Добірка наукової літератури з теми "Художній перекла"

Метою статті є визначення функційної подібності тексту Біблії та тексту її перекладів на основі їх компаративного аналізу. Об’єктом наукового розгляду виступають стилістичні особливості російських перекладів біблійного тексту, який став предметом дослідження. У дослідженні з’ясовано характерні особливості двох сучасних перекладів старозавітної книги Пісня Пісень Соломона, виконаних з давньоєврейської мови російською, і визначити методом компаративного аналізу ступінь смислової і художньої розбіжності у досліджуваних текстах. Актуальність розгляду цього видатного літературного твору збереглася і дотепер, оскільки ця старозавітна книга цікава розмаїттям стилістичних прийомів, переклад яких вимагав від перекладачів протягом багатьох століть і творчого підходу, і надзвичайно широких фонових знань. Компаративний аналіз перекладів дав змогу визначити художній рівень двох сучасних перекладів Пісні Пісень і результат дослідження підтвердив факт, що досягнення функціональної тотожності перекладу з оригіналом виникає лише в тому випадку, коли перекладач уникає буквального копіювання оригіналу і намагається творчо втілити художні образи вихідного тексту у словесну тканину іншої мови. Висновки. Порівняння перекладів робить очевидним той факт, що велика кількість буквалізмів, невиправданих транслітерацій, стилістичних і логічних помилок у першому варіанті, виконаному за редакцією Давида Йосифона (1978), значно поступається за своїми художніми характеристиками другому перекладу Даат Мікра («Погляд на Танах», 2000). Наукова цінність роботи полягає в тому, що порівнювані сучасні переклади були виконані безпосередньо з давньоєврейської мови — мови оригіналу, на відміну від більшості перекладів, виконаних з давньогрецької мови, а результати пропонованої статті знайдуть своє практичне застосування у викладанні теорії та практики перекладу.

Стаття присвячена аналізу необхідності дослідження феномену ретрансляції, чи повторного перекладу, який є невіддільною частиною сучасного перекладацького дискурсу. Існування в певній національній культурі кількох перекладів того самого іншомовного літературного твору, який в оригіналі має зазвичай одне текстове втілення, у вітчизняному перекладознавстві отримало назву «перекладацької множинності». І хоча пересічний читач рідко замислюється над доцільністю нового перекладу вже відомого в цільовій культурі твору, цей феномен детально досліджується європейськими та американськими дослідниками, хоча вітчизняна лінгвістика поки що його оминає. Переклад – це складний та багатогранний процес, який змушує перекладача стикатися з чужою мовною культурою та необхідністю перенаправити смисл написаного в вихідній культурі до цільової культури. Переклад твору, який вже колись було перекладено для однієї або іншої культури, має свої складності: постає питання про цінність повторного перекладу, адже повторний переклад залишається актуальним попри майбутні повторні переклади твору – під час здійснення кожної нової ретрансляції використовуються різноманітні стратегії лінгвокультурної адаптації. Можемо стверджувати, що мова та культура по-різному взаємодіють одна з одною в кожному наступному перекладі. Підкреслюється важливість текстових, паратекстуальних та констектуальних даних під час здійснення повторного перекладу. Завдяки аналізу наявних перекладів та переоцінці сучасної літератури, що стосується феномену повторного перекладу, в статті досліджується, як прийняття певних соціологічних чинників може обґрунтувати мотивацію щодо здійснення повторного перекладу. Дослідження перевіряє обґрунтованість необхідності повторного перекладу та демонструє, що не тільки лінгвістичні фактори, а й соціологічний вплив має велике значення під час мотивації щодо здійснення повторного перекладу. Також важливо дати чітке визначення тому, що таке повторний переклад, та виділити його риси, особливості та роль у будуванні культурних / літературних норм. Однак треба визнати, що в цьому питанні ще далеко до одностайності, і намагання комплексно підійти до вирішення проблеми множинності художніх перекладів з урахуванням міркувань різних теорій та гіпотез визначає актуальність цієї розробки.

