Добірка наукової літератури з теми "Підстава припинення права власності"

У статті аналізуються існуючі позиції щодо співвідношення понять «способи» та «підстави» набуття чи припинення речових прав. Підтримується висновок, що підстави та способи набуття права власності об'єднані однією метою, оскільки спрямовані на досягнення одного кінцевого результату - набуття особою права власності. Однак якщо для підстави виникнення речового права важливим є сам факт здійснення особою юридично значущої дії, то для способу головною є форма вчинення такої дії. У статті також проаналізовано критерії класифікації підстав виникнення права власності. Досліджено аргументи на користь використання критерію волі та критерію правонаступництва для класифікації підстав виникнення права власності. Зроблено висновок, що стосовно підстав виникнення права приватної власності жодний із наведених критеріїв не є оптимальним, тому доцільно погодитися з позицією, відповідно до якої первинний чи похідний характер підстави виникнення права власності ставляться у залежність від наявності попереднього власника майна, що набувається. Зазначається, що вказаний підхід має рацію, оскільки, наприклад, знімає дискусію щодо такої підстави виникнення права власності, як націоналізація. Перш за все слід зазначити, що, розглядаючи націоналізацію крізь призму права приватної власності, ця підстава є не підставою виникнення, а навпаки - підставою припинення прав приватної власності. По-друге, прихильники критерію волі відносять націоналізацію до первинних підстав виникнення права власності, оскільки у цьому разі право власності у держави виникає всупереч волі попереднього власника. З іншого боку, прихильники критерію правонаступ-ництва вважають націоналізацію похідним способом виникнення права власності, оскільки у цьому разі має місце наступництво в правах. У статті також зроблено висновок про необхідність розглядати главу 24 ЦК України у сукупності зі ст. 11 ЦК України. Зазначено, що за загальним правилом судове рішення не є підставою виникнення права власності. Як випливає з ч. 5 ст. 11ЦК України, цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, установлених актами цивільного законодавства (зокрема, це передбачено у ст. ст. 335, 376 ЦК України). В інших випадках судове рішення не може розглядатися як підстава набуття права власності.

Категорія «правонаступництво» доволі часто вживається цивілістичною доктриною та використовується практикою застосування цивільного законодавства. Проте, переважно увага науковців зосереджена на правонаступництві в зобов’язальних правах, незаслужено залишаючи осторонь проблеми та механізми переходу речових прав, зокрема, права власності. Тому вияснення того чи можливе правонаступництво в праві власності, на жаль, однозначного вирішення не має, та й загалом, проблема переходу права власності наразі є малодослідженою. Водночас, питання щодо переходу права власності мають суттєву практичну значимість, адже загальні положення, які мають настільки широке застосування, повинні бути осмислені та обґрунтовані особливо ретельно. Окрім цього, виявлення критеріїв правонаступництва в праві власності, матиме не лише суто теоретичне, а й практичне значення, оскільки похідне набуття права власності, яке може бути віднесеного до правонаступництва, прямо впливає на спектр можливостей правонабувача, що матиме похідний і залежний характер від можливостей попереднього правоволодільця. Саме тому дана наукова публікація присвячена аналізу можливості теоретичного та практичного застосування інституту правонаступництва в праві власності та дослідженню основних проблем теоретичної конструкції «перехід права власності». В роботі аналізуються основні наукові положення, позитивні сторони та недоліки наукових концепцій, міститься їх аргументована критика. На підставі цього висловлено авторське бачення щодо можливості застосування інституту правонаступництва у праві власності, обґрунтовано доцільність вживання юридичної конструкції «перехід права власності» на проти- вагу частіше вживаній «припинення права в одної особи і виникнення її в іншої» та сформульовано теоретичне визначення відповідної правової категорії.

Статтю присвячено дослідженню окремих аспектів забезпечення права власності на житло та його припинення. Розкрито зміст категорії «житло». Виділено специфічні риси права на житло. Викладено загальний перелік підстав припинення права власності на житло.

