Добірка наукової літератури з теми "Управління в умовах невизначеності"

У статті досліджено сутність понять «адаптивне управління» та «адаптивна система». Охарактеризовано генезис сучасних підходів до управління в контексті способів адаптації до зовнішніх умов. Ідентифіковано умови, за яких зростає значимість адаптивного менеджменту. Розглянуто адаптивний менеджмент з позицій управлінської концепції забезпечення конкурентоспроможності. Визначено основні засади концепції динамічного управління бізнес-процесами підприємства. Обґрунтовано, що управління змінами на вітчизняних підприємствах повинно бути орієнтоване переважно не на вирішення існуючих проблем, а на використання наявних можливостей і сильних сторін підприємства. Проаналізовано вплив пандемії COVID-19 на бізнес та ідентифіковано виклики, які постають перед менеджментом підприємств в умовах коронакризи.

Предметом вивчення в статті є процеси: збору, обробки та аналізу інформації; моделювання розвитку обстановки на об’єкті управління та розвитку надзвичайної ситуації (НС) на території міста, регіону, держави; розробки та ухвалення управлінських рішень в умовах багатокритеріальності та невизначеності при попередженні та ліквідації НС, а також мінімізації їх наслідків для вирішення прикладних завдань Єдиної державної системи цивільного захисту (ЄДСЦЗ). Метою є розвиток науково-технічних основ створення інформаційно-аналітичної підсистеми управління процесами попередження й локалізації наслідків НС Єдиної державної системи цивільного захисту. Завдання: технічна реалізація у ЄДСЦЗ інформаційно-аналітичної підсистеми управління процесами попередження й локалізації наслідків НС шляхом комплексного включення в діючу ЄДСЦЗ по вертикалі від об’єктового до державного рівнів різних функціональних елементів територіальної системи моніторингу НС та складових системи ситуаційних центрів. Використовуваними методами є: методи системного, функціонального та випуклого аналізу; методи розробки автоматизованих систем; методи прийняття рішень в умовах багатокритеріальності та невизначеності. Отримані результати. Викладені основні принципи створення інформаційно-аналітичної підсистеми управління процесами попередження й локалізації наслідків НС у ЄДСЦЗ. Висновки. Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному: визначено, що однією з основних функцій системи ситуаційних центрів на всіх рівнях управління ЄДСЦЗ є розробка ефективних антикризових рішень, яка ускладнюється необхідністю урахування їх своєчасності, повноти й оптимальності. Для підвищення ефективності прийняття рішень обґрунтовано необхідність розробки формальних, нормативних методів і моделей комплексного рішення проблеми в умовах багатокритеріальності й невизначеності при управлінні процесами попередження й локалізації наслідків НС.

Запропоновано створення ефективної інформаційно-аналітичної підсистеми управління процесами попередження й локалізації наслідків надзвичайних ситуацій (НС) шляхом комплексного включення в діючу Єдину державну систему цивільного захисту (ЄДСЦЗ) по вертикалі від об’єктового до державного рівнів різних функціональних елементів територіальної системи моніторингу НС та складових системи ситуаційних центрів. Показано, що однією з основних функцій системи ситуаційних центрів на всіх рівнях управління ЄДСЦЗ є розробка ефективних антикризових рішень, яка ускладнюється тим, що необхідними умовами ефективності рішень є їх своєчасність, повнота й оптимальність. Для підвищення ефективності прийняття рішень обґрунтовано необхідність розробки формальних, нормативних методів і моделей комплексного рішення проблеми прийняття рішень в умовах багатокритеріальності й невизначеності при управлінні процесами попередження й локалізації наслідків НС. З метою розвитку науково-технічних основ створення системи підтримки прийняття антикризових рішень в системі ситуаційних центрів ЄДСЦЗ в роботі представлена методика обґрунтування оптимальних антикризових рішень щодо забезпечення відповідного рівня безпеки життєдіяльності держави при НС різного характеру в умовах невизначеності вхідної інформації для експертів системи ситуаційних центрів.

У статті проведений аналіз щодо організації системи безпеки польотів (БП), що базується на двох контурах управління БП (управління та забезпеченням БП). Встановлено, що рішення задач по управлінню та забезпеченню БП на сьогоднішній день базується в основному на математичному апараті, який побудований на імовірнісних, статистичних методах. Дані методи не дозволяють урахувати неповноту, невизначеність, неточність відомостей. Для задач, які не піддаються строгій формалізації і мають логіко-аналітичний характер, у тому числі виробці рекомендацій з управління БП, запропоновано використовувати нечітку логіку як засіб моделювання невизначеності природної мови. Обґрунтовано автоматизацію рішення задач управління БП здійснити впровадженням нових технологій в систему управління БП. Обраний когнітивний метод формалізації задачі управління БП та модель подання знань, яка заснована на нечітких множинах і нечіткої логіки. Запропоновано формалізацію знань про процес управління БП здійснити шляхом використання трикутних нечітких чисел і трапецієподібних нечітких інтервалів, доцільність використання яких обумовлюється простотою виконання операцій над ними, можливістю їх наочної графічної інтерпретації. В якості базової моделі представлення знань про процес управління БП в умовах невизначеності визначені інтервальні нечіткі множини типу 2 і засновані на них нечіткі логічні системи інтервального типу. Тип алгоритму нечіткого виводу, що використовується в нечіткій логічній системі, визначається структурою нечітких продукційних правил, процедурою фазифікації, агрегування, активізації, акумулювання і дефаззифікації. Розроблений новий підхід побудови системи управління БП з використанням нових інформаційних технологій, який забезпечує запобігання авіаційних подій при організації конкретного польоту повітряного судна.

У статті наведено розв’язання актуальної наукової проблеми визначення ролі молоді в суспільстві в умовах полі- тичної невизначеності й особливості формування державної молодіжної політики. Авторка визначила, що державна молодіжна політика − це система інститутів, що містить різноманітні еле- менти (навчально-педагогічні, політично-правові, інституційно-організаційні й фінансово-економічні), вона чинить управлінський вплив на молодь як унікальний феномен суспільства для забезпечення максимально повного використання молоді як потенціалу й ресурсу для досягнення управлінської мети. У статті доведено, що з боку публічного управління молодь виступає одночасно і як ключовий об’єкт управлін- ського впливу, і як активний, гнучкий і потужний ресурс і потенціал суспільно-економічної та політичної дії. Саме цей суб’єкт – об’єктна роль молоді в суспільстві й у публічному управлінні – робить її найчутливішою до політичних та економічних змін, швидкою під час реагування на заклики й ситуативні дії. Політична невизначеність або кри- за, які загострюють суперечності й проблеми в суспільстві, є ключовими чинниками зростання активності моло- ді щодо участі в суспільно-економічних процесах і стають загрозою ймовірної швидкої ідеологічної «поляризації» молоді. Це може сприяти залученню молоді як цінного ресурсу в «арсенал» публічного управління або привести до його втрати. Авторкою узагальнені ключові особливості формування державної молодіжної політики в умовах політичної та економічної невизначеності чи кризи, які потребують реалізації як через інститути молодіжної політики, так і за участі інших інститутів публічного управління. Ці особливості умовно поділено на два блоки: – стратегічно орієнтований, ідеологічний блок, який формується та реалізується впродовж декількох поко- лінь, сприяє спрямуванню потенціалу молоді на творчість, генерацію позитивних ідей і змін з урахуванням об’єкт- суб’єктності молоді й дозволяє усунути загрози її можливої ідеологічної «поляризації»; – тактично спрямований, соціально-економічний блок, який потребує коротко- й середньотермінового вирішен- ня та сприяє створенню соціально-економічних умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства й держави.

У статті розглянуті сутність невизначеності та проблеми впливу внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства на його стійке функціонування. Встановлено, що невизначеність провокує виникнення ризикових та кризових станів на підприємстві, які потребують аналізу, оцінки та ефективного управління. Визначено основні чинники, що впливають на виникнення ризиків підприємства. Розглянуто значення невизначеності під час прийняття управлінських рішень. Запропоновано напрями стійкого функціонування підприємства в умовах невизначеності, що складаються з макроекономічних, інноваційних, інформаційних, трудових та фінансових компонент.

Оперативна обстановка вимагає її постійного вивчення, узагальнення, аналізу, прогнозування та відображення особам, що приймаєть рішення. Однак в цілому процес оцінювання оперативної обстановки і прийняття рішення в умовах невизначеності досі залишається найбільш складним завданням. Проведено порівняльний аналіз підходів до рішення завдань прийняття рішення в умовах невизначеності у автоматизованій системі управління розвідкою, здійснено вибір підходу до створення інформаційної моделі операти-вної обстановки, що відображається на автоматизованому робочому місці особи, яка приймає рішення.

Мета: Метою даної статті є викладення нового підходу до адаптації системи управління льотної експлуатації авіакомпанії до функціонування в умовах неповноти інформації. Методи: У статті розглянуто два методи виконання, які збільшують ступінь адаптації системи управління льотної експлуатації авіакомпанії до функціонування в умовах неповноти інформації, такі як: обробки виключень та управління якістю обслуговування. Результати: Наведені адаптивна загальна побудова системи управління льотної експлуатації авіакомпанії та описані взаємозв’язки її компонентів. Обговорення: Запропонований новий підхід дозволить адаптувати систему управління льотної експлуатації авіакомпанії до функціонування в умовах високого ступеня невизначеності та неповноти інформації.

Предметом вивчення в статті є процеси побудови й використання темпоральних знань при управлінні підприємством в умовах невизначеності, що є наслідком неповноти інформації про поточний стан підприємства. Мета полягає в розробці методу побудови темпоральних правил, що враховують зміну контексту виконання дій на різних рівнях організаційної ієрархії при реалізації управління підприємством. Задачі: виділити відмінності контекстно-орієнтованих темпоральних правил від правил, що пов’язують послідовні стани об’єкту управління; розробити метод побудови контекстно-орієнтованих темпоральних правил на основі інформації набір та значення змінних, що характеризують послідовні стани об’єкту управління. Методами, що використовуються, є: методи побудови темпоральних правил, що пов’язують послідовні стани об’єкту управління, метод розрахунку ваг правил в марківській логічній мережі, методи ймовірнісного виведення в темпоральній базі знань. Отримані такі результати. Виділені особливості реалізації контекстно-орієнтованих темпоральних правил для наборів вхідних даних, що задають послідовність станів об’єкту управління у вигляді наборів властивостей його атомарних складових. Розроблено метод побудови контекстно-орієнтованих темпоральних правил, який враховує відмінності між змінними, що задають статичні й динамічні характеристики об’єкту управління. Висновки. Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному: запропоновано метод побудови контекстно-орієнтованих темпоральних правил. Правила враховують зміну контексту виконання дій як сукупності властивостей атомарних складових комплексного об’єкту управління. Метод містить етапи відбору підмножини даних про стани об’єкту управління на визначеному рівні деталізації; формування фактів-антецедентів та фактів-консеквентів, що відображають статичні й динамічні характеристики контексту виконання дій на об’єкті управління; побудову, інтеграцію та квантифікацію темпоральних правил. Метод забезпечує можливості аналізу й класифікації поточного стану та прогнозування поведінки об’єкту управління в умовах невизначеності на основі зв’язку між виконаними діями та поточним станом предметної області.

