Добірка наукової літератури з теми "Службові зловживання"

У статті проведено аналіз службових кримінальних правопорушень, вчинених у сфері охорони та використання надр. Стверджується, що правопорушення у сфері надрокористування, зокрема такі як неза- конний видобуток бурштину, вугілля, піску, є прямими загрозами екології та природному середовищу загалом. Встановлено, що найпоширенішими службовими кримінальними правопорушеннями, вчиненими у сфері охо- рони та використання надр, є: зловживання владою або службовим становищем, прийняття пропозиції, обі- цянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, службове підроблення, службова недбалість. З’ясовано, що службові кримінальні правопорушення, пов’язані із надрокористуванням, полягають у вчинен- ні службовою особою, яка має безпосереднє повноваження на надання дозволів на видобування надр, продовження таких дозволів чи припинення протиправних дій, направлених на порушення законодавства у цій сфері, прийняття рішення щодо видобутку надр, а також інші службові повноваження, пов’язані з охороною та використанням надр.

У статті вперше в історико-правовій літературі досліджуються службові злочини, які вчинялися працівниками міліції в 1937 році, що надає цій темі особливого значення. Згідно з Положенням про робітничо-селянську міліцію (1931 рік), злочини, учинені співробітниками міліції проти встановленого порядку несення служби, визнавалися військовими злочинами і були підсудні військовим трибуналам. Більш поширено та конкретно службові правовідносини регулювалися в Дисциплінарному статуті робітничо-селянської міліції (1931 рік). У Кримінальному кодексі Української Соціалістичної Радянської Республіки 1927 року кримінальна відповідальність за службові злочини визначалася як зловживання владою або службовим становищем. Автори статті розділили ці злочини на 3 групи: 1) зловживання владою, яке спричинило порушення громадського порядку або охоронюваних законами прав та інтересів окремих громадян; 2) зловживання службовим становищем із корисливих міркувань; 3) недбале ставлення до виконання службових обов’язків. Злочинність в міліції в 1937 році виявлялася й у зловживанні владою, що призводило до порушення громадського порядку або охоронюваних законами прав та інтересів окремих громадян, було пов’язане також зі зловживанням службовим становищем із корисливих міркувань та недбалим ставленням до виконання службових обов’язків. Були злочини, але була і певна протидія їм. За злочини міліціонерів віддавали до суду військового трибуналу, проте страждали в основному представники нижчої ланки. Прагнення партійно-державного і міліцейського начальства до демонстрації успішних звітних показників, різноманітні кампанії боротьби проти різних видів злочинів підштовхували працівників міліції на місцях до фальсифікацій, застосування фізичного насильства до громадян. Істотно впливало на ситуацію форсоване посилення в державі тоталітарного режиму.

У статті викладено основні положення, які стосуються теорії доказування взагалі й дослідження набору фактичних даних, які повинні бути вивчені уповноваженою службовою особою під час розслідування кримінального провадження за фактом зловживання владою або службовим становищем. Проведено всебічне дослідження проблемних аспектів розуміння поняття доказування в кримінальних провадженнях щодо злочинів, пов'язаних зі зловживанням владою чи службовим становищем, а також детальний аналіз структурних елементів доказування та обставин, що підлягають такому доказуванню. Розкрито особливості доказування за фактом вчинення злочинів, пов'язаних зі зловживанням владою або службовим становищем. Вивчено зміст доказування в злочинах, пов'язаних зі зловживанням владою або службовим становищем, а також звернуто увагу на питання визначення розмірів істотної шкоди й тяжких наслідків. Зазначено, що зміст доказування в кримінальних провадженнях за фактом кримінальних правопорушень, пов'язаних зі зловживанням владою або службовим становищем, складається не тільки з аналітичного дослідження вищезазначених елементів у вигляді істотної шкоди охоронюваним правам та інтересам, тяжким наслідкам, діянні службової особи всупереч інтересам служби, але поряд із цим містить необхідність збору інших фактичних даних, що надалі є доказами в конкретному провадженні. Авторкою акцентовано увагу, що актуальною тенденцією в будь-яких дослідженнях має залишатися взаємозв'язок теорії та практики. Саме тому неоціненним вкладом у розвиток теорії доказування стосовно службових злочинів є напрацювання певних алгоритмів побудови доказової піраміди й реалізації отриманої інформації практичними працівниками під час розв'язання багатокутних питань у кримінальних провадженнях за фактом зловживання владою або службовим становищем.

