Добірка наукової літератури з теми "Технологічні процедури"

Показана можливість розташування на магнітних платформах рентгенівських апаратів і твердотільних радіоскопічний перетворювачів. Це робить радіаційний контроль мобільним і більш інформативним. Описано принципи побудови такого обладнання і застосування його для різних зварних з'єднань складних металоконструкцій і трубопроводів замість плівкової радіографії. Портативна радіоскопія (рентген-телебачення) з використанням рухомих рентгенівських апаратів і ПЗС-детекторів розширить сфери застосування дефектоскопії в промисловості. Описано виготовляються в ІЕЗ ім.Є.О.Патона портативні радіоскопічний детектори, вартість яких на порядок нижча за вартість стандартних великопанельних промислових перетворювачів. Наведено висновки за результатами роботи, зокрема відзначено, що нові технологічні можливості при промисловому радіаційний контроль відкриваються при автономному переміщенні R-апарату і R-перетворювачів поверхнею досліджуваного об'єкта, кожен з яких може зайняти більше інформативне положення для оцінки якості зони просвічування, а внутрішня несуцільність в реальному часі може бути розглянута в різних ракурсах; наведена інформація про те, що з появою високочутливих відеокамер з'явилася можливість виготовляти радіоскопічні недорогі, чутливі перетворювачі на основі флюорографічних екранів. Вартість таких пристроїв найменша серед розглянутих рішень і вона мало залежить від формату і розмірів R-перетворювача. Також зазначено, що мобільна рентгеноскопія (рентген-телебачення) з використанням рухомих R-апаратів і R-сенсорів більш інформативна, портативна, вимагає менше часу і матеріальних засобів, легше вписується в основні технологічні процедури виготовлення механізмів і споруд, ніж технології з проміжними носіями інформації.

Рилова О. Ю. Світові тенденції розвитку вищої освіти та її якість. – Стаття. У статті акцентовано увагу на тому, що стрімкі соціально-економічні, політичні, технологічні та культурні перетворення, які сьогодні відбуваються у світі, значною мірою стосуються сфери вищої освіти. Розглянуто основні тенденції розвитку вищої освіти, які сформувалися протягом останніх двадцяти років. Зокрема, йдеться про глобалізацію, або конвергенцію та інтеграцію національних систем, маркетизацію, або посилення конкуренції між установами, та масовізацію, або диверсифікацію галузі та розширеннядоступу до вищої освіти для широких верств населення незалежно від національності, віку, соціального статусу. Зазначено, що всі ці процеси ведуть до формування єдиного освітнього простору шляхом уніфікації окремих систем вищої освіти та нівелювання їхніх відмітних ознак і запровадження стандартів.Наголошено на серйозних змінах у структурі та сфері управління закладами вищої освіти, перегляді змісту освітніх програм та навчальних планів, зменшенні державного регулювання та нових механізмах фінансування. Прослідковано зв’язок між ключовими тенденціями розвитку вищої освіти у ХХІ столітті та посиленням уваги до проблеми її якості. Підкреслено, що серйозним викликом залишається відсутність однозначного визначення поняття якості вищої освіти та чітких критеріїв її забезпечення. Проаналізовано основні підходи до тлумачення поняття якості вищої освіти, представлені в науковій літературі.Констатовано, що забезпечення якості вищої освіти є складним динамічним процесом, який передбачає такі процедури, як контроль, оцінювання, вимірювання, підвищення рівня та звітність. Задля цього у багатьох країнах світу, в тому числі в Україні, створюються національні агентства із забезпечення якості вищої освіти, розробляються формальні стандарти якості та здійснюються спеціальні процедури перевірки як на рівні закладів вищої освіти загалом, так і на рівні освітніх програм зокрема, а іноді на обох рівнях разом.

