Готові списки джерел за темами / Становлення нації

Зміст

Статті в журналах
Дисертації
Звіти організацій

Добірка наукової літератури з теми "Становлення нації"

Автор: Grafiati

Опубліковано: 30 травня 2022

Оновлено: 31 травня 2022

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Становлення нації".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Статті в журналах з теми "Становлення нації"

СВЯТОЦЬКИЙ, ОЛЕКСАНДР, та ІГОР БОЙКО. "Витоки, етапи становлення та розвиток української державності". Право України, № 2020/01 (2020): 17. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-01-017.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена висвітленню витоків, етапів становлення і розвитку української державності. Зазначено, що державність є результатом матеріального і духовного розвитку цілої нації. З’ясовано, що зміст державності є значно ширшим порівняно з поняттям “держава”. Державність має своїм результатом створення держави як підсумок розвитку української нації. Державність є своєрідним фундаментом, корінням держави, а остання, зі свого боку, є однією зі складових – своєрідним вінцем державності. Ознаки державності: 1) реалізація права нації на політичне само визначення, державну незалежність, що є першим кроком на шляху до створення власної держави; 2) наявність органів публічної влади, яка виступає у двох формах: а) державна влада, до якої належать: глава держави; органи законодавчої, виконавчої та судової влади; правоохоронні органи (поліція, органи держбезпеки, прокуратури, збройні сили тощо); б) муніципальна влада, до якої належать представницькі та виконавчі органи влади, органи місцевого самоврядування; 3) державний суверенітет, який передбачає верховенство держави на своїй території і незалежність у міжнародних відносинах; 4) система правових норм (закони та підзаконні акти), які регулюють відповідні суспільні відносини; 5) міжнародне визнання держави та, як наслідок, її міжнародна правова ідентифікація; 6) державні символи – це закріплені в законодавстві офіційні знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, які символізують суверенітет держави. Для української нації становлення національної державності відбувалося досить складно й упродовж тривалого часу. Творцем української державності була українська нація як конкретно-історична форма соціальності українців, яка об’єднана єдиною мовою, територією, історією, культурою, релігією, правом, глибинними економічними зв’язками, певними рисами культури та характеру. Українська нація упродовж багатьох віків проживає на території сучасної України, понад 1 000 років тому почала створювати свою державність у надзвичайно складних умовах, зокрема тому, що не мала захищених природою кордонів, зате мала агресивних ближчих і дальших сусідів. Історія української державності – це фактично історія національно-визвольної боротьби українського народу за свою державу. Ця боротьба була спрямована на визволення українського народу з-під іноземного панування та здобуття національної державної незалежності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Liashenko, O. O. "Формування української політичної нації: етнополітичний контекст державотворення". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 6 (6 грудня 2020): 60–70. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.06.07.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – розглянути шляхи та перспективи формування політичної нації в українському соціумі на сучасному етапі державного будівництва. Наукова новизна. На основі аналізу наявних у світовій і вітчизняній етнополітичній науці теорій творення нації запропоновано бачення основних принципів формування української політичної нації на сучасному етапі державотворення й актуалізовано наявні етнополітичні виклики на шляху реалізації цієї мети. Висновки. На відміну від більшості європейських та американських країн, де період формування націй збігся у часі з періодом становлення їх державності, в Україні формування нації відбувалося в умовах вікової бездержавності. Особливістю сучасного етапу становлення української політичної нації є досягнення гармонії та взаємозалежності громадянської й етнічної ідентичностей українського суспільства. Відповідно до сучасних реалій в основу формування політичної нації повинні бути покладені такі засади. По-перше, необхідно змістити акценти із боротьби «проти» і «за» на творення «в ім’я» – держави, нації, людини на основі злагоди, толерантності, захисту національних інтересів. По-друге, в основу творення нації повинна бути покладена ідея поліетнічної, соціальної, політичної злагоди на основі загальноприйнятої мети. По-третє, держава у сучасній системі цінностей не самоціль, а інструмент досягнення мети, засіб самоствердження нації. По-четверте, Україна повинна бути найвищою цінністю для всіх її громадян як їхня спільна Батьківщина в існуючих кордонах. По-п’яте, повинна забезпечуватися правова рівність громадян України, їхня духовна та культурна цілісність і самобутність. По-шосте, повинна культивуватись як національна самоповага, так і культурна та психологічна сприйнятливість до прогресивних надбань інших націй. По-сьоме, громадяни України повинні усвідомлювати свій майбутній розвиток як результат співпраці у громадянському демократичному суспільстві. По-восьме, національну ідею слід позбавити ідеологічної забарвленості. По-дев’яте, громадянські та соціальні цінності повинні бути піднесені до рівня загальнонаціональних. Слід також пам’ятати, що українському етносу так само доводиться долати наслідки тоталітаризму і бездержавного існування, фактично відроджувати свою самобутність. А це не можна сприймати як спроби асимілювати інші народи, що є складовими частинами поліетнічного суспільства України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Кін, Олена. "ВИТОКИ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ". Інноватика у вихованні 1, № 13 (15 червня 2021): 163–72. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i13.363.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті схарактеризовані витоки розвитку та становлення проблеми формування національної самосвідомості особистості. Визначені основні етапи розвитку ідей національної самосвідомості. Схарактерізовано особливості трактування поняття «національна самосвідомість» та його змісту на кожному етапі. З’ясовано позицію прогресивної педагогічної громадськості щодо реалізації ідей національної самосвідомості у соціокультурному просторі кожного періоду. Висвітлено сутність поняття національної самосвідомості як усвідомлення себе представником певного етносу, нації, розуміння відмінності своєї нації від інших. Визначені основні складові поняття національної самосвідомості: любов до рідного краю, мови, історії, культури, традицій, віри, усвідомлення себе представником певного етносу, відповідальне ставлення до майбутнього своєї країни і народу, гордість за свою націю, намагання здобути щасливу долю для своєї країни. З’ясовано, що основою для формування національної самосвідомості виступала родина, яка зберігала національні культурні та освітні традиції. Встановлено, що на розвиток та становлення проблеми формування національної самосвідомості впливали соціально-політичні, національно-визвольні процеси в країні, прогресивні ідеї та просвітницька діяльність представників наукової, культурної, педагогічної національної еліти, розвиток світової науки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Мироненко, П. В. "Конфліктологічний вимір становлення ідентичності української нації". Суспільно-політичні процеси, Вип. 4 (2016): 80–95.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

