Добірка наукової літератури з теми "Ринкові механізми"

Зазначено, що важливою причиною більшості невдач у сфері функціонування української економіки та її реформування є слабкість інститутів влади: відсутність необхідної політичної волі та професіоналізму, невизначеність і навіть безграмотність рішень, бездіяльність, а часом і прямий саботаж у їхньому виконанні. Злиття владних структур із приватною підприємницькою сферою – звичайне явище для нинішньої України. Усе це не може не позначатися негативним чином на характері і розвитку української економіки. Співвідношення між рівнем ринкових свобод і масштабами державного регулювання залежить від низки факторів: загальнонаціональної значущості тих чи інших підприємств та комплексів, ситуації, в якій опинилася країна, цілей, які переслідує держава. Загалом нині це співвідношення переважно залежить від характеру економічної політики влади. Визначено, що політичні та економічні інтереси країни диктують збереження принципової лінії на відкритість економіки, забезпечення вільної взаємодії вітчизняних господарюючих суб'єктів із зовнішнім світом. Проте орієнтація на відкритість неспроможна залишатися єдиним визначальним компонентом зовнішньоекономічної політики країни. У її арсеналі мають бути присутніми заходи, спрямовані на захист національного виробництва та внутрішнього ринку від несприятливих впливів ззовні. Україна повинна забезпечити собі належне місце в багатополюсному світі, що складається. Ринкові перетворення, що проводилися в Україні протягом останнього десятиліття, не виправдали тих очікувань, які на них покладала громадськість країни. Краху зазнала не сама ідея реформування господарства, не об'єктивна необхідність ринкових реформ, а стратегія і тактика, прийоми та методи перетворень. Тим не менше, всупереч різним догмам, найкращим є економічний устрій, що забезпечує з урахуванням історичних, політичних та економічних обставин оптимальну ефективність, за якої економічні цілі гармонійно поєднуються з реальними умовами та соціальними цілями держави.

У статті визначено інституціональні засади функціонування підприємств електроенергетики в сучасних інтеграційних реаліях. Встановлено, що, відповідно до класифікації видів економічної діяльності, підприємства електроенергетики належать до секції D «постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря». Цей вид економічної діяльності включає різні групи, серед яких слід назвати групу «виробництво, передача та розподілення електроенергії». Ця група підприємств об’єднує такі класи за класифікацією видів економічної діяльності, як виробництво електроенергії, передача електроенергії, розподілення електроенергії та торгівля електроенергією. Діяльність підприємств електроенергетики безпосередньо пов’язана з електроенергетичною системою, частиною якої вона є. Обґрунтовано, що у дефініційному значенні синонімічними є поняття «енергетичне господарство», «єдина енергетична система», «енергосистема національного господарства», «енергетичний комплекс», які застосовуються в енергетиці у значенні системної єдності виробництва, перетворення, транспортування, передачі різних видів енергії, їх розподілення, збуту та споживання. Встановлено, що об’єднує окреслені поняття застосування теорії систем щодо енергетики. Функціонування підприємств електроенергетики багато в чому залежить від управління енергетичною системою на державному рівні, що поєднує державне регулювання та ринкові механізми, включає механізми регулювання природних монополій, тарифної політики відповідно до принципів реалізації суспільних інтересів. Встановлено, що підвищення ефективності функціонування енергетичної системи є можливим тільки за умов досягнення консенсусу між усіма його учасниками, дотримання балансу інтересів між виробниками та споживачами електроенергії. Обґрунтовано, що функціонування енергетичних підприємств багато в чому залежить від створених інституціональних умов розвитку всієї енергетичної системи держави, що поєднує державне регулювання та ринкові механізми, включає механізми регулювання природних монополій, тарифної політики відповідно до принципів реалізації суспільних інтересів.

