Добірка наукової літератури з теми "Сімейна структура"

Мета дослідження: дослідити роль сімейної медичної сестри у формуванні у населення здорового способу життя.Матеріали та методи. Методи: бібліосемантичний, структурно-логічного аналізу, соціологічний, статистичний. Матеріали: результати соціологічного дослідженням яким охоплено 120 сімейних лікарів та 140 сімейних медичних сестер. Статистичне опрацювання результатів опитування проводилося з використанням загальноприйнятих методів медичної статистики.Результати. За результатами дослідження визначено, що сімейні медичні сестри мають проводити серед населення роботу з формування здорового способу життя з використанням широкого спектру форм та методів.Для проведення ефективної діяльності сімейні медичні сестри повинні володіти певними компетенціями якими мають оволодівати як на до дипломному так і післядипломному рівнях освіти.Висновки. Сімейні медичні сестри мають проводити роботу з формування у населення здорового способу життя. Для здійснення даної діяльності сімейні медичні сестри мають володіти певними компетенціями.Ключові слова: сімейна медична сестра, населення, здоровий спосіб життя, формування.

У статті представлено розгляд актуальної для сімейної психології проблеми – рольові уявлення у сучасному подружжі. Метою статті є висвітлення результатів дослідження впливу типу світогляду на рольові уявлення, сімейні цінності, рольові очікування та домагання, що характерні для подружжя з релігійним та матеріалістичним типами світогляду. Стаття присвячена аналізу психологічних чинників, що визначають задоволеність подружжя шлюбними стосунками. Розкрито сучасні підходи до понять «сім’я» та «шлюб» у вітчизняній та зарубіжній літературі. Представлено аналіз сучасних наукових уявлень про рольові очікування та домагання подружжя, обґрунтування особистісних чинників, що пов’язані із певним типом світогляду. Висвітлено результати вивчення взаємозв’язку рольових очікувань і домагань подружжя залежно від типу світогляду. Обгрунтовано психодіагностичний інструментарій, що дав змогу вивчити рольові очікування і домагання, задоволеність шлюбом партнерів. Виявлено, що для сімей з матеріалістичном світоглядом найбільш важливі сімейні цінності: «Здоров’я» і «Цікава робота», «Саморозвиток», «Матеріально забезпечене життя». Для релігійного подружжя – «Здоров’я», «Любов», «Щасливе сімейне життя», ІІ місце – цінності «Розвиток», «Цікава робота». Виявлено, що для чоловіків найбільш важливі сімейні цінності: батьківсько-виховна, соціальна активність, зовнішня привабливість; для жінок найбільш значущі такі цінності: зовнішня привабливість, емоційно-психотерапевтична, соціальна активність. Виявлено взаємозв’язки між типом свіотгляду і узгодженістю сімейних цінностей, рольовою адекватністю, рольовими очікуваннями і домаганнями подружжя, сімейними ролями. У контексті представлених матеріалів авторами викладено емпіричне узагальнення результатів дослідження психологічних предиктів характеру сімейних стосунків, притаманих сучасним Українським подружнім парам. Відзначається успадкування уявлень про сім’ю та сімейні стосунки, що змушують дотримуватися стереотипів у створенні «традиційної» сім’ї. Наголошується, що сучасна сім’я прагне до варіативності різних способів побудови рольової структури сім’ї. Дослідження відкриває перспективи вивчення проблем, пов’язаних із задоволенням різних факторів, що впливають на взаємини між подружжям та іншими членами сім’ї, а також систематизовано практичні рекомендації психологам щодо ефективності роботи із рольовими уявленнями у подружній парі.