У статті зазначено, що кримінологічні особливості особи державного службовця, порівняно з особою злочинців, засуджених за інші злочини, на цей момент залишаються маловивченими і не досить повно висвітленими у кримінологічній літературі. Це пов'язано з тим, що відомості про особу державного службовця у кримінальній статистиці відображаються не досить повно, а матеріали кримінальних проваджень про злочини у сфері службової діяльності хоча і можуть надати певну інформацію, але кримінологічно значущі відомості про таку особу правопорушника в них так само не представлені. Найбільш перспективними в плані вивчення особи злочинця, особливо його морально-психологічних властивостей, є соціологічні опитування, інтерв'ювання, методики психологічного тестування. Однак під час використання цих методів для вивчення особи державного службовця виникають значні труднощі, викликані тим, що зазначені особи порівняно рідко засуджуються до позбавлення волі (наприклад, в Україні до позбавлення волі засуджується лише близько 5% державних службовців). Зазначено, що оскільки державні службовці знаходяться найближче до населення, забезпечення їх нормального функціонування є одним із головних завдань держави. У зв'язку з цим питання недопущення порушень прав та свобод громадян та різного роду службових зловживань з боку державних службовців є одним із найбільш серйозних та складних питань за сучасних умов реформування держави. Наголошено, що кожен державний службовець, який вчинив злочин, - це продукт не лише існуючих зовнішніх впливів та відносин, а й розвитку власної самосвідомості. Стійкі антигромадські погляди й орієнтації не характерні усім без винятку особам, які вчинили злочини. Особливо це стосується державних службовців. Як показав аналіз кримінальних проваджень, мотивами злочинів, що їх вчинили державні службовці, найчастіше виступали корисливі або особиста зацікавленість. Досить часто рушійною силою злочину були заздрість, помста, бажання створити видимість активної (і результативної) службової діяльності, неправильне тлумачення поняття «службова потреба».

У статті досліджуються ознаки суб'єкта привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Поняття службової особи, яке міститься в ч. 3 ст. 18 Кримінального Кодексу України, за своїми ознаками схоже з поняттям посадової особи, яке містилось у Кримінальному Кодексі України 1960 р. Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. не дає поняття «службова особа», а використовує поняття «посадова особа». Паралельне закріплення в законодавстві двох понять без їхнього належного тлумачення та розмежування створює труднощі в правоза-стосовній практиці. Розмежування понять службової та посадової осіб слід шукати в розрізі предмета регулювання (охорони) тієї чи іншої галузі права. Це принципово різні поняття, оскільки їхнє призначення зумовлене предметом регулювання (охорони) тієї галузі права, до сфери якої вони належать. У ч. 2 ст. 191 Кримінального Кодексу України така додаткова ознака суб'єкта кримінального правопорушення, як «службова особа» пов'язана з можливістю такої особи використовувати службове становище в разі вчинення привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном. Для визнання власника приватного підприємства службовою особою обов'язковою ознакою є не наявність у нього підлеглих осіб і виконання організаційно-розпорядчих функцій щодо них, а можливість такого власника вчиняти дії, які визнаються юридичними фактами на підставі чинного законодавства та які за своєю компетенцією може вчинити лише службова особа. Для вірного встановлення ознак службової особи необхідно чітко визначити правовий статус особи, яка притягується до відповідальності, коло її повноважень і характер покладених на неї обов'язків. Дотримання цієї умови можливе лише в разі встановлення нормативного акту, який визначає зазначені повноваження та обов'язки. Визначення суб'єкта корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 Кримінального Кодексу України, не відповідає визначенню суб'єктів, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 р. № 1700-VII.