ЮРЧЕНКО, О. В. "ФЕНОМЕНИ НАЦІЇ І НАЦІОНАЛІЗМУ ТА ЇХНІЙ ЗВ’ЯЗОК ІЗ ОСВІТОЮ І ВИХОВАННЯМ У МОДЕРНІСТСЬКІЙ КОНЦЕПЦІЇ Е. ҐЕЛНЕРА". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 3 (17 листопада 2021): 96–103. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.2.15.

Повний текст джерела

Анотація:

Роботу присвячено аналізу поглядів одного з найвизначніших представників модерністського напрямку осмис- лення концепції нації та націоналізму Е. Ґелнера, який зробив визначний внесок у становлення теоретичної думки у цій галузі. Показано, що основним принципом, який захищав науковець, був принцип збігу політичної і наці- ональної одиниць. Суверенну державу Е. Ґелнер визнавав необхідною умовою розвитку націоналізму, оскільки вона уможливлює існування структур, які створюють націю. Е. Ґелнер акцентував увагу на вирішальному значен- ні соціально-економічних чинників для появи націоналізму. З огляду на тематику цього дослідження особливу увагу приділено гелнерівському осмисленню феномену націоналізму у координатах освітньо-виховної системи та культури загалом. Показано, що Е. Ґелнер, послідовно виділяючи фактори творення майбутньої нації в історичному контексті, обумовлені освітою, виокремив такі: виникнення писемності, зміни світогляду, забезпечення державою дотримання права на загальну та гарантовану владою освіту, поширення єдиної культури через школи та університети, стандартизованість освіти, забезпечення потреб системи освіти за рахунок держави. Підкреслено, що науковець надавав вирішального значення можли- вості держави утримувати систему освіти й підтримувати її високий рівень задля творення і розвитку політичної нації, виховання національної свідомості. Зазначено, що Е. Ґелнер виокремив чинники формування нації і розвиток націоналістичних рухів в умовах бездержавності. Серед підстав, які уможливили ці процеси, науковець виокремив такі: самовідтворюваність куль- тури на місцевому рівні, яка дозволяє забезпечити передачу соціального досвіду; виховання традиційних норм поведінки; тяглість культури; наукове вивчення народної спадщини; масове поширення освіти; організація освіт- нього та наукового середовища, які стимулюють зростання національної свідомості; культурно-національне само- визначення інтелігенції; боротьба народу за національні права; розвиток місцевого самоврядування і поширення комунікації у суспільстві. Підкреслено, що через певний час головною метою зусиль національної інтелігенції і народу стає створення національної державності, або, принаймні, прагнення до неї. Підкреслено, що ці положен- ня ілюструють український досвід національного будівництва. У роботі обґрунтовано, що підходи Е. Ґелнера до проблеми походження нації та націоналізму, формування національної свідомості через освітні інститути є актуальними й донині та підтверджують свою ефективність.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Діанова, Н. М. "Українська інтелігенція в контексті становлення модерної нації". Вісник Одеського національного університету. Серія: Бібліотекознавство, бібліографознавство, книгознавство 24, вип. 1 (21) (2019): 189–92.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Бовсунівська, Т. "Становлення теорії нації в трактатах українських романтиків". Вісниківство: літературна традиція та ідеї, Вип. 2 (2012): 49–60.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Шрамко, Оксана Іллівна. "Феномен культури у соціальному просторі становлення нації". Актуальні проблеми духовності, № 4 (17 листопада 2017): 264–69. http://dx.doi.org/10.31812/apd.v0i4.1620.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Ангаладян, Р. "Становлення Єревана як культурної столиці Вірменії й нації". Всесвіт, № 1/2 (997/998) (2012): 264–71.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Більше джерел

