Добірка наукової літератури з теми "Рентгенограма голови"

В данной работе был проведен сравнительный рентгенморфометрический анализ формирования деформации вертлужной впадины при асептическом некрозе головки бедренной кости (АНГБК) для определения критериев, обусловливающих выбор конструкции ацетабулярного компонента эндопротеза. Проведен анализ рентгенограмм 339 тазобедренных суставов больных АНГБК, выполненных в прямой проекции. Рентгенограммы были разделены на 3 группы в зависимости от стадии процесса: II стадия — 18 рентгенограмм, III стадия — 116, IV стадия — 205. При анализе состояния вертлужной впадины оценивали следующие показатели: коэффициент сферичности вертлужной впадины α (α = r/d, где r — радиус вертлужной впадины (ВВ), d — диаметр ВВ), коэффициент пропорциональности β (β = n/r, где n — толщина дна ВВ), коэффициент соответствия γ (γ = h/r, где h — высота «шапки Наполеона»). Были выявлены следующие тенденции: при ранних стадиях АНГБК (II–III ст.) структурность и форма ВВ значительно не отличаются от нормальных показателей, но определяются начальные признаки деструкции при III ст. При IV стадии четко прослеживается снижение высоты надвертлужной зоны, в 18 % — деструкция верхних отделов ВВ, в 16,4 % — протрузионные изменения дна ВВ, а также другие деструктивные процессы ВВ. Это обусловливает необходимость индивидуального подхода к выбору типа ацетабулярного компонента эндопротеза на основе анализа рентгенморфометрических критериев вертлужной впадины.

Цель. Определение средней толщины гиалинового хряща на основании данных магнитно-резонансной томографии с последующей возможностью её оценки при стандартной рентгенографии коленного сустава в норме. Методы. В исследование включено 66 магнитно-резонансных томограмм здоровых коленных суставов (30 правых и 36 левых) 32 женщин и 34 мужчин в возрасте от 35 до 59 лет (средний возраст 47±8,1 года) с различным положением оси конечности. Все томограммы обрабатывали вручную при помощи программ Syngo fastView с целью создания 3D-модели дистального эпифиза бедренной кости и проксимального эпифиза большеберцовой кости, а также разделения хрящевой ткани и кости. Следующим этапом измеряли толщину гиалинового хряща по созданным моделям с шагом 2 мм для создания «карты толщины», по которой в дальнейшем можно оценить толщину хряща на основании стандартной рентгенограммы коленного сустава. Результаты. Толщина гиалинового хряща варьирует в зависимости от пола и деформации оси конечности. Так, наибольшая толщина хрящевой ткани отмечена на суставной поверхности бедра у мужчин на 1,5-2 см выше места прикрепления передней крестообразной связки, а средняя толщина на бедре составила 1,90±0,425 мм. Наибольшая толщина хряща на суставной поверхности большеберцовой кости у мужчин выявлена в наружном отделе, а средняя толщина составила 1,64±0,434 мм. При варусной деформации голени толщина гиалинового хряща в медиальном отделе сустава значительно ниже, чем при вальгусной деформации. Вывод. «Карта толщины» гиалинового хряща коленного сустава позволяет оценить его состояние по стандартным рентгенограммам без выполнения магнитно-резонансной томографии; доработка «карты толщины» гиалинового хряща при патологии позволит улучшить результаты лечения при локальных дефектах и более достоверно выполнять предоперационное планирование при необходимости эндопротезирования коленного сустава.

Матеріалом дослідження стали історії хвороби та рентгенограми кульшових суглобів 294 пацієнтів із хворобою Легга — Кальве — Пертеса. Модифіковано індекс асферичності головки стегнової кістки, що поєднує переваги кута асферичності за Notzli (кутові вимірювання) та індексу Gosvig (нечутливість до похибок вимірювання, пов’язаних із ротацією стегна). Визначено, що резидуальна деформація западини внаслідок хвороби Легга — Кальве — Пертеса після закінчення її формування (скелетна зрілість ≥ 32 бали) спостерігається у 87 % выпадків. Встановлено, що критеріями прогнозування виникнення синдрому фемороацетабулярного конфлікту при хворобі Легга — Кальве — Пертеса є скелетна зрілість на момент початку захворювання, обсяг ураження та сума наявних рентгенологічних факторів ризику. При скелетній зрілості ≥ 22 бали та обсягу ураження за Catterall ≥ 3 очікувальна тактика не тільки призводить до наростання вторинної деформації в стадії фрагментації, але й скорочує період ремоделяції.