У статті досліджено теоретичні та практичні аспек­ти реалізації електронного урядування в діяльності центральних органів виконавчої влади. Наголошено, що електронне урядування в Україні стало невід’єм­ною частиною політико-адміністративного дискурсу, за допомогою якої центральні органи виконавчої влади демонструють свою відповідність вимогам часу, відкри­тість та поступ на шляху до демократизації, створюю­чи окремі підрозділи, які безпосередньо відповідають за цей напрям діяльності, ухвалюють відповідні нор­мативно-правові акти. Вказано, що з’ясування сутнос­ті електронного урядування дозволяє визначити його як систему інформаційної взаємодії органів публічної влади із суспільством шляхом поєднання внутріш­ньої (урядової) та зовнішньої (суспільної) інфраструк­тур через владні Інтернет-представництва, що значно збільшує рівень доступності публічних послуг та суттє­во скорочує строки їх надання. Доведено, що електро­нне урядування має кілька аспектів, які відображають його теоретико-методологічні, організаційні, інсти- туційні, нормативно-правові, технологічні та інші основи. А комплексне вивчення цих аспектів є обов’яз­ковою передумовою отримання цілісного системного уявлення про нього та опанування відповідних знань і навичок фахівця організаційних систем електро­нного урядування будь-якого рівня. Підкреслено, що впровадження е-урядування є складним процесом, що потребує значних матеріальних, інтелектуальних і фі­нансових ресурсів та вирішення комплексу правових, організаційних і технологічних проблем. Установлено, що електронне урядування є систе­мою взаємодії центральних органів виконавчої вла­ди з окремим громадянином та суспільством у цілому через інформаційно-комунікаційні технології. Дове­дено, що модернізація діяльності центральних орга­нів виконавчої влади втілюється у розробленні і реа­лізації концепції електронного врядування в Україні, покликаної забезпечити: легкість доступу до інформа­ції про діяльність, структуру, статус, режим роботи, місцезнаходження, результати діяльності централь­них органів виконавчої влади; спрощення процедури та можливість електронного звернення до центральних органів виконавчої влади з метою ухвалення рішень, надання адміністративних послуг їх замовникам.

Конкурентоспроможність швидкісних пасажирських перевезень в Україні цілком залежить від швидкості впровадження компаніями-операторами логістичних принципів управління, які спираються на сучасні цифрові технології. Вирішення однієї з найважливіших тактичних задач управління швидкісними залізничними системами – задачі планування маршрутів швидкісних поїздів на полігоні, який являє собою розгалужену залізничну мережу, з метою максимізації пасажиропотоків і одночасної мінімізації експлуатаційних витрат, пов’язане зі значною обчислювальною складністю. Дослідження присвячено розробленню процедури оптимізації математичної моделі, яка становить собою цільову функцію, що відображає оптимізаційні критерії, та систему технологічних обмежень. Сформована процедура базується на застосуванні сучасного евристичного методу оптимізації – методу генетичних алгоритмів, який є складовою частиною таких сучасних напрямів, як штучний інтелект та м’які обчислення. Застосування генетичних алгоритмів надало можливість вирішення складної задачі планування маршрутів швидкісних поїздів на залізничному полігоні, яку можна класифікувати як задачу комбінаторної оптимізації великої розмірності. Сформовану процедуру було реалізовано у вигляді програмного забезпечення у середовищі Matlab. Ефективність цієї процедури було перевірено в ході моделювання, в результаті якого було отримано оптимальну схему маршрутів швидкісних поїздів на залізничному полігоні