У статті розглянуті питання, що стосуються перекладу художньої літератури як похідних творів. Чинне законодавство визначає переклад як вид похідного твору. Отже, переклад є об'єктом авторського права. Перекладу властиві всі ознаки, які характерні для будь-якого іншого об'єкта авторського права (творчий характер праці й об'єктивна форма). Для вчинення дій, спрямованих на переклад художнього твору з однієї мови іншою, потрібні творчі зусилля перекладача. Технічний (підрядковий) переклад не буде є об'єктом авторського права, тому що він не відображає художнього задуму первісного автора. Основним завданням перекладача, на нашу думку, є максимальна передача читачу того художнього посилу, що хотів донести автор первісного твору. Якщо перекладач допускає зміну тексту первісного автора, спотворює образи твору, тим самим порушуються особисті немайнові права автора первісного твору. Будь-який літературний художній твір, створений автором, має донести до читача думки, образи, які дадуть змогу аудиторії зрозуміти задум первісного суб'єкта авторського права. Крім того, переклади охороняються нарівні з оригінальними творами, без шкоди правам автора (п. 3 ст. 2 Бернської конвенції), але при цьому перекладач має зважати на права автора оригінального твору. Також у статті вказується, що переклад художнього твору в класифікації видів перекладів позначається як авторизований і авторський. Стаття розкриває основні особливості перекладу як похідного літературного твору.

У статті виокремлено й проаналізовано особливості рекламного тексту, який розглядається як коротке інформаційне повідомлення, створене для того, щоб стимулювати збут продукту або послуги. Це повідомлення, яке має сильний переконливий вплив, виражений за допомогою лінгвістичних засобів мови. Рекламні тексти часто націлені на велику аудиторію й розраховані на переконання цієї аудиторії придбати певний продукт. Тому основне завдання перекладача – збереження цієї мети, що вимагає врахування певних особливостей і функцій у процесі перекладу. Досліджено структуру рекламного тексту й виділено основні його частини. Виявлено, що переклад рекламного тексту залежить від сфери спілкування, які можна представити такими блоками, як торговельно- комерційна, соціально-культурна, навчально-професійна, сімейно- побутова та спортивно-оздоровча. Уніфіковано завдання на переклад реклами й розглянуто етапи роботи з рекламним текстом. Виявлено закономірності та специфіку відбору мовних засобів для надання тексту реклами виразності, лаконічної інформативності, привабливості й переконливості з метою максимального впливу на потенційного споживача. Установлено, що при перекладі реклам зазвичай використовують два основні методи: калькування й різного роду перекладацькі трансформації. Визначено види перекладу, які використовуються при перекладі рекламних текстів. Виявлено, що за своєю складністю переклад рекламного тексту схожий на переклад художнього твору. Проаналізовано художні засоби, які використовують при перекладі реклами. Установлено, що алегорія, метафора, порівняння, паралелізм, різні види повторів, алітерація, ономатопея, концентрація імперативних форм дієслова й конотативних прикметників – усе це широко презентовано в рекламних текстах. Виявлено, що загальними рисами всіх рекламних текстів можна вважати специфічний підбір лексики, низькочастотних слів; часто стилістично забарвлені слова; уживання ідіом і цитат для створення образності; заклик до дій за допомогою імперативу; широке використання особових і присвійних займенників; використання номінативних речень; прийом паралелізму й повтору; широкий спектр прикметників і прислівників.

