Добірка наукової літератури з теми "Система професійної медичної освіти"

У статті проаналізовано передумови становлення і представлено основні етапи розвитку професійної освіти фахівців із медичної інформатики у канадській системі вищої освіти. Узагальнено особливості проникнення та використання комп’ютерних технологій у сфері охорони здоров’я Канади і вивчено їхній вплив на зародження професійної освіти фахівців із медичної інформатики як педагогічного явища у канадському освітньому середовищі. З’ясовано, що розпочата на початку 2000-х років загальнодержавна централізована політика інформатизації системи охорони здоров’я була одним із ключових чинників стрімкого розвитку системи професійної підготовки фахівців із медичної інформатики у Канаді. У ході дослідження серед передумов становлення та розвитку професійної освіти фахівців із медичної інформатики виокремлено також заснування професійних організацій із медичної інформатики, інтерес до медичної інформатики як наукової галузі знань, навчальної дисципліни для студентів-медиків та академічної спеціальності, співпрацю урядових, професійних й освітніх інституцій щодо пошуку шляхів популяризації і поширення освіти з медичної інформатики, фінансування освітніх проєктів тощо. На основі ретроспективного аналізу подій, пов’язаних із комп’ютеризацією системи охорони здоров’я та процесом інституалізації професійної освіти фахівців із медичної інформатики у Канаді, встановлено, що система професійної підготовки фахівців, компетентних у питаннях інформатизації сфери охорони здоров’я, пройшла такі етапи розвитку: 1) доінституційний етап формування поняття освіти з медичної інформатики; 2) етап зародження медичної інформатики як академічної спеціальності у системі вищої освіти; 3) етап формування загальнонаціональної концепції розвитку освіти з медичної інформатики; 4) сучасний етап розвитку, спрямований на напрацювання ефективних механізмів контролю якості над забезпеченням професійної підготовки фахівців із медичної інформатики у системі вищої освіти з урахуванням освітніх директивів, професійних стандартів й актуальних потреб світового і канадського ринків праці.

У статті обґрунтовано синергетичний підхід як один з основних методологічних підходів дослідження підготовки майбутніх медичних працівників до професійного саморозвитку. З позицій синергетики професійний саморозвиток розглядається як внутрішня здатність майбутніх медичних працівників, пов’язана з розвитком певних якостей, які будуть необхідними для конкурентоспроможної діяльності в кардинально нових або змінених умовах соціально-економічного середовища. Також з позицій синергетичного підходу саморозвиток розглянуто як саморегульовану ціннісну систему, що характеризується відкритістю, динамічністю, складністю, невизначеністю та сприяє ефективній професійній діяльності майбутніх лікарів у суспільстві, постійне особистісне і професійне зростання шляхом активного залучення внутрішніх ресурсів і можливостей, що можуть бути створені у закладі вищої освіти. У статті “готовність майбутнього медичного працівника до професійного саморозвитку” визначено як здатність студента медичного закладу вищої освіти до рефлексивної діяльності, що пов’язана з визначенням перспектив і втіленням планів щодо якісних змін своєї особистості, також ця здатність передбачає уміння на практиці втілити свій досвід щодо професійного самовизначення. У роботі йдеться також про важливість в закладах вищої освіти розробити й організувати відповідну систему фахової підготовки майбутніх медичних працівників, яка б сприяла цілеспрямованому процесу формування їхньої готовності до професійного саморозвитку. Саме така система здатна забезпечити можливість для майбутніх медичних працівників постійно вдосконалювати свої особистісні та професійні якості та підвищувати рівень професійної майстерності. Доведено, що саме завдяки синергетиці в педагогіці з’являється можливість розробки й застосування дійсно інтегрованого підходу до вивчення педагогічних систем, фахової підготовки майбутніх медичних працівників у контексті формування їхньої готовності до професійного саморозвитку.

Структура системи стандартів вищої освіти являє собою ієрархічну сукупність взаємопов’язаних стандартів, що встановлюють вимоги до змісту, обсягу та рівня якості вищої освіти. Сучасні працівники медичної галузі повинні мати міцні знання й уміння, навички, професійні якості та психолого-педагогічні здібності, що дають змогу знаходити оптимальні, самостійні рішення в нестандартних ситуаціях. У таких умовах лише професійно підготовлений лікар може вийти за межі незапланованого, наднормативного й ухвалити правильне, обґрунтоване рішення, а також нести за нього відповідальність. У статті розглянуто педагогічну проблему формування професійної компетентності майбутніх лікарів у медичних закладах вищої освіти. Окреслено термінологічну компетентність майбутніх лікарів як сформовану здатність доцільно використовувати фахові терміни під час професійної діяльності, розуміти й використовувати професійні висловлювання у різноманітних ситуаціях професійного спілкування з обов’язковим використанням фахової лексики, спираючись на досвід, отриманий під час навчання в університеті, та мотивуючи себе особистісною відповідністю обраному фаху і високими результатами у професійній діяльності. Термінологічна компетентність необхідна для професійної діяльності фахівця, вона міцно прив’язана до професії кожної галузі, визначаючи інваріантну частину базової компетентності фахівця. Зроблено наголос на тому, що сучасні навчальні програми, які впроваджені внаслідок реформи медичної освіти, побудовані не лише за принципом здобуття знань та умінь, а й набуття компетенцій. З’ясовано, що якість вищої медичної освіти встановлюється на основі професійної компетентності. Окреслено також теоретичні аспекти цієї проблеми. Дослідження довело необхідність розробки методичних матеріалів для цілеспрямованого формування професійної підготовки майбутніх лікарів.

