Добірка наукової літератури з теми "Скорочення інвестицій"

Дослідження спрямоване на детальне вивчення залежності між використанням ресурсного потенціалу сільськогосподарськими підприємствами та залученням інвестицій. Метою проведення дослідження є вивчення та аналіз впливу різних форм інвестування на діяльність сільськогосподарських підприємств та ефективність використання ресурсного потенціалу. У дослідженні використовувалася така методологічна база: метод групування для визначення форм залучення інвестицій у сільськогосподарські підприємства; графічний метод для відображення обсягу імпорту нової та вживаної сільськогосподарської техніки, а також динаміки капітальних інвестицій у сільське господарство; метод розрахунку для визначення величини середньорічного абсолютного приросту капітальних інвестицій у сільське господарство; аналітичний метод для визначення стримуючих факторів розвитку інвестиційної діяльності у сільському господарстві. У статті проаналізовано можливі форми залучення інвестицій та їх вплив на структурні складові ресурсного потенціалу. У результаті дослідження було визначено, що найбільший вплив інвестиційна діяльність має на технічну складову ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств. У дослідженні визначено основні чинники, які створюють несприятливий клімат у залученні інвестицій у сільське господарство. Стаття містить рекомендації яким чином варто на державному рівні та на рівні самих сільськогосподарських підприємств підвищувати інвестиційну привабливість сільськогосподарської галузі, особливо якщо йдеться мова про залучення іноземних інвестицій. Продемонстровано динаміку вкладення капітальних інвестицій, де як результат, визначено скорочення інвестицій за останні роки. Результати, що отримані у ході дослідження можуть використовуватися сільськогосподарськими підприємствами при плануванні використання власного інвестиційного фонду та залучення зовнішніх інвестицій.

Обґрунтовано необхідність скорочення ланцюгів постачання на ринку овочів та фруктів з кількох причин: продукція швидко псується та має короткий термін придатності; зменшення витрат на логістику. Досліджено ланцюг постачання на ринку овочів та фруктів, який включає в себе введення в сільськогосподарське виробництво; сільськогосподарське виробництво садівницької продукції; первинне зберігання та переробку харчових продуктів; дистрибуцію. Здійснено аналіз ланцюгів постачання, орієнтований на усунення бар’єрів на шляху виробництва овочів та фруктів. Встановлено, що скорочення ланцюга постачання на ринку овочів та фруктів забезпечує: істотне поліпшення якості продукції; економію коштів та зниження витрат; збільшення рівня продажів та інвестицій. Доведено взаємозв’язок скорочення ланцюгів постачання та SCM на ринку овочів та фруктів. Мета скорочення ланцюгів постачання: забезпечити, щоб потрібний продукт був у потрібному місці в потрібний час і в потрібній кількості. Основними показниками роботи, які демонструють, наскільки ефективний ланцюг постачання, є: рівень наявності, який відображає дефіцит у точках споживання; запаси. Обґрунтовано застосування SCM, що охоплює весь цикл закупівлі сировини, виробництва і розповсюдження товару та гарантує можливість вирішити декілька завдань одночасно: скоротити цикл планування і збільшити його горизонти; оптимізувати витрати та визначити контрагентів і відповідний обсяг товарів у закупівлі; вивести відносини з постачальниками і суміжними підприємствами в режим реального часу; знизити витрати виробництва. Для реалізації якісної ініціативи щодо ощадливого SCM необхідно розуміти, обговорювати і документувати бізнес-процеси, інструменти та інформаційні системи. Авторами досліджено основні складові скорочення ланцюгів постачання, серед яких система планування поточного та стратегічного попиту на ринку овочів та фруктів для Source, Make, Deliver, Return. Також встановлено, що для скорочення ланцюга постачання необхідна потужна координація.

