Добірка наукової літератури з теми "Теорія ризиків"

У статті досліджено науково-методичні підходи щодо аналізу причин циклічного прояву ризиків промислових підприємств, спричинених факторами зовнішнього і внутрішнього середовища. Сформульовано сутність теорії циклічності ризиків промислових підприємств, в основу якої покладено концепцію життєвого циклу виду економічної діяльності, підприємства, технологічного процесу, засобів виробництва та товару. Відповідно до етапів життєвого циклу виду економічної діяльності підприємства, технологічного процесу, засобів виробництва й товару узагальнено та систематизовано ключові ризики. Простежено тривалість зазначених життєвих циклів та визначено співвідношення між ними. Розглянуто результат сумарної дії ризиків промислового підприємства від збурюючих факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Відображено типовий профіль ризику на стадіях життєвого циклу промислового підприємства.

У статті розглянуто загальні проблеми теорії ризиків в різних сферах діяльності (від правової до інформаційної). Дається порівняльний аналіз визначень ризику в нормах права різних галузей права (міжнародного, господарського, фінансового тощо). Встановлено відповідність стандарту ISO 31000, який встановлює можливі ризики і різних галузях діяльності людини та виявляє їх основні властивості, в тому числі й в галузі суспільних ризиків. Обговорено питання виникнення та розвинення ризикових ситуацій та механізмів формування ризику. Виявлено різницю між оцінкою та аналізом ризиків. Приділено увагу питанням оцінювання інформаційних ризиків. Аналіз ризику розкривається як процес ідентифікації ризиків, визначення їх величини і виділення областей, що вимагають захисту. Показано джерела походження ризиків. Невизначеності інформації поділяють на «природні», які обумовлені неповнотою інформації, пов’язану з тим, що в силу об’єктивних причин не всі фактори, що впливають на очікуваний результат, контролюються і прогнозуються. Отже, вони повинні розглядатися як випадкові. Також невизначеності інформації поділяють на «метрологічні», які обумовлені похибками визначення (вимірювання) рівнів змінних факторів; а також поділяють на поведінкові і на цільові. Оцінка ризику, що використовують в технічних системах, розглядається як процес ідентифікації інформаційних ресурсів системи, загроз для цих ресурсів, а також можливих втрат, заснованих на оцінці частоти виникнення подій і розміру збитку.

Проведено дослідження актуальної задачі розроблення концептуальної моделі оцінювання рівня керованості процесами у складних системах враховуючи ризик-орієнтовані фактори. У дослідженні вперше запропоновано етапи управління ризиками у процесі оцінювання рівня керованості складних систем. Формалізовано вхідні дані, що використовуються для оцінювання ризиків за допомогою нечітких моделей для різних складних систем, а саме: показники ризику, що оцінюється деяким експертом за допомогою лінгвістичної змінної; кількісної оцінки «достовірностей» експертів щодо міркувань про показник ризику; кількісної оцінки критерію ризику на основі інтелектуального аналізу даних величин, що породжують ризик, із застосуванням теорії нечітких множин та функцій належності; лінгвістичної змінної наслідків реалізації загроз на систему; степінь можливості реалізації загрози в системі; тяжкість наслідків інциденту по активу системи, що оцінюється деяким експертом за допомогою лінгвістичної змінної. Вперше запропоновано концептуальну модель, що розв’язує клас задач оцінювання керованості процесами у складних системах враховуючи ризик-орієнтовані фактори впливу та алгоритм вибору моделі ризик-орієнтованого оцінювання. В результаті отримуємо вихідну оцінку, що несе зміст керованості процесів у системі враховуючи ризик-орієнтовані фактори впливу. Як інструмент прикладного застосування пропонуються узагальнені алгоритми, за допомогою яких можна адекватно вирішити інноваційну проблему. Достовірність отриманих результатів забезпечується коректним використанням теорії нечітких множин для опрацювання експертних знань, системного підходу, що підтверджується результатами досліджень. Проведене дослідження буде корисним інструментом для підтримки прийняття рішень, щодо підвищення керованості процесами у різних складних системах шляхом врахування ризиків та загроз її функціонування.