Мета роботи – проаналізувати прагнення світової професійної спільноти удосконалити існуючі моделі безперервного професійного розвитку (БПР) у розвинених країнах світу, а також зіставлення цих трендів з реформами, що відбуваються в системі підготовки медичних кадрів в Україні. Основна частина. У статті проводиться аналіз актуальних документів ВООЗ та WFME. Якщо проаналізувати прагнення розвинених країн до вдосконалення існуючих систем підготовки медичних кадрів, можна визнати, що ці країни разом із ВООЗ прагнуть максимально встановити державний контроль над системою БПР. У свою чергу, з аналізу вимог стандарту WFME щодо БПР випливає, що у розвинутих країнах очікується створення системи, яка є подібною до тої, яка вже існує в Україні протягом останніх майже 30-ти років. Новітня реформа охорони здоров’я України ґрунтується на навчанні кадрів через державну систему післядипломної освіти. Але ця система, після виходу найновіших регуляторних актів, буде піддана майже повному руйнуванню. Висновки. Всі рішення експертів медичної освіти та охорони здоров’я світового рівня підкреслюють важливість узгодження діяльності систем підготовки кадрів і державного забезпечення охорони здоров’я. Якщо всі розвинені країни світу шукають, яким чином забезпечити безперебійну взаємодію цих двох систем, то Україна з січня 2020 р. таку взаємодію ліквідує і позбавляється поки наявних у нас переваг, до яких тільки прагнуть інші країни, що вважаються економічно розвиненими. Ми вважаємо, що система управління охороною здоров’я повинна не ліквідувати існуючі механізми формування професійних кадрів, а шукати шляхи її оптимізації та вдосконалення.

Зміни, які відбуваються в системі охорони здоров’я, вимагають невідкладного реформування української медичної освіти з метою формування в майбутніх магістрів медицини професійних компетентностей. Сучасне суспільство все більше усвідомлює свою залежність від якості правової освіти, оскільки рівень правової культури впливає на ефективність діяльності людини в соціумі. Особливо важливим є формування правової культури майбутніх магістрів медицини. Рівень сформованості їх правової культури впливає на вибір відповідних правомірних дій і вчинків у повсякденному житті. Сутнісний зміст правової культури майбутніх магістрів у нашому дослідженні розкривають чотири основні компоненти: когнітивний, функціональний, соціальний, особистісний. Розуміння норм і принципів медичного права, досвідченість у процесах регулювання професійної діяльності на основі вимог медичної етики, можливість аналізувати правовий зміст ситуацій професійної взаємодії і розробити стратегію власної поведінки – компетентності майбутніх магістрів медицини розкриває когнітивний компонент. Функціональний компонент виявляється у формуванні практичних умінь встановлювати конструктивні професійні стосунки з пацієнтами, лікарями та іншими суб’єктами лікувального процесу на основі норм і цінностей медичної етики та медичного права. Соціальний компонент професійної етики майбутніх магістрів відображає ставлення до етичних норм професійної діяльності, орієнтацію на милосердя і збереження життя та здоров’я пацієнтів. Особистісний компонент характеризує якості особистості: толерантність, тактовність, відповідальність, доброзичливість, самоаналіз, цілеспрямованість тощо, які утворюють гуманну спрямованість медичної діяльності. У дослідженні проведена оцінка сформованості структурних компонентів правової культури магістрів, наведені приклади використання в освітньому процесі Донецького національного медичного університету професійно-орієнтованих правових задач, дослідницьких анкет, опорних схем на практичних заняттях з дисципліни “Медичне право”. Ключові слова: магістри медицини, правова культура, когнітивний, функціональний, соціальний, особистісний компонент.

АНОТАЦІЯ У статті викладено і обґрунтовано найбільш важливі умови розвитку професійної культури військових лікарів. Наведена авторська методика формування професіональної культури та її педагогічне моделювання у процесі навчання майбутніх військових лікарів в системі медичних університетів України. Актуальність дослідження професійної культури майбутніх військових лікарів пов’язана із зростанням ролі військових лікарів, зважаючи на продовження російсько-української війни і поширенням пандемії COVID – 19. Зазначається що професійна культура, як соціально-психологічний компонент, притаманний відповідному професійному середовищу і визначає професійні, морально-психологічні якості особистості, відповідний рівень професійної підготовки військового лікаря. Для розвитку професійної культури майбутніх військових лікарів необхідно застосовувати відповідну педагогічну технологію, створити необхідні педагогічні умови із використанням моделі суб’єктно-діяльнісного навчання студентів. При застосуванні авторської методики формування професіональної культури військових лікарів у системі військово-медичної освіти автор пропонує застосовувати оптимальні форми і методи навчання, мотивувати студентів, інтенсифікувати практичну професійну підготовку. Педагогічні умови розглядаються як сукупність системних педагогічних обставин, які створюються педагогами у медичних університетах для цілеспрямованої практичної підготовки майбутніх військових лікарів. З метою розвитку професійної культури майбутніх лікарів слід використовувати модель суб’єктно-діяльнісного навчання студентів. Головними етапами методики є мотиваційний, теоретичний, праксиологічний, оцінювальний і рефлекторний. Ключові слова: професійна культура, педагогічні умови, педагогічне моделювання, педагогічна технологія, майбутні військові лікарі.