Міграційні процеси в світі набирають обертів. Про це свідчать численні доповіді, прийняття стратегічних документів на рівні країн тощо. Водночас замало уваги приділяється аналізу впливу грошових переказів мігрантами в Україну, їхня роль у зміцненні економічних засад функціонування суспільства, зокрема становлення господарського правового порядку. Метою статті є більш глибокий аналіз сучасної правової політики України, дефек ти у творенні та реалізації якої обумовлюють незначний рівень реалізації заходів із державного прогнозування впливу грошових переказів мігрантів на економічний та соціальний розвиток країни. В умовах погіршення стану вітчизняної економіки, сальдо платіжного балансу країни, зниження рівня життя українців та посилення еміграційних процесів, цей вид фінансових інвестицій має справляти позитивний вплив на сталий розвиток держави-реципієнта. Сучасні дослідження надають неоднозначні результати такого взаємозв’язку зі сталим розвитком країни. Все більше даних свідчать про пастку грошових переказів, яка, навпаки, призводить не тільки до зниження темпів зростання, а й до ще більшого посилення еміграційних процесів. Зважаючи на неоднозначний вплив такого виду інвестицій на сталий економічний розвиток та з метою мінімізації можливих негативних наслідків від збільшення або, навпаки, скорочення їхньої кількості, державні органи мають здійснювати оцінку, прогнозування означених процесів та розробку стратегічних планів щодо них. Утім, сьогодні механізм застосування такої форми управління економікою є недосконалим. Перекази громадян значно перевищують обсяг прямого інвестування та становлять загрози для сталого економічного розвитку країни. А тому вирішення назрілих проблем у різних секторах економіки України має здійснюватися на програмно-прогнозній основі з урахуванням стратегічного курсу розвитку держави. З метою удосконалення законодавства у цій сфері доцільно доповнити його положеннями, які визначали б перелік учасників прогнозування, та розроблення програм економічного і соціального розвитку. Важливого значення у попередженні негативного впливу грошових переказів також набувають комплексні заходи, зокрема щодо підвищення якості матеріальної інфраструктури, вдосконалення системи освіти і скорочення витрат на ведення бізнесу, підвищення конкурентоспроможності галузей, які стикаються з іноземною конкуренцією. Монетарна політика Центрального банку України може відігравати активну роль у стимулюванні створення нових підприємств завдяки впровадженню пільгових кредитних програм, зокрема й шляхом спрямування переказів у відповідні галузі. Доцільним також є перегляд умов режиму таргетування інфляції та ефективне розподілення бюджетних коштів.

Анотація. Одним із багатообіцяючих напрямів економічного зростання суб’єктів підприємництва є їх-ній інноваційний розвиток. Двадцять перше століття знаменується розвитком не лише науки і техніки,а й появою та зростанням обсягів ринку FinTech послуг. Поштовх до глобальних змін на ринку фінансо-вих послуг спричинила світова фінансова кризи 2008 року за рахунок розповсюдження цифрових тех-нологій, скорочення довіри до звичних фінансових посередників у посткризовий період та зміни пріоритетівклієнтів щодо швидкості, доступності і зручності одержання фінансових послуг. Тому сучасніумови визначають актуальність дослідження ринку фінансових послуг з урахуванням появи FinTechінновацій.Метою дослідження є узагальнення теоретичних засад формування і розроблення рекомендаційщодо впливу FinTech інновацій на розвиток вітчизняних та іноземних підприємств в умовах глобалі-зації.Наукове дослідження було спрямоване на аналіз історії розвитку і ключових факторів, які вплинулина становлення FinTech ринку.Використано результати масштабного опитуванням понад 22 000 користувачів Інтернету у 20 країнахсвіту, проведеного 2017 року компанією «Ernst & Young». Відповідно до опитування було з’ясовано, щопонад 33 % опитаних є активними користувачами FinTech послуг, це дало змогу проаналізувати етапистановлення FinTech ринку до нинішнього дня.Проведено дослідження щодо впливу пандемії COVID-19 на зростання FinTech ринку у світі та здійсненоаналіз основних тенде нцій розвитку і популяризації глобального FinTech ринку в першому квар-талі 2021 рокуВиокремлено основні тренди розвитку FinTech ринку в Україні та світі на період 2021—2023 рр.Суттєве зростання інвестицій у FinTech ринок і глобалізація процесів у галузі: злиття, об’єднанняв екосистему й асиміляція ноу-хау в традиційний банкінг дають можливість зробити висновки проте, що сучасне покоління клієнтів продовжує уникати традиційних фінансових інститутів або відмовляєтьсявід них на користь цілком цифрових банків і вбудованих фінансових послуг. У відповідь тради-ційні фінансові установи намагаються конкурувати, збільшуючи темпи інновацій і цифровізації різни-ми способами, що триватиме й у 2021—2023 роках. Ураховуючи всі ці процеси, незворотним є прирісткількості інвестицій у фінансово-технічний сектор і стрімке зростання цього сегмента, що, у свою чергу,потребує подальшого ґрунтовного дослідження.Ключові слова: FinTech ринок, цифрові платежі, інвестиції, мега-раунди, Blockchain, D2С (direct toclient), Insurtech прискорення, Regtech.Формул: 0, рис.: 1; табл.: 3; бібл.: 19.

