Зміст
Добірка наукової літератури з теми "Рада територіальна"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Рада територіальна".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Рада територіальна"
1
Mamonova , V. "ПРОБЛЕМИ УНОРМУВАННЯ ІНСТИТУЦІЙНИХ ЗАСАД УПРАВЛІННЯ МІСТОМ З РАЙОННИМ ПОДІЛОМ". Theory and Practice of Public Administration 1, № 68 (28 лютого 2020): 152–60. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.01.19.
Повний текст джерелаАнотація:
Виокремлено два типи організації місцевого самоврядування в містах із районним поділом: у разі з утворенням районних у місті рад та у разі неутворення районних у місті рад. Узагальнено практику українських міст з районним поділом щодо побудови місцевого самоврядування. Визначено проблемне поле управління районами міста з районним поділом. Запропоновано законодавчо встановити критерії утворення району в місті як адміністративно-територіальної одиниці. Обґрунтовано необхідність унормувати в Законі про місцеве самоврядування поняття “територіальна громада району міста”, а також визначити склад органів місцевого самоврядування в містах із районним поділом у разі неутворення районних у місті рад та їхню назву. На підставі вивчення світового досвіду аргументовано доцільність введення в містах із районним поділом інституту місцевих омбудсменів. Рекомендовано заходи стосовно розширення участі громадськості в управлінні справами у районах міста: створювати громадські ради при міських радах міст із районним поділом та комітети мікрорайонів як органи самоорганізації населення, проводити консультативні опитування в територіальних громадах районів міста з важливих питань життєдіяльності і розвитку громади.
2
СОЛЯННІК, КОСТЯНТИН. "Реформа місцевого самоврядування в Україні: концептуальні проблеми конституційно-правового забезпечення та перспективи розвитку". Право України, № 2018/05 (2018): 207. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-05-207.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведення муніципальної реформи в Україні залишається актуальним питанням державно-правової дійсності. Забезпечення європейських стандартів організації місцевої демократії, напрацювання вітчизняних учених мають стати основою подальшого розвитку інституту місцевого самоврядування. Наявні проблеми правового характеру створюють дискусію щодо законодавчого забезпечення процесу реформування, певним чином блокують подальший розвиток місцевого самоврядування. Метою статті є аналіз конституційного забезпечення реформи місцевого самоврядування у сучасній Україні, надання авторської позиції щодо деяких напрямів її здійснення, вироблення рекомендацій стосовно загальнодержавного та локального нормотворення окремих питань розвитку місцевої влади. Встановлено, що реформуванню цього публічно-правового інституту має передувати внесення змін до Конституції України як першооснови змін законодавства. Сучасна ситуація щодо можливості Верховною Радою України розглядати зміни до Основного Закону на будь-якій наступній сесії призводить до негативних явищ, закріплення у чинному законодавстві норм, які не повною мірою співвідносяться з нормами Конституції. Вирішення такої юридичної колізії, що склалася у вітчизняному конституційному процесі, є нагальною проблемою задля розблокування належного законодавчого забезпечення проведення муніципальної реформи. Концептуальним питанням проведення реформи є визначення у законодавстві основного суб’єкта місцевого самоврядування. Закріплення територіальної громади як такого не відповідає нормам Європейської Хартії місцевого самоврядування, яка бачить представницький орган місцевого самоврядування. Інші підходи до формування компетенції органів та посадових осіб через окреслення предметів відання сприятимуть децентралізації в державі, окресленню відповідальності самоврядних структур у здійсненні муніципальної політики. Сучасний стан правового забезпечення створює загрозу подальшому розвитку всіх інститутів місцевої демократії, оскільки з боку законодавця простежується непослідовність у діях щодо юридичного забезпечення процесу реформування. Фактично Верховна Рада України заблокувала подальший розвиток місцевого самоврядування, адже попередньо схваливши зміни до Конституції України, не схвалила їх як закон. Вперше у вітчизняному конституційному процесі виникатиме питання щодо юридичної можливості скасування попередньо схваленого законопроекту про внесення змін до Основного Закону або внесення в нього змін та доповнень, що не передбачено статтями 157 та 158 Конституції України. Подальшого наукового опрацювання потребують питання, вирішення яких безпосередньо впливатиме на належний розвиток відносин у сфері місцевого самоврядування: територіальна основа діяльності муніципальних структур і, зокрема, об’єднаних територіальних громад, організаційна будова місцевої ради, порядок та спосіб закріплення компетенції всіх учасників муніципальних відносин, доцільність існування головного суб’єкта місцевого самоврядування як основного носія всіх прав та обов’язків – територіальної громади.
3
Мішина, Н. В. "ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ: ТИПОЛОГІЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 26 (22 липня 2020): 81–89. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v26i0.664.
Повний текст джерелаАнотація:
Територіальний мікроколектив - це з'єднані відносно стійкими соціальними зв'язками жителі населеного пункту або його частини, межі якої не збігаються з межами діяльності будь-якого органу місцевого самоврядування. Паралельне дослідження територіальних мікроколективів та органів самоорганізації населення дає змогу запропонувати класифікувати територіальні мікроколективи залежно від типу території проживання членів територіального мікроколективу на: територіальні мікроколективи будинків, територіальні мікроколективи вулиць та кварталів і територіальні мікроколективи мікрорайонів, а також територіальні колективи села, селища, району у місті - якщо територія локалізації таких територіальних мікроколективів не збігається з територією діяльності відповідної ради.