Право власності, його типи, форми, види, підстави примусового припинення користуються підвищеною увагою дослідників. Власність слід розглядати як цілісну категорію, яка існує як єдність закономірно існуючих і взаємно пов'язаних частин, типів, форм і видів власності. У науці цивільного права триває дискусія щодо методологічних основ власності і права власності, пов'язана з поверненням у сферу приватного права класичної концепції поділу права на публічне та приватне. Є кілька підходів до визначення критерію поділу права на публічне та приватне. Насамперед це матеріальні і формальні теорії. Серед них окреме місце займає теорія інтересу. Її зміст визначається твердженням, що право, яке охороняє інтереси держави, - це публічне право, а право, яке охороняє інтереси приватної особи, - приватне. Для розмежування публічного і приватного права критерію інтересу не досить. Власність за своїм внутрішнім змістом є необмеженим, повним, вільним пануванням людини над річчю. Межі та обмеження здійснення права власності існували в усіх державах. Власність обмежена інтересами суспільства, потребами взаємодії між окремими членами суспільства та організаціями. Держава уповноважена регламентувати цю взаємодію, об'єктивне право її регулює, може встановлювати межі та покладати на власника обов'язки. Тобто, встановлюючи обмеження, держава реалізує функцію охорони і захисту інтересів третіх осіб. Обмеження є складовим елементом правового режиму власності. Власники мають рівні можливості щодо здійснення та захисту своїх правомочностей. Природа власності не впливає на цю можливість. Захист законних прав громадян є головним завданням держави, кожна цивілізована держава закріплює за своїми громадянами та юридичними особами та прагне створити умови для їх реалізації. Межі здійснення права власності можуть встановлюватися в законі у різні способи: вказівка на цільове використання майна; вказівка на способи реалізації права власності.

Статтю присвячено порівняльно-правовій характеристиці таких способів захисту цивільних прав, як відновлення становища, яке існувало до порушення, і припинення дії, яка порушує право. Основними відмінними ознаками цих способів захисту цивільних прав є: 1) різний характер наслідків застосування; 2) передумови застосування; 3) різні механізми правового впливу на відносини щодо відновлення порушених прав; 4) підстави застосування; 5) різні межі застосування способів захисту.На основі аналізу матеріалів судової практики встановлено можливість одночасного застосування цих способів захисту цивільних прав з наступними застереженнями: 1) не у всіх випадках порушення права спричиняє негативні наслідки, які слід ліквідувати; 2) застосування відновлення становища, яке існувало до порушення, не є достатнім для захисту цивільного права і потребує додаткового припинення дій, що порушують право, лише у випадку, якщо такі порушення систематичні, повторювані або триваючі. Якщо ж порушення носило одноразовий характер, то матеріально-правова вимога про застосування припинення дії, що порушує право, є об’єктивно зайвою. Специфіка застосування негаторного позову полягає в тому, що однією з основних передумов можливості використання цього способу захисту порушених цивільних прав є наявність законної підстави володіння майном. Інакше кажучи, особа, яка звертається до суду з негаторним позовом, повинна володіти відповідним правовим титулом щодо майна, що не викликає подиву, адже у цьому випадку йдеться про захист права власності чи іншого речового права. Водночас застосування відновлення становища, яке існувало до порушення, зумовлено насамперед спричиненими порушенням права негативними наслідками, що вплинули на фактичний та/або юридичний стан правовідносин, та дійсною можливістю усунення цих наслідків порушення. Проте коли відновлення становища, що існувало до порушення, застосовується у випадку захисту речового права, вбачається, що позивач також повинен підтвердити наявність правового титулу щодо майна.

У статті досліджуються основні питання права власності на тваринний світ і його об'єкти через призму публічної і приватної власності. Встановлено, що тваринний світ є унікальним природним ресурсом, а видові, фізіологічні та біологічні особливості тварин обумовлюють міждисциплінарний характер правової регламентації суспільних відносин в сфері власності на твариний світ. Розмежування сфер впливу громадянського (приватного) і екологічного (публічного) права має важливе як теоретичне, так і практичне значення для забезпечення реалізації відповідних інтересів учасників суспільних відносин. На підставі узагальнення наукової доктрини, автор підтримує існуючі напрацювання та обґрунтовує необхідність оптимального збалансування цих інтересів, а в разі виникнення конфлікту інтересів пропонує пріоритетом визнвати публічні інтереси, які спрямовані на раціональне використання об'єктів тваринного світу, збереження популяцій диких тварин і місць їх проживання зокрема, і забезпечення сприятливої екологічної обстановки в світі у цілому. Безпосереднє апелювання до фауністичного законодавства доводить існування подвійної юридичної конструкції права власності: з одного боку, власником всього тваринного світу як об’єкту права власності є Український народ як інтегруюча правова категорія, а з іншого боку, конкретні індивідуалізовані об’єкти тваринного світу можуть перебувати й у державній, комунальній або приватній власності. Особливості змісту права власності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами тваринного світу ґрунтуються на екстраполяції норм двох галузей права, що обумовлює співвідношення еколого-правових та цивільно-правових підстав виникнення, зміни та припинення права власності на тваринний світ. Такий міжгалузевий підхід до правового регулювання відносин приналежності на зазначений об’єкт охорони навколишнього природного середовища вимагає дотримання публічних та приватних інтересів, що, у свою чергу, може забезпечуватися імплементацією екологічного імперативу у приватне право.

