Добірка наукової літератури з теми "Фінансові драйвера"

Нові технології (цифрові, телекомунікаційні, біометричні) перебудовують індустрію фінансових послуг, активно витісняючи традиційних гравців і традиційні бізнес-моделі. Інтеграція нових фінансових рішень дозволяє змінювати структуру споживання, скорочувати витрати на певний функціонал (обробка клієнтських баз, програми лояльності та ін.), підвищувати ефективність і якість бізнес-процесів (таргетування цільової аудиторії, скоринг та ін.), а також істотно впливати на стійкість розвитку профільного бізнесу та т.д. В результаті індустрія фінансових технологій (або Фінтех) поступово перетворюється в самостійний та інтенсивний сектор. У статті розглянуто визначення поняття «Фінтех» в зарубіжній і вітчизняній науковій літературі. Разом із тим, систематизовано глобальні напрями Фінтех в Україні та визначено найбільші інвестиційні угоди в сфері Фінтех в 2020 році.

Чітка проєкція управління інтелектуальним капіталом з метою прирощення вартості в площину концепції вартісно орієнтованого управління актуалізує дослідження в цьому напрямі. Досліджено питання підходів до структуризації інтелектуального капіталу підприємства. Встановлено, що інформаційною базою для вартісно орієнтованого управління інтелектуальним капіталом є звітність підприємств, а точніше – інформація про нематеріальні активи підприємства. Уточнено, що відповідно до поділу інтелектуального капіталу на людський, структурний і клієнтський не всі з наданих підвидів відображаються в звітних даних. Обґрунтовано, що звітна інформація може бути представлена за допомогою як фінансових, так і нефінансових показників, тому аналізувати слід як фінансову звітність, так і управлінську, в якій може уточнюватися специфіка інтелектуального капіталу і його компонентів. Визначено чотири підходи до дослідження інтелектуального капіталу на основі концепції вартісно орієнтованого управління. А саме: 1) вартісно орієнтоване управління інтелектуальним капіталом; 2) оцінка (визначення) вартості інтелектуального капіталу; 3) управління вартістю інтелектуального капіталу; 4) інтелектуальний капітал як драйвер вартості підприємства. Запропоновано для подальших досліджень обирати проблематику вартісно-орієнтованого управління людським, структурним та клієнтським капіталом як складовими інтелектуального капіталу.

У статті розглянуто сучасні глобальні тренди, інструменти та технології цифрової трансформації фінансів підприємства. Охарактеризовано ключові драйвери змін в цифрову епоху та перешкоди для підприємств на шляху цифровізації. Розглянуто основні інструменти адаптації підприємств до цифровізації фінансів. Окреслено суттєві переваги та перелік підготовчих робіт для цифрової трансформації фінансів підприємства. Визначено ключові навички та компетенції фінансиста майбутнього у цифровому світі. Надано розгорнуту характеристику ключових цифрових технологій та інструментів у фінансах, що активно впроваджуються на підприємствах, та окреслено їх технологічні особливості. Проаналізовано рівень та прогноз освоєння, а також рівень готовності до прийняття цифрових інструментів у фінансах підприємства. Визначено можливі способи трансформації фінансів підприємства за допомогою нових технологій.

У статті розглянуто сучасні глобальні тренди, інструменти та технології цифрової трансфор- мації фінансів підприємства. Охарактеризовано ключові драйвери змін у цифрову епоху та перешкоди для підприємств на шляху цифровізації. Розглянуто основні інструменти адаптації підприємств до цифровізації фінансів. Окреслено суттєві переваги та перелік підготовчих робіт для цифрової транс- формації фінансів підприємства. Визначено ключові навички та компетенції фінансиста майбутнього у цифровому світі. Надано розгорнуту характеристику ключових цифрових технологій та інстру- ментів у фінансах, що активно впроваджуються на підприємствах, та окреслено їхні технологічні особливості. Проаналізовано рівень та прогноз освоєння, а також рівень готовності до прийняття цифрових інструментів у фінансах підприємства. Визначено можливі способи трансформації фінансів підприємства за допомогою нових технологій.