Статтю присвячено проблемам передання функцій експресивного синтаксису англомовного художнього твору в українському перекладі Миколою Дмитренком оповідання Артура Конан Дойла «Пістрява стрічка» . У статті висвітлюється поняття «експресія» та «експресивний синтаксис». Розглядаються особливості англомовної художньої літератури та аспекти її перекладу, проаналізовано теоретичні підходи до перекладу експресивного синтаксису в художній літературі. Розглядається питання про естетичну функцію і це поняття останнім часом усе більше уваги привертає лінгвістів. У статті аналізуються англомовні художні твори, які мають свої відмінні мовні особливості та в цілому визначаються кількома факторами, як-от широка метафоричність, образність мовних одиниць майже всіх рівнів, зокрема і синтаксичних. Крім того, розглядаються одиниці експресивного синтаксису та їх функції в оповіданні «Пістрява стрічка» Артура Конана Дойла. Розглянуто складники емотивного синтаксису, властиві українській мові, але не властиві англійській, та поширений у художній літературі і розмовній мові прийом еліпсису. Досліджено, що безсполучникові складні речення з перераховувальними відносинами можуть складатися з двох речень, а можуть включати три і більше простих речень. Їх класифікують так: причинні, пояснювальні, пояснювально-з’ясувальні, зіставно-протиставні, умовно-описові. Досліджено, що називні речення широко використовуються в художній літературі, дозволяючи створювати лаконічні, за висловом ємні, образні і дуже динамічні (під час уживання віддієслівних іменників) словесні картини. У статті виокремлено такі моделі скорочення вихідного тексту, як еліптичні речення, непоширені речення, безсполучниковий зв’язок, номінативні речення, мовна парцеляція, а також такі моделі розширення вихідного тексту, як повтор, полісиндетон, паралельні конструкції. Шляхом зіставного аналізу вихідного та цільового текстів проаналізовано особливості відтворення досліджуваних синтаксичних одиниць у стилістичній експресивній функції в українському перекладі Миколи Дмитренка. Висновки дослідження засвідчують, що задля збереження експресії твору на синтаксичному рівні перекладач іноді змінює тип синтаксичної конструкції або вдається до граматичних, синтаксичних і стилістичних трансформацій вихідного тексту.

Мета – охарактеризувати переклади малої прози Е. Ожешко, здійснені О. Кониським, визначити передумови їхньої появи на шпальтах українських часописів, довести, що в українському літера- турознавстві другої половини ХХ – початку ХХІ століття авторство однієї з новел польської письменниці помилково приписують О. Кониському. Дослідницька методика. У процесі дослідження застосовано такі методи, як: історико-літературний, біографічний, типологічний, контекстуальний. Результати. У статті наголошено, що О. Кониський один з найактивніших адептів національної ідеї другої половини ХІХ століття своєю багатогранною діяльністю лобіював інтереси народу, освітньо-культурне відродження розділеної країни, територіальне, ментальне і світоглядне возʼєднання українців Галичини і Наддніпрянщини. Він безпосередньо впливав на формування культурно-естетичних і світоглядних засад, що сприяли розвиткові української освіти, науки, літератури. Одним із шляхів націєтворення О. Кониський вважав утвердження національної мови, тому його художня творчість і переклади творів з російської та польської мов мали не лише естетичні, а й україноцентричні цілі. Наукова новизна. Визначено, що одна з новел Е. Ожешко, перекладена О.Кониським, у сучасному українському літера- турознавстві помилково окреслена не як переклад, а твір О. Кониського. Практичне значення. Основні результати дослідження можуть бути використані при подальшому вивченні польського та українського літературних процесів другої половини ХІХ – початку ХХ століття, а також літературної й перекла- дацької діяльності. О. Кониського.

У статті розглянуто специфіку перекладацьких трансформацій засобів художнього психологізму на прикладі перекладів роману С. Лема «Соляріс» українською і російською мовами. Вибір об’єкту аналізу зумовлений розмаїттям форм мистецької рецепції даного твору у вітчизняному культурному просторі і його місцем в каноні масової художньої літератури радянського і пострадянського періодів. Методологічною підставою порівняльного аналізу є сучасна герменевтична парадигма перекладацької діяльності, що ефективно синтезує методи компаративістики і перекладознавства. Важливість перекладознавчого аспекту інтерпретації художнього твору зумовлена його трансдисциплінарною специфікою (поєднанням рис філософського, літературознавчого, лінгвістичного, лінгвокультурологічного різновидів аналізу). Здійснений порівняльний аналіз перекладацької інтерпретації засобів психологізму в романі С. Лема «Соляріс» засвідчує, що способи перекладу мають суттєві відмінності, визначені специфікою розуміння перекладачем концепції особистості головного героя і жанрової специфіки твору. Переклад Г. Гудімової, В. Перельман позбавлений підвищеної емоційності і метафоричності, репрезентує читачеві тип героя-аналітика, філософа і раціоналіста-вченого. Переклад внутрішнього мовлення героя, вибір лексем для характеристики його психологічного стану, дій, мотивації вчинків, предметного оточення орієнтований на мінімальну кількість засобів виразності, що властиво більшою мірою екзистенційній філософській прозі. Переклади Д. Брускіна і Д. Андрухіва орієнтовані на жанровий канон наукової фантастики як різновиду пригодницької літератури, що відобразилося в обраній перекладацькій стратегії. Психологічні характеристики героя більш художньо виразні, емоційні, образно-метафоричні. Зафіксовані відмінності перекладів не вказують на хибну перекладацьку інтерпретацію, а являють собою єдине поле смислів – культурно-історичних, ідеологічних, мовних тощо.

