Добірка наукової літератури з теми "Система оцінювання підготовки"

У статті висвітлені аспекти впровадження компетентнісного підходу до професійної підготовки майбутніх осіб командного складу морських суден. На прикладі викладання дисципліни «Управління судном» у Херсонській державній морській академії (ХДМА) представлені нові напрямки впровадження компетентнісного підходу при вивченні професійних дисциплін, що забезпечують відповідність освітнього процесу підготовки морських фахівців вимогам Міжнародної конвенції про підготовку та дипломування моряків та несення вахти з Манільськими поправками 2010 р. Запропонована система фахової підготовки майбутніх судноводіїв в академії та Морському коледжі ХДМА, визначені основні професійні компетентності та система їх оцінювання. Підвищення стандартів якості підготовки майбутніх судноводіїв обумовлено стрімким оновленням та ускладненням технічних, комп’ютерних систем в судноплавстві і водночас підсиленням ролі людського фактора в забезпеченні збереження людського життя. Міжнародна морська організація (IMO) висуває певні вимоги до невідкладних змін у викладання професійних дисциплін при підготовці майбутніх морських фахівців щодо забезпечення відповідним сучасним тренажерним устаткуванням з навчально-методичним забезпеченням. У статті розкриті основні питання впровадження симуляційних технологій віртуальної реальності в поєднанні з електронним навчанням у професійну підготовку майбутніх судноводіїв. Симуляційні тренажери віртуальної реальності, що представлені сучасними лабораторіями в ХДМА, надають можливість курсантам отримати навички маневрування судном, дозволяють підвищити реалістичність навчання та надають нові можливості для формування та оцінювання професійних компетентностей майбутніх морських фахівців. У статті аналізуються порівняльні аспекти традиційного навчання та навчання з використанням симуляційних технологій віртуальної реальності і робиться висновок про ефективність упровадження симуляційних технологій в освітній процес. Представлена система електронного навчання на базі LMS Moodle, що допомагає забезпечити інформаційно-технологічну підтримку та супровід професійного навчання майбутніх судноводіїв.

Метою дослідження є розробка підходу щодо побудови автоматизованої системи управління навчальним процесом. Задачами дослідження є аналітичний огляд існуючих рішень до побудови систем управління навчальним процесом, формування відповідних вимог до дистанційних засобів навчання, а також підходи до застосування Інтернет-конференцій у процесі навчання. Об’єктом дослідження є процес побудови системи управління навчальним процесом. Предметом дослідження є методи і моделі система управління навчальним процесом. У роботі проведено теоретичний аналіз побудови автоматизованих систем управління навчальним процесом ВНЗ. Запропоновано комплексний підхід щодо побудови автоматизованої система управління навчальним процесом. Побудовані моделі оцінювання студентів як у бальній системі, так і у ECTS. Встановлено, що узагальнена система контролю з самостійним навчанням та оцінка рівня підготовки з урахуванням залишкових знань студентів у системі управління навчальним процесом підвищить ефективність навчального процесу. Результати дослідження можуть бути застосовані у подальших розробках автоматизованих систем управління навчальним процесом та формування нових підходів щодо управління ВНЗ.

Підвищення ефективності викладання та об’єктивності оцінювання дисциплін можливе за допомогою інноваційних освітніх та комп’ютерних технологій. Підготовка фахівців із числа іноземних громадян з високим рівнем практичної компетентності – один із важливих чинників подальшого розвитку навчального закладу в напрямку інтеграції у міжнародний освітній простір. У статті висвітлено досвід впровадження інформаційної системи комплексного семестрового тестового іспиту для підсумкового оцінювання знань іноземних студентів-медиків з метою підвищення якості підготовки лікарів із числа іноземних громадян на додипломному етапі. Число іноземних студентів зростає щорічно. Додипломна підготовка лікарів-іноземців здійснюється упродовж шести років. Рівень практичної та професійної компетентностей іноземних студентів дозволив покращити низку впроваджених новітніх технологій навчання, які продовжують удосконалюватись. Застосування інноваційних технологій оцінювання іноземних студентів на додипломному етапі підготовки лікарів дозволяє об’єктивно визначати рівень знань. Комплексний багаторівневий підхід з відповідним програмним забезпеченням дає можливість досягти об’єктивності оцінювання дисципліни, обробки даних та інтерпретації результатів. Комплексне застосування новітніх інформаційних та педагогічних технологій дозволяє суттєво підвищити рівень підготовки фахівців із числа іноземних громадян. Покращення успішності іноземних студентів у процесі навчання свідчить про ефективність навчальних методик та технологій, а також про появу з часом об’єктивної мотивації до здобуття ґрунтовних знань та вмінь. Досвід упровадження незалежної системи підсумкового оцінювання з достатнім рівнем об’єктивності може бути використаний у подальших дослідженнях щодо розробки інформаційних освітніх систем для підвищення якості додипломної підготовки лікарів із числа іноземних громадян з ефективним управлінням навчальним процесом.

Стан довкілля значною мірою залежить від компетентності фахівців у галузі екологічної безпеки, які відповідають за прийняття управлінських рішень щодо зменшення негативного впливу на природне навколишнє середовище. Тому важливим є постійне підвищення кваліфікації управлінських кадрів, зокрема щодо застосування автоматизованих системи управління екологічною безпекою. Проаналізовано закордонні та вітчизняні публікації в галузі управління екологічною безпекою за даними моніторингу. На підставі власного багаторічного досвіду роботи в галузі екологічної безпеки та на основі наукових джерел визначено, що важливими є розробка та впровадження спеціалізованих систем управління екологічною безпекою за даними моніторингу. Такі системи необхідні для: виявлення і прогнозування прихованих тенденцій і закономірностей розвитку екологічних процесів, ідентифікації раніше невідомих взаємозв'язків між екологічними параметрами і факторами впливу, розробки оптимізаційних рекомендацій у галузі екологічної безпеки, візуалізації результатів аналізу, підготовки попередніх звітів і проєктів допустимих рішень з відповідним оцінюванням тощо. Розглянуто основні принципи управління екологічною безпекою. Описано основні блоки удосконаленої системи управління екологічною безпекою за даними екологічного моніторингу, а саме: «Задачі стратегічного управління екологічною безпекою», «Бази даних та алгоритми оцінювання ситуації і прийняття управлінських рішень у галузі екологічної безпеки», «Управління даними», «Система підготовки рішень (на основі економічної оцінки «ризик-ціна-ефект»)», «Система підготовки рішень», «Інтелектуальний аналіз даних», «Система підтримки прийняття рішень (СППР)», «Задачі тактичного управління екологічною безпекою». Запропоновано удосконалену структуру автоматизованої інформаційної системи управління екологічною безпекою територій, що зазнають техногенного впливу від промислових, потенційно-небезпечних об’єктів та транспорту. Описано призначення блоків (модулів) систем і зв’язків між ними. Побудовано параметричну модель експертно-інформаційної системи, яка охоплює: базу знань, моделювання, підтримку ухвалення рішень та налаштування контрольно-вимірювального блоку. Показано, що розроблені системи забезпечують функціонування системи управління екологічною безпекою, дають змогу описувати структурні елементи та інформаційні зв’язки між ними, що підвищує оперативність опрацювання вихідних даних. Обґрунтовано шляхи застосування автоматизованої інформаційної системи управління екологічною безпекою в підвищенні кваліфікації фахівців, відповідальних за прийняття управлінських рішень у галузі екологічної безпеки. Отже, одночасно з удосконаленням складових системи управління екологічною безпекою за даними моніторингу, важливим є підвищення кваліфікації фахівців у галузі екологічної безпеки, зокрема працівників міністерств, підприємств та організацій, які відповідають за прийняття рішень щодо зменшення негативного впливу на довкілля та підготовку майбутніх фахівців у цьому напрямку.

