Зміст
Добірка наукової літератури з теми "Реєстрація прав"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Реєстрація прав".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Реєстрація прав"
1
СПАСИБО-ФАТЄЄВА, ІННА. "Значення державної реєстрації для набуття права власності на нерухомість". Право України, № 2000/11 (2020): 127. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-11-127.
Повний текст джерелаАнотація:
Державна реєстрація має істотне значення для набуття права власності на нерухоме майно та його захисту. В Україні існує законодавство про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, яке спирається на принцип внесення, тобто запроваджує титульну негативну систему. Відповідно, право власності на нерухомість має набуватися з моменту його державної реєстрації. Належне функціонування системи державної реєстрації прав на нерухоме майно має значення не тільки для приватних, а й для публічних відносин. Оскільки придбання нерухомого майна (набуття права власності на нього) є етапним, то кожному юридичному факту в юридичному складі має приділятися своє значення. При цьому якщо нерухомість придбавається за договором, то самому договору не може приділятися самодостатнього значення для набуття права власності. Таке значення має лише державна реєстрація права на майно, що в жодному разі не принижує чи не скасовує роль договору у набутті права власності. Метою статті є визначення моменту набуття права власності на нерухоме майно через його зв’язок із державною реєстрацією. В Україні давно назріла необхідність визначитися зі значенням державної реєстрації взагалі і для набуття права власності на нерухоме майно зокрема. Слід послідовно рухатися тим шляхом, як усі країни, в яких введена державна реєстрація прав, яка, на відміну від державної реєстрації правочинів, має не обліковий, а правовстановлюючий характер. Тлумачення закону, зокрема й вищими судовими органами при вирішенні спорів, має співвідноситися з системою державної реєстрації прав, до якої приєдналася Україна, і виходити з сутності та ідеї державної реєстрації, яка полягає у такому: всі права на нерухомість повинні бути зареєстровані; відо-мості державної реєстрації повинні бути достовірними, що має велике значення для цивільного обороту. Спори про право на нерухомість повинні вирішуватися у кожному конкретному випадку, спираючись на принципи правомірності, добросовісності та розумності,не встановленням судом правила про значення державної реєстрації та її ролі в набутті (моменту) права власності.
2
СПАСИБО-ФАТЄЄВА, ІННА. "Значення державної реєстрації для набуття права власності на нерухомість". Право України, № 2000/11 (2020): 127. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-11-127.
Повний текст джерелаАнотація:
Державна реєстрація має істотне значення для набуття права власності на нерухоме майно та його захисту. В Україні існує законодавство про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, яке спирається на принцип внесення, тобто запроваджує титульну негативну систему. Відповідно, право власності на нерухомість має набуватися з моменту його державної реєстрації. Належне функціонування системи державної реєстрації прав на нерухоме майно має значення не тільки для приватних, а й для публічних відносин. Оскільки придбання нерухомого майна (набуття права власності на нього) є етапним, то кожному юридичному факту в юридичному складі має приділятися своє значення. При цьому якщо нерухомість придбавається за договором, то самому договору не може приділятися самодостатнього значення для набуття права власності. Таке значення має лише державна реєстрація права на майно, що в жодному разі не принижує чи не скасовує роль договору у набутті права власності. Метою статті є визначення моменту набуття права власності на нерухоме майно через його зв’язок із державною реєстрацією. В Україні давно назріла необхідність визначитися зі значенням державної реєстрації взагалі і для набуття права власності на нерухоме майно зокрема. Слід послідовно рухатися тим шляхом, як усі країни, в яких введена державна реєстрація прав, яка, на відміну від державної реєстрації правочинів, має не обліковий, а правовстановлюючий характер. Тлумачення закону, зокрема й вищими судовими органами при вирішенні спорів, має співвідноситися з системою державної реєстрації прав, до якої приєдналася Україна, і виходити з сутності та ідеї державної реєстрації, яка полягає у такому: всі права на нерухомість повинні бути зареєстровані; відо-мості державної реєстрації повинні бути достовірними, що має велике значення для цивільного обороту. Спори про право на нерухомість повинні вирішуватися у кожному конкретному випадку, спираючись на принципи правомірності, добросовісності та розумності,не встановленням судом правила про значення державної реєстрації та її ролі в набутті (моменту) права власності.