Стаття присвячена дослідженню психологічної структури уявлень молоді про сімейні ролі. Результати теоретизації предмету дослідження дозволяють стверджувати, що найважливішою функцією уявлень є те, що вони служать інструментом пізнання. Тобто за допомогою уявлення ми спочатку описуємо, потім класифікуємо і, лише тоді пояснюємо об’єкти уявлень. Уявлення студентської молоді про сімейні ролі є складним психологічним феноменом, що формується на основі їхніх знань про рольовий розподіл у системі сімейно-шлюбних взаємин. Вони сприяють продуктивній поведінці сім’янина, далі орієнтують у моделях поведінки і, нарешті, мають важливе значення для адаптація до сімейного життя. Наявність таких уявлень спонукають молодь формувати звички до гармонійних моделей поведінки у майбутньому сімейному житті. Така манера поведінки стане нормою життя і буде сприяти формуванню відповідального сім’янина. Поняття «уявлення молоді про сімейні ролі шлюбних партнерів» відображає стійкі переконання молодої людини, які забезпечують типове реагування на ситуацію рольового розподілу сімейних обов’язків відповідно до сформованої в неї життєвої позиції. З’ясовано, що психологічна структура уявлень студентської молоді про сімейні ролі відображає три взаємопов’язаних компоненти: когнітивний компонент – система знань про сімейні ролі як моделі поведінки шлюбних партнерів (знання функцій сім’ї; знання сімейних ролей за інтелектуально-світоглядним чинником; знання сімейних ролей за морально-психологічним чинником; знання сімейних ролей за інтимно-сексуальним чинником; знання сімейних ролей за матеріально-фінансовим чинником; знання сімейних ролей за господарським чинником; знання патологізуючих сімейних ролей та причин їх появи); емоційно-оцінний компонент – ставлення до сімейного життя та обов’язків у майбутній сім’ї (сприймання та оцінка моделей поведінки батьків як шлюбних партнерів; емоційна ідентифікація з батьками; сприймання та оцінка моделей поведінки друзів як шлюбних партнерів; сприйняття та оцінка майбутнього шлюбного партнерства; сприйняття та оцінка свого ставлення до дітей; сприйняття та оцінка себе в ролі сім’янина; сприйняття стереотипних думок щодо ролі жінки та чоловіка у сім’ї); поведінковий компонент – ідентифікаційна поведінка в ролі майбутнього шлюбного партнера (вияви моделей поведінки, що відображають важливі сімейні ролі; розвиток свого шлюбного потенціалу; пізнання шлюбного потенціалу можливих майбутніх шлюбних партнерів).

У статті увагу акцентовано на системі психологічної допомоги сім’ї з проблемною дитиною. У плані представленого дослідження важливим є аналіз використання казкотерапії як складової частини психологічного супроводу сімей, які мають проблемних дітей дошкільного та раннього шкільного віку. Указано, що така форма роботи, як написання казки із сімʼєю, має діагностичне й психотерапевтичне значення. Зазначено, що казка допомагає виоремити особливості та стереотипи взаємодії й поведінки; сімейні правила та сімейний сценарій; сімейні міфи; життєвий сценарій; сімейні й індивідуальні межі; сімейну та життєву історію. Доведено, що спостерігаємо виражену позитивну динаміку за всіма емпіричними показниками, що змістовно визначають структуру психотипічного профілю батьків проблемних дітей після проведення казкотерапії. Виявлено, що програма супроводу з використанням казки стала важливим фактором якісної трансформації змістовно-структурних виховних елементів. Відбулася конструктивна трансформація стратегії потуральної протекції у сфері виховання дитини, ефективній корекції їхньої неконструктивної особистісної позиції. Констатовано, що, порівняно з традиційною програмою психологічної допомоги, упровадження казкотерапії до програми психологічного супроводу забезпечило більш ефективну корекцію неконструктивних особистісних настанов батьків проблемних дітей, а також достовірно вищий ступінь розвитку тих властивостей їх особистісної структури, які покладено в основу конструктивних патернів особистісного функціонування. Узагальнено дані порівняльного аналізу результативності формувальних заходів стосовно випробуваних експериментальної та контрольної груп за критерієм «рівень розвитку показників сімейного функціонування», які дають змогу констатувати, що зіставлення з традиційною технологією психологічної допомоги упровадження казкотерапії в програму психологічного супроводу забезпечило батьків проблемних дітей більш високим ступенем розвитку ефективних механізмів особистісно-сімейного функціонування, а також більш стійким рівнем сформованості особистісної настанови на конструктивне розвʼязання актуальних проблем.