Сьогодні широкої популярності набуває підготовка фахівців у закладах вищої освіти через форму електронного навчання з використанням ІКТ та мережі Інтернет. Під час навчання сучасних фахівців активно використовуються дистанційні технології, що характеризуються високим рівнем інтерактивності і дозволяють навчатися студентам, які знаходяться в різних місцях з виходом в Інтернет. Аналізуючи різноманітні популярні платформи дистанційного навчання (Claroline, Moodle, ATutor, Lotus Learning Space, Live@EDU), можна виокремити як переваги, так і недоліки кожної з них. У статті наведено рекомендації щодо використання системи дистанційного навчання eFront під час підготовки майбутніх учителів інформатики. Визначено пріоритетні переваги платформи eFront, зокрема організацію навчального процесу (створення навчальних матеріалів та управління системою навчання), легкість встановлення, зрозумілий інтерфейс. Проаналізовано, що система сприяє дотриманню майбутніми вчителями інформатики чіткого графіка виконання навчального плану. Протягом усього часу вивчення дисциплін eFront допомагає налагоджувати систему інтерактивної взаємодії викладача і студента, студентів між собою. Якість навчальних матеріалів у платформі eFront для майбутніх учителів інформатики дозволяє набути професійних компетентностей щодо відповідної кваліфікації. Електронна база навчальних дисциплін в eFront є цілісною системою інтегрованих засобів, погоджених як за своїм змістом, так і за особливостями користувальницького інтерфейсу. Система оцінювання результатів навчальної діяльності студентів в eFront має різноманітні форми та критерії оцінювання всіх видів робіт. Функціональні можливості платформи eFront сприяють засвоєнню навчального матеріалу на високому рівні. Для майбутніх учителів інформатики система eFront забезпечує прозорість та динамічність навчального процесу та можливість працювати за індивідуальним графіком. Платформа eFront дозволяє викладачу здійснювати аналіз якості засвоєння навчального матеріалу та спостерігати за професійним зростанням кожного слухача.

У статті проаналізовано зміст професійної підготовки та становлення соціального працівника у скандинавських країнах (на прикладі Швеції, Норвегії, Данії). Описано модель соціальної політики, напрями здійснення та особливості соціальної роботи у нордичних країнах. Виявлено, що за такої політики держав п’ять країн Північної Європи (Данія, Швеція, Норвегія, Фінляндія та Ісландія) рік за роком входять до десятки найщасливіших у світі. Норвегія займає перше місце у списку країн за Індексом людського розвитку. Вказано особливості здійснення професійної підготовки соціальних працівників. Виявлено, що система підготовки фахівців соціальної галузі в скандинавських вищих навчальних закладах передбачає новий підхід до мети й оцінювання процесу навчання студентів. Зазначено, що система освіти у вищих навчальних закладах країни має багаторівневий характер, а професійна підготовка здійснюється в університетах та університетських коледжах та передбачає здобуття таких кваліфікаційних рівнів, як бакалавр, магістр, доктор. Перелічено заклади вищої освіти, в яких можна здобути фах соціального працівника. Виявлено, що підготовка соціальних працівників у Швеції, Норвегії, Данії поєднує теорію, практику, навчання та дослідницьку діяльність. Місце «soft skills» у професійній підготовці соціальних працівників у скандинавських країнах розглянуто на прикладі надання освітніх послуг Karlstads universitet (Швеція), UiT Norges arktiske universitet (Норвегія), Professionshøjskolen Absalon (Данія). Зазначено, що серед «soft skills» найбільшу увагу приділяють формуванню та розвитку комунікативних навичок, критичного мислення, вирішення складних проблем, прийняття рішень, вміння працювати в команді, самовдосконалюватися, постійно навчатися, вдало вирішувати конфліктні ситуації, вміння планувати та працювати на результат.

У статті узагальнюються відомості про вимоги щодо реорганізації, переформатування змісту вищої освіти, оцінювання якості та інших показників з огляду на ініціативи Болонського процесу. Узагальнено і систематизовано наявні у вітчизняному науковому просторі думки щодо перспектив впровадження болонських ініціатив у країнах Європейського Союзу, передусім у Великій Британії, щодо проблем, з якими стикаються національні системи освіти у вирішенні цього питання. Звертається увага на те, що європейські країни, маючи безперечно прогресивний досвід надання освітніх послуг, долучилися до процесу, намагаючись імплементувати запропоновані ідеї і практики в національні системи вищої освіти, проте, з іншого боку, усвідомлюючи значимість національних традицій, як і ефективність власної освітньої системи, намагаються адаптуватися до нових вимог входження у єдиний європейський освітній простір, не відмовляючись від здобутків традиційної освітньої системи. Характеризується система вищої освіти Великої Британії, її структура, основні компоненти, завдання кожного з них з акцентом на підготовці фахівців у сфері комп’ютерних наук, зважаючи на можливість отримання документу про здобутий ступінь бакалавра у коледжах і за скороченою освітньою програмою. Аналізуються кроки британської освітньої системи на шляху до входження у загальноєвропейський освітній простір згідно вимог Болонського процесу у їх хронологічній послідовності й визначаються ті сфери, де впровадження основних вимог Болонської декларації відбулося максимально успішно, і ті, де ці питання перебувають на етапі “м’якої” імплементації. Особлива увага приділяється саме сфері підготовки фахівців з комп’ютерних наук, адже ця сфера є найбільш динамічною у своєму розвитку через затребуваність, увагу роботодавців до змісту підготовки фахівців та недовговічність набутих у системі освіти знань, адже технічний прогрес випереджає за часовими показниками темп підготовки фахівців.