3
Shchavynska, Yu. "АДМІНІСТРАТИВНА ПРОЦЕДУРА РЕЄСТРАЦІЇ РЕЧОВИХ ПРАВ В УКРАЇНІ". Juridical science 2, № 5(107) (3 квітня 2020): 100–108. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-2.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що забезпечення речових прав фізичних і юридичних осіб є необхідною умовою належного функціонування ринкової економіки та в цілому – правопорядку в державі. Одним із найбільш ефективних засобів попередження та відновлення посягань на право власності є їх державна реєстрація та подальший ретельний державний захист від різного виду посягань. Зазначена державна реєстрація здійснюється уповноваженими на те законом суб’єктами публічної адміністрації та відповідно до певної послідовності правових дій – адміністративних процедур, які є певним чином розробленими та легалізованими для використання. Проте в цій сфері існує певна частина невирішених проблем, які призводять до порушення права суб’єктів права власності, що в умовах правової демократичної держави з ринковою економікою є неприпустимим. Мета статті полягає в тому, щоб на основі теорії адміністративного права, доктринальних думок із цієї проблематики вчених-адміністративістів, чинного законодавства та проєктів нормативно-правових актів з’ясувати юридичну природу та зміст адміністративної процедури реєстрації речових прав в Україні. У статті сформовано поняття та розкрито стадії адміністративної процедури державної реєстрації речових прав. Доведено, що це адміністративно-правові та господарсько-процесуальні відносини, які складаються з порядку послідовно здійснюваних суб’єктами публічної адміністрації та господарськими судами правових дій стосовно забезпечення прав і законних інтересів та/або на виконання особою визначених законом речових обов’язків. Це здійснюється через видання (оскарження видання) адміністративного акта щодо обліку й публічного визнання речових прав та їх обтяжень і відповідної пріоритетної державної охорони права власності. Зроблено висновок, що адміністративна процедура державної реєстрації речових прав – це адміністративно-правові та господарсько-процесуальні відносини, які складаються з порядку послідовно здійснюваних суб’єктів публічної адміністрації та господарськими судами правових дії стосовно забезпечення прав і законних інтересів та/або на виконання особою визначених законом обов’язків шляхом видання (оскарження видання) адміністративного акта щодо обліку й публічного визнання речових прав та їх обтяжень і відповідної пріоритетної державної охорони права власності. Адміністративна процедура державної реєстрації речових прав поділяється на стадії: 1) звернення заявника і прийняття заяви до розгляду державним реєстратором; 2) розгляду справи; 3) винесення рішення; 4) оскарження ухваленого рішення: а) адміністративне; б) судове.
4
Спесівцев, Д. С. "Визнання права власності на нерухомість у контексті вимоги закону про його державну реєстрацію: еволюція правозастосов-ного підходу". Прикарпатський юридичний вісник, № 3(32) (16 жовтня 2020): 26–30. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i3(32).598.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття містить результати наукового дослідження особливостей використання визнання права власності на нерухоме майно як способу захисту суб'єктивних цивільних прав в умовах вимоги закону про державну реєстрацію такого права.
Автор порушує актуальну практичну проблему можливості використання такого способу захисту права власності тоді, коли право особи на відповідне майно не зареєстроване, хоча законом встановлюється обов'язковість його державної реєстрації. Причиною такої проблеми є положення чинного цивільного законодавства України, зокрема Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими встановлюється, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до закону, виникають із моменту такої реєстрації. Із цього мало б випливати, що відсутність державної реєстрації права власності на нерухому річ означає і відсутність факту виникнення відповідного права, а тому і можливості його визнання в судовому порядку.
Звертаючись до сучасних цивілістичних розробок, а також окремих положень чинного цивільного законодавства України, автор обстоює позицію, що факти виникнення та переходу права власності на нерухоме майно мають місце до його державної реєстрації, у зв'язку із чим у разі порушення, невизнання або оспорювання такого права іншими особами до моменту його реєстрації наявні передумови для застосування такого способу захисту, як визнання права власності.