Сталий розвиток країни потребує надійних поставок енергії за доступною ціною, енергії, що має низький вплив на навколишнє середовище та низькі викиди парникових газів. Однак 85% попиту на первинну енергію забезпечується звичайним спалюванням викопного палива. Намагання країн зменшити залежність від викопних джерел енергії зумовлює державне стимулювання впровадження відновлюваних джерел енергії. Невизначеність у поставках енергії загрожує функціонуванню економіки та національній безпеці, тому питання щодо її вироблення та поставки є пріоритетними в державній політиці незалежно від рівня розвитку країни. Розвинений енергоринок здатний регулювати джерела поставки енергоносіїв ринковим механізмом. Раціональна поведінка учасників ринку спрямована на закупівлю енергоносіїв за нижчою ціною. Задля запобігання монополістичній змові на ринку та забезпечення збереження екології держава втручається в ринкові механізми регулювання енергоринку. Розвиток відновлюваної енергетики в Україні є визначеним пріоритетом державної політики, який відповідає світовим тенденціям розвитку енергетики та стратегічним вимогам щодо зміцнення енергетичної стійкості країни. Тим часом криза дефолту, що розгорнулася в 2020 році на ринку електроенергії на тлі пандемії COVID-19, створює передумову для невиконання зобов’язань низки державних енергетичних компаній через завищені фінансові зобов’язання щодо придбання «зеленої» електроенергії. Аналіз вразливості енергосистеми України та її «зеленої» складника, що наведено в роботі, змушує переглянути підходи до економічних моделей, що експлуатуються в цій галузі. У роботі ланцюг виробництва енергії аналізується з позиції створення цінності для споживача, що дає розуміння недосконалості ринкового механізму і слугує обґрунтуванням авторських пропозицій. Для підтвердження релевантності авторських ідей наведено обґрунтування інвестиційної привабливості проєкту СЕС та його споживчої цінності, представлено економічні характеристики проєкту. За таких умов пошук ефективних економічних моделей для розвитку «зеленої» генерації стає одним із пріоритетів для дослідників та практиків у галузі енергетичних проєктів. Метою представленого дослідження є систематизація проблем проєктів сонячних електростанцій, орієнтованих на продаж електроенергії за «зеленим» тарифом, та розробка критеріїв для створення економічних моделей автономних сонячних електростанцій, орієнтованих на задоволення ринкового попиту цільових аудиторій. Щоб уникнути кризових процесів в енергетичному секторі України, державні органи мають стимулювати проєкти з розвитку альтернативної енергетики для автономної та стійкої місцевої енергетичної системи.

Проаналізовано сутність механізмів стратегічного управління державними акціонерними товариствами в сучасній ринковій економіці. Для цього досліджено основні підходи до дефініцій “стратегічне управління”, “ме- ханізм управління”, а також узагальнено погляди вітчизняних та зарубіжних дослідників стосовно функцій стратегічного управління. З урахуванням того факту, що в державних акціонерних товариствах суб’єктом управління виступають уповноважені органи державної влади, які здійснюють довгостроковий вплив на зазначені компанії, доведено, що під комплексним механізмом стратегічного управління державними акціонер- ними товариствами доцільно розуміти систему практичного впливу органів державної влади на розвиток акціонерних товариств державного сектору еко- номіки з метою узгодження та досягнення довгострокових цілей основних стейкхолдерів товариства, зокрема держави-акціонера. Визначено, що ме- ханізми стратегічного управління державними акціонерними товариствами можуть бути класифіковані за різними ознаками, однак їх важливим різновидом у сьогоденних ринкових умовах виступають механізми стратегічного управління за функціональною ознакою. Такими основними механізмами є: стратегічне планування, організація, мотивація, контроль. Надано характе- ристики зазначених механізмів. Підкреслено, що стратегічне управління в державних акціонерних товари- ствах має багаторівневий ієрархічний характер, що надає особливої важливо- сті здатності механізму корпоративного менеджменту забезпечувати реаліза- цію прав держави як власника відповідних господарських товариств. З огляду на потреби створення умов довгострокової конкурентоспроможності держав- них акціонерних товариств уточнено особливості формування стратегії роз- витку цих компаній, посилення ролі наглядових рад та формування інституту незалежних директорів, запровадження механізмів стратегічного аудиту.