Автор статті вважає, що типологізація являє собою класифікацію за найбільш важливою підставою. Запропоновано здійснювати типологізацію органів місцевого самоврядування залежно від території, у межах якої діє орган самоорганізації населення: на будинкові органи самоорганізації населення, вуличні (квартальні) органи самоорганізації населення й органи самоорганізації населення мікрорайону, села, селища, району у місті (у разі, якщо йдеться про орган самоорганізації населення села, селища або району у місті, територія його діяльності не повинна збігатися з територією діяльності відповідної ради).
Деякі підстави, які використовуються для класифікації територіальних мікроколекти-вів, уявляється доцільним використати і для класифікації органів, що створюються для захисту інтересів цих колективів, - органів самоорганізації населення. Крім того, у статті наводяться й інші, не пов'язані з видами територіальних мікроколективів, підстави для класифікацій органів самоорганізації населення. Загалом, органи самоорганізації населення пропонується класифікувати:
- залежно від виду населеного пункту, в межах якого функціонують органи самоорганізації населення: на органи самоорганізації сільського населення й органи самоорганізації міського населення (органи самоорганізації населення селищ та органи самоорганізації населення міст);
- залежно від наявності або відсутності в органу самоорганізації населення ознак юридичної особи: на органи самоорганізації населення, які легалізовані шляхом реєстрації (є юридичними особами), та на органи самоорганізації населення, які легалізовані шляхом повідомлення (не є юридичними особами);
- залежно від наявності або відсутності в органу самоорганізації населення повноважень, делегованих відповідною місцевою радою: на органи самоорганізації населення, яким відповідна місцева рада делегувала деякі зі своїх власних повноважень, і органи самоорганізації населення, які здійснюють виключно повноваження, надані їм Законом України «Про органи самоорганізації населення».
4
ТІТОВ, МИКОЛА. "Про деякі аспекти моделювання нового адміністративно-територіального устрою держави (укрупнення районів)". Право України, № 2019/05 (2019): 128. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-05-128.
Повний текст джерелаАнотація:
Формування нової моделі адміністративно-територіального устрою держави, зокрема субрегіонального (районного) рівня, як складової структурних реформ із децентралізації влади на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку територій, визначено Президентом України та Урядом України як основні питання сучасного розвитку держави. Звідси – необхідність опрацювання єдиного, чи принаймні узагальнюючого, підходу у питаннях визначення засад і критеріїв адміністративно-територіального устрою та підготовки нової схеми районів. Метою статті є аналіз чинного законодавства, наявних законопроектів, практичних аспектів моделювання укрупнення районів та окреслення окремих пропозицій, що спрямовані на вдосконалення адміністративно-територіального устрою держави. Зазначено, що вітчизняне законодавство сьогодні не повною мірою забезпечує врегулювання порядку утворення, ліквідації районів, встановлення і зміни їхніх меж. Так, згідно з п. 29 ч. 1 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України віднесено утворення, ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, але сучасного механізму реалізації цього положення не існує. Досі питання адміністративно-територіального устрою регулюються Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 р. Як наслідок, у державі продовжують існувати складні територіальні утворення (так звані “матрьошки”), коли на одній території функціонують окремі адміністративно-територіальні одиниці та декілька місцевих рад. Так, наприклад, у Харківській області у складі міста Куп’янськ – міста обласного значення – функціонують Куп’янська міська рада та Куп’янськ-Вузловська селищна рада, а у складі міста Лозова – міста обласного значення – Лозівська міська рада, Панютинська селищна та Домаська сільська ради, що породжує низку проблем, зокрема у реалізації їх повноважень, а також де-факто існують адміністративно-територіальні одиниці, так звані “селища міського типу”, які не передбачені Конституцією України. Крім того, дотепер на законодавчому рівні не визначені критерії формування адміністративно-територіальних одиниць та ін. Автор доходить висновку про необхідність конституційного та законодавчого унормування адміністративно-територіального устрою України, окреслює новації при моделюванні карти-схеми нових укрупнених районів на прикладі Харківської області, обґрунтовує необхідність врахування низки критеріїв для досягнення збалансованості соціально-економічного розвитку нових адміністративно-територіальних утворень, забезпечення доступності послуг для жителів тощо.
5
Коробкін, Валерій, та Ярослава Яковлєва. "УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД ЯК ЗАПОРУКА ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ СПРОМОЖНОСТЕЙ ЄДИНОЇ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ". Науковий вісник: Державне управління, № 1(11) (18 квітня 2022): 42–60. http://dx.doi.org/10.33269/2618-0065-2022-1(11)-42-60.
Повний текст джерелаАнотація:
У процесі здійснення заходів Концепції реформування місцевого самоврядування важливим є конкретизація задач і вимог реалізації завдань цивільного захисту на рівні територіальних громад. Тому метою статті є формулювання напрямів із внесення змін / доповнень до нормативно-правових актів з питань організації системи цивільного захисту на рівні місцевого самоврядування та визначення заходів з удосконалення цивільного захисту територіальних громад. Об’єкт дослідження – функціонування системи цивільного захисту в територіальних громадах. Обґрунтовано доцільність змін до статей 6, 25, 30, 35, 36, 37 Кодексу цивільного захисту України в частині упорядкування повноважень сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих органів, розмежування повноважень рад, конкретизації діяльності сільських, селищних і міських територіальних громад як суб’єктів забезпечення цивільного захисту. Для удосконалення діяльності територіальних громад у сфері цивільного захисту запропоновано напрями змін до нормативних актів Кабінету Міністрів України в частині визначення ролі органів місцевого самоврядування сільських, селищних і міських рад як суб’єктів забезпечення цивільного захисту, конкретизації створення ланки територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту в територіальній громаді з переліком служб та їх завдань (в межах області, району, громади), ролі та права територіальної громади в залученні відповідних служб. Наголошено на впровадженні досвіду організації системи цивільного захисту муніципалітетів Канади, де місцеві муніципалітети відіграють ключову роль в підвищенні стійкості суспільства до надзвичайних ситуацій, беруть на себе ряд обов’язків щодо захисту цивільного населення. Складовою частиною роботи є пропозиції щодо першочергових завдань і кроків з організації цивільного захисту на базовому рівні місцевого самоврядування, які запропоновані як пояснення законодавчих і нормативно-правових актів з питань цивільного захисту, алгоритми дій керівників (фахівців) органів місцевого самоврядування, стосовно організації та здійснення заходів ЦЗ на території громади, а також як типові та формалізовані документи (варіанти рішень ради громади, виконавчого органу громади, розпоряджень голови громади).
