Зміст
Добірка наукової літератури з теми "Розголос"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Розголос".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Розголос"
1
Shportun, Oksana, та Andriy Tabachuk. "ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ ТА СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ ЧИНОВНИКІВ КАЗЕННИХ ПАЛАТ НАДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ (XVIII – XIX СТ.)". Scientific notes on Ukrainian history, № 46 (10 липня 2019): 199–206. http://dx.doi.org/10.31470/2415-3567-2019-46-19-206.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемам зловживання владою та службовим становищем посадових осіб державних палат Наддніпрянської України (XVIII - XIX ст.). У статті представлені приклади різних злочинів проти держави з боку чиновників. До таких незаконних дій належать: хабарництво, нецільове використання коштів, формалізм стосовно районних та сільських податківців, припущення про грубі помилки при обчисленні податків, невиконання інструкцій та приписів вищих органів влади тощо. Визначено, що випадки зловживання владою чиновників були непоодинокими, іноді мали широкий публічний розголос у пресі. Встановлено, що чиновники залучали до корупційних дій осіб, які напряму залежали від їхньої діяльності. Для забезпечення ефективного державного управління, зокрема з метою ведення упорядкованого діловодства, діяльність казенних палат була регламентована загальноімперськими та відомчими нормативно-правовими актами, такими як: іменні укази імператора генерал-губернаторам, укази Сенату, приписи від міністерств та їх департаментів, проте більшість цих документів мала інструктивний характер, тому відповідальність за зловживання службовим становищем нерідко замовчували. Проблеми прострочення платежів та ухилення від сплати податків також були проблемою серед населення. Були також випадки підроблених платіжних засобів, таких як срібний рубль та асигнування.
2
Karoyeva, Tetiana. "The Bar as a Corporative Actor of Urban Community in the Russian Empire (on the Example of Vinnytsia in 1870th – 1920th)." Scientific Papers of the Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University. Series: History, no. 36 (June 2021): 75–81. http://dx.doi.org/10.31652/2411-2143-2021-36-75-81.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. З’ясувати чому адвокати як страта були єдиною професійною групою в Російській імперії, яка відігравала провідну роль у міському житті пореформеної країни. Методологія. Теоретичною основою статті є погляди Дж. Коулмена на соціальний капітал корпоративного а́ктора. Наукова новизна. Для реалізації історико-просопографічних досліджень запропоновано використання понять «соціальний капітал» та «корпоративний а́ктор». З’ясовано, чому адвокатуру можна вважати корпоративним а́ктором міського суспільства. Висновки. У модерному суспільстві Російської імперії адвокатура була корпоративним а́ктором міського життя, тому що це була єдина професійна страта, повністю виключена з державної системи, але така, що в силу професійних обов’язків її представники опинялися втягнутими в місцеве громадське життя, володіли широкими та активними соціальними контактами, завдяки яким легко реалізовували різноманітні соціальні обміни ресурсами. В умовах поліційно-бюрократичної Російської імперії адвокати стали деперсоналізованим громадським гарантом дотримання законності та справедливості, тому користувалися неабияким рівнем довіри. Їхні дії мали широкий суспільний розголос і могли впливати на формування соціальних норм. Публічний характер діяльності виробляв навички, необхідні для громадської діяльності в різних сферах міського життя. Адвокати могли впливати на функціонування громади не тільки як пересічні її представники, а й як представники корпоративного а́ктора, на соціальний капітал якого люди покладали певні надії. Здатність соціального капіталу до накопичення на колишніх річпосполитівських теренах, де в очах місцевого суспільства адвокатська кар’єра здавна була однією з шанованих і гідних для шляхтича, надавала цій професійній страті додаткових важелів впливу.
