Добірка наукової літератури з теми "Соціальна реінтеграція"

У статті розкрито психологічні особливості розвитку соціальної зрілості майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції. У дослідженні застосовано методи спостереження, бесіда, анкетування, методи аналізу документів та експертних оцінок, стандартизовані та проєктивні методи дослідження, за допомогою яких розкрито особливості мотиваційних та когнітивних психічних станів майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції; визначено соціальні механізми інтеріоризації і трансформації цінностей майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції; виокремлено чинники ефективності процесу реінтеграції майбутніх правоохоронців у показниках ідентичності та соціальної зрілості; виявлено вплив соціального самопочуття та субʼєктивного соціального благополуччя на успішність процесу реінтеграції. Зʼясовано вплив соціального самопочуття (когнітивно-оцінної, мотиваційно-ціннісної, емоційно-поведінкової складових) та субʼєктивного соціального благополуччя майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції (соціальної помітності, соціальної дистантності, емоційного прийняття, соціального схвалення, соціальних переконань) на успішність процесу реінтеграції. Проведено диференціацію чинників ефективності процесу реінтеграції майбутніх правоохоронців у показниках її ідентичності (за когнітивним, емотивним, конативно-діяльнісним, ціннісно-орієнтаційним компонентами) та соціально-психологічної зрілості (за особистісним, рефлексивним та функціональним компонентами). З метою реалізації принципу комплексності в оцінці результату реінтеграції майбутніх правоохоронців задіяно інтеграційний показник соціально-психологічної спроможності/неспроможності особистості, як багатокомпонентне утворення, що характеризує рівень розвитку особистості. Ключові слова: майбутні правоохоронці, соціальна зрілість, реінтеграція, соціально-психологічне забезпечення розвитку соціальної зрілості.

Стаття присвячена дослідженню видів, форм і методів соціальної підтримки батьків підлітків, які перебувають у конфлікті із законом. Це зумовлено загостренням питання щодо соціального контролю, супроводу та надання соціальної підтримки вразливим верстам населення, а саме сім’ям, які опинилися в складних життєвих умовах, а їхні діти вчинили кримінальне правопорушення. Методологія нашої статті базується на аналізі наукової літератури. Під час аналізу першоджерел ми встановили, що автори, вивчаючи це питання, приділяли увагу тільки одній складовій частині діяльності із соціальної підтримки батьків. Основними напрямами дослідження були соціальна профілактика жорстокого поводження з дітьми серед батьків підлітків, які перебувають у конфлікті із законом, сімейне неблагополуччя як чинник формування девіантної поведінки підлітків, чинники ризику кримінальних правопорушень неповнолітніми, причини соціальної дезадаптації неповнолітніх, які пов’язані із сім’єю, вплив неблагополучних сімей на формування делінквентної поведінки у дітей, ставлення сім’ї до неповнолітніх як ризик вчинення кримінального правопорушення, зміст соціальної роботи з сім’ями, форми та методи підтримки батьків, роль громади в соціальній підтримці батьків. Вивчення літератури дає підставу стверджувати, що в ситуаціях, коли неповнолітній перебуває у конфлікті із законом, важливо не тільки здійснювати корекційну та профілактичну роботу з ним, але й організувати та забезпечити соціальну підтримку його батьків чи осіб, що їх замінюють. Особливу увагу треба приділити комплексному підходу до вирішення цього питання. Наукова новизна полягає в систематизації та вдосконаленні підходу до процесу соціальної підтримки батьків неповнолітніх, які перебувають у конфлікті із законом, що складається з таких етапів: встановлення контакту з дитиною та її сім’єю, мотивування їх до співпраці й роботи над проблемами дитини; здійснення комплексної оцінки потреб дитини та сім’ї; розроблення плану соціально-педагогічної підтримки сім’ї дитини; контроль за поведінкою дитини, за дотриманням нею умов звільнення від покарання, норм моралі та права, угоди щодо співпраці; психологічна та педагогічна реабілітація дитини; формування сприятливого соціального-педагогічного середовища довкола дитини; соціальна реінтеграція та реадаптація дитини; оцінка процесу і результативності соціально-педагогічної підтримки. Ефективним варіантом роботи з батьками є використання відновлювальних соціальних технологій. Це вид соціальних технологій, спрямованих на відновлення попереднього (нормального) стану людини, порушеного внаслідок негативного впливу соціального середовища, соціальної дезадаптації, девіантної та ризикованої поведінки, вчиненого злочину тощо. Саме цей напрям має пріоритетне значення в наших подальших дослідженнях.