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення результативності педагогічної діяльності, якісного виконання трудових функцій педагога, що пропонуються відповідно до професійного стандарту вчите- ля. Метою статті є з’ясування сутності праксеологічної педагогічної діяльності педагогів. Проаналізовано досвід провідних науковців щодо професійної підготовки педагогів на засадах праксеологічного підходу. Показані результати емпіричного дослідження праксеологічних компонентів у професійній діяльності педагогів Вінниць- ких шкіл. Конкретизовано змістові праксеологічні аспекти, які характеризують зміст професійної діяльності педа- гога: поняття, що розкривають ідеальний образ діяльності (якість, успішність, продуктивність, результативність, ефективність); інструментальні поняття (самооцінка, педагогічна рефлексія, педагогічний аналіз); властивості успішності дій (доцільність, цілеспрямованість, проєктивність, конструктивність, технологічність, методичність, інструментальність, практичність, осмисленість); способи нормування і регламентації педагогічної активності (закони, принципи, підходи, програми, плани); повнота і досконалість структури педагогічної діяльності (цілі і завдання, методи, засоби, форми, результати); організаційно-процесуальна сторона педагогічної поведінки (стратегія педагогічної діяльності; логіка педагогічної діяльності, педагогічна тактика; професійні дії; методика; технологічні процедури; педагогічна техніка); специфіка педагогічної взаємодії, професійно-педагогічна позиція. Акцентовано увагу на необхідності обґрунтування інноваційних шляхів реалізації праксеологічної підготовки педагогів, обмін досвідом педагогів та науковців. Галузь застосування результатів: сфера основної загальної осві- ти, вищої педагогічної освіти, підвищення професійної майстерності та кваліфікації.

Розкрито деякі питання кваліметрії у виробничо-технологічних системах. Наведено схему досліджень з питань оцінки, прогнозування та контролю якості виробів із металоконструкцій та їх виробничо-технологічних систем. Визначено найбільш значущі процедури вирішення проблем кваліметрії. Запропоновано стратегію комплексної оцінки якості обладнання та виробничо-технологічних систем. Підкреслено, що для оцінювання якості виробничо-технологічних систем виготовлення продукції розроблена методика, заснована на визначенні динамічного комплексного показника якості. Обґрунтовано кожен з одиничних показників якості виробничо-технологічної системи, до переліку яких обрано показник безперервності, спеціалізації, виконання планів, автоматизації виробничо-технологічної системи, бездефектності виробництва, прогресивності та техніко-економічної ефективності. Розглянуто методику розрахунку кожного з перерахованих одиничних показників якості виробничо-технологічної системи. Наголошено, що для визначення динамічного комплексного показника якості виробничого процесу, крім розрахунку одиничних показників якості виробничого процесу, повинні бути визначені коефіцієнти вагомості кожного показника. Коефіцієнти вагомості можуть бути визначені різними методами, наприклад, методом параметричних і вартісних регресійних залежностей, методом граничних і номінальних значень, методом еквівалентних співвідношень, експертним методом. Зазначено, що точність експертних оцінок визначають по узгодженості думок експертів, а ступінь збігу оцінок експертів виражається коефіцієнтом конкордації. Зазначено, що при підході до кваліметрії вибирається основна частина, яка визначає якість кількісного вираження виробничо-технологічної системи. Обґрунтовано, що обрана базова частина приймається експертом, як стандарт кількісного аналізу інших частин у галузі досліджень. Далі розраховуються параметри, які називаються параметрами якості виробничо-технологічної системи.

Розкрито деякі питання кваліметрії у виробничо-технологічних системах. Наведено схему досліджень з питань оцінки, прогнозування та контролю якості виробів із металоконструкцій та їх виробничо-технологічних систем. Визначено найбільш значущі процедури вирішення проблем кваліметрії. Запропоновано стратегію комплексної оцінки якості обладнання та виробничо-технологічних систем. Підкреслено, що для оцінювання якості виробничо-технологічних систем виготовлення продукції розроблена методика, заснована на визначенні динамічного комплексного показника якості. Обґрунтовано кожен з одиничних показників якості виробничо-технологічної системи, до переліку яких обрано показник безперервності, спеціалізації, виконання планів, автоматизації виробничо-технологічної системи, бездефектності виробництва, прогресивності та техніко-економічної ефективності. Розглянуто методику розрахунку кожного з перерахованих одиничних показників якості виробничо-технологічної системи. Наголошено, що для визначення динамічного комплексного показника якості виробничого процесу, крім розрахунку одиничних показників якості виробничого процесу, повинні бути визначені коефіцієнти вагомості кожного показника. Коефіцієнти вагомості можуть бути визначені різними методами, наприклад, методом параметричних і вартісних регресійних залежностей, методом граничних і номінальних значень, методом еквівалентних співвідношень, експертним методом. Зазначено, що точність експертних оцінок визначають по узгодженості думок експертів, а ступінь збігу оцінок експертів виражається коефіцієнтом конкордації. Зазначено, що при підході до кваліметрії вибирається основна частина, яка визначає якість кількісного вираження виробничо-технологічної системи. Обґрунтовано, що обрана базова частина приймається експертом, як стандарт кількісного аналізу інших частин у галузі досліджень. Далі розраховуються параметри, які називаються параметрами якості виробничо-технологічної системи.