Окрема увага у статті приділена аналізу позицій вищих судових інстанцій щодо порушеної проблеми, а також їхньої еволюції у процесі формування судової практики.
Автор констатує, що визнання права власності на об'єкт нерухомого майна виступає чи не найефективнішим способом захисту такого права, що може бути використаний в умовах, коли державна реєстрація такого права не проведена. Його ефективність значною мірою підсилена внесенням змін до абзацу 12 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, а також чинними положеннями частини 2 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України.
5
Матросова, Є. О. "Державна реєстрація в Німеччині: становлення, розвиток, сучасний стан". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(30) (13 липня 2020): 102–4. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).525.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто теоретичні та практичні ас-пекти правової природи становлення, розвитку та сучасного стану державної реєстрації в Німеччині. Проаналізовано сутність та особливості механізму державної реєстрації прав у Німеччині. Актуальність цієї тематики зумовлена наявністю значної кількості прогалин з боку національного законодавства, яке ре-гулює відносини безпосередньо у сфері державної реє-страції речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень. Дослідивши досвід інших країн світу, можна зробити висновки та запропонувати інструменти для усунення прогалин і більш ефективного збереження, забезпечен-ня і захисту прав осіб (фізичних чи юридичних), гаран-тованих законодавством.У статті досліджено систему державної реєстрації Німеччини, країни, яка стала базою та прототипом для української системи реєстрації. Право власності – це базовий правовий інститут у кожній країні світу. Ви-никнення, розвиток цього інституту – показник еконо-мічного зростання країни. Захист правового інституту прав власності є невід’ємним складником у розвинутій державі. З метою правильного розуміння та тлумачення сутності становлення інституту прав власності, зокрема закріплення (реєстрації) прав за конкретною особою, необхідно дослідити процес виникнення та формуван-ня витоків виникнення (закріплення) прав у минулому.Аналіз публікацій свідчить про відсутність комп-лексних досліджень, розрізненість наукової літера-тури. Дослідженням цієї теми займалися українські науковці О.О. Губанов, М.В. Жушман, Д.І. Змитро-вич, М.П. Ільницький, А.А. Литвиненко, Т.В. Лісні-ча, К.І. Людькова, Я.П. Павлович-Сенета, М.С. Рибак, М.В. Різак та інші. Мета статті – проаналізувати витоки, розви-ток та становлення системи державної реєстрації в Німеччині, оскільки саме ця країна стала прото-типом національної системи державної реєстрації. Проаналізувавши та виявивши сильні позиції системи державної реєстрації, можливо запропонувати кон-кретні дії для реформування національної системи дер-жавної реєстрації в Україні.
6
Kolotilova, T. "СУТНІСТЬ РЕЄСТРАЦІЙНИХ ПОСЛУГ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ". Juridical science 1, № 5(107) (3 квітня 2020): 121–29. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-1.15.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що основною метою країни є забезпечення і реалізація прав і свобод особи підтримуючи при цьому цінності міжнародного права, адже на сьогодні серед реформ адміністративного законодавства не менш важливою є реформа з приводу адаптації норм європейського права до національного законодавства. Європейське законодавство побудовано так, що органи публічної влади спрямовані на тісну взаємодію з населенням, а механізм правління вже давно перейшов від адміністративно-владного до обслуговування населення. Отже, наразі постає питання щодо становлення доволі нового інституту адміністративного права – адміністративних послуг, який направлений на взаємодію органів публічної влади з населення, обслуговування населення з урахуванням міжнародних стандартів, що в повному обсязі реалізує права і свободи людини і громадянина. Дане теоретичне дослідження присвячено з’ясуванню сутності реєстраційних послуг Міністерства Юстиції України. У дослідженні, науковому аналізу були піддані такі терміни як «адміністративні послуги», «державна реєстрація», «реєстраційна діяльність». Визначено, що реєстраційна послуга є складовою адміністративної послуги. Зауважено, що реєстраційна послуга має свої стадії. Виокремлено одне із основних завдань Міністерства Юстиції України, що пов’язане з наданням реєстраційних послуг, а саме здійснення державної реєстрації. Визначено на прикладі отримання реєстраційної послуги із зазначенням її порядку. У підсумку зроблено висновок, що реєстраційні послуги Міністерства юстиції України являють собою офіційно встановлений законодавством порядок надання юридичного статусу певному суб’єкту, що передбачає виникнення, зміну чи припинення прав і обов’язків для реалізації прав і свобод, органом публічного адміністрування з занесенням відомостей про це до державних реєстрів, результатом чого є отримання дозвільного документу з підтвердженням статусу особи, об’єкта, предмета чи послуги, а також статусу документа.