Анотація. Стаття присвячена питанням розробки, формалізації та алгоритмізації програмування й шляхів його практичної реалізації відповідно до системи управління тренувальними і змагальними навантаженнями спортсменів у веслуванні. Мета. Вивчити стан програмування й шляхи його реалізації у веслуванні. Методи. Аналіз, систематизація та узагальнення даних літературних джерел, метод евристичного моделювання. Результати. Основні теоретичні здобутки та розроблені підходи до програмування (аналітико-системний; програмно-цільовий; перспективно прогностичний) посідають важливе місце в арсеналі сучасної теорії та методики спортивної підготовки. Аргументовано, що система програмування відзначається цілісністю і є складно організованою, ієрархічно впорядкованою сукупністю елементів, поєднаних між собою зв’язками, які є результатом взаємного впливу окремих складових. У системі програмування обґрунтовано шляхи практичного застосування та її реалізації у процесі підготовки кваліфікованих спортсменів у веслуванні. Отримані результати дозволили створити алгоритмізовану систему критерій-орієнтованого програмування, що складається з кількох функціональних блоків, а саме: первинний контроль з визначенням індивідуальних параметрів тренувальних навантажень, рівня спеціальної роботоздатності та функціональної підготовленості спортсмена на певному етапі тренувального процесу; формування тренувальної програми для визначеного періоду з урахуванням індивідуальних параметрів навантаження спортсмена; оцінювання результатів контролю та визначення відповідності отриманих показників модельним; корекція завдань тренувальної програми в разі неповної реалізації програми попереднього періоду. В результаті програма піддається корекції, що найчастіше виражається у доповненні завдань нового періоду невиконаними завданнями попереднього; проведення комплексу тренувальних заходів на основі скоригованої програми; оцінка ефективності застосування розробленої програми, аналізу досягнутих критеріїв. Рух циклу закінчується тоді, коли оцінка результатів контролю відповідає встановленим вимогам. Ключові слова: програмування, веслування, системний підхід, алгоритм програмування.

Проблеми ранньої діагностики раку молочної залози пов'язані з якістю та тривалістю життя жінок. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є проведення скринінгу — профілактичного обстеження жінок, починаючи з 35-річного віку. Контактна цифрова термографія молочних залоз відповідає вимогам для первинного обстеження молочних залоз, проте оцінювання результатів термографії потребує підготовки кваліфікованих спеціалістів. Вирішення проблеми спрощення та прискорення оцінювання результатів термографії може бути здійснено за рахунок розроблення програмного комплексу для автоматизованого оцінювання термограм. Проведено аналіз 685 записів термограм жінок, віком від 18 до 86 років, яким за результатом комплексного обстеження був виставлений кінцевий діагноз. Для оцінювання розподілу поля температур молочних залоз використано алгоритм оцінювання показника Херста для фракталів високої розмірності. При проведенні статистичного аналізу виявлено інформативні показники, що описують поле температур молочних залоз, які дозволяють провести дискримінацію норми та патології. На виділених ознаках побудована математична модель прогнозування ризику патології молочних залоз. Автоматизована система аналізу реалізована в нелінійних нейромережевих моделях, що дозволило з 90,2 % чутливістю та 85,1 % специфічністю прогнозувати ризик патології. Отже, розроблено автоматизовану систему, що дозволяє з використанням методу термографії виявляти патологію молочних залоз при проведенні скринінгових досліджень підготовленим медичним працівником із сестринською або фельдшерською освітою, сімейним лікарем.

Реферат. Актуальність: необхідність усвідомлення кожним важливості реалізації стратегії збалансованого розвитку суспільства, одним із інструментів якої є дуальна форма здобуття освіти, зумовлює її цілеспрямовану організацію в закладах професійної (професійно-технічної) освіти (далі – П(ПТ)О) та доцільність і своєчасність розроблення науково обґрунтованої методичної системи професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами дуальної форми навчання. Мета: розгляд суті та структури методичної системи професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами дуальної форми навчання, змістового наповнення її складників для успішного й ефективного впровадження цієї системи в закладах П(ПТ)О. Методи: теоретичні (аналіз, синтез – для визначення та обґрунтування складників методичної системи професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами дуальної форми навчання; узагальнення – для формулювання висновків дослідження; моделювання – для визначення взаємозв’язків між складниками системи); емпіричні (праксиметричні (вивчення та аналіз педагогічного досвіду, робочих планів, програм підготовки майбутніх кваліфікованих робітників за дуальною формою навчання – для виявлення особливостей освітнього процесу закладів П(ПТ)О в умовах дуальної форми навчання); опитувально-діагностичні (бесіди з педагогічними працівниками закладів професійної освіти та роботодавцями – для визначення змістового наповнення складників методичної системи професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами дуальної форми навчання). Результати: розроблено методичну систему професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами дуальної форми навчання, що є динамічною відкритою системою й охоплює взаємопов’язані складники (учні, педагогічні працівники, соціальні партнери, цілі, зміст, засоби педагогічної взаємодії, діагностування й оцінювання, перспективні можливості для оновлення методичної системи). Висновки. Визначені структурні складники запропонованої методичної системи уможливлюють її життєвий цикл та подальші трансформації. Упровадження розробленої методичної системи професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами дуальної форми навчання в закладах П(ПТ)О сприятиме: успішному запровадженню дуальної форми навчання; чіткому усвідомленню всіма суб’єктами освітнього процесу суті, змісту та особливостей професійної підготовки кваліфікованих робітників в умовах дуальної форми навчання, а також узгодженості їхніх дій; підвищенню рівня професійних компетентностей здобувачів освіти, необхідних для діяльності за фахом, їхньої конкурентоздатності на ринку праці та скороченню періоду адаптації випускників цих закладів на першому робочому місці.