Для оцінки ризику сумісного прийняття помилкових рішень пілотом та авіадиспетчером в особливих випадках в польоті (ОВП) була розроблена чотиришарова рекурентна нейронна мережа з додатковими входами – зсувами: перший шар (вхід) – збитки при виникненні ОВП в залежності від виду польотної ситуації; другий шар (прихований) – нормативний час на виконання технологічних процедур з парирування ОВП; третій шар (прихований) – нормативна послідовність виконання технологічних процедур з парирування ОВП; четвертий шар (вихід) – оцінка ризику при виникненні ОВП. Розроблена нейромережева модель за рахунок зсувів дає змогу врахувати взаємодію між пілотом та авіадиспетчером при виконанні технологічних процедур з парирування ОВП і за допомогою зворотного зв’язку коригувати прогнозовану оцінку ризику сумісного прийняття помилкових рішень на основі динамічних даних про дотримання операторами узгоджених нормативів часу та нормативної послідовності дій. За допомогою нейроемулятора NeuroSolutions на прикладі ОВП “Відмова та пожежа двигуна на повітряному судні при наборі висоти після зльоту” побудовано та навчено з вчителем процедурою оберненого поширення помилки багатошарового прямонаправленого персептрона зі зсувами.

В оглядовій статті проаналізовано професіограму сучасного вчителя іноземної мови з огляду на вимоги сьогодення; уточнено складники професіограми, а саме: базовий, особистісний, соціальний, професійний; виявлено модель формування креативного мислення майбутніх фахівців, яку складають природні здібності, внутрішньо особистісні фактори, середовищні детермінанти та набуті навички. Обґрунтовано, що якість підготовки майбутнього вчителя іноземної мови безпосередньо залежить від соціально-економічних умов та викликів, які постали перед сучасними закладами вищої педагогічної освіти. Відкриваються кордони, можливості міжнаціональної взаємодії як на економічному, так і на культурному рівнях, зростає роль міжнародної комунікації, що зумовлює вибудовування якісно нової підготовки майбутнього вчителя іноземної мови, перегляду його професіограми та процедури підготовки. Акцентовано увагу на тому, що сутнісними характеристиками креативного мислення є технологічні елементи навчальної діяльності, які вчитель пропонує або змінює в залежності від ситуації; змістові елементи навчання (культурно-історичні аналоги, інформаційні дані, власні судження); когнітивні способи навчання (питання, протиріччя, узагальнення); дії, що викликають або стимулюють креативну діяльність учнів (схвалення, захоплення, заохочення). Доведено, що креативне мислення вчителя іноземної мови забезпечує врахування ним психологічних і вікових особливостей учнів; використання сучасних форм, методів, прийомів і засобів навчання; створення атмосфери, яка сприятиме генерації учнями нових ідей і думок та необхідного творчого середовища, що передбачає зміни просторово-предметного оточення, програм і засобів навчання; збільшення проєктної, командної та групової діяльності в педагогічному процесі; поєднання класичних варіантів організації навчального простору з новітніми, наприклад, мобільними робочими місцями, що легко трансформувати для різних видів роботи; планування та дизайн навчальних приміщень з урахуванням вимог ергономіки; використанням нових ІТ-технологій, нових мультимедійних засобів навчання. Ключові слова: підготовка; учитель; іноземна мова; творчість; креативність.

