Добірка наукової літератури з теми "Учительські семінарії"

У статті проаналізовано зміст освіти в Приватній учительській жіночій семінарії сестер Василіянок зукраїнською мовою навчання, яка діяла у міжвоєнному Дрогобичі. Висвітлено заснування та головні віхи діяльності учительської семінарії сестер Василіянок, схарактеризовано педагогічний колектив семінарії, з’ясовано зміст освіти в семінарії, окреслено склад студентів. Сестрам чину Св. Василія Великого (ЧСВВ) у Дрогобичі вдалося забезпечити ці заклади матеріально, організувати належний педагогічний персонал, зібрати значну кількість семінаристок та учнів. З’ясовано, що освітній процес визначався державними програмами і планами, виховна ж робота зосереджувалася переважно на релігійно-моральному, естетичному та громадянському напрямах. За приблизними підрахунками,учительська семінарія сестер Василіянок підготувала понад 350 народних учителів.

У статті аналізується проблема музичного виховання майбутніх педагогічних кадрів на Півдні України у другій половині XIX – на початку XX століття, розкриті передумови та історія виникнення учительських семінарій. Зазначено, що основним завданням цих закладів було заповнити нестачу педагогічних кадрів для закладів середньої освіти. Наведено перелік документів, що регламентували їхню діяльність.Проаналізовано ступінь дослідженості проблеми з акцентом на праці вчених, які розробляли питання трасформації та розвитку музичного виховання (І. Авескулова, С.Волкова, Т. Гризоглазова, Т. Грищенко, В. Гуріна, М. Данілюк, А. Желан, Л. Коваль, Г. Падалка, О. Ростовський, Л. Сбітнєва та інші).Звернено увагу на те, як реформи 60-70-х років XIX століття Російської імперії в галузі освіти вплинули на особливості становлення та розвитку освітньої системи Півдня України, зокрема Херсонської губернії (виникнення педагогічних курсів у Херсоні та Єлисаветграді, проведення щорічних з’їздів учителів).Висвітлено особливості життя вихованців учительських семінарій, розпорядок дня у святкові й будні дні, ставлення до викладання музики та співу в закладах такого типу, особливості навчання музики в жіночих семінаріях.Визначено, що музичному вихованню надавалося великого значення. Окрім традиційних майже для всіх закладів освіти співів вивчалася також музика (гра на скрипці), причому зазначалося, що саме цей предмет є надзвичайно важливим для виховання справжніх педагогів. Для демонстрації власних музичних досягнень в учительських семінаріях проводилися звітні відкриті заходи: концерти, музично-літературні вечори та ін. Втім, зазначається, що внаслідок нестачі матеріального забезпечення, зокрема музичних інструментів, вивчення музики не мало поглибленого та системного характеру.Зроблено висновок, що головним завданням учительських семінарій наприкінці XIX століття була підготовка педагогічних кадрів для початкових училищ. Використані у статті архівні данні свідчать про значну увагу в освітніх закладах до питань естетичного розвитку підростаючого покоління та духовного становлення гармонійної особистості, в якому музичне виховання, безперечно, має особливе значення.

У статті проаналізовано особливості педагогічної освіти батьків молодших школярів в умовах Нової української школи. Виокремлено й охарактеризовано соціально-психологічні й педагогічні вимоги до батьків.Визначено два основні шляхи успішної співпраці школи та батьків для розвитку партнерства: постійне, чітке, двостороннє спілкування; різні способи залучення батьків до освітнього процесу. Презентовано основні напрями роботи з педагогічної освіти батьків молодших школярів в умовах Нової української школи: загальне ознайомлення дорослого населення з основами сімейного виховання – через засоби масової інформації (мережа Інтернет – електронна платформа «Нова українська школа»: портал «Учительська кімната» – інформаційна, методична та консультативна підтримка вчителів і директорів шкіл, організації спільнот учителів, портал «Батьківський комітет/рада» – призначений для створення спільнот батьків, підтримки їхнього спілкування; телебачення, преса); підготовка батьків до виховання дітей – у закладах освіти; підготовка молоді до сімейного життя – в закладах загальної середньої освіти; в клубах молодої сім’ї; в системі семінарів, курсів тощо; підготовка до материнства – в жіночих і дитячих консультаціях; підготовка вчителів і вихователів до роботи з батьками – у закладах вищої освіти, на курсах, семінарах тощо. Презентовано досвід роботи Міської батьківської ради Департаменту освіти Харківської міської ради. Представлено короткий силабус практикуму з педагогічної освіти батьків учнів молодшого шкільного віку «Навколо дітей разом», в якому визначено тривалість і структуру навчання (4 місяці, 2 модулі, 8 тем, 17 завдань), форми навчання (мікровикладання, самостійна робота, індивідуальні завдання, консультації) та результат навчання – засвоєння батьками знань з психології, педагогіки, фізіології дитини, педіатрії, нормативно-правових основ функціонування сім’ї, вироблення відповідних умінь і навичок з виховання дітей.