Проаналізовано зміст правових гарантій у процесі інвестування у сфері державно-приватного партнерства. Зазначено, характерною особливістю ДПП як співробітництва між державним партнером та приватним є інвестування в довгостроковий проєкт із розподіленням ризиків між партнерами з наявністю показників результативності - це кількісні та якісні показники щодо надійності та доступності об'єкта державно-приватного партнерства, що мають бути досягнуті в результаті реалізації проєкту, що здійснюється на умовах державно-приватного партнерства, з урахуванням його мети та завдань. Обґрунтовано, що, незважаючи на взаємні вигоди різних форм державно-приватного партнерства, вони мають істотні ризики, в першу чергу для приватного партнер як сторони вразливішої, оскільки реалізація проєктів ДПП залежить від політики концедента (держави) як сторони договору. Загалом це впливає на надходження інвестицій в об'єкти ДПП та вимагає від держави системи гарантій захисту інвестицій. Теорія та практика різноманітних сфер, моделей та інструментів державно-приватного партнерства інвестування підтверджує необхідність встановлення гарантій для інвесторів для захисту власних капіталовкладень. Системний аналіз цих законів доводить, що гарантії в процесі інвестування у сфері ДПП є загальними та декларативними і майже не передбачають специфіки проєктів ДПП. Проаналізовано спеціальне законодавство у сфері ДПП, зроблено аналіз, що правові гарантії спрямовані на захист інвестицій та являють собою систему правових норм різних нормативно-правових актів. Визначено, що напрями вдосконалення застосування правових гарантій для забезпечення захисту прав приватних інвесторів, зокрема щодо усунення термінологічної плутанини та систематизації понять «державна підтримка», «державні гарантії» та «державні гарантії захисту інвестицій» та створення правових механізмів їх реалізації.

Наукові дослідження стають ефективними тоді, коли природу подій чи явищ можна розглядати з єдиних позицій, виробити універсальний підхід до них, сформувати загальні закономірності. Більшість сучасних фундаментальних наукових проблем і високих технологій тісно пов’язані з явищами, які лежать на границях різних рівнів організації. Природничі та деякі з гуманітарних наук (економіка, соціологія, психологія) розробили концепції і методи для кожного із ієрархічних рівнів, але не володіють універсальними підходами для опису того, що відбувається між цими рівнями ієрархії. Неспівпадання ієрархічних рівнів різних наук – одна із головних перешкод для розвитку дійсної міждисциплінарності (синтезу різних наук) і побудови цілісної картини світу. Виникає проблема формування нового світогляду і нової мови.Теорія складних систем – це одна із вдалих спроб побудови такого синтезу на основі універсальних підходів і нової методології [1]. В російськомовній літературі частіше зустрічається термін “синергетика”, який, на наш погляд, означує більш вузьку теорію самоорганізації в системах різної природи [2].Мета роботи – привернути увагу до нових можливостей, що виникають при розв’язанні деяких задач, виходячи з уявлень нової науки.На жаль, теорія складності не має до сих пір чіткого математичного визначення і може бути охарактеризована рисами тих систем і типів динаміки, котрі являються предметом її вивчення. Серед них головними є:– Нестабільність: складні системи прагнуть мати багато можливих мод поведінки, між якими вони блукають в результаті малих змін параметрів, що управляють динамікою.– Неприводимість: складні системи виступають як єдине ціле і не можуть бути вивчені шляхом розбиття їх на частини, що розглядаються ізольовано. Тобто поведінка системи зумовлюється взаємодією складових, але редукція системи до її складових спотворює більшість аспектів, які притаманні системній індивідуальності.– Адаптивність: складні системи часто включають множину агентів, котрі приймають рішення і діють, виходячи із часткової інформації про систему в цілому і її оточення. Більш того, ці агенти можуть змінювати правила своєї поведінки на основі такої часткової інформації. Іншими словами, складні системи мають здібності черпати скриті закономірності із неповної інформації, навчатися на цих закономірностях і змінювати свою поведінку на основі нової поступаючої інформації.– Емерджентність (від існуючого до виникаючого): складні системи продукують неочікувану поведінку; фактично вони продукують патерни і властивості, котрі неможливо передбачити на основі знань властивостей їх складових, якщо розглядати їх ізольовано.Ці та деякі менш важливі характерні риси дозволяють відділити просте від складного, притаманного найбільш фундаментальним процесам, які мають місце як в природничих, так і в гуманітарних науках і створюють тим самим істинний базис міждисциплінарності. За останні 30–40 років в теорії складності було розроблено нові наукові методи, які дозволяють універсально описати складну динаміку, будь то в явищах турбулентності, або в поведінці електорату напередодні виборів.