Добірка наукової літератури з теми "Хода людини"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Хода людини".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Хода людини"
1
Франц, Малгожата. "САМОПРЕЗЕНТАЦІЙНА ТЕРАПІЯ ЧЕРЕЗ МИСТЕЦТВО". Мистецька освіта: зміст, технології, менеджмент, № 14 (28 грудня 2019): 80–93. http://dx.doi.org/10.37041/2410-4434-2019-14-6.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті констатується, що сучасний рівень розвитку наукового знання не дозволяє говорити про психотерапію як науку. Проте досвід переконує, що психотерапія є актуальною практикою, з допомогою якої можливо змінити особистість. Автор позиціонує арт-терапію як дієвий спосіб використання творчості в терапевтичних цілях. На заняттях із арт-терапії підкреслюється важливість творчого процесу (а не ефекту), суть якого – набуття пізнавального, експресивного і комунікативного досвіду. Стверджується, що кожна творча діяльність – це особистий досвід людини, і, отже, кожен вид творчості певною мірою виражає особистість творця. Таке відображення автор розглядає як розкриття психічного змісту почуттів, емоцій індивіда. Творча діяльність, яка є процесом розкриття себе, свого внутрішнього світу і процесом самого життя, показує людину як вмотивовану і творчу особистість із усвідомленою потребою саморозвитку. Кожна особа – це те, що вона створив для себе та інших в ході індивідуального процесу самореалізації. Людина представляє своє мистецтво: погляди, емоції. Людина розповідає про події, які відбуваються в її житті. Людина створює нові образи, явища і події. Це схоже на створення образу. Художній образ стає об’єктом самопрезентації. Автопрезентації з мистецтва – це реальна картина людини, це відображення того, ким людина хоче бути і бачить інших. Екзистенційний аналіз в самопрезентації мистецтвом дозволяє людині бути істотою, яка намагається досягти мети, знайти сенс життя. Старість не повинна мати безглуздих марок. Автопрезентації мистецтвом викликають захоплення в інших людей, які визначають автора як відкриту, виразну, щасливу людину. Самопрезентація арт-терапією – це духовний засіб відродження людини.
2
Bazhanskyi, Dmytro Romanovych. "КОНЦЕПЦІЯ ОСОБИСТОСТІ В ТЕОРІЇ БІХЕВІОРИСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ". Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 4, № 2 (25 грудня 2021): 11–18. http://dx.doi.org/10.15421/342117.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі дослідження творів Абрахама Маслоу, Дугласа Макгрегора та Фредеріка Герцберга здійснюється реконструкція концепції особистості в дослідницькій програмі школи біхевіористичного менеджменту. Застосування методології суспільствознавчих і людинознавчих наук до вивчення проблем управління дозволило спростувати традиційні уявлення про людину, як ліниву, егоцентричну та жадібну істоту. В ході досліджень мотивації було встановлено, що в основі стратегії поведінки всіх людей незалежно від раси лежать одні й ті самі мотиви. Високі і шляхетні прагнення людини укорінені в її біологічній природі, а найсильніший мотив людської діяльності – прагнення до самоактуалізації. Абрахам Маслоу відмовляється від класичного протиставлення високих потреб нижчим, розглядаючи їх в межах багаторівневої моделі. У ній кожна потреба виникає на певному етапі життєдіяльності і органічно узгоджується з іншими. На найвищих рівнях мотиваційного життя почуття обов’язку може зливатись із задоволенням. Диференціацію людського і тваринного начал у людині Абрахам Маслоу здійснює шляхом розділення нижчих потреб і інстинктів, які не можуть зазнавати суттєвого впливу з боку культури. Дуглас Макгрегор сформулював дві базові теорії менеджменту X і Y, які описують людину. Репресивні методи управління, які опираються на ідеологічні конструкти класичного менеджменту, позбавляють людину ініціативи і не дають реалізувати особистісний потенціал. На противагу їм прибічники людиноорієнтованих підходів заперечують ефективність примусу і наголошують на необхідності забезпечення психологічно комфортних умов праці. Дослідження гігієнічних факторів переконало Фредеріка Герцберга у тому, що складність і суперечливість поведінки людини обумовлена не хаотичністю її бажань, а складною взаємодією умов праці, мотивів і стимулів. Мотиви людини є раціональними і доступними пізнанню. Абрахам Маслоу сформулював і обґрунтував концепцію «нейтральної» людської природи, а також описав багаторівневу модель людських потреб, яка пояснювала базові механізми формування мотивації. Дуглас Макгрегор доповнив її аналізом ідеологічних конструктів класичного і некласичного напрямів менеджменту, які формулювали власні концепції людини. Фредерік Херцберг описав вплив гігієнічних факторів на мотивацію і пояснив природу «аномалій» в поведінці працівників, які не могла пояснити теорія Абрахама Маслоу.