The purpose of the paper is to identify the peculiarities of literary translation of small genre works by the Polish writer of the 19th century B. Prus into Ukrainian. In accordance with the purpose of the study, the following methods have been used: the analysis of the translated text, the analytical review, the synthesis method.Results. This paper reveals the attempts of exploring the literary translation as a kind of the lingual perspective of the translator mental structures, basically represented by the process of reconstructing one type of information into another. The difference between the linguistic and mental model of the original text and its literary translation primarily is caused by the absence of “common areas” in the mental spaces of the author and the translator. It is extremely difficult for the translator to preserve the mental originality of the text.The overlap areas of mental structures of the author and the translator should have as many similarities as possible, since it makes the literary translation more successful. The translator’s knowledge of the customs, traditions and culture of the original language text contributes to establishing a functional correspondence between the original text and its translation. Translation is an obvious presentation of inter-literary and intercultural relations, which is the basis for the development of multilingual communication. The similarity of the mental structures of the author and the translator allows optimizing intercultural multilingual communication.This paper determines the essence and content of the overlap areas of the mental spaces of the Polish writer B. Prus and the Ukrainian translator D. Andrukhiv in the literary translation of the short story “Antek”.Conclusions. As a result of translating the work of fiction from one language into another, the semantic code of the text changes due to interpenetration of cultural signs. Analyzing the quality of literary translation of the story of “Antek” by the Polish writer B. Prus in Ukrainian proves some differences between the linguistic model of the original text and its literary translation into another language.Key words: mental space, translator, author strategy, common area space. Мета статті полягає у тому, щоб виявити специфіку художнього перекладу українською мовою творів малих жанрів поль-ського письменника ХІХ ст. Б. Пруса. Відповідно до мети дослідження були використані такі методи, як: аналіз перекладаць-кого тексту (у процесі визначення відповідних стильових особливостей тексту (вживання стилістичних прийомів, тобто заміна в перекладі елементів тексту одного функціонального стилю елементами іншого та експресивних засобів мови, фразеологіч-них одиниць, асиндетичних (синонімічних) іменникових сполучень тощо), аналітичний огляд (використано на етапі вивчення актуальності дослідження), метод синтезу (для підбиття підсумків, узагальнення результатів дослідження).Результати. Авторка статті спробувала дослідити художній переклад як своєрідну лінгвальну проєкцію ментальних структур перекладача, основу якої становить процес переробки одного виду інформації в інший. Розбіжність лінгво-ментальної моделі тексту оригіналу та його художнього перекладу на іншу мову зумовлена насамперед відсутністю «загальних зон» ментальних просторів автора тексту оригіналу та перекладача. Надзвичайно складним завданням для перекладача є збереження ментальної своєрідності тексту оригіналу. Дуже важливо, щоб зони перетину ментальних структур автора та перекладача мали якомога більше спільних ознак, що робить художній переклад успішним. Зона перетину ментальних структур автора та перекладача презентує смислове ядро тексту перекладу, де дуже добре можна відстежити те, настільки ментальність перекладача виявилася спорідненою з ментальністю автора. Обізнаність пере-кладача зі звичаями, традиціями та культурою мови оригіналу сприяє встановленню функціональної відповідності між текстом оригіналу та перекладу.Висновки. У результаті перекладу тексту твору художньої літератури з однієї мови на іншу змінюється смисловий код тексту, відбувається взаємопроникнення культурних знаків, котрі презентують авторську стратегію. Усе це сприяє успішному функціонуванню тексту в іншій культурі. Аналіз якості художнього перекладу оповідання польського письменника Б. Пруса «Антек» українською мовою дав можливість установити певні розбіжності лінгвоментальної моделі тексту оригіналу та його художнього перекладу на іншу мову. Лінгвальна розбіжність на культурологічному рівні зумовлена тим, що перекладацький текст став відображенням зони перетину ментальних просторів автора тексту оригіналу та перекладача. Проте вказані розбіжності суттєво не вплинули на зміст твору та не стали перепоною у сприйнятті художньої інформації реципієнтом.Ключові слова: ментальний простір, перекладач, авторська стратегія, простір спільної зони.