6
Negoda, Vyacheslav. "Пропозиції щодо удосконалення правових механізмів з реалізації реформи територіальної організації влади та місцевого самоврядування на засадах децентралізації". Public Administration and Regional Development, № 8 (30 червня 2020): 369–95. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.08.02.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу сучасного стану впровадження реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади. Наведено аргументи щодо необхідності нормативно-правого врегулювання питання з формування нового адміністративно-територіального устрою та створення спроможного місцевого самоврядування, розбудови дієвої системи територіальної організації влади та вчасного завершення реформи децентралізації влади.
Показано що основними проблемами у сфері адміністративно-територіального устрою України, які істотно впливають на ефективність територіальної організації влади є: застарілість моделі адміністративно-територіального устрою України, яка не відповідає сучасним викликам; надмірна подрібненість адміністративно-територіальних одиниць, насамперед сільських та селищних рад та й окремих міст; існування анклавів, ексклавів, невизнаність меж багатьох адміністративно-територіальних одиниць; наявність значних диспропорцій у рівнях соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць; відсутність законодавчої бази достатньої для формування нової територіальної основи діяльності органів місцевого самоврядування.
Зазначено, що найбільш оптимальною може бути модель децентралізації в Україні, яка корелюється з Основним законом держави і національним законодавством та спрямована на формування ефективної системи місцевого самоврядування, в якій ключовою ланкою буде базовий рівень – спроможні та самодостатні територіальні громади.
Надано пропозиції щодо удосконалення правових механізмів з реалізації реформи територіальної організації влади та місцевого самоврядування на засадах децентралізації де головною домінантою є сучасна реформована Конституція яка стає підґрунтям міцного місцевого самоврядування і запорукою сильної виконавчої влади на місцях – що є важливим індикатором самодостатньої держави.
7
Myshchak, I. M. "Деякі проблемні аспекти законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (14 лютого 2020): 60–67. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.01.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Реформування системи державного управління та місцевого самоврядування, яке активно проводиться упродовж останніх п’яти років, вимагає належного законодавчого забезпечення. Передусім ідеться про внесення змін до Конституції України, на розвиток яких мають бути розроблені й ухвалені базові законодавчі акти, зокрема про адміністративно-територіальний устрій, про статус представників або органів центральної влади на місцях, про службу в цих органах, про місцеве самоврядування в Україні (нова редакція), про службу в органах місцевого самоврядування (нова редакція) тощо.
Метою статті є аналіз проекту змін до Конституції України щодо децентралізації влади № 2598 від 13 грудня 2019 р., виділення його основних позитивних та проблемних положень.
Наукова новизна полягає в аналізі проекту змін до Конституції України щодо децентралізації влади, внесеного на розгляд Верховної Ради України, визначенні позитивних положень, які можуть бути корисними для удосконалення правового статусу й незалежності органів місцевого самоврядування, а також виокремленні найбільш дискусійних норм, які викликають обґрунтовані побоювання щодо потенційного посилення позицій центральної влади на місцевому рівні.
Висновки. Реформування державного управління в Україні потребує системного оновлення законодавчого поля, у тому числі внесення змін до Конституції. Відповідні суспільні очікування знайшли практичне втілення в поданні Президентом України на розгляд парламенту законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) № 2598 від 13 грудня 2019 р. Його здобутком стали положення щодо: ґрунтування територіального устрою України на засадах унітарності, єдності та цілісності державної території, децентралізації влади, субсидіарності і повсюдності місцевого самоврядування, запровадження трискладової системи адміністративно-територіального устрою України – громади, округи, області, створення виконавчих комітетів органів місцевого самоврядування на рівні округу й області замість нинішніх державних адміністрацій та ін.Разом із тим законопроект, навіть у доопрацьованій формі від 27 грудня 2019 р., містив ряд положень, які потенційно можуть нести загрозу звуження прав органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Такими є право префекта здійснювати виконавчу владу в округах і областях, містах Києві та Севастополі, видавати акти, які є обов’язковими на відповідній території, призупиняти дію актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України з одночасним зверненням до суду, вносити Президенту України подання про зупинення дії ухваленого радою громади, головою громади, окружною, обласною радою акта, що не відповідає Конституції України та створює загрозу порушення державного суверенітету, територіальної цілісності чи загрозу національній безпеці, та про тимчасове зупинення у зв’язку з цим повноважень голови громади, складу ради громади, окружної, обласної ради тощо. Чи не найбільше критики викликала норма про право Президента України у разі ухвалення радою громади, головою громади, окружною, обласною радою акта, що не відповідає Конституції України та створює загрозу порушення державного суверенітету, територіальної цілісності чи загрозу національній безпеці, за поданням префекта зупиняти указом дію відповідного акта й тимчасово зупиняти повноваження голови громади, складу ради громади, окружної, обласної ради та призначати тимчасового державного уповноваженого. У разі визнання Конституційним Судом України зазначеного акта таким, що не відповідає Конституції України, Верховна Рада України за поданням Президента України повинна достроково припиняти повноваження голови громади, ради громади, окружної, обласної ради. Так само сумнівними видаються пропозиції визначати на рівні законів, а не в Конституції, засади правового статусу голів громад, депутатів рад громад, окружних, обласних рад, порядок утворення, реорганізації та ліквідації виконавчих органів ради громади, виконавчих комітетів окружних, обласних рад, обсяг їх повноважень тощо. Дискусійність цих та інших положень, зрештою, була визнана суб’єктом права законодавчої ініціативи – Президентом України, що призвело до відкликання законопроекту. Водночас аналіз цього законопроекту і визначення найбільш дискусійних його положень є корисним у контексті необхідності розроблення нового законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади.