7
Крат, В. "Державна реєстрація прав на нерухомість: світовий досвід". Українське комерційне право, № 9 (2009): 72–78.
Знайти повний текст джерела
8
Гезь, П. О. "УДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ ОСНОВИ ПРОТИДІЇ ПРАВОПОРУШЕННЯМ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ В УКРАЇНІ: ПОШУК ПЕРСПЕКТИВ". Juridical science, № 2(104) (15 липня 2021): 116–22. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що державна реєстрація як інститут головним чином спрямована на громадян. Це зумовлено тим, що відповідно до статті 3 Конституції України, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Втім, належне забезпечення прав і свобод людини потребує не лише ефективної діяльності відповідних державних органів. Для процедур державної реєстрації не менш важливою є сучасна нормативна основа, завдяки якій створюється основа для удосконалення практичної складової такої діяльності. Про актуальність теми дослідження свідчать численні матеріали у засобах масової інформації про порушення прав фізичних та юридичних осіб, внаслідок недоліків процедур реєстрації. У статті здійснено аналіз сучасного стану нормативно-правової основи протидії правопорушенням у сфері державної реєстрації в Україні та визначено перспективи її удосконалення. Звернуто увагу на повноту та ефективність правового регулювання процедури державної реєстрації прав на нерухоме майно. Визначено позиції щодо удосконалення державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи. Розглянуто як наукові позиції, так і законодавчі новації у цій сфері. Наголошено на пріоритеті превентивних заходів та комплексному характері законодавчих ініціатив. Підтримано ідею про концептуальний підхід у оптимізації процедур державної реєстрації. Зроблено висновок про урахування моментів, що мають знайти законодавче закріплення, зокрема: 1) технічне запровадження двофакторної біометричної ідентифікації особи; 2) оформлення всіх рішень уповноваженого органу правління юридичної особи на нотаріальних бланках з використанням QR-кодів; 3) використання на всіх документах, що подаються для проведення державної реєстрації спеціальних QR-кодів; 4) розробка єдиної електронної бази даних для обміну документами між нотаріусами, судами та органами державної влади; 5) обрання головою та секретарем загальних зборів юридичної особи лише тих осіб, які є її засновниками (учасниками); 6) використання на судових рішеннях QR-кодів для отримання інформації без шифрування особистих даних
9
Давидова, Н. О. "Реєстрація місця проживання як умова здійснення інших прав". Юриспруденція: теорія і практика, № 10 (48) (2008): 15–21.
Знайти повний текст джерела
10
Кручок, Н. "Реєстрація іпотек у Державному реєстрі прав на нерухоме майно". Вісник Національного банку України, № 4 (182 ) (2011): 27–29.
Знайти повний текст джерелаДисертації з теми "Реєстрація прав"
1
Піфко, О. О. "Реєстрація прав на землю у країнах Європи : порівняльний аналіз". Дис. канд. юрид. наук, Ужгородський нац. ун-т, 2011.
Знайти повний текст джерела
2
Засоріна, О. І. "Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень нотаріусами України". Master's thesis, Сумський державний університет, 2019. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/79410.
