінації з Альфарекіном.Висновок. Детальний аналіз імунних показників хворих на ХВЕБІ виявив розбіжності серед пацієнтів 1-ої, 2-ої та 3-ої груп, які стосуються як ступеню, так і характеру імунних змін. Це у свою чергу необхідно враховувати для успішного результату проведення диференційованої імунокорекції таких хворих.

В статті відображено результати клінічних досліджень про вплив імуномодулятора 5-аміно-1,2,3,4-тетрагідрофталазин-1,4-діону натрієвої солі на результати комплексного лікування зовнішнього генітального ендометріозу (ЗГе). Простежено зміни ступеня вираження больового синдрому, частоту та тривалість рецидивів, репродуктивної функції жінки, а також гуморальної та клітинної ланок імунітету (сD-3, сD-4, сD-8, сD-16, сD-22-клітини). Під спостереженням перебувало 66 пацієнток із зовнішнім генітальним ендометріозом, які знаходилися на лікуванні у відділенні малоінвазивної хірургії КЗ ТОр “Тернопільська університетська лікарня” та у відділенні оперативної гінекології Тернопільського обласного клінічного перинатального центру «Мати і дитина». Контрольну групу склали 36 здорових жінок з такими ж віковими характеристиками, яких госпіталізовано у відділення малоінвазивної хірургії для хірургічної стерилізації. Обстежуваних пацієнток поділили на дві групи. До першої групи було включено 32 пацієнтки, яким у післяопераційному періоді проводили гормональну терапію з використанням агоністів гонадо-рилізинг-гормону (за 3-ін’єкційною схемою). До другої групи увійшло 34 пацієнтки, яким на фоні вищеописаної гормонотерапії проводили імунокорекцію. З даною метою використовували низькомолекулярний метаболічний імуномодулятор 5-аміно-1,2,3,4-тетрагідрофталазин-1,4-діону натрієвої солі. Для оцінки результатів лікування визначали ступінь вираженості больового синдрому, динаміку перебігу менструального циклу, частоту та тривалість рецидивів, репродуктивну функцію жінки. Із лабораторних методів використовували імунологічні – для оцінки гуморальної та клітинної ланок імунітету (сD-4, сD-16, сD-22-клітини). хворих обстежували до і після лікування. больовий синдром та симптоматику захворювання оцінювали в балах (за Mac Laverty). Доведено, що застосування низькомолекулярного метаболічного імуномодулятора 5-аміно-1,2,3,4-тетрагідрофталазин-1,4-діону натрієвої солі при проведенні комплексного лікування вказаної патології приводить до зменшення скарг на диспареунію, чіткого зниження проявів больового синдрому, зменшення частоти рецидивів, ніж в групі без його використання. Препарат показаний для імунокорекції ЗГе в якості комплексного лікування, що включає гормональну терапію з використанням агоністів гонадо-рилізинг-гормону та малоінвазивне лапароскопічне видалення ендометріоїдних осередків, роз’єднання спайок. Запропонований метаболічний імуномодулятор відновлює субпопуляційний склад імунокомпетентних клітин, мобілізує реакції клітинного імунітету, а відтак – ефективно забезпечує імунотропний ефект.

Вступ. У практиці сімейних лікарів почастішали випадки звернень чоловіків із порушенням запліднювальної функції. Ретельний збір анамнезу дозволяє запідозрити, що зниження фертильності у чоловіків супроводжується латентним та персистуючим перебігом урогенітальних інфекцій, що дуже ускладнює їх своєчасну діаг­ностику.Мета – дослідження маркерів активації лімфоцитів сперми чоловіків з малосимптомними формами хронічної інфекції урогенітального тракту в залежності від фертильності та впливу нуклексу на їх рівні.Матеріал і методи. Було досліджено сперму 60 чоловіків, хворих на малосимптомні форми хронічного запалення урогенітального тракту (ХЗУТ); І групу склали 32 пацієнти, в яких діагностували ускладнення – інфертильність, у ІІ групу ввійшли 28 фертильних пацієнтів.Висновки. 1. Вивчення маркерів активації лімфоцитів сперми у чоловіків, хворих на малосимптомні форми хронічної інфекції урогенітального тракту, вказує на різнопланове збільшення їх кількості залежно від фертильності.2. Діагностично важливим є визначення співвідношення CD25+/CD95+ для прогнозування розвитку інфертильності. Збільшення цього індексу вказує на порушення процесів апоптозу патологічних форм генеративних клітин, що призводить до їх накопичення у спермі.3. Імунокорегуюча терапія з використанням нуклексу приводить до нормалізації співвідношення CD25+/CD95+, до зменшення патологічних форм сперматозоїдів й, зрештою, до збільшення запліднювального потенціалу.