У статті розкрито концептуальні соціально-психологічні основи дослідження процесу реінтеграції військовослужбовців в умовах трансформаційного соціуму; визначено процесуальну і змістовну складові процесу реінтеграції військовослужбовців та виокремлено його компоненти (стратегічно-цільовий, змістовний, організаційно-діяльнісний, оціночно-прогностичний); на основі системи принципів системно-інтегративного та генетико-моделюючого підходів виявлено соціально-психологічну специфіку процесу реінтеграції військовослужбовців в умовах трансформаційного соціуму, повʼязану з особливостями мотиваційних та когнітивних психічних станів; соціальними механізмами інтеріоризації і трансформації цінностей; соціальним самопочуттям (когнітивно-оцінною, мотиваційно-ціннісною, емоційно-поведінковою складовими) та субʼєктивним соціальним благополуччям (соціальною помітністю, соціальною дистантністю, емоційним прийняттям, соціальним схваленням, соціальними переконаннями); параметрами ідентичності (за когнітивним, емотивним, конативно-діяльнісним, ціннісно-орієнтаційним компонентами) та соціально-психологічної зрілості (за особистісним, рефлексивним, функціональним компонентами); визначено інтеграційні показники результативності процесу реінтеграції військовослужбовців за параметрами її соціально-психологічної спроможності/неспроможності; виокремлено систему параметрів, критеріїв і рівнів соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції військовослужбовців в умовах трансформаційного соціуму, яка включає когнітивний, емоційно-оцінний, світоглядний, поведінковий компоненти; виявлено особливості соціального простору і соціальних комунікацій в аспекті проблеми реінтеграції військовослужбовців, артикульовані його дискурсивними вимірами; розкрито змістовно-процесуальні засади побудови і реалізації системи соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції військовослужбовців в умовах трансформаційного соціуму з використанням методичної, ресурсної та організаційної її складових, основу якої складали інтегративно-інваріантні психотехнології розвитку соціально-психологічної спроможності військовослужбовців та підвищення її соціального потенціалу; визначено основні складові ефективної реалізації системи соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції військовослужбовців в умовах трансформаційного соціуму. Ключові слова: військовослужбовці, реінтеграція, соціально-психологічне забезпечення процесу реінтеграції, сучасний соціум.

У статті виокремлено систему параметрів, критеріїв і рівнів соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції молоді в умовах сучасного соціуму, що включає когнітивний, емоційно-оцінний, світоглядний, поведінковий компоненти. Показниками когнітивного компоненту є наявність знань про культуру, вміння встановлювати звʼязки між наявними знаннями, давати змістовну характеристику своїх вчинків і взаємин, наявність знань щодо норм і правил поведінки у міжособистісній взаємодії, знання про суспільні цінності. Показниками емоційно-оцінного компоненту є наявність емоційних, вольових, інтелектуальних, мотиваційних складових, які відображають динаміку і специфіку емоційних переживань, що є субʼєктивним індикатором ефективності соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції молоді в умовах сучасного соціуму. Показники світоглядного компоненту відображають прояв повноти, самостійності, стійкості суджень. Показники поведінкового компоненту відображають використання отриманих знань на практиці, у міжкультурній взаємодії, перенесення отриманого досвіду з одних ситуацій в інші, самооцінку власних вчинків, прояв переконань, стійкість поведінки. Визначено основні складові ефективної реалізації системи соціально - психологічного забезпечення процесу реінтеграції молоді в умовах сучасного соціуму, що полягають у необхідності розвитку таких стратегічних напрямків: вдосконалення реінтеграції як соціального процесу, який передбачає зміцнення взаємозвʼязку всіх структурних компонентів цього процесу – стратегічно-цільового, організаційно-діяльнісного, змістового, оціночно-прогностичного; привнесення соціально-психологічних знань, що дозволяють розвивати життєво важливі вміння і навички (адаптуватися в умовах, що змінюють життєдіяльність), знаходити позитивну соціальну ідентичність; більш широке впровадження інтегративно-інваріантної технології розвитку соціально-психологічної спроможності молоді у практику роботи фахівців (психологів, соціальних працівників); розвиток соціально-психологічної спроможності молоді з позиції міждисциплінарного підходу (поширення досвіду командної роботи тощо); включення в арсенал соціально-психологічної роботи методів освіти, розвитку інтересу до життя і креативності; використання в цілях вибору і моделювання технологій запропонованої типології та класифікації мішеней соціально-психологічного впливу в залежності від рівня розвитку соціально - психологічної спроможності та соціального потенціалу молоді; моделювання корекційних програм з урахуванням вікових та індивідуально - особистісних обмежень і ресурсів; організацію активного соціально-психологічного навчання; підвищення показників соціально-психологічної зрілості; організацію рецептивного (приймаючого) середовища для забезпечення психологічно комфортних і стимулюючих реінтеграцію умов для реадаптації та інкультурації у нові (або істотно оновлені) умови і правила соціальних комунікацій; необхідність визначення і засто сування резервних можливостей молоді у процесі її реінтеграції у соціум. Ключові слова: молодь, реінтеграція, соціально-психологічне забезпечення процесу реінтеграції, сучасний соціум.