Дисертації з теми "Становлення нації"

Миклащук, І. М. "Особливості становлення держави-нації в Україні". Thesis, Видавництво СумДУ, 2011. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/12798.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ світу на початку ХХІ століття в новий період радикальних перетворень отримав різноманітні оцінки і визначення у дослідників. В найбільш ширшому виді ці зміни прийнято розглядати як явище глобалізації, яка чинить значний вплив на існуючу соціально-політичну організацію. В нових умовах відбувається трансформація основного політичного інституту – держави. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/12798

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Петренко, М. "Рідна мова як важливий чинник консолідації". Thesis, НТУ "ХПІ", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/21721.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Кучера, Т. М. "Філософсько-методологічний аналіз процесу становлення та розвитку націй і міжнаціональних відносин". Дис. канд. філос. наук, КУ ім. Т. Шевченка, 1993.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Деревянко, Богдан Володимирович, Bogdan Derevyanko та Богдан Владимирович Деревянко. "Захист прав людини та міжнародні організації – історія становлення і перспективи реформування". Thesis, Київ: ДНДІ МВС України, 2020. http://dspace.puet.edu.ua/handle/123456789/10204.

Повний текст джерела

Анотація:

У тезах доповіді вказано, що прийняття Загальної декларації прав людини, Міжнародних пактів та протоколів до них виступило перевагою ООН над Лігою націй і частково дозволило зберігати мир на планеті та забезпечувати дотримання прав людини у більшості держав світу. Принаймні людство поки що утримується від повноцінної «третьої світової війни». Але сьогодні ООН стає такою самою малоефективною організацією, як свого часу Ліга націй. На нашу думку, ефективно запобігти глобальним світовим конфліктам і війнам, ефективно протистояти сучасним державам-агресорам можливо буде через прийняття додаткових міжнародних актів, які у розвиток положень про права людини запровадять жорсткі обовʼязки держав із жорсткими санкціями до держав-порушниць. І сама ООН має бути реформована в ефективнішу організацію. Логічно, щоб ця організація разом із новим правовим статусом, складом учасників, їх компетенцією, новим порядком прийняття рішень тощо отримала і нову назву.
The abstracts of the report state that the adoption of the Universal Declaration of Human Rights, International Covenants and Protocols to them was an advantage of the UN over the League of Nations and partially allowed to maintain peace on the planet and ensure human rights in most countries. At least humanity is still refraining from a full-fledged "Third World War." But today the UN is becoming as ineffective as the League of Nations. In our opinion, it will be possible to effectively prevent global world conflicts and wars, to effectively resist modern aggressor states through the adoption of additional international acts that will impose strict obligations on states with severe sanctions against violating states in the development of human rights provisions. And the UN needs to be reformed into a more effective organization. It is logical that this organization, together with the new legal status, composition of participants, their competence, new decision-making procedure, etc., should be given a new name.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Звіти організацій з теми "Становлення нації"

Красюк, Ірина Олександрівна, та Лариса Олексіївна Савченко. Художня складова в гендерній освіті України: історичний аспект. РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2019. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/5051.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статі – висвітлити історичні передумови становлення та розвитку засад мистецької жіночої освіти в Україні, розкриті процеси її законодавчого і організаційного оформлення, з’ясовані зміст художньої світи, проаналізована роль шкіл різних ступенів у справі розповсюдження освіти серед жіноцтва України. Розглянути теоретичні аспекти розвитку мистецької педагогіки, розкрита сутність художньої жіночої освіти як гаранта збереження національної культури, традицій і самобутності нації, формування гуманного суспільства шляхом виховання освіченої, художньо-естетично розвиненої особистості. Задачі статті полягають у спробі висвітлити історичні передумови становлення мистецької складової гендерної освіти, розкрити процес її законодавчого і організаційного оформлення, з’ясувати зміст освіти, проаналізувати роль цих шкіл у справі розповсюдження художньої освіти серед жіноцтва України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!