У період кризового стану економіки та соціально-економічної нестабільності в Україні дуже гостро постало питання дефіциту бюджету. Протягом останніх років державний бюджет України стикається з такою великою проблемою як дефіцит, що виникає внаслідок перевищення витрат державного бюджету над доходами.Метою написання статті є дослідження наявних проблем дефіцитності державного бюджету України, обґрунтування причино-наслідкових зв’язківки у системі дефіцитного фінансування державної діяльності та розробка шляхів її оптимізації. Під час дослідження опрацьовано наукові праці українських учених та практиків, які вивчають проблеми дефіциту державного бюджету, законодавчі та урядові матеріали. Використано такі загальнонаукові методи: метод пізнання, метод системного аналізу, метод аналізу та синтезу, а також метод порівняння.Розглянуто сутність дефіциту бюджетної системи та причини його виникнення в Україні. Глибинними причинами бюджетного дефіциту в Україні стали спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки і підприємств, не виважена соціально-економічна політика, що і зумовили спад обсягів валового внутрішнього продукту і національного доходу. Це природно спричинило зменшення обсягів фінансових ресурсів у державі і відобразилось на показниках бюджету у вигляді довгострокового дефіциту.Визначено залежність дефіциту бюджету від державного боргу. Встановлено, що існує тісний взаємозв’язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, у свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит.Установлено зв’язки дефіциту бюджету для економіки країни. Виявлено наслідки підвищення відсоткової ставки, що, з одного боку, знижує інвестиційну привабливість на внутрішньому ринку країни, з іншого – підвищує іноземну валютну привабливість фінансових інвестицій країни. Значні інвалютні потоки призводять до зростання боргової залежності країни і, як наслідок, – зростання курсу валют, скорочення чистого експорту товарів та зниження показників інвестиційної діяльності. Таке скорочення є причина зниження рівня продуктивності праці й реального доходу в усіх його формах, що провокує зниження довіри інвесторів, а отже, скорочення іноземних інвестиційних програм і виведення капіталу за кордон.Обґрунтовано шляхи подолання бюджетного дефіциту, що полягають у вдосконаленні податкової системи, залученні до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення, забезпеченні фінансової підтримки малого та середнього бізнесу, посиленні відповідальності суб’єктів господарювання, зміцненні контролю за виплатою державних коштів, реформуванні видаткової системи, удосконаленні нормативно-правового забезпечення бюджетного процесу.Наукова новизна дослідження полягає в установленні причино-наслідкових зв’язків бюджетних дефіцитів для наукового обґрунтування бюджетного менеджменту в період структурних перетворень економіки.Практичним результатом є визначення шляхів реформування бюджетної системи України та її переходу до інвестиційної моделі.Перспективним напрямом подальших досліджень у цій сфері є розробка на основі причино-наслідкових зв’язків моделі бюджетного процесу, здатної виявити ризики дефіциту та мінімізувати їх вплив.