В статті актуалізовано необхідність розробки методології ефективного запровадження похідних фінансових інструментів у фінансово-економічну діяльність суб’єктів господарювання. Обґрунтовано доцільність створення методології предикативної аналітики для визначення рівня координаційних деструкцій в економіці у розрізі грошово-кредитного, валютного, фондового і товарно-сировинного ринків для об’єктно-орієнтованого структурного моделювання з метою мінімізації ринкових деструкцій. Рівень координаційних деструкцій на ринку визначено як тривале односпрямоване відхилення рівноважних значень параметрів предикатів ринків від їх фактичних значень, що засвідчує недієвість ринкових механізмів попиту і пропозиції на даному ринку. Розроблено механізм формування синтетичної форвардної позиції для визначення рівноважних значень параметрів предикатів ринків із подальшим визначенням рівня координаційних деструкцій в економіці.

У статті проведено аналіз міжнародних практик державного регулювання розвитку аграрного сектору. Встановлено динаміку форм та методів регулювання, цільовий вплив яких спрямовується на доходи суб’єктів господарювання, ринкові відносини, безпосередньо сільськогосподарське виробництво, міжгалузеві зв'язки тощо. Державне регулювання розвитку аграрного сектору в Україні реалізується через механізми прямої бюджетної підтримки шляхом субсидіювання та дотування, податкових пільг та регулювання ціноутворення. Серед означених механізмів основним, починаючи з 1998 р., були податкові пільги, при цьому до 2017 р. діяв ще спеціальний режим оподаткування ПДВ у сільському господарстві. Визначено, що безпосередній вплив на результативність державного регулювання розвитку аграрного сектору здійснює стан розвитку економіки, можливості бюджетів, стан законодавчого забезпечення, рівень сформованості пріоритетів галузевого та територіального розвитку. Встановлено, що для України доцільним є часткове використання інструментів різних підходів для формування комплексної моделі, орієнтованої на розширення страхових та фінансово-кредитних інструментів, поглиблення рівня інноваційності виробництва, сталий розвиток сільських територій тощо. Визначено, що за показником PSE (%) найбільший рівень державної підтримки виробників у Японії. Однак рівень державної підтримки зменшився в 2020 р. порівняно з 2000 р. на 26,6%. Аналогічною є тенденція і щодо зменшення рівня державної підтримки виробників аграрного сектору в 2020 р. порівняно з 2000 р. у країнах Європейського Союзу на 36,3%. У межах оцінки рівня державної підтримки виробників аграрного сектору в США підтверджено узагальнену тенденцію щодо скорочення обсягів підтримки в 2020 р. порівняно з 2000 р. майже вдвічі. За результатами оцінки встановлено, що державна підтримка виробників аграрного сектору в Україні є найменшою, характеризується наявністю від’ємних значень протягом досліджуваного періоду та відсутністю сталої тенденції. Підтверджено, що інструменти державного регулювання аграрного сектору економіки України є зіставними з міжнародною практикою регуляторної політики.

Статтю присвячено виявленню та узагальненню передумов інституційного регулювання роз-витку внутрішнього ринку України в умовах глобалізації. Проаналізовано соціально-економічні дисбаланси, що призвели до погіршення платоспроможного попиту, бюджетного дефіциту і банківської кризи в Україні. Встановлено, що процеси інтеграції та глобалізації видозмінюють характер економічних відносин, масшта-буючи основні ринкові механізми, базовані на поділі праці на площину світового ринку, в якому діють не тільки економічні, але й соціальні, політичні важелі, ще більше поглиблюючи процеси поділу праці в нових формах їх сучасного прояву, таких як спеціалізація, концентрація, кооперація. Виявлено, що інкорпорування фундамен-тальних правил СОТ дозволило розширити внутрішній ринок України. Недостатню ефективність інститу-ційних факторів впливу на якість функціонування внутрішнього ринку підтверджено слабкими позиціями України у міжнародних рейтингах. Проаналізовано трансформацію інституційних засад соціального забезпе-чення, спрямованих на подолання бідності і зростання рівня доходів населення, визначено їх позитивний вплив на покращення системи соціальної безпеки. Висвітлено інституційні програми реформування, розроблені за сприяння Світового банку і МВФ. Показано, що найбільший позитивний вплив на розвиток внутрішнього ринку здійснили: відмова від валютного регулювання, податкова консолідація, вдосконалення управління державними інвестиціями, персоналізація соціальної підтримки, спрощення умов ведення бізнесу, запровадження податко-вих методів антикризового регулювання. Зроблено висновок, що інституційні фактори впливу на ефективність функціонування внутрішнього ринку використовуються недостатньо ефективно. Подальші дослідження за-пропоновано скерувати на детальний аналіз інституційних інструментів активізації функціонування внутрішнього ринку України.