Робота публікується згідно наказу ректора від 21.01.2020 р. №008/од "Про перевірку кваліфікаційних робіт на академічний плагіат 2019-2020р.р. навчальному році ". Керівник проекту: д.т.н., доц., Шмельова Тетяна Федорівна
Авіаційна пригода з людськими жертвами (авіакатастрофа) - це авіаційна подія, внаслідок якої загинули або зникли безвісти одна або більше осіб, які перебували на борту повітряного судна. Проблеми, які викликають авіаційні події або сприяють їм, виникають у зв’язку з поганим обладнанням, невдалими технологіями, тероризмом, неправильною чи недостатньою підготовкою авіаційного персоналу або невідповідними інструкціями. Правильне розуміння можливостей і певних обмежень людини, її поведінки в експлуатаційному контексті вважається головним для забезпечення безпеки польотів. Ціна людського життя, а також матеріальні втрати сьогодні зросли настільки, що просто неприпустимо нехтувати виконанням зазначених для конкретної особи авіаційних правил, процедур і обмежень. Сфера обслуговування пасажирських та вантажних перевезень тісно пов’язана з авіаційною безпекою. Досвід показав, що аваріям часто передують інциденти і недоліки, пов'язані з безпекою, що свідчить про існування певних загроз безпеці. Таким чином, дані про безпеку є важливим ресурсом для виявлення потенційних загроз. Одним з найважливіших етапів безпечного та ефективного виконання польоту є підготовка передпольотної інформації. Однак з кожним роком авіаційних подій не меншає, що змушує задуматись над розробкою і впровадженням нових методів підготовки авіаційного персоналу та використання ними нових автоматизованих систем. Такі заходи допоможуть зменшити можливість неправильного прийняття рішення в особливих випадках в повітрі.

Лактіонов, О. І. Інформаційна технологія оцінювання якості підготовки операторів верстатів з числовим програмним керуванням : дис. ... канд. техн. наук : 05.13.06 / О. І. Лактіонов. - Чернігів. 2020. - 195 с.
Дисертація присвячена питанням розробки інформаційної технології оцінювання якості підготовки операторів верстатів з числовим програмним керуванням (ЧПК), які є елементами системи «Оператор – Верстат з числовим програмним керуванням – Керуюча програма виготовлення деталі» (ОВКП). Система ОВКП складається з елементів та підсистем – соціальної (оператор верстата з ЧПК), технічної (верстат з ЧПК) та інформаційної підсистеми (керуюча програма виготовлення деталі на верстаті з ЧПК). Для оцінювання діяльності оператора верстата з ЧПК використовуються самооцінки, оцінки експертів, нормовані оцінки галузевого стандарту, які отримуються на основі списку індикаторів професійної компетентності оператора верстата з ЧПК. Ряди самооцінок та оцінок експертів, об’єднуються у Індекс професійної компетентності оператора верстата з ЧПК (ІПК), який стійко фіксує міру єдності/розбалансованості свідомості і соціально-практичної діяльності особистості. Оцінки експертів та нормовані оцінки, сформовані на основі змісту галузевого стандарту об’єднуються у Індекс якості підготовки оператора верстата з ЧПК (ІЯП), який фіксує міру направленої відповідності оцінок фактично створених ним продуктів діяльності та нормативних оцінок-вимог до них. Інформаційна технологія оцінювання якості підготовки операторів верстата з ЧПК та їх відбору згідно вимог Замовника щодо виготовлення деталей на верстаті з ЧПК базується на використанні обґрунтованого переліку діагностичних і математичних методів у взаємодії з формувальними методами, які входять у програмний комплекс. Доведено, що відбір операторів верстатів з ЧПК з використанням методу лінійної згортки значно точніший, якщо проводиться на основі індексних оцінок, при порівнянні з експертними оцінками. Точність відбору операторів верстатів з ЧПК методом лінійної згортки, які підвищили кваліфікаційний розряд формувальними методами державної атестації значно зростає.
Dissertation is concerned with the issues of developing information technology for quality assessment of preparation of computer numerically controlled (CNC) machine operators, who are the parts of the system "Operator – Computer numerically controlled machine – Control program of manufacturing assembly parts". The system mentioned consists of the following elements and subsystems – social (CNC machine operator), technical (CNC machine) and information subsystem (control program for manufacturing assembly parts at CNC machine). To evaluate the work of a CNC machine operator self-assessments, expert assessments, normalized industry standard estimates are used, which are obtained on the basis of a list of indicators applied to a CNC machine operator professional competence. The ranks of self-assessments and expert assessments are combined into the CNC machine operator’s professional competency index, which firmly captures the measure of unity / imbalance of consciousness and social and practical activity of an individual. Expert assessments and normalized estimates formed on the basis of the content of the industry standard are combined into the CNC machine operator’s quality score, which captures the degree of directional compliance of the assessments of the products actually produced by them and the regulatory assessments-requirements to them. Information technology for assessing the quality of training of CNC machine operators and their selection according to customer requirements for the production at CNC machines is based on the use of a reasonable list of diagnostic and mathematical methods in interaction with the forming methods included in the software complex. It has been proved that the selection of CNC machine operators using the linear convolution method is much more accurate, if carried out on the basis of index estimates, compared with expert estimates. The accuracy of the selection of CNC machine operators by the linear convolution method, who increased the qualification level by forming methods of state certification is significantly increasing

В наш час проблема підвищення ефективності інструментальної підготовки виробництва (ІПВ) є актуальною для вітчизняних машинобудівних підприємств. Інструмент та оснащення виявляється найважливішим елементом виробництва і визначає рівень технологічного процесу та якість продукції підприємства, продуктивність праці. Одним із шляхів вирішення цього питання є управління їх діяльністю завдяки створенню системи техніко-економічних показників ІПВ.

Дана робота присвячена неявним видам оцінювання діяльності та успішності суб’єкта в системі комп’ютеризованої підготовки спеціалістів. Засоби запропонованої методики непрямого оцінювання дозволяють штучно створити адаптивне середовище для опанування навчального матеріалу засобами дистанційного навчання.
This work is devoted the student’s non-obvious activity and progress evaluation types in specialists computerized training system. The offered method indirect evaluation facilities allow create artificially an adaptive environment for study educational material via distance education.