У роботі систематизовано наявні підходи до розкриття сутності та видів ліквідності банку як об’єкта управління; визначено фактори, що впливають на ліквідність банку; розглянуто науково-методичні підходи до формування системи управління ліквідністю банку. За результатами теоретичного дослідження та аналізу ліквідності банківської системи України здійснено емпіричне обґрунтування впливу невизначеності на ліквідність банківської системи України. Основний результат роботи: визначення впливу фактора невизначеності на ліквідність банківських установ та доведення доцільності врахування даного фактору для здійснення ефективного управління ліквідністю банку.
В работе систематизированы имеющиеся подходы к раскрытию сущности и видов ликвидности банка как объекта управления; определены факторы, влияющие на ликвидность банка; рассмотрены научно-методические подходы к формированию системы управления ликвидностью банка. В результате теоретического исследования и анализа ликвидности банковской системы Украины эмпирически обосновано влияние неопределенности на ликвидность банковской системы Украины. Основной результат работы: формализация влияния фактора неопределенности на ликвидность банков и обоснование необходимости учета этого фактора для эффективного управления ликвидностью банка.
The work systematizes the available approaches to disclosing the essence and types of bank liquidity as an object of management; the factors influencing the bank's liquidity have been identified; considered scientific and methodological approaches to the formation of a bank liquidity management system. As a result of theoretical research and analysis of the liquidity of the banking system of Ukraine, the influence of uncertainty on the liquidity of the banking system of Ukraine is empirically substantiated. The main result of the work: formalization of the influence of the uncertainty factor on the liquidity of banks and justification of the need to take this factor into account for effective management of the bank's liquidity.

Чепіжко, О. В. Управління конкурентоспроможністю промислових підприємств в умовах невизначеності : дис. ... канд. екон. наук : 08.00.04 / О. В. Чепіжко . - Чернігів, 2021. - 228 с.
Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних і науково-методичних підходів до удосконалення управління конкурентоспроможністю промислових підприємств в умовах невизначеності ринкового середовища. Відповідно до зазначеної мети, поставлені та вирішені такі завдання: - узагальнено періодизацію та класифікаційні ознаки еволюційного розвитку економічних теорій конкуренції і конкурентоспроможності з виділенням характерних рис та їх прояву в сучасних умовах; - доповнено поняттєвий апарат теорії конкуренції поняттям «конкурентоспроможність підприємства» з урахуванням найістотніших властивостей цієї категорії в умовах невизначеності; - узагальнено досвід високорозвинених країн-лідерів світової конкурентоспроможності щодо формування конкурентоспроможності національних промислових виробництв; - визначено компонентну структуру механізму управління конкурентоспроможністю промислових підприємств та особливості його функціонування в умовах невизначеності; - окреслено напрями удосконалення управління конкурентоспроможністю підприємств машинобудування в сучасних умовах підвищеної мінливості ринкового середовища; - запропоновано методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності та систему показників, які доцільно застосовувати для оцінки реального стану вітчизняного промислового підприємства в ринковому середовищі; - розроблено систему організаційно-економічних заходів удосконалення управління конкурентоспроможністю промислових підприємств; - удосконалено науково-методичний підхід щодо оцінки ризиків при управлінні конкурентоспроможністю промислового підприємства. Об’єктом дослідження є процеси формування і функціонування механізму управління конкурентоспроможністю промислових підприємств в умовах невизначеності. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і прикладних положень щодо управління конкурентоспроможністю промислових підприємств та посилення інтеграційних процесів в умовах невизначеності. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та виконання визначених завдань у роботі використано фундаментальні положення теорії конкуренції і конкурентоспроможності, сукупність загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, а саме: абстрагування, узагальнення, конкретизації, морфологічного аналізу – для уточнення поняттєвого апарату теорії конкурентоспроможності; систематизації – для формування періодизації та класифікації еволюційного розвитку економічних теорій конкуренції та конкурентоспроможності; аналізу і синтезу, системний підхід – для визначення компонентної структури формування механізму управління конкурентоспроможністю промислових підприємств; експертний, нормативний, статистичні та економіко-математичні методи – для обґрунтування результатів інтегральної оцінки конкурентоспроможності підприємств машинобудування; економіко-математичного моделювання – для ідентифікації і імовірнісної оцінки ризиків в процесі управління ризиками промислового підприємства; таблично-графічний – для формалізації, систематизації, надання наочності та схематичного зображення теоретичних і практичних положень дисертаційного дослідження. Інформаційною базою дисертаційного дослідження є: Конституція України; законодавчі акти України; нормативно-правові документи Кабінету Міністрів України; офіційні матеріали Державної служби статистики України, асоціації виробників «Укрмашбуд», міжнародних організацій, інформаційно-аналітичних і консалтингових агентств; офіційних сайтів установ, організацій і підприємств; дані звітності підприємств машинобудування України; матеріали Міжнародних науково-практичних конференцій; наукові праці вітчизняних та закордонних учених із досліджуваної проблематики; результати інших досліджень, виконаних особисто здобувачкою. Наукова новизна отриманих результатів полягає в такому: удосконалено: - науково-методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства, який, на відміну від існуючих, базується на основі методу багатовимірного аналізу з використанням функції бажаності, що дозволяє моделювати процес узгодженої поведінки окремих підсистем підприємства, враховувати зв’язки між ними; - компонентну структуру формування механізму управління конкурентоспроможністю промислових підприємств в умовах невизначеності, яка, на відміну від існуючих, відображає взаємодію та взаємозв’язки між її окремими складовими, що дає змогу оптимізувати логічну послідовність управлінських дій та конкретизувати вибір засобів впливу рівень конкурентоспроможності промислового підприємства з урахуванням ризиків та невизначеності ринкового середовища; - методичний апарат дослідження конкуренції та конкурентоспроможності на мікро- і мезорівнях, який на відміну від діючого базується на неоінституційному підході, у якому досліджувані явища і процеси розглядаються за законами самоорганізації складних систем; - систему організаційно-економічних важелів управління конкурентоспроможністю промислового підприємства, які в порівнянні з діючою практикою враховують положення еволюційно-інституційного підходу, спрямованого на підвищення ролі стратегічного менеджменту та їх використання в окремих функціях управління підприємством; - параметричні критерії до кількісної оцінки фінансових ризиків при управлінні конкурентоспроможністю промислового підприємства на основі методу «матриці наслідків та ймовірностей»; набули подальшого розвитку: - періодизація та класифікаційні ознаки еволюційного розвитку економічних теорій конкуренції та конкурентоспроможності; - поняттєвий апарат теорії конкуренції і конкурентоспроможності підприємства через авторський виклад сутності такого поняття, як «конкурентоспроможність підприємства», що враховує найістотніші ознаки та властивості категорії «конкурентоспроможність підприємства» та характеризує особливості їх виникнення, існування та зміни в умовах невизначеності; - основні детермінанти конкурентних переваг промислових підприємств країн-лідерів щодо формування конкурентоспроможності національних промислових підприємств, які передбачають: інституційне забезпечення господарської діяльності національних виробників; вміле використання конкурентних переваг усіх типів; інноваційність усіх сфер діяльності підприємства; охоплення комплексною системою управління якістю всіх сфер діяльності підприємства; - вектори удосконалення управління конкурентоспроможністю підприємств машинобудування в сучасних умовах підвищеної невизначеності середовища на основі реформування та розвитку цільових систем менеджменту з застосуванням міжнародних стандартів.