В статі зазначено, що в аграрній політиці країн з розвиненою ринковою економікою однією з ключових завдань була і залишається підтримка сільських товаровиробників. Вона здійснюється різними способами, в тому числі: заходами прямої підтримки сільського господарства за допомогою цінової, кредитної, податкової, митної політики, що сприяють зростанню доходів селян і забезпечують їм ведення розширеного відтворення в умовах ринкових відносин. Визначено, що зовнішньоторговельна політика формує об'єктивні умови переваги вітчизняної продукції для споживачів. Разом з тим вона не повинна обмежувати можливості задоволення широкого споживчого попиту. Запропоновано до числа інструментів віднести виплати платежів натурою за кожен виведений з сільгоспобороту гектар невиробничої продукції комбіноване поєднання програм страхування та кредитування з квотуванням виробництва, фіксовані виплати в залежності від попередньої динаміки виробництва в обмін на поставлені умови щодо обмеження виробництва і дотримання вимог екології, обов'язкового страхування і надання щорічних звітів про свою діяльність. Важливу роль на цьому етапі грають заходи державного регулювання, що перешкоджають монополізації ринкової діяльності та сприяють рівноправності між дрібними і великими суб'єктами ринку.

У статті на основі глибокого аналізу теоретичних підходів до формування механізму регулювання ринку праці визначено суть такої категорії, як «механізм регулювання безпекового розвитку ринку праці», а саме: гармонійне поєднання ринкових механізмів саморегулювання та системи заходів корпоративного чи державного впливу на різні параметри ринку з метою встановлення його рівноваги, зміцнення особистої безпеки громадян, економічної безпеки підприємств, а також економічної, соціальної та національної безпеки держави. Охарактеризовано моделі його функціонування. Встановлено, що ключовими його елементами виступають мета, завдання, предмет, об’єкт, суб’єкт, принципи, функції, методи, інструменти, які формуються залежно від низки чинників. Сформульовано основні заходи щодо ефективного регулювання безпекового розвитку ринку праці на даному етапі розвитку країни.