8
Герич, Агнеса. "МІСЬКІ РАДИ ТА МІСЬКІ ГОЛОВИ ЯК МІСЦЕВІ МУНІЦИПАЛЬНІ ОРГАНИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЄКТІВ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД". KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 1, № 8 (13 липня 2021): 177–82. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.1.26.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено проблематиці міських рад та міських голів як муніципальних органів публічно- го управління у сфері адміністративно-правового регулювання проєктів економічного розвитку об’єднаних тери- торіальних громад. Мета статті – охарактеризувати проблематику міських рад та міських голів як муніципальних органів публіч- ного управління у сфері адміністративно-правового регулювання проєктів економічного розвитку об’єднаних територіальних громад. Методами дослідження є загальнонаукові та спеціально юридичні методи. На основі проведеного дослідження було встановлено, що серед муніципальних органів публічного управлін- ня у сфері адміністративно-правового регулювання проєктів економічного розвитку об’єднаних територіальних громад можна виокремити обласні та районні ради, а також сільські, селищні, міські ради і сільських, селищних, міських голів. Міжнародне співробітництво міських рад та міських голів як органів публічного управління у сфе- рі адміністративно-правового регулювання проєктів економічного розвитку об’єднаних територіальних громад є важливим для реалізації окремих проєктів економічного розвитку міських громад.
9
Perepeliukova, Olena. "ОСОБЛИВОСТІ БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ ЯК ОДИН ІЗ НАПРЯМІВ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 4(16) (2018): 147–53. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-4(16)-147-153.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено особливості формування бюджету об’єднаних територіальних громад (ОТГ). Встановлено, що бюджети громад, які не об’єдналися, не отримують міжбюджетних трансфертів із державного бюджету. Визначено, що ради ОТГ мають право здійснювати місцеві запозичення до бюджетів ОТГ – як місцеві, так і внутрішні, зокрема шляхом отримання кредитів (позик) від міжнародних фінансових організацій. Проаналізовано бюджети громад Харківського регіону, визначено бюджети цих громад. Встановлено норми бюджетних витрат згідно з чинним законодавством. Виокремлено перелік дохідних джерел бюджетів об’єднаних територіальних громад. Визначено, що сукупні власні доходи об’єднаної територіальної громади Харківського регіону за 2018 рік на 11 % перевищили планові призначення. Обґрунтовано, що фінансові надходження до територіальних громад спрямовуються на розвиток інфраструктури та соціального забезпечення громади. Обґрунтовано, що для збільшення доходності громад необхідним є розробка відповідних заходів.
10
Голосніченко, Іван. "До питання свободи і самоврядування у сфері юридичної освіти та науки в Україні". Право України, № 2018/01 (2018): 251. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-01-251.
Повний текст джерелаАнотація:
Свобода і самоврядування юридичних закладів освіти є невід’ємною складовою громадянського суспільства, яке нині розбудовується в українській державі. Поточна реформа правничої вищої освіти, наукової діяльності і професії, станом на тепер, з очевидністю не враховує значного вітчизняного досвіду самоорганізації та самоврядування освітян і вчених-правників 2000–2010-х років. Наслідком цього є певні недоліки концептуального планування і законопроектного доробку щодо юридичної (правничої) освіти і науки в Україні. Метою статті є ознайомити юридичну спільноту з основними аспектами досвіду Ради юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ України, її взаємодії з Всеукраїнським з’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, органами виконавчої і судової влади. Обґрунтувати корисність і доцільність урахування досвіду Ради у забезпеченні ефективності реформи юридичної (правничої) освіти й науки в Україні. Основними результатами дослідження є рекомендації для використання під час реформи правничої вищої освіти і наукової діяльності в Україні: у вдосконаленні проекту закону про юридичну (правничу) освіту і загальний доступ до правничої професії та проекту концепції вдосконалення правничої (юридичної) освіти для фахової підготовки правника відповідно до європейських стандартів вищої освіти та правничої професії. Під час реформи доцільно взяти за основу проект Закону № 7147-1, урахувавши доробок законопроекту № 7147 щодо гарантування Стандартом юридичної (правничої) освіти відповідних загальних компетентностей, встановлення обов’язкового мінімуму кредитів Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи для освітніх ступенів, обов’язковості навчальних дисциплін правничої клініки, правничої дослідницької лабораторії та імітації судового процесу, механізму первинного і періодичного оцінювання правничих шкіл тощо. У майбутньому законі й урядовій концепції необхідно передбачити залучення до складу Ради також деканів та ректорів правничих шкіл, що мають ліцензований обсяг на підготовку бакалаврів права і керівників правничих наукових установ; визначити таку Раду постійно діючим робочим органом Всеукраїнського з’їзду; окреслити принципи роботи Ради; передбачити територіальну ротацію місць засідань; допустити приватні правничі школи до підготовки правників; додати Раді функції обміну й узагальнення досвіду, вивчення і популяризації кращих практик, адаптації міжнародних стандартів і документів, вивчення і збереження правової спадщини України, сприяння розвитку вітчизняних наукових шкіл, затвердження рекомендацій Міністерству освіти і науки України з усього спектру юридичної освіти й науки, а не тільки їх фінансування, здійснення інших функцій, визначених З’їздом; передбачити, що Міністерство освіти і науки України скликає Всеукраїнський з’їзд у разі, якщо Рада не здійснила цього відповідно до закону, а не навпаки.