Мета: аналіз проблеми та перспективи підготовки сімейних лікарів на післядипломному етапі. Матеріали і методи. Чинні законодавчі акти проаналізовані за принципом структурно-логічного аналізу. Результати. Основною метою інтернатури за спеціальністю «Загальна практика – сімейна медицина» є формування професійної компетентності для забезпечення готовності лікарів-інтернів до самостійної роботи як лікаря-спеціаліста. Інтернатура проводиться у формі очно-заочного навчання на кафедрах вищих медичних навчальних закладів і закладів післядипломної освіти та практичного стажування в базових установах охорони здоров’я. Заочне стажування для лікарів-інтернів за спеціальністю «Загальна практика – сімейна медицина» повинно здійснюватись на базі первинної медико-санітарної допомоги та амбулаторій сімейного лікаря. Навчальний план та програма інтернатури розраховані на 2 роки. Протягом першого року – 6 місяців навчання на відповідних кафедрах вищих медичних навчальних закладів, 5 місяців – робота на базі первинної медико-санітарної допомоги та амбулаторій сімейного лікаря, один місяць – відпустка. Протягом другого року – 4 місяці – навчання на відповідних кафедрах вищих медичних навчальних закладів, 7 місяців – робота на базі первинної медико-санітарної допомоги та амбулаторій сімейного лікаря, один місяць – відпустка. Підготовку сімейного лікаря необхідно починати з додипломної освіти з викладанням основ пропедевтики за синдромологічним підходом та специфічного клінічного мислення з орієнтацією на загальну практику – сімейну медицину. Висновки. Тривалість навчання в інтернатурі з сімейної медицини повинна відповідати рекомендованим термінам міжнародних професійних організацій: WONCA, EURACT, UEMO тощо і тривати не менше 3 років. Заочне навчання має передбачати обов’язкове стажування тривалістю 1–3 місяці в тому закладі, куди скеровані майбутні спеціалісти відповідно до державного розподілу.

У статті розглядається проблема підготовки майбутніх учителів до формування сімейних цінностей в учнів початкової школи. Розкриваються поняття «сімейні цінності», що стосуються структури, функції, ролі, поглядів та ідеалів сім’ї, які є цінностями-нормами, що виступають орієнтаційною основою й одночасно критерієм оцінювання дійсності та вибору відповідного вчинку і дії людини; «професійна готовність до педагогічної діяльності», «готовність до педагогічного процесу», «формування сімейних цінностей в учнів початкової школи» (цілісне утворення, що становить системну властивість всієї особистості дитини, характеризує її здатність зберігати і оптимально відтворювати, розвиватися, успішно діяти в різних життєвих ситуаціях, вирішувати складні життєві проблеми, а й допомагати в цьому всім членам родини), компоненти в структурі поняття «готовність майбутніх учителів початкової школи до формування сімейних цінностей в учнів»: когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінково-діяльнісний компоненти, критерії та показники готовності майбутніх учителів до формування сімейних цінностей в учнів початкової школи, рівні готовності майбутніх учителів початкової школи до означеної діяльності (високий, середній, низький). Визначені оптимальні педагогічні умови підготовки майбутніх учителів початкової школи до формування сімейних цінностей в учнів молодшого шкільного віку: вивчення освітніх компонентів, проходження педагогічних практик, засвоєння дисциплін за вибором студентів «Формування сімейних цінностей у молодших школярів», що познайомить студентів із психолого-педагогічними проблемами, які виникають у процесі формування сімейних цінностей молодших школярів. Ключові слова: заклад вищої педагогічної освіти, сімейні цінності, формування сімейних цінностей в учнів початкової школи, підготовка майбутніх учителів до формування сімейних цінностей в учнів початкової школи.

