Добірка наукової літератури з теми "Стандарт ААА"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Стандарт ААА".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Статті в журналах з теми "Стандарт ААА"

1

Кенжешев, К. "КЫРГЫЗ АДАБИЯТЫН ЭТНОПЕДАГОГИКАЛЫК НЕГИЗДЕ ОРТО МЕКТЕПТЕ ОКУТУУНУН ЭГЕМЕНДҮҮЛҮКТӨН КИЙИНКИ ОКУУ СТАНДАРТЫНДА ОРУН АЛЫШЫ ЖАНА ПРОБЛЕМАЛАРЫ". Vestnik Bishkek Humanities University, № 55 (23 квітня 2021): 14–17. http://dx.doi.org/10.35254/bhu.2021.55.14.

Повний текст джерела
Анотація:
Макалада орто мектептерде кыргыз адабиятын этнопедагогикалык негизде окутуунун эгемендүүлүктөн кийинки окуу стандартында ээлеген ордукаралат. Өлкөнүн эгемендүүлүгүнөн кийинки орто мектепте окуу стандарты жаңыланып, ага байланыштуу проблемалар пайда болгону, анын бири этнопедагогика экендиги улуттук жалпы билим жана тарбия берүүнүн соңку стандартына негизделип түшүндүрүлөт. Өзгөчө өлкөдө жаш муундарды улуттук иденттүүлүктө тарбиялоо милдеттери компетенцияларга байланыштырылып чечмеленет. Ал көркөм чыгармалардын идеялык мазмунунда терең орун алып, баланын өсүп жетилүү үчүн кандай таасир берүүчү этнопедагогиканын мүмкүнчүлүгү окуу стандартында аныкталган компетенцияларга тиешелүү маселелердин чегинде мисалдар менен түшүндүрүлөт. Проблема акыркы мезгилдерде окуу процессине кирген парадигмалар менен байланыштырылып талдоого алынат да, анын практикалык иштердин чегинде түзгөн ыңгайсыз жагдайлары эмне себептен болгонун аныктоого аракеттер жасалат. В статье исследуется место преподавания кыргызской литературы на этнопедагогической основе в средней школе в образовательном стандарте в годы независимости. За годы независимости образовательный стандарт страны обновился, и, в связи с этим, возникли проблемы обучения и воспитания детей на этнопедагогической основе. В частности, воспитание подростков в национальный идентичности определяется компетенциями. Определяется место этнопедагогики в идейном содержании художественного произведения, связь с компетенциями в образовательном стандарте и роль в воспитании и развитии ребёнка. Анализируется взаимосвязь этнопедагогики и парадигмы учебного процесса в последние годы и причины возникновения проблемы в рамках практической работы. Учитель начальной школы должен обладать необходимыми компетенциями, поэтому он обязан иметь специальную этнопедагогическую подготовку. The article examines the place of teaching Kyrgyz literature on an ethno-pedagogical basis in secondary schools in the educational standard during the years of independence. During the years of independence the educational standard of the country has been updated, and in this regard, the problems of teaching and educating children on an ethno-pedagogical basis have arisen. In particular, the education of adolescents in the national identity is defined by competencies. The place of ethnopedagogy in the ideological content of the work of fiction, the relationship with the competencies in the educational standard and the role in the upbringing and development of the child are defined.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

Filippova, Maria N., та Anna N. Romanova. "МЕДИЦИНСКАЯ ПРОГРАММА АМЕРИКАНСКОЙ АДМИНИСТРАЦИИ ПОМОЩИ (АРА) В РОССИИ В 1921–1923 ГГ. (НА ПРИМЕРЕ ПЕТРОГРАДА)". Sovremennye issledovaniya sotsialnykh problem 13, № 3 (30 вересня 2021): 14–31. http://dx.doi.org/10.12731/2077-1770-2021-13-3-14-31.

Повний текст джерела
Анотація:
Цель. Медицинская программа была важным компонентом помощи голодающему населению России в 1921 – 1923 гг., оказанной Американской Администрацией Помощи (АРА). Цель работы – изучение медицинского направления миссии АРА в Петрограде. Метод проведения работы. Методологическая основа работы – принципы историзма, системности, научности и объективности. Использованы историко-критический, историко-сравнительный, источниковедческие методы. Изучены документы из Центрального государственного архива Санкт-Петербурга, Государственного архива Российской Федерации (Москва), опубликованные исследования. Результаты. Медицинскую программу АРА выполняла в сотрудничестве с Полномочным представительством Советского правительства и Наркоматом здравоохранения. Медицинская программа была единой для всех дистриктов. Руководителями Петроградского дистрикта были врачи Г.К.Уокер и У.Х. Гантт. Mедицинская помощь Петроградского дистрикта АРА охватывала также Карелию, Псков, Череповец, Вологду и Новгород; её стоимость составила 9% от стоимости помощи АРА по всей России. В Петрограде сохранились местные квалифицированные медики и медучреждения, но не хватало медикаментов и оборудования. Объекты помощи АРА – больницы, детские дома и т. п. Ара провела прививочную компанию против тифа, холеры, оспы. Для обеззараживания городского водоснабжения АРА предоставила хлорную известь. АРА применяла достижения и принципы современного здравоохранения (системы Пелидизе и Sacratama; врачебный контроль за детьми в столовых, воспитание у людей стандартов гигиены). Область применения результатов. Результаты работы могут быть полезны современным гуманитарным организациям; могут послужить материалом для научных обобщений в теме помощи АРА, при подготовке учебных материалов по отечественной истории, для развития краеведения.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
3

Jaroszewicz, Henryk. "Język czarnogórski na rozdrożu. Główne kierunki polityki językowej w Czarnogórze po 1991 roku." Slavica Wratislaviensia 165 (February 1, 2018): 157–68. http://dx.doi.org/10.19195/0137-1150.165.14.

