Добірка наукової літератури з теми "Часи Б. Хмельницького"

Аналізуються праці польського історика другої половини ХІХ ст. – початку ХХ ст. Л. Кубалі, присвячені добі Хмельниччини. Зроблено спробу встановити, яке місце подіям 1648 – 1654 рр. в історії Речі Посполитої відводив дослідник. Окреслено його погляди на події сер. XVII ст. у порівняльному контексті з історіографічною традицією того часу. З’ясовано особливості термінологічного означення та причин повстання під проводом Б. Хмельницького, інтерпретації Л. Кубалею загального перебігу бойових дій та їх головних наслідків.

Встановлено, що малопоширені сільськогосподарські культури можна використовувати як сухий (консервований) рослинний матеріал в об'ємному та напівоб'ємному різновидах композицій. Це такі рослини, як: бавовник звичайний, бамія, кенаф, канатник, сафлор красильний та розторопша плямиста. Результати візуальних багаторічних спостережень показали високу посухостійкість цих рослин в умовах Агробіологічного комплексу МДПУ ім. Б. Хмельницького. Досліджувані рослини без помітних пошкоджень витримують затяжні періоди посухи, які характерні для Південного Степу та не потребують особливих умов вирощування. Окремо для кожної культури визначено особливості заготівлі аранжувального матеріалу – термін збирання, консервування та умови зберігання. З'ясовано, що плоди або суцвіття цих рослин мають декоративні властивості, їх можна використовувати в композиціях як формоутворювальний основний рослинний матеріал та як матеріал-наповнювач. Для них доцільно використовувати природний спосіб об'ємного консервування – сушіння в польових умовах на колекційній ділянці. Окрім цього, перевагами цього рослинного матеріалу є його оригінальність, доступність, простота вирощування та тривалість зберігання. Оскільки ці рослини можна вважати перспективними для декоративної флористики, їх доцільно не тільки впроваджувати в навчальний процес під час вивчення дисциплін "Основи аранжування" та "Фітодизайн", але й включати в перелік рекомендованих рослин для аранжування у професійній літературі.

У статті розглянуто проблему розвитку навчальної мотивації у майбутніх офіцерів-прикордонників до вивчення іноземних мов. Обґрунтовано поняття “мотивація”, що розглядається як система мотивів, яка спонукає людину до конкретних форм діяльності або поведінки. Визначено поняття «навчальна мотивація», під яким розуміють ієрархічну систему внутрішніх і зовнішніх мотивів учіння. Розглянуто особливості формування мотивації курсантів нефілологічного напряму підготовки щодо вивчення ними іноземної мови. Охарактеризовано фактори, чинники і шляхи підвищення мотивації курсантів до вивчення іноземної мови. Автором статті проведено емпіричне дослідження чинників, що впливають на розвиток навчальної мотивації курсантів першого курсу спеціальності “Правоохоронна діяльність” Національної академії Державної прикордонної служби імені Б. Хмельницького до вивчення іноземної мови. За результатами проведеного дослідження з’ясовано, що у більшості курсантів першого курсу під час вибору професії домінантним став мотив творчої діяльності та мотив престижності обраної професії. Курсанти показали високі і середні рівні сформованості професійної ідентичності, але в незначної кількості з них наявна криза професійного вибору та невизначеність у професійних планах. Також за результатами проведеного дослідження встановлено, що курсанти першого курсу здебільшого належать до автономної групи в навчанні, тобто є незалежними в думках, поведінці, діяльності. У переважної більшості з них переважає мотивація на успіх, що свідчить про їхню впевненість у власних силах, цілеспрямованість, активність у навчанні. За результатами дослідження зроблено висновок про необхідність розробки заходів, що сприятимуть формуванню у майбутніх офіцерів-прикордонників стійкої професійної ідентичності, чітких професійних і навчальних мотивів.