Оскільки більшість складних явищ і процесів в таких галузях як екологія, соціологія, економіка, політологія та ін. не існують в реальному світі, то лише поява сучасних ЕОМ і створення комп’ютерних моделей цих явищ дозволило вперше в історії науки проводити експерименти в цих галузях так, як це завжди робилось в природничих науках. Але комп’ютерне моделювання спричинило розвиток і нових теоретичних підходів: фрактальної геометрії і р-адичної математики, теорії хаосу і самоорганізованої критичності, нейроінформатики і квантових алгоритмів тощо. Теорія складності дозволяє переносити в нові галузі дослідження ідеї і підходи, які стали успішними в інших наукових дисциплінах, і більш рельєфно виявляти ті проблеми, з якими інші науки не стикалися. Узагальнюючому погляду з позицій теорії складності властиві більша евристична цінність при аналізі таких нетрадиційних явищ, як глобалізація, “економіка, що заснована на знаннях” (knowledge-based economy), національні і світові фінансові кризи, економічні катастрофи і ряд інших.Однією з інтригуючих проблем теорії є дослідження властивостей комплексних мережеподібних високотехнологічних і інтелектуально важливих систем [3]. Окрім суто наукових і технологічних причин підвищеної уваги до них є і суто прагматична. Справа в тому, що такі системи мають системоутворюючу компоненту, тобто їх структура і динаміка активно впливають на ті процеси, які ними контролюються. В [4] наводиться приклад, коли відмова двох силових ліній системи електромережі в штаті Орегон (США) 10 серпня 1996 року через каскад стимульованих відмов призвели до виходу із ладу електромережі в 11 американських штатах і 2 канадських провінціях і залишили без струму 7 млн. споживачів протягом 16 годин. Вірус Love Bug worm, яких атакував Інтернет 4 травня 2000 року і до сих пір блукає по мережі, приніс збитків на мільярди доларів.До таких систем відносяться Інтернет, як складна мережа роутерів і комп’ютерів, об’єднаних фізичними та радіозв’язками, WWW, як віртуальна мережа Web-сторінок, об’єднаних гіперпосиланнями (рис. 1). Розповсюдження епідемій, чуток та ідей в соціальних мережах, вірусів – в комп’ютерних, живі клітини, мережі супермаркетів, актори Голівуду – ось далеко не повний перелік мережеподібних структур. Більш того, останнє десятиліття розвитку економіки знань привело до зміни парадигми структурного, функціонального і стратегічного позиціонування сучасних підприємств. Вертикально інтегровані корпорації повсюдно витісняються розподіленими мережними структурами (так званими бізнес-мережами) [5]. Багато хто з них замість прямого виробництва сьогодні займаються системною інтеграцією. Тому дослідження структури та динаміки мережеподібних систем дозволить оптимізувати бізнес-процеси та створити умови для їх ефективного розвитку і захисту.Для побудови і дослідження моделей складних мережеподібних систем введені нові поняття і означення. Коротко опишемо тільки головні з них. Хай вузол i має ki кінців (зв’язків) і може приєднати (бути зв’язаним) з іншими вузлами ki. Відношення між числом Ei зв’язків, які реально існують, та їх повним числом ki(ki–1)/2 для найближчих сусідів називається коефіцієнтом кластеризації для вузла i:. Рис. 1. Структури мереж World-Wide Web (WWW) і Інтернету. На верхній панелі WWW представлена у вигляді направлених гіперпосилань (URL). На нижній зображено Інтернет, як систему фізично з’єднаних вузлів (роутерів та комп’ютерів). Загальний коефіцієнт кластеризації знаходиться шляхом осереднення його локальних значень для всієї мережі. Дослідження показують, що він суттєво відрізняється від одержаних для випадкових графів Ердаша-Рені [4]. Ймовірність П того, що новий вузол буде приєднано до вузла i, залежить від ki вузла i. Величина називається переважним приєднанням (preferential attachment). Оскільки не всі вузли мають однакову кількість зв’язків, останні характеризуються функцією розподілу P(k), яка дає ймовірність того, що випадково вибраний вузол має k зв’язків. Для складних мереж функція P(k) відрізняється від розподілу Пуассона, який мав би місце для випадкових графів. Для переважної більшості складних мереж спостерігається степенева залежність , де γ=1–3 і зумовлено природою мережі. Такі мережі виявляють властивості направленого графа (рис. 2). Рис. 2. Розподіл Web-сторінок в Інтернеті [4]. Pout – ймовірність того, що документ має k вихідних гіперпосилань, а Pin – відповідно вхідних, і γout=2,45, γin=2,1. Крім цього, складні системи виявляють процеси самоорганізації, змінюються з часом, виявляють неабияку стійкість відносно помилок та зовнішніх втручань.В складних системах мають місце колективні емерджентні процеси, наприклад синхронізації, які схожі на подібні в квантовій оптиці. На мові системи зв’язаних осциляторів це означає, що при деякій критичній силі взаємодії осциляторів невелика їх купка (кластер) мають однакові фази і амплітуди.В економіці, фінансовій діяльності, підприємництві здійснювати вибір, приймати рішення доводиться в умовах невизначеності, конфлікту та зумовленого ними ризику. З огляду на це управління ризиками є однією з найважливіших технологій сьогодення [2, 6].