Повний текст джерела
Анотація:
Montenegrin language at a crossroads. The main directions of language policy in Montenegro after 1991Montenegrin language is the youngest Slavonic language standard. The creation of Monte­negrin language ultimately ended the process of disintegration of Serbo-Croat in the national lan­guages. The current language situation in Montenegro is characterized by heterogeneous language policy. In the country there are three groups of linguists that have radically different views on the past, present and future the speech of Montenegrins. Autonomists A. Čirgić, V. Nikcevic believe that Montenegrin language is genetically and systematically separate entity, whose standard should be radically changed. Evolutionists R. Glušica, I. Lakić treat speech of Montenegrins as a standard code that is part of a polycentric language Serbo-Croatian, which standard only should be modifica­ted. Integrationists J. Stojanović, D. Bojović recognize the Montenegrin language as political being and say that in the Montenegro operates only one standard language — standard Serbian. At the mo­ment, the greatest influence over official language policy have autonomists. Thanks to Montenegrin education authorities the autonomists are officially codifying the Montenegrin language and prepare the curriculum of Montenegrin language for primary and secondary schools.Црногорски језик на раскрсници. Главни правци језичке политике у Црној Гори после 1991. годинe Цногорски језик је најмлађи словенски стандардни језик. Његово проглашење коначно је завршило процес распада српскохрватског језика на посебне, националне стандарде. Дана­шњу језичку ситуацију у Црној Гори каратерише изразито хетерогена језичка политика. У зе­мљи постоје три неформалне скупине лингвиста, које се мећусобно разликују у погледима на прошлост, садашњост и будућност језика Црногораца. Аутономисти Аднан Чиргић, Војислав Никчевић сматрају да је црногорски језик генетски и системски посебан језик, чијег норму треба радикално променити. Еволуцијонисти Рајка Глушица, Игор Лакић сматрају да је говор Црногораца део полицентричног српскохрватског језика и истовремено посебан, стандардни језички код, чијег норму потребно је само модификовати. Интегралисти Јелена Стојановић, Драга Бојовић тврде да је црногорски језик само политичко биће, ана подручју Црне Горе још увек је у употреби само један језицки стандард – стандард српског језика. Чини се да у данашње време највећи утицај на црногорску језичку политику имају аутономисти, који су одлуком црно­горских државних институција добили могућност службене кодификације црногорског језика и припреме школских програма за црногорски језик.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
4

Стукаленко, В. В. "ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ПРИТЯГНЕННЯ ДО АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІУ СФЕРІ СТВОРЕННЯ БЕЗПЕРЕШКОДНОГО ЖИТТЄВОГО СЕРЕДОВИЩАДЛЯ ОСІБ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ: БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ". Прикарпатський юридичний вісник 2, № 4(29) (22 квітня 2020): 182–85. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).460.

Повний текст джерела
Анотація:
Стаття присвячена дослідженню правових підстав притягнення до адміністративної відповідальності у сфері створення безперешкодного життєвого середо-вища для осіб з обмеженими можливостями. Розгля-нуто поняття «група осіб з обмеженими можливостя-ми». Доведено, що поняття «група осіб з обмеженими можливостями» є комплексним. Воно включає в себе: а) інвалідів (осіб з порушеннями опорно-рухового апа-рату, зору, слуху, розумової діяльності тощо); б) лю-дей похилого віку; в) батьків з маленькими дітьми; г) вагітних жінок; ґ) осіб, які подорожують з валізами; д) жінок та чоловіків з тимчасовими функціональни-ми порушеннями тощо. Хоча у зазначених груп осіб різні ступені обмеження, але підходи до облаштуван-ня безперешкодного життєвого середовища є уніфі-кованими та придатними для усіх. Обґрунтовано, що у 2019 році докорінно змінилися підходи до облашту-вання безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими можливостями за рахунок прийняття нових державних будівельних норм. ДБН України враховують сучасні європейські вимоги доступно-сті до громадських споруд. Зазначено, що підставою для притягнення до адміністративної відповідально-сті виступають проступки у сфері створення безпере-шкодного життєвого середовища для осіб з обмежени-ми можливостями. Ці проступки посягають на норми чинного законодавства, будівельні норми, стандарти і правила під час проєктування та будівництва. Важ-ливою складовою частиною механізму притягнення до адміністративної відповідальності є порушення дер-жаних будівельних норм. Сучасна система державних будівельних норм України побудована із урахуванням прогресивних міжнародних стандартів і корелюється із нормами Конвенції ООН «Про права осіб з інвалід-ністю» і Факультативного протоколу до неї. Акценту-ється увага, що у 2019 році система державних буді-вельних норм докорінно змінилася, але це, на жаль, майже не знайшло відображення у Кодексі про адміні-стративні правопорушення. Враховуючи сучасні тен-денції створення умов доступності до споруд для усіх категорій громадян, доцільно було б передбачити ок-ремі склади проступків для уповноважених органів, осіб, які здійснюють контроль та можуть застосовувати засоби адміністративної відповідальності.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
5

Mitina, Galina Valentinovna. "СТРАТЕГИЧЕСКАЯ ЛИНИЯ ПОВЫШЕНИЯ КВАЛИФИКАЦИИ УЧИТЕЛЕЙ НАЧАЛЬНЫХ КЛАССОВ В СОВРЕМЕННЫХ УСЛОВИЯХ". Sovremennye issledovaniya sotsialnykh problem 9, № 6 (15 червня 2018): 76. http://dx.doi.org/10.12731/2218-7405-2018-6-76-90.