Куц, Я. В. Механізми державного регулювання житлово-комунальних послуг в Україні : дис. ... канд. наук з держ. управління : 25.00.02 / Я. В. Куц. - Чернігів, 2018. - 220 с.
Дисертацію присвячено теоретичному обґрунтуванню та розробленню науково-практичних рекомендацій щодо механізмів державного регулювання сферою житлово-комунальних послуг в Україні. У ході дослідження здійснено аналіз та узагальнення теоретичних підходів щодо механізмів державного регулювання у сфері надання житлово-комунальних послуг. З’ясовано соціально-економічні передумови становлення та розвитку механізмів державного регулювання діяльності з надання житлово-комунальних послуг населенню. Запропоновані стратегічні напрями удосконалення механізмів державного регулювання сферою житлово-комунальних послуг. Крім того проведено оцінку ефективності програм житлових субсидій. Визначено напрями впровадження системи менеджменту якості у житлово-комунальній сфері. Удосконалено механізм державно-громадського контролю в системі державного регулювання якості надання житлово-комунальних послуг населенню.
The thesis is devoted to the theoretical substantiation and development of scientific and practical recommendations concerning the mechanisms of state regulation of housing and communal services in Ukraine. In the course of the study theoretical approaches to the mechanisms of state regulation in the field of providing housing and communal services are analyzed and generalized. The approaches are as follows: systematization of organizational, legal and economic mechanisms of management of this sphere and formation of conditions for competitive market relations development as well as institutional and investment assistance to the innovative restructuring of the industry; strengthening of economic and compliance with the rules of administrative responsibility for the management decisions, regulation of housing and communal services, taking into account public expertise and information transparency; improvement of the system of specification and enforcement of the competence of the subjects of housing and communal sphere and creation of the necessary conditions for cooperation and integration in the field of housing and communal services. The socio-economic background of the development of state regulation mechanisms of housing and communal services provision to the population has been elucidated, namely: globalization of world development, the deepening of the international division of labor, formation of a planetary scientific-technological and innovation space; informatization of society, that determines the versatile realization of human potential, formation of society members, the personalities of the other structure of thinking and way of life; changing the lifestyle and related requirements for the development of the social sphere; lack of balance and systemic link between the main directions of socio-economic reform in Ukraine, the ongoing inconsistency of the functioning of the national economy sectors and authorities of different levels; increasing the competitiveness of the economy on the basis of activities diversification. The strategic directions of the sector of housing and communal services development, which take into account the complex interaction of mechanisms of public administration and regulation in this sphere, have been proposed. They include: substantiation and formation of tariffs, establishing the norms of consumption of housing and communal services and costs; regulation of the housing and communal services sphere of the region and interaction with customers, the instruments of which are the organizational, economic and property ones, public and private partnership, quality management system, pricing system, that allows to take into account the current level of technology development, a multi-level system of tariffs regulation and formation, the socio-economic level of the development of the territory, improving the efficiency of regulatory decisions in the sector of housing and communal services. The effectiveness of programs of housing subsidies based on the principle of target services has been evaluated. It will promote both social protection of groups of the population most in need of social support and increase of efficiency of using the budget funds aimed at the social support of citizens. The directions of implementation of the quality management system in the housing and communal sector by establishing local standards in the management of the quality of housing and communal services and their certification have been determined. The content and consistency of works within the framework of an innovative project on the development and implementation of a quality management system at housing and communal services enterprises have been proposed. Grounding on the quality monitoring system provided to the population it will allow managing their quality in matters of safety, reliability and compliance with technical and sanitary requirements. The implementation of the functions of state and public control in the system of state regulation of housing and communal services development and the quality of their provision through the creation of public institutions have been improved. The institutions carry out the functions of cooperation and interaction with regional and local authorities, the prosecutor's office and departments of the civil service for supervision in the field of protection consumers’ rights, housing owners’ communities, and other organizations.

Вивчення зарубіжного досвіду, визначення правових і економічних передумов, окремих технологічних складових та перспектив розвитку IPO для банків України.
A study of foreign experience, determination of legal and economic pre-conditions, separate technological constituents and prospects of development of IPO, is for the banks of Ukraine.

На сьогоднішній день в Україні функціонування організованої оптової торгівлі свіжими овочами, фруктами та ягодами на шляху становлення і потреба формування такого організаційно-економічного механізму є достатньо високою, оскільки в більшості регіонів є стихійні оптові ринки у формі базарів. Ці ринки є невеликими за розмірами і, як правило, не дотримуються основних принципів функціонування оптових ринків, таких як продаж товарів на ринку виключно оптовим продавцям, функціонування ринку в світлу пору дня і т. п. Вони пропонують обмежений перелік послуг і не надають послуг з підвищення якості. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/26073

Щодо самого поняття процесу загального управління ринковою економікою, то його практично не виділяють в окрему категорію, а часто асоціюють з поняттям державного регулювання економіки, необхідність якого виводять з певної недосконалості ринку і в основному визначають як систематичний і цілеспрямований вплив держави на економіку з метою оптимізації економічної системи на основі прийняття і реалізації економічної політики. Правомірність виокремлення фінансового механізму управління економікою, як самостійної категорії, ні в кого не викликає сумнівів, адже він реально існує і здійснює вплив на всі сторони суспільного буття. Особливо чітко такий вплив простежується в умовах ринкової економіки. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/13978

Розділ присвячений актуальним проблемам екологізації економічного механізму господарювання. Розглянуто науково-теоретичні підходи до дослідження напрямів проведення державної політики охорони природного середовища в умовах сучасної ринкової економіки змішаного типу. Визначено дію ринкових механізмів щодо охорони природного середовища. Проаналізовано можливий вплив процесів екологізації виробництва на стан економічного зростання. Наведено приклади з досвіду перетворень у системі управління природокористуванням. Розглянуто позитивні наслідки політики охорони природи в країнах із розвиненою економікою. Досліджено принципи організації економічного стимулювання діяльності з охорони довкілля.

