Добірка наукової літератури з теми "Радіальні розміри"

Рекуперація використаної енергії є одним із напрямів розвитку енергозбереження під час використання машин. Під час роботи сільськогосподарських машин одним із резервів рекуперації енергії є виконання посівних робіт машинами, робочі органи яких розміщені на рухомих секціях, що копіюють поверхню поля. Оскільки поля зазвичай не є ідеально рівними, тому існує велика ймовірність примусового руху секцій відносно рам машин. Cтворену таким рухом енергію і можна розглядати як енергію для рекуперації. Основними схемами кріплення висівних секцій сівалок є паралелограмна та радіальна. Виконавчим механізмом системи рекуперації руху секцій сівалок буде гідроциліндр, рух поршня якого створюватиме потік робочої рідини. У паралелограмній підвісці розмістимо гідроциліндр по лінії більшої діагоналі паралелограма. У радіальній підвісці сошникової секції хід штока гідроциліндра буде залежати від зміни вертикального положення сошника, а також від конструктивних особливостей секції. Результати розрахунків показують, що за однакових зовнішніх умов, а саме нерівностей поля, і за фактичних розмірів паралелограмної та радіальної підвісок робочих органів вибраних сівалок зміна довжини проєктованого штока гідроциліндра радіальної підвіски менш виражена, ніж паралелограмної підвіски. Також проведені теоретичні дослідження з визначення можливих переміщень штока, вмонтованого в багатошарнірні секції посівних машин, показали, що за використання гідроциліндра з діаметром поршня 40 мм вони дозволяють створювати подачу робочої рідини до 8,1 л/хв для паралелограмних секцій сівалки та до 3,9 л/хв для радіальних підвісок секцій.

Проведено двофакторний дисперсійний аналіз ефективності виходу радіальних пиломатеріалів під час розкроювання колод хвойних порід розвально-сегментним та розвально-сегментно-кутовим способом для різних розмірних груп діаметрів колод за різних коефіцієнтів еліптичності поперечного перерізу колоди. При цьому враховано ще й такі фактори, як кривизна та довжина колоди. Результати проведеного дослідження свідчать про те, що із збільшенням розмірної групи діаметрів колод зміна еліптичності поперечного перерізу дедалі більше впливає на вихід радіальних пиломатеріалів у бік збільшення для розвально-сегментно-кутового способу. Щодо розвально-сегментного способу розкрою, то ефект досліджуваних факторів має зворотнийхарактер.

Грудкіна Н. С. Оцінка формоутворення порожнистих деталей з фланцем у процесі радіально-зворотного видавлювання енергетичним методом // Обробка матеріалів тиском. – 2019. – № 2 (49). - С. 41-46. Проведено математичне моделювання силового режиму процесу комбінованого радіально-зворотного видавлювання порожнистих деталей з фланцем. Використаний енергетичний метод верхньої оцінки, що дозволяє отримати дані щодо енергосилових параметрів процесу та поетапного формоутворення напівфабрикату. У розрахунковій схемі процесу комбінованого радіально-зворотного видавлювання використаний кінематичний модуль з похилою прямокутною границею. Для спрощення потужності сил деформування у зоні трапецеїдального модуля використано верхню оцінку за Коші-Буняковським. Вперше проведений порівняльний аналіз приведеного тиску деформування як функції швидкості витікання металу у вертикальному напрямку із застосуванням верхньої оцінки та в загальному вигляді. Проаналізовано вплив на величину оптимального кінематичного параметру спрощення складових приведеного тиску деформування. Встановлено, що характер теоретично отриманих кривих приведеного тиску в загальному вигляді та з використанням спрощеної оцінки зберігається для різних наборів геометричних параметрів процесу. Відмінність у отриманих оптимальних значеннях відносної швидкості витікання металу у вертикальному напрямку для прямих та спрощених обчислень може вважатися несуттєвою. Відхилення теоретично отриманих розмірів стінки стакану за ходом процесу від експериментально отриманих точкових значень не перевищує 3–7 %. Незначна взаємно розбіжність теоретично отриманих результатів пояснюється зміщенням оптимального значення відносного кінематичного параметра, який відповідає за величину приросту напівфабрикату у вертикальному напрямку. Підтверджено, що використання верхньої оцінки істотно не впливає на отримання даних щодо формоутворення та може вважатися ефективним прийомом спрощення складових приведеного тиску та прогнозування розмірів отримуваної деталі.