Повний текст джерела
Анотація:
Цель исследования заключалась в определении ключевых ориентиров повышения квалификации учителей начальных классов в современных условиях. Кроме того, наша задача состояла в том, чтобы соотнести процесс обучения педагогов-практиков с актуальной нормативно-правовой базой в сфере образования.Предыдущие исследования показали, что в последние годы повышение квалификации педагогов начальной школы связывается либо со спецификой их профессиональной деятельности, либо с организацией процесса воспитания обучающихся. Вместе с тем, в принятых в последние годы нормативных правовых актах и нормативных документах (Федеральный закон № 273-ФЗ «Об образовании в Российской Федерации», Профессиональный стандарт «Педагог», Федеральный государственный образовательный стандарт начального общего образования) четко определяются основные положения относительно компонентов организации данного процесса.Методы исследования. Данные для этого исследования были собраны на основе сравнительно-сопоставительного и ретроспективного анализа трудов педагогов и психологов; изучения нормативно-правовой документации в сфере образования; моделирования процесса повышения квалификации педагогов начальной школы.Результаты работы. Проведенное исследование показало, что ключевым ориентиром профессиональной деятельности учителей начальных классов в современных условиях является реализация системно-деятельностного подхода, обеспечивающего социокультурное развитие (социализацию) младших школьников. Это определило цели и направленность указанного процесса. Содержание и организационные формы повышения квалификации педагогов начальной школы определены на основе идеи непрерывного образования А.А. Вербицкого. Считаем возможным при планировании курсов повышения квалификации учителей начальных классов в современных условиях ориентироваться на три содержательных модуля: информационно-мотивирующий, содержательно-ориентационный, конструктивно-преобразующий. Содержание каждого модуля, как функционального узла системы повышения квалификации учителей начальных классов, включает компоненты, обозначенные в Законе «Об образовании»: цели, направленность, формы, образовательные технологии, содержание повышения квалификации.Область применения результатов. Предложенная модель может быть использована при разработке содержания программ дополнительного профессионального образования.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
6

Батболд, С., П. Эрдэнэчимэг, Б. Ганбаатар та Я. Мягмарсүрэн. "БУУДАЙН ШИНЭ СОРТЫН СУДАЛГАА". Mongolian Journal of Agricultural Sciences 12, № 1 (7 грудня 2014): 85–88. http://dx.doi.org/10.5564/mjas.v12i1.262.

Повний текст джерела
Анотація:
1980 онд боловсруулсан “Үр тарианы селекцийн ажлын программ”-ын дагуу дундын болцтой, арвин ургацтай, чанар сайтай, гадаад орчны тааламжгүй хүчин зүйлүүдэд тэсвэртэй сорт гаргах зорилгоор 1993 онд Орхон сортыг Кальяансона сорттой эрлийзжүүлгийн аргаар эвцэлдүүлэн эрлийз удмаас шилэн сонголтын аргаар Арвин сортыг гаргасан. Уг сорт нь дундын болцтой, жишиг Дархан-34 сортоос 2.5 ц/га нэмүү ургацтай, усалгаагүй нөхцөлд 28.5 ц/га хүртэлхи ургацын чадавхитай, налалт, ган, үрийн асгаралт, зонхилох өвчинд тэсвэртэй, ялангуяа тоост харуунд гойд тэсвэртэй. Уураг, цавуулгийн агуулалтаар MNS 0097:2010 хүчит буудайн стандартыг хангадаг. УСС, экологийн сорт судалгааны дүнгээр УГТЭШХ-ийн үзүүлэх талбарт 2011-2013 оны дүнгээр 2.5 ц/га, Дорнодын ЭШТ-д 2012-2013 оны судалгааны дүнгээр 2.7 ц/га, Сэлэнгэ аймгийн Цагааннуур сумын “Товхонхан” ХХК-д хийсэн экологийн сорилтын дүнгээр 1.8 ц/га нэмүү ургац өгөн шалгарч байна. Эдийн засгийн үзүүлэлтээр Арвин /Дархан-166/ сортыг жишиг Дархан-34 сорттой харьцуулахад 1 га-аас 90.0 мян. төгрөгний нэмүү бүтээндэхүүн үйлдвэрлэх боломжтой. Иймд өндөр ургацтай, өвчинд тэсвэртэй, биохими-технологийн чанар сайтай Арвин сортын үрийг хурдан үржүүлж үйлдвэрлэлд нэвтрүүлэн тариалангийн талбайн 30%-д тариалах шаардлагатай.DOI: http://dx.doi.org/10.5564/mjas.v12i1.262
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
7