Випадок асоціації одностороннього лівобічного шилопід’язикового синдрому (ШПС) з гіпоплазією хребтової артерії є рідкісною патологією, тому його представлення та обговорення є актуальними. Мета – описання випадку виявлення поєднаної рідкісної патології шилоподібного відростка та вертебральної артерії за допомогою променевих методів. Матеріал і методи. Обстежено 1 пацієнта, 2000 р.н., що звернувся до сімейного лікаря зі скаргами на підвищення артеріального тиску до 180/100 мм рт. ст., яке триває останні 2 роки та яке він не пов’язує з певними причинами. Додатково турбує біль у лівій половині шиї. Травм, втрати свідомості та оперативних втручань не було. У плановому порядку призначене ультразвукове дослідження гілок аорти, рентгенографію шийного відділу хребта, МДКТ-ангіографію судин голови та шиї. Результати. При функціональних пробах встановлено помірні гемодинамічно значущі порушення кровотоку по вертебральній артерії зліва за рахунок компресії в поперечному каналі, видовжену кісткову структуру з чітко диференційованими кірковою та губчастою речовинами. Висновки. Клінічно підозрювані випадки ШПС можуть бути виявлені за допомогою звичайних рентгенограм, але для уточнення діагнозу необхідна КТ. Компʼютерна томографія повинна бути виконана згідно із стандартним протоколом з постпроцесинговою обробкою отриманих зрізів. Обов’язковим у таких випадках є дослідження гілок аорти для виключення супутньої судинної патології.

Актуальність. Значна частота нестабільності кульшового суглоба в різних групах пацієнтів з дитячим церебральним паралічем та фактори, що можуть впливати на її формування, є актуальним об’єктом досліджень. Мета: встановити діагностичну цінність індексу FEAR у визначенні нестабільності кульшового суглоба в ocіб з дитячим церебральним паралічем. Матеріали та методи. Загальна кількість пацієнтів становила 39 (70 суглобів). Клініко-рентгенограмометричне обстеження кульшових суглобів виконано з використанням власного способу і стандартних передньозадніх рентгенограм, за якими визначали індекс FEAR та інші параметри. Також проведено математичне моделювання і статистичний аналіз показників кульшового суглоба та факторів, що можуть призводити до нестабільності кульшового суглоба. Результати. Встановлено кореляційні зв’язки між індексом FEAR і показниками кульшового суглоба, а також факторами, що можуть на нього впливати. Створено математичні моделі для визначення нестабільності кульшового суглоба на основі параметрів в обох позиціях. Висновки. Продемонстровано хорошу діагностичну цінність індексу FEAR, проте індекс Реймерса виявився більш надійним у діагностиці нестабільності кульшового суглоба в пацієнтів з дитячим церебральним паралічем.

У статті наведений опис клінічного випадку мегаезофагусу у свійського собаки породи пекінес ві-ком 8 років, масою тіла 5 кг. Тварину досліджували за загальноприйнятою схемою, а саме збір анам-нестичних даних, клінічні дослідження (термометрія, пальпація, аускультація), рентгенографія стравоходу. Анамнестичні дані: пригнічення загального стану, неспокій, анорексія, часті ковтальні рухи, задишка, кашель, гіперсалівація, періодичне блювання після годівлі, або пиття. У собаки під час огляду виявили пригнічення загального стану на тлі неспокою, збільшення частоти дихальних рухів (29 рух./хв.), частоти скорочень серця (135 уд./хв.), температура тіла була в межах фізіологічних коливань і становила 38,3 С, за пальпації стравоходу болючості не виявлено. За результатами клі-нічних досліджень лікар ветеринарної медицини не встановив розвитку розширення стравоходу. Але слід відмітити, що відмічені у хворої собаки дані анамнезу вказували на дисфагію та були ознаками розширення стравоходу (мегаезофагусу). Наступним кроком були проведені рентгенологічні дослі-дження стравоходу (ділянки голови, шиї та грудного відділу) хворої собаки. На рентгенограмі мегае-зофагус візуалізувався як протяжне розширення стравоходу діаметром 26,79 мм, яке було заповнене як рідиною, так і газами. Водночас у грудній порожнині виявляли вогнища пневмонічної інфільтрації. Одержані дані рентгенологічного дослідження хворої собаки чітко візуалізують розширення стра-воходу (мегаезофагус), що спричинює порушення метаболізму. Кормовий ком, просочений слиною і частково пережований, надходить у стравохід, який починає скорочуватися. Скорочення останньо-го проходять за наявності м’язового шару, однак у разі патології стравоходу, зокрема розширення, стінка езофагусу розтягнута і напружена, тому м’язи не скорочуються. Кормова маса не може просуватися далі і починає загнивати. Утворені токсини гнильної мікрофлори отруюють організм собаки, спричиняють запалення стравоходу, носа, бронхів і навіть легень. Прогноз, як уже зазнача-лось, обережний і часто несприятливий. Отже, проведення обстеження собаки породи пекінес із засто-суванням рентгенологічного дослідження дозволило встановити остаточний діагноз – мегаезофагус.