У роботі з’ясовано макро-, мікроскопічну будову та особливості морфометричних показників печінки великої рогатої худоби (ВРХ) та овець на органному, тканинному та клітинному рівнях структурної організації із застосуванням анатомічних, гістологічних та морфометричних методів. Проведені дослідження свідчать, що морфологічна будова печінки у досліджуваних тварин має подібну структурну організацію, але відрізняється певними органо-, гісто- та цитоморфометричними показниками. На основі результатів органометрії встановлено, що абсолютна маса печінки у жуйних мінлива і в певній мірі залежить від кровонаповнення органа та виду тварин. Так у великої рогатої худоби абсолютна маса печінки становить 4,07 ± 0,084 кг, відносна – 1,12 ± 0,012%, у овець відповідно 0,65 ± 0,0065 кг та 1,21 ± 0,014%. Гістоархітектоніка печінки ВРХ та овець побудована із сполучнотканинної строми і паренхіми. Строма органа сформована капсулою, поверх якої знаходиться серозна оболонка. У ділянці воріт печінки сполучна тканина капсули проникає всередину органа, розгалужується і ділить орган на часточки, які мають різі розміри та полігональну форму. З’ясовано, що у мікроскопічній будові печінки дослідних тварин – великої рогатої худоби та овець, межі між печінковими часточками, не зовсім чіткі у звʼязку з слабким розвитком між часточками сполучної тканини. За мікроскопічної будови печінкова часточка у жуйних сформована щільною сіткою епітеліальних пластинок, які мають радіальний напрямок та інколи анастомозують між собою. Кожна пластинка представлена двома рядами гепатоцитів, між якими містяться чітко виражені синусоїдні гемокапіляри. Між рядами гепатоцитів, що формують пластинки виявляються досить витончені (розміром до 1-го мкм) жовчні капіляри, стінками яких є оболонка гепатоцитів, що з’єднані між собою щільними контактами. Згідно з гістоморфометричними дослідженнями середня площа часточки печінки у великої рогатої худоби становить 0,7852 ± 0,041 мм², у овець такий показник є у 1,28 рази меншим і дорівнює відповідно 0,6143 ± 0,066 мм². Кількість часточок на одиницю площі (14 мм²), навпаки, є більшою у овець – 17,8 ± 2,88 одиниць і, достовірно (Р ˂ 0,01) майже у 1,4 раза меншим (12,4 ± 1,99 од.) у ВРХ. Гепатоцити печінки дослідних тварин мають неправильну багатогранну форму з чіткими контурами цитоплазми. Вони щільно прилягають один до одного і містять округлі, центрально чи ексцентрично розміщені та інтенсивно забарвлені ядра різного діаметра. Гепатоцити за обʼємом цитоплазми та ядер характеризуються різними розмірами (малі, середні, великі), а відповідно і різним ядерно-цитоплазматичним відношенням (ЯЦВ): найвищий індекс ЯЦВ властивий для малих клітин, найнижчий – для великих. При цьому цитопопуляція часточок печінки овець, порівняно з такою у ВРХ, характеризується більшою кількістю малих гепатоцитів, на що вказує зростання середнього показника індексу ЯЦВ з 0,1020 ± 0,0065 у ВРХ до 0,1201 ± 0,0573 у овець.

