Добірка наукової літератури з теми "Українські домогосподарства"

У статті розглянуто динаміку споживання продуктів харчування у домогосподарствах України та Чехії за період 2013-2017 рр. Зроблено висновок про зростання сукупних ресурсів домогосподарств України за період 2010-2017 рр. на 82,64% і відповідно зростання витрат за той же період на 86,88 %. Перевищення динаміки зростання середньомісячних витрат над середньомісячними доходами на одне домогосподарство України склало 4,24%. Питома вага споживчих витрат домогосподарств України у 2017 р. склала 93,0% від загальних витрат. Валовий грошовий дохід на людину в рік в Чехії за період 2013-2017 рр. зріс на 19,67%, сукупні витрати на споживання за той період зросли на 8,35%. Перевищення динаміки зростання доходів на одну людину в рік над зростанням витрат у домогосподарствах Чехії склало 11,32 %. Витрати на споживання у чеських родинах склали у 2017 р. 63,36 %. Домогосподарства України на статтю витрат «продукти харчування та безалкогольні напої» витратили у 2017 р. 51,2% сімейного бюджету. Чеські родини витрачають на продукти харчування на 31,3% менше, ніж українські родини. За результатами проведеного дослідження зроблено наступні висновки. Рівень споживання продуктів харчування у домогосподарствах Чехії за період 2013-2017 рр. зріс, зокрема: м’яса на 7,35%, фруктів – 6,77%, овочів – 6,39%, молока та молочних продуктів – 5,29%, цукру – 4,49%, хлібопродуктів – 1,01%. Рівень споживання продуктів харчування у домогосподарствах України за 2013-2017рр. знизився, зокрема: риби на 27,78%, олії – 11, 76%, фруктів – 9,76%, овочів – 6,38%, картоплі – 5,63%, цукру – 6,67%, хліба – 6,67%, м’яса – 3,92%. У порівняльній характеристиці споживання продуктів харчування домогосподарства Чехії спожили у 2017 р. більше ніж домогосподарства України: фруктів на 84,68%, м’яса - 36,56 %, яєць - 5,83 %, мучних виробів - 12,59 % та менше: олії на 72,22 %, риби – 65,38%, овочів – 16,48 %, картоплі – 14,80 %. Зроблено висновок, що рівень життя домогосподарств Чехії вищий ніж рівень життя домогосподарств України.

The research results on the global problem of household debt growth, its causes, consequences, social context, and influence on the formation of aggregate demand are presented. It is substantiated that with the growth of debts, households are losing their share in aggregate demand, and the state is becoming an increasingly influential player compared to others due to the strengthening of fiscal and regulatory government influence. Facing the increasing debt pressure, households start reducing consumption, thus negatively affecting aggregate demand. The government, on its part, trying to improve the situation, increases subsidies and provides policies that encourage banks to restructure loans, develops restructuring programs, etc. These trends are proven to be of an urgent character and should not be routinized, in order not to distort the market environment or increase the direct influence of the state on purely market processes. The analysis of global experience, carried out in the article, shows that in the condition of economic destabilization debt restructuring is the only way to help the population out of the debt trap. Special attention is paid to the analysis of the ways to harmonize the accumulation of household debt through restructuring, to identify its market mechanisms, and to prove that the state should provide extensive assistance to households trying to overcome the debt trap. Three options for the state participation in the restructuring process have been identified: institutional participation (when the state only provides regulatory support); design and implementation of state restructuring programs; adoption of regulations on compulsory restructuring. New Ukrainian norms and regulations related to forced debt restructuring are analyzed, and their social context is proved to be contradictory. On the one hand, the adoption of corresponding laws became a significant step towards maintaining the social stability of the Ukrainian population against the background of the growing poverty and increasing total indebtedness of the people (even in the sphere of payments for public utility services), and the growing currency risks. On the other hand, Ukrainian market players often show moral hazards of non-compliance with the conditions of debt discipline, which have become part of the financial behavior, negatively affecting the general financial culture.

Споживчий сектор економіки є неоднорідним за своїм складом і включає в себе як споживання промислових і непромислових товарів, так і споживання різних видів послуг. За результатами проведеного аналізу зроблено висновок про згортання екстенсивного розвитку споживчого сектору економіки України. Кількість працівників, зайнятих на різних підприємствах споживчого сектору за останні сім років зменшилась на 21,42 %. Зростає важливість розвитку споживчого сектору економіки за рахунок інноваційних чинників. Останні десятиріччя характеризуються тенденцією до динамічних змін споживчих уподобань населення. Споживчий сектор можна вважати індикатором соціально-економічної ефективності інноваційної діяльності підприємств. Питома вага інноваційно активних вітчизняних промислових підприємств склала у 2018 р. 16,1% від їх загальної кількості. Питома вага підприємств, що впроваджували інновації у 2018 р. склала 14,1 % від загальної кількості підприємств і за період 2013-2018 рр. знизилась на 3,67 %. Низький рівень питомої ваги інноваційно активних підприємств є негативним чинником розвитку вітчизняної економіки. Активність українських новаторів за період 2014-2018 рр. зросла за кількістю поданих заявок на реєстрацію прав промислової власності на 24,09 %. Збільшилася кількість заявок за напрямом «Інші споживчі товари» (+35,6 % ). Зважаючи на пріоритетність витрат вітчизняних домогосподарств на продукти харчування та одяг і взуття доцільно стимулювати розвиток інновацій на підприємствах харчової та легкої промисловості. Темпи виробництва продукції у текстильному, швейному та шкіряному виробництвах України зростали в період 2014, 2016-2017 рр., і знижувалися у 2015 р. та 2018 р. Змінюються технології, які використовуються для виготовлення одягу. Використовуються цифрові технології віртуальних моделей одягу, технології 3D-друку моделей одягу і взуття. Це дозволяє задовільнити зростаючі вимоги споживацького попиту та економічно раціонально використовувати матеріальні та трудові резерви виробництва.