3
Ivanova-Bykanova, Victoria Yevgenivna. "ПОЛІТИЧНИЙ ПЕРФОМАНС У КОНТЕКСТІ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ПОЛІТИЧНИХ АЛЬТЕРНАТИВ". Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 4, № 2 (25 грудня 2021): 46–53. http://dx.doi.org/10.15421/342121.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена політичному перфомансу, який стає політичною технологією, що збільшує імовірність зміни політичної поведінки в умовах нерівномірності ресурсного забезпечення політичних акторів. Мета дослідження – встановлення потенціалу політичного перформансу як чинника репрезентації альтернативних політичних позицій. Охарактеризовано політичні альтернативи як ознаку опозиційності до перехідного політичного режиму. Було підкреслено, що ідейний зміст альтернативної політичної позиції має бути досить вагомим та креативним. Проаналізовано причини та механізми за якими політична альтернатива може отримати значний розголос за короткий період часу. У світлі подій, що відбуваються, особливої важливості набуває політика політичного перфомансу. З’ясовано, що основною метою ситуативного політичного перформансу є надання оцінки подіям та висловлюванням політичної лінії або політичному курсу. Розкрито особливості «носіїв» політичної альтернативи, які повинні використовувати політичний момент, експлуатувати ситуацію суспільної уваги до певного аспекту медійної дійсності. Доведено, що як альтернативний засіб політичної комунікації (альтернативної по відношенню до офіційних або контрольованих ЗМІ, соціальних мереж тощо) політичний перфоманс повинен бути критично налаштований або висвітлювати конфліктогенні частини соціально-політичної дійсності. Встановлено, що максимальною метою політичного перфомансу як засобу просування політичної інформації має бути створення стійких переконань та зміна поведінки громадянина. Припущено, що індивідуальні мотиви перфомансної політико-комунікаційної поведінки є визначальними для обрання цього способу політичної дії. Встановлено, що вихідною умовою представництва політичних альтернатив на основі політичного перфомансу є стан політичної публічної сфери. Зроблено висновок, що політичний перформанс як нестандартна політична дія вибуховим чином змінює медійний порядок денний та протистоїть повідомленням офіційного дискурсу.
4
Полунина, Л. В. "ПОНЯТТЯ І СТРУКТУРА КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ПОСЯГАННЯМ НА ВІДОМОСТІ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ КОМЕРЦІЙНУ АБО БАНКІВСЬКУ ТАЄМНИЦЮ". Актуальні проблеми держави і права, № 82 (19 грудня 2019): 157–63. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i82.18.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджені питання криміналістичної характеристики незаконного збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, а також розголо-шення комерційної таємниці. Виділені та охарактеризовані типові елементи криміналістичної харак-теристики вказаного злочину.
5
Жванко, Л. "Мар"ян Антоні Рузамський (2 лютого 1889 - 8 березня 1945). "Був цілком вільний від потреби якого-небудь розголосу чи слави"". Історія в школі, № 5/6, травень - червень (2019): 33–40.
Знайти повний текст джерела
6
Жванко, Л. "Мар"ян Антоні Рузамський (2 лютого 1889 - 8 березня 1945). "Був цілком вільний від потреби якого-небудь розголосу чи слави"". Історія в школі, № 5/6, травень - червень (2019): 33–40.
Знайти повний текст джерела
7
Kulyk, Sergii. "НЕСПОРТИВНИЙ ЖЕСТ КОЗАКЕВИЧА ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ У ВНУТРІШНІЙ ПОЛІТИЦІ ПОЛЬЩІ Й МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (7) (18 березня 2020): 7–21. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2020-01-07-21.
Повний текст джерелаАнотація:
У Польщі є два політичні жести, які знає кожен. Перший – це пальці у формі літери «V», жест, відомий із часів «Солідарності». Другий, найпомітніший в історії польського спорту, – це жест Козакевича (пол. – gest Kozakiewicza), продемонстрований на Олімпійських іграх у Москві 1980 р. Влада СРСР і соціалістичної Польщі не надала публічного розголосу ні жесту, ні історії довкола нього. Під час «холодної» війни спортсмени з багатьох країн світу сприймали спортсменів із СРСР не лише як своїх суперників у змаганнях, але і як політичних, ідеологічних, культурних недругів. Тому жест у півруки відомого польського стрибуна із жердиною В. Козакевича, який він показав уболівальникам і суддям на стадіоні в Лужниках, зумовив підняття національного духу в Польщі, став символом визволення від комуністичного режиму. Політична реакція вищого партійного керівництва СРСР на жест польського атлета спростувала гасло, яким активно маніпулювала на міжнародній арені – спорт поза політикою. Здійснено спробу переосмислити значення жесту В. Козакевича в сучасних суспільно-політичних умовах, тому звертаємо увагу, насамперед, на: 1) політичний контекст іменного «жесту Козакевича»; 2) реакцію влади СРСР і ПНР щодо виступу спортсмена; 3) використання жесту як символу у внутрішньополітичній боротьбі у ПНР та проти СРСР; 4) політичні утиски В. Козакевича як відомого спортсмена; 5) використання В. Козакевичем історії свого жесту для створення особистого іміджу, у власній передвиборчій кампанії; 6) уживання вислову «жест Козакевича» у сучасній польській пресі та його значення. Доведено, що «жест Козакевича» з іменного перетворився на політичний, національний і міжнародний жест, він став універсальним у польській журналістиці.
