Добірка наукової літератури з теми "Соціальна сталість"

Визначено, що ефективність вибору напрямів розвитку території багато в чому визна- чається повнотою обліку її потенційних можливостей. Економічний стан можна оцінити різними характеристиками. Для сировинних територій, що мають багатогалузеву спеціалізацію, актуальним питанням у такому аспекті виступає діагностика величини і повноти використання ресурсного потенціалу як важливого елемента економічного аналізу. Завдання економічного аналізу – оцінка минулого розвитку для вибору лінії поточної і майбутньої поведінки економічного суб’єкта, тобто сукупності послідовних дій, що виявилися органічним наслідком певних управлінських рішень, з одного боку, їх розумінням і раціональним пристосуванням до економічної кон’юнктури, що складається нині, – з іншого. Зазначено, що держава, персоніфікуючи і відбиваючи громадські інтереси, вибудовує, як зазначалося, систему регулювання економічних відносин, природно, спираючись на традиції власного населення і з огляду на досвід інших країн. Так, вона змушує економічні суб’єкти діяти у зафіксованих рамках, що трохи знижує сукупну невизначеність соціально-економічної системи і зміцнює економічну і соціальну сталість, держава регламентує діяльність економічних агентів, тим більше вона обмежує їхню відповідальність за прийняті рішення. В результаті на кожну одиницю виробленого сукупного суспільного продукту витрачається більше національних ресурсів. Отже, щоб зберегти ефективність суспільної системи, держава зобов’язана знайти такі форми регулювання, які, зберігаючи загальну конструкцію і цілі регулювання, позбавляли б економічне середовище допустимого рівня невизначеності, що провокує суб’єкти економічних відносин на пошук ефективних, але ризикованих управлінських рішень.

Метою дослідження було з’ясувати ефективність реабілітації та реадаптації вимушено переселених осіб (ВПО) в рамках проведення Школи соціально-психологічної допомоги (спільно з кафедрою організації соціально-психологічної допомоги населенню Чернігівського національного технологічного університету). Заняття Школи проводилися за навчальною програмою засвоєння авторського реабілітаційного комплексу, базованого на інноваційній технології парадоксу. Програмою також передбачалося комплексне дослідження за трьома напрямами: зміна показників ПТСР та адаптивності учасників; набуття ними навичок само- і взаємодопомоги на кінець навчання та їх сталість через три місяці після його завершення; визначення змін якості життя учасників упродовж цього часу. У кейсовому форматі досліджено досягнуті результати трьох ВПО жіночої статі. Показники ПТСР та адаптивності досліджувалися відповідно до визначених методик на початку занять, після їх закінчення і через три місяці по їх завершенні. Показники засвоєння навичок само- і взаємодопомоги та показники зміни якості життя досліджувалися двічі – по закінченні занять і через три місяці після їх завершення. За результатами трьох тестувань встановлено динаміку показників посттравматичних станів та порушень адаптивності. Виявлено, що їхня динаміка зумовлена змінами особистого і соціального життя. При цьому відмічено стале зростання особистого адаптивного потенціалу учасниць та самооцінки якості їхнього життя. Визначено, що в ході навчання ВПО набули вміння трансформувати свої негативні стани в особистий досвід, опанували навички само- і взаємодопомоги, досягли позитивних змін якості свого життя (як на кінець навчання, так і через три місяці після його завершення). Виокремлено три основні сфери практикування та закріплення набутих адаптивних форм поведінки в процесі та після завершення навчального курсу: 1) сферу сімейно-родинного спілкування; 2) сферу взаємодопомоги в спільноті рівних та в громадських організаціях, що об’єднують ВПО; 3) сферу соціальної самореалізації за місцем роботи і громадської діяльності. Проведене дослідження засвідчило необхідність розроблення проєктів соціально-психологічного супроводу ВПО щодо вдосконалення їхньої адаптивної поведінки в умовах “гібридного” миру. Запропонований автором реабілітаційний комплекс має практичне значення для дослідження ефективності реабілітаційних і реадаптаційних програм відновлення вразливих груп населення в умовах воєнних дій. Оригінальним у статті є дослідження ефективності технології парадоксу, застосування комплексу діагностичних методик із залученням авторського опитувальника самооцінки змін якості життя.