Чепіжко, О. В. Управління конкурентоспроможністю промислових підприємств в умовах невизначеності : дис. ... канд. екон. наук : 08.00.04 / О. В. Чепіжко. - Харків, 2021. - 270 с.
Дисертацію присвячено розробці й науковому обґрунтуванню теоретичних і науково-методичних підходів до удосконалення методичного забезпечення управління конкурентоспроможністю промислових підприємств України в умовах невизначеності. Об’єктом дослідження є процеси формування і функціонування механізму управління конкурентоспроможністю промислових підприємств в умовах невизначеності. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і прикладних положень щодо управління конкурентоспроможністю промислових підприємств та посилення інтеграційних процесів в умовах невизначеності. Методичною та теоретичною базою дослідження стали фундаментальні положення теорії конкуренції та конкурентоспроможності, методичні розробки та наукові праці провідних вчених з питань управління конкурентоспроможністю підприємств з урахуванням невизначеності конкурентного середовища. При вирішенні завдань дисертаційного дослідження застосовано сукупність загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, а саме: абстрагування, узагальнення, конкретизації, морфологічного аналізу – для уточнення категоріально-понятійного апарату теорії конкурентоспроможності; систематизації – для формування періодизації та класифікації еволюційного розвитку економічних теорій конкуренції та конкурентоспроможності; аналізу і синтезу, системний підхід – для визначення компонентної структури формування механізму управління конкурентоспроможністю промислових підприємств; експертний, нормативний, статистичні та економіко-математичні методи – для обґрунтування результатів інтегральної оцінки конкурентоспроможності підприємств машинобудування; економіко математичного моделювання – для ідентифікації і імовірнісної оцінки ризиків в процесі управління ризиками промислового підприємства; таблично графічний – для формалізації, систематизації, надання наочності та схематичного зображення теоретичних і практичних положень дисертаційного дослідження. В роботі доведено, що трансформація економічних відносин в Україні відбувається в умовах підвищеної невизначеності зовнішнього та внутрішнього середовища, обумовлює об’єктивну необхідність переосмислення та удосконалення науково-методичних та прикладних засад управління конкурентоспроможністю підприємств машинобудування. У вступі обґрунтовано актуальність задач дослідження, наведено наукову новизну та сформовано практичне значення одержаних результатів. В першому розділі здійснено дослідження історичного розвитку фундаментальних теорій конкуренції та конкурентоспроможності, яке надало можливість найбільш повно виявити сукупність рис, характерних для досліджуваного об'єкта та найбільш істотно впливають на формування конкурентоспроможності підприємства в сучасних умовах ринкової невизначеності. Виокремлено чотири етапи становлення і розвитку теоретичних концепцій конкурентоспроможності та факторів конкурентоспроможності, які були предметом дослідження в ці періоди. I етап (ХVІІ – ХІХ ст.) – перши спроби осмислити сутність конкурентоспроможності та окремі фактори конкурентоспроможності (теорії цінової конкуренції): продуктивність праці, виробництво продукції за нижчими, ніж у конкурентів, цінами, масштаби виробництва; II етап (кінець XIX ст. – перша половина XX ст.) – узагальнення уявлень про конкурентоспроможність як властивість суб’єкта конкуренції (теорії ефективного управління) та виокремлення факторів впливу: ефективне використання засобів та факторів виробництва, здатність управлінського персоналу адекватно реагувати на зміни зовнішнього середовища, прогнозувати зміни середовища та приймати правильні управлінські рішення, здатність управлінського персоналу впроваджувати інновації, цінова на нецінова диференціація. III етап (друга половина XX ст. ) – поглиблення знань учених щодо стратегічного інструментарію управління конкурентоспроможністю (теорія стратегічної конкурентоспроможності) та виокремлення стратегічних факторів впливу: здатність управлінського персоналу приймати групові рішення, здатність розвивати внутрішній організаційний та інноваційний потенціал підприємства, вибір правильної стратегії діяльності, вміння використовувати цінні, виняткові та неповторні ресурси фірми. IV етап (кінець XX ст. – дотепер) – системний еволюційно неоінституційний підхід до дослідження конкуренції і конкурентоспроможності (системна взаємодія підприємства та соціально економічного середовища) з виокремленням найбільш вагомих факторів: система управління спеціальними знаннями та вміннями, здібності поєднувати суперництво з співробітництвом, здатність підприємства створювати та впроваджувати принципово нові товари (послуги), здатність створення нових ринків, ринкових ніш на основі впровадження інновацій. У результаті узагальнення поглядів науковців до суспільного розвитку теорій конкуренції та конкурентоспроможності визначено сучасне баченням конкуренції на мікро-, мезо-рівнях, як еволюційно-неоінституційний процесу, що має характерні риси та відмінності від класичних концепцій дослідження. Зокрема, досліджувані явища і процеси в соціально-економічній системі розглядаються: за законами еволюції (становлення, розвиток, занепад), тобто за законами самоорганізації складних систем, основним об'єктом дослідження є процес змін, виявлення рушійних сил і факторів розвитку в умовах безперервної зміни ринку. У якості напрямку аналізу розглядається здатність конкуренції забезпечувати виживання і відтворення фірм, найбільш пристосованих до еволюції у ринковому середовищі. Закономірним станом ринку розглядається довгострокова нерівновага, яка спонукає підприємства до зміни своєї поведінки і вдосконалення конкурентних стратегій. Цінові й нецінові методи конкурентної боротьби доповнюються суперництвом рутин на підприємстві, що надає додаткові можливості для адаптивної конкурентної стратегії суперників. Процес ринкових змін розглядається як недетермінований, тобто супроводжується непередбачуваними результатами. На основі аналізу сучасних наукових підходів до розуміння сутності змісту, властивостей категорії конкурентоспроможність підприємства (відносність, обумовленість, динамічність, об'єктивність, предметність, системність, інтегральність, релевантність, емерджентність) та особливостей цієї категорії (взаємозв'язок відносної і абсолютної складових категорії, взаємопроникнення внутрішньої і зовнішньої складових, взаємовплив довгострокового та короткострокового аспектів, взаємозв’язок характеристик продукції та діяльності суб’єкта), уточнено поняття «конкурентоспроможність підприємства», у якому, на відміну від існуючих понять акцент зроблений на наступні аспекти конкурентоспроможності організації: конкурентна перевага розглядається в універсальній формі; визначається як конкурентна дія щодо використання загального потенціалу підприємства, який має організаційну природу, відповідно визначається управлінськими факторами; досягнення стійкої конкурентної переваги визначається здібностями підприємства; досягнення конкурентоспроможності зумовлено рівнем розвитку організаційних здібностей підприємства; інтеграцію і реконфігурацію потенціалів і здібностей для використання можливостей, що створюються мінливим середовищем. У авторському визначенні поняття «конкурентоспроможність підприємства» враховані особливості сучасного бачення конкуренції як еволюційно-неоінституційного процесу. Проведене дослідження основних конкурентних переваг підприємств країн-лідерів світової конкурентоспроможності відповідно до їх типів соціально-економічних моделей розвитку (центрально - європейський, південно-європейський, скандинавський, японський і китайський типи), дозволило визначити відповідність конкурентних переваг підприємства типу соціально-економічної моделі, у межах яких функціонують підприємства. Визначені основні детермінанти конкурентних переваг промислових підприємств країн-лідерів світової конкурентоспроможності. Швейцарія: виробництво продукції найвищого рівня якості; найвищий рівень інноваційності продукції та усіх складових процесу виробництва; системне вдосконалення менеджменту підприємства; повне охоплення комплексною системою управління конкурентоспроможності всієї діяльності підприємства; система управління конкурентоспроможності підприємства є елементом системи управління конкурентоспроможності кластера. Швеція: орієнтація виробництва промислової продукції на внутрішній і одночасно на зовнішній ринок; виробництво переважно наукоємної продукції; високий рівень механізації і автоматизації; найвищий рівень наукових досліджень; висококваліфікована робоча сила. Сполучені Штати Америки: стимулювання інноваційної діяльності через розвиток виробничого та інноваційного потенціалу; державна підтримка стратегічно важливих, але недостатньо прибуткових підприємств; підтримка підприємств на зовнішніх ринки. Японія: пріоритет НДДКР і як наслідок найсучасніші технології; ефективна система організації та мотивації праці як технологія управління людськими ресурсами; перевага розвитку виробничого потенціалу. Китай: низькі витрати виробництва, ефективна цінова політика; імпорт інновацій і швидке їх впровадження у виробництво; висока частка фінансової та виробничої участі іноземних підприємств; орієнтація на експортно-орієнтований характер виробництва продукції. Загальними детермінантами конкурентних переваг промислових підприємств країн-лідерів світової конкурентоспроможності є: інституційне забезпечення господарської діяльності національних товаровиробників; ефективне використання конкурентних переваг всіх типів із виділенням головної ролі організаційно-кадровому потенціалу; інноваційність усіх сфер діяльності підприємства; охоплення комплексною системою управління якістю господарювання. Досліджено процес управління конкурентоспроможністю підприємства: сутність основних понять теорії управління конкурентоспроможності; принципи, на яких базується процес управління конкурентоспроможністю підприємства; функції управління конкурентоспроможністю підприємства; структури механізму управління конкурентоспроможністю. Визначено необхідність при управлінні конкурентоспроможністю вираховування фактору невизначеності, що пов’язано з: особливостями розвитку системи, яка представлена сукупністю якісних і кількісних характеристик; недостатністю знань про стан зовнішнього середовища; управління конкурентоспроможністю розглядається як сукупність підсистем прийняття рішень та необхідністю знаходженням між ними компромісу; застосування. У роботі визначено компонентну структуру формування механізму управління конкурентоспроможністю промислового підприємства в умовах невизначеності, з виокремленням його основних елементів, які сукупністю суб’єктів, об’єктів, мети, завдань, принципів, функцій, методів та інструментів управління, взаємодія та послідовне використання яких у процесі управління конкурентоспроможністю підприємства забезпечує ефективне прийняття управлінських рішень. Зазначена компонентна структура є теоретичним базисом формування організаційно-економічного механізму управління конкурентоспроможності промислового підприємства, в якому перелік елементів і етапів процесу управління, комплекс методів та інструментарію з його оцінки корелюється з поставленою метою та відповідає результатам практичної реалізації. У другому розділі проведено дослідження сучасного стану розвитку та рівня конкурентоспроможності машинобудівних підприємств України. У дослідження виявлено, що у процесі адаптації до мінливих умов фінансового й економічного середовища переважна більшість підприємства машинобудування мали складності з технічним та технологічним переоснащенням, залученням додаткових інвестиційно-інноваційних ресурсів, пошуком партнерів для стабільного співробітництва на світовому ринку, налагодженням взаємовідносин із новими контрагентами та споживачами. Запропоноване наступні напрямкі підтримки конкурентних позицій вітчизняних підприємств машинобудування: реформування системи управління економічними процесами, створення неагресивної системи взаємодії бізнесу та профспілок; реформування податкової системи; структурне оновлення та стимулювання розвитку диверсифікованої, орієнтованої на експорт та високотехнологічної промисловості; активізація та захист внутрішнього ринку (переорієнтація вітчизняного виробника на внутрішній ринок та реалізація стратегії імпортозаміщення); стимулювання розвитку внутрішнього фондового ринку та вітчизняної банківської системи, ефективної системи клірингу та розрахунків; підтримка інноваційної моделі розвитку (активне використання іноземних сучасних технологій); реформування системи соціального захисту у напрямі диверсифікації джерел соціальних послуг. Доведено, що від рівня розвитку підприємств машинобудування, та, зокрема, підприємств електротехнічної промисловості, залежить ефективність функціонування і конкурентоспроможність всіх сфер економки України. Обґрунтовано, що виробництво електророзподільної та контрольної апаратури має значний потенціал розвитку, який реалізується шляхом застосування стратегії горизонтальної інтеграції. За результатами дослідження динаміки розвитку обсягу внутрішнього ринку електротехнічної продукції доведено необхідність удосконалення системи управління конкурентоспроможністю вітчизняних промислових підприємств. За підсумками дослідження визначені основні тенденції розвитку підприємств електротехнічного вітчизняного: доступ до мирового ринку компонентів, нарощування темпів впровадження цифрових технологій та розвиток альтернативної енергетики, автоматизація технологічних процесів та енергоефективність; прискорення технологічного відставання вітчизняних підприємств від конкурентів світового рівня та невідповідність продукції вимогам світового ринку; посилення конкуренції на внутрішньому ринку та активне засвоєння його іноземними компаніями: зростання обсягу внутрішнього ринку електротехнічних виробів зі стабільним зменшенням попиту на продукцію вітчизняних підприємств та зростанням попиту на імпортну продукцію; зниження технологічної глибини у виробничої діяльності вітчизняних підприємств та збільшення кількості підприємств зі збірки та випробувань електротехнічних виробів; управлінське відставання та нестачі (відтік) кваліфікованих кадрів. Визначені сучасні напрями удосконалення управління конкурентоспроможністю підприємств машинобудування на основі реформування та розвитку цільових систем менеджменту, які базуються на міжнародних стандартах, застосування моделей ділової досконалості, узгодженої ієрархічної взаємодії, що дозволить промисловим підприємствам оперативне реагувати на зміни у фінансово-економічній сфері в умовах високого рівня невизначеності ринкового середовища. Основою моделі ділової досконалості є наступні базові принципи досконалості менеджменту: орієнтованість на результат; концентрація зусиль на досягненні задоволеності споживача; лідерство та сталість мети, управління процесами та явищами; розвиток та залученість