3
Пилипишин, П. "Гуманістично-антропоцентрична інтерпретація нового соціокультурного типу людини доби відродженння". Юридичний вісник, № 3 (5 жовтня 2020): 38–45. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1903.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено індивіду-алізм шляхом аналізу гуманізму та антропоцентризму як аксіоло-гічних новацій доби Відродження. Акцентовано, що індивід і інди-відуальне «Я» людини існували в історії завжди, хоча і в різних фор-мах та вигляді, проте розкриття індивіда, його індивідуального «Я» найбільш повно відбулося в епоху Відродження. Виявлено, що в епоху Відроджен-ня свідомість європейця піддалася радикальним нормативно-цінніс-ним трансформаціям. Так, Бог перестав бути першоджерелом світобудови, а на Його місце стає людина, яка керується не вірою, а розумом. Такий новий соціокуль-турний тип людини має на меті вже не дотримання релігійних норм, а самореалізацію, самоствер-дження, самовизначення. Остан-ньому сприяє нова свобода, яка вже не обмежена феодалізмом, а перед-бачає свободу вибору.Доведено, що саме гуманізм та антропоцентризм стали двома найважливішими детермінантами для формування нового типу інди-відуалізму – гуманістичного, який керується принципом самоцінності людини, гармонійності та ставить у центр її бажання чи-то духовні, чи матеріальні.Сформовано висновок, що гуманістично-антропоцентрич-ні філософсько-правові ідеї стали підґрунтям для: перенесення філо-софсько-правових проблем з онто-логічної сфери в етичну; розкриття гармонійної єдності божественного і природного, духовного та матері-ального начал; вільного волевияв-лення природних людських думок і почуттів; можливості діяти згід-но з указівками власного розуму; визначення ідеалу людини через особисті чесноти, благородство та особисту відповідальність; роз-різнення природного від духовного в людині; раціонально-морального самовизначення індивіда; обґрун-тування особистої та зовніш-ньої свободи людини; вироблення антропологічного способу мислен-ня про соціально-правове буття; тлумачення прав і свобод людини та громадянина; розвитку природ-ного права; соціальної рівності та законності; захисту гідності осо-бистості, її свободи відстоювання всебічного розвитку; відкриття індивідуальності як соціально-пра-вового атома; виникнення понят-тя «особистість».