Чернявська, Б. В. "ЮРИДИЧНІ ДЕФЕКТИ У ПРАВОВОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА СВОБОДУ ОБ’ЄДНАННЯ У ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ". Прикарпатський юридичний вісник 2, № 3(28) (24 березня 2020): 123–28. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i3(28).372.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті автор досліджує питання дефектності права на свободу об’єднання громадян в Україні. Метою є ана-ліз нормативно-правового регулювання права фізичних осіб на свободу об’єднання у громадські організації на предмет виявлення наявних колізій та прогалин і вироблення відповідних рекомендацій, спрямованих на нейтралізацію цих негативних чинників. Для початку автором було розкрито поняття «юридичний дефект» та обрано класифікацію, на підставі якої здійснювався подальший аналіз. Критерієм класифікації було взято особливості прояву юридичних дефектів у механізмі правового регулювання, в залежності від його елементів. Першим видом юридичних дефектів були юридичні дефекти правових норм, а саме: логіко-структурні та техніко-юридичні. Автор загострив увагу на недосконалості категоріального (термінологічного) апарату та необхідності приведення його до єдиних стандартів, адже навіть норми Конституції та Закону «про громадські об’єднання» суперечать у цьому плані. Також автор звернув увагу на надмірну конкретизацію та невиправдану деталізацію деяких норм, що регулюють досліджувані правовідносини. До другого виду юридичних дефектів можна віднести дефекти джерел права. Автор знаходить певні суперечності між приписами нормативно-правових актів. Автор дійшов висновку, що потребують перегляну як норми Конституції, так і норми законів, що регулюють питання реалізації права на об’єднання. Третім видом юридичних дефектів у залежності від елементів механізму правового регулювання є юридичні дефекти правовідносин. Так, зокрема, багато колізійних питань щодо суб’єктного складу досліджуваних правовідносин. По-перше, невирішеним є питання на-лежності деяких конституційних прав громадським об’єднанням. По-друге, існують суперечності між поло-женнями нормативно-правових актів щодо того, хто має право на свободу об’єднання у громадські організації. Зроблено узагальнюючі висновки про те, що нагальним є приведення чинного законодавства до єдиних стандартів та норм, у тому числі міжнародних, по відношенню до яких Україна взяла зобов’язання, а також наголошено на необхідності перегляду усіх нормативно-правових актів, що стосуються реалізації права приватних осіб на об’єднання на предмет дублювань, розбіжностей, нераціонального розміщення норм.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
8

Мукан, Н. В., Л. І. Гук та М. В. Гаврилюк. "ЕГЕРТОН РАЄРСОН ТА ЙОГО ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ОСВІТИ В КАНАДІ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 3 (29 квітня 2021): 32–38. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-05.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті розглянуто педагогічні погляди та специфіку управлінської діяльності видатного канадського педагога Егертона Раєрсона, який вва- жається засновником системи освіти провінції Онтаріо. Проведено ана- ліз науково-педагогічної літератури, що висвітлює різноманітні аспекти проблеми дослідження. Проведено ретроспективний аналіз соціоісто- ричних, культурних та освітніх чинників (сімейне виховання, соціальне середовище, освітнє середовище, священництво, журналістська та нау- ково-дослідна діяльність, саморозвиток та самовдосконалення) розвитку особистості Е. Раєрсона). Визначено основні періоди його життєвого та творчого шляху. Досліджено послідовність освітніх реформ, які були впроваджені у шкільну систему освіти у сферах: управління шкільною освітою, орга- нізація навчання (зокрема, компоненти освітнього процесу, серед яких цільовий (практична зорієнтованість освіти), контекстуальний (відповід- ність навчальних матеріалів цінностям канадського суспільства), опера- ційний (відповідність методів навчання), стимулювально-мотиваційний (запровадження похвальних листів), контрольно-регулюючий (запровадження нових критеріїв та оціню- вання), оцінно-результативний (практичне використання теоретичних знань), стандартизація освітніх про- грам (державне управління шкільним навчанням; реалізація принципів освіти (обов'язковості, доступності, практичного спрямування, релігійних та моральних засад навчання, загального особистісного розвитку); введення обов'язкових предметів; розвиток логіки організації навчання; використання різноманітних інди- відуальних, групових, усних, письмових метод оцінювання; організація навчання для дітей з особливими потребами). Досліджено реалізацію педагогічних поглядів Е. Раєрсона у системі підготовки вчителів (ство- рення Нормальної школи, визначення стандартів сертифікації вчителів, підняття заробітної плати, організа- ція пенсійного фонду для вчителів). Проаналізовано вплив педагогічних поглядів Е. Раєрсона та його управлінської діяльності на розвиток освітніх систем інших канадських провінцій та територій.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
9

Шевченко, А. В. "ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРАЦІВНИКІВ АПАРАТУ СУДУ". Прикарпатський юридичний вісник 2, № 4(29) (22 квітня 2020): 198–202. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).463.

Повний текст джерела
Анотація:
У науковій статті аналізуються положення чин-ного законодавства в частині реалізації закріплених Конституцією України та Законом України «Про дер-жавну службу» положень, що стосуються визначен-ня статусу працівників апарату суду. Розглядаються положення нового та перспективного законодавства про державну службу, положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у контексті урегульо-ваності та визначеності статусу працівників апарату суду. Досліджено особливості організації роботи, під-порядкування та фінансової забезпеченості працівни-ків апарату суду. Адміністративно-правовий статус керівника апа-рату суду – це сукупність його повноважень, зобов’я-зань, прав та обов’язків щодо організації забезпечення суддям умов для здійснення судочинства, організації матеріальних, технічних, охоронних та інших забезпе-чувальних функцій у суді. Адміністративно-правовий статус помічника судді – це сукупність його повнова-жень, завдань, зобов’язань і прав щодо допомоги судді в підготовці судових справ до розгляду, виконання ін-ших законних доручень судді і керівника апарату суду в поєднанні з професійними обмеженнями та спеціаль-ною дисциплінарною відповідальністю. Правовий статус державного службовця в судовій системі розглядається як сукупність встановлених законодавчими нормами функцій, повноважень, прав і обов’язків, правових обмежень, етичних стандартів в сукупності з підставами, порядком виникнення їх-ньої службової правосуб’єктності та юридичної відпові-дальності в аналізованій сфері. Важливість зазначеної проблеми зумовлена тим, що на державних службовців судової системи покладено низку зобов’язань у сфері державної політики, основна мета яких – забезпечен-ня справедливості, а саме правового захисту прав, сво-бод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, адже боротьба за справедливість нині відбувається майже в усіх основоположних сферах життєдіяльнос-ті суспільства. Запобігання порушенням і припинення порушень прав і свобод громадян, а також їх відновлен-ня є важливим актуальним чинником, який допоможе у формуванні правової свідомості громадян.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
10

Новиков, Александр Викторович. "ОДОЕВСКОЕ ГОРОДИЩЕ. К ВОПРОСУ О КУЛЬТУРНОЙ СПЕЦИФИКЕ ПОВЕТЛУЖЬЯ В РАННЕМ ЖЕЛЕЗНОМ ВЕКЕ". Археология Евразийских степей, № 2 (30 квітня 2021): 108–69. http://dx.doi.org/10.24852/2587-6112.2021.2.108.169.

