Добірка наукової літератури з теми "Стилістична маркованість"

У статті розглянуто різні підходи щодо визначення поняття «стилістична маркованість». Акцентовано на тому, що явище стилістичної маркованості в сучасній лінгвістиці розуміють по-різному. Одні дослідники розглядають його у співвідношенні з поняттям мовної норми, інші вчені поняття стилістичної маркованості пов’язують зі стилістичним значенням та наявністю в мовної одиниці різних конотацій. Зазначено, що у стилістиці активно використовують термін «стилістичне забарвлення», під яким зазвичай розуміють співвіднесеність мовної одиниці з певним функціональним стилем мови. Зосереджено увагу на тому, що деякі дослідники стилістичне забарвлення визначають як наявність у слова додаткових смислових та стилістичних відтінків. Стилістичну маркованість витлумачено як наявність у мовної одиниці додаткової конотативної інформації емоційного, експресивного, оцінного чи стильового характеру, що зумовлює здатність цієї одиниці створювати певний стилістичний ефект, надаючи мовленню, залежно від комунікативно-прагматичної настанови мовця, різних відтінків – урочистості, піднесеності, невимушеності, фамільярності, іронічності, гумору, комізму, згрубілості, агресивності тощо.

У статті описано основні наукові підходи до визначення поняття стилістичної маркованості мовних засобів. Стилістична маркованість (стилістичне забарвлення) розглядається як наявність у мовної одиниці додаткової конотативної інформації емоційного, експресивного, оцінного чи стильового характеру, що зумовлює здатність цієї одиниці створювати певний стилістичний ефект, надаючи мовленню, залежно від комунікативно-прагматичної настанови мовця, різних відтінків – урочистості, піднесеності, невимушеності, фамільярності, іронічності, гумору, комізму, згрубілості, агресивності тощо.

У статті виявлено та проаналізовано гендерні особливості англомовної Інтернет-комунікації, стилістичні засоби реалізації гендерної специфіки англомовного спілкуванні у віртуальному просторі. Встановлено, що комунікація у віртуальному просторі має гендерну маркованість, яка виражається в приналежності до категорій фемінності та маскулінності. Особливі риси чоловічої та жіночої Інтернет-комунікації проявляються на лексичному, фонетичному, стилістичному та синтаксичному рівнях. З’ясовано, що в сучасному мовознавстві існують різні підходи до проблеми гендера: підхід домінування, підхід культурних розбіжностей, підхід дефіциту, а також динамічний підхід. Проаналізовано два основні поняття – стать (sex) і гендер (gender), що функціонують у рамках гендерних лінгвістичних досліджень. Встановлено, що у лінгвістиці гендер розглядається як когнітивний феномен, що проявляється як у кліше, так і в особливостях мовленнєвої поведінки комунікантів. Визначено, що користувачі різної статі вибирають різноманітні вербальні та невербальні комунікативні стратегії у своїй комунікативній поведінці. Схарактеризовано популярні жіночі та чоловічі способи увиразнення висловлювання. За результатами дослідження виявлено, що до більш жіночих стилістичних засобів належить гіпербола, експресивно-оцінні слова, евфемізми, ономатопея, еліптичні конструкції, ідіоми. Характерними стилістичними засобами чоловічої вербальної поведінки є прикметники найвищого ступеня порівняння, ідіоми, ненормативна лексика. З’ясовано, що гендерні особливості використання стилістично забарвленої лексики в мережевому спілкуванні відображають більшу чутливість жінок, порівняно з чоловіками, до комунікативних норм суспільства, прагнення жінок створити дружню атмосферу спілкування й бажання чоловіків справити враження на співрозмовника своєю ерудицією.