Анотація. Присвячена обґрунтуванню методологічних аспектів стратегічного планування капіталоутворювальної бази підприємств відповідно до об’єктивних особливостей економіки знань. Стосовно базового поняття наукової статті — «капітал» — запропоновано його тлумачити за фінансовим підходом, водночас у рамках управління підприємницькою діяльністю та забезпечення розвитку суб’єктів господарювання розглядати особливості формування капіталоутворювальної бази, зокрема, ураховуючи положення теорій інтелектуального (людського) та інформаційного капіталів. При цьому капітало­утворювальну базу підприємства пропонуємо розуміти як сукупність активів (фінансових, матеріальних і нематеріальних), які перебувають у його власності та/або розпорядженні, використання яких формує потенціал суб’єкта господарювання до розвитку в часі. При цьому формування капіталоутворювальної бази підприємства в умовах становлення економіки знань повинно базуватися на принципах комплексності, системності, стратегічності та інноваційності. До головних пріоритетів формування капіталоутво­рювальної бази підприємств віднесено: 1) забезпечення стабільного функціонування в часі шляхом створення достатнього запасу міцності; 2) акумулювання потенціалу до стійкого розвитку; 3) формування здатності підприємства до інноваційної трансформації. Стратегічне планування капіталоутворювальної бази підприємств запропоновано здійснювати на основі форсайт-підходу, щодо якого здійснено критичний аналіз його переваг і недоліків у контексті вирішення поставленого наукового завдання, а також розкрито змістове розмежування понять «прогнозування», «форсайт», «передбачення». Доведено, що ефективність форсайт-підходу стратегічного планування капітало­утворювальної бази окремого підприємства забезпечується логічним поєднанням п’яти факторів: 1) чіткістю формулювання цільових орієнтирів форсайту і варіантизацією їх здійснення; 2) обґрунтованістю і глибинністю розуміння підстав для ухвалення рішень усіма учасниками форсайту; 3) відображеністю цільових пріоритетів у конкретних дослідницьких, інвестиційних та інших проєктах; 4) самостійністю ідентифікування учасниками форсайту своїх позицій, окрім порядку взаємодії учасників (визначається організаторами форсайту); 5) можливою зміною позицій учасників залежно від початково прийнятих детермінант. Також реалізаційна здатність стратегічного планування на підприємстві безпосередньо залежить від наявності та якості розроблення стратегії розвитку відповідної галузі на рівні профільних державних інституцій. Методологічні особливості стратегічного планування капіталоутворювальної бази розглянуто на прикладі підприємств будівельної індустрії та як його фундаментальна основа сформовано контурні детермінанти драйверів інноваційної трансформації будівельної індустрії за такими змістовими напрямами: технологічні, екологічні, кадрові, економічні, управлінські. Своєю чергою, для стратегічного планування капіталоутворювальної бази підприємств будівельної індустрії виокремлено технологічний, соціальний, кадровий, фінансовий та управлінський компоненти, за кожним з яких сформульовано операційні заходи. Ключові слова: капітал, капіталоутворювальна база, підприємство, стратегічне планування, форсайт-підхід, сталий розвиток. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 2; бібл.: 25.