4
САБАДАШ, Катерина. "«ВРОДЖЕНІ ІДЕЇ» ЯК ПОТЕНЦІЙНИЙ ПРОЯВ СВІДОМОСТІ". Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», № 42 (4 червня 2021): 214–29. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.42.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є аргументація потенційності свідомості як явища з огляду на філософські пошуки «апріорного знання». Дослідження проводиться для виконан- ня таких завдань, як пошук умовного початку філософського мислення стосовно до-набутого знання; формування розуміння аргументів та контраргументів щодо «вроджених ідей»; осмислення свідомості в її потенційному прояві через «апріорне знання». У дослідженні застосовуються методи історичного та компаративного аналізу, метод мисленнєвого моделювання та трансцендентально-феноменологічний метод. Наукова новизна. У статті досліджено погляди філософів стосовно до-набутого знання. Звернення до метафізичних пошуків Платона формує розуміння умовного початку мислен- ня стосовно до-набутого знання. Через «сумнів» Рене Декарта, критику «вроджених ідей» Джоном Локком та «нові досліди» Готфліха Лейбніца розглядаються аргументи та контраргу- менти щодо вродженого знання. Завдяки “а priori” Іммануїла Канта прослідковується розуміння свідомості як метаоб’єкта. Незважаючи на критику «вроджених ідей» Джоном Локком, актуальність свідомості протиставляється потенційності її прояву. Вбачається, що свідомість як метафізична структура являє себе фізичному світу через до-набуте знання. Висновки. Гносеологія Платона освітлює позицію щодо «згадування». Втілившись, душа має знання зі «світу Ідей», але тіло затуманює сприйняття. Діалектичне пізнання дає змогу відновити чіткість у розумінні сутностей. У XVII столітті Рене Декарт відроджує запитування про «вроджені ідеї», базуючи дослідження на «сумніві» щодо знань минулих епох. Французький філософ шляхом недовіри доходить висновку, що так чи інакше існує безсумнівне знання. На противагу Р. Декарту, Джон Локк стверджує, що через відсутність загальної згоди між людьми існування деяких «вроджених істин» неможливе. Хоча на шляху того самого дослідження Дж. Локк приходить до розуміння потенційності в набутті емпіричного знання, філософ відкидає можливість потенційності відкриття істин душі. Пізніше Іммануїл Кант зазначає, що є істини, на яких базується сприйняття речей. Поняття “a priori” зв’язують пізнання з реальністю та дають змогу встановлювати закономірності за спроби зрозуміти природу. Принципи, за якими, на думку людини, діє природа, пізнаються разом з пізнанням самої природи. Однак є істини, що пізнаються шляхом рефлексії. Такими істинами філософ називає «трансцендентальні ідеї», які приводять людину до пізнання «волі». На думку І. Канта, осмислення «трансцендентальних ідей» здатне вплинути на розуміння фундаментальних моральних законів. Тим самим осмислення можливе завдяки розуму, який дає людині також можливість вибору. Отже, людина, навіть осмислюючи метафізичне, має актом волі регулювати фізичне з огляду на моральне. Пізнання «вроджених ідей» має потенційний характер. Саме через всезагальні закони, що відкривають себе завдяки інтенційності мислення до трансцендентного, свідомість здатна проявити себе у фізичному світі.
5
Степанівна, Заяць Ольга. "ГНОСЕОЛОГІЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ЯК СОЦІАЛЬНОГО ФЕНОМЕНУ". Часопис цивілістики, № 43 (25 грудня 2021): 83–88. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i43.448.
Повний текст джерелаАнотація:
ГНОСЕОЛОГІЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ЯК СОЦІАЛЬНОГО ФЕНОМЕНУСтаття присвячена дослідженню світоглядних засад інтерпретації правової допомоги як соціального феномену.Обґрунтовано, що правова допомога є соціальним феноменом, хоча вона й санкціонована державою, однакє незалежною від неї. Це дозволяє спеціалістам, які надають правову допомогу, діяти незалежно, об’єктивно,в інтересах клієнта, за допомогою суто законних та морально виправданих методів. Особливо актуальне це тоді,коли розглядаються правові суперечки в системі взаємин «людина – держава», де держава має більше шансівобстояти власну позицію. Фахова правова допомога вирівнює можливості сторін, а суд, який керується вимогами неухильного дотримання законності, сприяє досягненню справедливості. З’ясовано, що для того, щоб мати змогу надавати якісну правову допомогу, яка сприятиме досягненню справедливості, адвокат, окрім бездоганного знання закону, має володіти і філософсько-правовими знаннями. Найперше це допоможе зрозуміти причини певних явищ у праві, окреслити для себе чіткі позиції праворозуміння та правосприйняття. Це можна зробити, якщо визначити концепти правової допомоги, що містять основи, з яких надалі розвиваються інноваційні ідеї.У цьому контексті обумовлено, що до світоглядних концептів правової допомоги можна віднести ті твердження,які допомагають: 1) зрозуміти її цінність для людини і держави; 2) усвідомити, що вона є невідчужуваним правом кожної людини незалежно від будь-яких обставин (соціальне походження, рівень освіти, віросповідання, стать, вік тощо); 3) сприйняти пересічній людині право не тільки як систему заборон і обов’язків, установлених державою, а й як систему гарантій її гідного життя та можливостей для повноцінного розвитку особистості; 4) як єдино можливий спосіб досягнення справедливості на основі законних та морально виправданих методів. Це дало можливість констатувати, що стрімкі темпи розвитку суспільства загалом зумовлюють необхідність відповідного розвитку всіх сфер життєдіяльності людини, суспільства та держави, які стають щоразу більш реґламентованими з метою встановлення певних правил, що допоможуть гармонізувати життя, сприяти досягненню загального блага.Власне держава за таких умов повинна виступити гарантом захисту людини, її прав та свобод, які мають залишатися недоторканими. Однією з таких гарантій є інститут правової допомоги, основна мета функціонування якого полягає в захисті прав та свобод людини від протиправних посягань.
6
Павлишин, Людмила. "ІСТОРИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ СЕНСУ ЖИТТЯ У ФІЛОСОФСЬКИХ ПОГЛЯДАХ Ф. НІЦШЕ". Молодий вчений, № 3 (91) (31 березня 2021): 45–48. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Уявлення про сенс життя передбачає життєво необхідну мету, а не просто теоретичне поняття. Сенс життя неможливий без важливих цінностей, які є найвищою метою існування людини, її бажань, мрій та діянь. Та чи інша епоха вносила щось своє у розуміння суті цінностей, а отже, і людина, в свою чергу, відчувала на собі вплив духу певного історичного періоду, в якому вона жила та творила. На думку М. Гартмана, цінності існують у світі вічно, ми можемо їх осягнути апріорно завдяки феноменологічному спогляданню. Ніцше зумів побачити феноменологічну низку цінностей, яким людство ще не надало філософського осмислення, хоча й вже носило у собі. Людина завжди відчувала відповідальність перед собою і оточуючим світом, піклувалася про своїх дітей та онуків, тому цінності, на які вказував Ніцше, на думку М. Гартмана, лише доповнюють надбання попередньої історії людства. Ніцше вказував на те, що існують також цінності, які не мають нічого спільного із християнською мораллю. У кожної особистості є уявлення про сенс, адже кожна людина – унікальна. Сенс життя потрібно невпинно переживати щодня. Жити, не знаючи та не розуміючи для чого ми тут, на Землі, неможливо, тому першочерговим завданням для кожного з нас є пошук сенсу існування. Подібні думки тривожили серця мислителів багатьох епох. На думку Ніцше, людина повинна стати творцем самої себе. Високе завдання людини полягає у тому, щоб бути цілісною індивідуальністю, продемонструвати стиль свого характеру, дати художній вияв своїй особистості – в пізнанні і любові, в спогляданні та діяльності.
7
Stoiano, O. O. "Феномен самоідентифікації особистості у давньосхідній традиції". Grani 18, № 6 (18 квітня 2015): 27–32. http://dx.doi.org/10.15421/1715114.