Актуальність. Актуальність дослідження питань формування і використання бюджету гміни викликана потребою збалансованого просторового розвитку та узгодженої програми дій в межах європейської політики стратегічного розвитку. Тому напрям досліджень від регіоналізації до локалізації економічного розвитку є необхідною передумовою SMART-спеціалізації регіонів.Мета та завдання. Метою статті є аналіз та оцінка впливу процесу формування та використання бюджету гміни на економічний розвиток території на прикладі гміни Ходзєж та генерування пропозицій для збалансованого бюджетного процесу для інших територіальних громад.Результати. В рамках визначеного правового поля адміністрування публічними фінансами в Польщі виняткової ваги набуває процес публічності й прозорості його формування та використання, у тому числі для гміни. Основними напрямками адміністрування є вирішення завдань господарчих, інвестиційних, суспільних і поточних. Основними статтями доходу польських низових рівнів територіальної громади є власні доходи, субвенції, цільові дотації уряду. кошти Європейського Союзу, кошти з-поза меж Польщі, які не підлягають поверненню. Планування доходів і витрат дає можливість визначати пріоритети та реалізовувати інвестиційні стратегії розвитку гміни. Упродовж 2014-2018 років послідовно зростають доходи: у 2016 році наступило зростання цих доходів з приблизно 8 млн золотих; у 2017 р. можна відмітити наступне виразне зростання дотації і дотації в межах дофінансування . ресурсів на суспільну допомогу з метою реалізації нової урядової програми з назвою „Сім'я 500 плюс”. З метою аналізу структури доходів бюджету гміни застосовано індикатори структури: індикатор участі власних доходів в доходах всього бюджету; індикатор величини участі в доходах з податків; індикатор участі дотації і дотації в доходах бюджету. Індикатор участі власних доходів в доходах всього бюджету гміни скоротився в 2014-2018 році склав 35,03% до 25, 17% внаслідок скорочення дотацій і субвенцій – публічні фінансова політика спрямована на те, щоб гміни заробляли кошти, а не були утриманцями.Аналіз видатків за останні п’ять років показав, що на першому місці серед витрат знаходяться видатки на утримання адміністрації; на другому - поточні видатки та інші видатки, до складу яких входять видатки, пов'язані з реалізацією статутних завдань, платежі у цільові фонди, а також видатки на фінансові програми розвитку гміни.. Третя стаття витрат пов’язана із забезпеченням потреб фізичних осіб – мешканців громади: соціальні виплати, допомога тощо. Позитивним кроком з 2017 р. є значне зростання майнових видатків, витікаюче із збільшення інвестицій бюджету у рамках реалізації проекту розвиток низько емісійної стратегії міста. Прикладом подібної стратегії є У рамках проекту закуплено 5 автобусів, перебудовано лінію міської комунікації а також введено в дію систему міського велосипеда. Інвестиція та має на меті поліпшення якості життя в місті, а також зменшення засмічення середовища. Результатом аналізу бюджету стало зіставлення фінансових результатів міської гміни Ходзєж в 2014-2018 роках показало, що бюджетний дефіцит в гміні наступив в 2017-2018 рр. – від 4,25 до 3,69 %, що був спричинений збільшеними інвестиціями з власних доходів, які у попередні роки закривалися бюджетними надлишками. Найбільший надлишок був досягнутий в 2015 році, виносила вона 6 215 333,02 злотих і складала аж 11% загальних доходів цього року.Висновки. Оцінюючи раціональність виконання видатків вважаємо, що міська гміна ходзєж правильно визначає і спрямовує ресурси, призначені на поточні завдання. На поточний період гміна володіє вільними ресурсами, які дають можливості потенціальних інвестицій. Інвестиційне поліпшення створює передумови для покращення якості життя в місті, створює нові робочі місця праці і привертає нових потенційних інвесторів.