Окреслено сучасні підходи до озеленення урбосередовища: концепції зеленого простору, зеленої інфраструктури та сталість поглядів в Україні, де збереглися традиції з радянських часів. Обґрунтовано доцільність структурування зелених насаджень з компонентами, які виокремлюють фізичний вигляд, просторову мозаїчність, соціальну функцію, доступність, екосистемні послуги, збереження біорізноманіття, антропогенний вплив, функціональне призначення. Охарактеризовано поняття зеленої інфраструктурної мережі як сукупності різних видів рослинності і відкритих просторів, інтегрованих у здоров’я та якість життя людей, що підтримують і посилюють природні та екологічні процеси. Проаналізовано трансформацію класифікації зелених насаджень населених пунктів України та інших пострадянських країн. Виявлено принципові відмінності у переліку класифікаційних груп насаджень та проаналізована їхню доцільність. Виявлено недоліки класифікації зелених насаджень, використовуваної в Україні: суперечливий розподіл за групами насаджень, не чітко прописані переліки груп, наявність у двох категоріях незрозумілих «інших» насаджень. Встановлено, які саме теоретичні аспекти та деталі функціональної класифікації доцільно запозичити в інших пострадянських країнах. Розглянуто основні показники озеленення, коректність їх визначень, а також динаміка мінімальних розмірів зелених насаджень загального користування: парків, садів, скверів. Зазначено, що нормативне зниження у 5-7,5 раз мінімальної площі парків і у 25 разів – мінімальної площі скверів призводить до небажаної фрагментації зелених просторів. З’ясовано, що показники озеленення потребують чіткішого визначення та сучасної аргументації щодо їх нормативних кількісних значень. Підкреслено переваги класифікації зелених насаджень, використовуваної у Білорусії.

Актуальність статті зумовлена стрімким розвитком таких цифрових платформ, як Google, Facebook, Microsoft, Apple тощо, та набуттям ними вагомого суспільного, економічного та політичного значення у світі в цілому і Україні зокрема. Цифрові платформи визначено як складні інформаційні системи, що забезпечують виконання функцій взаємозв’язку між учасниками ринків, і є відкритими для використання клієнтами, партнерами, розробниками додатків, постачальниками послуг. Проникнення цифрових платформ у всі сфери суспільно-політичного буття спричиняє дедалі більшу індивідуалізацію громадянських інтересів, формування множинних ідентичностей, розмиванню традиційних підстав консолідації громадської думки. Для виживання в епоху цифровізації партії починають працювати за моделями функціонування цифрових платформ та стають все більш популістськими. Метою статті є огляд перспектив та напрямів впливу цифрових платформ на розвиток політичних інститутів в Україні. Результати аналізу показують, що рекламна база Фейсбуку в Україні нині сягнула 22 мільйонів осіб. 63% отримують політичну інформацію з соціальних мереж, і ця кількість збільшується щороку, в той час як телебачення залишається основним джерелом політичної інформації для 48% українців, у тому числі 8% дізнаються про важливі події виключно з телевізійних новин Станом на лютий 2021 року 57% українців користуються Вайбером, понад 20% - Телеграмом. Водночас якщо громадяни розвинутих країн (США, Нідерландів, Данії, Великобританії) все більш негативно оцінюють вплив великих технологічних компаній на сучасну демократію, українці майже не усвідомлюють негативного впливу. Перспективи подальших досліджень пов’язані із необхідністю розробки законодавства, спрямованого на захист персональних даних та інші напрями запобігання негативному впливу цифрових платформ і технологій штучного інтелекту на сталість демократичних інститутів в Україні.