Стаття досліджує фразеологічні реалії, які представляють найбільш мальовничу і виразну частину словникового складу мови, відображаючи звичаї, традиції народу, згадки про його історію, фольклор. Вони характеризуються подвійним смислом, значення складових слів цих фразеологічних одиниць створюють цілком новий образ. Фразеологічна реалія – це варіативна категорія, пов’язана з процесом переважно бінарного зіставлення мов на лексичному та фразеологічному рівнях. Окремі мовознавці без належних підстав збільшують деякий обсяг фразеологічних реалій, включаючи до цієї категорії прислів’я. Вони, без сумніву, можуть бути реаліями, але прислів’я як цілісна одиниця через узагальнено-абстрактний характер не має відповідника, співвідносного денотата в позамовній предметній дійсності. Отже, їх не можна зарахувати до реалій. 3 погляду семантики реалії завдяки наявності в їхньому семантичному континуумі метамовної інформації про закріплення за «своїм» мовним колективом збігаються частково з діалектизмами. Як і діалектизми, вони надають мовленню певного колориту, формують мовленнєву характеристику літературних персонажів. Але принципова розбіжність між діалектизмами полягає в тому, що географічна інформація реалій пов’язана з позначуваним предметом. Це інформація про специфічні предмети та явища певного географічного ареалу. Місцева маркованість діалектизмів – інформація про специфічні мовні засоби позначення загальновідомих предметів. Як ми переконались, фразеологізми мають своє специфічне фразеологічне значення, яке відрізняється від загальномовного інваріантного значення, по-перше, унікальністю узагальнення свого семантичного змісту, по-друге, вищим ступенем узагальнення. Унікальність фразеологічного значення хоча б одного компонента фразеологічної одиниці зв’язує всі її компоненти в єдине ціле, поза якими воно не існує. 3 погляду перекладацької практики можна виділити явні і скриті реалії. Вони начебто мають відповідники в мові – сприймачі, але співвідносні денотати в позамовній дійсності дуже відрізняються між собою, тому беззастережна субституція їх позначень, що мають різну художньо-стилістичну наповненість, може спричинити низку додаткових труднощів, пов’язаних із культурологічною розбіжністю.