Дисертації з теми "Рада територіальна"
1
Сльоз, Аліна Анатоліївна. "Організація обліку і контролю у селищній раді на прикладі Тарасівська сільська рада, с.Тарасівка Хмельницької обл". Магістерська робота, Хмельницький національний університет, 2021. http://elar.khnu.km.ua/jspui/handle/123456789/11547.
Повний текст джерелаАнотація:
У дипломній роботі розглянуто особливості обліку і контролю у сільських радах. Досліджено порядок формування кошторису бюджетної установ та організацію бухгалтерського обліку і контролю за даними Тарасівської сільської ради.
Проаналізовано фінансово-господарську діяльність Тарасівської сільської ради. Досліджено правове регулювання діяльності та фінансового забезпечення територіальних громад в Україні в умовах бюджетної децентралізації. Проаналізовано основні проблеми і особливості формування бухгалтерської служби у сільській раді.
2
Сарафанюк, Сергій Вікторович, та Serhii Sarafaniuk. "Дослідження управління розвитком територіальної громади, на прикладі Щирецької селищної ради". Master's thesis, Терпільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, 2021. http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/36840.
Повний текст джерелаАнотація:
Master's thesis: 83 pp., 12 figs., 15 tables, 6 appendices, 35 literature sources.
The object of research is the process of managing the development of the territorial community on the example of Shchyrets village council.
The subject of the research is theoretical-methodical and applied bases of territorial community development management carried out by the local self-government body.
The purpose of the research is to study theoretical approaches and develop practical recommendations for public management of Shchyrets village council development of the territorial community.
Research methods: methods of system approach, synthesis, analysis, survey, comparison.
The research of the territorial community development management on the example of Shchyrets village council was conducted, and proposals for its improvement were developed. Measures to expand the use of information and communication technologies in the activities of Shchyrets village council are proposed, proposals are made to improve the organizational structure of the village council as a tool for community development, as well as to intensify youth involvement in community development management.
The proposed measures can be implemented in the activities of Shchyrets village council.Магістерська робота: 83 с., 12 рис., 15 табл., 6 додатків, 35 літературних джерел. Об’єктом дослідження є процес управління розвитком територіальної громади на прикладі Щирецької селищної ради. Предмет дослідження – теоретико-методичні та прикладні основи управління розвитком територіальної громади, що здійснюється органом місцевого самоврядування. Мета дослідження - дослідження теоретичних підходів і розробка практичних рекомендацій, що стосуються публічного управління Щирецькою селищною радою розвитком територіальної громади. Методи дослідження: методи системного підходу, синтезу, аналізу, опитування, порівняння. У роботі проведене дослідження управління розвитком територіальної громади на прикладі Щирецької селищної ради, а також розроблено пропозиції щодо його покращення. Запропоновано заходи із розширення використання інформаційно-комунікаційних технологій у діяльності Щирецької селищної ради, внесено пропозиції щодо удосконалення організаційної структури даної селищної ради як інструменту розвитку громади, а також щодо активізації процесів залучення молоді до управління розвитком громади. Запропоновані заходи можуть бути впроваджені у діяльності Щирецької селищної ради.
Вступ. Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДҐРУНТЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД. 1.1 Наукові підходи щодо сутності та завдань розвитку територіальних громад. 1.2 Функціонування громад в Україні у контексті децентралізації. 1.3 Перспективи забезпечення фінансових передумов розвитку територіальних громад. РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ЩИРЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ У СФЕРІ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ. 2.1 Загальна характеристика діяльності селищної ради. 2.2 Аналіз доходів селищної ради як джерел фінансового забезпечення розвитку Щирецької територіальної громади. 2.3 Аналіз видатків селищної ради на цілі забезпечення діяльності й розвитку громади. РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ЩИРЕЦЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ. 3.1 Заходи із розширення використання інформаційно-комунікаційних технологій у діяльності Щирецької селищної ради. 3.2 Удосконалення організаційної структури Щирецької селищної ради як інструменту розвитку громади. 3.3 Активізація процесів залучення молоді до управління розвитком Щирецької територіальної громади. РОЗДІЛ 4 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ. 4.1 Організація охорони праці у Щирецькій селищній раді. 4.2 Організація ефективної системи цивільного захисту Щирецької селищної ради. Висновки та пропозиції. Бібліографія. Додатки
3
Красновид, В. К. "Руїна як наслідок Переяславської Ради". Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2017. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/8357.
Повний текст джерела
4
Брич, Богдан Васильович. "Упровадження інноваційних проектів у територіальній громаді (на прикладі Гаї Шевченківської сільської ради)". Thesis, Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, 2017. http://elartu.tntu.edu.ua/handle/123456789/19534.
Повний текст джерелаАнотація:
Брич Б.В. «Упровадження інноваційних проектів у територіальній громаді (на прикладі Гаї Шевченківської сільської ради)». – Рукопис.
Спеціальність 8.03060102 – Менеджмент інноваційної діяльності. – Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя. – Тернопіль, 2017.
Об'єктом дослідження виступає Гаї Шевченківська сільська рада Тернопільського району.
Прийняття рішення щодо втілення певного проекту в життя приймається після ретельного вивчення усіх чинників, що впливатимуть на його реалізацію. Від цього залежать обсяги коштів, які потрібно вкласти у проект і які можна буде отримати від реалізації нової продукції протягом її життєвого циклу. Здебільшого реалізація інноваційних проектів вимагає значних фінансових вкладень, які інвестори очікують повернути.
