Готові списки джерел за темами / Речовини лікарські

Добірка наукової літератури з теми "Речовини лікарські"

Автор: Grafiati
Опубліковано: 30 травня 2022
Оновлено: 31 травня 2022

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Зміст

Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Речовини лікарські".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Статті в журналах з теми "Речовини лікарські"

1

Pelekh, I. R., та S. B. Bilous. "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ЕМУЛЬГАТОРІВ ТА КОНСЕРВАНТІВ У СКЛАДІ ДЕРМАТОЛОГІЧНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ". Фармацевтичний часопис, № 3 (19 жовтня 2018): 52–57. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2018.3.9453.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета роботи. Дослідити номенклатуру емульгаторів і консервантів, які найчастіше застосовуються у складі сучасних м’яких лікарських засобів, проаналізувати дані наукової літератури щодо розробки нових лікарських засобів емульсійного типу. Матеріали і методи. Використано методи інформаційного пошуку та аналізу даних літератури. Результати й обговорення. На сьогодні значну кількість дерматологічних лікарських засобів становлять лікарські засоби емульсійного типу з високим вмістом водної фази – це м’які лікарські засоби для нашкірного застосування та лікарські косметичні креми. При виготовленні емульсійних засобів важливим є вибір допоміжних речовин, зокрема емульгаторів та консервантів, які за структурою, здебільшого є поверхнево-активними речовинами та часто зумовлюють побічні реакції. Практично всі синтетичні поверхнево-активні речовини здатні видаляти з поверхні тіла жироподібні речовини, зокрема тонку захисну плівку, яку утворюють сальні та потові залози шкіри. Тому перспективним є використання біогенних поверхнево-активних речовин як емульгаторів та консервантів. Проведено вивчення номенклатури емульгаторів і консервантів, які застосовуються у складі м’яких емульсійних лікарських засобів, зареєстрованих у Державному реєстрі лікарських засобів України. В результаті проведеного дослідження встановлено, що як емульгатори 1-го роду у складі емульсійних лікарських засобів в основному використовують полісорбати, як емульгатори 2-го роду – цетостеариловий спирт та ланолін. Висновки. Враховуючи, що синтетичні поверхнево-активні речовини можуть спричиняти значні побічні реакції та є сильними алергенами, актуальним є дослідження біогенних ПАР як перспективних емульгаторів та консервантів, зокрема вивчення їх емульсійної та консервуючої здатності, що буде сприяти розширенню номенклатури допоміжних речовин для емульсійних лікарських та косметичних засобів.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

Hayduchok, Ihor, та Valerii Shapovalov. "Судова фармація: ризики для фармакотерапії адиктивної залежності та протидії незаконного обігу психоактивних речовин в умовах пандемії COVID-19". SSP Modern Pharmacy and Medicine 1, № 2 (10 грудня 2021): 1–28. http://dx.doi.org/10.53933/sspmpm.v1i2.32.

Повний текст джерела
Анотація:
Проведено судово-фармацевтичне вивчення міжнародного досвіду щодо ризиків у фармакотерапії адиктивної залежності та протидії незаконного обігу психоактивних речовин в умовах пандемії COVID-19. До психоактивних речовин віднесено наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори, психоактивні лікарські засоби. Зазначено, що в сучасних умовах пандемія на COVID-19 та його новий штам «Омікрон» посилює у всіх країнах світу протиепідемічні заходи, що вимагає від системи охорони здоров’я, насамперед України, зосереджувати сили закладів охорони здоров’я, фінанси і ліки, саме для щеплення громадян всіх вікових груп, фармакотерапії коморбідних, супутніх, дуальних, адиктивних розладів на тлі коронавірусної хвороби. Вивчено досвід провідних країн світу щодо ризиків у поширенні незаконного обігу психоактивних речовин різних класифікаційно-правових груп. Встановлено, що попит на заборонені для обігу психоактивні речовини зростає, а глобалізація наркобізнесу стабілізується у вигляді транснаціональних організованних злочинних наркоугрупувань. Вказане викликає необхідність з боку законодавчих органів постійно посилювали кримінальну відповідальність за незаконний обіг психоактивних речовин, наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, психоактивних лікарських засобів. Зазначено, що відповідні поліцейські і оперативні служби повинні постійно удосконалювати рівень і систему профілактики та боротьби х незаконним обігом психоактивних речовин. При цьому слід передбачити більш суворішу відповідальність за дії членів організованих злочинних наркоугрупувань з обігу з метою збуту (виробництва, модифікації зберігання, перевезення, пересилання торгівлі тощо) психоактивних речовин різних класифікаційно-правових груп, в т.ч. з метою наживи у великих кількостях та особливо великих розмірах. Розроблено та запропоновано нормотворчі ініціативи до статті 307 Кримінального кодексу України.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
3