Стаття присвячена дослідженню основних бюджетоутворюючих галузей економіки України та їх структури експорту. У статті розкрито сутність поняття галузі. Визначено, що найбільшу питому вагу у експорті України займають продукція агропромислового комплексу та продуктів харчування, продукція металургійного комплексу, продукція машинобудування і мінерально-сировинна продукція. Проаналізовано структуру експорту агропромислового, металургійного, машинобудівного та мінерально- сировинного комплексу. Досліджено, що у структурі експорту агропромислового комплексу найбільшу частку становить продаж продуктів рослинного походження, у структурі металургійного комплексу – чорні метали, у структурі машинобудівного комплексу – машини, механізми, устаткування та електротехнічне обладнання, у структурі мінерально- сировинного комплексу – руда, шлак і зола. Встановлено, що у структурі експорту національної економіки переважає сировинна продукція з низьким ступенем обробки. Виявлено проблеми конкурентоспроможності українських підприємств. Визначено, що в цілому для галузей економіки України є характерною висока енергоємність виробництва, брак інвестицій та власних фінансових ресурсів для забезпечення ефективного розвитку виробництва. Запропоновано напрямки трансформації структури експорту по кожній з галузей. Доведено, що напрямками трансформації структури експорту має стати скорочення частки експорту сировини і виготовлення наукомістких товарів, а також нарощення темпів обсягу товарів із високою доданою вартістю.

У статті узагальнені питання, що стосуються соціально-економічного розвитку сільських територій. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми розвитку і функціонування територій на селі свідчить про те, що потребують необхідності вивчення питань, що стосуються з’ясування основних тенденцій розвитку сільських територій в країнах Європи, а також обґрунтування перспектив розвитку сільських територій на Україні. Відповідно метою статті є вивчення особливостей соціально-економічного розвитку сільських території в країнах ЄС та вивчення пріоритетів соціально-економічного розвитку сільських територій для України. Методологічним інструментарієм дослідження слугували: метод аналізу і синтезу, абстрактно-логічний метод, графічний метод. Вивчення особливостей європейського досвіду соціально-економічного розвитку сільських територій дало змогу з’ясувати, що в європейських країнах діють такі моделі розвитку як галузева, особливостями якої є вирівнювання доходів з іншими галузями, збільшення масштабів виробництва та його інтенсифікація, перерозподільча, що передбачає скорочення відмінностей між відсталими сільськими та міськими районами та територіальна, яка орієнтована на використання внутрішнього потенціалу сільських територій та підтримку інвестицій у сільськогосподарське виробництво. У статті встановлено, що основними тенденціями соціально-економічного розвитку сільських територій європейських країн є диверсифікація виробництва, збереження ландшафтів сільських територій, поліпшення соціальної та технічної інфраструктури на селі, сільський туризм, спеціалізована система кредитування та страхування, державна підтримка та спеціально створені фонди. З’ясовано, що в країнах Європи діють такі фонди, як Європейський сільськогосподарський фонд регіонального розвитку сільських районів, Європейський фонд соціального розвитку, Європейський фонд морського і рибного господарства, Фонд згуртування. В дослідженні визначено, що для України основними пріоритетами соціально-економічного розвитку сільських територій є включення землі у матеріально-грошовий обіг, здійснення трансакцій із землею, врахування оціночних показників, розширення міжнародних коридорів, дотримання концепції сталого розвитку, збільшення додаткових капіталовкладень, зменшення енергозатрат на виробництво продукції, впровадження результатів наукових досліджень у практику, посилення ролі місцевого самоврядування, ведення дотаційного господарювання, кваліфікована підготовка і перепідготовка кадрів, інвестиційна привабливість ведення виробництва, впровадження синергетичного підходу, розширення ринків збуту сільськогосподарської продукції, регулювання рентних платежів у різних агрокліматичних зонах тощо. Результати дослідження можуть бути використані в діяльності органів місцевого самоврядування та регіонального розвитку.