У роботі ретельно досліджено проблему зловживань правом у сфері оподаткування податковими органами. Cутнісна причина неправомірної поведінки органів криється в переважанні користі й упевненості в тому, що вони можуть отримати певний зиск від задоволення неправомірних інтересів при зловживанні своїми правами, над потенційними негативними наслідками такого зловживання. Таким чином, зловживання посадовими особами податкових органів своїми повноваженнями призводить дo заподіяння шкоди правам і законним інтересам платників податків. На жаль, Податковий кодекс України не передбачає жодних чітких процедур захисту прав сумлінних платників податків, що дає службовим особам податкового органу необмежені можливості для зловживань правом. У статті детально описуються різноманітні види незаконних дій податкових органів у сфері оподаткування та досліджуються причини таких зловживань. У цій роботі тaкoж виокремлeно групу зловживань, пов’язаних з автоматизацією податкових правовідносин, запровадженням системи електронного адміністрування ПДВ.

Питання визначення суб'єктів корупційних кримінальних правопорушень має вирішальне значення для встановлення в певному діянні ознак складу злочину та належності цього злочину до ко-рупційних. Спеціальні суб'єкти корупційних правопорушень у публічному секторі управління, котрі є службовими особами й наділені публічними (державними) функціями, в яких реалізується державна чи муніципальна влада, викликають особливе зацікавлення для науковців та юристів-практиків, оскільки вчинені ними злочини становлять підвищену, порівняно з іншими службовими злочинами, суспільну небезпеку. Незважаючи на прискіпливу увагу науковців, питання, пов'язані з визначенням змісту поняття «службова особа», залишаються дискусійними та викликають труднощі під час кримінально-правової кваліфікації злочинів, пов'язаних зі зловживанням службовим становищем або владою. Метою статті є аналіз кола повноважень народних депутатів України як представників народу в парламенті - Верховній раді України, з огляду на наявність установлених законом підстав для віднесення їх до службових осіб, визначення яких надане в п.п. 1 і 2 прим. до ст. 364 КК, та притягнення їх до кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовим становищем. Системний аналіз чинного законодавства вказує на те, що окремий народний депутат України не має владних повноважень ані у Верховній Раді Україні, ані у відносинах з іншими суб'єктами, оскільки не наділений правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати будь-які рішення, обов'язкові для виконання юридичними чи фізичними особами. Унаслідок дослідження автор дійшов висновку про неможливість визнання народного депутата службовою особою в розумінні прим. до ст. 364 КК, оскільки він не належить до суб'єктів владних повноважень, не наділений владними управлінськими функціями, а характер його взаємодії у процесі виконання повноважень представника народу України в парламенті та у відносинах з іншими суб'єктами не передбачає можливості впливу на інших осіб з огляду на відсутність відносин, які б характеризувались службовою залежністю від нього інших суб'єктів.

Мета статті полягає в науковому обґрунтуванні структури особи злочинця – джерела криміналістичноїхарактеристики особи злочинця як одного з елементів криміналістичної характеристики заволодіння чужиммайном шляхом зловживання службовим становищем із залученням іноземців. Методологія. Методологічну основу дослідження становить сукупність як загальнонаукових, так і спеціально-наукових методів і прийомів наукового пізнання. Зокрема, порівняльно-правовий метод застосовано для вивчення правової категорії «особа злочинця», герменевтичний – для вивчення змісту окремих нормативно-правових актів; методсистемного аналізу дозволив з’ясувати структурні зв’язки між різними елементами, такими як «корупційнідії», «службова особа», «зловживання службовим становищем». Наукова новизна. Науково обґрунтованоструктуру особи злочинця як одного з елементів криміналістичної характеристики заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем із залученням іноземців. Висновки. Узагальнено окремінаукові підходи до дослідження особи злочинця; виокремлено ознаки і властивості (складено криміналістичний портрет) особи злочинця як одного з елементів криміналістичної характеристики заволодіння чужиммайном шляхом зловживання службовим становищем із залученням іноземців; висвітлено практичну значущість наявності узагальненої інформації про особу злочинця (суб’єкт кримінального правопорушення), щосприятиме з’ясуванню механізму вчинення досліджуваного кримінального правопорушення, визначеннюметодики його розслідування.