Російська збройна агресії спричинила глибоку соціально-економічну криза та має масштабні непередбачувані наслідки для національної економіки. Одним з ключових негативних наслідків російської збройної агресії є загроза для сталого розвитку національної економіки. Уражені всі аспекти сталого розвитку в Україні: економічний розвиток, захист довкілля, соціальна та гендерна рівність, інше. На тлі російської збройної агресії постає нагальна потреба в збалансованому та обґрунтованому стратегічному державному регулюванні, що покликано забезпечити сталий розвиток в Україні в коротко- та довгострокових аспектах. Метою статті є визначення особливостей стратегічного державного регулювання на тлі російської збройної агресії в площині розвитку національної економіки в координатах сталого розвитку. В статті розглянуто прогрес України в виконанні цілей сталого розвитку. Названо найбільш проблемні зони в розрізі цілей сталого розвитку, де ключовою причиною відставання є російська збройна агресія. Здійснено огляд ситуації в світі в розрізі рівня конфліктності та виділено спільні риси в площині проблем сталого розвитку в країнах, що зазнали збройної агресії. Наголошено на тому, що ускладнення у досягненні цілей сталого розвитку мають комплексну природу. Драйвери забезпечення сталого розвитку мають як фінансовий, так і нефінансовий характер. Розглянуто 4 ключові фактори, що утруднюють досягнення цілей сталого розвитку на сучасному етапі: 1. Звуження ліквідності в світі; 2. Ускладнення доступу до позикового фінансування; 3. Потреба в термінових фінансових заходах; 4. Потреба в рості продуктивності праці та зростанні виробничого потенціалу. Подано опис сценарію UNDP щодо розвитку наслідків російської збройної агресії в площині бідності в Україні. Названо ключові зони фокусу для комплексу заходів Уряду в контексті масштабної соціально-економічної кризи. Наголошено на важливості застосування скоординованої та обґрунтованої політики Уряду на тлі російської збройної агресії. Окрему увагу приділено потребі в використанні гнучкого підходу при розробці комплексу заходів зі стратегічного державного регулювання з метою забезпечення сталого розвитку. Наголошено на важливості застосування здобутків діджиталізації в контексті реалізації програм підтримки громадян та бізнесу.

Анотація. Запропоновано погляд на проблеми забезпечення економічної стійкості в Україні в умовах пандемії COVID-19. Здійснено ґрунтовний аналіз досліджень з розвинених країн і країн, що розвиваються, в розрізі соціо-економічних наслідків коронокризи і шляхів підвищення економічної стійкості в умовах пандемії COVID-19. Виділено ключові драйвери коронокризи та її вплив на економіку в світі загалом і Україні зокрема. Розглянуто основні соціально-економічні наслідки пандемії COVID-19. Наведено приклади заходів, які запроваджуються урядами різних країн світу, що спрямовані на відновлення економічної стійкості в умовах пандемії COVID-19. Окремий фокус спрямовано на причинно-наслідкові зв’язки в розвитку коронокризи щодо економічної стійкості. Наголошено на нетиповому перебігу коронокризи в порівнянні з «традиційними» фінансовими і соціально-економічними кризами. Подано особливості заходів урядів країн світу в умовах коронокризи, що сфокусовані на важелях соціальної підтримки та діджиталізації. Узагальнено кращі практики з подолання негативних соціально-економічних наслідків пандемії COVID-19, що спрямовані на укріплення економічної стійкості. Наведено приклади заходів соціальної підтримки та діджиталізації в контексті мінімізації негативних наслідків коронокризи. Здійснено огляд комплексу заходів Уряду України на тлі пандемії COVID-19, що покликані зміцнити економічну стійкість України. Виділено релевантні рішення щодо боротьби з негативними соціально-економічними наслідками коронокризи, спираючись на українську проблематику. Виділено потенційні зони ризику фінансової та соціально-економічної природи в контексті коронокризи, базуючись на особливостях національної економіки України. Визначено пріоритетні напрями для формування комплексу заходів Уряду України в контексті боротьби з негативними соціально-економічними наслідками пандемії COVID-19. Подано авторське бачення щодо заходів соціальної підтримки та діджиталізації, що були би дієвими в укріпленні економічної стійкості на тлі коронокризи в Україні. Наголошується на тому, що з метою досягнення економічної стійкості важливо підтримувати баланс у заходах між запобіганням новим випадкам інфікування COVID-19 і відновленням росту економічної активності. Ключові слова: економічна стійкість, COVID-19, коронокриза, програма соціальної підтримки, програма підтримки бізнесу, діджиталізація. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 0; бібл.: 18.