Досліджено фізичні властивості деревини павловнії повстистої Paulownia tomentosa(Thunb.) Steud., вирощеної шляхом плантаційного вирощування в умовах Західного Лісостепу України. Проаналізовано літературні дані з цієї тематики, на підставі яких можна стверджувати, що раніше аналогічні дослідження в Україні не проводили. З'ясовано, що за зовнішнім виглядом та текстурою деревина павловнії повстистої найбільше подібна до деревини ясена звичайного. Серед фізичних властивостей досліджено щільність деревини, відносну вологість, всихання та розбухання, пористість деревини. Визначено, що щільність деревини павловнії змінюється від 329-342 кг/м3 (заболонь, ядро) до 416 кг/м3 (серединна частинa). За показником щільності деревина павловнії подібна до деревини ялини європейської та ялиці білої. Однак тангентальне всихання для цих порід в середньому становить 7,6-7,8 %, а радіальне – 3,6-3,8 %, тоді як для павловнії тангентальне всихання становить 3,6 %, а радіальне – 2,4 %. Встановлено, що під час сушіння деревини павловнії повстистої вона значно менше змінюватиме лінійні розміри та об'єм, що зменшить прояв внутрішніх напружень у деревині та появу таких типових вад деревини, як тріщини усушки та покоробленості. Встановлено, що за умов, коли на деревину діє тільки волога, наявна у повітрі, вологість деревини павловнії збільшується тільки до значення 12,9 %. За умов повного занурення у воду деревина павловнії повстистої досягає істотного вологопоглинання – 51,9 %. Встановлено, що в разі повітряно-сухого режиму сушіння в сонячну суху погоду дрова-рубанці з деревини павловнії повстистої досягають оптимальної для їх спалювання вологості вже через 7-9 днів, а просушені попередньо в сушильній шафі – через 3-4 дні, тому її доцільно використовувати для виробництва дров паливних і пелет. Встановлено, що доцільно використовувати тільки серединну частину поперечного перетину стовбура між ядром та заболонню у виробах, які зазнають значних навантажень. Серединна частина деревини павловнії за деякими показниками наближається до деревини сосни звичайної, тому може мати широке використання у будівництві.

Актуальність теми дослідження. Процеси холодного видавлювання забезпечують високу якість поверхні й точні розміри штампованих заготовок і деталей та завдяки цьому демонструють стійку тенденцію до розширення технологічних можливостей та впровадження на виробництві.Отримання інженерних формул розрахунків оптимального силового режиму, уявлення про характерні зони і межі розподілу течії металу та зон контакту деталі з інструментом, прогнозування формоутворення є актуальними завданнями, що потребують вирішення. Постановка проблеми. Складні за формою деталі із суцільних або порожнистих заготовок доцільно виготовляти способами поперечного і комбінованого радіально-поздовжнього видавлювання. При цьому конфігурація інструменту (наявність фасок, заокруглень) дозволяють сформувати необхідний профіль деталі та суттєво впливають на деформаційний та силовий режими деформування. Визначення оптимального силового режиму у вигляді інженерних формул з урахуванням впливу конструктивних особливостей інструменту сприятиме більш активному впровадженню наведених процесів на виробництві. Аналіз останніх досліджень і публікацій. На основі аналізу публікацій за останні роки було встановлено, що дослідження процесів холодного поздовжньо-поперечного видавлювання переважно проведені експериментально, методом скінченних елементів та стосуються визначення силового режиму, особливостей формозмінення та дефектоутворення напівфабрикату.Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Невирішеними залишаються питання щодо отримання інженерних формул розрахунку силового режиму (особливо за наявності складної форми інструменту), що вказує на недостатню придатність отриманих результатів для використання на виробництві.Метою статті є розширення технологічних можливостей процесів холодного видавлювання на основі розробки нових кінематичних модулів складної форми та вироблення відповідних рекомендацій щодо їх використання для отримання оцінки силового режиму деформування та визначення оптимальної конфігурації інструменту. Виклад основного матеріалу. У роботі запропоновано використання наближеної кривої у якості заміни чверті кола, що відображає заокруглення матриці. Встановлено, що відхилення довжини дуги наближеної кривої та площі криволінійної трапеції, що обмежена нею, не перевищує 0,8 %, що вказує на адекватність запропонованої заміни. Проведено розрахунки приведеного тиску деформування всередині кінематичного модуля із заокругленням. Встановлено, що радіус заокруглення можна використовувати у вигляді параметра оптимізації конфігурації інструменту за величиною приведеного тиску деформування. Висновки відповідно до статті. Розроблений новий кінематичний модуль із заокругленням дозволяє розширити можливості енергетичного методу для моделювання процесів холодного видавлювання із складною формою інструменту. Це дозволить надалі використовувати наведені розрахунки в нових схемах та сприятиме отриманню оцінки силового режиму та формозмінення і, як наслідок, виробленню рекомендацій щодо оптимальної конфігурації інструменту та більш активному впровадженню цих процесів на виробництві.