Основним завдання територіальної громади є віднайти такі інноваційні проекти, які дозволять забезпечити розвиток села та сприяти привабливості сільської місцевості для проживання громадян.
В результаті упровадження інноваційних проектів на базі територіальної громади планується покращити ефективність використання наявних ресурсів, підвищити якість життя членів громади.
Результати роботи доцільно застосувати на практиці, що дасть змогу значно вдосконалити та покращити діяльність Гаї Шевченківської сільської ради.
5
Бугаєнко, А. "Загальна характеристика виконавчих органів міських рад як суб'єктів забезпечення розвитку територіальних громад". Thesis, Сумський державний університет, 2017. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/65148.
Повний текст джерелаАнотація:
З числа органів місцевого самоврядування одну з
важливих ролей відіграють виконавчі органи міських рад, адже
саме вони займаються вирішенням значного кола питань, які
мають місце при певних обставинах, забезпечуючи належне
функціонування соціальної, економічної, побутової та інших
сфер життєдіяльності територіальної громади.
6
Тесля, Олена Миколаївна. "Облік і аудит основних засобів на прикладі КП «Ранок» Новокальчевської сільської ради об’єднаної територіальної громади Березівського району Одеської області". Магістерська робота, Хмельницький національний університет, 2021. http://elar.khnu.km.ua/jspui/handle/123456789/11549.
Повний текст джерелаАнотація:
Предметом дослідження в дипломній роботі виступають теоретико-методичні та практичні основи обліку і аудиту основних засобів комунального підприємства.
Об'єктом дослідження в дипломній роботі є процеси обліку і аудиту основних засобів на прикладі КП «Ранок».
Результатами дипломної роботи є систематизація теоретичних положень за напрямами обліку і аудиту основних засобів, дослідження практичних аспектів та обґрунтування пропозицій щодо оперативного, а також управлінського обліку основних засобів та побудови автоматизованої системи обліку основних засобів.
7
Печура, Тетяна Миколаївна. "Стан соціального діалогу в Харківській області". Thesis, 2018. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/39072.
Повний текст джерела
8
Шевер, Ілона Олександрівна. "Правові засади використання та охорони земель об`єднаних територіальних громад". Магістерська робота, 2020. https://dspace.znu.edu.ua/jspui/handle/12345/2552.
Повний текст джерелаАнотація:
Шевер І. О. Правові засади використання та охорони земель об`єднаних територіальних громад : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник О. Г. Бондар. Зaпорiжжя : ЗНУ, 2020. 118 c.UA : Робота викладена 118 сторінках друкованого тексту. Перелік посилань включає 133 джерела. На даний момент реформа децентралізації є однією із ключових реформ в Україні. Підґрунтя реформи було закладене починаючи із 2014 року. За цей час в Україні було утворено 975 ОТГ, з яких 37 ОТГ з адміністративними центрами у містах обласного значення. Метою реформи є формування ефективного місцевого самоврядування та територіальної організації влади для створення і підтримки повноцінного життєвого середовища для громадян, надання високоякісних та доступних публічних послуг, становлення інститутів прямого народовладдя, узгодження інтересів держави та територіальних громад. Одним із напрямів реформи є передача повноважень по вирішенню земельних питань на місця. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» об’єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов’язків територіальних громад, що об’єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об’єднаною територіальною громадою, що дає нам підстави віднести об’єднані територіальні громади до суб’єктів земельного права. Метою кваліфікаційної роботи є комплексний аналіз та детальне дослідження правових засад використання та охорони земель об’єднаних територіальних громад, формулювання пропозицій щодо вдосконалення земельного законодавства України в частині правового регулювання суспільних відносин у сфері управління, використання та охорони земель ОТГ. Об’єктом дослідження даної кваліфікаційної роботи є суспільні відносини в сфері використання та охорони земель об’єднаних територіальних громад. Предметом дослідження є правові засади використання та охорони земель об’єднаних територіальних громад. Методологічну основу роботи складають сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових принципів і підходів та спеціально-наукових методів пізнання конституційно-правових явищ, використання яких дало змогу отримати науково-обґрунтовані результати. Для проведення дослідження будуть застосовані такі загальнонаукові методи як: аналіз і синтез.
EN : The work is outlined in 118 pages of printed text. The list of links includes 133 sources. At present, decentralization reform is one of the key reforms in Ukraine. The basis for the reform has been laid since 2014. During this time, 975 LTEs were formed in Ukraine, of which 37 LTEs with administrative centers in cities of regional importance. The purpose of the reform is to create effective local self-government and territorial organization of government to create and support a full-fledged living environment for citizens, to provide high-quality and accessible public services, to establish institutions of direct democracy, to harmonize the interests of the state and territorial communities. One of the areas of reform is the transfer of powers to resolve land issues to places. According to Part 3 of Art. 8 of the Law of Ukraine "On Voluntary Association of Territorial Communities" the united territorial community is the successor of all property, rights and responsibilities of the united territorial communities from the date of acquiring the authority of the village, settlement, city council elected united territorial community, which gives us grounds to refer the united territorial communities to the subjects of land law. The purpose of the qualification work is a comprehensive analysis and detailed study of the legal bases for the use and protection of land of the united territorial communities, formulation of proposals for improvement of the land legislation of Ukraine in the field of legal regulation of public relations in the field of management, use and protection of land of the ATS. The subject of the study of this qualification is public relations in the area of land use and protection of the united territorial communities. The subject of the study is the legal basis for the use and protection of land of the united territorial communities. The methodological basis of the work is a set of philosophical, philosophical, general scientific principles and approaches and specially-scientific methods of knowledge of constitutional and legal phenomena, the use of which has allowed to obtain scientifically sound results. For the study will be applied such general scientific methods as: analysis and synthesis.