персоналу; постійне підвищення кваліфікації; іноваційність всіх сфер діяльності підприємства; розвиток партнерства; корпоративна соціальна відповідальність. Запропоновано провадження в управлінську практику промислового підприємства моделі узгодженої ієрархічної взаємодії, яка заснована на виборі алгоритму прийняття координуючих управлінських рішень керівниками вищого рівня при застосуванні управлінської інформації від менеджерів більш низького рівня, що є необхідним у результаті горизонтального та вертикального розподілу функцій з урахуванням відмінностей ресурсів, функціонального призначення структурних ланок, ціннісних орієнтацій керуючих рівней. В основі вибору координатором набору управлінських рішень знаходиться набору дій, який забезпечить реалізацію місії (стратегії, цілей) системи якнайкраще. На основі проведеного дослідження методичних підходів до оцінювання конкурентоспроможності підприємства визначено, що найкращим чином для отримання комплексного інтегрального показника конкурентоспроможності підприємства застосовані методи багатовимірного аналізу, що обумовлено їх відповідністю до дослідження великої кількості об'єктів, з великою кількістю ознак, які їх характеризують, та виявленням структури цих об'єктів і взаємозв'язків їх параметрів. Запропоновано науково-методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства на основі методу багатовимірного аналізу з використанням функції бажаності Е. Харрінгтона. В основі побудови узагальненої функції Харрінгтона лежить ідея перетворення натуральних значень окремих показників у безрозмірну шкалу бажаності, що дозволяє деякою мірою моделювати процес узгодженої поведінки окремих підсистем єдиного цілого, враховувати зв'язки та вплив між ними. У межах запропонованого методичного підходу сформовано та обґрунтовано систему із 38 кількісних та якісних показників, що характеризують 6 функціональних сфер діяльності промислового підприємства, а саме: (𝑓нтк) - науково-технічну; (𝑓втк) - виробничо технологічну; (𝑓к) - кадрову; (𝑓ек) - економічну; 𝑓𝑐𝑦𝑖 - управлінську; 𝑓𝑝𝑖 - конкурентоспроможність продукції. Вибір та обґрунтування показників для оцінки рівня конкурентоспроможності промислового підприємства зроблено з урахуванням особливостей функціонування промислового підприємства та завдань, що ставляться його системою управління конкурентоспроможності. При застосуванні запропонованого науково-методичного підходу до оцінки конкурентоспроможності підприємства на основі методу багатовимірного аналізу оцінювання рівня конкурентоспроможності підприємства здійснюється за такими послідовними етапами: визначення цілі оцінювання; вибір та узгодження переліку показників оцінювання за функціональними сферами діяльності підприємства; виокремлені граничні значення кожного показника за граничними значеннями функції бажаності; визначення значення приведеного показника (х) для граничних значень функції бажаності; визначення коефіцієнтів апроксимації та розрахунок значень апроксимації для кожного показника; визначення функції бажаності за функціональними сферами діяльності підприємства; розрахунок значення інтегральної оцінки конкурентоспроможності підприємства. Запропонований науково-методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності промислового підприємства на відміну від існуючих методів оцінки має ряд вагомих переваг: можливість здійснення порівняльної динамічної оцінки, що дозволяє відстежити зміну рівня конкурентоспроможності промислового підприємства; можливість комплексної оцінки рівня конкурентоспроможності промислового підприємства, що враховує вплив всієї сукупності факторів, що формують цей рівень; використання аналітичних залежностей для кожного з обраних показників функціональних сфер господарювання промислового підприємства знизити індивідуальний та колективний суб'єктивізм до об'єкта та предмета дослідження; застосування кількісних і якісних показників, за якими вся необхідна вихідна інформація може бути отримана з даних бухгалтерської та статистичної звітності підприємств, підвищує точність та оперативність розрахунків; застосування даного методу не передбачає наявність бази для порівняння (деякого еталона, ідеального стану); можливість використання кількісних і якісних показників різної розмірності, порядку та діапазону значень; реалізація алгоритму оцінювання конкурентоспроможності промислового підприємства з використанням функції Харінгтона може бути реалізована у Microsoft Excel. У третьому розділі дисертаційного дослідження запропоновано удосконалення системи стратегування управління конкурентоспроможністю промислового підприємства за такими програмно-цільовими блоками: управління кадрами та трудовою мотивацією; забезпечення інформаційно технологічними ресурсами; менеджмент якості продукції; джерела забезпечення інвестиційних ресурсів; менеджмент; забезпечення інноваційного розвитку; система фінансового менеджменту; забезпечення управління ризиками; управління логістикою та маркетингом. Наведена сукупність заходів удосконалення стратегування управління конкурентоспроможністю промислового підприємства є сукупністю комплексних заходів, які дозволяють: реорганізувати всю систему управління підприємством; створити у робітників всіх функційних підрозділах стійке прагнення до ефективної діяльності та участі у управлінні забезпеченням конкурентоспроможності підприємства; раціонально використовувати виробничі, організаційні, науково-технічні та інші ресурси підприємства; удосконалити систему управління конкурентоспроможністю підприємства та зміцнити його ринкові позиції в умовах невизначеності. Проведено впровадження науково-методичного підходу до оцінки конкурентоспроможності промислових підприємств з розрахунком інтегральних показників конкурентоспроможності підприємств електротехнічної промисловості на основі функції бажаності Харрінгтона. Обґрунтовано вплив на значення інтегрального показника конкурентоспроможності підсумкового значення функції бажаності за функціональною сферою господарювання підприємства - «система управління». Наведені результати апробації науково-методичного підходу до оцінки конкурентоспроможності промислових підприємств, які дають змогу визначити найбільш конкурентоспроможні підприємства: ТОВ «Високовольтний союз – РЗВА», ТОВ завод низьковольтної апаратури «Лідер електрик», ПРаТ «Плутон», які мають також високі значення показників конкурентоспроможності за функціональними сферами господарювання. Запропоновано науково-методичні рекомендації з удосконалення конкурентоспроможності машинобудівного підприємства на підставі використання інструментів ризик-менеджменту та науково-методичний підхід до оцінки фінансових ризиків при управлінні конкурентоспроможністю промислового підприємства на основі методу «матриці наслідків та ймовірностей». Розроблені рекомендації щодо інтегрованого управління ризиками. Виокремлено переваги розробки та впровадження на практиці елементів системи регулювання ризиків промислового підприємства: більш реалістичний фінансовий аналіз, о вводиться у зв’язку з тим, що невизначеність параметрів моделювання вже включена в аналіз і можна визначити вплив більш якісної інформації на фінальне бізнес рішення; прийняття рішень з урахуванням оцінки рисків, що пов’язане з тим, що стратегія впливає на характер ризиків, з іншого – ризики впливають на вибір стратегії розвитку організації; послідовний підхід до ризику у зв’язку з тим, що підприємства стикаються з широким спектром ризиків та інструментів для управління ними – від фінансових інструментів управління ризиками для курсів цінних паперів, цін на сировину, енергію тощо до страховки, а також стратегічних варіантів вибору, таких як диверсифікація; використання ризик менеджменту як стратегічного інструмента (систематично виділяючи ризик і керуючи ним, підприємство може отримати конкурентну перевагу, беручись за проекти, які конкуренти визнають надто ризиковими). Рекомендується на промислових підприємствах електротехнічної галузі використовувати інструменти управління ризиками у поєднанні з компенсаторними заходами, а саме: відмову від певних управлінських рішень, лімітування ризиків; диверсифікацію ризиків; прогнозування ризиків; створення резервів; страхування ризиків; аутсорсинг управління ризиками. Розвиток сучасного менеджменту показує, що застосування разових заходів, окремих від загальної стратегії розвитку підприємства та спрямованих на зниження ризиків, не забезпечує необхідної ефективності. Виокремлено основні ризики промислового підприємства електротехнічної галузі та запропоновано основні заходи, щодо їх попередження та компенсації: ризик не реалізації профільної технології підприємств; ризик недотримання вихідних матеріалів через зрив укладених договорів постачання; ризик неотримання зовнішніх інвестицій та кредитів; ризик не укладання договорів на реалізацію виробленої продукції (ризик не реалізації виробленої продукції); ризик нестачі та плинності кадрів; ризик неправильного прогнозування ситуації та отримання неправильних вихідних даних; ризик неотримання чи несвоєчасного отримання плати за реалізованою продукцію; ризик відмови покупця від отриманої продукції (повернення або отримання як товару нижчої якості); ризик зриву власних виробничих планів та інноваційних проектів. Запропоновано основні заходи попередження ризиків та їх компенсації відносно ризиків промислових підприємств, які виокремлені у дисертаційному дослідженні.
The dissertation is devoted to the development and scientific substantiation of theoretical and scientific-methodical approaches to the improvement of methodological support for managing the competitiveness of industrial enterprises of Ukraine in conditions of uncertainty. The object of research is the processes of formation and functioning of the mechanism of managing the competitiveness of industrial enterprises in conditions of uncertainty. The subject of the study is a set of theoretical, methodological and applied provisions for managing the competitiveness of industrial enterprises and strengthening integration processes in conditions of uncertainty. The fundamental provisions of the theory of competition and competitiveness, methodological developments and scientific works of leading scientists on the management of enterprise competitiveness, considering the uncertainty of the competitive environment, became the methodological and theoretical basis of the study. Four stages of formation and development of theoretical concepts of competitiveness and factors of competitiveness which were a subject of research in these periods are allocated. Stage I (XVII - XIX centuries) - the first attempts to understand the essence of competitiveness and some factors of competitiveness (theory of price competition): labor productivity, production at lower prices than competitors, prices, scale of production; Stage II (end of XIX century - first half of XX century) - generalization of ideas about competitiveness as a property of the subject of competition (theory of effective management) and isolation of factors of influence: effective use of means and factors of production, ability of management to adequately respond to external changes environment, predict changes in the environment and make the right management decisions, the ability of management staff to innovate, price and non price differentiation. Stage III (second half of XX century) - deepening knowledge of scientists on strategic tools of competitiveness management (theory of strategic competitiveness) and identification of strategic factors: the ability of management to make group decisions, ability to develop internal organizational and innovative potential, choosing the right strategy. ability to use valuable, exceptional and unique resources of the firm. Stage IV (end of XX century - present) - a systematic evolutionary-neo institutional approach to the study of competition and competitiveness (systemic interaction of enterprise and socio-economic environment) with the most important factors: management system of special knowledge and skills, ability to combine rivalry with cooperation, the ability of the enterprise to create and implement fundamentally new goods (services), the ability to create new markets, market niches based on the introduction of innovations. As a result of generalization of scientists' views on the social development of theories of competition and competitiveness, the modern vision of competition at the micro-, meso-levels as an evolutionary-neo-institutional process is characterized by features and differences from classical research concepts. In particular, the studied phenomena and processes in the socio-economic system are considered: according to the laws of evolution (formation, development, decline), ie the laws of self-organization of complex systems, the main object of study is the process of change. market. The ability of competition to ensure the survival and reproduction of firms most adapted to the evolution of the market environment is considered as a direction of analysis. The natural state of the market considers the long-term imbalance, which encourages companies to change their behavior and improve competitive strategies. Price and non-price methods of competition are complemented by the competition of routines in the enterprise, which provides additional opportunities for adaptive competitive strategy of rivals. The process of market change is considered non deterministic, ie accompanied by unpredictable results. Based on the analysis of modern scientific approaches to understanding the essence of content, properties of enterprise competitiveness (relativity, conditionality, dynamism, objectivity, objectivity, system, integrity, relevance, emergence) and features of this category (relationship of relative and absolute components of the category, interpenetration of internal and external components, the interaction of long-term and short-term aspects, the relationship of product characteristics and activities of the entity), clarified the concept of "enterprise competitiveness", which, in contrast to existing concepts emphasizes the following aspects of competitiveness in universal form; is defined as a competitive action to use the overall potential of the enterprise, which has an organizational nature, respectively, is determined by management factors; achieving sustainable competitive advantage is determined by the capabilities of the enterprise; the achievement of competitiveness is due to the level of development of organizational capabilities of the enterprise; integration and reconfiguration of potentials and capabilities to take advantage of the opportunities created by the changing environment. The author's definition of the concept of "enterprise competitiveness" considers the peculiarities of the modern vision of competition as an evolutionary neo-institutional process. The study of the main competitive advantages of enterprises of the leading countries of world competitiveness in accordance with