Вринчану, Н. О., Д. М. Дудікова, Н. І. Гринчук та В. В. Недашківська. "Біоплівки. Сучасний стан і перспективи антимікробної терапії". Фармакологія та лікарська токсикологія 13, № 5 (23 грудня 2019): 311–21. http://dx.doi.org/10.33250/13.05.311.

Повний текст джерела
Анотація:
Огляд присвячений аналізу сучасних даних щодо механізмів стійкості біоплівок до антимікробних засобів та пошуку нових активних речовин з антибіоплівковою активністю. Проведений аналіз літературних джерел показав, що біоплівка є гетерогенною багатоклітинною структурою, стійкість якої до впливу зовнішніх факторів (у т. ч. антимікробних речовин) визначається будовою позаклітинного матриксу, наявністю сигнальної системи (Quorum sensing), а також здатністю до переходу в метаболічно неактивний стан. Для підвищення ефективності антибіоплівкової терапії як перспективні розглядають речовини, які: 1) руйнують позаклітинний матрикс або підвищують його проникність; 2) впливають на систему Quorum sensing і синтез автоіндукторів; 3) впливають на метаболічно неактивні клітини або викликають їхню реверсію до активного стану. З метою подолання стійкості біоплівок окрім пошуку таргетних молекул також розглядають можливість застосування не антимікробних препаратів, створення молекул, подібних до білків людини та мікроорганізмів, а також застосування вірусів бактерій – бактеріофагів. Цей огляд може бути підґрунтям для дослідників, які прагнуть вивчати антибіоплівкові властивості нових речовин і розробляти потенційні лікарські засоби.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
4

Вринчану, Н. О., Д. М. Дудікова, Н. І. Гринчук та В. В. Недашківська. "Біоплівки. Сучасний стан і перспективи антимікробної терапії". Pharmacology and Drug Toxicology 13, № 5 (23 грудня 2019): 311–21. http://dx.doi.org/10.33250/vol13iss5pp311-321.

Повний текст джерела
Анотація:
Огляд присвячений аналізу сучасних даних щодо механізмів стійкості біоплівок до антимікробних засобів та пошуку нових активних речовин з антибіоплівковою активністю. Проведений аналіз літературних джерел показав, що біоплівка є гетерогенною багатоклітинною структурою, стійкість якої до впливу зовнішніх факторів (у т. ч. антимікробних речовин) визначається будовою позаклітинного матриксу, наявністю сигнальної системи (Quorum sensing), а також здатністю до переходу в метаболічно неактивний стан. Для підвищення ефективності антибіоплівкової терапії як перспективні розглядають речовини, які: 1) руйнують позаклітинний матрикс або підвищують його проникність; 2) впливають на систему Quorum sensing і синтез автоіндукторів; 3) впливають на метаболічно неактивні клітини або викликають їхню реверсію до активного стану. З метою подолання стійкості біоплівок окрім пошуку таргетних молекул також розглядають можливість застосування не антимікробних препаратів, створення молекул, подібних до білків людини та мікроорганізмів, а також застосування вірусів бактерій – бактеріофагів. Цей огляд може бути підґрунтям для дослідників, які прагнуть вивчати антибіоплівкові властивості нових речовин і розробляти потенційні лікарські засоби.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
5