Інформаційні технології за короткий час стали невід'ємною складовою сучасного суспільства. Питання широкої автоматизації управління навчальним процесом – питання сьогодення, тому що майже всі ВНЗ використовують автоматизовані системи управління для керування навчальним процесом. Найефективніший шляхом є інформатизація систем управління вищими закладами освіти на основі створення інформаційних систем, які забезпечують вирішення завдань обробки та використання інформації.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню організаційно-правових засад кадрового забезпечення судової системи України. Розглянуто позиції вчених та науковців щодо розкриття сутності поняття «судова система», з урахуванням яких виділено підходи до тлумачення цієї категорії. Зроблено висновок, що «судова система» являє собою сукупність державних судових органів, уповноважених здійснювати правосуддя. Натомість більш ширшим є поняття «система правосуддя», що включає: 1) судоустрій; 2) державні органи та установи, що своєю діяльністю забезпечують належне функціонування судів, а отже сприяють ефективному здійсненню правосуддя. Запропоноване авторське трактування поняття «кадрова політика в судовій системі», як складової частини державної кадрової політики, що являє собою сукупність основоположних принципів, науково-обґрунтованих методів і способів вироблення стратегічних завдань і цілей з формування складу кваліфікованих працівників шляхом встановлення вимог до підбору, навчання, підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації, раціонального використання (розподілу, переміщення) та звільнення кадрів тощо у судовій системі держави. Під кадровим забезпеченням судової системи України визнано доцільним розуміти комплексну та цілісну сукупність принципів, методів, способів, форм, заходів, засобів, які обумовлюють правове регулювання службово-трудових відносин усіх працівників, що пов’язані з виникненням, зміною та припиненням їх діяльності в органах судової системи на відповідних посадах. Принципи кадрового забезпечення судової системи України визначено як основоположні засади (керівні ідеї), у відповідності до яких здійснюється правове регулювання службово-трудових відносин усіх працівників, що пов’язані з виникненням, зміною та припиненням їх діяльності в органах у структурі судової системи на відповідних посадах. Удосконалено класифікацію правових принципів реалізації кадрового забезпечення судової системи України шляхом виділення у такі дві групи: 1) базові; 2) специфічні. Встановлено, що організаційна структура кадрового забезпечення судової системи держави представлена суб’єктами, уповноваженими виконувати функції із забезпечення судової системи кваліфікованими кадрами, а також включає мережу управлінських зв’язків, що виникають в ході виконання роботи з кадрового забезпечення. Повноваження Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в сфері кадрового забезпечення судової системи класифіковано за відповідними критеріями. Запропоновано авторську класифікацію суб’єктів кадрового забезпечення судової системи держави, що має наступний вигляд: 1) суб’єкти із загальними повноваженнями (Верховна Рада України; Президент України); 2) суб’єкти зі спеціальними повноваженнями: на загальнодержавному рівні (Вища рада правосуддя; Вища кваліфікаційна комісія суддів; Державна судова адміністрація України; Національна школа суддів України; органи суддівського самоврядування); на локальному рівні (керівництво відповідного суду в особі голови суду та керівника апарату суду); 3) суб’єкти з повноваженнями учасника процесу кадрового забезпечення судової системи (Громадська рада доброчесності як представник громадськості). Виділено елементи функціональної структури кадрового забезпечення судової системи України, серед яких наступні: 1) добір (підбір, відбір) кадрів для судової системи; 2) кадрове планування; 3) мотивація та стимулювання трудової діяльності кадрів у судовій системі; 4) оцінювання якості роботи кадрів; 5) підготовка, спеціальна підготовка та періодичне навчання кадрів для судової системи; 6) оплата праці; 7) припинення діяльності кадрів в органах судової системи. Констатовано, що організаційна та функціональна структури кадрового забезпечення судової системи України в чистому вигляді не існують окремо, а мають тісний взаємозв’язок та складають єдину систему, як цілісну платформу для реалізації завдань та досягнення мети з формування складу кваліфікованих працівників судової системи держави. Встановлено нормативно-правову базу, що визначає правове становище апарату суду, в тому числі виконання ним функції з організаційного забезпечення діяльності суду загалом і організації кадрового забезпечення суду зокрема. З’ясовано, що однією з ключових функцій апарату суду є кадрове забезпечення діяльності відповідного суду, реалізація якої досягається шляхом виконання працівниками апарату суду певних завдань. Узагальнено досвід зарубіжних країн (зокрема, Сполучених Штатів Америки, Японії, Великобританії, Федеративної Республіки Німеччина, Італії, Республіки Польща, Республіки Білорусь, Республіки Молдова, Грузії) з правового регулювання питань кадрового забезпечення судової системи, що дозволило виділити спільні риси та відмінності організаційної та функціональної складових кадрового забезпечення з урахуванням специфіки законодавчого врегулювання цієї сфери в окремих державах. Виявлено та сформульовано основні сучасні проблемні питання кадрового забезпечення судової системи України. З метою їх вирішення та врегулювання визначено напрями вдосконалення організаційно-правових засад кадрового забезпечення судової системи України, серед яких: 1) визначення на законодавчому рівні стратегічних напрямів державної кадрової політики у судовій системі країни, її цілей та завдань, особливостей реалізації шляхом розроблення на прийняття Концепції кадрової політики в системі судоустрою України; 2) чітке визначення повноважень голови суду та керівника апарату суду на рівні законодавства про судоустрій і статус суддів; 3) віднесення повноважень щодо керівництва роботою з підтримання кваліфікації суддів відповідного суду та підвищення їхнього професійного рівня, а також підготовки (підвищення кваліфікації) працівників апаратів судів до компетенції голови відповідного суду шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; 4) узгодження положень підзаконного нормативно-правового акту (Регламенту Національної школи суддів України) з нормами діючого законодавства про освіту (Закону України «Про освіту») з регулювання питань перепідготовки суддів; 5) деталізація обсягу адміністративних повноважень заступників голів відповідних судів шляхом їх законодавчого закріплення (у Законі України «Про судоустрій і статус суддів»); віднесення до компетенції заступника голови відповідного суду повноважень щодо організації роботи з кадрового забезпечення, підтримання кваліфікації суддів та підвищення їхнього професійного рівня, підвищення кваліфікації працівників апарату суду; 6) законодавче врегулювання проблемних аспектів правового статусу помічника судді; 7) затвердження Типового положення, яким би визначався статус відділу кадрового забезпечення (служби/ сектору управління персоналом), його завдання та повноваження; 8) створення системи автоматизації спеціальних перевірок, що провадяться стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, до яких віднесені, зокрема, і посади суддів, тощо. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є однією з перших спроб на основі комплексного дослідження та аналізу норм чинного українського національного законодавства та практики його застосування, опрацювання наукових здобутків вітчизняних та зарубіжних науковців і вчених, узагальнення досвіду правового регулювання окремих зарубіжних країн визначити сутність та особливості організаційно-правових засад кадрового забезпечення судової системи України, а також запропонувати авторське бачення вирішення сучасних проблем кадрового забезпечення судової системи України шляхом формування основних напрямів вдосконалення його організаційно-правових засад. Практична цінність положень, висновків та пропозицій дисертації підтверджується тим, що вони можуть бути використані: 1) для подальшого наукового пошуку напрямів удосконалення організаційно-правових засад кадрового забезпечення судової системи України; 2) з метою удосконалення законодавства України в частині регулювання питань формування складу кваліфікованих працівників судової системи держави; 3) при написанні наукової, підготовці навчальної та навчально-методичної літератури, а також при викладанні дисциплін «Адміністративне право», «Організація судових та правоохоронних органів України».
The dissertation is devoted to the complex research of organizational and legal bases of staffing of judicial system of Ukraine. The positions of scientists and scholars on the disclosure of the essence of the concept of "judicial system" are considered, taking into account the approaches to the interpretation of this category. It is concluded that the "judicial system" is a set of state judicial bodies authorized to administer justice. Instead, the concept of "justice system" is broader, which includes: 1) the judiciary; 2) state bodies and institutions, whose activities ensure the proper functioning of courts, and thus contribute to the effective administration of justice. The author’s interpretation of the concept of "personnel policy in the judiciary" as part of the state personnel policy, which is a set of basic principles, scientifically sound methods and ways to develop strategic objectives and goals for the formation of skilled workers by setting requirements for selection, training, training, retraining, advanced training, rational use (distribution, transfer) and dismissal of personnel, etc. in the judicial system of the state. Under the staffing of the judicial system of Ukraine is considered appropriate to understand a comprehensive and holistic set of principles, methods, methods, forms, measures, means that determine the legal regulation of employment relations of all employees related to the emergence, change and termination of their activities in the bodies judicial system in the relevant positions. The principles of staffing the judicial system of Ukraine are defined as the basic principles (guiding ideas), in accordance with which the legal regulation of employment relations of all employees related to the emergence, change and termination of their activities in the judicial system in the relevant positions . The classification of legal principles for the implementation of staffing of the judicial system of Ukraine has been improved by dividing it into the following two groups: 1) basic; 2) specific. It is established that the organizational structure of staffing of the judicial system of the state is represented by entities authorized to perform the functions of providing the judicial system with qualified personnel, and also includes a network of management relationships that arise during the work of staffing. The powers of the High Council of Justice and the High Qualifications Commission of Judges of Ukraine in the field of staffing of the judiciary are classified according to the relevant criteria. The author’s classification of subjects of staffing of the judicial system of the state is offered, which has the following form: 1) subjects with general powers (Verkhovna Rada of Ukraine; President of Ukraine); 2) entities with special powers: at the national level (High Council of Justice; High Qualification Commission of Judges; State Judicial Administration of Ukraine; National School of Judges of Ukraine; bodies of judicial self-government); at the local level (management of the relevant court represented by the chairman of the court and the head of the court staff); 3) entities with the authority of a participant in the process of staffing the judiciary (Public Integrity Council as a representative of the public). Elements of the functional structure of staffing of the judicial system of Ukraine are highlighted, among which are the following: 1) selection (selection, selection) of personnel for the judicial system; 2) personnel planning; 3) motivation and stimulation of labor activity of personnel in the judicial system; 4) assessment of the quality of staff work; 5) training, special training and periodic training of personnel for the judicial system; 6) wages; 7) termination of staff activities in the judiciary. It is stated that the organizational and functional structure of staffing of the judicial system of Ukraine in its pure form do not exist separately, but have a close relationship and form a single system as a holistic platform for tasks and achieving the goal of forming qualified employees of the judicial system. The normative-legal base is determined, which determines the legal position of the court staff, including the performance of the function of organizational support of the court in general and the organization of staffing of the court in particular. It was found that one of the key functions of the court staff is staffing of the relevant court, the implementation of which is achieved by employees of the court staff of certain tasks. The experience of foreign countries (in particular, the United States, Japan, Great Britain, the Federal Republic of Germany, Italy, the Republic of Poland, the Republic of Belarus, the Republic of Moldova, Georgia) on the legal regulation of judicial staffing is generalized. functional components of staffing, taking into account the specifics of the legislative regulation of this area in some countries. The main modern problematic issues of staffing of the judicial system of Ukraine are identified and formulated. For the purpose of their decision and settlement the directions of improvement of organizational and legal bases of staffing of judicial system of Ukraine are defined, among which: 1) definition at the legislative level of strategic directions of the state personnel policy in judicial system of the country, its purposes and tasks, features of realization. personnel policy in the judicial system of Ukraine; 2) clear definition of the powers of the chairman of the court and the head of the court staff at the level of legislation on the judiciary and the status of judges; 3) assignment of powers to manage the work on maintaining the qualifications of judges of the relevant court and improving their professional level, as well as training (advanced training) of court staff to the competence of the chairman of the relevant court by amending the Law of Ukraine "On Judiciary and Status of Judges"; 4) harmonization of the provisions of the bylaw (Regulations of the National School of Judges of Ukraine) with the norms of the current legislation on education (Law of Ukraine "On Education") on the regulation of retraining of judges; 5) detailing the scope of administrative powers of the deputy chairmen of the respective courts by their legislative consolidation (in the Law of Ukraine “On the Judiciary and the Status of Judges”); assigning to the competence of the Deputy Chairman of the relevant court the authority to organize work on staffing, maintaining the qualifications of judges and improving their professional level, training of court staff; 6) legislative settlement of problematic aspects of the legal status of an assistant judge; 7) approval of the Standard Regulations, which would determine the status of the personnel department (service / personnel management sector), its tasks and powers; 8) creation of a system of automation of special inspections carried out in respect of persons applying for positions, which provide for the occupation of a responsible or especially responsible position, which includes, in particular, the positions of judges, etc. The scientific novelty of the obtained results is that the work is one of the first attempts on the basis of comprehensive research and analysis of current Ukrainian national legislation and practice of its application, elaboration of scientific achievements of domestic and foreign scientists and scientists, generalization of experience of legal regulation of some foreign countries. and features of organizational and legal bases of staffing of judicial system of Ukraine, and also to offer the author’s vision of the decision of modern problems of staffing of judicial system of Ukraine by formation of the basic directions of improvement of its organizational and legal bases. The practical value of the provisions, conclusions and proposals of the dissertation is confirmed by the fact that they can be used: 1) for further scientific search for ways to improve the organizational and legal framework for staffing the judicial system of Ukraine; 2) in order to improve the legislation of Ukraine in terms of regulating the formation of qualified employees of the judicial system of the state; 3) when writing scientific, preparing educational and teaching literature, as well as when teaching disciplines "Administrative Law", "Organization of judicial and law enforcement agencies of Ukraine".