their types of socio-economic development models (Central European, Southern European, Scandinavian, Japanese and Chinese types), allowed to determine the competitiveness of socio economic models. within which enterprises operate. The main determinants of competitive advantages of industrial enterprises of the leading countries of world competitiveness are determined. Switzerland: production of the highest level of quality; the highest level of product innovation and all components of the production process; systematic improvement of enterprise management; full coverage of the complex system of competitiveness management of all enterprise activities; the enterprise competitiveness management system is an element of the cluster competitiveness management system. Sweden: orientation of industrial production on the domestic and at the same time on the foreign market; production of mostly science-intensive products; high level of mechanization and automation; the highest level of scientific research; highly skilled workforce. The United States of America: stimulating innovation through the development of production and innovation capacity; state support for strategically important but not profitable enterprises; support of enterprises in foreign markets. Japan: R&D priority and, as a result, state-of-the-art technology; effective system of organization and motivation of work as a technology of human resources management; the advantage of the development of production potential. China: low production costs, efficient pricing policy; import of innovations and their rapid introduction into production; high share of financial and production participation of foreign enterprises; focus on the export-oriented nature of production. The general determinants of competitive advantages of industrial enterprises of the leading countries of world competitiveness are: institutional support of economic activity of national commodity producers; effective use of competitive advantages of all types with the allocation of the main role of organizational and personnel potential; innovation of all spheres of enterprise activity; coverage of a comprehensive management quality management system. The process of enterprise competitiveness management is studied: the essence of the basic concepts of the theory of competitiveness management; principles on which the process of managing the competitiveness of the enterprise is based; enterprise competitiveness management functions; structures of the competitiveness management mechanism. The necessity of calculating the factor of uncertainty in the management of competitiveness is determined, which is related to: the peculiarities of the development of the system, which is represented by a set of qualitative and quantitative characteristics; lack of knowledge about the state of the environment; competitiveness management is considered as a set of decision-making subsystems and the need to find a compromise between them; application. The component structure of formation of the mechanism of management of competitiveness of the industrial enterprise in the conditions of uncertainty is defined in work, with allocation of its basic elements which set of subjects, objects, the purpose, tasks, principles, functions, methods and management tools the process of managing the competitiveness of the enterprise ensures effective management decisions. This component structure is the theoretical basis for the formation of organizational and economic mechanism for managing the competitiveness of industrial enterprises, in which the list of elements and stages of management, set of methods and tools for its evaluation correlates with the goal and corresponds to the results of practical implementation. The second section examines the current state of development and the level of competitiveness of machine-building enterprises of Ukraine. The study found that in the process of adapting to changing financial and economic environment, the vast majority of machine-building enterprises had difficulties with technical and technological re-equipment, attracting additional investment and innovation resources, finding partners for stable cooperation in the global market, establishing relationships with new contractors and consumers. . The following directions of support of competitive positions of domestic machine-building enterprises are offered: reforming of system of management of economic processes, creation of non-aggressive system of interaction of business and trade unions; tax system reform; structural renewal and stimulation of the development of diversified, export oriented and high-tech industries; activation and protection of the domestic market (reorientation of the domestic producer to the domestic market and implementation of the import substitution strategy); stimulating the development of the domestic stock market and the domestic banking system, an effective clearing and settlement system; support of innovative model of development (active use of foreign modern technologies); reforming the social protection system in the direction of diversifying the sources of social services. It is proved that the efficiency of functioning and competitiveness of all spheres of Ukraine's economy depend on the level of development of machine-building enterprises, and, in particular, enterprises of electrical industry. It is substantiated that the production of electrical distribution and control equipment has significant development potential, which is realized through the application of horizontal integration strategy. According to the results of the study of the dynamics of the domestic market of electrical products, the need to improve the management system of competitiveness of domestic industrial enterprises is proved. According to the results of the study, the main trends in the development of domestic electrical engineering enterprises are identified: access to the global components market, increasing the pace of digital technology and development of alternative energy, automation of technological processes and energy efficiency; acceleration of technological lag of domestic enterprises from world-class competitors and non-compliance of products with the requirements of the world market; strengthening competition in the domestic market and active assimilation by foreign companies: growth of the domestic market of electrical products with a steady decrease in demand for products of domestic enterprises and growth in demand for imported products; reducing the technological depth in the production activities of domestic enterprises and increasing the number of enterprises for the assembly and testing of electrical products; managerial lag and shortage (outflow) of qualified personnel. Modern directions of improving the competitiveness management of machine building enterprises on the basis of reforming and developing targeted management systems based on international standards, application of business excellence models, coordinated hierarchical interaction, which will allow industrial enterprises to respond to changes in financial and economic spheres. market environment. The basis of the model of business excellence are the following basic principles of management excellence: result-oriented; concentration of efforts on achievement of satisfaction of the consumer; leadership and goal sustainability, management of processes and phenomena; staff development and involvement; continuous professional development; innovation of all spheres of enterprise activity; partnership development; corporate social responsibility. It is proposed to implement in the management practice of industrial enterprises a model of coordinated hierarchical interaction, which is based on the choice of algorithm for coordinating management decisions by senior managers using management information from lower level managers, which is necessary as a result of horizontal and vertical distribution of functions. appointment of structural units, value orientations of management levels. The choice of the coordinator of the set of management decisions is based on a set of actions that will ensure the implementation of the mission (strategy, goals) of the system in the best possible way. Based on the study of methodological approaches to assessing the competitiveness of the enterprise, it is determined that the best way to obtain a comprehensive integrated indicator of the competitiveness of the enterprise used multidimensional analysis, due to their compliance with the study of a large number of objects. the structure of these objects and the relationships of their parameters. The proposed scientific and methodological approach to assessing the competitiveness of industrial enterprises in contrast to existing assessment methods has a number of important advantages: the ability to carry out comparative dynamic assessment, which allows you to track changes in the level of competitiveness of industrial enterprises; the possibility of a comprehensive assessment of the level of competitiveness of an industrial enterprise, taking into account the impact of the whole set of factors that shape this level; use of analytical dependences for each of the selected indicators of functional areas of the industrial enterprise to reduce individual and collective subjectivity to the object and subject of research; the use of quantitative and qualitative indicators, according to which all the necessary source information can be obtained from the accounting and statistical reporting of enterprises, increases the accuracy and efficiency of calculations; the use of this method does not imply the basis for comparison (some standard, ideal state); the possibility of using quantitative and qualitative indicators of different dimensions, order and range of values; implementation of the algorithm for assessing the competitiveness of an industrial enterprise using the Harrington function can be implemented in Microsoft Excel. In the third section of the dissertation research it is proposed to improve the system of strategizing the competitiveness management of an industrial enterprise for the following program-target blocks: personnel management and work motivation; provision of information and technological resources; product quality management; sources of investment resources; management; ensuring innovative development; financial management system; ensuring risk management; logistics and marketing management. The set of measures to improve the strategy of managing the competitiveness of an industrial enterprise is a set of comprehensive measures that allow: to reorganize the entire enterprise management system; to create in workers of all functional divisions steady aspiration to effective activity and participation in management of maintenance of competitiveness of the enterprise; rational use of production, organizational, scientific, technical and other resources of the enterprise; to improve the system of enterprise competitiveness management and strengthen its market position in conditions of uncertainty. The introduction of a scientific and methodological approach to assessing the competitiveness of industrial enterprises with the calculation of integrated indicators of competitiveness of enterprises in the electrical industry based on the Harrington desirability function. The influence on the value of the integrated indicator of competitiveness of the final value of the desirability function in the functional sphere of enterprise management - "management system" is substantiated. The results of approbation of scientific and methodological approach to assessing the competitiveness of industrial enterprises, which allow to identify the most competitive enterprises: Rivne Plant of High-Voltage Equipment, LVEP "Lider Elektrik", PLUTON PrJSC, which also have high competitiveness. by functional areas of management. Scientific and methodological recommendations for improving the competitiveness of machine-building enterprises based on the use of risk management tools and scientific and methodological approach to assessing financial risks in managing the competitiveness of industrial enterprises based on the method of "matrix of consequences and probabilities". Recommendations for integrated risk management have been developed. The advantages of developing and implementing elements of the industrial enterprise risk management system are highlighted: more realistic financial analysis is introduced due to the fact that the uncertainty of modeling parameters is already included in the analysis and can determine the impact of better information on the final business decision; decision-making based on risk assessment, which is due to the fact that the strategy affects the nature of risks, on the other - the risks affect the choice of development strategy of the organization; Consistent approach to risk due to the fact that companies face a wide range of risks and tools to manage them - from financial risk management tools for securities prices, prices for raw materials, energy, etc. to insurance, as well as strategic choices such as as diversification; use of risk management as a strategic tool (systematically identifying and managing risk, the company can gain a competitive advantage by undertaking projects that competitors consider too risky). It is recommended to use risk management tools in combination with compensatory measures at industrial enterprises of the electrical engineering industry, namely: refusal of certain management decisions, risk limitation; risk diversification; risk forecasting; creation of reserves; risk insurance; risk management outsourcing. The development of modern management shows that the use of one-time measures, separate from the general strategy of enterprise development and aimed at reducing risks, does not provide the necessary efficiency. The main risks of an industrial enterprise of the electrical industry are identified and the main measures for their prevention and compensation are proposed: the risk of failure to implement the profile technology of enterprises; the risk of non compliance with raw materials due to failure of supply contracts; risk of non-receipt of foreign investments and loans; the risk of not concluding contracts for the sale of manufactured products (risk of non-sale of manufactured products); risk of staff shortages and turnover; the risk of incorrect forecasting of the situation and obtaining incorrect initial data; risk of non-receipt or late payment for sold products; the risk of the buyer's refusal of the received products (return or receipt as lower quality goods); risk of failure of own production plans and innovative projects. The main measures of risk prevention and compensation against the risks of industrial enterprises are proposed, which are highlighted in the dissertation research.