Грицик, Андрій, та Ксенія Гнатойко. "ХАРАТЕРИСТИКА РОСЛИН РОДУ МИКОЛАЙЧИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У МЕДИЦИНІ". SSP Modern Pharmacy and Medicine 1, № 2 (1 листопада 2021): 1–8. http://dx.doi.org/10.53933/sspmpm.v1i2.27.

Повний текст джерела
Анотація:
Анотанція Мета роботи. Морфологічний аналіз деяких видів роду Миколайчики. Аналіз сучасної літератури щодо ботанічної характеристики, хімічного складу, розповсюдження та використання в медицині рослин роду Миколайчики. Матеріали і методи. В роботі використовували методи патентно-інформаційного пошуку та аналізу даних сучасної літератури. Проводили морфологічне дослідження видів роду Миколайчики. Результати та обговорення. Згідно із базою даних «The Plant list» до роду Миколайчики відносяться 257 визнаних видів, які поширені на території Євразії, Північної та Південної Америки, Африки та Австралії. Зазвичай миколайчики це дикорослі рослини, проте їх успішно культивують в багатьої країнах. До роду Миколайчики відносяться одно-, дво-, та багаторічні трави, висота яких складає від 40 см до 1,5 м в залежності від виду. Стебло пряме, вгорі розгалужене; квіти дрібні, переважно синіх відтінків; плоди покриті лусочками. На території України широко поширеними є миколайчики плоскі, миколайчики польові та миколайчики приморські. Деякі види миколайчиків вживають в їжу; використовують як декоративну рослину у флористиці. Рослини роду Миколайчики вміщують різноманітні біологічно активні речовини, що проявляють фармакологічну дію на організм людини, тому в народній медицині миколайчики використовують здавна, як спазмолітичний, потогінний, сечогінний, відхаркувальний засіб. Висновки. Види роду Миколачики це одно-, дво-, та багаторічні трави родини Зонтичні, які поширені по всій земній кулі. Миколайчики здавна використовують в народній медицині, проте вони не є офіцинальною сировиною, хоча біологічно активні речовини миколайчиків здатні проявляти позитивну фармакологічну дію на організм людини. Насіннєва та сировинна продуктивність миколайчиків є достатньою для промислового культивування. Миколайчики є перспективними лікарськими рослинами та потребують подальшого вивчення для можливості створення нових лікарських засобів. Ключові слова: миколайчики, eryngium, лікарські рослини, біологічно активні речовини.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
6

Manzhalii, Elina. "РОЛЬ ПЕЧІНКИ В ДЕТОКСИКАЦІЇ ОРГАНІЗМУ. ПРОГРАМИ ДЕТОКСИКАЦІЇ". Immunology and Allergy: Science and Practice, № 3 (28 листопада 2021): 40–51. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2021.3-05.

Повний текст джерела
Анотація:
Вступ. Зважаючи на те, що печінка виконує функцію фільтрації, належна робота обох фаз детоксикації впливає на роботу печінки вцілому та забезпечує цілісний ланцюг роботи. Протягом останніх років, багато продуктів заполонили планету, зокрема токсини, метали, хімікати (неорганічні, розчинники, пластифікатори), синтетичні лікарські засоби, пліснява, тверді домішки, ПАВи, радіація, ендотоксини, хімічні речовини тощо. Зазначені речовини негативно впливають на роботу печінки та порушують цілісний ланцюг роботи фаз детоксикацій. З огляду на це, в статті запропоновані програми детоксикації для відновлення роботи печінки.Мета. Проаналізувати причино-наслідковий зв’язок виникнення та розвитку хвороб печінки у зв’язку з порушенням роботи фаз детоксикацій та узагальнити стратегії лікування на підставі доказової медицини.Матеріали та методи. Бібліографічний – проведено теоретичний аналіз та здійснено узагальнення даних літератури. При дослідженні використано опис та аналіз.Результати та їх обговорення.Висновки. Контроль за показниками пацієнта, призначення тактики лікування в залежності від типу порушень детоксикаційних функцій печінки, надає можливість стабілізувати стан пацієнта.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
7