У сучасному світі провідним трендом у пенітенціарній галузі є системна підготовка засуджених під час відбування покарання та соціальна адаптація після нього. Це пов’язано, перш за все, з усвідомленням впливу колишніх засуджених на стан суспільної безпеки, громадського здоров’я та економіки: строки покарань, пов’язаних з ізоляцією, стають коротше, а повторні злочини досить дорого коштують. Реінтеграція особи у суспільство є серйозним викликом для більшості країн Європи, які дотримуються основного правила: підготовка до звільнення має розпочинатися з першого дня відбування покарання. В Україні питання адаптації осіб після звільнення з установ виконання покарань були вкладені в межі пенітенціарної пробації відповідно до Закону України “Про пробацію”. Минуло понад чотири роки з моменту набуття чинності цього нормативно-правового акта, однак пенітенціарна пробація залишається найменш розробленою, порівняно з досудовою та наглядовою, і без якісної державної політики у сфері соціальної допомоги засудженим та звільненим навряд чи система виконання покарань буде функціонувати повноцінно. Метою статті є огляд та аналіз сучасного стану запровадження пенітенціарної пробації, а також викладення авторського бачення перспектив її розвитку в Україні. У результаті опрацювання міжнародних норм і зарубіжного досвіду були сформовані універсальні етапи реалізації заходів пенітенціарної пробації: оцінка ризиків і потреб засуджених, планування кейсу роботи з ними, підбір та застосування реінтеграційних програм, реалізація заходів, пов’язаних із підготовкою до звільнення, соціальна адаптація засуджених після звільнення. На основі досвіду реалізації пілотного проєкту окреслені необхідні умови повноцінного функціонування пенітенціарної пробації. Так, сюди можна віднести покращення матеріально-побутових та житлових умов відбування покарання засуджених у виправних колоніях, інтеграція пенітенціарної медицини до загальної системи охорони здоров’я, посилення кадрового потенціалу, а також залучення волонтерів. Пенітенціарна пробація самостійно нездатна вирішити системні проблеми злочинності чи зниження рівня соціально небезпечних хвороб. Водночас підготовка до звільнення та адаптація після нього значно впливають на суспільну безпеку та систему громадського здоров’я, а як саме – залежить від якості та щільності надання соціальних послуг засудженим і звільненим.