Резюме. Установлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень – найчастіша причина для проведення судово-медичної експертизи (СМЕ) живої особи (постраждалого, підозрюваного, обвинуваченого, свідка тощо), яка займає перше місце і становить понад 80 % усієї роботи експерта. Інтерпретація ушкоджень в рамках судово-медичної експертизи обмежена через недоліки в оцінці й описі у медичній документаціії усіх травм, отриманих постраждалим. Мета долсідження – вивчити частоту і причини невстановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень під час первинних судово-медичних експертиз постраждалих при дорожньо-транспортних пригодах із механічними травмами нижніх кінцівок. Матеріали і методи. Ретроспективно проаналізовано та описано статистику даних 170 первинних судово-медичних експертиз постраждалих з автотравмою та механічним ушкодженням нижніх кінцівок. Результати. Результати аналізу судово-медичних експертиз виявили переважання пішохідної травми (135; 79,4 %). Автотравма за характером ушкоджень призводила до утворення здебільшого політравми (93,5 %) з поєднаними ушкодженнями (72,9 %). Ізольовані переломи довгих кісток нижніх кінцівок діагностовано в основному під час пішохідної травми (10; 5,9 %) при невеликій швидкості руху автомобіля. В аналізованих експертизах тяжкі тілесні ушкодження встановлено у 18,2 %; тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості – у 81,2 %; легкі тілесні ушкодження – у 97,1% випадків. Ступінь тяжкості одного або декількох тілесних ушкоджень різного характеру не був встановлений у 41,8 % при первинній судово-медичній експертизі: в 7,1% випадків із відкритими переломами довгих кісток нижніх кінцівок; у 19,4 % – із закритими переломами і/або вивихами кісток різних сегментів опорно-рухової системи; в 4,7 % – із закритою черепно-мозковою травмою, струсом головного мозку середнього ступеня; у 10,6 % – забоями м’яких тканин ділянки голови, а також передньої черевної стінки. Висновки. Причини невстановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень: відсутність (19,4 %) і низька якість (1,2 %) рентгенограм; відсутність у медичній документації об’єктивних (4,7 %) і відповідних даних в історії хвороби (10,6 %), що підтверджують діагноз. Неможливість проведення експертної оцінки травм за даними медичної документації супроводжувалася зниженням ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у висновках первинної СМЕ від тяжких до середньої тяжкості в 12 (7,1%), від середньої тяжкості до легких – у 6 (3,5%) випадках.