Проданчук, М. Г., О. Ф. Бантишев, М. В. Величко, О. П. Кравчук, І. М. Салагор та І. М. Максимчук. "Проблеми кримінально-правової кваліфікації правопорушень обігу небезпечних хімічних речовин на території України". One Health and Nutrition Problems of Ukraine 53, № 2 (10 листопада 2020): 39–48. http://dx.doi.org/10.33273/2663-9726-2020-53-2-39-48.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета. Зробити системний аналіз складу злочинів України, що передбачають відповідальність за контрабанду отруйних речовин (ст. 201 КК України) та за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут отруйних чи сильнодіючих речовин, або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів (ст. 321 КК України). Надати пропозиції щодо приведення законодавства України відносно переліку отруйних речовин, їхнього виробництва, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізації у відповідності до законодавства ЄС. Матеріали і методи. Підґрунтям дослідження є міжнародне та вітчизняне законодавство, наукові публікації, матеріали науково-практичних конференцій тощо. У роботі використано наступні методи: діалектичний, системного аналізу внутрішньої побудови системи кримінально-правових норм, формально-логічного визначення, моделювання, аналогії, логічний та формально-юридичний. Результати та обговорення. У статті досліджено питання про кримінальну відповідальність за суспільно небезпечні дії, пов’язані з отруйними речовинами. Здійснено їх стислий юридичний аналіз. Зосереджено увагу на необхідності приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства Європейського Союзу. Зазначено, що в ЄС у законодавчих та підзаконних актах відсутній термін «отруйні речовини», а вживається термін небезпечна речовина. Висновки. Необхідно розробити гармонізований до вимог ЄС проект нормативного документа замість відміненої Постанови КМУ №440, що стосується порядку поводження з вказаними речовинами. Ключові слова: кримінальний кодекс, отруйна речовина, небезпечна речовина, нормативний документ, контрабанда.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
8

Shmatenko, O. P., O. V. Pidlisny, T. V. Prykhodko, A. M. Solomennyi, R. L. Pritula, G. B. Semenchenko та N. O. Takhtaulova. "ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СТВОРЕННЯ М’ЯКИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ГНІЙНИХ РАН". Ukrainian Journal of Military Medicine 1, № 1 (23 червня 2020): 50–63. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.1(1)-050.