У статті йдеться про мотив історичної слави в поезіях Т. Шевченка, один із домінантних для раннього періоду творчості митця. Згідно з Т. Шевченком, українська слава виявляється в козацький період історії України, а її творцем є козацтво. Тоді як історики найбільш славним своїми здобутками звично визнають період Хмельниччини, поет уникає згадування імені Б. Хмельницького у цьому контексті, асоціюючи особу гетьмана із сумно- звісною Переяславською угодою 1654 р. Натомість, розвиваючи мотив козаць- кої слави, поет виводить постаті Тараса Трясила («Тарасова ніч», 1838), Івана Підкови («Іван Підкова», 1839) – козацьких ватажків періоду до Хмель- ниччини, витворює образ Гамалії («Гамалія», 1842). Періодом козацької слави Т. Шевченко називає Коліївщину («Гайдамаки», 1839–1841). Отже, досліджу- ємо критерії, які дали змогу Т. Шевченкові звеличити гайдамаччину до періоду козацької слави. На матеріалі поезій з’ясовуємо підстави козацької слави. Козацтво зображується як рятівна для України та її народу воїнська сила, здатна чинити відсіч ворогам, як сила, спрямована на захист рідної православної віри, а також як сила, що становить моральну опору нації. Спорідненим козацькій славі постає поняття козацької волі. Зауважуємо зв’язок між поняттями «козацька слава», «Гетьманщина» і «панування». Звертаємо увагу на відмінності дискурсу могили як символу козацької слави в різні періоди творчості митця. У наступні періоди творчості Т. Шевченка тема козаччини, як правило, не пов’язується автором із мотивом слави, а розкривається в інших ракур- сах. Якщо в ранній період ідеться про відсіч ворогові в минулому, то в період «трьох літ» козацьке минуле Т. Шевченко осмислює у зв’язку з різними виявами загальноукраїнської розрухи свого часу, породженої поневоленням України Російською імперією. Найяскравіше мотив історичної слави в період «трьох літ» реалізується в посланні «І мертвим, і живим…» (1845) через заклик поета осмислити події минулого і позбутися луди. Поет говорить про спадкоємність минулої слави – від дідів, славних лицарів, до онуків, їхніх нащадків. І наголошує на тому, що стати спадкоємцем дідівської слави можна лише через знання минулого.

Постановка проблеми. Деревина – один з найдавніших будівельних матеріалів. Поряд із суттєвими перевагами деревина має і недоліки, основним з яких є горючість. Однією з основних вимог до будівель і споруд є збереження несучої здатності будівельних конструкцій під час пожежі, а цього можна досягти завдяки вогнезахисту. Згідно з аналітичними даними спостерігається тенденція до залучення представників територіальних підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) до комісій з перевірок вогнезахисту дерев’яних будівельних конструкцій. Така тенденція свідчить про збільшення кількості виконаних робіт з вогнезахисту, а також про зацікавлення замовників вогнезахисного просочування у якісному виконанні робіт, що у свою чергу забезпечує ефективну пожежну безпеку об’єкта. Можливість участі представників територіальних підрозділів ДСНС у процесі перевірки вогнезахисту не лише забезпечує контроль за якісним виконанням робіт з вогнезахисного просочування, а й надає можливість виявити та проаналізувати існуючі проблеми у цій сфері.Метою роботи є дослідженні вогнезахисту дерев’яних будівельних конструкцій при зміні вогнезахисного розчину.Опис матеріалу. Поверхневе вогнезахисне просочування залишається одним з найефективніших методів захисту дерев’яних конструкцій від впливу вогню. Застосування цього методу зниження показників пожежної небезпечності деревини переважно зумовлене балансом високої ефективності та економічної доступності вогнезахисних засобів, а також можливістю безпосереднього контролю з боку представників територіальних підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій за якістю виконаних робіт з вогнезахисного просочування. З метою більш конкретного висвітлення проблем, які виникають при проведенні вогнезахисту дерев’яних будівельних конструкцій було проаналізовано стан сфери вогнезахисного просочування на прикладі Хмельницької області. Аналіз статистичних даних створює підґрунтя для більш глибокого аналізу проблеми неякісного вогнезахисного просочування, встановлення об’єктивних причин, які спричинили негативні результати методів контролю, та дає можливість виділити цю проблематику в окремий напрямок для подальших досліджень. В результаті аналізу останніх літературних джерел і публікацій було виявлено, що проблематику причин неякісного виконання вогнезахисту в Україні об’єктивно не було досліджено. Висновки. За результатами аналітичних досліджень висновків комісій з перевірок вогнезахисту дерев’яних будівельних конструкцій виявлено залежність між неналежним вогнезахистом дерев’яних будівельних конструкцій та вогнезахисними розчинами, зокрема, що у всіх випадках поверхневе просочування проводилось іншим вогнезахисним розчином ніж попереднім. Подальші дослідження доцільно направити на врахування ширшого спектру чинників, які впливають на зниження вогнезахисту дерев’яних конструкцій, а також розроблення на цій основі нормативно-правових актів, які б зобов’язували ліцензіатів враховувати попередній вогнезахисний розчин, яким оброблені дерев’яні конструкції, з метою забезпечення задекларованої групи вогнезахисту новим вогнезахисним розчином.