У роботі розглянуто теоретичні аспекти кредитного портфелю банку. Проаналізовано та описано активи, пасиви, їх структуру та темп росту, а також фінансові результати АТ "ПУМБ" та їх динаміку протягом останніх трьох років. Запропоновано напрями удосконалення системи управління кредитним портфелем банку.
Dірlomа thеsіs сonsіdеrs thе thеorеtісаl аsресts of thе bаnk's loаn рortfolіo. Аnаlyzеd аnd dеsсrіbеd, аs wеll аs thе fіnаnсіаl rеsults of РJSС "FUІB" аnd thеіr dynаmісs durіng thе lаst thrее yеаrs. Thе suggеstеd of іmрrovеmеnt of thе bаnk 's loаn рortfolіo mаnаgеmеnt systеm аrе dеsсrіbеd.

ОЗНАЙОМИТИСЬ З ПОВНИМ ТЕКСТОМ ДИСЕРТАЦІЇ МОЖЛИВО В ЕЛЕКТРОННІЙ ЧИТАЛЬНІЙ ЗАЛІ БІБЛІОТЕКИ
Дисертація присвячена поглибленню теоретичних і методичних засад та формуванню практичних рекомендацій щодо удосконалення управління структурою капіталу підприємства в умовах невизначеності і ризику. Узагальнено теоретичні положення щодо сутності капіталу й обґрунтовано наукові підходи до управління структурою капіталу підприємства. Досліджено методичні засади оцінювання вартості і структури капіталу підприємства. Виявлено вплив факторів невизначеності і ризиків на управління структурою капіталу підприємства. Проаналізовано вплив процесів деіндустріалізації на управління структурою капіталу підприємств машинобудування України і здійснено комплексну оцінку їхнього фінансового стану. Сформульовано науково-методичні підходи до оптимізації структури капіталу підприємства. Обґрунтовано стратегічні орієнтири забезпечення ефективності системи управління структурою капіталу підприємства. Розроблено науково-методичні підходи до оцінювання впливу чинників на структуру капіталу підприємства. Запропоновано науково-методичні рекомендації до удосконалення системи управління структурою капіталу підприємства в умовах невизначеності і ризику.
Диссертация посвящена углублению теоретических и методических основ и формированию практических рекомендаций по совершенствованию управления структурой капитала предприятия в условиях неопределенности и риска. Обобщены теоретические положения о сущности капитала и обоснованы научные подходы к управлению структурой капитала предприятия. Исследованы методические основы оценки стоимости и структуры капитала предприятия. Выявлено влияние факторов неопределенности и рисков на управление структурой капитала предприятия. Проанализировано влияние процессов деиндустриализации на управление структурой капитала предприятий машиностроения Украины и осуществлена комплексная оценка их финансового состояния. Сформулированы научно-методические подходы к оптимизации структуры капитала предприятия. Обоснованы стратегические ориентиры обеспечения эффективности системы управления структурой капитала предприятия. Разработаны научно-методические подходы к оценке влияния факторов на структуру капитала предприятия. Предложены научно- методические рекомендации по совершенствованию системы управления структурой капитала предприятия в условиях неопределенности и риска
The thesis is devoted to the deepening of theoretical and methodological foundations and the formation of practical recommendations for improving the management of the capital structure of an enterprise in conditions of risk and uncertainty of the economic environment. Generalization of theoretical provisions of financial science stipulated the possibility to deepen understanding of the economic nature of the enterprise capital and as well as to expand the conceptual apparatus of the research. The research has proposed to consider capital as an object of financial management, which is presented in the form of own and borrowed funds of financing of activity of the enterprise integrated into production as well as characterized by continuous movement and ability to generate income. The study of the theoretical and methodological foundations of enterprise capital management allowed to substantiate the scientific approach to managing the capital structure, which allows to identify possible violations in the use of capital and introduce appropriate mechanisms for overcoming negative trends.