У статті досліджується досить дискусійне питання на предмет того, чи можна вважати фізичну особу – підприємця службовою особою загалом і зокрема службовою особою юридичної особи приватного права. Саме це і є метою статті. Встановлюється поняття суб’єкта, а також те, що суб’єкт кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364-1 Кримінального кодексу України, є спеціальним – службова особа юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми. Наводиться визначення службової особи, яке передбачено частиною 3 статті 18 Кримінального кодексу України, відповідно до якої основними ознаками службової особи є наявність в неї організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, про які більш детально зазначається у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво». У статті наголошується на тому, що фізичну особу – підприємця слід визнавати службовою особою юридичної особи приватного права, якщо він здійснює організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції. На підтвердження даної позиції наводяться приклади судової практики. Щодо визнання фізичної особи – підприємця безпосередньо суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364-1 Кримінального кодексу України, то вказане питання розкривається через аналіз цивільного законодавства та відповідної судової практики. Розглядаються організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права, а також зазначається те, що до фізичних осіб – підприємців застосовуються ті ж самі нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб. Наголошується на тому, що фізична особа – підприємець у господарських відносинах бере участь не як фізична особа, а як суб’єкт підприємницької діяльності, що робить його подібним до юридичних осіб. Робиться висновок, що фізичну особу – підприємця за певних умов слід визнавати суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364-1 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ці положення поширюються на всіх без винятку службових осіб. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/33985

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ці положення поширюються на всіх без винятку службових осіб. У розділі XVII Особливої частини Кримінального Кодексу України встановлена кримінальна відповідальність за діяння (ст.ст. 364–370), родовим об’єктом яких є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність державного та громадського апаратів, а також апарату управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/33994

Коваленко В.П. Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.08: кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Коваленко Віктор Панасович. - Львів: ЛьвДУВС, 2009. - 233 с.
У дисертації міститься комплексне дослідження питань кримінальної відповідальності працівників правоохоронних органів за зловживання владою або службовим становищем, визначені її світоглядні аспекти, соціальна зумовленість. Здійснено юридичний аналіз складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 364 КК, та відмежовано його від суміжних складів злочину; вироблені практичні рекомендації щодо кваліфікації розглядуваного злочину; сформульовані пропозиції щодо вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність службових осіб правоохоронних органів. The thesis researches contain comprehensive studies of the criminal responsibility of the law enforcement workers for the abuse of power or official position; its world outlook aspects and social causes are denoted. The juridical analysis of the corpus delicti (part 3 article 364 of Criminal Code of Ukraine) is done by the author, it is distinguished from adjacent corpus delicti; the examined crime qualification practical recommendations are worked out; the legislation improvement recommendations regarding of the criminal responsibility of the law enforcement officials are formulated in the thesis.