До недавніх часів вважалось, що в основі розрахунків, які так чи інакше мають відношення до оцінки ризиків лежить нормальний розподіл. Йому підпорядкована сума незалежних, однаково розподілених випадкових величин. З огляду на це ймовірність помітних відхилень від середнього значення мала. Статистика ж багатьох складних систем – аварій і катастроф, розломів земної кори, фондових ринків, трафіка Інтернету тощо – зумовлена довгим ланцюгом причинно-наслідкових зв’язків. Вона описується, як показано вище, степеневим розподілом, “хвіст” якого спадає значно повільніше від нормального (так званий “розподіл з тяжкими хвостами”). У випадку степеневої статистики великими відхиленнями знехтувати вже не можна. З рисунку 3 видно, наскільки добре описуються степеневою статистикою торнадо (1), повені (2), шквали (3) і землетруси (4) за кількістю жертв в них в США в ХХ столітті [2]. Рис. 3. Системи, які демонструють самоорганізовану критичність (а саме такі ми і розглядаємо), самі по собі прагнуть до критичного стану, в якому можливі зміни будь-якого масштабу.З точки зору передбачення цікавим є той факт, що різні катастрофічні явища можуть розвиватися за однаковими законами. Незадовго до катастрофи вони демонструють швидкий катастрофічний ріст, на який накладені коливання з прискоренням. Асимптотикою таких процесів перед катастрофою є так званий режим з загостренням, коли одна або декілька величин, що характеризують систему, за скінчений час зростають до нескінченності. Згладжена крива добре описується формулою,тобто для таких різних катастрофічних явищ ми маємо один і той же розв’язок рівнянь, котрих, на жаль, поки що не знаємо. Теорія складності дозволяє переглянути деякі з основних положень ризикології та вказати алгоритми прогнозування катастрофічних явищ [7].Ключові концепції традиційних моделей та аналітичних методів аналізу і управління капіталом все частіше натикаються на проблеми, які не мають ефективних розв’язків в рамках загальноприйнятих парадигм. Причина криється в тому, що класичні підходи розроблені для опису відносно стабільних систем, які знаходяться в положенні відносно стійкої рівноваги. За своєю суттю ці методи і підходи непридатні для опису і моделювання швидких змін, не передбачуваних стрибків і складних взаємодій окремих складових сучасного світового ринкового процесу. Стало ясно, що зміни у фінансовому світі протікають настільки інтенсивно, а їх якісні прояви бувають настільки неочікуваними, що для аналізу і прогнозування фінансових ринків вкрай необхідним став синтез нових аналітичних підходів [8].Теорія складних систем вводить нові для фінансових аналітиків поняття, такі як фазовий простір, атрактор, експонента Ляпунова, горизонт передбачення, фрактальний розмір тощо. Крім того, все частіше для передбачення складних динамічних рядів використовуються алгоритми нейрокомп’ютинга [9]. Нейронні мережі – це системи штучного інтелекту, які здатні до самонавчання в процесі розв’язку задач. Навчання зводиться до обробки мережею множини прикладів, які подаються на вхід. Для максимізації виходів нейронна мережа модифікує інтенсивність зв’язків між нейронами, з яких вона побудована, і таким чином самонавчається. Сучасні багатошарові нейронні мережі формують своє внутрішнє зображення задачі в так званих внутрішніх шарах. При цьому останні відіграють роль “детекторів вивчених властивостей”, оскільки активність патернів в них є кодування того, що мережа “думає” про властивості, які містяться на вході. Використання нейромереж і генетичних алгоритмів стає конкурентноздібним підходом при розв’язанні задач передбачення, класифікації, моделювання фінансових часових рядів, задач оптимізації в галузі фінансового аналізу та управляння ризиком. Детермінований хаос пропонує пояснення нерегулярної поведінки і аномалій в системах, котрі не є стохастичними за природою. Ця теорія має широкий вибір потужних методів, включаючи відтворення атрактора в лаговому фазовому просторі, обчислення показників Ляпунова, узагальнених розмірностей і ентропій, статистичні тести на нелінійність.Головна ідея застосування методів хаотичної динаміки до аналізу часових рядів полягає в тому, що основна структура хаотичної системи (атрактор динамічної системи) може бути відтворена через вимірювання тільки однієї змінної системи, фіксованої як динамічний ряд. В цьому випадку процедура реконструкції фазового простору і відтворення хаотичного атрактора системи при динамічному аналізі часового ряду зводиться до побудови так званого лагового простору. Реальний атрактор динамічної системи і атрактор, відтворений в лаговому просторі по часовому ряду при деяких умовах мають еквівалентні характеристики [8].На завершення звернемо увагу на дидактичні можливості теорії складності. Розвиток сучасного суспільства і поява нових проблем вказує на те, що треба мати не тільки (і навіть не стільки) експертів по деяким аспектам окремих стадій складних процесів (професіоналів в старому розумінні цього терміну), знадобляться спеціалісти “по розв’язуванню проблем”. А це означає, що істинна міждисциплінарність, яка заснована на теорії складності, набуває особливого значення. З огляду на сказане треба вчити не “предметам”, а “стилям мислення”. Тобто, міждисциплінарність можна розглядати як основу освіти 21-го століття.