Дисертаційна робота присвячена розв’язанню наукової проблеми, що полягає в удосконаленні теоретичних засад та науково-методичних підходів до стратегічного управління фінансів банку в умовах невизначеності. У роботі здійснено грунтовний аналіз понятійно-категоріального апарату стратегічного управління фінансами банку, у результаті чого запропоновано розглядати фінанси банку як сукупність зовнішніх та внутрішніх економічних відносин з приводу формування, розподілу та використання фінансових ресурсів банку, що, як очікується, приведуть до збільшення економічних вигід у майбутньому. На цій основі визначено, що об’єктами управління фінансами банку є відносини, що виникають у процедурі організації бізнес-процесів та операцій, формують та розподіляють фінансові ресурси, регулюють фінансові ризики та ліквідність, визначають фінансові результати, прибутковість та ефективність діяльності банку, тобто управління фінансами охоплює всю сукупність форм та методів організації фінансових відносин в банку. Обґрунтовано, що стратегічне управління фінансами банків здійснюється в умовах невизначеності, пов’язаній як з об’єктивними, так і суб’єктивними аспектами. Встановлено, що невизначеність, пов’язана з об’єктивними аспектами, зумовлена впливом факторів мікрорівня (невизначеність в економічних відносинах у сфері фінансів банку), макрорівня (невизначеність політичного, макроекономічного, соціального та технологічного характерів) та мегарівнів (невизначеність, спричинена геополітичними кризами, змінами монетарного та банківського регулювання, економічними процесами у світовій економічній та фінансовій системах, турбулентністю на світовому фінансовому ринку тощо). Доведено, що невизначеності внутрішнього походження мають суб’єктивний характер, є наслідком ефективності внутрішньобанківських аспектів управління і включають: невизначеність цільового блоку (невизначеність цілей, невизначеність критеріїв), невизначеність прийняття рішення (структурна невизначеність, невизначеність вибору, невизначеність наслідків прийнятих рішень). З’ясовано, що основу стратегічного управління фінансами банків в умовах невизначеності формує управління величиною (обсягами), збалансованістю та стабільністю фінансових ресурсів, а ефективність цього управління має розглядатись як цільова оптимізована величина параметрів прибутковості при обмеженні рівня фінансових ризиків та забезпеченні необхідного рівня ліквідності. При цьому між результативними показниками управління є тісний взаємозв’язок, оскільки ліквідність визначається якістю та стабільністю активів та пасивів, які, своєю чергою, генерують ризики, що, за умови значного їх підвищення, можуть негативно вплинути на ліквідність. У роботі розроблено науково-методичний підхід до визначення впливу індикаторів невизначеності на фундаментальні показники функціонування банків, що передбачає комплексне використання статистичних тестів, властивостей закону нормального розподілу та множинного регресійного аналізу. На основі його застосування емпірично встановлено, що такі індикатори рівня невизначеності, як загальний індекс невизначеності та індекс геополітичної невизначеності в Україні здійснюють статистично значущий вплив (з різними рівнями значущості) на фундаментальні показники діяльності банків (достатність капіталу, ефективність, зміни активів та пасивів). Розроблений підхід значно розширює аналітичний потенціал щодо оцінки функціонування банків в умовах невизначеності операційного середовища. Стратегічне управління фінансами банку запропоновано трактувати як динамічно-адаптивну систему, взаємозв’язки та взаємодія субсистем якої забезпечують цілеспрямований багаторівневий вплив на процес формування та подальшого регулювання параметрів об’єктів управління для досягнення поставлених цілей у межах заданих величин ризиків з урахуванням впливу недетермінованого середовища. Визначено, що за компонентним складом система стратегічного управління фінансами банку являє ієрархічну сукупність цільової, функціональної, організаційно-структурної субсистем, а також способів їх взаємодії, інтеграції та дезінтеграції на основі сукупності принципів, що забезпечують досягнення стратегій та цілей управління у межах заданих величин ризиків, з урахуванням впливу недетермінованого середовища. У роботі доведено, що з огляду на особливості впливу невизначеності, стратегічне управління фінансами банку має реалізуватись на основі динамічно-адаптивної моделі, що передбачає класичний склад компонентів відповідно до системного підходу та послідовності реалізації відповідно до процесного підходу, однак кожна його функція, метод та інструмент набувають специфічного наповнення для досягнення поставлених цілей та реалізуються через функціонально-адаптивне планування, функціонально-адаптивне діагностування та функціонально-адаптивний аналіз й моніторинг. Для зниження невизначеності цільового блоку в аспектах невизначеності цілей управління та критеріїв їх досягнення, в роботі сформований комплекс заходів щодо вдосконалення методичного забезпечення стратегічного планування фінансів банку. Удосконалено та запропоновано до практичного використання науково-методичний підхід до стратегічного сценарного планування фінансів банку, який на відміну від наявних враховує не лише наявність основних компонентів, а й включає процедури сценарного аналізу та розробки сценаріїв. Його запровадження в діяльність банків України дозволяє зменшити рівень негативного впливу невизначеності та підвищить їх адаптованість до недетермінованих умов операційного середовища. У роботі розроблено науково-методичний підхід до аналізу якості стратегічних фінансових планів банку. Аналіз якості стратегічних фінансових планів банку запропоновано визначати як систему комплексного вивчення та аналізу якості їх розробки та реалізації, результатом чого є формалізована та неформалізована оцінка того, в якій мірі банк протягом планового періоду буде здатним досягти визначених цільових таргетів. Відповідно до цього, може бути визначено необхідність внесення змін або коригування цільових параметрів стратегічних фінансових планів банку. Система комплексного вивчення та аналізу якості розробки та реалізації стратегічних фінансових планів банку має включати: визначення мети та завдань проведення оцінки якості на кожному етапі; сукупність кількісних та якісних показників оцінки впливу факторів на якість стратегічних фінансових планів банку; інструментарій та методи їх оцінювання, що дають змогу їх дослідити; технологію інтерпретації отриманих за результатами оцінювання даних та механізми вжиття необхідних управлінських рішень, що дозволять підвищити якість стратегічного фінансового планування в банку. У роботі досліджено та удосконалено методичний інструментарій моделювання та прогнозування прибутковості як цільової стратегії стратегічного управління фінансами банку для забезпечення його життєздатності. Він полягає у комплексному та багатоетапному аналізі з використанням статистичних тестів та формування на цій основі мультирегресійних рівнянь з необхідними показниками статистичної значущості, що базуються на врахуванні внутрішніх факторів впливу на фінансові результати банків та є аналітичною основою при трансформації стратегічного управління фінансами банку в умовах невизначеності. Запропонований науково-методичний підхід дає змогу зробити прогнозні висновки щодо зміни рівня прибутковості, виявити слабкі місця, в тому числі шляхом порівняння з "peer-group" визначених банком напрямів розміщення коштів та джерел фінансування. Це сформує аналітичне підгрунтя для розробки комплексу рекомендацій щодо підвищення ефективності стратегічного управління фінансами банку в умовах невизначеності, зокрема на основі коригування стратегії, бізнес-моделі та бізнес-плану. Результати статистичних тестів та мультирегресійного аналізу за сформованою вибіркою банків України дозволили зробити висновок про негативний вплив невизначеності на рівень їх життєздатності через постійне зниження показників їх прибутковості внаслідок вищих темпів приросту витрат порівняно з доходами. Для банків з консервативнішими бізнес-моделями зниження життєздатності буде незначним. З огляду на ідентифікацію негативних тенденцій, що відбивають ранні, початкові ознаки появи загрози зниження рівня життєздатності банків, суб’єкти стратегічного управління фінансами банку мають запровадити відповідні превентивні управлінські впливи, що мають адаптувати діяльність банку до функціонування в умовах зростання рівня невизначеності. У роботі розроблено методичний підхід до формування оптимально-збалансованої структури активів та пасивів банку на основі їх оптимізації з використанням нелінійного зменшеного градієнта GRG. Він передбачає послідовну реалізацію наступних етапів: формування інформаційного забезпечення; розрахунок періоду формування оптимально-збалансованої структури активів та пасивів (горизонту моделювання); математичний опис цільової функції та умов-обмежень; визначення верхніх та нижніх меж змін залишків за активами та пасивами; перевірку інформаційного забезпечення та математичної моделі; розрахунок оптимально-збалансованої структури активів та пасивів на основі застосування нелінійного алгоритму зменшеного градієнта GRG; аналіз результатів оптимізації на основі аналізу чутливості та забезпечення підтримання оптимально-збалансованої структури активів та пасивів банку. Результатом розрахунку є оптимально-збалансована структура активів та пасивів у межах індивідуально визначеного горизонту планування. Запропонований підхід інтегрує можливості математичного апарату опису економічних процесів з принципами стратегічного управління фінансами банку та вимогами НБУ щодо забезпечення стійкості та життєздатності бізнес-моделі. Його принциповою особливістю є здатність до модифікації в частині набору функціональних обмежень залежно від індивідуальних особливостей діяльності конкретного банку, а також здатність адаптації до реальних можливостей банку в частині меж змін сумарних залишків груп активів та пасивів. За результатами апробації на основі даних АТ "Райффайзен Банк Аваль" емпірично доведено, що банку для підвищення ефективності, більшого рівня фінансової стійкості, включаючи капіталізацію та ліквідність, необхідно переглянути структуру активів та зобов’язань з переорієнтацією на роботу з фізичними особами. У довгостроковій перспективі це виявляється кращою стратегією як у нормальних умовах функціонування, так і з точки зору протистояння умовам невизначеності та нестабільності. За умови змін у монетарній політиці НБУ щодо розміру облікової ставки банк отримає більше переваг при її збільшенні через подальше зростання рівня фінансових результатів та показника ROA. Основні положення дисертації приведено до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій, що можна застосовувати банківськими установами в процесі прийняття управлінських рішень щодо формування та використання фінансових ресурсів банку в умовах невизначеності.
The dissertation is devoted to solving a scientific problem, which is to improve the theoretical foundations and scientific and methodological approaches to the strategic management of bank finances in conditions of uncertainty. The dissertation provides a thorough analysis of the bank's conceptual and categorical apparatus of strategic financial management. As a result, it is proposed to consider the bank's finances as a set of external and internal economic relations regarding the formation, distribution, and use of the bank's financial resources, which is expected to increase economic benefits in the future. On this basis, it is determined that the objects of financial management of the bank are the relationships that arise in the organization of business processes and operations, form and allocate financial resources, regulate financial risks and liquidity, determine financial results, profitability, and efficiency of the bank. Bank finance management covers the entire set of forms and methods of organizing economic relations in the bank. It is substantiated that banks' strategic management is carried out in conditions of uncertainty related to both objective and subjective aspects. It is established that the uncertainty is related to the objective aspects. They are due to the influence of micro-level factors (uncertainty in economic relations in the field of bank finance), macro-level (uncertainty of political, macroeconomic, social, and technological nature) and mega-levels (uncertainty caused by geopolitical crises, changes in monetary and banking regulation, economic processes in the global economic and financial systems, turbulence in the global financial market, etc.). It is proved that uncertainties of internal origin are subjective. They are a consequence of the effectiveness of internal banking aspects of management. They include uncertainty of the goal setting (uncertainty of goals, the uncertainty of criteria), the uncertainty of decision-making (structural uncertainty, uncertainty of choice, uncertainty of consequences). It was found that the basis of strategic management of bank finances in conditions of uncertainty is the management of size (volume), balance and stability of financial resources. The effectiveness of strategic management of banks should be considered a target optimized value of profitability parameters while limiting financial risks and providing the required level of liquidity. At the same time, there is a close relationship between key performance indicators, as liquidity is determined by the quality and stability of assets and liabilities, which, in turn, generate risks that, if significantly increased, can adversely affect liquidity. The dissertation develops a scientific and methodological approach to determining the impact of uncertainty indicators on the fundamental performance of banks. It involves the integrated use of statistical tests, properties of the law of normal distribution, and multiple regression analysis. Based on its application, it is empirically established that such indicators of uncertainty as to the World Uncertainty Index in Ukraine and the Geopolitical Risk Index in Ukraine have a statistically significant impact (with different levels of significance) on the fundamental performance of banks (capital adequacy, efficiency, assets and liabilities). The developed approach significantly expands the analytical potential for assessing the functioning of banks in conditions of uncertainty of the operating environment. The bank's strategic financial management is proposed to be interpreted as a dynamic-adaptive system, interconnections and interaction of subsystems provide purposeful multilevel influence on the formation and further regulation of parameters of management objects to achieve goals within the given values of risks account the indeterminate environment. It is determined that the component composition of the strategic financial management system of the bank is a hierarchical set of target, functional, organizational and structural subsystems, as well as ways of their interaction, integration and disintegration based on a set of principles to achieve management goals within specified risk values, taking into account exposure to the nondeterministic environment. The dissertation proves that given the peculiarities of the impact of uncertainty, strategic financial management of the bank should be implemented based on the dynamic-adaptive model, which provides a classic composition of components according to the system approach and implementation sequence according to the process approach. Still, each of its functions, methods, and tools acquire specific content to achieve the goals and are implemented through functional-adaptive planning, functional-adaptive diagnosis, and functional-adaptive analysis and monitoring. To reduce the uncertainty of management objectives and criteria for their achievement, the work formed a set of measures to improve the methodological support of strategic planning of bank finances. The scientific and methodological approach to the strategic scenario planning of the bank's finances has been improved and proposed for practical use. Its introduction in the activity of Ukrainian banks allows reducing the level of the negative impact of uncertainty and increasing their adaptability to non-deterministic conditions of the operating environment. The dissertation develops a scientific and methodological approach to analyzing the quality of the bank's strategic financial plans. The analysis of the quality of the bank's strategic financial plans is proposed to be defined as a system of comprehensive study and research of the quality of their development and implementation, resulting in a formalized and informal assessment of the extent to which the bank will be able to achieve specific targets. Accordingly, it may be necessary to amend or adjust the target parameters of the bank's strategic financial plans. The system of comprehensive study and analysis of the quality of development and implementation of strategic financial plans of the bank should include: defining the purpose and objectives of quality assessment at each stage; a set of quantitative and qualitative indicators for assessing the impact of factors on the quality of the bank's strategic financial plans; tools and methods of their evaluation, which allow to investigate them; technology of interpretation of the data obtained as a result of assessment and mechanisms for making the necessary management decisions that will improve the quality of strategic financial planning in the bank. The methodological tools of modeling and forecasting profitability as a targeted strategy of strategic financial management of the bank to ensure its viability are studied and improved in the work. It consists of a comprehensive and multi-stage analysis using statistical tests and the formation on this basis of multi-regression equations with the necessary indicators of statistical significance, based on internal factors influencing banks' financial results and is an analytical basis for transforming strategic financial management of the bank in uncertainty. The proposed scientific and methodological approach allows making predictive conclusions about changes in profitability and identifying weaknesses, including by comparing with the "peer-group" identified by the bank areas of placement of funds and sources of funding. It will form an analytical basis for developing a set of recommendations for improving the effectiveness of strategic management of the bank's finances in conditions of uncertainty, mainly through the adjustment of strategy, business model, and business plan. The results of statistical tests and multi-regression analysis of the sample of Ukrainian banks allowed us to conclude that uncertainty hurts their viability due to the constant decline in their profitability due to higher growth rates of costs compared to income. For banks with more conservative business models, the decrease in viability will be insignificant. Given the identification of negative trends that reflect the early, initial signs of the threat of declining viability of banks, the bank's strategic financial management should introduce appropriate preventive management influences to adapt the bank to operate in conditions of growing uncertainty. The systematic approach to forming an optimally balanced structure of assets and liabilities of the bank based on their optimization using nonlinear reduced gradient GRG is developed in work. It provides for the consistent implementation of the following stages: the formation of information support; calculation of the period of construction of the optimally balanced structure of assets and liabilities (modeling horizon); mathematical description of the objective function and conditions-constraints; determination of upper and lower limits of changes in balances on assets and liabilities; verification of information support and mathematical model; calculation of the optimally balanced structure of assets and liabilities based on the use of nonlinear algorithm of reduced GRG gradient; analysis of optimization results based on sensitivity analysis and ensuring the maintenance of an optimally balanced structure of the bank's assets and liabilities. The calculation result is an optimally balanced structure of assets and liabilities within an individually defined planning horizon. The proposed approach integrates the capabilities of the mathematical apparatus of the description of economic processes with the principles of strategic management of bank finances and the requirements of the NBU to ensure the stability and viability of the business model. Its main feature is the ability to modify the set of functional constraints depending on the individual characteristics of a particular bank and the ability to adapt to the real capabilities of the bank in terms of changes in the total balances of groups of assets and liabilities. Based on the results of approbation based on the data of Raiffeisen Bank Aval JSC, it is empirically proved that the bank needs to reconsider the structure of assets and liabilities with reorientation to work with individuals to increase efficiency, the greater level of financial stability, including capitalization and liquidity. In the end, this is a better strategy both under normal operating conditions and in terms of confronting conditions of uncertainty and instability. Subject to changes in the monetary policy of the NBU regarding the size of the discount rate, the bank will receive more benefits when it increases due to a further increase in the level of efficiency and ROA. The main provisions of the dissertation are reduced to the level of methodological developments and practical recommendations that can be applied by banking institutions in the process of making management decisions on the formation and use of financial resources of the bank in conditions of uncertainty.