Повний текст джерела
Анотація:
Статья вводит в научный оборот материалы, полученные в результате раскопок Одоевского городища в 1925–1926 гг. Б.С. Жуковым и О.Н. Бадером. В работе поставлены вопросы культурной специфики региона Поветлужья в раннем железном веке, рассматриваются и определяются основные векторы межкультурного взаимодействия. Наибольшее внимание уделено керамическим комплексам Одоевского городища. Впервые выделена керамика «одоевского типа» с рамчатым декором, предананьинского времени, вероятно, появившаяся на поселении в конце II - на рубеже II–I тыс. до н.э., и гибридная керамика с признаками рамчатой «одоевского типа» и лебяжской. Проанализированы находки вятско-ветлужской культуры АКИО. В коллекции преобладает ананьинская керамика с прямой или слегка отогнутой шейкой и слабовыпуклыми плечиками. При орнаментации чаще всего использован гребенчатый штамп. Изготовлена посуда преимущественно из незапесоченных и слабозапесоченных глин с примесью в формовочной массе раковины, раковины и шамота или шамота с органическими остатками. В статье определены общие признаки, которые позволяют отметить близость керамики и костяных изделий из поселений бассейна рек Вятки и Ветлуги. Выделены специфичные черты, указывающие на некоторое своеобразие ананьинской керамики из Одоевского городища и ее отличие от вятской, которые обосновываются как географическим расположением памятников, так и культурной спецификой, основанной на степени взаимодействия с другими культурными группами внутри ананьинского мира. Установлены особенности сетчатой посуды, появившейся на памятнике в позднеананьинский период. Начало ананьинского заселения городища приходится на VII вв. до н.э., завершающий этап – на III/II вв. до н.э. Библиографические ссылки Архипов Г.А. Ананьинские городища на р. Вятке // Труды МАЭ. Т. II / Отв. ред. Г.А. Архипов. Йошкар-Ола: Мар. кн. изд-во, 1962. С. 188–205. Архипов Г.А., Патрушев В.С. Ардинское городище // Поселения и жилища Марийского края / АЭМК. Вып. 6 / Науч. ред. Г.А. Архипов, Г.А. Сепеев. Йошкар-Ола: МарНИИЯЛИ, 1982. С. 51–82. Ашихмина Л.И. Генезис ананьинской культуры в Среднем Прикамье (по материалам керамики и жилищ) / Археология Евразийских степей. Вып. 19. Казань: ИА АН РТ; Отечество, 2014. 300 с. Ашихмина Л.И., Черных Е.М., Шаталов В.А. Вятский край на пороге железного века: костяной инвентарь ананьинской эпохи (I тыс. до н.э.) / МИКВАЭ. Т. 12. Ижевск: УдмГУ, 2006. 220 с. Бадер О.Н. Городища Ветлуги и Унжи // МИА. №22 / Отв. ред. В.Н. Чернецов. М.: АН СССР, 1951. С. 110–158. Бадер О.Н. Древнее Поветлужье в связи с вопросами этногенеза Мари и ранней истории Поволжья // СЭ. 1951 б. №2. С. 15–41. Буров Г.М. О нижнем хронологическом пределе лебяжской культуры // СА. 1983. №2. С. 34–50. Воеводский М.В. Краткая характеристика керамики городищ Ветлуги и Унжи // МИА. №22 / Отв. ред. В.Н. Чернецов. М.: АН СССР, 1951. С. 159–180. Гаврилова И.В. Об особенностях памятников волосовского типа в костромском Поволжье // КСИА. №161. М.: Наука, 1980. С. 52–56. Гадзяцкая О.С. Фатьяновский компонент в культуре поздней бронзы (Волго-Камское междуречье) // СА. 1992. № 1. С. 122–141. Гадзяцкая О.С., Уткин А.В. Новые раскопки Вашутинской стоянки // СА. 1989. №1. С. 125–143. Горюнова Е.И. Этническая история Волго-Окского междуречья / МИА. № 94. М.: Наука, 1961. 264 с. Гурина Н.Н. Памятники эпохи бронзы и раннего железа в Костромском Поволжье (по материалам Горьковской экспедиции) // МИА. № 110. М.; Л.: АН СССР, 1963. С. 85–203. Ефремова Д.Ю., Соловьев Б.С. Сиухинское поселение (предварительные итоги исследований 2009–2011 гг.) // Ананьинский мир: истоки, развитие, связи, исторические судьбы / Археология Евразийских степей. Вып. 20 / Отв. ред. С.В. Кузьминых, А.А. Чижевский. Казань: ИА АН РТ, 2014. С. 225–240. Жуков Б.С., Бадер О.Н. О раскопках Одоевского городища окола села Одоевского, Ветлужского уезда бывш. Нижегородской губернии в 1925–1926 гг. // Приложение к ГОМ 4008–4010. ГБУК Нижегородской области «Нижегородский государственный историко-архитектурный музей-заповедник». Жульников А.М. Поселения эпохи раннего металла Юго-Западного Прибеломорья. Петрозаводск: Паритет, 2005. 310 с. Збруева А.В. История населения Прикамья в ананьинскую эпоху / Материалы и исследования по археологии Урала и Приуралья. Т. V / МИА. № 30. М.: Изд-во АН СССР, 1952. 326 c. Комаров К.И. Археологическая карта России. Костромская область / Отв. ред. Ю.