Мета. Метою статті є аналіз теоретико-методологічних й організаційно-економічних засад сучасного розвитку України, обтяжених військовими діями, та надання практичних рекомендацій щодо базових трендів секторального розвитку повоєнної національної економіки, з урахуванням фінансових, промислових та організаційних факторів. Результати. Стаття містить результати поглибленого аналізу передумов та чинників реноваційних трансформацій економіки України. Економетричними методами дослідження доведено, що для України в умовах повоєнного періоду найефективнішим способом розвитку зруйнованої економіки буде розвиток інноваційно-активних регіонів та галузей, які, у свою чергу, стануть драйверами розвитку пов’язаних територій і сфер діяльності, забезпечуючи при цьому синергетичний ефект. Доведено, що секторальний розвиток повинен проходити на принципах Індустрії 4.0, бюджетної децентралізації, ефективного енергоменеджменту та еко-інновацій. Компаративний аналіз подібності адміністративного устрою України та Польщі дозволив запропонувати власне бачення побудови національної системи бюджетно-податкового розподілу із впровадженням принципово нових інституцій та механізмів. На основі сучасних світових трендів щодо Green Deal, переходу до низьковуглецевої економіки та декарбонізації, а також з урахуванням фактичної інтеграції української та європейської енергосистем у лютому-березні поточного року, сформульовано напрями переформатування галузі в умовах реформи децентралізації. Визначено вплив державного регулювання на процес регіональної декарбонізації на основі авторського аналізу переваг і недоліків моделей декарбонізації, констатовано необхідність інтегрованого підходу та застосування гібридних моделей в умовах післявоєнного відновлення економіки. Продемонстровано прикладні моделі декарбонізації енерго-інтенсивних секторів, запропоновано для використання модель структури генерації та споживання на нижчих рівнях за класифікацією NUTS, що має подвійний фактор енергоефективності. З метою правового унормування нормативної бази та інституційного середовища, підвищення результативності проведення політики енергоефективності громад і забезпечення енергобезпеки держави, наведено низку пропозицій законодавчих ініціатив. Наукова новизна одержаних результатів полягає у дослідженні теоретико-методологічних засад повоєнної реноваційної трансформації економіки України на основі секторального розвитку інноваційно-активних регіонів і галузей, принципів Індустрії 4.0, модернізованої бюджетної децентралізації. Запропонована та математично формалізована концептуальна модель генерації – споживання електроенергії на місцевому рівні. Компаративний аналіз моделей декарбонізації, проведений у статті, дав можливість розробки гібридного інтегрованого підходу, що поєднує існуючі моделі та має національну орієнтацію з урахуванням форс-мажорних обставин відновлення економіки України, зруйнованої воєнними діями. Дуалістична природа децентралізації на місцевому рівні дозволила обґрунтувати механізм фінансування заходів регіонального енергоменеджменту. Практична цінність. Теоретичні та методичні доробки дослідження стали основою для формалізації інструментів і заходів трансформаційних перетворень економіки України. Секторальні результати дослідження були використані органами влади та місцевого самоврядування на регіональному (Донецька обласна рада, Регіональні фонди підтримки підприємництва) та місцевому рівнях (Маріупольська районна рада). Одержані практичні результати з галузевого розвитку та бюджетної децентралізації можуть застосовуватися центральними та регіональними органами виконавчої влади, галузевими підприємствами при формуванні напрямів і механізмів стратегії повоєнної трансформації економіки України.