Повний текст джерелаАнотація:
Самопізнання людського «Я» належить до вічних філософських проблем. Здавна людина замислювалась над тим, хто вона така, намагаючись зрозуміти свою сутність, своє покликання у світі, що з необхідністю включає самоідентифікацію. Самоідентифікація – це комплексна діяльність людини з самовизначення, результатом якої є тотожність людини з самою собою. Стаття присвячена виявленню особливостей поглядів про самоідентифікацію в давньосхідній філософії на основі історикофілософського аналізу ведичної літератури, буддійських і даоських навчань, а також компаративістському розгляду давньоіндійських і давньокитайських уявлень про самість людини. Багатьом давньоіндійським мудрецям (у Ведах, Упанішадах) «самість» уявлялася як інваріант і незмінне ядро сутності душі (Атмана), що управляє тілом і є органічною частиною загального цілого (Брахмана). В філософії буддизму концепція «Я» рухлива, непізнавана, оскільки являє собою безперервний процес вибору життєвих цінностей, перевтілень і страждань на шляху до набуття справжнього «Я» в нірвані. Подібно до буддизму даосизм уявляє самість як сукупність станів душі і тіла, але на відміну від першого стверджує можливість самопізнання хоча б на інтуїтивному рівні.
8
Mirnenko, Volodymyr, Sergii Novichenko, Oleksandr Doska, Pavlo Openʹko та Oleksandr Avramenko. "Методичний підхід до оцінювання рівня загроз цивільному населенню у разі застосування стрілецької зброї по безпілотних літальних апаратах". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 2 (30 квітня 2020): 35–45. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.2.5.
Повний текст джерелаАнотація:
Результати досліджень, що опубліковано в статті, будуть корисні для керівників військових колективів всіх рівнів, які відповідають за забезпечення безпеки цивільного населення в ході застосування зброї. В статті розглядаються методичний підхід щодо оцінювання рівня загроз цивільному населенню у разі застосування стрілецької зброї по безпілотним літальним апаратам (БпЛА). Проаналізовані існуючі документи, які регламентують застосування стрілецької зброї, встановлено, що питання безпеки цивільного населення при виконанні стрільб по повітряних цілях в них не розглядалося, що дозволило визначити невирішене наукове завдання, що полягає в формуванні методичного підходу до оцінювання рівня загроз цивільному населенню у разі застосування стрілецької зброї по БпЛА. Запропоновано наукове обґрунтування визначення ймовірності випадкового влучання кулі в людину, що розташована на певній відстані від стрілка при стрільбі по БпЛА. В якості показника оцінки рівня загроз цивільному населенню при застосуванні стрілецької зброї по БпЛА обґрунтовано використання показника “ймовірність випадкового влучення кулі в людину”. Наведений методичний підхід до оцінювання загроз цивільному населенню, який ґрунтується на імітаційному моделюванні процесу польоту кулі у вертикальній площині, основою якого є алгоритм визначення ймовірності випадкового влучення кулі в людину, який дозволяє, в залежності від кінетичної енергії кулі, розрахувати імовірність випадкового вбивства та імовірність випадкового поранення людини. Представлені розрахункові співвідношення, які дозволяють в залежності від кінетичній енергії кулі розрахувати ймовірність випадкового вбивства та ймовірність випадкового поранення людини.
Використовуючи можливості імітаційного моделювання, запропоновано встановлювати показники ймовірності ураження людини в залежності від кутів пострілу, які дозволять обґрунтувати обмеження під час стрільби по БпЛА із стрілецької зброї. На основі запропонованого методичного підходу, визначені напрямки подальших досліджень щодо визначення ймовірності випадкового влучення кулі в людину під час стрільби зі штатної зброї калібрів від 5,45 мм та 12,7 мм по повітряним цілям типу БпЛА, які дозволять вжити заходи щодо забезпечення мінімального рівня загроз цивільному населенню.