Одним із основних напрямів підвищення ефективності функціонування та рівня прибутковості українських підприємств є удосконалення оподаткування прибутку, отриманого у результаті їх господарської діяльності. Однак глобалізація економіки в частині вільного переміщення капіталу з високо- до низько оподатковуваних юрисдикцій призвела до ерозії бази оподаткування податку на прибуток підприємств у світових масштабах. Виникнення такої проблеми міжнародного значення актуалізує потребу у дослідженні альтернативних підходів до оподаткування прибутку підприємств та оцінки їх економічного впливу на економічне середовище. Метою статті є вивчення альтернативних підходів реформування податку на прибуток підприємств у проекції міжнародного досвіду та використання економіко-математичного моделювання. Наукова новизна статті полягає в аналізі комплексного підходу до вивчення впливу податку на виведений капітал (за умови запровадження) на економіку України через побудову дискретної моделі рівноваги на основі поєднання економіко-математичних функцій, що стосуються діяльності суб’єктів господарювання та домогосподарств. За основу було взято дискретну (динамічну) модель рівноваги Функе та Струліка, що являє собою просту екзогенну модель зростання з нееластичною пропозицією робочої сили. У результаті побудови моделі зроблено висновок, що відміна традиційного податку на прибуток підприємств зменшує можливість впливу на зміну структури інвестицій через те, що всі залишки прибутку однаково не оподатковуються. Це є негативним фактором для економіки України, структурна перебудова якої орієнтована на вироблення продукції з високою доданою вартістю. Разом з тим, є вірогідність того, що поява нетрадиційних відмінностей в оподаткуванні капіталу та трудових доходів спричинить ускладнення адміністрування податків. Одночасно така різниця в оподаткуванні може створювати стимули для зміни організаційно-правової форми власності від приватної до корпоративної (акціонерної), що призведе до переміщення трудового доходу в бік капіталу.

В сучасних умовах кредитування суб’єктів господарювання в належних обсягах є важливою складовою ефективності функціонування як малого так і середнього та великого бізнесу, що в свою чергу забезпечує належний розвиток всіє економіки України. Враховуючи складну економічну ситуацію сьогодення всі українські суб’єкти господарювання мають проблеми з падінням обсягів продаж та зменшенням ефективності фінансово-господарської діяльності, саме це сприяє зниженню їх платоспроможності, кредитоспроможності та значно заважає зростанню фінансових можливостей. Водночас перед ними постійно стоїть питання про необхідність оновлення основних засобів, придбання сировини та матеріалів та покриття інших постійних витрат, тобто без кредитів не обійтися. В статті автори розглядаються актуальні питання обсягів кредитування банківських установ в Україні протягом 2012-2020 років. Аналізується сучасний стан кредитування, в тому числі надані кредити домогосподарствам та корпоративному сектору. У 2020 році відбувалося значне нарощення іпотечного кредитування, що для нашої держави є не типовим явищем, враховуючи ризиковість та кризові явища сьогодення. Розвитку кредитування надалі сприятиме зниження кредитних ставок. Банки активізували кредитування малого бізнесу протягом останнього року зважаючи на те що саме бізнес отримав значні втрати в умовах пандемії. У статті розкриваються шляхи та перспективи нарощення обсягів кредитування в України в умовах економічної нестабільності. На сучасному етапі розвитку найважливішим завданням є розширення програм по іпотечному кредитування, адже саме іпотека сприяє в подальшому пожвавленням попиту населення; зниження кредитних ставок; збільшення рівня схвалення заявок на кредити населенню як на іпотечні так і споживчі; послаблення банківськими установами вимог до заставного майна; лояльне ставлення до фінансового стану клієнтів; індивідуальний підхід до кожного позичальника з можливістю підібрати вигідну кредитну програму; пом’якшення стандартів кредитування населення за споживчими кредитами. Також не менш важливими є вирішення таких проблемами кредитування в Україні як: високі кредитні ставки; жорсткі умови та посилення стандартів для великих підприємств через погіршення курсових очікувань; недостатня державна підтримка іпотечного кредитування; впровадження великої кількості соціальних програм іпотеки з більш низькими та доступними відсотковими ставками. Вітчизняна банківська система має достатній потенціал щоб ефективно функціонувати та нарощувати обсяги кредитування. Причому результатом впровадження заходів стимулювання нарощення обсягів кредитування має стати не лише кількісне зростання кредитів, а й підвищення ефективності процесу кредитування.