8
Boiko-Gagarin, Andriy. "НОВІ ДАНІ ПРО ВВЕЗЕННЯ ДО РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ФАЛЬШИВИХ ГРОШЕЙ ІЗ АНГЛІЇ ПРОТЯГОМ ХІХ СТ." Scientific notes on Ukrainian history, № 46 (10 липня 2019): 207–18. http://dx.doi.org/10.31470/2415-3567-2019-46-207-218.
Повний текст джерелаАнотація:
У першій чверті ХІХ ст. збільшення кількості виявлених підроблених кредитних білетів, завезених до Російської імперії із Англії, серйозно стурбувало владу. Слідство поступово набуло рівня державного значення. У 1820-х рр. російська влада вдалась до ретельного відслідковування всіх євреїв, що прямували до Царства Польського і потенційно могли мати при собі фальшиві кредитні білети, призначені для збуту у Росії.Спроби провезення т.зв. «англійських» підробок до Польщі зафіксовано також через кордон із Пруссією, що змусило владу до перевірки євреїв, виїжджаючих до Пруссії, підозрюючи, що через неможливість отримання ними паспортів до Англії, що підлягало ретельному контролю, поява таких громадян з високим ступенем імовірності супроводжувалась наявністю в них підроблених прусських документів. 28 жовтня 1868 р. до Варшавського губернатора надсилається рапорт начальника Радзеювського уїзду про наявні достовірні свідчення про збувальника фабрикованих у Лондоні ще 1864 р. фальшиві російські кредитні білети 10 руб. номіналу уродженцем Польщі, власником маєтку у м. Ольганово Влоцлавського уїзду Варшавської губ. – Адамом Богушем, що збував їх у прусській провінцій – Великому князівстві Познанському торгівцям крупною рогатою худобою та овець. 11 січня 1870 р. Варшавський карний суд виніс вирок збувальнику фальшивих банкнот Адаму Богушу – позбавленням всім прав та свобод та засланням до Сибіру на 6 років каторжних робіт. Та він був не єдиним, чия справа відрізнялась гучністю у розслідуванні фінансової диверсії з Лондону, в той самий час все більших обертів набирає справа іншого англійського агента збувальника – Леона Варненке. Інформація про фальшивомонетника набула такого розголосу та чутки про наповнення начебто всієї Росії фальшивими англійськими банкнотами так сильно укорінились в уяві населення, що породили новий вид шахрайства – пропозиції купівлі якісних «англійських» підробок для легкого збуту.
9
Беспалько, І. Л., М. О. Конюхова та М. Я. Мельник. "ПРОБЛЕМАТИКА ЗАСТОСУВАННЯ ГІПНОЗУ ЯК НЕТРАДИЦІЙНОГО ЗАСОБУ ДОКАЗУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28, № 29 (25 січня 2022): 25–30. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i29.712.