Актуальність статті полягає в тому, що організований та латентний характер кримінальних правопорушень, що вчинюються у сфері використання та охорони надр, їх розповсюдженість та неефективність державної системи протидії незаконному надрокористуванню, обумовлює застосування сил та засобів ОРД в процесі виявлення та попередження зазначених кримінальних правопорушень. Виокремлюючи місця та об'єкти пошукової діяльності необхідно зазначити, що вони стають такими тільки за наявності певних ознак, оскільки саме наявність ознак у зовнішній характеристиці особи, предмета, документа дозволяють припускати про їх місце (участь) у злочинній діяльності. У статті розглянуті пошукові ознаки підготовки та вчинення кримінальних правопорушень у сфері використання та охорони надр, за наступними категоріями (та ефективність використання під час пошукової діяльності), а саме: технологічні ознаки; суб’єктивні ознаки осіб, як об’єктів пошуку; правові ознаки; об’єктивні ознаки; ознаки, що свідчать про створення (функціонування) злочинного ланцюга у сфері використання та охорони надр; ознаки, що свідчать про вчинення злочину на певній технологічній стадії надрокористування; документальні ознаки (ознаки технічної, інтелектуальної підробки або підлогу документів, порушення правил документообігу); організаційні ознаки (що свідчать про внесення змін до певних організаційних процедур, процесів; що свідчать про відсутність (навмисну або випадкову) необхідних організаційних процедур; що свідчать про формальність (або закритість) проведення окремих організаційних заходів); економічні ознаки (ознаки порушення фінансового законодавства; ознаки порушення бухгалтерської дисципліни; ознаки штучних змін економічних показників. Зазначені ознаки у більшості напряму не вказують на конкретний факт підготовки (вчинення) кримінального правопорушення або на конкретних осіб, які готують (вчинюють) кримінального правопорушення, але виявивши певні ознаки, можна із значною долею вірогідності визначити спосіб вчинення кримінального правопорушення та можливих фігурантів (або принаймні значно звузити їх коло).