Все більш активно розглядається питання того, як бізнес-моделі створюють та вимірюють економічну цінність у соціально-екологічних системах, проте наявні наукові праці не в повному обсязі відповідають на питання, як організації сталих бізнес-моделей, основним і відмінним механізмом яких є міжсекторні партнерства, можуть підтримувати соціально-екологічну сталість. На основі проведеного аналізу сучасної наукової літератури, у статті сформовано теоретичний підхід щодо розширення наявних методик підтримки соціально-екологічної стійкості з точки зору “комплексної адаптивної системи” (КАС). Розроблено структуру, яка визначає ключові стратегічні, інституційні та навчальні елементи партнерства, на які покладаються сталі бізнес-моделі для підтримки соціально-екологічної стійкості. Завдяки проведеному дослідженню даної структури підтверджено важливість оцінки бізнес-ініціатив з точки зору їх впливу на сталість на рівні соціально-екологічних систем, а не лише організацій. В дослідженні проаналізовано, яким чином міжсекторні партнерства забезпечують організаційну підтримку бізнес-моделей для розвитку соціально-екологічної стійкості. Поєднуючи ключові особливості КАС та ключові елементи партнерства, можливим стає розуміння потенціалу та важливості завдання створення міжсекторних партнерств, котрі б підтримували соціо-екологічну стійкість та давали б змогу уникати та/або комплексно вирішувати непередбачувані системні проблеми як на рівні організацій так і поза їх межами в цілому. Ці елементи міжсекторного партнерства потребують розгляду та взаємоузгодження для забезпечення та створення соціальної та екологічної цінності, та подальшого дослідження щодо їх можливого впливу на соціально-екологічну стійкість.

Мета — визначити сутність управління торговельним підприємством в умовах інтелектуалізації діяльності та побудувати модель «розвиток підприємства через інтелектуалізацію діяльності», яка містить послідовні етапи. Методи. У дослідженні використано комплекс загальнонаукових методів: узагальнення, порівняння, побудови та структурно-функціонального аналізу. Результати. Під час дослідження для побудови моделі управління торговельним підприємством в умовах інтелектуалізації діяльності було розкрито сутність поняття «торговельне підприємство» та визначено роль торгівлі в соціально-економічному розвитку. У процесі дослідження виокремлено такі риси торговельного підприємства, як властивість, ознака та походження. З наведених визначень обґрунтовано, що торговельним підприємствам притаманні окремі природні риси підприємства будь-якої галузі, що розвивається, відповідно до моделі «розвиток через інтелектуалізацію діяльності», а саме: відповідність головному принципу (сталість динамічного розвитку) — безперервності; відповідність мети (прибуток і створення позитивної вартості); відповідність суті — системна взаємодія для задоволення потреб споживачів; відповідність змісту — провідна роль персоналу (через інтелектуалізацію діяльності) для досягнення мети розвитку. Визначено, що торговельним підприємствам притаманні всі природні риси розвитку будь-якого підприємства. При цьому з урахуванням певних особливостей розвитку галузі та її ролі для розвитку виробничих підприємств, економіки загалом і зокрема соціальної сфери, керованість розвитком торгових підприємств також є природною фазою, яка передбачає виконання сукупності послідовних дій, спрямованих на досягнення результату — отримання прибутку шляхом задоволення потреб споживачів у товарах і послугах. Сутність управління торговельним підприємством в умовах інтелектуалізації діяльності представлено через управління інтелектуальним потенціалом персоналу та управління інтелектуальним капіталом підприємства. Побудовано модель управління розвитком торговельного підприємства в умовах інтелектуалізації діяльності, яка спрямована на аналіз матеріальних, фінансових та інформаційних потоків. Обґрунтовано, що будь-яка інтелектуалізація діяльності підприємства без участі людини втрачає сенс моделі управління розвитком підприємства. Тому як рушійну силу для розвитку підприємства розглянуто персонал. Запропонована модель дає можливість використовувати комплексний підхід не тільки в запровадженні локальних змін окремих аспектів діяльності підприємства, а й у розробленні цілісного механізму її реформування — від визначення концепції до отримання ефективного результату Ключові слова: торговельні підприємства, торгівля, інтелектуалізація діяльності, персонал, розвиток, система управління, модель.

