Добірка наукової літератури з теми "Системи оцінки коронарного ризику"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Системи оцінки коронарного ризику".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Системи оцінки коронарного ризику"
1
Pedko, V. M., та V. I. Tseluyko. "Алгоритм для неінвазивої діагностики ступеня порушення коронарного кровообігу у жінок, які перенесли гострий інфаркт міокарда". EMERGENCY MEDICINE, № 4.51 (1 вересня 2013): 128–33. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.4.51.2013.89407.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі проведено аналіз взаємозв’язку між факторами ризику, характером перебігу, лабораторними, функціональними показниками серцево-судинної системи і результатами гострого інфаркту міокарда, з одного боку, та ступенем порушення коронарного кровообігу — з іншого на основі ретроспективних даних (з результатами ангіографічних досліджень) 44 історій хвороб жінок, які перенесли інфаркт міокарда. На підставі обробки отриманих даних за допомогою математичної моделі було створено алгоритм для неінвазивної діагностики ступеня порушення коронарного кровообігу у жінок. У результаті апробації даний метод показав 100% чутливість і 90% специфічність.
2
Ставицький, Олег, та Сергій Макаров. "ОСНОВНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ УРАЗЛИВОСТІ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 80, № 2 (23 лютого 2020): 167–85. http://dx.doi.org/10.32453/3.v80i2.197.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті узагальнено основні теоретичні підходи та запропоновані складові методики оцінки уразливості системи охорони державного кордону щодо встановлених загроз. Уточнена загальна схема оцінки ризиків на основі діючих нормативно-правових актів, досвіду оперативно-службової діяльності органів та підрозділів охорони кордону та рекомендацій Агенції Європейського Союзу Frontex щодо оцінки і аналізу ризиків у сфері прикордонної безпеки. Методика оцінка уразливості щодо встановлених загроз включає: блок оцінки проникності кордону (за показниками – ландшафт, інфраструктура, можливості, потоки); блок оцінки операційної діяльності (за показниками – персонал, підготовка, взаємодія); блок оцінки ефективності заходів протидії;блок оцінки факторів тяжіння: Розглянуто декілька методів та стандартів для оцінювання, які можуть бути застосовані (за умов належної адаптації їх науково-методичного апарату) у процесі оцінки і аналізу ризиків прикордонній безпеці органами охорони державного кордону ДПСУ. Зокрема описані методи RiskWatch, CRAMM та ГРИФ. Враховуючи практичність та легкість використання методу ГРИФ, пропонується його адаптація до системи аналізу ризиків у ДПСУ. Наліз проводиться п’ять етапів: на першому етапі розраховують рівень загрози за уразливістю на основі уразливості певного елементу системи охорони та захисту та ймовірності реалізації загрози через цю уразливість; на другому етапі розраховують рівень загроз за всіма уразливостями через які можлива реалізація цієї загрози на певній ділянці державного кордону (ділянці відповідальності органу охорони державного кордону); на третьому етапі розраховують загальний рівень загрози прикордонній та внутрішній безпеці (враховуючи у тому числі всі загрози, що впливають на систему охорони та захисту державного кордону); на четвертому етапів визначають ризик за певною ділянкою (напрямком) відповідальності органу охорони кордону; на п’ятому етапі визначаються загальний ризик. За результатами співставлення оцінок загроз та оцінок уразливості системи охорони державного кордону аналітиками інформаційно-аналітичного відділу визначається рівень залишкового ризику та розробляються прогнозні варіанти (сценарії) дій щодо мінімізації ризику до рівня прийнятного.