А. Краснов. М.: «Восточная литература» РАН, 1999. 368 с. Коренюк С.Н., Мельничук А.Ф., Черных Е.М. Человеческие жертвоприношения на ананьинских поселениях (кон. VI–III вв. до н. э.) Нижнего и Среднего Прикамья // Археология Евразийских степей. 2017. №4. С. 143–164. Косменко М.Г. Археологические культуры периода бронзы − железного века в Карелии. СПб.: Наука, 1993. 215 с. Косменко М.Г. Культура лууконсари // Археология Карелии / Отв. ред. М.Г. Косменко, С.И. Кочкуркина. Петрозаводск: ИЯЛИ КарНЦ РАН. 1996. С. 238–253. Крайнов Д.А. Волосовская культура // Эпоха бронзы лесной полосы СССР / Отв. ред. О.Н. Бадер, Д.А. Крайнов, М.Ф. Косарев. М.: Наука, 1987. С. 10–28. Кренке Н.А. Дьяково городище: культура населения бассейна Москвы-реки в I тыс. до н. э. – I тыс. н. э. М.,: ИА РАН, 2011. 548 с. Кренке Н.А. Древности бассейна Москвы-реки от неолита до средневековья: этапы культурного развития, формирование производящей экономики и антропогенного ландшафта. М.; Смоленск: Свиток, 2019. 392 с.: 225 илл. Кузьминых С.В. Об ананьинской обработке бронзы // Из истории культуры волосовских и ананьинских племен / АЭМК. Вып. 2 / Отв. ред. Г.А. Архипов. Йошкар-Ола: Мар НИИ, 1977. С. 126–166. Кузьминых С.В. Металлургия Волго-Камья в раннем железном веке (медь и бронза). М.: Наука, 1983. 257 с. Кузьминых С.В., Чижевский А.А. Ананьинский мир: взгляд на современное состояние проблемы // У истоков археологии Волго-Камья (к 150-летию открытия Ананьинского могильника) / Ред. С.В. Кузьминых, А.А. Чижевский / Археология евразийских степей. Вып. 8. Елабуга: ИИ АН РТ, 2009. С. 29–55. Кузьминых С.В., Чижевский А.А. Хронология раннего периода ананьинской культурно-исторической области // Поволжская археология. 2014. № 3(9). С. 101–137. Кузьминых С.В., Чижевский А.А. Введение в археологию ананьинской культурно-исторической области: Северо-Восток Европы в финале бронзового и раннем железном веках // Археология Евразийских степей. 2017. №3. С. 22–36. Лавенто М. Новые АМС-датировки текстильной керамики Среднего и Верхнего Поволжья // Тверской археологический сборник. Вып. 8. Т. I / Отв. ред. И.Н. Черных. Тверь: Триада, 2011. С. 263–272. Лыганов А.В., Морозов В.В., Азаров Е.С. Луговские I и II стоянки и проблема соотношения черкаскульской, луговской и межовской культур в Нижнем Прикамье // Археология Евразийских степей. 2019. №2. С. 38–98. Макаров Н.А. Лепная керамика поселения Крутик // Голубева Л.А., Кочкуркина С.И. Белозерская весь (по материалам поселения Крутик IX–X вв.). Петрозаводск: ИЯЛИ КарНЦ РАН, 1991. С. 129–165 Манюхин И.С. Позднекаргопольская культура // Археология Карелии / Отв. ред. М.Г. Косменко, С.И. Кочкуркина. Петрозаводск: ИЯЛИ КарНЦ РАН. 1996. С. 220–238. Манюхин И.С. Этногенез саамов (опыт комплексного исследования). Автореф. дисс… докт. ист. наук. Ижевск: 2005. 38 с. Марков В.Н. Об особенностях юго-западных памятников ананьинской общности // Древние этнические процессы Волго-Камья / АЭМК. Вып. 9 / Науч. ред. Г.А. Архипов. Йошкар-Ола, 1985. С. 38–56. Марков В.Н. О происхождении и культурной принадлежности вятских городищ ананьинского времени // Памятники первобытной эпохи в Волго-Камье. / Отв. ред. П.Н. Старостин. Казань: ИЯЛИ КФАН СССР, 1988. С. 92–113. Марков В.Н. Нижнее Прикамье в ананьинскую эпоху (Об этнокультурных компонентах ананьинской общности) / Археология евразийских степей. Вып. 4. Казань: ИИ АН РТ, 2007. 136 с. Медникова М.Б. После Брока. Трепанации эпохи неолита из коллекции Прюньера в Музее Человека. М.: ИА РАН, 2018. 209 с. Митряков А.Е., Черных Е.М. Вятские древности начала железного века: полтора столетия после открытия культуры «костеносных городищ» // Ананьинский мир: истоки, развитие, связи, исторические судьбы / Археология Евразийских степей. Вып. 20 / Отв. ред. С.В. Кузьминых, А.А. Чижевский. Казань: ИА АН РТ, 2014. С. 147–186. Михеев А.В. Ананьинский горизонт Ардинского городища // Археология Евразийских степей. 2017. №4. С. 33–43. Мокрушин В.П. Раннегляденовское поселение у д. Севастьяны близ г. Перми // Проблемы финно-угорской археологии Урала и Поволжья / Отв. ред. Э.А. Савельева. Сыктывкар: КНЦ УрО РАН, 1992. С. 106–111. Никитин В.В. На грани эпохи камня и металла. Средневолжский вариант волосовской культурно-исторической общности / Материалы и исследования по археологии Поволжья и Урала. Вып. 10. Йошкар-Ола: МарГУ, 2017. 765 с. Никитин В.В, Соловьев Б.