Розвиток людини, суспільства й економіки має спрямованість у майбутнє, що знайшло відображення у виникненні таких понять, як «передбачення», «прогноз». Прогнозування («наукове передбачення») – це та сторона пізнавальної діяльності суб’єкта, результатом якого є одержання знань про майбутні події.Моделі складних систем, таких як фінансові ринки, не завжди можуть давати однозначні рекомендації або прогноз.Серед факторів, що характеризують динаміку ринку та впливають на неї, є велика кількість даних нечислової природи, значення яких мають імовірнісну природу.Для подолання проблем, з якими доводиться зіштовхуватися при аналізі фінансової ситуації, робляться спроби застосування таких розділів сучасної фундаментальної й обчислювальної математики, як нейрокомп’ютери, теорія стохастичного моделювання (теорія хаосу) і теорія ризиків, теорія катастроф, синергетика й теорія систем, що самоорганізуються (включаючи генетичні алгоритми), теорія фракталів, нечіткі логіки й навіть віртуальна реальність.Правильне розуміння ситуації на ринку, аналіз його динаміки, прогнозування поводження ринку приводить до обґрунтованого прийняття рішень.Основна мета роботи полягала у розробці програмного забезпечення для дослідження динаміки й прогнозування курсу цінних паперів.Вiдповiдно до мети, було необхiдно вирiшити наступнi задачi:Розглянути основні підходи до аналізу ринку цінних паперів.Дослідити можливості програмного комплексу MetaTrader 4 по керуванню ринком цінних паперів.Проаналізувати можливості мови MQL 4 по створенню ринкових індикаторів і експертних систем аналізу ринку цінних паперів.Розробити й протестувати індикатор для аналізу динаміки курсів валют і експертну систему для короткочасного прогнозування й прийняття рішень на валютному ринку.Аналіз літератури з проблеми дослідження дозволив виділити наступні суттєві характеристики об’єкта дослідження:валютний ринок Forex має високу ліквідність;відсутність обмежень за часом роботи забезпечує неперервність процесу дослідження;децентралізованість забезпечує незалежність від локальних геополітичних факторів;велика кількість учасників ринку дозволяє абстрагуватися від індивідуальних особливостей гравців;об’єкт дослідження являє собою складну систему з великою кількістю нелінійних зв’язків.Виділені властивості валютного ринку дозволяють розглядати його як динамічну систему, що може бути проаналізована. Прогноз стану системи є актуальною проблемою, безпосередньо пов’язану з отриманням прибутку.Розгляд алгоритмів отримання якісних і кількісних характеристик ринку засобами фундаментального, технічного та комп’ютерного аналізу дозволив зробити наступні висновки:1. На практиці можна знайти випадки, коли кожен з представлених підходів до аналізу ринку дасть прийнятний результат. Для трейдерів, що не є ринкоутворювачами, найбільш прийнятним є комп’ютерний індикаторний аналіз з автотрейдингом за короткочасними прогнозами.2. Автоматичні індикатори є ефективним засобом графічного аналізу часових рядів, надаючи трейдеру можливість прийняття обґрунтованого рішення.3. При розробці експертної системи для робочого місця трейдера необхідно розрізняти поняття «прогнозування руху цін на ринку», з одного боку, та «ігрові робочі гіпотези», зважені за ймовірністю подій, з іншого.4. Критеріями вибору трейдингової системи є підтримка великого набору індикаторів і експертів, можливість розширення системи компонентами користувача, наявність вбудованої мови програмування та локалізація.В результаті дослідження було створено експертну систему, призначену для автоматичного ведення торгів на ринку цінних паперів. Експертна система реалізована засобами мови програмування MQL 4, що вбудована в термінал MetaTrader 4.Розгляд підходів до написання технічних індикаторів та експертних систем для підтримки прийняття рішень на основі аналізу динаміки курсу цінних паперів та короткочасного прогнозування дозволило зробити наступні висновки:Мова програмування MQL 4 має всі необхідні інструменти для забезпечення якісного технічного аналізу курсу валют.Можливість написання та тестування експертів в торговій системі MetaTrader дозволяє користувачу створити систему торгівлі, що приносить прибуток.Аналіз присутніх на ринку торгових систем виявив типові помилки в написанні експертних систем, що були враховані при розробці власного автотрейдингового експерта.Подальший розвиток даної роботи планується у напрямку дослідження динаміки валютних ринків з метою удосконалення алгоритмів прогнозування курсу та оптимізації роботи торгових експертних систем із застосування механізму нейронних мереж.