3
Тимощук, О. М., та О. В. Мельник. "ДОСЛІДЖЕННЯ БЕЗПЕКИ БУНКЕРУВАННЯ НА ВОДНОМУ ТРАНСПОРТІ". Vodnij transport, № 1(29) (27 лютого 2020): 5–14. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2020.1.29.01.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто безпеку бункерування суден як один із факторів впливу на надійність процесу бункерування на водному транспорті. Розглянуто комплексний підхід та рівні заходів для забезпечення безпеки бункерування. Для оцінки та аналізу ризиків застосовано рекомендації ІМО по відношенню до методів формалізованої оцінки безпеки (FSA) на основі принципу «прийнятного ризику» відомого як принцип ALARP (As Low As Reasonably Practicable)). На основі рекомендацій ІМО, які використовуються в даний час з метою управління безпекою мореплавства, розроблена послідовність дослідження безпеки бункерування. Методологія оцінки ризиків включає п´ять основних етапів [8]: збір даних і оцінка всієї системи; ідентифікація небезпек; аналіз ризиків; оцінка ефективності діючої системи превентивних та змінюваних мір, напрацювання нових рішень; впровадження та вдосконалення системи безпеки. Визначені основні причини інцидентів при проведенні бункерування: несправність обладнання, людський фактор, неякісне паливо, аварії суміжних об’єктів, дії природних сил. Аналітичним способом обчислено відносну частоту появи небезпеки - чинника ризику, що надає негативну дію на процес бункерування. Оцінку наслідків аварій було проведено за чотирибальною шкалою. Проведено ймовірнісну оцінку впливу небезпек і визначено рівні формалізованого ризику. Систему безпеки бункерування досліджено шляхом побудови діаграми в системі координат (вірогідність події-наслідки події) в матричному вигляді. За отриманими результатами виявлено, що людський фактор та несправність обладнання є найбільш небезпечними факторами в рейтингу загроз. Було запропоновано допоміжні заходи по управлінню ризиками, які дозволять понизити рівень ризиків з високого до прийнятного, що дозволить запобігати аваріям при бункеруванні. Ключові слова: безпека, надійність, бункерування, ідентифікація небезпек, ризики.
4
Танасієва, Марина Миколаївна, та Ірина Іванівна Никифорак. "Ризики як об’єкт внутрішнього контролю: виявлення та оцінка". Економіка, управління та адміністрування, № 3(97) (13 жовтня 2021): 30–35. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-3(97)-30-35.
Повний текст джерелаАнотація:
Виявлення та оцінка підприємницького ризику, визначення рівня його суттєвості та впливу на функціонування суб’єктів господарювання різних організаційно-правових форм і форм власності можливе за належно організованої системи внутрішнього контролю. Основною метою внутрішнього контролю є забезпечення своєчасного виявлення та аналіз підприємницького ризику, достовірність релевантної інформації, цілісність активів, дотримання нормативно-правових засад, внутрішніх політик і процедур, виконання планів та ефективне використання ресурсів. Визначено особливості методологічного інструментарію внутрішнього контролю виявлення та оцінки ризиків відповідно до характеру й структури процесів підприємницької діяльності, на основі чого сформовано зміст показників: ймовірність появи ризиків та величина можливих втрат. Встановлено, що підприємницький ризик слід розглядати як інтегрований ризик, який має об’єктивно враховувати три основні категорії ризику – кредитний, операційний та ринковий ризик (ризик ліквідності), що дасть змогу охопити не тільки фінансово-економічні аспекти функціонування суб’єктів господарювання, а й соціальні та екологічні. На основі моделювання даних системи бухгалтерського обліку із одночасним зіставленням виробничих балансів, які відображають структуру та аспекти різних господарських процесів підприємства, запропоновано обліково-аналітичне забезпечення внутрішнього контролю економіко-екологічного ризику із урахуванням трьох видів ризиків та рівнем впливу системи внутрішнього контролю на ризик. Таке забезпечення має універсальний характер та дозволить певною мірою відчути вплив сукупного підприємницького ризику та на основі мобілізації внутрішніх і зовнішніх ресурсів створити й регулювати суб’єктами внутрішнього контролю резервної системи підприємства як основного інструменту нейтралізації рівня і ступеня сукупного підприємницького ризику.