9
Юрченко, Єлизавета, та Єгор Тадика. "ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ ЯК СУЧАСНА ФОРМА РАБСТВА". Молодий вчений, № 5 (93) (31 травня 2021): 352–55. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-68.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена висвітленню однієї з актуальних проблем людства – торгівлі людьми. Торгівля людьми є глобальною проблемою, і країни у всьому світі об’єднали зусилля та вибудували стратегії боротьби з цим явищем. Хоча рабство і торгівля рабами були давно скасовані, у багатьох частинах світу тривожно зростають нові та більш витончені форми рабства. Серед них торгівлю людьми визначають сучасною формою рабства. Поняття «торгівля людьми» визначається як міжнародними нормативно-правовими документами, так і законодавством України. Наведено визначення «торгівля людьми» із різних нормативно-правових актів. Здійснено аналіз статистичних даних розповсюдження цього явища в Україні. Розглянуто внутрішні й зовнішні чинники, які є причиною торгівлі людьми. Визначено основні елементи торгівлі людьми. Визначено позитивні і негативні зобов’язання держави у сфері протидії торгівлі людьми. Здійснено дослідження проблеми торгівлі людьми в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Загалом дотепер Європейським Судом винесено лише 12 рішень по суті за статтею 4 Конвенції в контексті протидії саме торгівлі людьми.
10
Korkh, Oleksandr. "ІДЕЯ «SELF-MADE-MAN»:". Філософія та політологія в контексті сучасної культури 12, № 1 (10 липня 2020): 57–66. http://dx.doi.org/10.15421/352007.
Повний текст джерелаАнотація:
Поширення в сучасному світі людини нового типу – так званого «Self-made-man» – актуалізує різноманітні напрямки його осмислення в науковому і ненауковому дискурсі. Необхідним таке осмислення є і в філософському, зокрема історико-філософському контексті, оскільки дозволяє переосмислити традиційний погляд на хронологічні та соціокультурні координати, в яких відбувається генезис ідеї «Self-made-man», а також уточнити її смислове навантаження. Відтак головна мета даного дослідження полягає в історико-філософській реконструкції генезису ідеї «Self-made-man». У ході дослідження показано, що генетично ідея «Self-made-man» нерозривно пов’язана з формуванням принципу індивідуалізму, смисловим ядром якого є визнання права людини на незалежне самовизначення, покладання на свої власні сили та персональну відповідальність за свою долю. Встановлено, що вже антична культура, попри наскрізну домінанту ідеї долі (логосу, року, необхідності тощо), демонструє доволі виразну, хоча і вкрай суперечливу інтенцію на обґрунтування такого права. Вказана інтенція доволі чітко фіксується і в героїчному епосі, і в філософських та правових метаморфозах античної культури. Сутність цих метаморфоз полягає в тому, що самодостатність, яка за традицією вважалась виключним атрибутом полісу (або Єдиного), поступово стає і атрибутом індивідуума, визнаним як факт (зокрема в римському праві) або ж постульованим як ідеал (насамперед в філософії доби еллінізму). В будь-якому випадку явно чи імпліцитно визнавалось, що справжня гідність і щастя людини визначальною мірою залежать не від примх невблаганної долі, а передусім від здатності людини бути незалежною від зовнішнього світу і власних пристрастей, покладатися на свої власні сили і брати на себе відповідальність за свою власну долю. І саме ці ідеї у ході подальшої еволюції утворюють смислове ядро сучасного концепту «Self-made-man».
Дисертації з теми "Хода людини"
1
Лялюк, О. Б., Лідія Митрофанівна Савченко та Ганна Валеріївна Федченко. "Комп'ютерне моделювання та анімація ходи при асиметрії нижніх кінцівок". Thesis, НТУ "ХПІ", 2013. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/3179.
Повний текст джерела
2
Нагернюк, О. І. "Розпізнавання людини на основі відеоспостереження та аналізу процесу ходи". Master's thesis, Сумський державний університет, 2020. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/82326.
Повний текст джерела
3
Макеєва, Олена Миколаївна, та Д. О. Таран. "Перспективи використання досвіду судової системи США в ході правової реформи в Україні". Thesis, Національний авіаційний університет, 2021. https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/48730.
Повний текст джерелаАнотація:
Організація судової системи безпосередньо залежить від форми державного устрою та типу правової системи держави. Світовий досвід показує, що не існує єдиних шаблонів і рецептів для якісного
функціонування правосуддя. Реформування судової системи України відповідно до міжнародних стандартів організації та здійснення правосуддя, інтеграція держави до світової спільноти вимагають
поглибленого аналізу світових принципів організації судових систем з метою обґрунтування доцільності сприйняття їх позитивного досвіду.