Актуальність дослідження зумовлена суттєвими змінами у функціонуванні закладів вищої освіти (ЗВО) щодо підготовки нової генерації фахівців. Можливість концептуально осмислити об’єктивні зв’язки між елементами, компонентами, етапами процесу підготовки майбутніх викладачів медичного ЗВО дозволяє процес моделювання. Мета статті – на основі наукових ідей теоретично обґрунтувати наявні підходи до проблеми моделювання професійної діяльності майбутніх фахівців медичних ЗВО. Під час проведення дослідження було застосовано такі методи науково-педагогічного дослідження: системний аналіз, синтез та узагальнення науково-педагогічної літератури, моделювання. Результати дослідження: 1) моделювання дозволяє прогнозувати розвиток педагогічного процесу, орієнтує викладачів на досягнення кінцевих результатів навчання, забезпечує засвоєння й ефективне використання нових технологій, розвиває системне бачення розв’язання проблем, служить дійовим фактором поліпшення якості роботи ЗВО; 2) завдання моделювання професійної підготовки викладача медичного ЗВО полягає у встановленні відповідності між вимогами до підготовки викладача і фактичним обсягом професійних знань та вмінь, рівнем його компетентності, зокрема передбачає опис еталонних вимог до нього як фахівця: функцій, які він має виконувати на робочому місці; задач, які повинен вміти розв’язувати; професійних компетентностей, які дозволяють фахівцю виконувати посадові обов’язки високопрофесійно, творчо, інноваційно; 3) моделювання професійної підготовки викладача передбачає побудову моделі, що являє собою сукупність цільового, мотиваційного, теоретико-методологічного, змістовно-технологічного, рефлексивно-аналітичного, результативно-оцінювального компонентів, які в сукупності створюють фундамент для формування компетентностей, що визначають готовність майбутніх фахівців медичної сфери до професійної діяльності у медичному ЗВО.

Стаття присвячена проблемі формування загальних компетентностей у здобувачів медичної освіти. Під час аналізу вітчизняних літературних джерел встановлено, що реформування системи вищої освіти, зокрема медичної, передбачає посилення фундаментального складника підготовки майбутніх медичних фахівців та формування в них загальних компетентностей, які є універсальними, не залежать від предметної галузі, але важливі для успішної подальшої професійної й соціальної діяльності здобувача вищої медичної освіти, формування ціннісних орієнтацій, світосприйняття та для його особистісного безперервного розвитку. Доведено необхідність перегляду теоретичних і методологічних засад системи закладів медичної освіти, що здійснюють підготовку медичних фахівців, особливо на етапі відбору та диференціації змісту соціально-гуманітарних і природничих дисциплін, які є основою для подальшого формування професійної мобільності та компетентності майбутніх медичних спеціалістів. З’ясовано, що до пріоритетних soft skills, які необхідно розвивати в процесі підготовки майбутніх медичних фахівців для їх подальшої професійної діяльності, належать такі: командна робота, комунікативні навички, стресостійкість, лідерство, прийняття рішень тощо. Підкреслено, що навички командної роботи необхідні для медичних фахівців при зустрічі з пацієнтом під час прийому, в разі виконання призначень лікаря, надання медсестринської допомоги, комунікативної підтримки та здійснення догляду за пацієнтом з боку його родичів; навички стресостійкості – для врахування індивідуальних особливостей пацієнта, вміння стримувати власні емоції, адекватно виражати думки та контролювати емоції пацієнта; навички прийняття рішення – для спонукання пацієнтів до інтерпретації своїх вчинків у зв’язку з хворобою та зміни поведінки з метою одужання, для вміння брати відповідальність на себе в складних і надзвичайних ситуаціях, коли існує загроза життю людини, тощо. За результатами дослідження зроблено висновок про те, що для організації формування та розвитку м’яких навичок (soft skills) необхідно залучати здобувачів медичної освіти до участі в студентських олімпіадах, конкурсах, науково-практичних конференціях, тренінгах, семінарах, майстер-класах із природничих та соціально-гуманітарних дисциплін; забезпечувати участь студентів у суспільному житті закладу медичної освіти (зокрема, через органи студентського самоврядування); впроваджувати на практичних заняттях інтерактивну симуляцію, яка своєю чергою моделює професійну діяльність тощо.

