Добірка наукової літератури з теми "Художні тексти для дітей"

У сучасних реаліях суспільного, культурно-освітнього простору України важливо формувати у дітей національну свідомість, почуття патріотизму за державу, в якій живуть. Це є одним із провідних завдань виховання дітей і молоді, оскільки забезпечує плекання громадян-патріотів своєї країни, здатних захищати її незалежність та цілісність. Сучасна школа відіграє важливу роль у становленні особистості, здатної брати активну участь в усіх сферах соціокультурного життя країни. У статті обґрунтовано важливість добору текстів художньої літератури на національно-та соціокультурних засадах в підручниках з літературного читання для шкіл з мовою навчання національних меншин. Запропоновано аналіз існуючих підручників з літературного читання для шкіл національних меншин. Автором визначено, що існує чимало шляхів засвоєння культурного досвіду українського народу. Проте саме художнє слово має неабиякий вплив на малого читача. Через вчинки героїв, історичні, народознавчі, природничі, пізнавальні тексти відбувається знайомство з культурою народу, в якій проживають представники різних національних меншин. У результаті аналізу і синтезу різних джерел автор стверджує, що твори з національно-культурним змістом відіграють важливу роль у формуванні свідомих громадян своєї держави. А тому підручники з літературного читання для молодших школярів з навчанням мовами національних меншин обо’язково мають складатися у переважній більшості саме з таких творів. У такому випадку мета формування різнобічно розвиненої, національно свідомої, духовно багатої, творчої особистості, здатної до самостійного здобування нових знань, націленої на саморозвиток і реалізацію себе в суспільстві, буде досягнута.

Мета. У статті на матеріалі оповідань і новел українських – Івана Франка «Грицева шкільна наука», «Олівець», «Schönschreiben», Бориса Грінченка «Дзвоник», «Екзамен» і польських – Болеслава Пруса «Антек», Генрика Сенкевича «Зі спогадів познанського вчителя» – письменників другої половини ХІХ – початку ХХ ст. аналізується система навчання у школі як психічна і фізична травма для дитини. Дослідницька методика. Послуговуючись літературознавчими практиками психоаналізу З. Фройда, зокрема теорією сновидінь, що витворює оніричний дискурс, досліджуються психологічні поведінкові характеристики дітей, які перебувають у критичному, межовому, психічному і фізичному стані унаслідок травми, спричиненої школою. Результати. Постійне залякування, тяжкі тілесні покарання, приниження власної та національної гідності дитини з боку вчителя, поверхова, схоластична, неприйнятна для засвоєння система навчання – причини, що зумовлюють важкі психічні і фізичні травми школярів, репрезентованих у художніх творах. Наукова новизна. У роботі вперше через призму психоаналітичного методу проаналізовано класичні тексти української та польської літератур, окреслено дискурс травми як важливий чинник сюжетотворення та елемент художнього світу персонажів. Практичне значення. Матеріал статті може бути використаний під час подальшого вивчення текстів у компаративістичному аспекті й за допомогою психоаналітичного прочитання. Ключові слова. Школа як психічна травма, школа як фізична травма, психоаналіз, оніричний дискурс.

У статті проаналізовано літературно-художню спадщину Василя Сухомлинського як джерело емоційного розвитку молодших школярів; розглянуто психологічні і педагогічні характеристики емоційного інтелекту, особливості його виявлення й розвитку у молодших школярів. Схарактеризовано досвід закладів вищої освіти України щодо використання художніх творів Василя Сухомлинського у контексті розвитку емоційного інтелекту майбутніх учителів (Уманського педагогічного університету ім. Павла Тичини; Київського університету ім. Бориса Грінченка; Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова). Обґрунтовано потенціал художньої творчості Василя Сухомлинського як джерела розвитку емоційного інтелекту дітей. Розкрито трактування педагогом понять: емоція, емоційність навчання, емоційна культура, школа емоцій. З’ясовано, що у працях Василя Сухомлинського поняття емоція і думка передбачають тісний взаємозв’язок, який створює емоційний інтелект, що є потужним ресурсом ефективного пізнання дитиною світу природи, людей, праці і самої себе. Прокоментовано здійснений авторкою відбір творів Василя Сухомлинського для підручників з читання у 2–4 класах у контексті завдань розвитку емоційного інтелекту молодших школярів. Обґрунтовано основні критерії вибору творів: їх доступність і цікавість для сучасних дітей, емоційна насиченість, можливість застосування різних форм організації діалогу з текстом, що дозволяє вийти на рівень розуміння внутрішніх смислів твору. Розкрито методичні можливості творів для реалізації таких завдань нової програми з мовно-літературної галузі. Схарактеризовано методичні особливості (створення на уроці умов для емоційного сприймання змісту твору учнями і поглиблений аналіз тексту з метою проникнення у його внутрішній смисл) та методичні прийоми їх вивчення (прогнозування учнями імовірного змісту твору за його заголовком і малюнком, зіставлення очікуваного і прочитаного твору, «перерване» читання з метою висловлення учнями передбачення на етапі кульмінації сюжету щодо його подальшого розвитку, уявний діалог читачів із дійовими особами твору, придумування продовження подій, звернення до особистого досвіду дітей).