Статтю присвячено дослідженню сучасного стану системи оподаткування в період її реформування та подальшим розробкам в галузі фундаментальних основ оподаткування.Метою написання статті є поглиблене вивчення природи, сутності ризиків у сфері оподаткування, розгляд змісту системи керування ризиками та обґрунтування концептуальних основ ефективності керування податковими ризиками шляхом запровадження системного підходу в умовах великої частки тіньової економіки. Дослідження проведено із застосуванням методів дедукції та індукції, системного підходу, аналізу й синтезу на основі законодавчої бази України, даних Держаної фіскальної служби України, даних Державної служби статистики України, праць вітчизняних і закордонних економістів, матеріалів авторських досліджень.Досліджено сутність і місце податкових ризиків у системі керування ними. Доведено, що податковий, а також економічний ризики зазвичай занадто переоцінюють, оскільки щодо витрат заходи з підвищення результатів діяльності людського капіталу дуже розпливчаті та сформовані у недосконалих інформаційних умовах.З’ясовано необхідність системного підходу до керування податковими ризиками. Розглянуто основні елементи системи керування податковими ризиками. Доведено вплив людського капіталу та інформації на ефективність керування податковими ризиками.Акцентовано увагу на доцільності вивчення податкових ризиків у системі керування і мінімізації протидії. Доведено, що така система може бути описана як сукупність деяких методів, процедур і заходів і надає можливість прогнозувати дефіцит податкових платежів та вживати заходи стосовно мінімізації порушень у податковій сфері.Розглянуто основні елементи системи керування податковими ризиками. Дана система являє собою сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних елементів, таких як: 1) суть та оригінальні джерела ризику; 2) аналіз, оцінка й опис ризику; 3) методи мінімізації ризиків; 4) моніторинг заходів щодо запобігання і протидії ризику.Доведено, що метод систематизації платників застосовують відповідно до стандартів для визначення податкових ризиків у системі їх керування. Такий підхід дозволить упровадити на практиці нову стратегію організації контрольно-ревізійної роботи та істотно скоротити витрати на здійснення планових перевірок.Наголошено, що податкові ризики слід розглядати як наукову основу для розробки критерію ефективності побудови систем забезпечення національної податкової безпеки. Як і будь-які ризики, податкові ризики повинні бути не тільки визначені , але й зведені до мінімуму. Для цього доцільно застосувати систему керування податковими ризиками як сукупність деяких методів, процедур і заходів. Використання людського капіталу та інформаційного забезпечення дозволить досягти необхідного рівня ефективності.Застосування системного підходу в теорії і практиці оподаткування допоможе передбачати негативні наслідки впливу зовнішнього середовища, сприятиме ефективності моніторингу ризиків і їх практичному керуванню. Податкова служба може підвищити обсяг податкових надходжень до бюджету за рахунок зменшення податкових злочинів (ухилення від сплати податків). Це, в свою чергу, призведе виходу економіки з тіні.Науковою новизною дослідження є поглиблення та визначення природи, сутності податкових ризиків, а також обґрунтування концептуальних основ ефективності їх керування через запровадження системного підходу.Урахування системного підходу дозволить фіскальним службам ефективно керувати податковими ризиками.Перспективним напрямком досліджень є перегляд нормативної документації Державної фіскальної служби на основі системного підходу та врахування податкового ризику як виміру результатів діяльності людського капіталу й недосконалого інформаційного забезпечення.

У статті аналізується поняття ризик, досліджуються соціальні небезпеки на шляху впровадження соціальних технологій у сучасному українському суспільстві та розкривається сутність соціальної праці як засобу впливу на формування соціального самопочуття населення країни. Дається тлумачення сутності «соціальних технологій» як цілеспрямованого процесу впливу на соціальний об’єкт з метою здобуття запрограмованого результату, який включає розробку методів та методик конкретного цілеспрямованого впливу. Розглядаються питання теорії та методології вивчення ризику, умови, що супроводжують стан ризику використання соціальних технологій Виявляється вплив трансформації українського суспільства на соціальний ризик. Запропоновано сукупність заходів для запобігання соціальним ризикам в суспільстві.

Метою статті є окреслення необхідності та можливості практичного застосування теорії ігор для аналізу ризиків компонент (підпроцесів) процесів функціонування підприємств як систем на мікрорівні на основі використання моделей складових результативності Бурєннікової (Поліщук) – Ярмоленка й відповідних показників у них. Висвітлено парадигму «пізнання – вимірювання – оцінювання – управління» ризиками, а у межах цієї парадигми – необхідність визначення ризиків при функціонуванні систем різних типів і рівнів ієрархії у контексті результативності згаданого вище функціонування з використанням авторських моделей складових результативності на підґрунті теорії ігор. Запропоновано серед прийомів зниження ступеня ризику застосовувати такий з них, який пов’язаний зі зниженням ризику шляхом «профілактики» на основі моніторингу складових результативності з метою прийняття науково обґрунтованого управлінського рішення із «передбачуванням» можливих наслідків ризиків у контексті результативності.

Дисертацію присвячено розробленню теоретико-методологічного забезпечення функціонування вартісно-орієнтованого управління в банках. Визначено основні складові системи вартісно-орієнтованого управління в банку, обґрунтовано підхід, за яким індикатором результативності банківського менеджменту є фундаментальна вартість фірми, а максимізація вартості фірми в сенсі вартості зацікавлених сторін є більш раціональною корпоративною метою для банків, аніж максимізація вартості акціонерів. Розроблено комплекс методичних заходів щодо оцінювання фундаментальної вартості банку з урахуванням попередньо ідентифікованих специфічних аспектів банківського бізнесу, удосконалення процесів управління капіталом та капітального бюджетування. Виявлено роль основних нефінансових чинників у створенні вартості банку та запропоновано комплекс заходів з удосконалення корпоративного управління в банках та запровадження стратегії корпоративної соціальної відповідальності в межах вартісно-орієнтованого управління банком.