У статті акцентовано на значимості конкурентоспроможності у забезпеченні життєдіяльності підприємств. Здійснено порівняльний аналіз змін позицій України у рейтингу TOП-10 країн-лідерів на світовому ринку металопродукції. Обгрунтовано, що визначальним чинниками впливу на конкурентоспроможність експортнозалежних підприємств є антидемпінгові та захисні заходи на світовому ринку. Здійснено комплексне дослідження впливу антидемпінгових та захисних заходів на конкурентоспроможність металургійних підприємств в умовах підвищення ЄС амбіційності до скорочення вуглецевого сліду виробництва металопродукції. Поглиблено аналітичний апарат з оцінювання впливу антидемпінгових та захисних заходів на конкурентоспроможність металургійних підприємств. Акцентовано, що Україна разом з усім цивілізованим світом прийняла на себе зобов'язання з імплементації європейського екологічного законодавства, приєдналася до Зеленого кліматичного фонду Green Climate Fund та визначила Національний вуглецевий внесок відповідно до вимог Паризької кліматичної угоди. Наголошено на очікуваному введенні в найближчі роки Європейскою комісією Carbon border adjustment. Встановлено пагубний вплив на конкурентоспроможність металургійних підприємств запровадження ЄС екологічного мита - Carbon border adjustment. Здійснено компаративний аналіз ефекту запровадження Carbon border adjustment для ЄС та України. Розглянуто запропоновані Європейською комісією формати Carbon border adjustment. Обгрунтовано, що запровадження Carbon border adjustment не прискорюватиме, а гальмуватиме процес декарбонізації, оскільки обсяги капітальних інвестицій виробників сталі можуть суттєво скоротитись, що в підсумку і призведе до втрати їх конкурентоспроможності. Наголошено, що запровадження Carbon border adjustment не обмежиться секторіальними наслідками, а й матиме суттєвий вплив на економіку України в цілому. Визначено арсенал дієвих заходів щодо його пом’якшення, запровадження якого у вітчизняній практиці дозволить приймати ефективні та оптимальні управлінські рішення щодо збереження позицій вітчизняних металургійних підприємств у ТОП-10 країн-лідерів з виробництва металопродукції.

Процеси технологічних змін, які позначилися на забезпеченні життєдіяльності держави, виробництва, відобразилися у переважній більшості людської діяльності - є наслідком стрімкого розвитку цифрової економіки. Породжені інноваційними технологіями нові напрями діяльності підприємств, установ та організацій вимагають наявності у персоналу відповідних фахових навичок, пов’язаних зі знаннями цифрової економіки. Мета дослідження полягає у аналізі сучасного стану державної політики трансформації ринку праці та формування підходів щодо впровадження змін з урахуванням викликів цифрової епохи. Як показує процес розвитку ринку праці, цифровізація та технологічний прогрес значно вплинули на економічну діяльність, виявивши вимоги щодо адаптивних навичок фахівців. Це, в свою чергу, в найближчому майбутньому призведе до значного скорочення та ліквідації робочих місць. Цифрова трансформація є складними змінами за рахунок посиленого впливу технологій, спрямованими на відносини у суспільній та економічній сферах. Концепція Industry 4.0 передбачає виникнення та подальший розвиток сучасних інноваційних напрямів діяльності. Нагальною постає потреба отримання та адаптування працездатного населення до мінливих вимог ринку праці. Впровадження нових напрямів потребуватиме значної кількості найманих працівників, в той же час – зникнення неактуальних напрямів призведе до значного рівня безробіття. Визначено, що перед державною політикою, пов’язаною з трансформації ринку праці, постають питання, спрямовані на: врегулювання балансу між виконанням роботи людьми та автоматизованими системами; контроль за безпечним використанням провідних технологій; формування необхідного середовища для підприємницької конкуренції; збільшення фінансування НДДКР; розбудову цифрової інфраструктури; впровадження стимулюючого характеру в оплаті праці в наукоємних та інноваційних сферах діяльності; законодавче упорядкування питань, пов’язаних з виконанням віддаленої роботи; посилення інституційних меж захисту інтелектуальної власності; державну підтримку суб’єктів інноваційної діяльності; залучення значних інвестицій у розвиток наукової та освітньої сфери; перепідготовку фахівців у різних сферах діяльності та працевлаштування.