Повний текст джерела
Анотація:
Вступ. Лікування ран та ранової інфекції є важливою проблемою як для військової, так і загальнодержавної системи охорони здоров’я України. На сучасному етапі основоположним підходом до лікування гнійних ран є патогенетична спрямованість відповідно до фази ранового процесу, що включає наступні етапи: активну хірургічну обробку; додаткову обробку післяопераційної рани; раннє закриття ранового дефекту; дренування рани; антибактеріальну терапію; усунення факторів, що уповільнюють загоєння. Мета дослідження - аналіз сучасних технологічних підходів до створення м’яких лікарських засобів для лікування гнійних ран. Матеріали та методи дослідження. У роботі використані національні та міжнародні літературні джерела; застосовано методи системного аналізу і бібліо-семантичного дослідження. Результати дослідження. Узагальнено підходи Державної фармакопеї України, Європейської фармакопеї, Фармакопеї США та інтегрованих класифікацій, запропонованих рядом науковців, щодо класифікації м’яких лікарських засобів. Визначено основні фармацевтичні фактори, що впливають на ефективність та якість м’яких лікарських засобів: фізичні властивості активних фармацевтичних інгредієнтів та допоміжних речовин, природа та кількості основи-носія і допоміжних речовин, що входять до складу лікарського засобу, вид лікарської форми і технологічні операції, здійснені при її виготовленні. Основи-носії є важливими складовими м’яких лікарських засобів, оскільки становлять 90 % і більше від загальної маси та впливають на активність лікарських речовин і реологічні властивості лікарської форми. Визначено, що відповідно до вимог Державної фармакопеї України, класифікація основ м’яких лікарських засобів проводиться за ознаками спорідненості до води та типу дисперсної системи. Фармакопеєю США використовується додаткова диференціація за здатністю абсорбувати воду, що обумовлює виділення чотирьох класів основ для мазей: вуглеводневих, абсорбційних, водно-змивних та водорозчинних. Проведений аналіз результатів досліджень показав, що клінічно обгрунтованим для місцевого лікування ранового процесу є використання мазей на гідрофільних та емульсійних основах, яким притаманні дегідратуюча дія та здатність ефективно проводити активні фармацевтичні інгредієнти до ранових каналів та порожнин. Висновки. М’яким лікарським засобам належить провідна роль в місцевому лікуванні гнійних ран, оскільки вони забезпечують досягнення оптимальної концентрації активних фармацевтичних інгредієнтів в ділянці ураження, забезпечуючи високу терапевтичну ефективність та пролонговану дію з мінімальними проявами побічної дії складових компонентів. Вирішальне значення при розробці м’яких лікарських засобів для лікування гнійних ран мають фармацевтичні фактори: фізичні властивості лікарських речовин, природа та кількості основи-носія і допоміжних речовин, що входять до складу лікарського засобу, вид лікарської форми і технологічні операції, здійснені при її виготовленні. На сучасному етапі доцільною є розробка комплексних препаратів для певних фаз ранового процесу, що дозволяють одночасно впливати на декілька факторів патогенезу. Визначено, що для лікування гнійних ран в першій фазі ранового процесу доцільно застосовувати м’які лікарські засоби з сильно вираженою і тривалою осмотичною активністю, у другій фазі - з помірною осмотичною активністю, у третій фазі ранового процесу лікарські засоби повинні попереджати висихання ранової поверхні, захищати і стимулювати ріст грануляцій.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
9

Palchevska, T. A., O. P. Baula, O. O. Saliy, V. I. Bessarabov, H. V. Tarasenko та H. H. Kuryshko. "МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ АСОРТИМЕНТУ КОНТРАСТНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, РЕПРЕЗЕНТОВАНИХ НА ФАРМАЦЕВТИЧНОМУ РИНКУ УКРАЇНИ". Фармацевтичний часопис, № 1 (27 березня 2020): 66–74. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.1.10980.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета роботи. Провести аналіз вітчизняного фармацевтичного ринку контрастних лікарських засобів (КЛЗ); встановити обсяг асортиментних позицій вітчизняних виробників та визначити домінуючий сегмент за якісним складом досліджуваних ЛЗ. Матеріали і методи. Аналіз проводили на основі даних Державного реєстру лікарських засобів України, електронних баз даних, інформаційно-пошукової програми «Моріон» станом на 2019 рік. Отримані дані досліджень опрацьовували методами узагальнення, систематизації, графічного, порівняльного та структурного аналізу. Результати й обговорення. Встановлено, що до групи зареєстрованих КЛЗ відноситься 36 найменуваннь, з них 31 ЛЗ належать до йодовмісних КЛЗ (5 ЛЗ – йонні, 26 ЛЗ – нейонні), 5 препаратів складають контрастні засоби на основі гадолінію та барію. Лідером імпортних препаратів є фірма-виробник і заявник Юнік Фармасьютикал Лабораторіз, Індія, частка якої складає 27,8 %. Обсяг вітчизняного асортиментного сегмента знаходиться на рівні 33,4 %, провідне місце серед вітчизняних виробників посідає фармацевтичне підприємство ПАТ «Фармак». Вивчено структуру асортименту дослiджуваної групи за торговельними назвами (ТН) та країнами-виробниками: загальна кількість ТН становить 17 найменувань КЛЗ, із них 5 ТН – лікарські засоби вітчизняних фармацевтичних підприємств. До основного складу досліджених контрастних ЛЗ входить 10 активних фармацевтичних інгредієнтів (АФІ), а також такі допоміжні речовини, як трометамол і/або трометамін та меглюмін, що сприяють зменшенню негативної реакції на організм людини та покращують загальні властивості КЛЗ. Висновки. Встановлено, що український ринок КЛЗ формується, в основному, за рахунок iмпортних ЛЗ, їх питома вага складає 66,6 %. Встановлено відсутність вітчизняного виробництва нейонних йодовмісних КЛЗ: йопромід, йодиксанол.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
10