У статті висвітлено проблему формування в українському літературознавстві методології дослідження літератури для дітей та юнацтва. Маргарита Славова подає чотири основні підходи як напрямки теорії дитячої літератури: педагогічний, психологічний, аналіз літератури для дітей у контексті рецептивної естетики та культурології. У статті розглянуто філологічний та інші критичні підходи (наратологічний, рецептивно-естетичний, компаративний), які практикували у наукових дослідження українські літературознавці. Детально охарактеризовано літературознавчу, дидактичну та мультидисциплінарну інтерпретаційні стратегії та ефективність їх інструментарію у дослідженні художніх текстів для дітей та юнацтва.

В статье на материале анализа повестей-воспоминаний Потерчата Владимира Руткивського и Девочка на шаре Ольги Слонëвской раскрываются художественно-эстетические аспекты ретрансляции автобиографической памяти в современной украинской прозе для детей и юношества. Определено, что не все эпизоды из автобиографической памяти писателей появляются в произведениях. Авторы соединяют индивидуальную и коллективную память, философское осмысление и историческое самовоспоминание. Освещается проблема автобиографической памяти, выступающая в качестве основного содержательного компонента автобиографического нарратива. Исследуется психологизм изображения героя-рассказчика, нарративные практики и перспективы. Анализируется функциональная нагрузка и рецептивно-эстетические координаты автобиографических текстов.

Гордій Н. М. Використання дитячої літератури у процесі навчання переказувати тексти дітей дошкільного віку. У статті розкрито питання розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку, обґрунтовано значущість використання літератури для дітей під час навчання переказувати, охарактеризовано показники рівнів розвитку зв’язного мовлення.

Об’єктом аналізу є сучасні багатозначні терміни лінгвістичної гендерології, які пов’язані з гендерним вихованням дітей дошкільного віку. Предметом розгляду є основні поняття, що передують формуванню гендерної ідентичності у дітей. На матеріалі поезій видатної української письменниці радянських часів Н. Забіли описано гендерні характеристики мовленнєвої поведінки дітей. Результати аналізу дитячого мовлення, представленого поетесою у своїх творах, дають змогу стверджувати, що письменниця як багатодітна мати, яка пережила смерть двох донечок, абсолютно реалістично і з любов’ю описала різні прояви фемінності та маскулінності у дітей дошкільного віку. Авторкою статті зроблено висновок, що Н. Забіла, яка в маскуліноцентричному середовищі українських радянських письменників зробила блискучу кар’єру, текстами віршів для дітей і про дітей закріплювала позитивне ставлення до стереотипів фемінності та маскулінності, що репрезентують тексти традиційної культури українців, зокрема й тексти народних казок, які поетеса записала у віршованій формі. Правдивість віршів проявляється і в тому, що мовленнєва поведінка дівчат іноді репрезентує суто маскулінні риси характеру, а хлопчики, навпаки, у мовленні проявляють жіночі якості: чутливість, жалість, полохливість тощо. Вказано причини таких трансформацій.

