Добірка наукової літератури з теми "Точки руйнування"

У статті надано методичний підхід щодо оцінки втрат озброєння і військової техніки (ОВТ) частинами та підрозділами протиповітряної оборони (ППО) у ході ведення бойових дій угрупованням військ (сил). Розглянуто математичне сподівання кількості пошкодженого ОВТ частин та підрозділів ППО у ході ведення бойових дій угрупованням військ (сил), яке враховує стійкість ОВТ до впливу очікуваних засобів ураження противника і ймовірності нанесення ОВТ частин та підрозділів ППО бойових пошкоджень різних ступенів. Надані вирази, що визначають стійкість ОВТ частин та підрозділів ППО угруповання військ (сил) за допомогою розрахунків кількості осколків, що викликають пошкодження ОВТ різних ступенів і питомого імпульсу енергії вибуху, який викликає пошкодження ОВТ ударною хвилею. Наведено, що імовірності нанесення ОВТ пошкоджень різного ступеня розраховуються за допомогою розрахунків: радіусів нанесення зразку ОВТ повного руйнування, пошкоджень сильного, середнього й слабкого ступеня відповідно; ймовірнго відхилення точки падіння боєприпасів від точки прицілювання; кількості боєприпасів, що скинуті на позицію (або, що застосовані по зразку ОВТ). Також розглянуто допущення, що застосовуються при розрахунках імовірності нанесення ОВТ пошкоджень різного ступеня: відстань від точки прицілювання до зразка ОВТ дорівнює нулю, тобто точка прицілювання сполучена з центром зразка ОВТ, при влученні хоча б одного боєприпасу у коло радіусу нанесення зразку ОВТ пошкоджень, зразок ОВТ вважається або повністю зруйнованим, або ушкодженим у сильному, середньому, слабкому ступеню відповідно; випадкові відстані між точкою прицілювання і точками падіння боєприпасів розподілені по нормальному закону.

Методами оптичної мікроскопії, проведено дослідження електропровідності і реологічних властивостей (метод конус-плита)суспензій гліцерину, наповненого багатошаровими вуглецевими нанотрубками MWCNT. Дослідження проведено в інтервалі температур 283–333 K і при ступенях наповнення C = 0–1% мас. Показано, що MWCNT у гліцерині проявляють високу схильність до агрегації і в системі зберігаються "первинні" агрегати MWCNT навіть при інтенсивній ультразвуковій гомогенізації. При збільшенні концентрації MWCNT спостерігалися типові перколяційні процеси, які супроводжувалися підвищенням електропровідності і в'язкості. Перколяційна концентрація ідентифікована при C = Cp ≈ 0,1% мас., а скейлінгова поведінка поблизу точки перколяції характеризується показником провідності t = 2,7 ± 0,3, який дещо перевищує значення, характерне для задачі випадкової перколяції. Введення MWCNT у гліцерин приводило до прояву тіксотропної поведінкисуспензій, яка відображала процеси руйнування агрегатів MWCNT при зсувові. При високих концентраціях MWCNT, C = 1% мас., спостерігалася аномальна реологічна поведінка, яка відображала наявність руйнування сітки водневих зв'язків у гліцерині внаслідок присутності MWCNT. Проведено оцінку залежності енергій активації електропровідності і в'язкої течії від концентрації MWCNT.

Проведені дослідження частотних і кутових характеристик амплітуд коливальних швидкостей циліндричних випромінювачів у внутрішньому об’ємі яких, заповненому рідиною, розміщені акустичні екрани в залежності від відстані між п’єзокерамічною оболонкою випромінювачів та екраном. Здійснена оцінка на їх основі можливостей механічної міцності випромінювачів. Показано, що така технічна реалізація гідроакустичних випромінювачів створює ряд переваг, цікавих з точки зору підвищення ефективності гідролокаційних станцій. Встановлено, що коливальна швидкість реальних джерел звуку суттєво залежить як від внутрішнього імпедансу, так і від реакції зовнішнього оточуючого середовища, оскільки джерела звуку відзначаються конечними значеннями свого внутрішнього механічного опору. Тому зміною звукового поля у внутрішній порожнині перетворювача можливо управляти параметрами його механічного поля. При роботі гідролокаційних станцій в режимі випромінювання в області низькочастотних резонансів екранованих перетворювачів суттєво збільшується небезпека механічного руйнування перетворювачів гідроакустичних антен в зв’язку з різким збільшенням амплітуд їх коливальних швидкостей та появою можливості перевищення амплітудами коливальних швидкостей значень, допустимих з точки зору механічної міцності. Ця обставина повинна враховуватись при побудові генераторних пристроїв трактів випромінювання гідролокаційних станцій.