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. У вступі розглянуто актуальність роботи, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження. У першому розділі «Проблема оцінювання навчальних досягнень учнів з математики» дано означення ключових понять «оцінювання», «навчальні досягнення школярів», «якість»; описано функції оцінювання навчальних досягнень та основні форми оцінювання навчальних досягнень; розглянуто методичні особливості оцінювання навчальних досягнень учнів основної та старшої школи; розглянуто та проаналізовано такий вид оцінювання навчальних досягнень як зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО); описано історію становлення ЗНО; проаналізовано напрямки психологічної підготовки школярів до зовнішнього незалежного оцінювання з детальними рекомендаціями кожному із учасників такого процесу. У другому розділі «Підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання з математики» проаналізовано типи завдань ЗНО з математики з прикладами, пояснено сутність поняття «статистична складність» завдання ЗНО; описано методичні особливості кожної змістової лінії шкільного курсу математики та створено пам’ятки для вчителів у межах кожної змістової лінії, які можна використовувати при підготовці до ЗНО; виокремлено шляхи підготовки до ЗНО, розроблено факультатив з розв’язування задач ЗНО з математики, зроблено порівняльний аналіз курсів з підготовки до ЗНО на відкритих освітніх ресурсах, акцентовано увагу на феномені репетиторства при підготовці до ЗНО.
The work consists of an introduction, two chapters, conclusions and a list of references. The relevance of the work is considered, the object, subject, purpose and objectives of the study are defined in the introduction. The first section "The problem of assessing student achievement in mathematics" defines the key concepts of "assessment", "student achievement", "quality"; the functions of assessment of academic achievements and the main forms of assessment of academic achievements are described; methodical features of assessment of academic achievements of primary and secondary school students are considered; such a type of assessment of academic achievement as external independent assessment (EIA) is considered and analyzed; the history of formation of EIA is described; the directions of psychological preparation of schoolchildren for external independent assessment are analyzed with detailed recommendations to each of the participants of such process. In the second section "Preparation for external independent assessment in mathematics" the types of external evaluation tasks in mathematics with examples are analyzed, the essence of the concept of "statistical complexity" of external evaluation tasks is explained; the methodological features of each content line of the school course of mathematics is described and a guide for teachers within each content line, which can be used in preparation for the external evaluation, is created; the ways of preparation for external evaluation are singled out, the optional subject on solving external tasks in mathematics is developed, the comparative analysis of courses on preparation for external evaluation on open educational resources is made, the attention is drawn to the phenomenon of tutoring in preparation for external evaluation.