Повний текст джерелаАнотація:
У кваліфікаційній роботі проведено дослідження державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень нотаріусами України. Автором з’ясувано сутність поняття та значення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень; досліджено генезу інституту державної реєстрації речових прав та їх обтяжень. В роботі розглядаються правовий статус і функції нотаріуса при проведенні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, проведено аналіз порядку здійснення нотаріусами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. На підставі вивчення окремі особливості державної реєстрації нотаріусами прав на нерухоме майно та їх обтяжень та дослідження зарубіжного досвіду запропоновані можливі напрямки удосконалення процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.В квалификационной работе проведено исследование государственной регистрации прав на недвижимое имущество и их обременений нотариусами Украины. Автором выяснений сущность понятия и значения государственной регистрации прав на недвижимое имущество и их обременений; исследовано генезис института государственной регистрации прав на недвижимость. В работе рассматриваются правовой статус и функции нотариуса при проведении государственной регистрации прав на недвижимое имущество и их обременений, проведен анализ порядка осуществления нотариусами государственной регистрации прав на недвижимое имущество и их обременений. На основании изучения отдельные особенности государственной регистрации нотариусами прав на недвижимое имущество и их обременений, исследования зарубежного опыта предложены возможные направления совершенствования процедуры государственной регистрации прав на недвижимое имущество
In the qualification work, a study of state registration of rights to real estate and their encumbrances by notaries of Ukraine was carried out. The author clarified the essence of the concept and meaning of state registration of rights to real estate and their encumbrances; investigated the genesis of the institution of state registration of rights to real estate. The paper examines the legal status and functions of a notary during state registration of rights to real estate and their encumbrances, analyzes the procedure for the implementation by notaries of state registration of rights to immovable property and their encumbrances. Based on the study of certain features of state registration by notaries of rights to real estate and their encumbrances, research of foreign experience, possible directions for improving the procedure for state registration of rights to real estate are proposed
3
Макаренко, М. П. "Правова охорона добре відомих торговельних марок за законодавством України". Thesis, НТУ "ХПІ", 2015. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/16196.
Повний текст джерела
4
Іваненко, Дмитро Дмитрович, Дмитрий Дмитриевич Иваненко та Dmytro Dmytrovych Ivanenko. "До питання адміністративно-правового статусу державного реєстратора прав на нерухоме майно". Thesis, Сумський державний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/68395.
Повний текст джерелаАнотація:
На теперішній час державні реєстратори прав призначаються на посади відповідно до процедури передбаченої спеціалізованим законом. Процедура призначення на посаду визначається адміністративно-правовим статусом суб’єкта що здійснює повноваження у сфері державної реєстрації прав. Тому державні реєстратори володіють подвійним адміністративно-правовим статусом. По-перше, це адміністративно-правовий статус державного реєстратора, визначений підзаконними актами Мін’юсту. По-друге, визначається спеціальним галузевим законодавством відповідно до посади яку займає така особа.
5
Опанасенко, А. О. "Адміністративна процедура державної реєстрації права на нерухоме майно". Master's thesis, Сумський державний університет, 2019. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/76403.
Повний текст джерелаАнотація:
Історично склалося так, що в процесі зародження та розвитку законодавства багатьох держав, законодавці приділяли велику частину уваги розвинутій правовій систем і державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та земельні ділянки. В сучасності, велика кількість держав рецепіювали іноземне законодавство. Як приклад, такі країни, як Японія, загалом запозичили німецьку правову систему в умови власного життя. В Україні також відбувся процес рецепції норм німецького законодавства. Про це свідчать норми Цивільного кодексу України 2003 року. Аналіз наукової літератури свідчить що основні поняття та принципи речового права в системі українського законодавства є дуже популярною тематикою і неодноразово досліджувались вітчизняними правниками. Так, тематиці речового права були присвячені роботи таких авторів як: Л. А. Музика, В. М. Коссак, В. М. Співак, Є. О. Харитонов, Н. О. Саглаєва та інші. Тому існує об’єктивна потреба наукового пошуку у цьому напрямку, що і обумовило мету магістерської роботи, яка полягає у тому, щоб окреслити основні поняття, ознаки, принципи, об’єкти, порядок оскардення процедури державної реєстрації прав на нерухоме майно, зщемельні ділянки.
6
Матюха, І. С. "Адміністративно-правові особливості державної реїстрації прав на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки". Master's thesis, Сумський державний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/71589.