В статті розглядаються сутність, функції та форми підприємницької діяльності в сільському господарстві. Сучасний розвиток виробничих об'єднань характеризується використанням таких юридичних форм, які зберігають основні характеристики сімейного фермерського господарства і водночас створюють сприятливі умови для організації виробничих структур, адекватних великим підприємствам, сімейної передачі господарств. Тобто колективні форми фермерської діяльності увіковічують особистий і сімейний характер сільського господарства, попереджують «пролетаризацію» селянства, зберігають його статус господаря сільської території. Саме такі тенденції у формуванні підприємницької діяльності у сільському господарстві з огляду на вітчизняні реалії повинні бути враховані в розробках щодо реструктуризації і трансформації вітчизняного аграрного виробництва. Типовий сільськогосподарський виробник, навіть коли володіє малим сімейним господарством, поєднує інвестора, управлінця і керівника у ньому. У дещо більших структурах, таких як наприклад сімейні ферми, може бути ще й бухгалтером, організатором праці, спеціалістом із догляду за рослинами і тваринами, механізатором тощо. Про успішну підприємницьку діяльність, на наш погляд, можна говорити, якщо:підприємство має дохід для оплати всіх необхідних витрат; підприємство має додатковий дохід необхідний для сплати кредитів, які можуть бути за інвестовані; виробнича спроможність підприємства і його потенціал не зменшуються, а бажано – розвиваються. Дотримання цих умов може стати однією з важливих причин успішного розвитку підприємницької діяльності. Незважаючи на певні переваги чи недоліки окремих форм підприємницької діяльності, слід розвивати різні організаційно–правові форми в сільському господарстві на ринкових конкурентних умовах. Але при цьому необхідно враховувати, що суспільні зміни впливають на систему організаційно–економічних і правових відносин у сільському господарстві. Суб'єкти підприємницької діяльності, що господарюють сьогодні в сільському господарстві, функціонуючи на основі різних форм власності, не лише мають право на існування, але й, конкуруючи один із одним, створюють умови для розвитку ринкових відносин, прибуткового ведення сільськогосподарського виробництва.

У статті представлено емпіричне дослідження розвитку гендерної ідентичності в юнацькому віці. У контексті гуманістичної, генетичної та когнітивної психології та згідно з авторською моделлю статеворольової ідентифікації особистості розглянуто становлення персоніфікованого образу Я як маскулінно-фемінно-андрогінного конструкту. З’ясовано, що специфіка розвитку ґендерної ідентичності дівчат та юнаків 15–17-річного віку полягає в статевій диференціації структури термінальних та інструментальних цінностей, різному співвідношенні Я-ідеальне/Я-реальне представників різної статі, їх взаємозв’язку зі стратегіями ґендерної поведінки, суб’єктивним контролем. Виявлено, що ціннісно-орієнтаційний портрет дівчат є досить подібним до юнацького, проте менш зорієнтованим на суспільне визнання, а тим більше – на переобтяження себе самоконтролем. Констатовано, що у структурі життєвих цінностей та орієнтирів майбутнього життя дівчат найбільш питому вагу займають сімейні ролі, а в атрибуції Я-концепцій у змісті наративів – здатність їх успішно виконувати; у юнаків, навпаки – суспільні, професійні, публічні ролі, за умови досягнення ефективності їх виконання. Досліджено, що соціально-психологічна структура сімейних цінностей обох статей характеризується внутрішньою суперечністю – традиційно-ґендерні орієнтири частіше очікуються від чоловіків, ніж від жінок. Встановлено, що референтна ґендерна ідентичність у дівчат та юнаків носить яскравий стереотипізований характер. Зроблено висновок, що ґендерна ідентичність постає узагальненим, систематизованим образом набутого статеворольового Я, розширеного значним впливом його розгортання в сфері міжстатевих взаємин; усвідомленим самовизначенням дівчат і хлопців у системі ґендерних орієнтацій, і характеризується збалансованістю реального та ідеального ґендерного Я, поглибленим рівнем саморефлексії, спрямуванням на різні моделі статеворольової поведінки, підпорядкованістю змісту ґендерної ідентифікації ширшому соціально-рольовому контексту.