Навчально-методичний посібник “Ресурсне забезпечення соціальної роботи» містить п’ять розділів: у першому – надано інформацію про особливості вивчення навчальної дисципліни; у другому – перелік літератури для роботи за тематичними розділами лекцій; у третьому – матеріали для підготовки до семінарських занять; у четвертому – методичні рекомендації до виконання ІНДЗ; у п’ятому – рекомендації з виконання самостійної роботи та критерії її оцінювання. Посібник може використовуватись для підготовки здобувачів вищої освіти спеціальності «Соціальна робота», слухачів післядипломної освіти, перепідготовки та підвищення кваліфікації соціальних працівників у системі педагогічної освіти.

Навчально-методичний посібник “Соціальне забезпечення незахищених верств населення» містить п’ять розділів: у першому – надано інформацію про особливості вивчення навчальної дисципліни; у другому – перелік літератури для роботи за тематичними розділами лекцій; у третьому – матеріали для підготовки до семінарських занять; у четвертому – методичні рекомендації до виконання ІНДЗ; у п’ятому – рекомендації з виконання самостійної роботи та критерії її оцінювання. У додатках – інформація для організації роботи з використанням кейс-методу. Посібник може використовуватись для підготовки здобувачів вищої освіти спеціальності «Соціальна робота», слухачів післядипломної освіти, перепідготовки та підвищення кваліфікації соціальних працівників у системі педагогічної освіти.

Навчально-методичний посібник “Педагогіка вищої школи: силабус” розкриває основні положення вивчення навчальної дисципліни “Педагогіка вищої школи”. Посібник містить інформацію, яка дозволяє здобувачам ознайомитися з вимогами до вивчення цього курсу, метою та завданнями навчальної дисципліни, змістом і календарно-тематичним планом вивчення, переліком тем для самостійної роботи, політикою та критеріями оцінювання, літературними посиланнями. Посібник може використовуватись для підготовки магістрів, студентів первинної спеціалізації, слухачів післядипломної освіти, перепідготовки та підвищення кваліфікації в системі педагогічної освіти.

Навчально-методичний посібник “Педагогічна майстерність: силабус” розкриває основні положення вивчення навчальної дисципліни “Педагогічна майстерність”. Посібник містить інформацію, яка дозволяє здобувачам ознайомитися з вимогами до вивчення цього курсу, метою та завданнями навчальної дисципліни, змістом і календарно-тематичним планом вивчення, переліком тем для самостійної роботи, політикою та критеріями оцінювання, літературними посиланнями. Посібник може використовуватись для підготовки магістрів, студентів первинної спеціалізації, слухачів післядипломної освіти, перепідготовки та підвищення кваліфікації в системі педагогічної освіти.