Ім’я – багатолике. Саме тому існує чимало концепцій щодо трактування його лінгвістичних статусів. Кожна з цих концепцій не в змозі цілком охопити всю багатогранність оніма, тому вони доповнюють одна одну. З імен виникають ономастичні простори. Для кожного художнього тексту ономастичний простір є унікальним. Крім того, імена в ономастичному просторі є проекціями душ і становища в просторі й часі. Кожен ономастичний простір є об’єктом праці не тільки автора, а й перекладача однозначно. Адже саме перекладач намагається предати всю суть та душу твору під час перекладу. Унікальність перекладів творів жанрів фентезі проявляє себе у тому, що оригінальна авторська думка доповнює себе через переклад. Оніми фентезійної реальності показують читачеві свою специфіку через інформацію автора та співтворчість перекладача. Художній переклад є важливою складовою частиною розвитку суспільно-естетичної свідомості, потужним чинником взаємодії літератур і культур, що здійснюється не тільки на рівні пізнання особливостей культури іншого народу, а й на рівні взаємовпливу та взаємопроникнення проблематики, стилів, жанрів.

В дослідженні виявлено основні способи подолання труднощів словотвірного характеру в англо-українському та українсько-англійському художньому перекладі. Виокремлено особливості українського та англійського словотворення, виявлено, які словотвірні особливості сучасної англійської мови не відбиваються аналогічними засобами сучасної української мови, та труднощі, що вони викликають при перекладі. Розглянуто способи подолання труднощів, пов’язаних із словотвірними особливостями сучасних англійської та української мов, у художньому перекладі; доведено, що неврахування словотвірних особливостей у художньому перекладі може призводити до втрат у відтворенні стилістичних особливостей тексту.

Робота присвячена дослідженню особливостей перекладу невербальних одиниць в англомовних художніх текстах. Розглянуті сучасні підходи до вивчення невербальних комунікативних одиниць, класифікації невербальних комунікативних засобів у сучасній англійській мові, функції невербальних комунікативних засобів у художньому тексті, а також проаналізована лексична репрезентація невербальних знаків у англомовних художніх текстах. Особлива увага приділена дослідженню стратегій та прийомів перекладу невербальних одиниць в англомовних художніх текстах і аналізу труднощів їх перекладу. Також розроблена система вправ для навчання студентів з перекладу невербальних одиниць в англомовних художніх текстах.
Работа посвящена исследованию особенностей перевода невербальных единиц в англоязычных художественных текстах. Рассмотрены современные подходы к изучению невербальных коммуникативных единиц, классификации невербальных коммуникативных средств в современном английском языке, функции невербальных коммуникативных средств в художественном тексте, а также проанализирована лексическая репрезентация невербальных знаков в англоязычных текстах. Особое внимание уделено исследованию стратегий и приемов перевода невербальных единиц в англоязычных художественных текстах и ​​анализу трудностей их перевода. Также разработана система упражнений для обучения студентов по переводу невербальных единиц в англоязычных художественных текстах.
The work is devoted to the study of the peculiarities of the translation of nonverbal units in English-language literary texts. We considered modern approaches to the study of nonverbal communication units, classification of nonverbal communication tools in modern English, functions of nonverbal communication tools in literary texts, and lexical representation of nonverbal signs in English literary texts. Particular attention is paid to the study of strategies and techniques of translation of nonverbal units in English-language literary texts and analysis of the difficulties of their translation. A system of exercises has also been developed to teach students how to translate nonverbal units in English-language literary texts.