Необхідність удосконалення системи медичної реабілітаційної допомоги в Україні, приведення її у відповідність до міжнародних стандартів, дефіцит кваліфікованих фахівців у сфері фізичної реабілітаційної медицини стали поштовхом до запровадження нових професій: “лікар фізичної та реабілітаційної медицини”, “фізичний терапевт”, “ерготерапевт”, “асистент фізичного терапевта”, “асистент ерготерапевта”, що дозволить сформувати мультидисциплінарну модель реабілітації, яка запроваджена в усьому світі. Це будуть професіонали в галузі охорони здоров’я з вищою освітою, які займаються не лише відновленням втрачених чи обмежених функцій руху та координації, але і заново навчать людину жити в нових для неї умовах, допомагаючи їй досягти максимальної самостійності та незалежності в побуті. Спеціальність “фізична терапія” відноситься до галузі охорони здоров’я, але впродовж двох десятиліть її формування в Україні відбувалося без участі Міністерства охорони здоров’я, розвивалася вона як окрема освітня та наукова спеціальність у галузі освіти і науки “Фізичне виховання та спорт”, що спричинило відставання професійного рівня фахівців від сучасних вимог реабілітаційної медицини. У зв’язку з цим перед науковою і педагогічною спільнотою постали принципово нові завдання щодо професійної підготовки фахівців нової, наближеної до європейського рівня генерації. У статті розкрито особливості професійної діяльності фізичних терапевтів у галузі охорони здоров’я, виокремлено їх професійні функції та кокретизовано аспекти клінічного та позаклінічного напрямів роботи. Розглянуто зміст загальних та спеціальних фахових компетентностей і результатів навчання майбутніх фізичних терпевтів згідно з вимогами Державного стандарту підготовки бакалаврів фізичної терапії, ерготерапії. Застосовано аналіз літературних джерел, інформаційних і законодавчих документів, аналіз та синтез, методи аналогій, абстрагування та узагальнення. Ключові слова: система медичної реабілітації, професія, фізичний терапевт, ерготерапевт, професійні функції, загальні та фахові комптентності.

Досліджено, що система професійної підготовки майбутніх лікарів у вищих медичних навчальних закладах Великої Британії є складною і має ряд відмінних характеристик. Існують різні системи але подібність серед чотирьох (Англії, Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії) є більшою, ніж їх відмінності, тому можна говорити про «систему вищої освіти у Великій Британії», однак їй притаманні певні відмінності. Суттєвою відмінністю у системі вищої медичної освіти Великої Британії є діючий документ «Кодекс якості вищої освіти» (Кодекс якості), котрий є орієнтиром для всіх вищих навчальних закладів Великої Британії. Кодекс якості чітко окреслює змістові характеристики роботи вищих навчальних закладів. Кодекс якості охоплює всі чотири країни Великої Британії (Англія, Північна Ірландія, Шотландія та Уельс) та заклади вищої освіти Великої Британії, що діють на міжнародному рівні. Він захищає інтереси всіх студентів, незалежно від того, де вони навчаються, чи вони є на повній формі навчання, абітурієнти, бакалаври або аспіранти. Важливою особливістю є наявність національних кваліфікаційних рамок, що є формальними структурами, які затверджені країнами для визначення їх кваліфікаційних систем. В загальному вони визначають ієрархію кваліфікаційних рівнів у зростаючому порядку та встановлюють основні вимоги до кваліфікацій, що повинні бути присуджені на кожному з цих рівнів. Рамки показують, які кваліфікації знаходяться на одному рівні та вказують на те, як одна кваліфікація може призвести до надання іншої на тому ж, або вищому рівні. Вони описують континуум навчання, що дозволяє помістити будь-які нові кваліфікації в освітню систему. Присудження рівнів кваліфікаціям сприяє точному та послідовному опису та маркетингу кваліфікацій тими, хто їх надає. Національні кваліфікаційні рамки надають контекст поєднанню, огляду та розвитку кваліфікацій. Вони є інструментом як для забезпечення порогу національних академічних стандартів, так і для здійснення правильних порівнянь кваліфікацій на міжнародному рівні (тим самим полегшуючи мобільність студентів). Важливим елементом системи є постійний моніторинг та діагностика рівня відповідності освітнім вимогам.

Forming of project culture of students is one of the main conditions for their effective professional activity. Some problems of modern higher education in Ukraine are analyzed in the article. The obvious conclusion is: "Culture, education, creative abilities of specialists are the factors, which define the success of professional activity".