У статті визначено концептуальні засади системи соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції молоді в умовах сучасного соціуму. Розкрито змістовно-процесуальні засади побудови і реалізації системи соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції молоді в умовах сучасного соціуму, основу якої складала інтегративно-інваріантна технологія розвитку соціально-психологічної спроможності молоді, яка спирається на теорії соціалізації, когнітивно-біхевіоральний, системно-інтегративний та генетико-моделюючий підходи і включає методи корекції скриптів в процесі активного соціально-психологічного навчання, самоперепрограмування і творчість, як свідоме оформлення цілісного сценарію власного життя. На основі сукупності критеріїв і показників ефективності процесу реінтеграції виділені і описані рівні соціально-психологічного забезпечення цього процесу. На їх основі виявлено типологічні особливості груп респондентів, що сприяють підвищенню їх соціального потенціалу, створенню умов для успішної соціокультурної адаптації та процесу реінтеграції загалом, вибору напрямку діяльності у роботі з кожною з груп, визначення найбільш ефективних засобів і методів на основі використання методичної, ресурсної та організаційної складових запропонованої системи. Доведено, що впровадження системи соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції молоді в умовах сучасного соціуму дозволяє значно підвищити соціально-психологічну спроможність молоді та ефективність цього процесу, оскільки забезпечує більш інтенсивний розвиток стилю саморегуляції поведінки і її компонентів; загального рівня антиципації і її складових; формування адекватної самооцінки; просоціальної переорієнтації екзистенційних цінностей, оптимальної й позитивної корекції життєвих цілей, зміни моральних настановлень та реконструкції свідомості і самосвідомості; сприяє позитивній корекції деструктивних соціальних установок і особистісних розладів у молоді. Встановлено обернено-пропорційний звʼязок між віком і ефективністю інтегративно-інваріантної технології та виявлено, що заходи системного впливу були більш ефективними для групи соціально-психологічно неспроможних респондентів зі зниженим соціальним потенціалом у порівнянні з групою респондентів з низьким соціальним потенціалом. Ключові слова: молодь, реінтеграція, соціально-психологічне забезпечення процесу реінтеграції, сучасний соціум.

У статті показано, що питання соціальної інтеграції та соціальної самоідентифікації особистості в наявній науковій літературі висвітлені досить фрагментарно і переважно в рамках досліджень, присвячених проблемам ідентичності та соціальної самоідентифікації у цілому. Зʼясовано, що розкриваючи соціальні механізми інтеріоризації (як способи присвоєння цінностей) і одночасно трансформації цінностей молоддю, стає можливим дослідити цю соціальну групу у розвитку, визначити роль різних соціальних чинників в конструюванні ментальних основ молодої людини, що особливо важливо у виробленні стратегій трансформації соціальних інститутів, в тому числі освіти. Тому вивчення механізмів інтеріоризації і трансформація цінностей набуло особливої актуальності в умовах системних змін сучасного соціуму, сприяючи розширенню можливостей участі молоді в його модернізації і в збереженні його цілісності. Наголошується, що між інтеріоризацією цінностей молоддю та реформуванням суспільства існує стійкий взаємозвʼязок. Реформування суспільства включає впровадження зразків успішної соціалізації молоді, системи механізмів і засобів передачі соціальних норм, культурно-історичних цінностей новим поколінням. Аналіз соціальних детермінант інтеріоризації цінностей в сучасному суспільстві дозволяє виділити наступні особливості інтеріоризації цінностей молоддю: трансформація основних інститутів і каналів інтеріоризації цінностей; підвищення ролі ціннісно-нормативного механізму соціальної регуляції; становлення нових форм і методів соціального контролю; висока флуктуація процесів інтеріоризації, супроводжувана швидким переходом від організованих до стихійних процесів; переструктурування суспільних і особистих інтересів; становлення компетентно орієнтованої освіти; формальне збільшення автономії особистості, її простору для творчості та ініціативи, але зниження інформаційного захисту, підвищення світоглядної залежності.

Психічне здоров’я – найдорожче, що є у людини. Саме психічне здоров’я робить людину повноцінним членом суспільства. Психічне або душевне здоров’я, згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я – це стан благополуччя, при якому людина може реалізувати свій власний потенціал, справлятися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно і плідно працювати, а також робити внесок у життя своєї спільноти. В умовах сучасного стану розвитку психіатричної галузі проблема надання допомоги хворим із психічними розладами займає важливе місце. Це зумовлено не тільки збільшенням кількості осіб, що страждають на цю патологію, а й багатьма соціальними, економічними факторами, особливостями розвитку суспільства та його ставлення до пацієнтів із психічними проблемами. В таких умовах пріоритетними завданнями психіатрії є використання не тільки психофармакологічних засобів, але й методи реабілітаційного характеру, в основі яких лежить біосоціальна модель надання психіатричної допомоги з впровадження методів психологічного впливу, що спрямовані на реінтеграцію особистості, формування адаптивного самовдосконалення та ставлення до своєї хвороби, розвиток адаптивних властивостей на фоні наявних патопсихологічних рис. Хочемо показати, що в першу чергу психіатрична лікарня – це місце, де надається висококваліфікована медична, психологічна та соціальна допомога. Завдання допомогти людині залишитися повноцінним членом суспільства, а суспільству – по-іншому подивитися на людину, яка страждає цим розладом та прагне співчуття і розуміння у суспільстві. Сьогодні психосоціальна реабілітація набуває все більшої популярності. Основна мета реабілітаційних заходів полягає в тому, щоб особа, яка страждає на психічні розлади, залишалась соціально активною. Досягнення вищевказаної мети відбувається насамперед через залучення психічно хворих у реабілітаційні процеси та соціальне життя, вирішення їх медичних, побутових та соціальних проблем, підвищення працездатності, рівня самообслуговування та досягнення найбільш повної соціальної адаптації.