5
МИСИК, Анатолій, та Олександр БІЛЬОВСЬКИЙ. "МОДЕЛЬ ОЦІНЮВАННЯ УРАЗЛИВОСТІ ПРИКОРДОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЩОДО ЗАГРОЗИ ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 83, № 2 (21 лютого 2021): 179–89. http://dx.doi.org/10.32453/3.v83i2.566.
Повний текст джерелаАнотація:
За результатами аналізу роботи інформаційно-аналітичних підрозділів у статті зроблено висновок про наявність невідповідності між потребою оцінювання ризику щодо обстановки на державному кордоні для прийняття обґрунтованих рішень та недосконалістю існуючих методик оцінювання ризику, що обумовлює актуальність пропонованого дослідження. У проблемі оцінювання ризиків виокремлено оцінювання уразливості. Проаналізовано проблеми оцінки уразливості за базовою методикою, яка використовується у Державній прикордонній службі України СІМАР 2.0 та підходи до оцінювання спроможностей в методиці оборонного планування. Слабким місцем моделі СІМАР 2.0 є її підходи, що ґрунтуються на експертній оцінці складових уразливості. Порівняльний аналіз методик дозволив виявити розбіжності у підходах, що унеможливлює однозначне розуміння уразливості системи охорони державного кордону. Розроблено модель оцінки уразливості системи охорони державного кордону, яка на відміну від моделі СІМАР 2.0 враховує сценарії дій порушників державного кордону та ситуації, що їх складають, зміст завдань з охорони державного кордону, результати їх виконання (ефект) та складові способів виконання завдань. Модель оцінки уразливості системи охорони кордону включає сценарії та ситуацій за кожною з актуальних загроз, прогнозовані результати охорони державного кордону, модель визначення складу і обсягу ресурсів, моделі способів виконання завдань та формування їх комбінацій, модель визначення необхідного рівня спроможності. Уразливість системи охорони державного кордону визначена як невідповідність наявної спроможності структурної одиниці досягти визначеного результату (ефекту) виконання завдання, встановленого нормативом (стандартом), у визначених умовах обстановки, відповідно до визначених сценаріїв дій (ситуацій), при визначених ресурсах, багаточисельною комбінацією засобів та способів дій до необхідної. На відміну від існуючої, методика дозволяє: отримати кількісну оцінку рівня уразливості за сукупністю впливу факторів на її рівень та прогнозних сценаріїв розвитку обстановки.
6
Колесник, А. В., С. В. Смеляков, П. Г. Бердник та О. І. Колодяжний. "Метод оцінки ризику при відмові двигуна на повітряному судні в польоті на основі мережі Байєса". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 2(64), (15 червня 2020): 53–60. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2020.64.08.
Повний текст джерелаАнотація:
Предметом вивчення в статті є оцінка ризику для випадку виникнення особливої ситуації-відмові двигуна на повітряному судні в польоті. Метою є моделювання та кількісна оцінка ризику для випадку виникнення ситуацій, які можуть призвести до відмови двигуна на повітряному судні з використанням байєсівських мереж. Завдання: аналіз ряду математичних моделей, які доцільно використовувати для кількісної оцінки ризику в області безпеки польотів, побудова математичної моделі ризику, яка відображає розвиток можливих подій внаслідок відмови двигуна з використанням байєсівських мереж для визначення ймовірності виникнення авіаційних подій різного ступеня. Використовуваними методами є: теорія графів, байєсівські мережі, методи аналізу і синтезу складних інформаційних систем, методи імітаційно-статистичного моделювання. Отримані такі результати. Розроблений метод оцінки ризику в сфері безпеки польотів, внаслідок реалізації такої небезпеки, як відмова двигуна на повітряному судні, заснований на застосуванні мереж Байєса. Побудована математична модель, що дозволяє визначити рівень ризику для випадку виникнення ситуацій, які можуть призвести до відмови двигуна в польоті у вигляді графа з таблицями безумовних, умовних та сумісних розподілів ймовірностей. За допомогою побудованої моделі визначено найбільш ймовірний наслідок прояву такої небезпеки як відмова двигуна на повітряному судні, а також найбільший рівень ризику. Висновки. Напрямком подальших досліджень є розробка та побудова системи підтримки прийняття рішень для удосконалення технології роботи авіадиспетчера управління повітряним рухом.