9
Лобанець, Наталія Валеріївна, та Natalia Lobanets. "Дослідження особливостей формування сфери надання медичних послуг населенню в умовах адміністративно-територіальної реформи, на прикладі КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради". Master's thesis, 2021. http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/36804.
Повний текст джерелаАнотація:
Предмет дослідження – реорганізація сфери медичного обслуговування населення у Кременецькій опорній лікарні внаслідок реформування системи охорони здоров'я України.
Метою роботи є розробка пропозицій і практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи надання медичних послуг у напрямку зростання доступності та покращення якості обслуговування населення для підвищення результативності Кременецької опорної лікарні.
Методи дослідження – загальнонаукові, теоретичні, практичні й
математичні.
Практичне значення отриманих результатів стосується надання конкрeтних пропозицій для подальшого функціонування Кременецької опорної лікарні в умовах проведеної медичної реформи галузі шляхом модернізації сфери обслуговування через зростання доступності та покращення якості надання медичних послуг населенню.
Отримані результати дослідження підлягають впровадженню у діяльність комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради.The subject of study is reorganization of the area medical care in the Kremenets basic hospital as a result of reforming the health care system of Ukraine. The purpose of the work is to make proposals and practical recommendations for improving the system medical services in the direction of increasing the availability and improving the quality of public services in order to improve the efficiency of Kremenets hospital. Research methods - general scientific, theoretical, practical and mathematical. The practical significance of the obtained results concerns the introduction of specific proposals for further development Kremenets basic hospital in the context of the medical reform of the industry by modernizing the service sector through increasing the availability and improving the quality of medical services to the population. The results of the study will be implemented in the activities of the municipal non-profit enterprise «Kremenets basic hospital» of the Kremenets city council».
Вступ...8 Розділ 1 Теоретичні засади формування системи надання медичних послуг населенню у сфері охорони здоров'я…11 1.1 Сучасний стан системи охорони здоров'я України. Концептуальні основи трансформації медицини в умовах адміністративно-територіальної реформи…11 1.2 Методологічні та нормативні характеристики медичних послуг. Ринок послуг медичної галузі...21 1.3 Основні напрямки розвитку сфери надання медичних послуг населенню в умовах реформування системи охорони здоров'я…27 Розділ 2 Характеристика функціонування комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради…31 2.1 Загальна характеристика роботи Кременецької лікарні…31 2.2 Аналіз функціонування лікувально-профілактичного підрозділу комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня»...38 2.3 Оцінювання сучасного стану трансформації медичного обслуговування населення...47 Розділ 3 Удосконалення системи надання медичних послуг комунальним некомерційним підприємством «Кременецька опорна лікарня»...53 3.1 Використання QR-кодів для покращення сервісу медичного обслуговування населення…53 3.2 Укомплектування штату працівників для підвищення обсягів надання медичних послуг Кременецькою опорною лікарнею…58 3.3 Обґрунтування шляхів для зростання результативності Кременецької лікарні...64 Розділ 4 Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях...69 4.1 Особливості охорони праці в Кременецькій опорній лікарні…69 4.2 Забезпечення надання медичними установами послуг населенню в умовах коронавірусної хвороби (COVID-19)…71 Висновки та пропозиції…74 Бібліографія…76 Додатки…81
10
Мозгіна, Віта Вікторівна. "Попередження та протидія булінгу в закладах освіти: оптимізація правового регулювання співпраці суб ’єктів реагування". Магістерська робота, 2020. https://dspace.znu.edu.ua/jspui/handle/12345/3409.
Повний текст джерелаАнотація:
Мозгіна В. В. Попередження та протидія булінгу в закладах освіти: оптимізація правового регулювання співпраці суб’єктів реагування : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 262 "Правоохоронна діяльність" / наук. керівник Ю. В. Пирожкова. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 117 с.UA : Кваліфікаційна робота складається зі 117 сторінок, містить 79 джерела використаної інформації. З проблемою насильства та булінгу в закладах освіти стикаються у всьому світі, і Україна не є винятком. Це підтверджують не тільки окремі випадки насильства й цькування, а також результати опитувань дітей та підлітків. За даними опитування «Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді України», серед дітей віком від 10 до 17 років жертвами образ, принижень чи знущань визнали себе 37,9 % серед усіх опитаних підлітків, а 35 % опитаних відповіли, що самі брали участь в образах/приниженні або знущанні з інших. Загалом, в цивілізованому світі булінг розглядають як доволі серйозну соціально-педагогічну проблему сьогодення – проводяться наради на рівні міністрів освіти, виробляються законодавчі заходи у напрямку його профілактики тощо. Зарубіжна практика демонструє, що ефективне запобігання проявам булінгу в школах вимагає злагодженої організації як внутрішньосистемної, так і міжвідомчої взаємодії, в основі якої лежить чітка законодавча та нормативна база. Метою кваліфікаційної роботи є теоретично обґрунтувати шляхи профілактики булінгу у закладах освіти, а також практично розробити план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу в закладах освіти. Об’єктом дослідження даної кваліфікаційної роботи є явище булінгу в учнівському середовищі. Предметом дослідження є попередження та протидія булінгу в закладах освіти: оптимізація правового регулювання співпраці суб’єктів реагування. Методи дослідження: теоретичні методи: аналіз та синтез, узагальнення наукових джерел та систематизація теоретичного матеріалу; емпіричні методи: анкетування, бесіда, аналіз документації, спостереження (включене та невключене); методи математичної обробки даних: показник середніх значень. Запропонована робота є спробою комплексного доктринального порівняльно-правового аналізу співпраці суб’єктів реагування на прояви булінгу в закладах освіти в Україні і в зарубіжних країнах, визначення за його підсумками напрямків їх подальшого розвитку в Україні та пріоритетного напрямку і розроблення рекомендацій з удосконалення чинного законодавства.