4
Розум, Ігор Олександрович. "ВРАХУВАННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ У ХОДІ РОЗРОБКИ МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ (ПРАКТИЧНИХ) ЗАНЯТЬ ПО ТЕМІ «ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ»". Thesis, Інновації в юридичній освіті : матеріали всеукр. наук.-практ. конф. до Дня науки (м. Київ, 21 травня 2015 р.). – К. : ТОВ МП ЛЕСЯ, 2015. – Т.1. – С.129-131, 2015. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/16846.
Повний текст джерелаКниги з теми "Хода людини"
1
Русская бытовая сказка: быт. сказки, а также байки, нар. анекдоты, притчи, небылицы и присказки, бывшие в ходу между рус. людьми в XVI, XVII, XVIII, XIX, XX вв. Л., 1987.
Знайти повний текст джерела
2
Shchelinsky, Vyacheslav. Ранний ашель Западного Предкавказья. Institute for the History of Material Culture RAStitute for the History of Material Culture RAStitute for the History of Material Culture Russian Academy of Sciences, 2021. http://dx.doi.org/10.31600/978-5-85803-558-9.
Повний текст джерелаАнотація:
Возникновение раннего ашеля явилось важной вехой в развитии культуры. Создателями раннеашельских камен- ных индустрий, резко отличающихся по технолого-типологическим признакам от примитивных каменных индустрий олдована, были люди вида Homo erectus, продвинутые в когнитивном отношении и социальной организации. Эти ин- дустрии встречаются довольно редко, однако они известны в различных регионах Африки и Евразии. Вопрос о време- ни и месте их появления остаётся дискуссионным. Многие исследователи полагают, что впервые они возникли около 1,8 млн л. н. в Восточной Африке и оттуда в результате миграций или инфильтраций групп людей — носителей ран- неашельской технологии, в разное время появились и распространились на территории Евразии. Немало и других ис- следователей, по мнению которых, раннеашельские каменные индустрии могли быть автохтонными в различных ре- гионах не только Африки, но и Евразии, что, однако, не исключало возможной диффузии технологических иннова- ций. Я сторонник этой последней точки зрения, отражающей, на мой взгляд, наиболее естественный ход эволюции культуры и не противоречащей археологическим данным. Эти данные свидетельствуют, что в Кавказском регионе первые группы древнейших людей появились более 2 млн л. н., и они имели разные традиции изготовления каменных орудий: олдованские и раннеашельские. Благоприятные природно-климатические и экологические условия региона в раннем плейстоцене способствовали тому, что его южные (Южное Закавказье, северный склон Восточного Кавказа, Малый Кавказ) и северные (Западное Предкавказье) районы были заселены древнейшими людьми почти одновремен- но. В книге подробно исследуются шесть разновременных стоянок раннего ашеля Западного Предкавказья — Родни- ки 1–4, Богатыри/Синяя Балка и Кермек, расположенные на Таманском полуострове. Обобщаются имеющиеся в на- стоящее время обширные естественно-научные и археологические данные об этих стоянках. На основе палеомагнит- ных, биостратиграфических, палеонтологических и палинологических данных обосновывается весьма ранний возраст стоянок (от 2,1 до 1,0 млн л. н.) и их хронология, а также реконструируются палеоэкологические условия и стратегии жизнеобеспечения древнейших людей, заселивших степную зону России к северу от Большого Кавказа в раннем плейстоцене. Предваряет исследование стоянок глава о критериях и общепринятых в настоящее время определяющих технологических и типологических признаках каменных индустрий раннего ашеля, установленных многочисленными исследованиями стоянок с этими индустриями в разных регионах Африки и Евразии. Необходимость этого обзора продиктована тем, что критерии выделения раннего ашеля и его сущностные отличия от олдована иногда трактуются по-разному. Важное место в монографии занимает сравнительный анализ раннеашельских индустрий, а также обсуж- дение вопросов, связанных с происхождением раннего ашеля Западного Предкавказья и всего Кавказского региона и выявлением путей расселения раннеашельского населения в этом регионе. Книга может быть полезна археологам и историкам, студентам-гуманитариям и всем, кому интересен древнейший этап в развитии первобытного общества и культуры на территории России.