7
Kovalenko, V. V. "УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БАНКІВСЬКИХ ПОЗИЧОК НА ОСНОВІ МЕТОДІВ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ". Actual problems of regional economy development 1, № 12 (11 квітня 2016): 3–10. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.12.3-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття спрямована на дослідження методів та інструментів управління ризиком забезпечення банківських позичок. Обґрунтовано, що ефективність управління ризиком забезпечення банківських позичок залежить від системності, адекватності способів їх оцінки, методів контролю та своєчасності системи реагування з боку банків та регулятора.
Метою статті є розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності управління ризиком забезпеченням банківських позичок з урахуванням ризиків, що притаманні процесу супроводження заставного портфеля банків, в умовах значної невизначеності функціонування банків.
Доведено, що ризик забезпечення банківських позичок в кредитному менеджменті доцільно розглядати через характеристику ризиків, які формують сукупний кредитний ризик.
Обґрунтовано, що управління ризиком забезпечення відповідає класичному ризик-менеджменту, який виділяє чотири основні етапи: ідентифікація; оцінка ризику забезпечення; контроль ризику; мінімізація ризику.
8
Serebrovsky, А. "Про підхід до створення системних засобів оцінки вірогідності базисних подій техногенної небезпеки". Nuclear and Radiation Safety 11, № 4 (10 грудня 2008): 46–50. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2008.11-4(40).06.
Повний текст джерелаАнотація:
Запропоновано підхід до створення бази знань(БЗ) спеціалізованої експертної системи (ЕС). Дана ЕС призначена для оцінювання вірогідності базисних подій техногенної небезпеки. ЕС використовується при оперативному моніторингу ситуацій на потенційно-небезпечних об'єктах. БЗ містить відомості про причинні фактори ризику та їх вплив на вірогідності базисних подій. Технологія одержання знань носить гібридний характер, містить експертні оцінки і обчислювальні процедури. Ефективність технологи полягає в зменшенні трудомісткості створення БЗ.
9
Шмельова, Т. Ф., Ю. В. Сікірда та М. В. Касаткін. "Детерміновані та недетерміновані моделі сумісного прийняття рішень операторами аеронавігаційної системи". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 1(38), (23 березня 2020): 91–99. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2020.38.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено моделі прийняття сумісних / спільних рішень екіпажем повітряного судна та авіадиспетчером в детермінованих умовах, а також умовах стохастичної та нестохастичної невизначеності. Методологічною основою для спільного прийняття рішень в умовах визначеності є мережеве планування, в умовах стохастичної невизначеності – дерево рішень, в умовах нестохастичної невизначеності – матриця рішень. Для інтелектуальної обробки даних та оцінки ризику сумісного прийняття рішень розроблений багатошаровий персептрон з додатковими входами – зсувами, що характеризують взаємодію операторів аеронавігаційної системи. Наведено приклади сумісного прийняття рішень в особливому випадку в польоті “Відмова та пожежа двигуна на повітряному судні при наборі висоти після зльоту”.