Дослідження присвячене цілісному порівняльно-педагогічному аналізу фахової підготовки сестринського персоналу в системі професійної медичної освіти Німеччини. У межах дослідження здійснено ґрунтовний аналіз педагогічних, психологічних, медичних, філософських наукових праць з проблеми; уточнено та інтерпретовано основний поняттєво-термінологічний апарат; з’ясовано стан дослідженості проблеми у педагогічному дискурсі; виявлено особливості фахової підготовки сестринського персоналу в Німеччині; на основі порівняльно-педагогічного аналізу обґрунтовано можливості використання прогресивних ідей німецького досвіду в Україні. За результатами вивчення психолого-педагогічних досліджень українських і німецьких науковців з проблеми фахової підготовки сестринського персоналу констатовано, що досліджувана проблема вивчалася українськими дослідниками-компаративістами побіжно, не набувши системного висвітлення. З’ясування сутності ключових понять дослідження («система професійної медичної освіти», «фахова підготовка сестринського персоналу») показало різні підходи українських і німецьких науковців щодо трактування їхнього змісту. Водночас, в українському педагогічному дискурсі відсутні такі поняття, як «підготовка сестринського персоналу із догляду за людьми похилого віку» («Altenpflegeausbildung»), «підготовка сестринського персоналу із профілактики та догляду за дітьми» («Gesundheits- und Kinderkrankenpflegeausbildung») й «підготовка асистентів сестринського персоналу» («Pflegeassistenzausbildung»), які є законодавчо визнаними у Німеччині. Схарактеризовано систему професійної медичної освіти Німеччини, що охоплює такі компоненти: законодавчо-нормативне забезпечення та регулювання медичної освіти, зокрема медсестринської підготовки на різних федеральних рівнях; академічна та неакадемічна освітня сфера системи професійної медичної освіти, дуальна модель організації фахової підготовки; наявність мережі закладів професійної освіти (медсестринської) різних типів; змістовий та технологічний супровід теоретичної та практичної підготовки сестринського персоналу тощо. З’ясовано, що специфіка системи професійної медичної освіти Німеччини характеризується наявністю умов для фахової підготовки базового рівня, підвищення кваліфікації, подальшої освіти сестринського персоналу і здобуття ним наукового ступеня ‒ доктора філософії з медсестринства в межах реалізації концепції освіти впродовж життя. Виявлено, що специфіка професійної діяльності сестринського персоналу Німеччини передбачає документування медсестринського процесу (збирання інформації, планування заходів, медсестринський звіт та оцінювання); встановлення медсестринських діагнозів пацієнтам, використовуючи міжнародні класифікаційні системи медсестринства; догляд за людьми похилого віку і догляд за дітьми в спеціалізованих закладах охорони здоров’я. На основі аналізу освітньої діяльності, курикулумів німецьких закладів професійної освіти, які здійснюють підготовку сестринського персоналу, виявлено організаційні й дидактичні особливості, а саме: освітні програми побудовані за модульним принципом, їхнє змістове наповнення диференційовано на обов’язкові модулі та вибіркові модулі; навчання за освітньою програмою має фахове спрямування; диференціація методів теоретичного та практичного навчання; практичне наставництво й практичний супровід здобувачів медсестринської освіти; застосування різноманітних моделей медсестринської дидактики (діяльнісно-орієнтоване навчання, проблемно-орієнтоване навчання, навчання, орієнтоване на досвід, гештальт-підхід у навчанні, базована на кейсах медсестринська дидактика, суб’єкт-орієнтована медсестринська дидактика, інтеракціоністська медсестринська дидактика або дидактика взаємодії, компетентнісно-теоретична модель медсестринської дидактики, медсестринська дидактика рамки фахових кваліфікацій); використання електронного навчання та методичного забезпечення (електронне портфоліо, електронні лекції, електронні підручники, мобільне навчання, змішане навчання, освітні електронні платформи). На основі порівняльно-педагогічного аналізу фахової підготовки сестринського персоналу в Німеччині та Україні виокремлено спільні та відмінні підходи. Виявлено, що нормативно-правова база фахової підготовки сестринського персоналу Німеччини та України має певні відмінності. В Україні відсутній окремий закон для регулювання фахової підготовки як сестринського персоналу, так й інших працівників сфери охорони здоров’я України. Аналіз інституційно-управлінського компонента свідчить про наявність вищих шкіл і закладів вищої освіти для фахової підготовки сестринського персоналу в Німеччині та Україні. Однак в Німеччині він є набагато ширшим і полягає як в наявності різноманітної кількості федеральних і земельних органів управління в сфері медичної освіти, так і в кількості навчальних закладів та закладів охорони здоров’я, включно з університетськими клініками, центрами здоров’я, геріатричними пансіонатами, реабілітаційними клініками. Головною відмінністю змісту курикулумів у Німеччині та освітніх програм в Україні є модуляризована структура курикулумів, при цьому модулі є кластером, або комбінацією навчальних заходів (занять), орієнтованих на певний тематичний або змістовий фокус. Попри певні спільні форми організації навчальної діяльності в обох країнах, у німецькому досвіді перевага надається цифровому навчанню сестринського персоналу. У результаті здійсненого дослідження обґрунтовано можливості впровадження прогресивних ідей німецького педагогічного досвіду для вдосконалення фахової підготовки сестринського персоналу на загальнодержавному і регіональному рівнях, а також на рівні закладів освіти. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що: - уперше у вітчизняній педагогічній науці виявлено особливості й обґрунтовано дидактичні засади фахової підготовки сестринського персоналу в Німеччині (нормативно-правова база фахової підготовки сестринського персоналу; різноманітність типів закладів медсестринської освіти (заклади неакадемічної освіти – школи (геріатричного/педіатричного) медсестринства, професійні школи медсестринства, професійні спеціалізовані школи медсестринства, заклади академічної освіти – вищі спеціалізовані школи, університети); дуальна форма здобуття освіти; формування змісту фахової підготовки на засадах медсестринської дидактики і медсестринської педагогіки; широкий вибір спеціалізацій фахової підготовки сестринського персоналу; модуляризована структура курикулумів; використання сучасних освітніх електронних платформ Flexicare 50+, IMED-KOMM.EU, MeCoPflege для формування медіакомпетентності, фахового мовлення та інших професійних компетентностей сестринського персоналу; практичне наставництво; організація науково-дослідної роботи та самостійної роботи здобувачів медсестринської освіти; використання проблемно-орієнтованих методів навчання); з’ясовано специфіку професійної діяльності сестринського персоналу в Німеччині; виконано порівняльно-педагогічний аналіз змісту фахової підготовки сестринського персоналу в Німеччині та Україні; окреслено можливості імплементації прогресивних ідей німецького досвіду для вдосконалення фахової підготовки сестринського персоналу в Україні; - удосконалено змістове й навчально-методичне забезпечення фахової підготовки сестринського персоналу в Україні; уточнено зміст понять «фахова підготовка сестринського персоналу», «професійна підготовка сестринського персоналу» і «спеціалізована підготовка сестринського персоналу»; - набули подальшого розвитку положення про сучасні тенденції розвитку цифрових технологій у фаховій підготовці сестринського персоналу; використання компетентнісного підходу в професійній медсестринській освіті. Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в створенні та впровадженні навчально-методичного посібника «Медсестринська освіта: досвід Німеччини» у навчально-виховний процес закладів вищої освіти України, що сприяло поглибленню знань викладачів і студентів із питань особливостей фахової підготовки сестринського персоналу в Німеччині для формування оцінки та суджень щодо розвитку медсестринської освіти в світовому освітньому просторі та обґрунтуванні можливостей впровадження прогресивних ідей німецького досвіду для вдосконалення фахової підготовки сестринського персоналу в Україні. Матеріали дослідження можуть використовуватися в удосконаленні законодавчої бази в сфері медсестринської освіти; розробленні освітньо-професійних програм, дидактичних комплексів навчальних дисциплін для фахової підготовки сестринського персоналу; навчальних посібників, спецкурсів і спецсемінарів, а також для удосконалення системи оцінювання, планування самостійної роботи студентів. Результати наукового пошуку стануть у нагоді магістрантам, аспірантам, докторантам під час підготовки й реалізації досліджень, а також для вдосконалення професійної компетентності та професійного розвитку сестринського персоналу.
The study is devoted to a holistic comparative and pedagogical analysis of the professional and specialized training of nursing personnel in the system of professional medical education in Germany. Within the framework of the research, a thorough analysis of pedagogical, psychological, medical, philosophical scientific works on the problem was carried out; the basic conceptual and terminological apparatus is clarified and interpreted; the state of research of the problem in the pedagogical discourse is clarified; features of professional and specialized training of nursing personnel in Germany are revealed; based on comparative and pedagogical analysis, the possibilities of using progressive ideas of the German experience in Ukraine are substantiated. According to the study of psychological and pedagogical research of Ukrainian and German scientists on the problem of professional and specialized training of nursing personnel, it is stated that the researched problem was studied by Ukrainian comparative researchers superficially, without gaining systematic coverage. Clarification of the essence of the key concepts of the study («system of professional medical education», «professional and specialized training of nursing personnel») showed different approaches of Ukrainian and German scientists to the interpretation of their content. At the same time, in the Ukrainian pedagogical discourse, there are no such concepts as «geriatric nursing training» («Altenpflegeausbildung»), «health and pediatric nursing training» («Gesundheits-und Kinderkrankenpflegeausbildung»). «nursing assistant training» («Pflegeassistenzausbildung»), which are legally recognized in Germany. The system of professional medical education in Germany is characterized, which includes the following components: legislative and regulatory support and regulation of medical education, in particular, nursing training at various federal levels; the academic and non-academic educational sphere of the system of professional medical education, the dual model of the organization of professional and specialized training; availability of a network of professional education institutions (nursing) of different types; content and technological support of theoretical and practical training of nursing personnel, etc. It was found that the specifics of the system of professional medical education in Germany is characterized by the presence of conditions for basic training, advanced training, further education of nursing personnel, and obtaining the degree of Doctor of Philosophy in Nursing within the concept of lifelong learning. It was found that the specifics of the professional activities of nursing personnel in Germany involves documenting the nursing process (information gathering, event planning, nursing report, and evaluation); establishing nursing diagnoses for patients using international classification systems of nursing; care for the elderly and care for children in specialized health care facilities. Based on the analysis of educational activities, curricula of German professional education institutions that train nursing personnel, organizational and didactic features were identified, namely: curricula are built on a modular basis, their content is differentiated into the compulsory modules and the elective modules; education in the educational program has a professional orientation; differentiation of methods of theoretical and practical training; placement supervision and practical support of nursing students; application of various models of nursing didactics (activity-oriented learning, problem-oriented learning, experience-oriented learning, gestalt approach to learning, case-based nursing didactics, subject-oriented nursing didactics, interactionist nursing didactics or didactics of interaction, a competence-theoretical model of nursing didactics, nursing didactics of professional qualifications’ framework); use of electronic learning and methodological support (electronic portfolio, electronic lectures, electronic textbooks, mobile learning, blended learning, electronic learning platforms). Based on the comparative and pedagogical analysis of professional and specialized training of nursing personnel in Germany and Ukraine, common and different approaches are identified. It was found that the legal framework for professional and specialized training of nursing personnel in Germany and Ukraine has some differences. There is no particular law in Ukraine to regulate the professional and specialized training of both nursing personnel and other health care workers in Ukraine. The institutional and managerial components analysis shows higher schools and higher education institutions for professional and specialized training of nursing personnel in Germany and Ukraine. In Germany, it is much broader and consists of a variety of federal and state administrations in medical education as well as in the number of educational institutions and health care facilities, including university clinics, health centers, geriatric boarding houses, rehabilitation clinics. The main difference between the content of curricula in Germany and educational programs in Ukraine is the modularized structure of curricula, with modules being a cluster or a combination of educational activities (classes) focused on a specific thematic or semantic focus. Despite some common forms of training in both countries, the German experience favors nursing personnel’s digital training. As a result of the study, the possibilities of implementing progressive ideas of German pedagogical experience to improve the professional and specialized training of nursing personnel at the national and regional levels and educational institutions’ level are substantiated. The scientific novelty of the obtained results is that: - for the first time in native pedagogical science, the peculiarities and didactic principles of professional training of nursing personnel in Germany (normative-legal base of professional training of nursing personnel; variety of types of institutions of nursing education (institutions of non-academic education ‒ schools of geriatric/health and pediatric nursing, professional specialized schools of nursing, institutions of academic education ‒ higher specialized schools, universities), dual form of education, the formation of the content of professional and specialized training based on nursing didactics and nursing pedagogy, a wide range of specializations of professional and specialized training of nursing personnel; Flexicare 50+, IMED-KOMM.EU, MeCoPflege for the formation of media competence, specialized speech and other professional competences of nursing personnel, placement supervision, organization of research work and independent work of nurses; use of problem-oriented teaching methods); the specifics of the professional activity of nursing personnel in Germany is clarified; a comparative and pedagogical analysis of the content of professional and specialized training of nursing personnel in Germany and Ukraine; the possibilities of implementation of progressive ideas of the German experience for the improvement of the professional and specialized training of nursing personnel in Ukraine are outlined; - improved semantic and educational and methodological support for professional and specialized training of nursing personnel in Ukraine; the content of the concepts «professional and specialized training of nursing personnel», «professional training of nursing personnel» and «specialized training of nursing personnel» is specified; - further development of the provisions on current trends in the development of digital technologies in the professional and specialized training of nursing personnel; use of the competence approach in professional nursing education. The practical significance of the obtained research results lies in the creation and implementation of the educational reference book «Nursing Education: the Experience of Germany» in the educational process of higher educational institutions in Ukraine, which helped to deepen the knowledge of teachers and students on the specifics of professional and specialized training of nursing personnel in Germany, and judgments on the development of nursing education in the global educational space and substantiation of the possibilities of implementing the progressive ideas of the German experience to improve the professional and specialized training of nursing personnel in Ukraine. Research materials can be used in an improved legal framework in the field of nursing education; development of educational and professional programs, didactic complexes of educational disciplines for professional training of nursing personnel; textbooks, special courses, and special seminars, as well as to improve the assessment system, planning independent work of nursing students. The research results will be useful for undergraduates, graduate students, doctoral students in the preparation and implementation of research and to improve the professional competence and professional development of nursing personnel.