Повний текст джерелаАнотація:
Беспалько І. Л., Конюхова М. О., Мельник М. Я. Проблематика застосування гіпнозуяк нетрадиційного засобу доказування у кримінальному процесі. – Стаття.Стаття присвячена дослідженню питання нетрадиційних засобів доказування. Проаналізовано наукові надбання вчених на цю тему та визначено поняття нетрадиційних засобів доказування. Обрано для дослідження такий вид нетрадиційного засобу доказування, як гіпноз. У статті досліджено гіпноз як засіб доказування. Крім того, досліджено можливість впровадження такої слідчої дії у національне законодавство України. Визначено поняття гіпнозу, його характерні ознаки та правила застосування, дотримання яких є необхідним під час застосування такого нетрадиційного засобу доказування у кримінальномупровадженні. Проаналізовано міжнародну практику застосування даного нетрадиційного засобу доказування. Зазначено справи, які набули розголосу, у яких застосовувався гіпноз як один із нетрадиційних засобів доказування у кримінальному провадженні. Розглянуто загальні умови та порядок застосування гіпнозу під час проведення допиту. Проаналізовано можливості застосування гіпнозу, його законодавчу незакріпленість як нетрадиційного засобу доказування у чинному КПК України, перспективи закріплення даного засобу доказування та питання, які виникають з приводу застосування такого методу. Зазначено поділгіпнозу на відкритий та прихований, наведено характерні ознаки відкритого та прихованого гіпнозу як нетрадиційного засобу доказування у кримінальному провадженні. Зокрема, детально проаналізовано питання застосування такого виду гіпнозу, як прихований, оскільки використання його як засобу доказування буде однозначно суперечити основним правам, які закріплені як на національному, так і на міжнародному рівні у нормативно-правовихактах. Вказано на неможливість проведення прихованого гіпнозу, оскільки такі дії призводять до суттєвих порушень прав і свобод людини та приниження її гідності. Наведено приклади невідповідності загальних правил застосування традиційних засобів доказування застосуванню гіпнозу. Проаналізовано практику застосування гіпнозу під час проведення допиту за кордоном України та питання доцільності розгляду питання щодо можливості введення до національного законодавства гіпнозу як слідчої дії з урахуванням усіх гарантій кримінально-процесуального законодавства. Зазначається необхідність врахування того, що показання, отримані в ході цієї слідчої дії, повинні базуватись на фактичних матеріалах та підлягати ретельній перевірці.
10
Заваріка, Г. М., Л. В. Денищенко та В. В. Косенко. "ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ БЕЗПЕКИ ДІЛЬНОСТІ У СФЕРІ ТУРИСТИЧНОГО ТА ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ". Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі, № 3 (21 грудня 2021): 24–32. http://dx.doi.org/10.36477/tourismhospcee-3-4.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасні тенденції розвитку туристичного бізнесу та супутніх галузей, у тому числі готельна індустрія, а також нові умови існування та розвитку бізнесу потребують детального вивчення та використання у повсякденній господарській діяльності міжнародних та національних норм організації надання безпечних послуг для клієнтів. Сьогодні ми спостерігаємо зростання всіх видів туризму, у тому числі екстремального, що, на жаль, сприяє збільшенню вірогідності настання нещасних випадків під час туристичних подорожей, заходів тощо. Засоби масової інформації розповідають про численні випадки пожеж, які відбуваються у закладах тимчасового проживання та харчування. На жаль, держава не вимагає від підприємств туристичної галузі та страхувальників туристів інформації щодо кількості постраждалих або тих, хто загинув під час туристичних подорожей, тому суспільство дізнається про них тільки завдяки суспільного розголосу. За всю історію існування організованого туризму міжнародними структурами було розроблено низку документів, що надають державам та підприємствам галузі гостинності чіткі рекомендації щодо ведення безпечного бізнесу, якісного обслуговування клієнтів. Національне законодавство у сфері туризму теж вимагає від суб’єктів підприємницької діяльності створення безпечних умов у наданні послуг трансферів, проживання, харчування, а також під час екскурсій та інших туристичних заходів. Україною було ратифіковано значну кількість міжнародних документів та стандартів у цьому аспекті. Але сьогодні діяльність туристичних підприємств в організації та впровадженні норм і вимог безпечності у наданні послуг скоріше є номінальною або відсутня взагалі. Із кінця 2019 р. до загальновідомих небезпек, від яких повинні мати профілактику заклади гостинності, додалася загроза розповсюдження всесвітньої пандемії, що викликана вірусом COVID-19, і це вимагає впровадження додаткових заходів для бізнесу надання послуг. У дослідженні розглянуто основні міжнародні та національні правові документи, що регулюють питання безпеки надання туристичних послуг, з’ясовано стан рівня безпечності в туризмі в Україні та надано рекомендації щодо підвищення цього рівня та надання якісних і безпечних туристичних послуг у цілому. Визначено наступні кроки щодо подальшого вивчення та розвитку теми безпеки туристичних заходів та послуг готельних підприємств як чинника підвищення їхньої якості.
Дисертації з теми "Розголос"
1
Гурьев, Б. О. "Індекс сприйняття корупції — парадокс свободи слова". Thesis, НТУ "ХПІ", 2015. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/15734.
Повний текст джерела