У статті проаналізовано діяльність Українського педагогічного товариства “Рідна школа” впродовж 1881–1939 рр. спрямовану на створення мережі україномовних початкових шкіл, класичних та реальних гімназій, учительських семінарій та інших фахових шкіл. З’ясовано суспільно-політичні фактори, що впливали на результати його праці наприкінці ХІХ – початку ХХ ст., у період Першої світової війни та Західно-Української Народної Республіки, у складі Польської держави у 20-х – 30-х рр. ХХ ст. Встановлено, що “Рідна школа” зуміла консолідувати національносвідоме українство на захист української школи, яку польська влада в Галичині поступово намагалася ліквідувати, та створити наймасовішу національну педагогічну організацію в краї.

The article deals with the analysis of professionally-pedagogical preparation of teachers of public schools of teaching seminaries of Ukraine, that can become valuable acquisition for professional preparation of specialists of the modern system of pedagogical education. An important accent have been done on history, forming of maintenance and principles of professional preparation of teachers of public schools in teaching seminaries. The article analyzes the tendency of instability and relative unsystematic of preparation of teachers registers for public schools, that partly predetermined by educational reforms in industry of primary education. It has been proved that requirement to semantic part of professional preparation of teacher of public school were in direct dependence on a social order on the level of its qualification. The general preparation of future teacher was limited, at the same time professionally pedagogical preparation was in the comparatively best state. The future teachers of public schools often have been studied German classic pedagogics, and educational practice rendered substantial influence on the level of professional preparedness of future teachers of public schools.

У статті цілісно проаналізовано ґенезу середньої фахової жіночої освіти на захід-ноукраїнських землях кінця ХІХ – початку ХХ ст., простежено еволюцію середнього жіночого професійного шкільництва в регіоні, встановлено основні періоди й тенденції у його розвитку. На основі ґрунтовного аналізу наукової літератури минулого та сучасності, шкільних звітів та архівних документів досліджуваного періоду визначено організаційні основи заснування та функціонування жіночих навчально-виховних закладів з підготовки вчителів. Розкрито роль державного і громадського чинників, релігійних організацій та окремих педагогічних постатей у становленні жіночих учительських семінарій Східної Галичини, Північної Буковини і Закарпаття. Встановлено, що через що через дискриміна¬ційний характер офіційної освітньої політики в усіх адміністративних краях австрійської держави, де переважало українське населення, кількість учениць-українок у них була незначною.

Змісту підготовки вихователів дітей дошкільного віку приділено недостатньо уваги, що й визначило мету нашої статті. Його удосконалення має здійснюватися з урахуванням педагогічного досвіду, накопиченого в час зародження системи освіти дошкільних фахівців. Методи дослідження: аналіз і синтез, систематизація та узагальнення теоретичних даних, представлених у науковій літературі. У статті на основі аналізу системи дошкільної освіти та особливостей підготовки вихователів в Галичині на початку ХХ ст. розглянуто зміст навчання студентів в учительських семінаріях, на курсах підготовки та в педагогіях; виявлено, що дошкільні інституції на той час потребували фахівців різних спеціальностей: вихователів, психологів, помічниць, медиків; акцентовано, що в досліджуваний період зароджувався комплексний підхід до змісту підготовки дошкільних педагогів, студенти проходили ґрунтовне практичне та теоретичне навчання (вивчали гігієну, психологію дитини, експериментальну психологію та педагогіку, методику Ф. Фребеля, руханку з основами медицини та ін.). На поч. ХХ ст. в Галичині, як і на інших територіях України сформовано практичні та теоретичні основи дошкільної педагогічної освіти. Зміст підготовки дошкільних працівників поступово доповнювався і передбачав: духовний, психологічний, педагогічний, методичний, оздоровчо-гігієнічний компоненти, сутність яких потребує подальшого дослідження.