Редькін М. М. Формування професійної адаптації у курсантів вищої освіти пенітенціарної системи : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки» / наук. керівник Л. С. Іванова. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 97 с.
UA : Робота викладена на 97 сторінках друкованого тексту, містить 2 таблиці, 2 рисунка. Перелік посилань включає 86 джерел. Об’єкт дослідження: процес професійної адаптації курсантів вищої освіти пенітенціарної системи. Предмет дослідження: педагогічні умови формування професійної адаптації у курсантів вищої освіти пенітенціарної системи. Мета дослідження: теоретично обґрунтувати педагогічні умови, що будуть сприяти формуванню професійної адаптації курсантів вищої освіти пенітенціарної системи; розробити програму формування професійної адаптації у курсантів. В роботі проаналізовано основні теоретичні підходи до проблеми адаптації в сучасній психолого-педагогічній науці; вивчено особливості професійної адаптації курсантів вищої освіти пенітенціарної системи; визначено та теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування професійної адаптації курсантів пенітенціарної системи; розроблено критерії, показники і рівні сформованості професійної адаптації у курсантів вищої освіти пенітенціарної системи; з’ясовано стан сформованості професійної адаптації курсантів закладу вищої освіти ДПтС України; розроблено програму формування професійної адаптації майбутніх фахівців пенітенціарної системи. Наукова новизна: визначено та обґрунтовано педагогічні умови формування професійної адаптації курсантів пенітенціарної системи (оволодіння змістом, формами й методами для успішної професійної діяльності; організація позитивного спілкування в курсантських групах; забезпечення мотивації курсантів до формування професійно важливих якостей); визначено критерії, показники і рівні сформованості професійної адаптації у курсантів вищої освіти пенітенціарної системи.
EN : The work is presented on 97 pages of printed text, contains 2 tables, 2 figures. The list of references includes 86 sources. The object of the study: the process of professional adaptation of cadets of higher education in the penitentiary system. Subject of research: pedagogical conditions of formation of professional adaptation at cadets of higher education of penitentiary system. The purpose of the study: to theoretically substantiate the pedagogical conditions that will contribute to the formation of professional adaptation of cadets of higher education in the penitentiary system; to develop a program for the formation of professional adaptation in cadets. The main theoretical approaches to the problem of adaptation in modern psychological and pedagogical science are analyzed in the work; the peculiarities of professional adaptation of cadets of higher education of the penitentiary system are studied; the pedagogical conditions of formation of professional adaptation of cadets of penitentiary system are defined and theoretically substantiated; criteria, indicators and levels of formation of professional adaptation at cadets of higher education of penitentiary system are developed; the state of formation of professional adaptation of cadets of the institution of higher education of the State Pedagogical Service of Ukraine is clarified; the program of formation of professional adaptation of future experts of penitentiary system is developed. Scientific novelty: pedagogical conditions of formation of professional adaptation of cadets of penitentiary system are defined and substantiated (mastering of the maintenance, forms and methods for successful professional activity; the organization of positive communication in cadet groups; maintenance of motivation of cadets to formation of professionally important qualities); criteria, indicators and levels of formation of professional adaptation at cadets of higher education of penitentiary system are defined.