10
Kovalova, A. "ВИРОБНИЧИЙ РИЗИК ВІД ПОСТІЙНОГО ШУМОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ ДЛЯ РОБІТНИКІВ ВІДКРИТОГО ПОВІТРЯ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 4, № 66 (1 грудня 2021): 90–93. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2021.4.090.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлене дослідження стосується визначення безпеки працюючих на відкритому повітрі при ремонті та реконструкції автомобільних шляхопроводів та будівельних робіт поблизу автомагістралей в умовах постійного шумового навантаження. На підставі аналізу вітчизняних та нормативних досліджень було визначено методологію досліджень виробничого ризику в залежності від вікової категорії працюючих та їх професійного стажу. Предметом дослідження є вплив постійного шумового забруднення на безпеку працюючих відкритого повітря для умов м. Києва. Мета роботи - визначення комплексного виробничого ризику від постійного шумового забруднення для безпеки працівників відкритого повітря. При визначенні сукупного значення виробничого ризику, розглядалися окремо значення ризику захворювання серцево-судинної системи, ризику захворювання нервової системи та ризик захворювання органів слуху. Завдання роботи - на підставі натурних вимірів по обраних автомобільних шляхопроводах та великих перехрестях в залежності від кількості полос руху в м. Києві, здійснено аналіз рівнів постійного шумового навантаження на території виробничих майданчиків працюючих. Встановлено межі шумового навантаження, що у більшості середньозважених та у максимальних значеннях вимірів перевищують нормативний рівень відкритого виробничого майданчика (80дБА). Методи досліджень: натурні виміри здійснювалися прибором «Асистент», методи розрахунку здійснювалися на основі методик діючих міжнародних стандартів та нормативних документів. Наукова новизна полягає в оцінці величин виробничого ризику для умов м. Києва для працюючих на відкритому повітрі від постійного шумового навантаження на протязі 8-годинного робочого дня в залежності від вікових показників та професійного стажу. Отримані результати щодо оцінки ризику сукупного рівня захворювань в залежності від рівнів шуму на автомобільних шляхопроводах м. Києва, свідчать про середній (помірний рівень) для різних вікових груп працюючих. Що стосується значення сукупного агрегованого ризику у випадку максимальних рівнів шумового забруднення, то розрахунки показали, що у випадку працюючих за віком більше 50 років ризик кваліфікується, як високий. Висновки досліджень свідчать, що отримані результати середньозважених і максимальних рівнів шумового забруднення для безпеки працюючих на відкритому повітрі потребують заходів по зниженню шумового навантаження, які слід розробляти з врахуванням середньострокової та короткострокової перспективи (1-3 роки), а також щорічний перегляд значень виробничого ризику.
Дисертації з теми "Системи оцінки коронарного ризику"
1
Висоцька, О. В., та Т. Р. Кочарова. "Аналіз існуючих інформаційних систем оцінки коронарного ризику і прогнозування коронарних подій". Thesis, ДРУКАРНЯ МАДРИД, 2016. http://openarchive.nure.ua/handle/document/8845.
Повний текст джерелаЧастини книг з теми "Системи оцінки коронарного ризику"
1
Перетятко, Л. А. "МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ В ОРГАНІЗАЦІЇ." In Economics, management and administration in the coordinates of sustainable development. Publishing House “Baltija Publishing”, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-157-2-18.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження присвячено виявленню проблем та перспектив розвитку ризик-менеджменту як соціально-економічної та управлінської категорії сучасного бізнесу. Стверджується, що актуальним сьогодні є формування нового підходу до аналітичного забезпечення управління ризиками на основі вдосконалення концепції ризик-менеджменту, що враховує динамічність змін чинників зовнішнього та внутрішнього середовища організації. Процес управління ризиками є багатоаспектним і багатозадачним, до якого належать процеси ідентифікації, аналізу ризиків та прийняття рішень щодо виявлення позитивних та мінімізації негативних наслідків ризикових подій. Головне завдання аналізу та оцінки ризиків в організації полягає у систематизації та розробленні комплексного підходу до визначення ступеня ризику, що впливає на діяльність підприємця. Досліджено праці вітчизняних та зарубіжних учених, присвячених розвитку методології системи ризик-менеджменту та проблемам ефективного управління ризиками в організації. Запропоновано методичні підходи до вдосконалення системи ризик-менеджменту в організаціях на основі впровадження послідовного алгоритму дій, починаючи від раннього виявлення ризику аж до реалізації заходів щодо його зниження у тривалій перспективі. Головна роль у процесі організації ризик-менеджменту належить фінансовому менеджеру, саме він несе відповідальність за ведення ризик-менеджменту в організації. Під час вибору оптимального варіанта керування ризиком він повинен спиратися на теоретичні знання та практичний досвід, а також сучасні економічні та виробничо-технологічні концепції, йому необхідно розглядати безліч моделей.