Проведено теоретичне та емпіричне дослідження соціально-психологічних та особистісних чинників виникнення сімейних протиріч. За допомогою теоретичного аналізу визначено, що категорії як рольова адекватність, узгодженість сімейних цінностей, задоволеність шлюбом. Шляхом емпіричного дослідження виявлено основні конфліктогенні сфери життєдіяльності молодого подружжя та найбільш неузгоджені сімейні функції, рівень конфліктності в подружніх парах, рівень рольової адекватності. Проведено аналіз показників рівня задоволеності шлюбом в парах з різним рівнем самооцінки, конфліктності та рольової адекватності до та після корекційної програми. Надана структура корекційної програми, що спрямована на узгодження сімейних функцій подружжя, запобігання виникнення сімейних протиріч та формування ефективних навичок спілкування в конфліктній ситуації, а саме виробітку стратегії співробітництва.

Барт, Р. (1989). Избранные работы: Семиотика: Поэтика. Москва: Прогресс. Гаєвська, Н. Линченко, М. (2009). Добро і зло в романі Уласа Самчука «Марія». Наукові записки, 85, 123–129. Данилевич, М. (2000). Український образ світу у трилогії У. Самчука «Волинь». Тернопіль: ТДПУ. Джиоева, А. (2019). Традиции семейного романа в отечественной прозе ХХ столетия. Автореф. дис. канд. філол. наук. Москва. Режим доступу https://www.dissercat.com/content/ traditsii-semeinogo-romana-v-otechestvennoi- proze-khkh-stoletiya. Элиаде, М. (1999). Избранные сочинения: Очерки сравнительного религиоведения. Москва: Ладомир. Женетт, Ж. (1998). Фигуры:в 2-х т. Т.1: Палимпсесты. Литература во второй степени. Москва: Изд-во им. Сабашниковых. Затонский, Д.В. (1972). Искусство романа и ХХ век. Москва: Художественная литература. Ильин, И.П. (1999). Интертекстуальность. Современное литературоведение (страны Западной Европы и США): концепты, школы, термины. Москва: INTRADA. 204–210. Кристева, Ю. (2000). Бахтин, слово, диалог и роман. Французская семиотика: От структурализма к постструктурализму. Москва: ИГ Прогрес. 427–457. Кононенко, В. (1991). Словесні символи в семантичній структурі фраземи. Мовознавство.6, 30–36. Копситянська, Н. (2012). Час і простір у мистецтві художнього слова. Львів: ПАІС. Лотман, Ю. (1970). Структура художественного текста. Москва: Искусство. Мегела, І. (2008). Угорський роман 20–30 років ХХ століття. Проблематика. Жанрова структура. Форма оповіді. Київ: Видавець Карпенко В.М. Никольський, Е. (2009). К вопросу о специфике жанра – семейной хроники и его зарождении в русской классической литературе. Вопрос языка и литературы в современных исследованиях: Кирилло-Мефодиевские чтения. Москва. Плетенчук, Н. (2011). Художній феномен сакралізації волинського макротопоса в прозі Уласа Самчука. Питання літературознавства. 83. 163–171. Порохняк, Н. (2009). Роман сімейна-хроніка та сімейний наратив. Волинь філологічна: текст і контекст. 222–230. Самчук, У. (1993). Волинь: Роман: у 3 ч. Т.1: Куди тече та річка. К.: Дніпро. Самчук, У. (1993). Волинь: Роман: у 3 ч. Т.1: Війна і революція. К.: Дніпро. Фатеева, Н. (1998). Типология интертекстуальных элементов и связей в художественной речи. Изв. АН: сер. “Литературы и языки”. 5, 25–38. Шевчук, В. (1992). Улас Самчук та його волинська сага. Українська мова і література в школі. 11–12, 30–32. Bart, R. (1989). Yzbrannye raboty: Semyotyka: Poetyka. Moskva: Prohress. [In Russian]. Hayevsʹka, N, Lynchenko, M. (2009). Dobro i zlo v romani Ulasa Samchuka «Mariya». Naukovi zapysky. 