В проведеному дослідженні розглядається переклад сучасних літературних творів. Література за змістом ділиться на наукову та художню, призначену для пізнавальних, інтелектуальних та естетичних потреб. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/17762

Мета: визначення функцій паремій, висвітлення та обґрунтування основних способів їх перекладу на матеріалі художніх дискурсів корелюючих мов, дослідження проводилося на основі методів порівняння, контекстуального аналізу та описового методу. Теоретичне значення: роботи полягає в тому, що в ній визначаються та здійснюється аналіз функції та основних способів перекладу пареміологічних одиниць. Наукова новизна роботи полягає в тому, що подальшого розвитку набуло дослідження пареміологічних одиниць в художньому дискурсі, проаналізовано способи перекладу індивідуально-авторських паремій, удосконалено методику викладання щодо перекладу паремій на заняттях. На основі розглянутого теоретичного матеріалу про пареміологічні одиниці у художньому дискурсі та у їх перекладацькому аспекті було встановлено наступне, що паремії є комунікативним одиницями не тільки повсякденного усного мовлення, але й художнього дискурсу в якому вони також відіграють важливу роль. Завдяки пареміям автор має змогу краще виразити свою думку та вплинути на реципієнта. Беручи до уваги національно-культурний характер паремій, виникають труднощі з їх перекладом. Оскільки вони мають образний зміст, перекладач повинен не лише знати сенс паремії і ситуацію, в якій її слід вживати, але і розуміти її образ та зуміти передати і сенс паремії, і її метафоричний зміст. Аналізуючи приклади використаних паремії у художній літературі, виділено п’ять основних способів їх перекладу: пошук повного відповідника (еквівалента), підбір часткового відповідника, калькування, використання псевдовідповідника та за допомогою описового перекладу. Очевидним є те, що дослівний переклад пареміологічних одиниць є не можливим з огляду на культурологічні особливості мов. В ході дослідження виявлено, що порівняльне вивчення паремій двох і більше мов дозволяє визначити їх подібності та відмінності, які сприяють побудові найбільш науково обґрунтованої методики навчання іноземної мови. Тому створено низку завдань, які допомагають вдосконаленню граматичних, лінгвокраїнознавчих та перекладацьких навичок.
Цель: определение функций паремий, обоснование основных способов их перевода на материале художественных дискурсов коррелирующих языков, исследование проводилось на основе методов сравнения, контекстуального анализа и описательного метода. Теоретическое значение: работы заключается в том, что в ней определяются и осуществляется анализ функций и основных способов перевода паремиологических единиц. Научная новизна работы заключается в том, что дальнейшего развития получило исследование паремиологических единиц в художественном дискурсе, проанализированы способы перевода индивидуально-авторских паремий, усовершенствована методика преподавания перевода паремий на занятиях. На основе рассмотренного теоретического материала о паремиологических единицах в художественном дискурсе и в их переводческом аспекте было установлено следующее, что паремии являются коммуникативными единицами не только повседневной устной речи, но и художественного дискурса в котором они играют важную роль. Благодаря паремиям автор имеет возможность лучше выразить свое мнение и повлиять на реципиента. Принимая во внимание национально-культурный характер паремий, возникают трудности с их переводом. Поскольку они имеют образный смысл, переводчик должен не только знать смыл паремии и ситуацию в которой ее следует употреблять, но и понимать ее смысл и суметь передать его вместе с ее образностью. Анализируя примеры использованных паремий в художественной литературе выделено пять основных способов их перевода: поиск полного соответствия (эквивалента), подбор частичного соответствия, использование псевдосоответствия и с помощью описательного перевода. Очевидно, что дословный перевод паремиологических единиц не возможный ввиду культурологических особенностей языка. В ходе исследования определено, что сравнительное изучение паремий двух и более языков позволяет определить их сходств и различия, которые способствуют построению наиболее научно-обоснованной методики обучения иностранному языку. Поэтому создан ряд упражнений которые помогают усовершенствовать грамматические, лингвострановедческие и переводческие навыки.
Goal: definition of functions of paremias, analysis of the main ways of their translation in the literary discourses of correlative languages, research was conducted on the basis of methods of comparison, contextual analysis and descriptive method. Theoretical meaning: it identifies and analyses the functions and the main ways of translating paremiological units in literary discourses in the work. The scientific novelty of the work is that the study of paremiological units in the literary discourse has further developed, the ways of translation of individual-author paremias are analyzed, the teaching method for the translation of paremias in the classes is improved. Based on the theoretical material on paremiological units in the literary discourse and in their translation aspect, it has been established that paremias are communicative units not only of everyday speech, but also of literary discourse in which they also play an important role. Thanks to paremias, the author is able to better express his opinion and influence the recipient. Taking into account the national and cultural character of paremias, there are difficulties with their translation. As they have figurative content, the translator have to not only know the meaning of the paremia and the situation in which it should be used, but also understand its image and be able to convey both the meaning of the paremia and its metaphorical content. Analyzing examples of used paremias in fiction literature, it has identified five ways of their translation: by complete equivalent, differentiation of the partial equivalent, loan translation, by quasi-equivalent, and using descriptive translation. It is obvious that word for word translation of paremiological units is not possible due to the cultural features of the languages. It has been revealed that a comparative study of the paremias of two or more languages allows us to identify similarities and differences that contribute to build the most scientifically based methodology for teaching a foreign language. Therefore, a number of exercises have been created to help improve grammar, linguistics and translation skills.