The Dissertation is devoted to the development of the theoretical and methodological support of the value based management functioning in banking. The basic components of the value based management system in banking have been defined, the approach, according to which the fundamental enterprise value appears as an indicator of the banking management efficiency, and the maximization of the enterprise value in terms of the stakeholders value appears to be a better rational corporate goal for banks than the maximization of the shareholders value, has been substantiated.
The complex of the methodical measures of the bank fundamental value estimation in compliance with the preliminary identified specific aspects of banking business, improvement of the processes of the capital management and the capital budgeting, has been worked out.
The role of the basic non-financial factors in the bank value creation has been identified, and the complex of the measures on improvement of the corporate governance in banking and implementation of the corporate social responsibility strategy in terms of the value based management in banking has been recommended.
Диссертация посвящена разработке теоретико-методологического обеспечения функционирования управления, ориентированного на стоимость банка. Определены основные составляющие управления, ориентированного на стоимость банка, разработаны концептуальные схемы создания стоимости банка, обоснованы необходимость и пути внедрения управления, ориентированного на стоимость в отечественную практику банковского менеджмента.
Определено, что индикатором результативности банковского менеджмента выступает фундаментальная стоимость банка, а максимизация стоимости фирмы в виде стоимости заинтересованных сторон (стейкхолдеров) является более рациональной корпоративной целью банка по сравнению со стоимостью акционеров. Осуществлено развитие теоретических основ теории заинтересованных сторон банка, что позволило идентифицировать основных стейкхолдеров банка, которых в современных условиях предложено рассматривать в качестве квази-акционеров банка.
Исследование особенностей банковского бизнеса и его стратегии выявило проблему идентичности современных банков, которые в результате процессов дерегулирования теряют свои уникальные черты. В этом контексте предложено понятие «современный банк», под которым подразумевается мультипродуктовая фирма, осуществляющая деятельность в окружении, находящимся под воздействием процессов технологизации, глобализации, дерегулирования. Вместе с этим исследование не обнаружило преимуществ между фокусированной и диверсифицированной стратегиями банковского бизнеса с точки зрения создания стоимости банка, иными словами, преимуществ между специализированными и универсальными банками, и взаимосвязей между уровнями развития финансового посредничества и экономического развития. Это позволило сделать вывод, что эти факторы не играют решающего значения в создании стоимости банка.
В диссертации определены движущие силы управления, ориентированного на стоимость, к которым отнесены экономическая прибыльность, масштаб деятельности, капитализация, стоимость привлечения ресурсов, отражающая риски банка. Предложен комплекс методологических подходов к оценке фундаментальной стоимости банка с учетом специфики банковского бизнеса. В частности, разработана авторская классификация моделей оценки стоимости бизнеса. Обосновано, что стандартные методы оценки не позволяют реально отразить фундаментальную стоимость банка, а для оценки стоимости банка наиболее приемлемы методы денежных поступлений в форме модели дисконтирования дивидендов, модели дисконтирования денежных потоков на собственный капитал, модели остаточной прибыли, то есть моделей, представляющих капитальный подход к оценке стоимости фирмы. Предложено методику измерения свободного денежного потока, выбора периода прогнозирования, ставки дисконтирования.
Внедрено понятие и осуществлено обоснование так называемой позитивной теории риск-менеджмента. Путем смягчения допущений неоклассической теории о нейтральности управления риском в создании стоимости банка, обнаружено, что благодаря способности к снижению агентских и транзакционных затрат риск-менеджмент дает возможность увеличивать стоимость банка. Этот вывод позволяет преодолеть противоречие между неоклассической теорией финансов, которая традиционно выступала теоретическим фундаментом управления, ориентированного на стоимость, и практикой банковского бизнеса, где роль риск-менеджмента весьма значительна. Разработаны теоретико-методологические аспекты системы банковского риск-менеджмента; уточнены его структурные элементы и функции в банке.
Рассмотрен механизм управления банковским капиталом, уточнена сущность экономического капитала банка, предложена методика его расчета под отдельные виды рисков. Разработана методология капитального бюджетирования в банке, а также предложена двухфакторная модель пороговой ставки, которая за счет учета затрат общего риска банка более эффективна, чем распространенная модель скорегированной на риск прибыльности экономического капитала. Предложенная двухфакторная модель может также рассматриваться как основа позитивной теории риск-менеджмента.
Определен ряд основных нефинансовых факторов в создании стоимости банка: корпоративного управления, связей с инвесторами, открытости и прозрачности бизнеса, корпоративной социальной ответственности, рассмотрен механизм их влияния на создание стоимости. Предложен комплекс мероприятий по усовершенствованию корпоративного управления, транспарентности, а также внедрению стратегий корпоративной социальной ответственности в отечественную банковскую практику, их включения в сферу управления, ориентированного на стоимость банка.