85, 123–129. [In Ukrainian]. Danylevych, M. (2000). Ukrayinsʹkyy obraz svitu u trylohiyi U. Samchuka «Volynʹ». Ternopilʹ: TDPU. [In Ukrainian]. Dzhyoeva, A.(2019) Tradytsyy semeynoho romana v otechestvennoy proze ХХ stoletyya. Avtoref. dys. kand. filol. nauk. Moskva. Retrieved from https://www.dissercat.com/content/traditsii-semeinogo-romana-v-otechestvennoi-proze-khkh-stoletiya [In Russian]. Eliade, M. (1999). Izbrannyye sochineniya: Ocherki sravnitel’nogo religiovedeniya. Moskva: Ladomir. [In Russian]. Zhenett, ZH. (1998). Figury:v 2-kh t. Vol.1: Palimpsesty. Literatura vo vtoroy stepeni. Moskva: Izd-vo im. Sabashnikovykh [In Russian]. Zatons’kiy, D.V. (1972). Iskusstvo romana i ХХ vek. Moskva: Khudozhestvennaya literatura. [In Russian]. Il’in, I.P. (1999). Intertekstual’nost’. Sovremennoye literaturovedeniye (strany Zapadnoy Yevropy i SSHA): kontsepty, shkoly, terminy. Moskva: INTRADA. 204–210 [In Russian]. Kristeva, Yu. (2000). Bakhtin, slovo, dialog i roman. Frantsuzskaya semiotika: Ot strukturalizma k poststrukturalizmu. Moskva: IG Progres. 427–457. [In Russian]. Kononenko, V. (1991). Slovesni symvoly v semantychniy strukturi frazemy. Movoznavstvo 6, 30–36. [In Ukrainian]. Kopsytyansʹka, N. (2012). Chas i prostir u mystetstvi khudozhnʹoho slova. Lʹviv: PAIS. [In Ukrainian]. Lotman, Yu. (1970). Struktura khudozhestvennogo teksta. Moskva: Iskusstvo [In Russian]. Mehela, I. (2008). Uhorsʹkyy roman 20-30 rokiv ХХ stolittya. Problematyka. Zhanrova struktura. Forma opovidi. Kyiv: Vydavetsʹ Karpenko V.M. [In Ukrainian]. Nikol’s’kiy, Ye. (2009). K voprosu o spetsifike zhanra – semeynoy khroniki i yego zarozhdenii v russkoy klassicheskoy literature. Vopros yazyka i literatury v sovremennykh issledovaniyakh: Kirillo-Mefodiyevskiye chteniya. Moskva. [In Russian]. Pletenchuk, N. (2011). Khudozhniy fenomen sakralizatsiyi volynsʹkoho makrotoposa v prozi Ulasa Samchuka. Pytannya literaturoznavstva. 83. 163–171. [In Ukrainian]. Porokhnyak, N. (2009). Roman simeyna-khronika ta simeynyy naratyv. Volynʹ filolohichna: tekst i kontekst. 222–230. [In Ukrainian]. Samchuk, U. (1993). Volynʹ: Roman: u 3 ch. Vol.1: Kudy teche ta richka. Kyiv: Dnipro. [In Ukrainian]. Samchuk, U. (1993). Volynʹ: Roman: u 3 ch. T.1: Viyna i revolyutsiya. Kyiv: Dnipro. [In Ukrainian]. Fateyeva, N. (1998). Tipologiya intertekstual’nykh elementov i svyazey v khudozhestvennoy rechi. Izv. AN: “Literatury i yazyki” 5, 25–38. [In Russian]. Shevchuk, V. (1992). Ulas Samchuk ta yoho volynsʹka saha. Ukrayinsʹka mova i literatura v shkoli. 11–12, 30–32. [In Ukrainian].

Барінова Н.В. Психологічні особливості відношення батька як чинник формування статеворольової Я- концепції у дівчат-підлітків. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, - Харків, 2006. В роботі представлені результати дослідження впливу фігури батька на особливості статеворольового розвитку дівчат-підлітків. Проблема розглянута в контексті положень статеворольової теорії О.С. Кочаряна. Показана значимость емоційного залучення батька до виховання доньки для становлення її статеворольової Я-концепції. Якість батьківського ставлення є значимим чинником формування соціогенної маскулінності/фемінінності. За результатами дослідження розроблена програма тренінгу ґендерної ідентичності. Тренінг супроводжується реалізацією програми індивідуальної і сімейної корекції процесу статеворольового самовизначення дівчини; надано обґрунтування реалізації програми корекції статеворольової Я-концепції дівчат-підлітків з урахуванням відносин в діаді „батько-донька” або в тріаді "мати-батько-донька".