Музика, В. В. Сучасні проблеми та шляхи удосконалення кримінально-правової кваліфікації зловживання владою або службовим становищем : магістерська робота : 081 Право / В. В. Музика ; керівник роботи Петрик О. Л. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра кримінального права та правосуддя. – Чернігів, 2020. – 101 с.
Аналіз історичного минулого та еволюції службових зловживань вказує на те, що для трансформації суспільно-економічного устрою притаманним був активний приріст злочинних посягань в цілому і, в сфері службової діяльності, зокрема. Прогресуючі негативні тенденції службової злочинності призводять до руйнівних соціальних наслідків: деформується правосвідомість українського суспільства, все більше громадян підтримують дезорганізацію та правовий нігілізм, втрачається розуміння моралі й моральності, працівники правоохоронних органів долучаються до покривання і підтримання даного виду злочинності. Тому, актуальність дослідження питань, пов’язаних зі зловживанням владою або службовим становищем є очевидною. Службові зловживання зазіхають на легальну роботу органів державної влади, місцевого самоврядування та інтереси громадян, породжують в суспільстві настрій вседозволеності. Розділі 1 роботи досліджує історичні та соціально правові аспекти кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовим становищем. У Розділі 2 аналізуються особливості складу зловживання владою або службовим становищем. Розділ 3 присвячений дослідженню проблеми кримінально-правової кваліфікації, відмежуванню зловживання владою або службовим становищем від інших схожих злочинів та пошуку шляхів удосконалення кримінально-правової кваліфікації даного злочину. Наукова новизна дипломної роботи полягає в детальному дослідженні кримінально-правової кваліфікації зловживання владою або службовим становищем: розглянуто історичний та соціальний аспекти злочину, досліджено прогалини та недоліки у складі правопорушення, на основі аналізу судової практики та теоретичних положень проведено паралель між зловживанням владою або службовим становищем та іншими суміжними злочинами, також запропоновано: виключити із диспозицій статей 364, 364-1 Кримінального кодексу України обов’язкову ознаку суб’єктивної сторони у формі мети вчинення злочину; виділити як самостійний склад злочину «зловживання владою, вчинене військовою службовою особою», яке має знаходитися у відповідному розділі; внести конкретику у формулювання статті 364 Кримінального кодексу щодо розмежування суб’єктів злочину – службові особи, що виконують повноваження в публічно-правовій сфері та службові особи, що виконують повноваження в приватно-правовій сфері; доповнити Кримінальний кодекс нормами, які розкривають зміст поняття конкуренції кримінально-правових норм та закріпити чіткі правила кваліфікації злочинів; надати і законодавчо закріпити роз’яснення словосполучення «всупереч інтересам служби».
Analysis of the historical past and the evolution of abuse of authority indicate to the fact that the transformation of the socio-economic system was characterized by an active increase in criminal encroachments in general and in the field of official activity in particular. Progressive negative tendencies of crime in the sphere of service activities have devastating social consequences: the deformity of the Ukrainian citizens’ consciousness, the increasing disorganization and legal nihilism, the understanding of morality and morality is lost, law enforcement officers are involved in covering and maintaining this type of crime. Therefore, the relevance of issues related to abuse of power or official position is obvious. An office abuse encroaches on the legal work of public authorities, local self-government and the interests of citizens create a mood of permissiveness in society. Section 1 of the paper explores the historical and social aspects of criminal liability for abuse of power or official position. Section 2 analyzes the features of the abuse of power or official position. Section 3 is devoted to the study of the problem of criminal law qualification, the separation of abuse of power or official position from other similar crimes and finding ways to improve the qualification of this crime. The scientific novelty of the thesis is a detailed study of the criminal law qualification of abuse of power or official position: considered the historical and social aspects of the crime, explored gaps and shortcomings in the element of the offense, based on analysis of case law and theoretical provisions a parallel was drawn between abuse of power and position and other related offenses, it is also proposed: to exclude from the provisions of Articles 364, 364-1 of the Criminal Code a mandatory feature of the subjective party in the form of the purpose of the crime; to outline as a separate crime "abuse of power committed by a military official", which should be in the relevant section on criminal offenses against the established order of military service; make specifics to the wording of Article 364 of the Criminal Code on the delimitation of the subjects of this crime, namely, officials performing power in the public sphere and officials performing power in the private sphere; to supplement the Criminal Code with provisions that reveal the meaning the concepts of competition in criminal law and to establish clear rules of criminal law qualification of crimes; provide and legislate an explanation of the phrase " against the interests of the service", because the interests of the service often don’t coincide in officials of public law and officials of private law.