Дослідження присвячено вирішенню важливої наукової проблеми - розробці організаційно-економічних засад управління холодної логістикою підприємств. У дисертації вирішено проблему розробки теоретичних положень і прикладних рекомендацій з управління холодною логістикою підприємств. Сформовано понятійно категоріальний апарат і концепціяю управління холодною логістикою. Визначено теоретичну сутність та особливості управління логістичними інноваціями в холодних ланцюгах поставок. Розвинено аналітичні інструменти управління холодною логістикою. Розроблено та апробовано модель мережевого дизайну холодного ланцюга постачання підприємств харчової промисловості в умовах формування «сталої» логістики, яка дозволяє здійснювати оперативне управління холодними ланцюгами поставок з урахуванням екологічних факторів. Теоретично обґрунтований і практично підтверджений підхід до оцінки ефективності логістичної діяльності підприємств харчової промисловості, що входять в холодних ланцюгів поставок, який передбачає систематизацію наявних фрагментарних методологічних підходів, заснованих на ключових показниках діяльності підприємств з урахуванням ризиків і невизначеності.
The research is devoted to solving an important scientific problem - the development of organizational and economic foundations of cold logistics management of enterprises. The relevance of the study is determined by the impact on the activities of enterprises, the transformation of the Ukrainian economy, which requires the formation of new approaches to improving the organizational and economic efficiency of managing the logistics supply chains of enterprises, maintaining their competitiveness. The change in economic development benchmarks is accompanied by an expansion of the range of issues that determine the rethinking of both economic theory and practical developments, which forms the task of creating the organizational and economic foundations for the application of legislative, regulatory and technical and economic mechanisms for managing cold logistics of enterprises. In the current situation associated with the COVID-19 / SARS-CoV-2 pandemic, technologies based on Logistics 4.0 are becoming one of the effective tools for organizational and economic management, which support the development of plans to mitigate risks in the logistics systems of enterprises in cold supply chains. The dissertation solves the problem of developing theoretical provisions and applied recommendations for the management of cold logistics enterprises. The working hypothesis of the dissertation research is the theoretical substantiation and practical confirmation of the cold logistics management methodology of food industry enterprises from the standpoint of a systematic approach, hierarchy, relationship and interdependence of management decisions and the impact on the efficiency of the cold supply chain of enterprises of various configurations and complexity. The concept of the research is to substantiate the theoretical and methodological provisions, according to which the modern stage of the evolution of the theory of cold logistics and cold supply chain management in the commodity exchange system turned out to be due to innovative changes and requires the scientific and practical development of a new fundamental model for optimizing cold logistics enterprises. Empirically, the relevance of such a model is an important imperative for the further methodological development of the theory of cold supply chain management, which will increase the sustainability and efficiency of the further development of cold logistics in the food industry, forming the preconditions for a qualitative update of their configuration. The information base of the research, which ensures the reliability and validity of scientific provisions and conclusions, proposals and applied recommendations are the following: the results of scientific and practical research; official statistical sources of Ukraine and European countries; monographic studies of domestic and foreign scientists, periodical and special literature on the issues under study, the results of industry research in the field of cold logistics, food industry, scientific developments of the author. To ensure the representativeness of the results, the activities of 436 food industry enterprises and more than 20 enterprises of cold supply chain operators in 2012-2019 were comprehensively studied. In the dissertation, the conceptual and categorical apparatus and the concept of cold logistics management have been formed. The theoretical essence and features of the management of logistics innovations in the neo-industrialization conditions, based on the main technological trends in Industry 4.0 and Logistics 4.0, have been determined. Analytical tools have been developed for organizational and economic diagnostics of objects included in the cold supply chain, taking into account the requirements of legislation, temperature standards, storage modes, risk, uncertainty and the degree of competition. The model for building a network of a cold supply chain for food industry enterprises has been elaborated and tested in the context of the formation of "sustainable" logistics, which makes it possible to quickly manage cold supply chains taking into account environmental factors. The use of the developed algorithms and block diagrams for building supply chains considering the concept of cold logistics allows using a large number of analytical methods to assess the results of logistics activities. The approach to assessing the efficiency of logistics activities of food industry enterprises included in the cold supply chain has been theoretically substantiated and practically confirmed, which provides for the systematization of existing fragmentary methodological approaches based on key performance indicators of enterprises, taking into account risks and uncertainties. The developed methods and models stipulate the possibility to improve the quality and efficiency of supply chain management in various sectors of the food industry.

Первоначальным толчком, вызвавшим наш профессиональный интерес к экологии, послужили совместные исследования начала 1990-х гг. в области выбора технологий уничтожения химического оружия, химической безопасности биосферы, экологического страхования. Наша область – математическое моделирование экологических процессов. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/31198

В сучасній економічній теорії агентні моделі відіграють значну роль при розумінні, прогнозуванні та управлінні фінансово-економічними системами. На відміну від моделей класичної економічної теорії, агентні моделі дають можливість дослідити фінансові ринки «зсередини», перевірити вплив певних зовнішніх та внутрішніх факторів на ринкову ціну. Нам відкривається можливість проводити експерименти зі штучно створеними моделями економічних систем без реального ризику та спрогнозувати можливі наслідки здійснюваних експериментів.