Барило І. М. Геодемографічний розвиток Полтавської області. – На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 - економічна та соціальна географія. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України. Харків. 2016. У дисертаційній роботі розкрито теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження геодемографічного розвитку. З точки зору суспільної географії удосконалено поняття «геодемографічний розвиток». Проаналізовано геодемографічний розвиток як об'єкт суспільної географії, охарактеризовано чинники формування геодемографічного розвитку. Представлено методологічні підходи та методика дослідження геодемографічного розвитку регіону. Виявлено історичні передумови та фактори розселення населення Полтавської області. Проаналізовано тенденції геодемографічного розвитку Полтавської області в загальнодержавному вимірі. Охарактеризовано сучасний стан геодемографічного розвитку регіону, зокрема особливості відтворення населення та структура населення області за 2009-2014 рр. На основі кластерного аналізу подано просторову інтерпретацію подібності геодемографічного розвитку міст та районів Полтавської області. Здійснено групування міських та районних соціогеосистем графоаналітичним методом багатовимірної класифікації. Проведено моделювання траєкторії геодемографічного розвитку міських та районних соціогеосистем у нормованому багатовимірному ознаковому просторі, виявлені територіальні особливості. Здійснено аналіз узгодженості та специфічності геодемографічного розвитку. Розроблено геодемографічний прогноз Полтавської області та визначено основні геодемографічні проблеми регіону, обгрунтовано рекомендації стосовно геодемографічної політики.

Звіт про НДР: 56 с., 41 рис., 43 табл., 2 додатки, 11 джерел. Об`єкт дослідження – інформаційні системи в медицині. Мета роботи – визначення з допомогою прототипу головних функцій та загальної структури міської інформаційної системи первинної медичної допомоги. Метод дослідження – системний аналіз процесів надання первинної медико-санітарної допомоги та створення прототипу інформаційної системи. На даний час в Україні відсутні національні чи регіональні системи ведення електронних медичних карток що дозволили б відмовитися від паперових. Передбачене в плані реформ медичної галузі програмне забезпечення не розроблене і не впроваджене. З реформуванням системи медичної допомоги у місті створено 7 Центрів первинної медико-санітарної допомоги, до складу яких включено 24 амбулаторії та 11 кабінетів лікарів загальної практики (420 сімейних лікарів). Населення Кривого Рогу, що потенційно потребує медичної допомоги, нараховує 700 тисяч. Тобто, один лікар надає допомогу приблизно 1700 громадянам. За 2011 рік у місті здійснено: 6781811 відвідувань поліклінік та 490260 відвідувань лікарями хворих удома. Тобто прогнозований річний обсяг звернень до сімейних лікарів складає 7 мільйонів (в середньому 10 звернень кожного мешканця). Прийнявши річний фонд робочого часу у 2000 год. середня завантаженість сімейного лікаря складе біля 9 відвідувань на годину. Тобто, середній час спілкування з пацієнтом становитиме 5-7 хвилин. Значну частину непродуктивних витрат часу лікаря складає робота із паперовою документацією. Знаходження та розшифровування необхідних медичних записів, повторне збирання анамнезу, записування до картки, виписування направлень й інших документів. Непродуктивні витрати часу складають до 2/3 часу прийому пацієнта. В результаті проведених досліджень побудовано функціональну модель прототипу ІС, розроблено архітектуру ІС, встановлено та налаштовано необхідне на етапі розробки прототипу обладнання, розроблені ескізи інтерфейсів користувачів. Результати НДР упроваджені в діяльність комунальної установи «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради. Прогнозні припущення щодо розвитку об`єкта дослідження – впровадження програмної частини прототипу інформаційної системи, реалізація інформаційної системи у повному обсязі, покращення експлуатаційних характеристик та поширення ІС на місто.