У статті розглядаються актуальні проблеми ефективності раціонального суспільного контролю (на відміну від стихійного) за процесами соціалізації неповнолітніх осіб в умовах соціальної депривації. У якості прикладу розглядаються вихованці, що відбувають покарання у правовиконавчих закладах. Аналізується можливість оптимального ефективного ресоціалізуючого впливу на соціально-дезадаптованих юнаків в період їх підготовки до звільнення з місць позбавлення волі. Зокрема, мова йде про комплекс заходів соціально-психологічного супроводу вихованців у правовиконавчому закладі напередодні їхнього звільнення. Підкреслюється гостра необхідність успішного побудування, впровадження та послідовної реалізації комплексної програми різнобічної підготовки до реінтеграції засуджених у широкий соціум після відбуття покарання. Зазначено, що програма має бути обґрунтованою, методично точною, з соціально-психологічною спрямованістю та присвячена, по-перше, діагностиці неповнолітніх з урахуванням своєрідності соціальної ситуації розвитку та специфічних особливостей найближчого оточення, по-друге, подальшій ресоціалізації вихованців, по-трете, сприянню створення умов забезпечення стабільного становища звільнених юнаків. Завданнями програми визначено моделювання та впровадження інноваційних методик щодо формування здорового способу життя, розвитку навичок соціальної взаємодії, професійної орієнтації, професіоналізації, працевлаштування, здатності до протидії негативному впливу та тиску з боку антисоціального середовища. Зазначено, що така програма була складена у межах соціальних програм різних партнерів та реалізовувалась протягом кількох років як комплекс заходів психокорекційної роботи, так і окремі її складові. Окрема увага приділяється проблемам адикції у цієї вікової групи, передумовам розвитку адиктивної поведінки, зазначається актуальність і важливість проблеми долання схильності до найбільш поширених серед молоді її проявів, зокрема наркоманії, алкоголізації. Наведені деякі результати моніторингу ефективності запровадження одного з блоків програми «Скажи наркотикам «ні».

У статті звернено увагу на те, що національне законодавство стосовно соціального обслуговування останніми роками зазнало значного впливу соціально-економічних процесів, що спричинило необхідність розвитку системи соціального обслуговування в контексті правового регулювання суспільних відносин у цій сфері. На думку автора, модернізація вітчизняної системи надання соціальних послуг сприятиме ефективному функціонуванню системи загалом. З огляду на це автором здійснено аналіз соціального обслуговування осіб з інвалідністю в Україні на сучасному етапі розвитку держави, результатом якого є виявлення впливу міжнародних стандартів та виділення недоліків механізму реалізації законодавства у цій сфері. Також зауважено, що соціальні послуги, як правило, задовольняють лише невідкладні потреби вразливих категорій населення, не орієнтовані на запобігання виникненню складних життєвих обставин, не формують в осіб навичок реінтеграції у суспільство, що призводить до утримання значної кількості таких осіб під опікою держави; надаються в стаціонарних інтернатних установах та закладах, внаслідок чого не реалізується право осіб проживати у громаді. Впровадження у повсякденну практику діяльності всіх соціальних служб підходу надання соціальних послуг згідно з державними стандартами дає змогу врегулювати питання встановлення однакових умов та правил для всіх учасників ринку надавачів соціальних послуг. Однак автором акцентовано, що наявної нормативної бази, серед якої є 21 чинний стандарт соціальних послуг, не досить для реформування вітчизняної системи соціальних послуг загалом та обслуговування в інтернатних установах України зокрема, адже ще й досі актуальними лишаються такі недоліки та прогалини, як державна монополія, відсутність альтернативних джерел фінансування соціальних послуг, відсутність ретельного аналізу попиту і пропозицій соціальних послуг в інтернатних установах України, недооцінка ролі громадських, благодійних, релігійних організацій і місцевих ініціатив у наданні соціальних послуг у громаді тощо. Спираючись на отримані дані, автором запропоновано можливі напрями шляхів вирішення наявних проблем.