Багатоаспектна творча спадщина В. Сухомлинського становить 48 книг, 500 наукових статей, понад 1500 казок та оповідань. Творчий здобуток педагога-гуманіста активно перевидається: тільки на початку ХХІ сторіччя вийшло 65 творів В. Сухомлинського загальним накладом понад 15 млн. примірників. Твори вченого перекладено 59 мовами світу. До його вагомих здобутків належать «Духовний світ школяра», «Сто порад учителеві», «Праця і моральне виховання», «Батьківська педагогіка», «Листи до сина», «Книга про любов», «Павлиська середня школа», «Серце віддаю дітям» (побачила світ 1969 р., видана 32 світовими мовами, має 55 видань) та ін. Провідною в педагогічній спадщині В. Сухомлинського є проблема виховання всебічно розвиненої особистості. Цю ідею учений уперше в історії педагогіки радянської доби обґрунтував у вигляді авторської концепції. Її педагог-новатор успішно реалізував у діяльності Павлиської середньої школи. В. Сухомлинський актуалізує проблему виховання моральних почуттів. У творчій спадщині видатного українського педагога велике місце посідають літературні казки та оповідання, присвячені моральному вихованню особистості. Є велика потреба в глибокому аналізі цих художніх творів для дітей як чинника навчання та морального виховання особистості. Казки та оповідання директора Павлиської школи стоять понад часом, вони присвячені вічній проблемі людства – збереженню духовності. В основі морального виховання педагог називає турботу/піклування/опіку людини про людину, відповідальність людини за людину. В. Сухомлинський виводить поняття «моральність» на високий (духовний) щабель його розуміння, а це дає підстави стверджувати, що моральне виховання дитини вчений підносить на рівень християнської моралі, в основі якої – любов до ближнього та добрі справи людини. Твори для дітей органічно вкраплені в ґрунтовних працях В. Сухомлинського. До прикладу, у книзі «Серце віддаю дітям» (1968, 1969), яка налічує близько 40 художніх текстів, дещо менше – у праці «Народження громадянина» (1970) та ін.У статті виокремлено педагогічні умови підготовки майбутніх учителів до використання на уроках позакласного читання творів для дітей Василя Сухомлинського.

Дисертацію присвячено дослідженню поетики наративу англійських, американських та австралійських художніх текстів для дітей ХІХ - ХХІ століття у лінгвокогнітивному, лінгвокультурологічному та мультимодальному аспектах.

Литовченко А. С. Структурно-семантичні та функціональні параметри звуконаслідувань в англійськомовних художніх текстах для дітей : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 035 "Філологія" / наук. керівник М. В. Залужна. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 81 с.
UA : Дипломна робота – 81 стор., 72 джерела, 2 додатки. Об’єкт дослідження: звуконаслідувальні лексичні одиниці в текстах художніх творів англомовних авторів. Предмет аналізу: особливості семантики, структури і функціональні характеристики ономатопів в художніх текстах англомовних авторів. Мета роботи: розкриття особливостей структури й семантики звуконаслідувальних одиниць, визначення їх природи та ролі у художньому тексті. Теоретико-методологічні засади: ключові положення теорії звуконаслідування (Ґ. В. Лейбніц, І. Ґ. Ґердер, В. Гумбольдт та ін.) та звукосимволічної гіпотези ( Я. Грімм, О. Потебня, Ш. Баллі та ін.). Отримані результати: ономатопи в англомовних художніх текстах представлені багатоскладовими агломератами звуконаслідувальних одиниць, які досить широко застосовуються в текстах дитячої художньої літератури, аби допомогти читачам краще сприймати яскраві зорові та слухові образи героїв та атмосферу у текстах. Автори використовували переважно прямі ономатопеї, де це було можливим, аби маленька аудиторія змогла впізнати та сприймати відомі звуки. Непрямі ономатопеї також мали місце в основному для посилення звукозображального ефекту, щоб читач міг зануритися в історію, відчути себе на місці її героїв. Складний процес, з яким працювали автори, являє собою відтворення імітацій звуків неживих предметів. Адже, дуже важко передати відтворення деяких звуків, тому зустрічалися авторські ономатопеї, де автори виявляли велику винахідливість. Звуконаслідування виконує ряд функцій, найважливішою з яких є звукозображальна функція, бо саме вона лежить в основі явища ономатопеї.
EN : The presented paper is dedicated to the analysis of the peculiarities of usage, the role, structural, semantic and functional parameters of onomatopoeic units in the English fiction texts for children. The object of the work is the onomatopoeic lexical units in the texts of literary works of English-speaking authors. The main aim of the paper is to analyze the features of the structure and semantics of onomatopoeic units, determining their nature and role in the literary text. It determined the accomplishment of such objectives as: - profound analysis and systematization of the different approaches to the classification of onomatopoeia; - investigation of the basic structural parameters of onomatopoeia, semantic features and the main functions of onomatopoeic words in English texts for children. The onomatopoeic units are widely used in texts of children's fiction to help readers to understand the bright visual and auditory images of the characters and to perceive the atmosphere in the texts. The authors used mainly direct onomatopoeia, where it was possible so that a small audience could recognize common sounds. Onomatopoeia fulfills a number of functions, the most important of which is the audio-visual function, since it is the basis of the phenomenon of onomatopoeia. The scientific novelty of the presented research lies in the study of the structure and semantics of onomatopoeic units of the English fiction texts for children.