Під готовністю до краєзнавчої роботи Т. М. Міщенко розуміє інтегральну властивість особистості педагога, основними структурними компонентами якої є мотиваційно-ціннісні установки вчителя на реалізацію функцій краєзнавства як засобу зв’язку виховання з життям, а також сукупність професійно значущих знань та вмінь [3].На думку О. В. Бондаренко, готовність майбутнього учителя до краєзнавчої роботи з учнями як складова більш загального поняття «готовність учителя до педагогічної діяльності» є складним особистісним утворенням, що охоплює краєзнавчу спрямованість, позитивну мотивацію, професійно важливі риси особистості, краєзнавчі знання, вміння й навички, оцінку, адекватну самооцінку та рефлексію результатів власної праці, забезпечуючи ефективність краєзнавчої роботи [1].У дослідженнях С. М. Танани готовність майбутніх учителів початкових класів до організації краєзнавчої роботи розглядається, як складне соціально-педагогічне утворення, що містить у собі комплекс індивідуально-психологічних якостей особистості та систему професійно-педагогічних знань, умінь і навичок організації краєзнавчої роботи на основі усвідомлення значущості шкільного краєзнавства як засобу соціалізації особистості [4].М. І. Кузьма-Качур під готовністю майбутніх учителів початкових класів до шкільного краєзнавства розглядає цілісне явище, що складається із взаємопов’язаних, скріплених переконаннями морально-вольових якостей особистості, соціально значущих мотивів, способів поведінки, знань, умінь і навичок [2].У межах нашого дослідження під готовністю майбутнього учителя до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи будемо розуміти особистий стан майбутнього учителя, з певними краєзнавчими знаннями, вміннями, навичками та переконаннями у необхідності організовувати краєзнавчу роботу з учнями початкової школи.Вдосконалення процесу підготовки майбутніх учителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи вимагав врахування певних передумов, до яких віднесено такі:– сформованість у майбутніх учителів мотивів оволодіння теоретичними знаннями та практичними уміннями і навичками краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у процесі фахової підготовки за напрямом підготовки 6.010102 «Початкова освіта», що визначається у освітньо-кваліфікаційній характеристиці;– аналіз краєзнавчої роботи у навчально-виховному процесі з учнями початкової школи, що дав змогу спрямувати визначення стану готовності майбутніх учителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у двох напрямах: навчальному та виховному.З метою оптимізації навчально-виховного процесу та підвищення його ефективності на шляху формування готовності майбутніх учителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи було проведено констатувальний етап експерименту протягом другого навчального семестру 2011-2012 р. на базі Мукачівського державного університету та Хмельницького національного університету із студентами, які навчаються за напрямом підготовки 6.010102 «Початкова освіта» (галузь знань 0101 «Педагогічна освіта»). Загалом у експерименті взяло участь 136 майбутніх учителів.За допомогою методів анкетування, тестування, бесід та спостережень здійснювалось вивчення місця і ролі краєзнавчої роботи у системі підготовки майбутніх учителів початкової школи, а також визначення стану їх готовності до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи.Спочатку було визначено наскільки сформовані мотиви оволодіння теоретичними знаннями та практичними уміннями і навичками краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у майбутніх учителів.Як показало дослідження (таблиця 1), майбутні учителі надають перевагу мотивам стати висококваліфікованим фахівцем, сумлінно вивчати будь-які дисципліни, інтерес до конкретних краєзнавчих фактів (43,7%; 37,9%; 21,4%), 4, 5 та 6 рангове місце відповідно займають мотиви – прагнення отримати високі бали, поглибити уже набуті краєзнавчі знання та інтерес до особистості викладача як людини та науковця. Отримані результати дають змогу стверджувати про не сформованість стійких мотивів у майбутніх учителів до краєзнавчої роботи. Це вказує на необхідність посилити вплив на мотиваційну сферу в процесі підготовки майбутніх учителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи.Визначення стану готовності майбутніх вчителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у виховному напрямі було проведено під час педагогічної практики студентів (136 осіб) педагогічного факультету Мукачівського державного університету ІІ курсу, які навчаються за спеціальністю 6.010102 «Початкова освіта». Одним із завдань педагогічної практики було провести виховний захід у одному з класів початкової школи за однією із тем: «Та земля мила, де мати народила», «Чи знаєш ти свій край?», «Легенди нашого краю», «Вулицями рідного міста (села)», «Мій рідний край», «Рід, родина, рідня», «Моя рідна вулиця», «Пам’ятаймо героїв», «Люби і знай свій рідний край», «Люди, які прославили мій край», «Сторінки історії мого міста (села)».