Реалізація стратегічної мети розвитку туризму в Україні, пов‘язаної із забезпеченням конкурентоспроможної на світовому ринку туристичної галузі на основі максимально повного задоволення попиту споживачів, можлива лише за умов стійкого розвитку туристичного бізнесу, що в свою чергу забезпечується його фінансовим потенціалом. Являючись об‘єктивною основою здійснення ефективної виробничо-продуктової діяльності, фінансові ресурси трансформуються в інші фактори розвитку туристичного підприємництва, представляючи собою одну із важливих системних складових.Для створення сприятливих умов реалізації програм підвищення ефективності та конкурентоспроможності туристичним підприємствам необхідно вміти ефективно використовувати фінансовий потенціал, прагнути до зростання прибутку, що можливо досягнути на основі глибоких знань законів і закономірностей ринкової економіки, особливостей фінансового забезпечення туристичної галузі. В наукових дослідженнях провідних зарубіжних та вітчизняних вчених відсутній комплексний підхід до вирішення проблеми управління фінансовим забезпеченням туристичних підприємств. В публікаціях вітчизняних науковців відображені проблеми фінансування туристичної галузі, формування фінансового механізму, організації та планування фінансової діяльності туристичних підприємств в ринкових умовах.

На відміну від фінансових ринків, товарні ринки вивчені значно менше. Оскільки предмети споживання є фізичними виробами, товарний ринок має такі особливості: 1) більшість предметів споживання вимагають зберігання; 2) їх, як правило, необхідно транспортувати на ринок від виробника; 3) зміна попиту і ціни відбувається менш динамічно. Внаслідок дії вказаних обмежень можна припустити, що товарні ціни будуть змінюватися інакше, ніж курси акцій або валют. У роботі обговорюються відмінності динаміки товарних цін та фінансово-економічні механізми довгострокової пам’яті.

Вступ: Відсутність теоретично обґрунтованої системи факторів і критеріїв криптоактивів не дозволяє здійснити системну оцінку життєздатності ринків криптоактивів та розробити механізми їх ефективного управління. Мета дослідження: визначити систему факторів і критеріїв, а також показників криптоактивів, на основі яких розробити факторно-критеріальну модель оцінки життєздатності криптоактивів. Матеріали і Методи: Методологія дослідження базується на системному підході до визначення основних факторів, критеріїв і показників криптоактивів. Використано кваліметричний підхід для розробки факторно-критеріальної моделі оцінки життєздатності криптоактивів. Проведено анкетування 57 фахівців-експертів для визначення вагомості (значущості) факторів і критеріїв у розробленій моделі. Для оброблення даних моделі використовується кваліметричний інструментарій. Результати: Дослідження криптоактивів методами факторно-критеріального аналізу дозволило схарактеризувати систему з 7 факторів і 30 критеріїв, а також 60 показників. Ці фактори, критерії та показники покладено в основу розробленої моделі оцінки життєздатності криптоактивів. Застосування факторно-критеріальної моделі надає можливість порівняти всі компоненти системи критеріїв, навіть, якщо вони вимірюються в різних одиницях, й визначити загальний рівень життєздатності криптоактивів на основі інтегральної оцінки. Висновки: Факторно-критеріальна модель оцінки життєздатності криптоактивів є унікальним інструментом вимірювання рівня як кожної складової криптоактиву в цій моделі, так і в інтегрованій цілісності. Для оцінки та розуміння життєздатності криптоактиву слід вивчати не тільки показники окремих критеріїв, а й їх взаємовідношення та взаємодію. Координація комплексу вибірково залучених критеріїв забезпечуватиме отримання реального результату – підвищення рівня життєздатності криптоактиву. Ця модель може бути рекомендована для емітентів, інвесторів та користувачів криптоактивів.