EN : Qualification work consists of 117 pages, contains 79 sources of information used. The problem of violence and bullying in educational institutions is faced all over the world, and Ukraine is not exception. This is confirmed not only by isolated cases of violence and harassment, but also by the results of surveys of children and teenagers. According to the survey "Health and Behavioral Orientations of Student Youth of Ukraine", among children aged 10 to 17, 37.9% of all surveyed teenagers identified themselves as victims of abuse, humiliation or bullying, and 35% of respondents said that they participated in insults / humiliation or bullying of others. In general, in the civilization, bullying is considered a rather serious socio-pedagogical problem of today - meetings are held at the level of education ministers, legislative measures are taken to prevent it, and so on. Foreign practice shows that effective prevention of bullying in schools requires a coordinated organization of both intra-system and interagency cooperation, which is based on a clear legal and regulatory framework. The purpose of the qualification work is to theoretically substantiate the ways of bullying prevention in educational institutions, as well as to practically develop a plan of measures aimed at preventing and combating bullying in educational institutions. The object of study of this qualification work is the phenomenon of bullying in the student environment. The subject of the research is prevention and counteraction to bullying in educational institutions: optimization of legal regulation of cooperation of response subjects. Research methods: theoretical methods: analysis and synthesis, generalization of scientific sources and systematization of theoretical material; empirical methods: questionnaires, interviews, documentation analysis, observations (included and not included); methods of mathematical data processing: an indicator of average values. The proposed work is an attempt at a comprehensive doctrinal comparative legal analysis of cooperation of bullying entities in educational institutions in Ukraine and abroad, determining the directions of their further development in Ukraine and the priority area and developing recommendations for improving existing legislation.
Книги з теми "Рада територіальна"
1
Макаров, Г. В., та А. В. Дуда. Новий районний поділ: проблеми функціонування, перспективи удосконалення. Національний інститут стратегічних досліджень, 2021. http://dx.doi.org/10.53679/niss-analytrep.2021.17.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналітична доповідь присвячена другому етапові адміністративно-територіальної реформи в Україні, що був проведений відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 р. Проаналізовано основні ризики, які у найближчій перспективі можуть сприяти появі спроб перегляду даної реформи. Було звернуто увагу на проблему забезпечення законності діяльності районних рад, оскільки укрупнені райони отримують більший потенціал у можливих конфліктах із органами державної влади. Рекомендовано утворити систему моніторингу ефективності нового районного поділу з метою його майбутнього коригування відповідно до досягнутих цілей реформи. Крім того, надано рекомендації щодо розв’язання супутніх проблем шляхом удосконалення відповідної нормативно-правової бази.
2
Конституційне право України. Київ: Ін Юре, 2002.
Знайти повний текст джерелаАнотація:
Аналізуються питання теорії конституції, основ конституційного ладу, прав, свобод і обов"язків людини і громадянина, конституційних засад громадського суспільства, статусу політичних партій та громадських організацій, засобів масової інформації, організації і проведення виборів, всеукраїнських та місцевих референдумів, конституційно-правовий статус Верховної Ради України, Президента, Кабінету Міністрів, Конституційного Суду, органів суду і прокуратури, місцевого самоврядування, територіальний устрій України.
3
Аналітична доповідь до щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України. Національний інститут стратегічних досліджень, 2021. http://dx.doi.org/10.53679/niss-analytrep.2021.24.
Повний текст джерелаАнотація:
Історія незалежної України – складний шлях усвідомлення нею власних національних інтересів, обстоювання державного суверенітету, виборювання гідного місця в Європі та світі. Перед новою незалежною державою постали безпрецедентні за складністю і масштабами завдання перетворення: • «радянської людини», ізольованої «залізною завісою», на українця, відкритого до Європи і світу; • тоталітарного суспільства, в якому людина була гвинтиком державної машини, на громадянське суспільство, яке поважає права і свободи кожної людини; радянського авторитаризму ‒ на сучасну європейську демократію; • планово-адміністративної економіки як частини єдиного народногосподарського комплексу СРСР, заснованої на державній власності, на сучасну ринкову економіку на основі приватної власності; • УРСР на незалежну Україну. За 30 років замість диктатури комуністичної партії і декоративної системи рад створено систему державної влади, ґрунтовану на поділі на законодавчу, виконавчу і судову, визнане й гарантоване місцеве самоврядування. Триває реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади, завданнями якої, поміж іншого, є забезпечення доступності публічних послуг та підвищення їхньої якості, досягнення оптимального розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади. Україна – одна з небагатьох країн пострадянського простору, в якій відбувається періодична зміна політичної влади як у спосіб виборів, так і під тиском масових протестів. За Індексом демократії (Democracy Index) британської дослідної компанії The Economist Intelligence Unit Україна у 2020 р. посіла 79-те місце із 167 країн світу. Розвивається громадянське суспільство. Зростає довіра до громадських організацій та волонтерського руху. Зміцнюється партнерство громадянського суспільства з органами влади, що сприяє прозорості та підзвітності державних органів, розвитку діалогу у суспільстві. Завдяки сучасним інформаційним технологіям поліпшується доступ громадян до публічних послуг. Стратегічним курсом України є європейська та євроатлантична інтеграція, набуття повноправного членства в Європейському Союзі та НАТО.