Магістерська робота присвячена розгляду політики реінтеграції ветеранів АТО/ООС в Україні. У роботі узагальнені теоретичні підходи до визначення поняття «реінтеграція» ті її елементів. Проаналізовано моделі реінтеграції ветеранів на прикладі Хорватії та США. Розглянуто державний, регіональний та місцевий рівні реінтеграції. За допомогою експертних інтерв’ю проаналізовано особливості впровадження місцевого рівня.
The master's thesis is devoted to consideration of the policy of reintegration of ATO / JFO veterans in Ukraine. The paper generalizes theoretical approaches to defining the concept of "reintegration" and its elements. The models of reintegration of veterans are analyzed on the example of Croatia and the USA. State, regional and local levels of reintegration are considered. Expert interviews analyze the features of local implementation.

Плющ, О. М. Соціальна допомога внутрішньо переміщеним особам в Україні : магістерська робота: 231 Соціальна робота / О. М. Плющ; керівник роботи Сила Т. І. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра соціальної роботи. – Чернігів, 2020. – 102 с.
Магістерська робота присвячена порівнянню та аналізу соціальної допомоги внутрішньо переміщених осіб. В роботі представлено світовий досвід та аналіз української ситуації з ВПО. У магістерській роботі проведено дослідження шляхом роботи з фокус-групами та поглибленого інтерв’ю з внутрішньо переміщеними особами. Дослідження проведено задля визначення проблем внутрішньо переміщених осіб, варіанти реінтеграції внутрішньо переміщених осіб.
Master’s work is devoted to the comparison and analysis of social assistance to internally displaced persons (IDP). This work presents the world experience and analysis of the situation with IDP in Ukraine. In the Master’s work researched using the focus groups and interviews with the internally displaced persons. The purpose of the research is identifying the problem of the internally displaced persons, versions of reintegration of the internally displaced persons.

Медвідь А.О. Соціальний захист бездомних осіб і безпритульних дітей: дис. ... к. ю. н. : 12.00.05 / А.О. Медвідь; Нац. ун-т "Одеська юридична академія". - 2015. - 240 с.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2015. Дисертація є першим у вітчизняній науці права соціального забезпечення спеціальним комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем правового регулювання соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей в Україні.У дисертації визначено поняття «бездомна особа» та «безпритульна дитина» як об’єктів соціального захисту, виокремлено та охарактеризовано етапи розвитку законодавства України про соціальний захист бездомних осіб і безпритульних дітей. Визначено поняття та основні принципи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей. Розглянуто галузеву природу суспільних відносин у сфері соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей та сфери їх правової регламентації. Досліджено форми та види соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей. Охарактеризовано систему реінтеграції бездомних осіб і безпритульних дітей та її складові елементи. Сформульовано науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України в сфері соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 – трудовое право; право социального обеспечения. – Национальный университет «Одесская юридическая академия», Одесса, 2015. Диссертация является первым в отечественной науке права социального обеспечения специальным комплексным исследованием теоретических и практических проблем правового обеспечения социальной защиты бездомных лиц и беспризорных детей. В диссертации определяются понятия бездомного лица и беспризорного ребенка как объектов социальной защиты. Выделены и охарактеризованы этапы становления законодательства Украины о социальной защите бездомных лиц и беспризорных детей: досоветский, советский и постсоветский (современный) периоды.Определены понятие и основные принципы социальной защиты бездомных лиц и беспризорных детей. Понятие социальной защиты указанных лиц предложено рассматривать как комплекс организационных, экономических, финансовых и юридических мероприятий и как правовой институт в системе права социального обеспечения Украины. Рассмотрена отраслевая природа отношений в сфере социальной защиты бездомных лиц и беспризорных детей и сферы их правового регулирования. Установлено, что общественные отношения в сфере социальной защиты населения являются предметом публично-правового и частно-правового регулирования. Исследованы формы и виды социальной защиты бездомных лиц и беспризорных детей. Формами социальной защиты бездомных лиц и беспризорных детей являются общеобязательное государственное социальное страхование, государственная социальная помощь, дополнительная социальная защита. К видам социальной защиты бездомных лиц и беспризорных детей отнесены денежные выплаты, натуральна помощь, социальное обслуживание, льготы, предоставление медицинской помощи, предоставление технических средств реабилитации и технических средств передвижения. Охарактеризирована система реинтеграции бездомных лиц и беспризорных детей и ее составные элементы. Сформулированы научно обоснованные предложения по совершенствованию действующего законодательства Украины в сфере социальной защиты бездомных лиц и беспризорных детей.
Dissertation for the candidate of law degree in specialization 12.00.05 – Labour Law; Social Security Law. – National University «Odessa Law Academy», Odessa, 2015. The dissertation is the first in domestic science of social security law special complex research of theoretical and practical problems of legal maintenance of social protection of homeless people and street children in Ukraine. The thesis defines the terms “homeless person” and “street child” as an objects of social protection, the development stages of the Ukrainian legislation on social protection of homeless people and street children are being singled out and characterized. The concept and basic principles of social protection of homeless people and street children are defined. The sectoral nature of social relations in the sphere of social protection of homeless people and street children and area of their legal regulation were researched. Forms and types of social protection of homeless people and street children were researched. The system of reintegration of homeless people and homeless children and their components were characterized. Scientifically based proposals for improvement of current legislation of Ukraine in the sphere of social protection of homeless people and street children are formulated.