Робота виконана на кафедрі менеджменту підприємницької діяльності Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя МОНмолодьспорту України.Захист відбувся «28» травня 2012 р. о 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К58.052.05 в Тернопільському національному технічному університету імені Івана Пулюя за адресою: 46001, м. Тернопіль, вул.. Білогірська, 2 (корпус № 10, зал засідань). З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя за адресою: 46001, м. Тернопіль, вул. Руська, 56.
У дисертації досліджуються теоретичні, методичні та практичні аспекти оптимізації амортизаційної політики підприємств машинобудівної галузі. Досліджено сутність та основний зміст амортизації основного капіталу підприємства, визначено особливості проведення амортизаційної політики як інструменту реалізації інвестиційних цілей підприємства та визначено склад її основних елементів. Проведено дослідження особливостей становлення амортизаційної політики національної економіки, виявлено основні напрямки її реформування та оцінено перспективи удосконалення. Здійснено порівняльний аналіз зарубіжного досвіду формування амортизаційної політики розвинутих країн із реаліями вітчизняної економіки. Проаналізовано стан та перспективи розвитку машинобудівної промисловості України, оцінено потенційні можливості та інвестиційну привабливість вітчизняних товаровиробників. Удосконалено механізм проведення амортизаційної політики підприємств на основі впровадження моделювання процесів багатоваріантної амортизації та її оптимізації шляхом коригування термінів використання об’єктів основних засобів і диференціації норм нарахування зносу. Обґрунтовано необхідність та економічну доцільність розподілу функцій управлінського та облікового персоналу підприємства у здійсненні амортизаційної політики для узгодженості інформаційних потоків та комплексності управління процесами оновлення виробничого потенціалу.
В диссертации исследуются теоретические, методические и практические аспекты оптимизации амортизационной политики предприятий машиностроительной отрасли. Выявлено, что основные исследования ведутся в плоскости традиционного видения сущности и методологии амортизационного процесса, а именно сконцентрированы на налоговых или бухгалтерских аспектах данной проблемы. Исследована сущность и основное содержание амортизации основного капитала предприятия, определены особенности проведения амортизационной политики как инструмента реализации инвестиционных целей предприятия и определен состав ее основных элементов. Проведено исследование особенностей становления амортизационной политики национальной экономики, выявлены основные направления ее реформирования и оценены перспективы совершенствования. Осуществлен сравнительный анализ зарубежного опыта формирования амортизационной политики развитых стран с реалиями отечественной экономики. Проанализировано состояние и перспективы развития машиностроительной промышленности Украины, оценено потенциальные возможности и инвестиционную привлекательность отечественных товаропроизводителей. Результаты проведенных расчетов указывают на неверный выбор стратегических ориентиров амортизационной политики выбранных машиностроительных предприятий. Учитывая тот факт, что большинство расходов, связанных с воспроизводством основного капитала, удовлетворяются за счет отчислений, можно утверждать, что сформированный таким образом амортизационный фонд выполняет в достаточной мере свою основную функцию - выступает источником накопления денежных средств для обновления технической базы производства. Усовершенствован механизм проведения амортизационной политики предприятий на основе внедрения моделирования процессов многовариантной амортизации и оптимизации путем корректировки сроков использования объектов основных средств и дифференциации норм начисления износа. Предложен алгоритм оптимизации амортизационной политики предприятий машиностроения, построенный на основе жизненного цикла существования объектов основных средств. Это дает возможность аккумулировать полученные в отчетном периоде амортизационные поступления за счет дифференциации норм амортизации, как по отдельным группам основных фондов, так и во временном промежутке начисления их износа и обеспечить эффективное управление денежными средствами предприятия из фонда капитальных инвестиций в условиях ограниченности внешних финансовых ресурсов. Применение оптимизационной процедуры амортизационного процесса позволит обеспечить четкую направленность операционной деятельности предприятия - скорость возврата вложенных средств или уменьшения уровня валовых расходов. Обоснована необходимость и экономическую целесообразность распределения функций управленческого и учетного персонала предприятия в осуществлении амортизационной политики для согласованности информационных потоков и комплексности. Установлено, что в основе построения амортизационной политики предприятия лежит принцип сбалансированности информационных потоков и принцип распределения обязанностей между функциональными службами предприятия. В частности, современные подходы к построению хозяйственной деятельности предоставляют широкие права и возможности владельцам и менеджерам предприятий строить амортизационные процессы с различными вариантами схем и выбирать для каждой конкретной ситуации свой, наиболее целесообразный подход осуществления амортизации, который соответствует целям деятельности и развития данного предприятия.
The theoretical, methodical and practical aspects of depreciation policy of enterprises in machine-building industry are investigated in the thesis. The essence and the main contents of depreciation of the fixed assets in the enterprise are investigated. The features of the depreciation policy are defined as the instrument of realization of the investment objectives in the enterprise. The composition of the main elements of the depreciation policy is defined. The research of the peculiarities in establishment of depreciation policy of the national economy is held and the main directions of its reformation are revealed. The perspectives for perfection are estimated. The comparative analysis of foreign experience in depreciation policy formation in the developed countries in connection with realities of the domestic economy is done. The state and perspectives of machine-building industry in Ukraine are analyzed. The potential possibilities and investment attractiveness of domestic producers are estimated. The mechanism of realization of depreciation policy of enterprises is improved according to the implementation of modeling the processes of multiversion depreciation and its optimization due to adjusting the terms in using the objects of the fixed assets and the differentiation of the norms of depreciation calculation. The necessity and economic feasibility in distribution of the functions of management and accounting of company staff are justified in carrying out the depreciation policy for coordinating information flow and complex managing the process of updating the production potential.

На ефективність роботи підприємства, що виконує перевезення вантажів, значний вплив справляє вибір перевізника. Проаналізовано критерії вибору, що набули найбільшого поширення – вартість послуги, час та швидкість доставки, надійність перевезення, провізна спроможність та ін. Описано процедуру вибору перевізника, етапи якої включають формування переліку критеріїв, ранжування, оцінювання претендентів, використання додаткових параметрів вибору. Надано стислу характеристику ряду методів вибору перевізника (метод рейтингових оцінок, метод матриць, метод ієрархій, метод елімінування, метод домінуючих характеристик, метод оцінки витрат, метод врахування технологічних параметрів. Наведено приклад оцінювання перевізника з використанням методу експертних оцінок.