В першому розділі визначено сутність, мету та завдання фінансового прогнозування на підприємстві; досліджено принципи, функції та напрями фінансового прогнозування на підприємстві. У другому розділі досліджено методику фінансового прогнозування на підприємстві та розглянуті показники, які використовуються для прогнозування фінансових показників підприємства. У третьому розділі надано рекомендації щодо напрямків удосконалення фінансового прогнозування.
В первой главе определены сущность, цель и задачи финансового прогнозирования на предприятии; исследованы принципы, функции и направления финансового прогнозирования на предприятии. Во втором разделе исследована методика финансового прогнозирования на предприятии и рассмотрены показатели, которые используются для прогнозирования финансовых показателей предприятия. В третьем разделе даны рекомендации по направлениям усовершенствования финансового прогнозирования.
The first section defines the essence, purpose and objectives of financial forecasting in the enterprise; the principles, functions and directions of financial forecasting at the enterprise are investigated. The second section examines the method of financial forecasting at the enterprise and considers the indicators used to forecast the financial performance of the enterprise. The third section provides recommendations on how to improve financial forecasting.

У монографії досліджені теоретичні та практичні аспекти забезпечення національної стійкості в умовах мінливості й невизначеності безпекого середовища. Запропоновано міждисциплінарну теоретичну основу для розроблення практичних механізмів забезпечення національної стійкості, встановлено закономірності формування системи забезпечення національної стійкості та її взаємодії із системою забезпечення національної безпеки, визначені особливості адаптивного управління національною стійкістю в умовах мінливого безпекового середовища. Здійснено аналіз у світі практик забезпечення національної стійкості, що існують у світі, з точки зору можливості їх імплементації в Україні. Розроблені рекомендації щодо концептуальних засад та моделі забезпечення національної стійкості в Україні, формування й реалізації комплексної державної політики у сфері національної безпеки та стійкості, удосконалення законодавства Україні у відповідній сфері тощо. Для експертів, науковців, фахівців у галузі національної безпеки, суб’єктів владних повноважень, представників громадських організацій та окремих громадян, усіх, хто цікавиться проблемами забезпечення національної стійкості. Видання також може стати в пригоді під час розроблення та ухвалення нормативно-правових актів, що регулюватимуть правовідносини в цій сфері.

У монографії висвітлено теоретико-методологічні підходи до вирішення актуальних проблем інвестиційно-інноваційного забезпечення промисловості України в умовах Четвертої промислової революції. Досліджено етапи промислового розвитку та узагальнено тенденції технологічно-промислового еволюціонування. З’ясовано змістовно-типологічні характеристики інвестиційно-інноваційного забезпечення промисловості. Обгрунтовано необхідність формування та впровадження механізму інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку промисловості. Розроблено концептуальні та методологічні засади інвестиційно-інноваційного забезпечення промисловості України на засадах «Індустрії 4.0». Обґрунтувано шляхи удосконалення державної промислової політики як інституційного базису інвестиційно-інноваційного забезпечення промисловості країни. Розроблено комплекс державних цільових програм розвитку промисловості України на засадах «Індустрії 4.0». Монографія розрахована на широке коло працівників органів державного управління, науковців, фахівців у сфері промислового розвитку, викладачів, аспірантів та студентів закладів вищої освіти.

У збірнику представлено тези наукових докладів Х Міжнародної науково-практичної конференції «Соціально-економічні та енергетичні проблеми розвитку країн»: Матеріали Х Міжнародної науково-практичної конференції (м. Дніпро, 29-30 березня 2022р.). На конференції розглянуті проблеми ефективного управління економічними системами, запровадження нових бізнес-стратегій та роль інформаційних технологій у сфері економіки. Особиста увага приділена аспектам альтернативної енергетики в Україні та підвищенню ефективності відновлювальних джерел енергії. Проаналізовано вплив пандемії COVID-19 на економіку України. Матеріал супроводжується необхідними статистичними аналітичними даними, ілюстраціями. Даний збірник доповідей має науково-практичне значення й розраховано на магістрів, аспірантів економічних, технічних спеціальностей, викладачів, наукових працівників та менеджерів, які займаються дослідженнями проблем розвитку статистики, обліку, оподатування та аудиту в умовах глобалізації й енергозбереження в Україні та світі.

Доведено, що забезпечення фінансової грамотності населення є досить актуальним завданням в Україні, що пояснюється: інверсійністстю економічної трансформації (протилежністю переходів від загального одержавлення власності до розвитку різноманіття її форм, від державної монополії до включення конкурентних принципів, від директивно-планових цін до вільного ціноутворення і т. ін.) та поширенням глобалізації як складного, багатогранного процесу, який охоплює усі боки суспільного розвитку і втілюється у зростаючій взаємозалежності країн світу в результаті формування єдиного всесвітнього господарського організму. Визначено, що у процесі розгортання фінансової глобалізації посилюються ознаки фінансової нестабільності: зміна валютних режимів; зростання обсягів міжнародних потоків капіталу, обсягів ризикових операцій, збільшення швидкості поширення інформації; якісні зміни у структурі міжнародних потоків капіталу, що спричинили мобільність капіталів; приналежність суб’єктів фінансового ринку до різних національних економічних систем, що збільшує рівень ризику фінансових операцій та зумовлює зростання нестабільності глобального фінансового простору. Доведено посилення ролі фінансового консалтингу в контексті розвитку ринку фінансових послуг та уточнено, що під фінансовим консалтингом розуміють комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності фінансового управління та вирішення таких основних завдань: формування фінансової політики; проведення фінансової експертизи; пошук джерел фінансових ресурсів; аналіз і підвищення поточної фінансової ефективності діяльності суб’єктів господарювання; зміцнення фінансового становища, досягнення фінансової стійкості і незалежності суб’єктів господарювання; оптимізація управління капіталом організації; оптимізація фінансових відносин з клієнтами і кредиторами, з господарюючими суб’єктами, державними органами; оптимізація управління податками, бухгалтерського та управлінського обліку; упровадження передових методів фінансового менеджменту в умовах невизначеності та ризиків.

Значення і роль банківської системи визначаються насамперед принциповими змінами в національній економіці. Політика НБУ спрямована на досягнення встановленого рівня інфляції, підтримку стійкості національної валюти і посилення стабільності банківської системи. Цілями грошово-кредитної політики є досягнення макроекономічної стабілізації, дотримання передбачених темпів інфляції, забезпечення стабільності курсу національної валюти, досягнення врівноваженого платіжного балансу, створення умов для позитивних структурних зрушень, подолання кризових явищ в економіці в умовах сталого розвитку. Забезпечити стабільність національної валюти можна лише за умови стійкості функціонування банківської системи. Найважливіше завдання банківського менеджменту полягає у тому, щоб у межах виробничо-господарської цільової системи знайти оптимальне співвідношення між прибутком, ризиком і ліквідністю. Для успішного функціонування банку і забезпечення його стійкості в умовах глобалізації важливим є розроблення відповідної стратегії управління ризиком. Мета процесу управління ризиками полягає в обмеженні чи мінімізації рівня ризику.

Дослідження присвячено теоретико-методологічному аспекту щодо забезпечення фінансової спроможності та потенціалу держави, регіонів, об’єднаних територіальних громад в умовах децентралізації влади. Зазначено, що упровадження децентралізації як інструменту державної регіональної політики має на меті змінити систему управління громадами та систему адміністративно-територіального устрою країни, а також досягти покращення становища громадян незалежно від місця їх проживання. Проголошена спрямованість такого інструменту на вирішення питань регіонального та місцевого розвитку означає, що в суспільстві існують очікування відповідних ефектів уже в короткостроковій перспективі: децентралізація на користь громад змінює розподіл повноважень, запроваджує механізми акумулювання бюджетних ресурсів; громади мають більше можливостей реалізовувати власні стратегії розвитку, спираючись на організаційний та матеріально-фінансовий потенціал.

В останні 10–15 років досягнення в галузі вивчення складних систем різної природи – технічних, економічних, соціальних, біологічних тощо – мають завдячувати міждисциплінарним наукам, котрими є синергетика і теорія складних мереж (complex networks). У роботі розглянуто особливості адаптації концепції складності в управлінні соціально-економічними системами. Показано, що парадигма складності є логічним підґрунтям побудови прогностичних моделей поведінки фінансових систем в умовах волатильної динаміки світової економіки. Широкий спектр мір складності використано для аналізу порівняльної динаміки складності систем в умовах фінансової кризи. Вказані міри можуть бути розраховані як для вихідного сигналу, так і для відновленої з нього мережної структури.

В роботі розглянуто особливості адаптації концепції складності в соціально-економічних системах. Показано, що парадигма складності є логічним підґрунтям побудови прогностичних моделей поведінки фінансових систем в умовах волатильної динаміки світової економіки. Широкий спектр мір складності використано для аналізу порівняльної динаміки складності систем в умовах фінансової кризи. Вказані міри можуть бути розраховані як для вихідного сигналу, так і для відновленої з нього мережної структури.

В статті розглядається проблема використання педагогічного менеджменту як науки управління навчальними закладами, розкривається поняття «педагогічний менеджмент», його принципи, закономірності та основні функції. Обґрунтовуються теоретико-методологічні основи функціонування та підвищення ефективності управління вищими навчальними закладами України в сучасних умовах.

В умовах зростання ступеня невизначеності світової фінансової системи актуальними є кількісні методи, які дозволяють провести моніторинг та забезпечити адекватний перед- та власне прогнозний аналіз можливих сценаріїв подальшої динаміки поточної глобальної фінансової кризи. У роботі здійснено огляд стану світового фондового ринку у період 2005-2011 рр. При цьому використано в основному інструментарій, розроблений нами на протязі останніх 5-7 років (http://kafek.at.ua). Сюди, зокрема, відносяться: - еконофізичні методи дослідження кризових станів (ентропійні, мультифрактальні, квантово-механічні тощо); - синергетичні методики оцінки процесів після кризової динаміки; - прогнозування середньо- та довгострокового прогнозу фондових ринків на основі складних ланцюгів Маркова. Обговорюються також питання методології дослідження складних соціально-економічних систем з урахуванням специфіки їх структури та динаміки.

У статті розглянуто категорію «контролінг» та визначено, що він є одним з найсучасніших і ефективних методів управління підприємством, за допомогою якого можна вчасно попередити кризове явище на підприємстві. Досліджено сутність контролінгу, проаналізовано існуючий зарубіжний досвід щодо практики організації служби контролінгу на підприємстві та необхідність впровадження посади контролера. Визначено, що в сучасних умовах процес управління підприємством потребує комплексного вирішення багатьох проблем з використанням нових підходів до управління. Наведено приклади задач та відповідальність контролера, які сформульовані в місії контролера, що розроблені Міжнародною групою контролінгу (International Group of Controlling). Визначено, що контролер покликаний оцінювати зі сторони раціональність управлінських рішень, що приймаються, його місія змінюється та виходить на новий рівень, який потребує аналізу правильності прийняття кінцевого рішення керівництвом підприємства.

Збільшення кількості агентів та інтенсифікація фінансово-економічних взаємодій спричинили суттєве зростання волатильності ринків та ускладнення світового господарства. Відповідно до цього постає проблема ефективного антикризового регулювання, захисту приватних інвестицій, оптимального функціонування підприємств в умовах змінюваної кон’юнктури. У контексті цього актуальності набувають нові хаос-динамічні методи, які розглядають об’єкт дослідження як складну нерівноважну систему, що характеризується деяким ступенем невизначеності та нерівномірним розподілом інформації. Проблема функціонування складних структурних єдностей, їх оцінки та порівняння тривалий час залишається провідним питанням світової наукової спільноти. Особливої уваги заслуговують праці, в яких обґрунтовуються методологічні засади побудови алгоритмів аналізу реальних систем, а саме рекурентних характеристик [1] та універсальних засобів дослідження символьних послідовностей [2, 3]. Метою роботи є порівняння рекурентних та інформаційних мір як засобів оцінки складності фінансово-економічних систем.