У статті визначено що, однією з важливих перешкод досягнення цілей сталого розвитку України є несистемність та нестабільність процесів планування. Доведено, що складність процесу державного управління сталим розвитком полягає у дуалістичності категорій «сталість (стійкість, стабільність») і «розвиток» в контексті одного часового простору. Розглянуто сутність дефініцій цих категорій і запропоновано використання категорій «сталий» і «безпечний» як синоніми. Визначено, що процес управління сталим розвитком, з однієї сторони, має бути спрямованим на забезпечення стійкого (безпечного) стану соціо-еколого-економічної системи а, з іншої – на удосконалення системи і перехід її в якісно новий стан. Зазначено, що однією з важливих функцій управління сталим розвитком є аналітична, що пов'язана з аналізом динаміки і прогнозуванням процесів розвитку. Обґрунтовано доцільність та науково-методологічні положення використання контрольних карт Шухарта в задачах аналізу динаміки сталого розвитку України. Визначено, що теорія контрольних карт Шухарта у значній мірі кореспондується з основними положеннями теорій сталого розвитку, хаосу і «Чорного лебідя». Зазначено, що з погляду цих теорій траєкторії розвитку соціально-економічних систем притаманні синтез впорядкованого (лінійного, керованого) та хаотичного (нелінійного, некерованого) процесів, широка амплітуда коливань прогресивної і регресивної динаміки. Доведено, що саме нестійкість траєкторії розвитку соціально-економічних систем робить їх надзвичайно чутливими до управління в умовах непрогнозованих флуктуацій (так званих «Чорних лебедів») та економічних криз. В контексті управління сталим розвитком, визначено, щоб протистояти «особливим» причинам («Чорним лебедям») необхідно державі розробляти і впроваджувати якісно нові механізми забезпечення економічної безпеки і відновлення потенціалу розвитку. Для досягнення цілей сталого розвитку необхідно найбільш правильно оцінювати ситуацію, в якій доводиться приймати управлінські рішення. Обґрунтовано доцільність використання комбінованої XmR-карти в задачах аналізу динаміки сталого розвитку та економічної безпеки України, зокрема для виявлення періодів «хаосу» і «порядку» (некерованого і керованого процесу управління). Наведено детальна інтерпретація результатів побудови XmR-карти динаміки сталого розвитку і економічної безпеки України за 1990-2019 роки.