Тези доповідей конференцій з теми "Хода людини"
1
Коробейников, Александр Сергеевич. "Собственный восток России? Ссылка и этнографическое знание в позднеимперской Якутии". У Люди империи – империя людей: персональная и институциональная история Азиатских окраин России. ОмГУ им. Ф.М. Достоевского, 2021. http://dx.doi.org/10.52468/978-5-7779-2573-2.2021.51-61.
Повний текст джерелаАнотація:
На протяжении нескольких столетий Российская империя использовала северо-восток в качестве «тюрьмы без стен» – пространства для штрафной и политической ссылки. Некоторые политические ссыльные способствовали развитию статистических, географических и этнографических исследований для применения в имперских проектах и локальных (в том числе и личных) целях. Экспедиция И.М. Сибирякова 1894–1896 гг. стала значимым событием в общественной жизни региона. С одной стороны, локальные знания и социальное сотрудничество привели к пониманию самосознания якутов, что приблизило якутский регион к его собственному автономному будущему. С другой стороны, это способствовало более сложному видению политики управления этническим и ресурсным разнообразием, которое стало еще более заметным в ходе имперских революционных преобразований и формирования советского режима.
Звіти організацій з теми "Хода людини"
1
Перерва, Вікторія Вікторівна. Формування здоров’язбережувальної компетентності в ході фахової підготовки майбутніх вчителів біології. Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», 2019. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4212.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто специфіку та спрямування формування здоров’язберігаючої компетентності в ході фахової підготовки бакалаврів за спеціальністю 014.05 Середня освіта (біологія та здоров’я людини). Наведена характеристика навчальних дисциплін циклу професійної підготовки щодо їх спрямованості на формування здоров’язбережувальні компетентності майбутнього педагога.
2
Паранько, Ігор Степанович. Антропогенна геологія – альтернатива екологічній геології. КДПУ, 2008. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/5234.
Повний текст джерелаАнотація:
Охарактеризовано геологічне середовище, як частина земної кори, гідросфери, атмосфери та біосфери, які зазнають змін природних властивостей під впливом діяльності людини, що спричиняє зміни в природному ході геологічних процесів як основної рушійної сили діалектичного розвитку Землі; є об’єктом вивчення екологічної геології. Висвітлено особливості екологічної геології, метою якої є вивченні складу і можливих змін у геологічному середовищі під впливом техногенезу, як найважливішої, компоненти не торкаються всіх аспектів впливу людини на формування таких антропогенних геологічних об’єктів як техногенні родовища, синтетичні мінерали, техногенне мінералоутворення, техногенні фізичні поля, мінерально-сировинна база, обґрунтування економічної доцільності використання мінеральних ресурсів загалом і окремих родовищ зокрема, прогнозування геологічного розвитку Землі в умовах техногенезу.
3
Vedernikov, Mikhail. Политический кризис в Словакии: фактор российской вакцины. Institute of Europe, Russian Academy of Sciences (IERAS), квітень 2021. http://dx.doi.org/10.15211/analytics92021.
Повний текст джерелаАнотація:
В марте 2021 года на фоне непрекращающейся второй волны пандемии коронавируса COVID-19 в Словакии разгорелся политический кризис, в ходе которого в отставку подали несколько ключевых министров правительства. В свою очередь они потребовали от премьер-министра Игоря Матовича, лидера движения «Обычные люди и независимые личности», последовать их примеру. Предлогом для конфликта между коалиционными партнерами стала закупка российской вакцины «Спутник V», против которой выступили представители либеральных партий – «Свобода и солидарность» и «За людей». Под давлением обстоятельств премьер был вынужден оставить занимаемый пост.