У статті досліджується вплив цифрової трансформації на фінанси, оподаткування і бізнес-моделі сучасних технологічних компаній. Визначено технології, що впливають на традиційні способи ведення господарської діяльності, а також сприяють появі нових бізнес-моделей. Здійснено порівняння традиційної і цифрової бізнес-моделей за такими ключовими критеріями, як активи, наявність і характер ефекту масштабу, створення цінності, темпи росту, домінуюче джерело залучення капіталу, парадокс прибутковості, рівень транзакційних витрат, наявність територіальних обмежень для взаємодії, інноваційна активність, драйвер зростання вартості бізнесу. Виявлено, що механізм функціонування і розвитку цифрових компаній на сьогодні не вкладається в традиційну фінансово-економічну парадигму, коли прибутковість компанії є ключовим показником ефективності діяльності і драйвером зростання її вартості. Проаналізовано рівень податкового навантаження на публічні акціонерні компанії з різних секторів економіки США за 2019 р. шляхом порівняння ефективних ставок податку на прибуток і федеральної номінальної ставки. Виявлено, що для промислових компаній ефективні податкові ставки є вищими, ніж для цифрових технологічних компаній. Доведено, що застосування нині діючих міжнародних підходів до прямого оподаткування на основі джерела прибутку або місцезнаходження компанії в умовах віртуалізації бізнесу має певні обмеження.

Недавно, експерти Всесвітнього економічного форуму спільно з консалтинговою компанією Deloitte представили доповідь про можливий вплив штучного інтелекту (ШІ) і машинного навчання (МН) на світ фінансів [1]. Автори вивчили різні сценарії того, як ШІ і машинне навчання можуть бути застосовані на практиці в майбутньому і до яких наслідків це може призвести. Відзначається, що ШІ змінить набір характеристик, якими повинен буде володіти успішний бізнес в сфері фінансів. Якщо раніше успішність багато в чому залежала від обсягу портфеля активів, то в майбутньому у виграші будуть залишатися, перш за все, компанії з найбільшою базою даних. ШІ необхідно якомога більше знань для підвищення ефективності. На місце «масового виробництва», тобто вироблення стандартних пакетів послуг і їх поширення серед клієнтів, прийде більш персоналізований підхід. Він стане можливий, знову ж таки, завдяки ШІ. Можуть зникнути банківські рахунки в традиційному вигляді. На зміну рішенням людини про те, як витрачати свої заощадження, може прийти алгоритм, який буде автоматично розподіляти кошти клієнта. Все це буде засновано на автоматичному аналізі великого обсягу даних про всі фінансові можливості і обов'язки клієнта.Очевидно, що спектр професій схильний до змін під впливом часу і моди. Це в повній мірі стосується і фінансової сфери. У 2001 році всі були захоплені вивченням ринку акцій інтернет-компаній. У 2006 році на гребені хвилі були фахівці з аналізу забезпечених боргових зобов'язань. До 2010 року стали затребувані кредитні трейдери. У 2014 році з'явилися комплаенс-фахівці. І ось, до 2017 року незамінними стали експерти в сфері машинного навчання і великих даних. Аналітики оанку J.P. Morgan під керівництвом Марко Колановіча і Раджеша Крішнамачарі випустилиоб'ємну доповідь про використання Big Data і машинного навчання у фінансовій галузі [2]. Його автори стверджують, що технологи машинного навчання будуТь відігравати ключову роль у розвитку фінансових ринків. Біржові аналітики, портфельні керуючі, трейдери і директори з інвестицій - всі повинні освоїти науку великих даних. Інакше вони залишаться без роботи, кажуть автори дослідження. Традиційні джерела інформації - щоквартальні звіти і рівень ВВП - більше не актуальні. Ті, хто володіють інструментами Big Data скоро будуть здатні передбачати всі ці показники ще до виходу звітів. Приклади використання машинного навчання (МН) в банківській галузі ясно вказують на те, що провідні банки США сприймають ШІ і МН дуже серйозно. Постійно зростаючі доходи гігантів на кшталт JPMorgan Chase, Wells Fargo, Bank of America, Citibank та ін. показують, що це правильний напрямок і впровадження банківських послуг за допомогою рішень МН - це те, як індустрія повинна розвиватися в майбутньому [3]. Відзначимо нарешті ще одну знакову подію, яку очікує фінансовий світ. Найближчим часом буде укладена найбільша в історії угода, пов'язана з штучним інтелектом. Агентство S&P купує компанію Kensho за $550 млн. Цей стартап придумав Google для здійснення вдалих капіталовкладень.