Поспєлова, Г. Д., Н. П. Коваленко, О. В. Бараболя та В. М. Здор. "АНАЛІЗ ФІТОПАТОГЕННОГО СТАНУ ЛІКАРСЬКИХ КУЛЬТУР ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ БІОКОНТРОЛЮ В СИСТЕМІ ЗАХИСТУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (26 червня 2020): 79–87. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.02.10.

Повний текст джерела
Анотація:
Лікарські рослини є важливим джерелом біологічно активних речовин, які широко застосовують-ся у різних галузях виробництва, насамперед, фармацевтичному. З огляду на зростання частки лі-карських препаратів рослинного походження, попит у світі на рослинну сировину невпинно зростає. Найважливішою проблемою в лікарському рослинництві є якість вирощеної продукції, і тут вразли-вою ланкою технології є пошкодження рослин хворобами й ураження шкідниками, що призводить до необхідності розробити певну систему захисту. Найбільш відчутні господарські втрати лікарської сировини спричинюють борошнисторосяні та іржасті гриби, збудники кореневих гнилей і плямисто-стей (філостіктоз, рамуляріоз, антракноз, септоріоз, церкоспороз та інші). Ураження ними рослин призводить до зниження вмісту біологічно активних діючих речовин (ефірних олій, полісахаридів, флавоноїдів, оксикоричних кислот тощо). Істотний вплив на схожість і розвиток рослин має насін-нєва інфекція, тому важливим елементом у технології вирощування лікарських рослин є фітоекспе-ртиза насіння на наявність шкідливої мікрофлори. Аналіз наукових джерел щодо фітопатогенного стану плантацій лікарських рослин вказує на необхідність пошуку нових підходів до їх захисту від збудників хвороб, що сприятиме поліпшенню якості лікарської рослинної сировини. Узагальнення да-них вивчення впливу біопрепаратів на об’єкти цільового використання та об’єкти захисту – лікарсь-кі рослини – показало ефективність використання мікроорганізмів у боротьбі з патогенами рослин. Тривалий час з метою контролю за поширенням і розвитком патогенів використовували біофунгіци-ди. Основними механізмами контролю вважалися мікопаразитизм, антибіоз і боротьба за ресурси і простір. Останні дослідження свідчать, що їх застосування включають індуковану системну або локальну резистентність рослин. Більшість біофунгіцидів містять спори і міцелій грибів (штами Trichoderma ssp.) або спори і продукти метаболізму бактерій (Pseudomonas aureofaciens, P. fluorescens, Bacillus subtilis). У системі біологічного захисту лікарських рослин активно вивчають-ся препарати різного спрямування, серед яких стимулятори росту, імуномодулятори та індуктори стійкості. Через суворі вимоги до якості лікарської рослинної сировини зменшився асортимент фун-гіцидів у захисті лікарських рослин, альтернативою яким є біопрепарати. Однак їх активне випро-бування проводиться лише на економічно рентабельних культурах (зернових, овочевих, плодових) та на обмеженій кількості видів лікарських рослин. Вважаємо за доцільне активізувати дослідження в напрямі біоконтролю за хворобами лікарських рослин.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Більше джерел