Проблемою перекладу поетичних творів займалися такі відомі вчені як В. Жирмунський, Р. Зорівчак, В. Радчук, Л. Бархударов, В. Комісаров, А. Потебня, М. Перцов, Ю. Лотман, Я. Рецкер. Вони звертали особливу увагу на співвідношення контексту автора і контексту перекладача, проблему точності і вірності, а точніше адекватності перекладу. Художній твір повинен перекладатися "не від звуку до звуку, не від слова до слова, не від фрази до фрази, а від ланки ідейно-образної структури оригіналу до відповідної ланки перекладу" При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36566

Стаття присвячена засобам створення мовленнєвої характеристики персонажа в сучасних англомовних художніх аудіомедіальних та друкованих текстах, і способам їх відтворення в українському перекладі. Мовленнєву характеристику сприймаємо як поєднання стилістичних елементів будь-якого рівня, характерних для мови окремого персонажа. До засобів створення мовленнєвого портрету також відносимо використання як високої, так і зниженої лексики. Для перекладу характерне використання еквівалентних одиниць, крім випадків перекладу діалектизмів (які часто відтворюються розмовною лексикою), ламаної мови іноземців (яку передають ламаною українською з урахуванням відтворюваного акценту) і вульгаризмів (частину яких відтворюють авторськими евфемізмами, розмовною лексикою або вилучають).

У статті розглянуто різноманітність інтерпретаційних підходів вітчизняних перекладачів до правил поетичного перекладу. Обґрунтовано думку, що переклад має відтворювати авторську образність, а перекладач має вживати широкий діапазон художньо-зображальних засобів задля збереження індивідуального стилю автора.

У статтi розглядається антономазiя, як пiдвид оказiоналiзму, новоутворене алюзивне характеристичне iм’я власне в художньому текстi жанру фентезi. Вiдзначається, що антономазiя використовується у дослiджуваному матерiалi для досягнення сатиричного чи iронiчного впливу. Актуалiзовано пiдходи до визначення поняття антономазiї та ї ї класифiкацiй. Також дослiджено рiзнi типи антономазiй, їх роль i структурний склад у романi Террi Пратчетта та Нiла Ґеймана «Добрi передвiсники». Розглянуто способи перекладу цих одиниць в українському перекладi роману та обґрунтовано вибiр перекладачем певних перекладацьких трансформацiй. Вiдзначається вплив рiзних способiв вiдтворення цього стилiстичного засобу на ефект його сприйняття у художнiх творах жанру фентезi.