У дисертаційному дослідженні здійснено історико-педагогічний аналіз проблеми підготовки вчителів народних шкіл в учительських семінаріях України кінця ХІХ – початку ХХ ст. Встановлено роль та значення земств в розвитку початкової народної освіти в Україні в другій половині ХІХ ст. як організаторів підготовки вчителя для народної школи. Подано характеристику педагогічної та наукової діяльності відомих українських педагогів досліджуваного періоду як організаторів народної школи та підготовки вчителя для системи початкової освіти – К. Ушинського, М. Корфа, С. Васильченка, М. Драгоманова, Б. Грінченка, Т. Лубенця та ін. Визначено головні характеристики та організаційні засади діяльності учительських семінарій України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Доведено, що зміст освіти у вчительських семінаріях складався з таких компонентів: суспільно-духовного, мовного, природничого та спеціального. Виявлено головні тенденції підготовки вчителя народної школи у вчительських семінаріях України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

В магістерській роботі розкрито теоретичні ідеї й особливості здійснення підготовки педагогічних кадрів України у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. Окреслено теоретичні ідеї та історичні витоки підготовки педагогічних кадрів України у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. Виокремлено зміст, форми і методи підготовки педагогічних кадрів у закладах вищої освіти України досліджуваного періоду, а саме в університетах, на вищих жіночих курсах, у Ніжинському історико-філологічному та Фребелівському педагогічному інституті. З’ясовано, що перехід до предметної системи навчання змістив акценти на саморозвиток творчої незалежної особистості вихованців. Визначено особливості підготовки педагогічних кадрів у вчительських семінаріях України, що були основним типом закладів для підготовки вчителів початкових шкіл у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття: пріоритет релігійного виховання; орієнтація змісту освіти на навчальні програми двокласних початкових училищ; переважання загальнопедагогічної підготовки над загальноосвітньою; надання вагомого значення педагогічній практиці; обмеженість можливостей для саморозвитку вихованців. Виявлено особливості підготовки педагогічних кадрів в учительських інститутах України, що в досліджуваний період полягала у підвищеній увазі до загальнопедагогічної і практичної складових підготовки вчителя з поступовим поглибленням загальноосвітнього компоненту внаслідок необхідності підготовки кадрів для вищих міських училищ. Доведено, що учительські інститути виступали експериментальними майданчиками для апробації педагогічних новацій, пов’язаних передусім з викладанням педагогіки як основного навчального предмету та проведенням чітко структурованої педагогічної практики.
The master's thesis reveals the theoretical ideas and features of the teachers training in Ukraine in the second half of the nineteenth - the early twentieth century. The theoretical ideas and historical origins of the pedagogical staff training of Ukraine in the second half of the XIX – the beginning of the XX century are outlined. The content, forms and methods of pedagogical training in higher educational institutions of Ukraine of the studied period, namely in universities, higher women's courses, Nizhyn Historical and Philological and Frebel Pedagogical Institute are highlighted. It was found out that the change for the subject system of education has laid the emphasis on the self-development of a creative independent student’s personality. The peculiarities of teacher training in teachers' seminaries of Ukraine, which were the main type of institutions for the training of primary school teachers in the second half of the XIX – the early XX century, are characterized. They were the following: the priority of religious education; the orientation of the content of education on the curricula of the two-grade primary schools; the predominance of general pedagogical training over general education; giving importance to pedagogical practice; the limited opportunities for self-development of pupils. The peculiarities of pedagogical staff training in teacher training institutes of Ukraine were analyzed. In the studied period they consisted of increased attention to general pedagogical and practical components of teacher training with gradual deepening of the general education component due to the need for staff training for higher urban schools. It has been proved that teacher training institutes acted as experimental platforms for testing pedagogical innovations, primarily related to the teaching of pedagogics as the main subject and conducting a clearly structured pedagogical practice.