Дисертації з теми "Речовини лікарські"

1

Янкович, С. І., Л. В. Савченкова та Л. В. Савченкова. "Дослідження центрального компоненту анальгетичної дії речовини ВО-60". Thesis, Видавництво СумДУ, 2011. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/14477.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

Рахімова, М. В., І. С. Бондаренко, О. Г. Аврунін, І. А. Сич та Л. О. Перехода. "Зменшенняя дозі лікарських речовин за рахунок визначення концентрації нанорозмірних форм лікарських речовин для лікування епілепсії". Thesis, Харків, НФаУ, 2018. http://openarchive.nure.ua/handle/document/7476.

Повний текст джерела
Анотація:
Вивчення фармакодинаміки нанорозмірної форми феназепаму. Для визначення концентрації магнітних наночастинок в біологічних рідинах можливо використання збудження коливань в біологічному середовищі за допомогою генератора фокусованого ультразвуку. Розроблена модель акустомагнітного томографа та вдосконалюється методика проведення випробувань з виявлення та оцінки кі- лькості наночастинок протиепілептичних препаратів в біологічному середовищі
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
3

Леськів, Олена Михайлівна. "Дослідження впливу допоміжних речовин на основі цукрів на технологічні показники таблеток, отриманих методом прямого пресування". Thesis, Тернопіль, 2021. https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/17083.

Повний текст джерела
Анотація:
Дослідження впливу допоміжних речовин на основі цукрів на технологічні показники таблеток, отриманих методом прямого пресування, а також дослідження можливості створення комбінованого наповнювача для використання у технології прямого пресування.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
4

Талабко, В. П., та О. О. Мельников. "Застосування допоміжних речовин на основі лактози та крохмалю у виготовленні твердих лікарських форм". Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2018. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/11536.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
5

Лемішка, Тетяна Ігорівна. "Експериментальне обґрунтування застосування збору антидіабетичного". Thesis, Тернопіль, 2021. https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/17078.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
6

Кубенко, М., А. Магалашвілі та М. Федорчук. "Дослідження асортименту допоміжних речовин у процесі фармацевтичної розробки твердих лікарських форм". Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2019. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/13536.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
7

Когут, Мар’яна Миронівна. "Фітохімічне дослідження катрану коктебельського (Crambe Koktebelica)". Thesis, Тернопіль, 2021. https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/17077.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
8

Дендебера, А. С. "Застосування аналітичних методик для визначення лікарської речовини у фармації на прикладі лікарських препаратів, які містять речовини з групи вітамінів (вікасолу та тіаміну)". Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2017. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/9351.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
9

Гребеник, Людмила Іванівна, Людмила Ивановна Гребеник, Liudmyla Ivanivna Hrebenyk та А. П. Денисенко. "Наночастинки металів як перспективні антимікробні речовини". Thesis, Сумський державний університет, 2017. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/55054.

Повний текст джерела
Анотація:
Існування множинної лікарської резистентності є одною з гострих проблем сьогодення, вирішення якої є пріоритетним завданням на шляху подолання інфекційних захворювань. Пошук нових лікарських засобів тісно пов'язаний з використанням досягнень сучасної нанотехнології.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
10

Дістанов, Віталій Баламірович, В. С. Пунько та П. П. Івченко. "Формазани – біологічно активні складові лікарських препаратів". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/48418.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Більше джерел

Книги з теми "Речовини лікарські"

1

Швайка, Ол. Основи синтезу лікарських речовин. Донецьк, 2002.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Також вас можуть зацікавити розширені добірки на тему "Речовини лікарські" для конкретних типів джерел:
Статті в журналах Дисертації
Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!

До бібліографії