Байдук О. А. Соціальна робота з реінтеграції бездомних осіб : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 231 "Соціальна робота" / наук. керівник І. І. Капріцин. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 77 с.
UA : Мета дослідження: вивчення особливостей соціальної роботи з реінтеграції бездомних осіб та визначення основних чинників її оптимізації. Об’єкт дослідження: соціальна робота з бездомними особами. Предмет дослідження: соціальна робота з реінтеграції бездомних осіб. Методи дослідження : аналіз, синтез, індукція, дедукція, узагальнення. Гіпотеза: Оптимізація соціальної роботи з реінтеграції бездомних осіб потребує впровадження інноваційних форм та методів роботи, консолідації державних установ та недержавних організацій (благодійних та релігійних установ) задля максимального охоплення послугами бездомних осіб, а також реформування системи надання соціальних послуг шляхом покращення їх якості та ефективності. Висновки: 1. На сьогоднішній день в Україні діє низка законів та нормативних актів щодо захисту бездомних осіб: ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» від 2005 року, ЗУ «Про соціальні послуги» оновлений в 2019 році, ЗУ «Про свободу пересівання та вільний вибір місця проживання в Україні» тощо. 2. Система реінтеграції бездомних осіб являє собою комплекс заходів для здійснення процесу повернення бездомних осіб до життя в суспільстві як повноцінних його членів. 3. Суб’єктами, які забезпечують реінтеграцію бездомних осіб, є підприємства, установи та заклади, підпорядковані центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, а також інші недержавні суб’єкти (юридичні та фізичні особи).
EN : Research purpose is to study the features of social work on reintegration of homeless people and to determine the main factors for its optimization. Research object is social work with homeless people. Research subject is social work on reintegration of homeless people. Research methods are analysis, synthesis, induction, deduction, generalization. Research hypothesis is that optimizing social work on reintegration of homeless people requires introduction of innovative forms and methods of work, consolidation of state institutions and non-governmental organizations (charitable and religious institutions) in order to maximize the coverage of homeless people’s services, as well as reform their social services delivery system by improving their quality. Conclusions: 1. Nowadays, a number of laws and regulations on the protection of homeless persons are in force in Ukraine including: the Law of Ukraine “On the Basics of Social Protection of Homeless Citizens and Homeless Children” dated 2005, the Law of Ukraine “On Social Services” updated in 2019, the Law of Ukraine “On Freedom of Relocation and Free Choice of Residence in Ukraine” etc. 2. The system of homeless people reintegration is a set of measures for the process of bringing homeless people back to social life as its full members. 3. The entities that provide homeless people’s reintegration are enterprises, institutions and establishments subordinated to central, local executive and local selfgovernment bodies, as well as other non-state actors (legal entities and individuals).