В результаті дослідно-аналітичної роботи розглянуто актуальну проблему формування готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до застосування засобів фізичної терапії в системі самоосвіти. Враховуючи результати моніторингу Інтернет-ресурсів, аналізу науково-методичної, спеціальної та довідкової літератури встановлено, що питанням розроблення та апробації прикладних програм (методик, педагогічних моделей, тощо) формування готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до застосування технік кінезіологічного тейпування у професійній діяльності (в системі багаторічної підготовки спортсменів) присвячено недостатню кількість науково-методичних праць, що потребує подальших наукових розвідок та підкреслює актуальність і практичну складову обраного напряму дослідження. Під час вирішення поставлених перед нами завдань були використані наступні методи дослідження (на емпіричному та теоретичному рівнях): абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання, математично-статистичні (кореляційного аналізу, факторного аналізу, шкалювання) тощо. У динаміці другого етапу дослідження членами науково-дослідної групи визначено сутність та структуру готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до професійної діяльності – особистісне утворення, яке формується шляхом акцентованого педагогічного впливу на формування у тренерів готовності до підтримання престижу українського спорту на міжнародній арені завдяки всебічній та якісній підготовці висококваліфікованих атлетів, до виконання навчально-тренувальних планів на різних етапах багаторічної підготовки спортсменів-одноборців у тому числі й на етапах їхньої фізичної терапії і ерготерапії та забезпечує узгодження ним знань про зміст та структуру професійної діяльності, а також вимог цієї діяльності до рівня всебічної підготовленості, а також психофізіологічного стану одноборців, сформованих компетентностей необхідних для організації збалансованої та конкурентоспроможної системи багаторічної підготовки спортсменів, які спеціалізуються в одноборствах зі сформованими та усвідомленими ними в процесі розвитку можливостями та потребами. Враховуючи результати низки теоретичних та емпіричних досліджень вважаємо, що структура готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до професійної діяльності містить наступні компоненти: мотиваційний, функціональний, прикладний та стресостійкий. В процесі дослідно-аналітичної роботи упродовж третього етапу дослідження нами виділені рівнозначні для тренерів, які спеціалізуються в одноборствах «критерії оцінювання»: мотиваційний, змістовий та аналітико-оцінний. Крім цього, вважаємо, що для будь-якого «критерію» характерним є наявність певних «показників», які відображають найбільш важливі та інформативні властивості «об’єкту», що забезпечує його існування. Відповідно до аналізу спеціальної науково-методичної та довідкової літератури членами науково-дослідної групи встановлено, що найбільш ефективними підходами для досягнення мети обраного напряму дослідження (з метою розроблення майбутньої «Програми формування готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування в системі самоосвіти») є: діяльнісний, особистісно-зорієнтований, комплексний, системний, а також структурний «підходи». Крім цього, відповідно до результатів низки емпіричних досліджень, а також враховуючи власний досвід організації системи багаторічної підготовки одноборців, нами пропонується до використання в системі оцінювання готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування наступних «рівнів»: високого, достатнього та задовільного. Варто також підкреслити, що для досягнення головної мети дослідження членами науково-дослідної групи планувалося використання наступних коригуючих технік кінезіологічного тейпування: лімфатична корекція «тунелювання»; зв’язкова-сухожильна корекція «тиск»; фасціальна корекція «утримання»; механічна корекція; послаблююча корекція «ліфтинг»; функціональна корекція «пружинування». Підсумовуючи результати аналізу науково-методичної та спеціальної літератури (Інтернет-джерел), членами науково-дослідної групи розроблено та апробовано програму формування готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії (із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування) в системі самоосвіти. Розроблена та апробована «Програма» є уніфікованою і може ефективно використовуватися в системі фізичної терапії представників інших повноконтактних одноборств (олімпійських та неолімпійських видів спорту). Результати дослідження впроваджені у систему самоосвіти (підвищення кваліфікації) тренерів, які спеціалізуються в одноборствах. Напрями подальших досліджень передбачають розроблення дихальних комплексів фізичних вправ, які забезпечують підвищення працездатності тренерів з одноборств (на прикладі тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо та дзюдо) на етапі їхнього відновлення після лікування коронавірусної хвороби (COVID-19).

В результаті теоретичного дослідження розглянуто актуальну проблему визначення ефективного техніко-тактичного арсеналу спортсменок високої кваліфікації, які спеціалізуються в боротьбі дзюдо. Відповідно до результатів моніторингу Інтернет-ресурсів, а також аналізу науково-методичної, спеціальної (довідкової) літератури встановлено, що питанням аналітико-статистичного огляду техніко-тактичної підготовленості дзюдоїсток, учасниць «ХХХІІ Літніх Олімпійських ігор – 2020» у м. Токіо, Японія – присвячено недостатню кількість науково-методичних праць, що потребує подальших наукових розвідок та підкреслює актуальність і практичну складову обраного напряму дослідження. Головною метою дослідження є – аналіз техніко-тактичного арсеналу дзюдоїсток високої кваліфікації («Топ – 3» у своїх вагових категоріях), чемпіонок та призерок «ХХХІІ Літніх Олімпійських ігор – 2020 у м. Токіо, Японія». Під час вирішення поставлених перед нами завдань були використані наступні методи теоретичного дослідження: аксіоматичні, ідеалізації, історичні і логічні, сходження від конкретного, формалізації тощо. Крім цього були використані методи експертного оцінювання, а також власний досвід організації системи багаторічної підготовки спортсменок, які спеціалізуються в одноборствах. Відповідно до результатів низки наукових досліджень, членами науково-дослідної групи встановлено, що інтегральними показниками всебічної підготовленості спортсменок, які спеціалізуються в дзюдо є: показники активності та ефективності змагальних дій, техніко-тактична підготовленість та показники підсистеми біологічного контролю. У динаміці другого етапу дослідження членами науково-дослідної групи проведено аналіз техніко-тактичного арсеналу спортсменок, які спеціалізуються в дзюдо (чемпіонок та призерок «ХХХІІ Літніх Олімпійських ігор – 2020 у м. Токіо, Японія»). Відповідно до результатів теоретичного дослідження, вважаємо за необхідне зосередження уваги «тренерських штабів» на розроблення відповідних тренувальних програм (педагогічних моделей, методик тощо), які забезпечують: раціональну побудову змагальної сутички із урахуванням індивідуально-типологічних (психофізичних) особливостей суперниць; розвиток «вибухової сили», вивчення дзюдоїстками теоретичних аспектів діючих правил дзюдо; збільшення кількості та різноманіття атакуючих і захисних прийомів; підвищення коефіцієнту надійності техніко-тактичних дій (комбінацій); підвищення інтенсивності тренувального навантаження; збільшення кількості техніко-тактичних дій (комбінацій) за одиницю часу тощо); розвиток тактильної чутливості та координації; формування високої психофізичної готовності до тривалої змагальної діяльності (високих тренувальних навантажень); розвиток та удосконалення спеціальної фізичної підготовленості тощо, що сприятиме підвищенню показників змагальної діяльності українських спортсменок, які спеціалізуються в дзюдо на різних етапах їхньої багаторічної підготовки. Перспективи подальших досліджень у обраному напрямі наукової розвідки передбачають проведення порівняльного аналітико-статистичного аналізу техніко-тактичного арсеналу жінок та чоловіків, які спеціалізуються в дзюдо високої кваліфікації (учасників та учасниць «ХХХІІ Літніх Олімпійських ігор-2020, м. Токіо, Японія».