При дослідженні роботи інвертора було визначено параметри, які впливають на ефективність його роботи. Одним з таких парметрів є внутрішні компоненти інвертора від яких залежить ефективність його роботи. Основним силовим компонентом є Power Stack (силовий модуль). Основним компонентом силового модуля є IGBT (біполярний транзистор з ізольованим затвором). Даний тип транзисторів поєднує в собі характеристики двох напівпровідникових пристроїв: Біполярного транзистора (утворює силовий канал). Польового транзистора (утворює канал управління). При розрахунку ефективності роботи інвертора потрібно розуміти як працює його силова частина і як силова частина перетворює постійний струм у змінний. Робота силових транзисторів керується драйвером, який пристрій керує частотою відкриття і закриття транзисторів та вихідними характеристиками напруги інвертора. Для регулювання роботи інвертора драйвер отримує сигнал та відправляє команду на сам силовий модуль. Таким чином відбувається регулювання вихідних параметрів інвертора. Для регулювання вихідної потужності інвертором також застосовується алгоритм зменшення вхідної потужності. Це досягається шляхом переходу робочої точки поля ФЕМ з точки МРРТ до робочої точки, ближчої до режиму холостого ходу сонячної панелі. Регулювання рівня реактивної потужності також відбувається за рахунок роботи силового модуля. Для роботи інвертора, його силовий модуль повинен мати якісне охолодження. Охолодження має забезпечити відвід тепла від силового модуля, що в свою чергу попередить руйнування транзистора. В сучасних інверторах використовується активна і пасивна система охолодження. Зазвичай інвертори з пасивним охолодженням мають потужність до 100 кВт. Також у деяких виробніків є тестові моделі інверторів з водяним охолодженням. Потужність даних інверторів очікується більшою ніж 2500 кВт. Бібл. 10, рис. 5.

У статті досліджено особливості функціонування сучасних невизнаних держав, виокремлено їх визначальні ознаки. Висвітлено різні підходи до трактування можливостей невизнаних держав на міжнародній арені. Зазвичай державам важко розвиватися в умовах обмеженого визнання. Головним чином вони розраховують на гуманітарну допомогу міжнародної спільноти, а відносини з іншими державами розвиваються стихійно. Усі невизнані або частково визнані держави, за винятком Тайваню, слабкі економічно. Причинами цього є неефективне державне управління, тіньова економіка, обмеженість інвестування, зумовлена недовірою іноземних бізнес­структур, руйнування території та інфраструктури внаслідок воєнних дій. Попри це населення більшості невизнаних держав під впливом пропаганди підтримує від’єднання від материнської держави. Ступінь демократії в невизнаних державах різний, а демократичні інститути і процедури в них можуть мати лише зовнішні ознаки. Зовнішні покровителі суттєво впливають на життєдіяльність невизнаних держав, сприяючи економічному розвитку, створюючи різноманітні інвестиційні проекти, слугуючи ринком для збуту їх товарів. Держави­покровителі допомагають цим доволі крихким об’єднанням важливим для них з геополітичної точки зору військовими засобами.

Статтю присвячено проблемі модернізації католицизму. В результаті проведеного дослідження авторкою встановлено, що значна кількість конфесійних прихильників залишилися на позиціях ортодоксального фідеїзму. Саме останній став духовно-релігійною першоосновою як для інтегрально-фашистських диктатур початку 20 століття, так і радикального розколу громадської думки, який відбувся у зв’язку з поділом католиків на прихильників етноцентризму й антисемітизму та етнічної толерантності і космополітичності. Віряни в опитуваннях не вважають таку точку зору типово католицькою. Отже вона є радше модерновою версією католицької доктрини, аніж вираженням ортодоксії. Наголошено на тому, що контрортодоксальним та модерновим новоутворенням в руслі релігійної політики є також номінальне скасування принципу непогрішимості католицької ієрархії. Папство більше не претендує на визнання своєї вищості і домінату в питаннях оцінки статусу вірян. Звісно, ця ситуація є ще доволі далекою від модернізованого християнства, проте наближає до нього принаймні в частині примирення колись поляризованих таборів – ієрократії і пастви. Визначено, що подолання принципу непогрішимості випливає також із примирення думки папства із думкою релігійного загалу. Проте відносини священства із пересічними вірянами були істотним чином пом’якшені. Руйнування стереотипу непогрішимості папства істотним чином розбалансувало стан із легітимаційним ресурсом католицької церкви. Дефіцит останнього спостерігався у регулюванні сімейних відносин, зокрема – ситуацій із домашнім насильством та насильством батьків над дітьми. Очільники церкви були піддані нищівній критиці за зашкарублість власного світогляду та відсутність просування шляхом модернізації.