Таблиця 1Мотиви підготовки до краєзнавчої роботи майбутніх учителів з учнями початкової школи Мотиви підготовки до краєзнавчої роботи у майбутніх учителів з учнями початкової школиРангове місце%Звичка сумлінно вивчати будь-які дисципліни27,9Інтерес до конкретних краєзнавчих фактів321,4Прагнення стати висококваліфікованим фахівцем143,7Можливість використовувати набуті краєзнавчі знання, уміння та навички для майбутньої діяльності не за фахом86,8Відсутність інших, більш цікавих справ, ніж навчальні заняття93,4Інтерес до краєзнавчих досліджень78,8Прагнення поглибити уже набуті краєзнавчі знання517,5Інтерес до особистості викладача як людини та науковця69,1Прагнення отримати високі бали420,6 Вимоги до проведення виховного заходу краєзнавчого змісту майбутніми учителями з учнями початкової школи полягали у наступному: чітке формулювання назви виховного заходу та розуміння майбутнім учителем його краєзнавчої мети; планування основних етапів виховного заходу та визначення завдань кожного з них; організація підготовки заходу у відповідності до поставленої краєзнавчої мети; визначення оптимального змісту краєзнавчого матеріалу; вибір найбільш раціональних методів і прийомів виховного впливу краєзнавчого матеріалу на учнів на кожному етапі заходу; чіткість виховного заходу, оптимальний його темп і ритм; різноманітність і творчий характер діяльності учнів початкової школи; взаємозв’язок заходу з попередніми та наступними формами позакласної роботи з учнями.Оцінка виховного заходу краєзнавчого змісту проведеного майбутніми учителями з учнями початкової школи включала такі показники:– аналіз готовності майбутнього учителя до проведення виховного заходу краєзнавчого змісту: мета і завдання виховного заходу; урахування рівня вихованості учнів початкової школи при визначенні мети і завдань; місце виховного заходу краєзнавчого змісту у загальній системі виховної роботи початкової школи;– аналіз процесу підготовки виховного заходу краєзнавчого змісту: роль класного керівника; роль учнівського активу; забезпечення дружної та злагодженої роботи колективу в процесі підготовки виховного заходу краєзнавчого змісту; роль учнівських органів самоврядування; надання тактовної допомоги учням; рівень участі дітей у підготовці виховного заходу краєзнавчого змісту; аналіз правильності розподілу обов’язків; строки виконання, облік;– аналіз проведення виховного заходу краєзнавчого змісту:а) організація (готовність дітей до проведення заходу, оформлення приміщення, обладнання, наочність, використання ТЗН, структурна схема виховного заходу, чіткість, організованість, злагодженість, майстерність, дозування часу і раціональність його використання, участь представників громадськості);б) зміст виховного заходу краєзнавчого змісту (актуальність краєзнавчої теми, краєзнавча спрямованість, логічність, раціональність у доборі краєзнавчих фактів, їх осмислення, глибина висновків, зв’язок з життям класу, школи, села, міста, району; добір питань, що хвилюють школярів);в) методика проведення виховного заходу краєзнавчого змісту: (врахування вікових особливостей школярів; можливість відвертого обміну думками; характер діалогу; стимулювання учнів до дискусії, до вироблення компромісної думки);г) психологічний аналіз (поведінка учнів, їх активність, зацікавленість, ставлення до краєзнавчого заходу; поведінка вчителя, його тон, ставлення до учнів, педагогічний такт, повага до самостійності думок, пропозицій, рішень учасників);– результати: досягнення мети виховного заходу краєзнавчого змісту; чи є краєзнавчий захід цілісним, системним; які частини виховного заходу вдалися краще, які гірше. Загальні висновки. Рекомендації.Кожний показник оцінки виховного заходу краєзнавчого змісту проведеного майбутніми учителями з учнями початкової школи був оцінений високим, достатнім, задовільним або низьким рівнем готовності, характеристику яких подано у таблиці 2.Таблиця 2Характеристика рівнів готовності кожного показника Рівень готовностіХарактеристика показникависокийпоказник сформований, чітко вираженийдостатнійпоказник виражений, але рідко проявляється неефективнозадовільнийпоказник сформований слабконизькийпоказник не сформований Отримані результати занесені у таблицю 3.Таблиця 3Результати стану готовності майбутніх вчителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у виховному напрямі Показники оцінки виховного заходу краєзнавчого змісту проведеного майбутніми учителями з учнями початкової школиРівні готовності (136 МУ)ВисокийДостатнійЗадовільнийНизькийК-стьМУ%К-стьМУ%К-стьМУ%К-стьМУ%готовність майбутнього учителя до проведення виховного заходу краєзнавчого змісту862316,94331,66245,5організація процесу підготовки виховного заходу краєзнавчого змісту42,93223,55641,24432,4проведення виховного заходу краєзнавчого змісту53,72921,35439,74835,3результат42,92316,94230,96749,3Середній показник53,72719,949365540,4Примітка. К-сть МУ – кількість майбутніх учителів Аналіз даних таблиці 3 дав змогу встановити, що стан готовності майбутніх вчителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у виховному напря