У статті презентовані результати емпіричного вивчення проблеми адаптації професійної освіти до онлайн-режиму в ситуації вимушеного карантину. Мета дослідження полягала в створенні моделі компетенцій викладача / тренера для забезпечення освітньої діяльності онлайн. Обставини гостро актуалізували нагальну потребу забезпечення безперервності освітньої діяльності в нових умовах, показали реальний стан психологічної готовності фахівців освітянської галузі до діяльності в умовах невизначеності. Ключовими ознаками цього стану можна вважати певну фахову та психологічну дезорієнтацію, яка поставила під загрозу якість і сталість результатів освітньої діяльності. Фахівці формальної й неформальної освіти були змушені швидко адаптуватися до нових умов, в основі яких – цифрова трансформація. Фокус уваги нашого дослідження зосереджено на фахівцях, які працюють у сфері післядипломної освіти. Важливим аспектом досліджуваного питання є певна плутанина щодо сутності онлайн-навчання. Це стосується різнотлумачення у середовищі фахівців поняття «дистанційне навчання», зокрема розрізнення синхронного (в режимі реального часу) і асинхронного (у відкладеному часі) режимів освітнього процесу. Принципові відмінності у підходах до методів та психологічних технологій їх застосування вимагають особливої підготовки відповідних фахівців. Результати презентованого дослідження розкривають ряд психологічних труднощів, з якими зіткнулись фахівці післядипломної освіти в ситуації необхідності переведення діяльності в онлайн-режим. В першу чергу, це навчальна діяльність із питань підвищення кваліфікації, проведення навчальних курсів для дорослої аудиторії. Важливим завданням для викладачів / тренерів постало збереження сутнісних ознак і результатів такого навчання: інформація, інструментарій і досвід, які наявні в офлайн-режимі навчання. Основним результатом дослідження можна вважати визначення ключових напрямів психологічної підготовки фахівців до роботи в онлайн: психологічна готовність до управління груповою динамікою та обмеженими комунікаційними інструментами, цифрова компетентність – володіння специфічними цифровими навичками (платформи, програми, окремі інструменти роботи в онлайн), методична компетентність – здатність добирати та поєднувати прийоми й техніки роботи з інформацією, адаптовані до онлайн-середовища. Література Василенко, О.В. (2014). Розвиток системи неформальної освіти дорослих в умовах соціально-економічної кризи. Актуальні проблеми професійної орієнтації та професійного навчання в умовах соціально-економічної нестабільності, 2(2), 138– Ващенко, Л.І. (2019). Підготовка фахівців для роботи з дорослими у сфері неформальної освіти. Імідж сучасного педагога, 4(187), 24– Корбут, О.Г. (2017). Дистанційне навчання: моделі, технології, перспективи. Режим доступу: http://confesp. fl. kpi. ua/ru/node/1123. Плинокос, Д.Д., & Коваленко, М.О. (2016). Неформальна освіта: теоретичні аспекти і наукові підходи. Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки, 29, 53–60. Сисоєва, С.О., & Осадча, К.П. (2019). Стан, технології та перспективи дистанційного навчання у вищій освіті України. Інформаційні технології і засоби навчання: електронне наукове фахове видання, 70(2), 271– Harasim, L. (2000). Shift happens: Online education as a new paradigm in learning. The Internet and higher education, 3(1-2), 41– Iordache, C., Mariën, I., & Baelden, D. (2017). Developing digital skills and competences: A quick-scan analysis of 13 digital literacy models. Italian Journal of Sociology of Education, 9(1), 6– Kebritchi, M., Lipschuetz, A., & Santiague, L. (2017). Issues and challenges for teaching successful online courses in higher education: A literature review. Journal of Educational Technology Systems, 46(1), 4– Latchem, C. (2014). Informal learning and non-formal education for development. Journal of Learning for Development, 1(1). Sun, A., & Chen, X. (2016). Online education and its effective practice: A research review. Journal of Information Technology Education, 15, 157– Lischewski, J., Seeber, S., Wuttke, E., & Rosemann, T. (2020). What influences participation in non-formal and informal modes of Continuous Vocational Education and Training? An analysis of individual and institutional influencing factors. Frontiers in psychology, 11, 2821. doi: 10.3389/fpsyg.2020.534485 Rodríguez, M.U., Cantabrana, J.L.L., & Cervera, M.G. (2020). Validation of a tool for self-evaluating teacher digital competence. Educación XX1, 24(1), 353–373. doi: 10.5944/educXX1.27080 Perez-Lopez, E., Atochero, A.V., & Rivero, S.C. (2020). Distance Education in COVID-19: An Analysis from the perspective of university students. Ried-revista iberoamericana de educacion a distancia, 24(1), 331–350. doi: 10.5944/ried.24.1.27855

У статті визначено, що тотожність ситуації фразеологічного образу конфлікту визначається функціонально-стильовим розрядом фраземи, мірою близькості індивідів, їхніми соціальними ролями. Зазначено, що в побуті особи часто послуговуються розмовними, просторічними фраземами, ці маркери конфлікту головно є емфатичними. Пояснено, що безапеляційність оцінки сприймається особою як сталість установок щодо конфлікту у свідомості носіїв української лінгвокультури на рівні фразеологічних знаків мови, а не як вербальна агресія. І навпаки, розмовний, просторічний фразеологізм, застосований соціально віддаленим опонентом, завжди буде усвідомлюватися як агресія та образа, бо ж виявляє нетотожний ситуації фразеологічний образ. Зроблено висновок: використання фразем є свідченням емоційного контакту, проте повсякчас важливим є осмислення людиною цього фонду мови.