На основі літератури, матеріалів періодики та архівних джерел висвітлено прояви впливу на особисті відносини в українських родинах у 20-х роках ХХ ст. таких явищ, як антирелігійна кампанія, голод 1921–1923 рр., нова економічна політика, експерименти влади з упровадження нових сімейних стосунків. Підкреслено, що уяви про родинні відносини, котрі століттями в Україні вважалися найбільш шанованими, піддавалися постійним атакам із боку влади, яка вважала, що у відносинах між членами сім’ї на першому місці повинні бути не родинні, а класові почуття. Верхом класовості була держава диктатури пролетаріату. Сім’я повинна була відступити в життєвих цінностях людини на друге місце порівняно з державою та її політикою. Погляди про домінування класових відносин над родинними настирливо проводилися державою в життя суспільства, руйнуючи його глибинні основи. Автор зауважує, що соціальні реалії 1920-х років значно вплинули на відносини в українських сім’ях. Ці роки стали періодом, коли певний «романтизм» теорій більшовицької еліти щодо сім’ї і сімейних відносин породив «легке» відношення як до створення сім’ї, так і до її розпаду. У зв’язку з тим, що намагання нової влади втілити у родинні відносини свої ідеали наштовхувалося на спротив старшого покоління, розпочалася політика відриву молоді від батьків. Відомі теоретики партії наголошували на тому, що процес руйнування старої сім’ї неминучий і що тепер діти належать не батькам, а насамперед суспільству, під яким розумілася держава. Держава, а не батьки повинна їх виховувати. Така точка зору впливала на молодь, що знижувало батьківський авторитет у сім’ї і, відповідно, відбивалася на особистих стосунках у родині. На місце батьківського авторитету виходив авторитет влади. Обставини нової економічної політики певною мірою сприяли розповсюдженню «легкого» відношення до сімейних цінностей, особливо серед міської молоді. Виправдовувалися позашлюбні відносини. Але в українському селі у цілому були збережені давні традиції шанування подружньої вірності та інших вікових основ родини і водночас збереглися відносини, що свідчили про покірливе становище жінки в багатьох родинах.