Повний текст джерелаАнотація:
Стан правового регулювання процедури державної реєстрації прав на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у адміністративному процесі, особливо процесуальних норм, які встановлюють порядок здійснення реєстрації окремих видів нерухомого майна, нині, на жаль, суперечливий і недосконалий.
Необхідність розв’язання проблем правового регулювання адміністративної процедури державної реєстрації прав на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, назріла вже давно, однак без достатньо обґрунтованих наукових розробок в окресленій сфері змінити якість вітчизняного законодавства неможливо.Состояние правового регулирования процедуры государственной регистрации прав на недвижимое имущество, отличное от земельного участка в административном процессе, особенно процессуальных норм, устанавливающих порядок осуществления регистрации отдельных видов недвижимого имущества, в настоящее время, к сожалению, противоречивый и несовершенен. Необходимость решения проблем правового регулирования административной процедуры государственной регистрации прав на недвижимое имущество, отличное от земельного участка, назрела уже давно, однако без достаточно обоснованных научных разработок в очерченной сфере изменить качество отечественного законодательства невозможно.
The state of legal regulation of the procedure for state registration of rights to real estate, other than a land plot in the administrative process, especially procedural rules establishing the procedure for registering certain types of real estate, is unfortunately contradictory and imperfect at present. The need to solve the problems of legal regulation of the administrative procedure of state registration of rights to real estate, other than a land plot, is long overdue, but without sufficiently substantiated scientific developments in the outlined sphere, it is impossible to change the quality of domestic legislation.
7
Титикало, Роман Сергійович. "АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ В СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ РЕЧОВИХ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО". Thesis, НАУ, 2014. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/14336.
Повний текст джерела
8
Карпенко, О. М. "Актуальні питання державної реєстрації права оренди земель сільськогосподарського призначення". Thesis, Центр правових наукових досліджень, 2016. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/60194.
Повний текст джерелаАнотація:
На сьогоднішній день постійні зміни та оновлення земельного законодавства та реформування системи органів, що здійснюють державну реєстрацію права оренди, створюють ряд проблем в процедурі здійснення державної реєстрації, але вдосконалення реєстраційної системи триває, реєстраційна процедура потребує подальших, ефективних змін. Адже головними критеріями тут мають бути достовірність, гарантованість, при цьому затрати часу й коштів на реєстрацію мають бути максимально оптимальними.The basic criteria for renewal of land legislation: reliability, guaranteed; while costs time and money for registration should be as optimal.
9
Іваненко, Дмитро Дмитрович, Дмитрий Дмитриевич Иваненко та Dmytro Dmytrovych Ivanenko. "Система органів державної реєстрації прав на нерухоме майно в Україні: організаційно-правовий аспект". Thesis, Сумський державний університет, 2015. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/41656.
Повний текст джерелаАнотація:
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV визначає систему органів державної реєстрації прав: 1) Міністерство юстиції України (надалі – Мін’юст); 2) центральний орган виконавчої влади що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; 3) органи державної реєстрації прав утворені Мін’юстом. Закон визначив держателем Державного реєстру прав центральний орган виконавчої влади що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, адміністратором Державного реєстру прав державне підприємство що здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних Державного реєстру прав [1].
10
Іваненко, Дмитро Дмитрович, Дмитрий Дмитриевич Иваненко та Dmytro Dmytrovich Ivanenko. "Формування та реалізації державної політики у сфері державної реєстрації прав на земельні ділянки у Німеччині". Thesis, Сумський державний університет, 2017. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/68388.
Повний текст джерелаАнотація:
Адміністративні правовідносини у сфері державної реєстрації прав на землю у Німеччині зумовлені федеральним устроєм держави, особливостями конституційних відносин Федерації та федеральних земель. Також, на формування та реалізацію державної правової політики у сфері державної реєстрації прав на земельні ділянки у Німеччині значний вплив здійснює конституційний розподіл повноважень між Федерацією та федеральними землями у сфері публічного управління. Розмежування компетенції Федерації та федеральних земель призводить до фактичного верховенства законодавчої компетенції Федерації та домінування федеральних земель у сфері управління й правосуддя.