Подкожная эмфизема головы, шеи, средостения чаще всего возникает при хирургических вмешательствах на голове и шее, травмах трахеи и пищевода, лицевого черепа, инородных телах и новообразованиях желудочно-кишечного тракта, легочной баротравме при искусственной вентиляции легких и крайне редко после стоматологических процедур. Проникновение воздуха в средостение сквозь фасциальные пространства шеи возникает при препарировании зуба с помощью высокоскоростного турбинного наконечника. Именно поэтому припухлость лица и шеи, верхней половины туловища может быть ошибочно принята за анафилактическую реакцию на местный или общий анестетик или другие лекарства, которые используются в стоматологической практике.В работе представлен случай спонтанного пневмомедиастинума и напряженного пневмоторакса у ребенка 2,5 года после стоматологического вмешательства. Стоматологическое вмешательство (удаление 2 зубов, пломбирование канала первого моляра снизу справа) выполнялось под общим обезболиванием. Анестезиологическое сопровождение обеспечивалось предварительной седацией ингаляционным анестетиком Севофлюран, индукцией пропофолом, фентанилом, тракриумом.Интубация трахеи проведена с первой попытки, без особенностей. Плановая экстубация трахеи после окончания операции. Ранний послеоперационный период без особенностей. Через два часа родители с ребенком оставили частное медицинское учреждение. Через три часа после стоматологического вмешательства родители отметили у ребенка отек правой половины лица, шеи, в связи с чем немедленно обратились в стационар. Начата терапия ангионевротического отека. Через 6 часов после начала лечения появилась крепитация в области шеи (циркулярно) и верхней половине грудной клетки. Ребенок срочно переведен в отделение анестезиологии и интенсивной терапии областной детской клинической больницы г. Ивано-Франковска. При радиологическом обследовании диагностирован пневмомедиастинум. С целью исключения травмы слизистой оболочки гортани или трахеобронхиального дерева осуществлена поднаркозная диагностическая бронхоскопия. Видимых локальных повреждений обследуемого участка не обнаружено. По жизненным показаниям в ургентном порядке проведено дренирование переднего средостения. На контрольной рентгенограмме органов грудной клетки через два часа обнаружен правосторонний напряженный пневмоторакс, еще через два часа – левосторонний спонтанный пневмоторакс, по поводу чего выполнено дренирование плевральных полостей по Бюлау. Учитывая высокую цену дыхания, гипоксемию, ребенок заинтубирован и переведен на контролируемую вентиляцию легких. На вторые сутки на фоне клинического улучшения ребенок планово дезинтубирован. Через 5 дней удалены дренажи из плевральных синусов. Контрольная рентгенография в динамике с улучшением. Ребенок переведен в пульмонологическое отделение, откуда выписан на 7-е сутки с выздоровлением домой. Subcutaneous emphysema of the head, neck, and mediastinum occurs most commonly in head and neck surgery, tracheal and esophageal injuries, facial skeleton injuries, foreign bodies in the gastrointestinal tract and gastrointestinal neoplasms, pulmonary barotrauma during mechanical ventilation, and after dental procedures, which is extremely rare. The tooth preparation with a high-speed air turbine handpiece allows air to penetrate the mediastinum through the fascial spaces of the neck. Therefore, swelling of the face, neck, and upper body may often be misdiagnosed as an anaphylactic reaction to local or general anesthetics or other preparations used in dentistry.The paper presents a case of spontaneous pneumomediastinum and tension pneumothorax in a 2½ – year-old child after dental procedure. Dental treatment (extraction of 2 teeth, root canal filling of the mandibular right first molar) was carried out under general anesthesia. Anesthesia maintenance was provided with sevoflurane inhalation sedation, induction with propofol, fentanyl, tracrium. Tracheal intubation was performed on the first attempt, without effort. The course of anesthesia was smooth and uneventful. Tracheal extubation was carried out after surgery. The early postoperative period was uneventful. In two hours, the parents with their child left private health care facility.Three hours after dental procedure, the parents noticed the child to develop an indurative edema of the right side of the face and neck, and immediately applied to the hospital. The therapy for angioedema was administered. Six hours after beginning therapy, there was observed a crepitation in the neck (circularly) and upper chest. The child was urgently transferred to the Department of Anesthesiology and Intensive Care of the Ivano-Frankivsk Regional Children’s Clinical Hospital. Pneumomediastinum was diagnosed via chest X-ray. Diagnostic bronchoscopy was performed under general anesthesia to exclude traumas to the laryngeal mucosa or injuries to the tracheobronchial tree. No visible local damage to the area examined was found. Drainage of the anterior mediastinum was performed emergently to save the child’s life. A control chest X-ray taken in two hours showed right-sided tension pneumothorax; the chest X-ray taken in four hours revealed left-sided spontaneous pneumothorax; the pleural cavities were drained using the Bülau-principle. Considering the increased cost of breathing and hypoxemia, the child was intubated and controlled mechanical ventilation was initiated. On the background of clinical improvement, the child was electively disintubated on the second day. The drainage tubes were removed from the pleural sinuses in 5 days. The control chest X-ray showed an improvement. The child was transferred to the Pulmonology Department and, on the 7th day of hospital stay, it was discharged home after recovery.

Дисертаційна робота присвячена розробці методів і засобів автоматизованої побудови моделі черепного імплантату та підвищенню точності планування нейрохірургічних операцій щодо реконструкції дефектів черепа. У роботі проведено огляд існуючих методів і засобів для побудови черепних імплантатів. Розглянуто основні методи обробки інтроскопічних зображень. Розроблено комплексний підхід до обробки томографічних і рентенографічних зображень голови пацієнта. Розроблено методи автоматизованої побудови об’ємних комп'ютерних моделей ЧІ за КТ- і РГ-даними з використанням 3D-моделі черепа пацієнта та усередненої моделі черепа. Розроблено метод автоматизованого визначення геометричних характеристик ЧІ, що дозволяє хірургу визначити оптимальний оперативний доступ. Розроблено медико-технічні вимоги до нейрохірургічного комплексу, призначеного для одержання вихідних даних, їхньої обробки й виготовлення речовинної копії імплантату. Проведено порівняльний аналіз отриманих результатів побудови моделей ЧІ із вже існуючими. Результати аналізу показали ефективність розроблених методів. Dissertation work considers the development of methods and facilities of the automatized construction of cranial implant model and the increase of procision of planning of neuro-surgical operative interferences for the reconstruction of cranial defects. The review of existent methods and facilities for the construction of cranial implants is provided. The basic methods of processing of introscopy images are considered. The complex approach is developed for treatment of patient’s head tomography and X-ray images. Methods of the automatized construction of three-dimensional computer models of cranial implant are developed on a base of tomography and X-ray data with the use of 3Dmodel of patient’s cranium and cranium average model. The method of the automatized determination of geometrical descriptions of cranial implant allowing a surgeon to define optimum operative access is developed. The basic medical-technical specifications are developed to neuro-surgical complex intended for the basic data obtaining, their treatment and making of implant material copy. The comparative analysis of the obtained results of models of cranial implants construction and already existing one is conducted. The results of analysis showed efficiency of the developed methods.