За останні два десятиліття законодавцями європейських країн (особливо Німеччини) виявлена проблема ухилення від виконання законодавства. З огляду на це було розширено сферу дії законів, спрямованих на недопущення такого ухилення, у багатьох галузях права, зокрема трудового, спадкового, господарського, антимонопольного, податкового, корпоративного та банківського. Однак окреслену проблему так і не вирішено у більшості країн Південної та Східної Європи, а отже, зазначене питання є актуальним і потребує подальшого дослідження. Так, можна навести ситуацію, за якої конкретна поведінка сторін певної угоди розглядається як правомірна (законна), і при цьому має місце незаконне (необґрунтоване, неналежне) уникнення (тобто ухилення) від виконання положень законодавства у вказаних галузях. Як наслідок, боротьба з протиправною практикою не здійснюється із використанням положень Кримінального кодексу (оскільки в такому випадку не йдеться про незаконні дії), а ведеться із використанням положень, спрямованих на боротьбу з ухиленням від виконання закону (зі зловживанням законом), які здатні запобігти правовим наслідкам так званих удаваних угод (Umgehungsgeschäfte). Ухилення від виконання закону (зловживання законом) (fraus legis) визначається як поведінка, не спрямована проти формального змісту закону (букви закону), але порушує його зміст. Fraus legis стосується угод, здійснених реально, але у спосіб, що суперечить духу закону. У практичному вимірі зростає кількість справ, у яких суб’єкти, переходячи межі (розмиті) правомірної поведінки, вдаються до використання угод (що мають змінені форми і є такими, які вводять в оману) задля досягнення економічної вигоди для однієї чи обох сторін такої угоди, які спричиняють шкоду іншій стороні або третій особі. Не можна недооцінювати значення проблеми ухилення від виконання закону (а також фіктивних угод) у цивільному (і податковому) праві, що є одним із основних питань права та проявляється у руйнуванні суті угоди (наприклад, помилки в заповіті) й несанкціонованому порушенні принципу автономії сторін та обов’язкових правових норм. Мета статті – проаналізувати та систематизувати визначення поняття ухилення від виконання закону (fraus legis), особливо щодо випадків фіктивних дій, задля розроблення цілісного уявлення про те, як розуміти і класифікувати це поняття. Пропонується також авторський погляд на оптимальні методологічні основи для визначення цивільно-правової концепції ухилення від виконання закону. За такою теоретичною точкою відліку – подальший практичний розгляд випадків ухилення від виконання закону в різних галузях права. Автор прагне підвищити рівень поінформованості про існування проблеми ухилення від виконання закону, щодо якої відповідальні органи державної влади (державна адміністрація, управління, поліція) та судові органи (прокуратура і суд) зобов’язані вживати заходів у разі наявності порушень в окремих правових сферах. Достатньо часто компетентні органи вдаються до поверхневого тлумачення і не вчиняють жодних дій, тому що нібито законом чітко не передбачено відповідного заходу чи санкції. Варто наголосити, що немає потреби у суворому формалізмі й буквальному тлумаченні положень закону (тобто тільки за буквою закону), натомість треба враховувати основний зміст конкретного закону і намір законодавця, згідно з яким такий закон було написано. Хоча існує імовірність нечіткого з лінгвістичної точки зору формулювання певного закону законодавцем, сторони угоди не мають сприймати це як “зелене світло” для використання недоліків формулювання закону з метою уникнення тієї заборони, яку законодавець мав намір ним упровадити. Усвідомлення зазначеної проблеми – уже частина її розв’язання. Fraus legis – це поняття римського права, що формувалося протягом століть. У часи раннього Середньовіччя концепція ухилення від виконання закону втратила актуальність. Тільки в останні 100–150 років fraus legis знову впроваджено спочатку в цивільно-правових кодифікаціях, а згодом – в окремих галузях права. Це свідчить про те, що історія рухається по колу, і певні питання свого часу вже було вирішено. Оптимальною методологічною основою для визначення поняття “ухилення від виконання закону” буде відповідна інтегративна правова модель, яка ґрунтується на захисті прав та інтересів держави (законодавця), у випадках, коли сторони угоди демонструють інший спосіб дій залежно від обставин (що особливо характерно для галузей податкового, трудового й антимонопольного права). “Ухилення від виконання закону” як поняття цивільного права означає, що сторони угоди порушують дух матеріального та процесуального права, хоча при цьому може здаватися (принаймні сторони угоди це стверджують), що закон не був порушений із точки зору букви закону. Доцільно враховувати матеріальні та процесуальні аспекти окремого закону при визначенні, чи має місце обхід (уникнення) сторонами угоди змісту закону (sententia) і наміру законодавця (voluntas). Потрібно наголосити, що для вирішення проблеми ухилення від виконання закону існує потреба не тільки у подальшому розвитку законодавства, а й у відкритому способі мислення, зокрема, у так званій “професійній мужності” уповноважених посадовців органів державного управління та судових органів.

Анотація. Доведено актуальність дослідження проблеми забезпечення функціональної цілісності процесів капіталізації економіки і підходів до їх вирішення в умовах пандемії, коли невизначеними стають просторово-часові рамки дифузії технологій і загроз. Показано, що капітал є важливою функцією, залежною від продуктивності інтелектуальної праці у різних сферах життєдіяльності суспільства та цільового скерування такої праці у реальному і фінансовому секторах економіки. Дано характеристику процесів капіталізації у провідних країнах світу і сучасних загроз щодо поширення в світі пандемії, які зміщують точки економічного росту і прискорюють процеси руйнування «старих» моделей відтворення капіталу. Доведено, що активний перерозподіл світових ринків капіталу між країнами-лідерами стає новим викликом для корпоративного менеджменту та спеціалізованих інституцій для країн-аутсайдерів. Акцентована увага на тому, що існує загроза щодо істотного перевищення темпів капіталізації економіки, особливо при нагромадженні боргових цінних паперів, порівняно із темпами росту ВВП. Це може стати причиною накопичення фіктивного капіталу та розкручування інфляційних процесів. Побудовано сучасні тренди щодо ринкової капіталізації провідних країн світу та її частки у ВВП, визначено пріоритетні фактори впливу на ринкову капіталізацію корпорацій на основі регресійних моделей. Досліджено роль спеціалізованих компаній з маркетингових досліджень у пошуку адекватних відповідей на сучасні виклики бізнесу та науковій спільноті, які пов’язані із вимушеною зміною маркетингової географії, диверсифікацією ринків і технологій в умовах поширення пандемії. Визначено фінансово-економічні і соціальні наслідки глобальної пандемії коронавірусу. На цій основі розроблено змістовну модель забезпечення функціональної цілісності процесів капіталізації економіки у майбутньому. Ключові слова: ринкова капіталізація, джерела формування вартості, економіка, загрози, пандемія, технологія, ринок, ризик, інноваційний ресурс