Биков, К. Г. Кримінально-правова характеристика корупційних злочинів, пов’язаних з незаконним заволодінням майном та іншими предметами : дис. ... канд. юрид. наук (д-ра філософії) : 12.00.08 / Клим Геннадійович Биков; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Харків, 2018. - 242 с.
Дисертація присвячена комплексній кримінально-правовій характеристиці корупційних злочинів, передбачених статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем. Вперше надано науковий опис і пояснення соціальної обумовленості та системи підстав і принципів криміналізації корупційних злочинів, пов’язаних з незаконним заволодінням чужим майном або іншими предметами, внаслідок чого обґрунтована необхідність існування підстав кримінальної відповідальності за таку протиправну поведінку; водночас, встановлена невідповідність основним міжнародно-правовим конвенціям щодо запобігання та протидії корупції визначення в законі про кримінальну відповідальність України вичерпного кола суспільно небезпечних діянь, що визнаються корупційними злочинами, та включення до них злочинів, передбачених ч. 2 ст. 262, ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 312, ч. 2 ст. 313, ст. 320, ст. 357 та ч. 2 ст. 410 КК України.
The research paper considers the criminal law integrated classification of corruption-related offences provided for by Articles 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 of the Criminal Code of Ukraine if committed by abuse of office. The scientific analysis and explanation of social relevance and the system of criminalization grounds and principles of corruption offences related to the illegal appropriation of somebody else's property or other objects were provided for the first time. As a result, the necessity of criminal liability ground in case of such illegal conduct is substantiated.
Диссертация посвящена комплексной уголовно-правовой характеристике коррупционных преступлений, предусмотренных статьями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 УК Украины, в случае их совершения путем злоупотребления служебным положением. Впервые предоставлено научное описание и объяснение социальной обусловленности и системы оснований и принципов криминализации коррупционных преступлений, связанных с незаконным завладением чужим имуществом или другими предметами, в результате чего обоснована необходимость существования оснований уголовной ответственности за такое противоправное поведение; одновременно установлено несоответствие основным международно-правовым конвенциям по предотвращению и противодействию коррупции определения в законе об уголовной ответственности Украины исчерпывающего круга общественно опасных деяний, признаваемых коррупционными преступлениями, и включения в них преступлений, предусмотренных ч. 2 ст. 262, ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 312, ч. 2 ст. 313, ст. 320, ст. 357 и ч. 2 ст. 410 УК Украины.

Цибеленко А. М. Міжнародно-правові стандарти протидії злочинам у сфері службової діяльності та професійної діяльності : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 262 "Правоохоронна діяльність" / наук. керівник К. О. Алімов. Зaпорiжжя : ЗНУ, 2020. 103 c.
UA : Робота викладена 103 сторінках друкованого тексту. Перелік посилань включає 84 джерела. Протидія корупційній злочинності має відповідати певним принципам, серед яких у роботі названі: соціальна справедливість, демократизм, гуманність, законність і верховенство права; наукова обґрунтованість та економічна доцільність; пріоритет запобіжної діяльності над репресивною; правовий та соціальний контроль; координація, плановість, комплексність і диференціація, системність, реальність та конкретність, відкритість і прозорість; участь громадськості у заходах щодо запобігання та протидії корупції; державний захист осіб, які надають допомогу у здійсненні таких заходів; забезпечення відновлення порушених прав і законних інтересів; відшкодування збитків, шкоди, завданої корупційним правопорушенням. Метою кваліфікаційної роби є дослідження кількості злочинів у сфері службової діяльності за певні роки. Об’єктом дослідження даної кваліфікаційної роботи є суспільні відносини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, які виникають між суб’єктами на території України. Об’єктом дослідження наукової роботи є саме злочини в сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, які передбачені Розділом XVII Особливої частини КК України. Предметом дослідження обраної теми наукової роботи став конкретний склад злочину, а саме зловживання владою або службовим становищем, який передбачений ст. 364 КК України.
EN : The work is outlined in 103 pages of printed text. The list of links includes 84 sources. The fight against corruption must comply with certain principles, among which the following are named: social justice, democracy, humanity, legality and the rule of law; scientific validity and economic feasibility; the priority of preventive action against the repressive; legal and social control; coordination, plannedness, complexity and differentiation, systematicity, reality and specificity, openness and transparency; public participation in anti-corruption and anti-corruption measures; state protection of persons providing assistance in the implementation of such measures; ensuring the restoration of violated rights and legitimate interests; compensation for damages, damage caused by a corruption offense. The purpose of the qualification work is to investigate the number of offenses in the field of official activity in certain years. The object of study of this qualification work is the social relations in the sphere of professional activity and professional activity which arise between the subjects in the territory of Ukraine. The object of research is the crimes in the field of professional activity and professional activity related to the provision of public services, which are provided for in Chapter XVII of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine.  The subject of research of the chosen topic of scientific work was the specific composition of the crime, namely abuse of power or official position, which is provided by Art. 364 of the Criminal Code of Ukraine.