This dissertation investigates the processes of development and reforming of LIS professional training in the USA. Analyzed works of Ukrainian and foreign researchers dedicated to the issues of LIS education and Information Science connection to the librarianship helps to observe better the structure of LIS education in the USA. The current tendencies of LIS education in the USA had been extracted in terms of this research which helped to regard closely the structure and content of the system of higher LIS education in the USA. As a result of this research an idea of modernizing LIS education in Ukraine has been established. The following directions of American LIS education application in Ukraine were distinguished: implementing information science into the curriculum of LIS programs in Ukraine, empowering Ukrainian Library Association with opportunities to provide the monitoring of LIS education process, increasing professional mobility of LIS specialists in Ukraine.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Київський університет імені Бориса Грінченка. – Київ, 2016. У дисертації досліджено процеси становлення та реформування професійної підготовки фахівців із бібліотекознавства та інформології у США. Проаналізовано роботи вітчизняних та зарубіжних науковців, присвячені питанням вивчення професійної підготовки фахівців із бібліотекознавства та інформології, а також зв’язку інформології з бібліотечною справою. Визначено актуальні тенденції процесу професійної підготовки фахівців бібліотечно-інформаційної галузі у системі вищої освіти США, розглянуто структуру та зміст, форми організації навчання та вплив реформування системи професійної підготовки фахівців із бібліотекознавства та інформології на професійну мобільність бібліотечних працівників у США. У результаті дослідження запропоновано розширити навчальні плани із інформаційної, бібліотечної та архівної справи дисциплінами інформаційного характеру у ВНЗ України із застосуванням сучасного передового досвіду США.