С. Сомовское II городище // Древности Поволжья и Прикамья / АЭМК. Вып. 25 / Ред. В.В. Никитин, Б.С. Соловьев. Йошкар-Ола: МарНИИ, 2001. С. 4–41. Николаенко Т.Д. Археологическая карта России. Нижегородская область. Ч. 3. М.: ИА РАН, 2013. 405 с. Николаенко Т.Д. Памятники ананьинской культуры на территории Нижегородской области // Культурный слой Вып. 4. / Отв. ред. Е.А. Молев. Н. Новгород: Нижегородский ун-т, 2016. С. 60–65. Новиков А.В. Археологические исследования Федоровского поселения в Чухломском районе Костромской области в 2005–2006 гг. // Тверской археологический сборник. Вып. 8. Т. I / Отв. ред. И.Н. Черных. Тверь: Триада, 2011. С. 102–114. Новиков А.В. Керамический комплекс поселения Ватажка (по материалам раскопок В.И. Смирнова 1925–1927 гг.) // Тверской археологический сборник. Вып. 10 / Отв. ред. И.Н. Черных Тверь: ТГОМ, 2015. С. 69−86. Новиков А.В. Поселения РЖВ Костромского Поволжья: (к вопросу об ареале ананьинской культурно-исторической области) // Археология Евразийских степей. 2017. №4. С. 49–69. Новиков А.В. Поселения с гребенчато-шнуровой и шнуровой керамикой раннего железного века Костромского Поволжья / Археология Евразийских степей. 2018. №2. 288 с. Новиков А.В. Актуальные проблемы изучения поселений РЖВ восточной части бассейна Верхней Волги (Костромское и Ивановское Поволжье). К постановке вопросов // Археология Евразийских степей. 2019. №2. С. 179–200. Новиков А.В. К вопросу о развитии сетчатых керамических традиций в поздний период эпохи бронзы – раннем железном веке в окрестностях Галичского озера (по материалам городища Брюхово) // Археология Евразийских степей. 2020. №2. С. 329–368. Новикова О.В. Археологическое обследование окрестностей Галичского озера в 2019 г. // Культурное наследие Галичской земли / отв. ред. А.В. Новиков. Кострома: Стандарт Принт, 2020. С. 26–33. Оруджов Э.И. Керамический комплекс Кривоборского городища // Археология Евразийских степей. 2017а. №4. С. 89–104. Оруджов Э.И. Система расселения носителей ананьинской культурно-исторической области в бассейне рек Вятка и Ветлуга // Поволжская археология. 2017б. №3. С. 117–140. Оруджов Э.И. Особенности материальной культуры ананьинской культуры гребенчато-шнуровой керамики басейнов рек Вятка и Ветлуга // Поволжская археология. 2018. №3 (25). С. 288–298. Оруджов Э.И., Глушков К.Н. Чижевское (Марьин Кокошник) городище. Итоги археологических исследований за 2017–2018 гг. // Археология Евразийских степей. 2019. №2. С. 246–258. Ошибкина С.В. Об изображении птиц на керамике эпохи бронзы в восточном Прионежье // КСИА. 1980. №161. С. 46–51. Патрушев В.С. Марийский край в VII–VI вв. до н. э. Йошкар-Ола: Мар. кн. изд-во, 1984. 230 с. Патрушев В.С. У истоков волжских финнов. Йошкар-Ола: Марийское книжное издательство, 1989. 120 с. Патрушев В.С. Финно-угры России. Йошкар-Ола: Мар. кн. изд-во, 1992. 216 с. Патрушев В.С. Могильники Волго-Камья раннеананьинского времени / Археология Поволжья и Урала: материалы и исследования. Вып. 2. Казань: Фолиант, 2011. 276 с. Патрушев В.С. «Текстильная керамика эпохи раннего железа на Ардинском городище // Вестник Пермского университета. 2017а. Вып. 1(36). С. 63–73. Патрушев В.С. Ананьинские древности Марийского края (по материалам поселений) // Археология Евразийских степей. 2017б. №4. С. 105–126. Патрушев В.С., Халиков А.Х. Волжские ананьинцы (Старший Ахмыловский могильник). М.: Наука, 1982. 277 с. Петренко А.Г. Становление и развитие основ животноводческой деятельности в истории народов Среднего Поволжья и Приуралья (по археозоологическим материалам) / Археология евразийских степей. Вып. 3. Казань: Ин-т истории АН РТ, 2007. 144 с. Пудеев А.А. Памятники эпохи бронзы, раннего железного века и раннего Средневековья на территории Варнавинского района Нижегородской области // Нижегородский музей. Человек. Культура. Общество. 2010. №20. С. 86–89 Рождественский А.Н. Краткие сведения о раскопках в Костромской губернии (к IV областному Историко-Археологическому съезду). Кострома: Губ. тип., 1909. 17 с. Сидоров В.В. Волосовская культура во II тысячелетии до н.э. // Тверской археологический сборник. Вып. 5 / Отв. ред. И.Н. Черных. Тверь: ТГОМ,, 2002. С. 322–331. Смирнов А.П. Очерки древней и средневековой истории народов Среднего Поволжья и Прикамья // МИА. № 28. М., Л.: Изд-во АН СССР, 1952. 274 с. Смирнов А.П. Железный век Чувашского Поволжья / МИА. № 95. М.: АН СССР, 1961. 171 с. Смирнов К.