У статті висвітлено фразеотвірні можливості релігійних фразеологізмів української мови (і тих, що не потребують декодування, і тих, які функціонують в узагальнено-образних значеннях). Ступінь відтворюваності мотивувальних ознак внутрішніх форм фразеологізмів із узагальнено-образним значенням висока. Аналітичним релігійним термінам, крилатим бібліїзмам, народним прислівʼям і приказкам, формулам мовного етикету і божби, власне фразеологізмам ‒ усім фразеологічним одиницям, що містять релігійний компонент і видозмінені за формою чи за семантикою, притаманні підвищена експресія, образність, стилістична маркованість та оцінність. Ключові слова: релігійна лексика, релігійна фразеологічна одиниця, трансформація / усічення / нарощення / компонентна заміна фразеологізму. Покликання Список використаних джерел Великий тлумачний словник сучасної української мови, за ред. В. Т. Бусла. Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. Жайворонок, Віталій. Знаки української етнокультури: словник‑довідник. Київ: Довіра, 2006. Коваль, Алла. Спочатку було Слово: крилаті вислови біблійного походження в українській мові. Київ: Либідь, 2001. Словник української мови, за ред. В. В. Жайворонка. Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2012. Словник української мови, за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Київ: Наукова думка, 1970–1980. Словник української мови, за ред. В. М Русанівського. В 20 т. Київ: Наукова думка, 2010‒2018. Пуряєва, Наталія. Словник церковно-обрядової термінології. Львів: Видавничий відділ «Свічадо» Монастиря Монахів Студитського Уставу, 2001. Українські приказки, прислів’я і таке інше, укл. М. Номис. Київ: Либідь, 1993. Фразеологічний словник української мови, укл. В. М. Білоноженко, В. О. Винник, І. С. Гнатюк та ін. У 2 кн. 2-ге вид. Київ: Наукова думка, 1999. Список використаної літератури Арутюнова, Нина. Метафора и дискурс. Москва: Прогресс, 1990. Бабич, Надія. Богословський стиль української мови у контексті стилістичної науки. Чернівці: Букрек, 2009. Богдан, Світлана. «Біблеїзми в системі епістолярного автопортретування Лесі Українки». Волинь філологічна: текст і контекст, вип. 17, 2014, с. 15‒36. Васильченко, В’ячеслав. «Відображення українськими обрядовими фразеологізмами статусної зміни зовнішності людини». Українська мова, № 1, 2010, с. 67–81. Денисюк, Василь. «Варіантність фразеологічних одиниць (на матеріалі східнослов’янської середньовічної історіографії)». Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету: Філологічні студії, вип. 16, 2017, с. 87‒95. Івченко, Анатолій. Українська народна фразеологія: ареали, етимологія. Харків, 1996. Колоїз, Жанна. «Біблійна алюзія як засіб вираження авторської інтенції в романі В. Шкляра «Залишенець. Чорний Ворон»». Науковий вісник Чернівецького національного університету: Романо-слов’янський дискурс, вип. 659, 2013, с. 3‒9. Куза, Анжела. Українська релігійна фразеологія: особливості функціонування в сучасному мовному просторі. Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Львів, 2016. Кузь, Г. «Вплив християнського світогляду на компонентний склад та функції вигукових фразеологізмів». Біблія і культура, вип. 1, 2000, с. 233–7. Мацьків, Петро. Концептосфера Бог в українському мовному просторі. Київ ‒ Дрогобич: Коло, 2007. Мойсієнко, Анатолій. «Aктуалізація фразеологічних одиниць у художньому тексті». Українська лексикографія в загальнослов’янському контексті: теорія, практика, типологія: матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої пам’яті проф. Л. Г. Скрипник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011, с. 115‒21. Мокиенко, Валерий. Славянская фразеология. Москва: Высшая школа, 1989. Німчук, Василь. «Християнство й українська мова». Українська мова, № 1, 2001. с. 11‒30. Огієнко, Іван. Українське монашество. Київ: Наша культура, 2002. Осінчук, Юрій. Історія української богослужбово-обрядової лексики. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2009. Піддубна, Наталія. Формування номенклатури назв релігійних споруд в українській мові: автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Харків, 2000. Потебня, Олександр. Из лекций по теории словесности. Басня. Пословица. Поговорка. Харьков: Госиздат Украины, 1930. Селіванова, Олена. Нариси з української фразеології (психолінгвістичний та етнокультурний аспекти). Київ ‒ Черкаси: Брама, 2004. Скаб, Марія, Скаб, Мар’ян. «Біблійні фразеологізми як об’єкт мовної гри в сучасній українській літературі». Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации, т. 25 (64), № 2 (1), 2012, с. 232–7. Скаб, Марія. «Фразеологізми з релігійним компонентом в українських словниках». Українська лексикографія в загальнослов’янському контексті: теорія, практика, типологія: матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої пам’яті проф. Л. Г. Скрипник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011, с. 107–14. Скрипник, Лариса. Фразеологія української мови. Київ: Наукова думка, 1973. Слонов В. «Біблія на уроках української мови». Урок української, № 2, 2002, с. 37–42. Сулима, Віра. Біблія і українська література. Київ: Освіта, 1998. Телия, Вероника. Типы языковых значений. Связанное значение слова в языке. Москва: Наука, 1981. Ткач, Л., Шепетюк, І. «Євангелійні мотиви в українській народній фразеології та в дискурсі української мемуаристики початку ХХ ст. (за щоденниками С. Єфремова)». Науковий вісник Чернівецького національного університету: Слов’янська філологія, вип. 87, 2000, с. 109–127. Ужченко, Віктор, Ужченко, Дмитро. Фразеологія сучасної української мови. Київ: Знання, 2007. Царьова, Ірина. «Обрядофраземи північноукраїнських і східнослобожанських говірок». Волинь-Житомирщина, № 22(II), 2010, с. 289‒95. Ципердюк, Оксана. «Біблійні алюзії в поетичних текстах Василя Герасим’юка». Науковий вісник Чернівецького національного університету: Романо-слов’янський дискурс, вип. 772, 2016, с. 110‒5.