У статті порушено проблему дуальної системи професійної ідготовки студентів у закладах освіти. Розкрито історію виникнення дуальної системи професійної підготовки в Європі та описано шляхи становлення і розквіту на вітчизняних освітянських теренах. Проаанлізовано та узагальнено дуальну систему професійної підготовки у країнах ближнього і дального зарубіжжя. Схарактеризовано різновиди дуальної системи професійної підготовки у закладах вищої освіти Німечинни. Визначено та розкрито перспективи розвитку дуальної системи професійної підготовки студентів у закладах вищої освіти України.

Розглянути результати впровадження структурно-функціональної моделі педагогічного діагностування якості підготовки майбутніх учителів до професійної діяльності. Педагогічна діагностика як система методів і засобів слугує підґрунтям для вивчення труднощів у роботі, допомагає з’ясувати сильні чи слабкі моменти педагогічної діяльності, окреслити оптимальні шляхи подальшого підвищення якості освіти майбутніх учителів. Показана технологія реалізації структурно-функціональної моделі педагогічного діагностування якості освіти. Розроблені етапи впровадження педагогічного діагностування підготовки майбутніх учителів базовані на дотриманні обґрунтованих педагогічних умов.

У статті представлено огляд регуляторних актів Республіки Мальта, що внормовують розвиток інклюзивного навчання. Указано, що навчання учнів з особливими освітніми потребами на Мальті, як і в більшості європейських країн, формувалося в межах медичної (обмежувальної) концепції. Аналіз національних систем інклюзивної освіти доводить, що обов’язковою базою для її запровадження та функціонування є система законодавчих актів, котрі декларують необхідні права і свободи та містять механізми забезпечення. Звернення до джерел з історії становлення інклюзивної освіти на Мальті дозволяє констатувати поступову реалізацію різноманітних моделей освіти для цієї категорії учнівства: моральна (пов’язується з ганьбою, упередженням та зневагою до осіб із вадами розвитку), благодійна (до основи якої покладено співчуття до осіб з обмеженими можливостями та надання їм допомоги), соціальна (спрямована на подолання соціальної дискримінації осіб з особливими потребами) та полікультурна (передбачає повагу до етнічного та культурного розмаїття в суспільстві). Зважаючи на те, що освітня політика Республіки Мальта в інклюзивному напрямі розвивається відповідно до загальноєвропейських тенденцій, які передбачають розуміння інклюзії як полікультурного явища, констатовано інтенсифікацію реалізації концепції інклюзивного навчання на Мальті (у його полікультурній моделі) після вступу країни до ЄС (2004 р.). Названо нормативно-правові документи Республіки Мальта, які визначають пріоритетні напрями розвитку інклюзивного навчання, схарактеризовано ті, що мали найбільший вплив на визначений процес. До пріоритетних напрямів розвитку інклюзивного навчання Республіки Мальта віднесено ствердження дефініції інклюзії в її розширеному – полікультурному – варіанті, створення та підтримку недискримінаційного освітнього середовища, взаємодію державних установ та громадських об’єднань, наукової, педагогічної та батьківської спільнот у розвитку інклюзивного навчання. Підкреслено значення для цього процесу взаємодії державного та громадського секторів, яка ґрунтується на надбаннях наукової та педагогічної спільнот. Зроблено висновок, що реалізація інклюзивної політики відбувається через побудову чіткої структури освітнього процесу, що передбачає запобігання дискримінаційному ставленню до учнів через будь-які ознаки та створення атмосфери прийняття, привітності та безпеки, що визнається та підтримується всіма суб’єктами навчального процесу та всім позашкільним середовищем.