А. Дьяковская культура (материальная культура городищ междуречья Оки и Волги) // Дьяковская культура. М.: Наука, 1974. С. 7–89. Смольянинов Р.В., Скоробогатов А.М., Бессуднов А.Н., Ивашов М.В., Свиридов А.А. Материалы ивановобугорской культуры в Донской лесостепи // Тверской археологический сборник. Вып. 9. / Отв. ред. И.Н. Черных. Тверь: Триада, 2013. С. 279–294. Ставицкий В.В., Королев А.И. Энеолит. Ставицкий В.В. Бронзовый век. // Археология Мордовского края: Каменный век, эпоха бронзы / ред. В.В. Ставицкий, В.Н. Шитов. Саранск: НИИ гум. наук при Правительстве Республики Мордовия, 2008. С. 107–133. Ставицкий В.В. Бронзовый век. // Археология Мордовского края: Каменный век, эпоха бронзы / ред. В.В. Ставицкий, В.Н. Шитов. Саранск: НИИ гум. наук при Правительстве Республики Мордовия, 2008. С. 134–209. Стоколос В.С. Энеолит и бронзовый век // Археология Республики Коми Ч. 4. / Отв. ред. Э.А. Савельева. М.: ДиК, 1997. С. 213–313. Столяр А.Д., Хлобыстин Л.П. Городище у дер. Серюпитино // МИА. № 110. М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1963. С. 227–238. Стоянов В.Е. Отчет об исследованиях Богородского городища на р. Ветлуге в 1958 г. // Отчет о полевых работах Марийской археологической экспедиции за 1958 г. Казань – Йошкар-Ола, 1959 / НФ МАРТ ИА АН РТ. Ф. 1. Оп.1. №1. Сулержицкий Л.Д., Фоломеев Б.А. Радиоуглеродная хронология памятников с текстильной керамикой бассейна Средней Оки // Финно-угры России. Памятники с ниточно-рябчатой керамикой. Вып. 1 / Отв. ред. В.С. Патрушев. Йошкар-Ола: МарГУ, 1993. С. 20–34. Фоломеев Б.А. Типология текстильных отпечатков и хронологическое распространение отдельных видов сетчатых фактур. Дополнения из черновиков // Археология Евразийских степей. 2017. №4. С. 319–335. Формозов А.Н. Материалы к истории фауны Приветлужья // МИА. №22 / Отв. ред. В.Н. Чернецов. М.: АН СССР, 1951. С. 181–191. Халиков А.X. Очерки истории населения Марийского края в эпоху железа / Железный век Марийского края. Труды МарАЭ. Т. II. Йошкар-Ола: марийское книжное издательство, 1962. 268 с. Халиков А.Х. Волго-Камье в начале эпохи раннего железа (VIII–VI вв. до н. э.). М.: Наука, 1977. 264 с. Халиков А.Х., Безухова Е.А. Материалы к древней истории Поветлужья (археологические исследования в Ветлужском районе Горьковской области в 1957 году). Горький, 1960. 60 с. Цветкова И.К. Стоянка Володары (По материалам раскопок 1946 г.) // КСИИМК. Вып. XX. М–Л.: Изд-во АН СССР, 1948. С. 3–14. Челяпов В.П. Памятники примокшанской культуры на Средней Оке // Тверской археологический сборник. Вып. 5 / Отв. ред. И.Н. Черных. Тверь: ТГОМ, 2002. С. 378–387. Челяпов В.П., Иванов Д.А. Комплекс энеолитической керамики с поселения Лебяжий Бор 6 // Тверской археологический сборник. Вып. 7 / Отв. ред. И.Н. Черных. Тверь: ТГОМ, 2009. С. 249–256. Черных Е.М., Ванчиков В.В., Шаталов В.А. Аргыжское городище на реке Вятке. М.: Ин-т компьютер. исследований, 2002. 188 с. Чижевский А.А. Погребальные памятники населения Волго-Камья в финале бронзового – раннем железном веках (предананьинская и ананьинская культурно-исторические области) // Археология евразийских степей. Вып. 5. Казань: Школа, 2008. 172 с. Чижевский А.А. Памятники позднего периода ананьинской культурно-исторической области // Археология Евразийских степей. 2017. №4. С. 196–256. Чижевский А.А., Галимова М.Ш., Губайдуллина А.В. Казанская стоянка (по материалам исследований 1938 г.) // Археология Евразийских степей. 2019. №2. С. 124–164. Чижевский А.А. Оруджов Э.И. Вятско-ветлужская археологическая культура (гребенчато-шнуровой керамики) ананьинской культурно-исторической области// Поволжская археология. 2021. № 1(35). С. 8–22. Чижевский А.А., Хисяметдинова А.А. Оборонительные сооружения мысовых городищ Волго-Камья в раннем железном веке и раннем средневековье // Археология Евразийских степей. 2020. №2. С. 8–277. Чижевский А.А., Черных Е.М., Хисяметдинова А.А., Митряков А.Е, Спиридонова Е.А., Кочанова М.Д., Алешинская А.С. Скорняковское городище на Вятке / Археология Евразийских степей. Вып. 22. Казань: Казанская недвижимость, 2016. 156 с.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Дисертації з теми "Стандарт ААА"

1

Гриб, Олег Герасимович, Николай Сергеевич Белов та Татьяна Сергеевна Иерусалимова. "Кибербезопасность в энергетическом комплексе Украины". Thesis, НТУ "ХПИ", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/26069.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!

До бібліографії