Однією із найбільш цікавих особливостей земельної ділянки як об’єкта права власності є специфіка володіння нею. На сучасному етапі розвитку цивільного обороту таке володіння здебільшого є nак званим “книжковим”, коли речові права на земельну ділянку оголошуються невизначеному колу осіб за допомогою певних записів у публічних реєстрах. Проголошення права власності на земельні ділянки безпосередньо у законі також може розглядатись як специфічний прояв “книжкового володіння”. При цьому недостатньо публічно оголосити зміст права та його суб’єкта; необхідно також описати саму земельну ділянку. Метою статті є з’ясування правової природи опису земельної ділянки та прав на неї при оголошенні цих прав, а також визначення належних способів захисту у випадку різних порушень “книжкового” володіння, аналіз специфіки їх застосування у різних проблемних ситуаціях. Обґрунтовується думка, за якою захист прав “неволодіючого власника” земельної ділянки від “володіючого невласника” має завжди здійснюватися через пред’явлення віндикаційного позову. Відсутнє теоретичне підґрунтя для запровадження додаткових або спеціальних способів захисту права володіння земельною ділянкою, зокрема таких, як “скасування державної реєстрації земельної ділянки”, “визнання недійcними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію земельної ділянки”, “припинення прав на земельну ділянку” тощо. Пред’явлення вимоги про встановлення меж має специфічну правову природу, яка у випадку неможливості встановлення дійсних меж набуває ознак позову про визначення меж, відомого ще римському праву, який, поряд із віндикаційним і нега торним позовом, належить до речових позовів, спеціально призначених для захисту права власності. Специфіка “книжкового” володіння призводить до ситуацій, коли земельною ділянкою або її частиною одночасно можуть володіти дві і більше особи (зокрема у випадку, коли права однієї з них оголошені через вказівки у законі). Такі порушення володіння за своєю природою повинні розглядатись як триваючі, належним способом захисту від них є віндикаційний позов

Головня І.Я. Відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності як підстава припинення права власності на земельну ділянку: дис. ... к. ю. н. 12.00.03 / І.Я. Головня; Нац. ун-т "Одеська юридична академія". - 2015. - 230 с.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2015. Дисертація присвячена комплексному дослідженню теоретичних та практичних проблем відчуження земельної ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності. У дисертації визначено специфіку земельної ділянки як об’єкта цивільних правовідносин. Виявлено особливості права приватної власності на земельну ділянку. Визначено поняття та правову природу відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності. Проаналізовано особливості відчуження земельної ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності в системі підстав припинення права власності, досліджено процедуру відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності. Виявлено особливості відшкодування вартості земельної ділянки та об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, при відчуженні земельної ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності. Сформульовано теоретично обґрунтовані пропозиції та рекомендації стосовно вдосконалення національного законодавства про відчуження земельної ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – Национальный университет «Одесская юридическая академия», Одесса, 2015. Диссертация посвящена комплексному исследованию теоретических и практических проблем отчуждения земельных участков для общественных нужд или по мотивам общественной необходимости. В диссертации определена специфика земельного участка как объекта гражданских правоотношений, выявлены особенности права частной собственности на земельный участок, определено понятие и правовая природа отчуждения земельных участков для общественных нужд или по мотивам общественной необходимости. В частности, в работе отмечается, что в современном украинском законодательстве различается понятие выкупа земельных участков для общественных нужд и принудительного отчуждения земельных участков по мотивам общественной необходимости, которые имеют разную правовую природу. Если в первом случае имеет место сделка выкупа, а отношения, которые возникают при этом являются гражданско-правовыми, то во втором случае процедура изъятия земельного участка является публично-правовой, поскольку такое изъятие происходит в императивном порядке и на основании решения суда. Поэтому при выкупе земельного участка и принудительном отчуждении земельного участка имеют место разные юридические составы. В работе анализируются особенности отчуждения земельного участка для общественных нужд или по мотивам общественной необходимости в системе оснований прекращения права собственности, исследуется процедура отчуждения земельных участков для общественных нужд или по мотивам общественной необходимости. Анализ отчуждения земельного участка для общественных нужд или по мотивам общественной необходимости в системе оснований прекращения права собственности позволил выявить специфику этого основания прекращения права собственности, в частности, его отличия от реквизиции. В ходе исследования был сделан вывод, что реквизиция является отдельным основанием прекращения права собственности на земельный участок, отличающимся от отчуждения земельных участков для общественных нужд или по мотивам общественной необходимости, что, в свою очередь, привело к выводу о необходимости урегулирования оснований и порядка реквизиции на уровне отдельного закона, а также закрепить в ЗК Украины отдельную статью, посвященную регламентации порядка реквизиции земельного участка. Выявлены особенности возмещения стоимости земельного участка и расположенных на нем объектов недвижимого имущества при отчуждении земельного участка для общественных нужд или по мотивам общественной необходимости. В частности, указано, что натуральная компенсация собственникам земельных участков, отчуждаемых для общественных нужд или по мотивам общественной необходимости, может производиться только с согласия собственника, освещены проблемы определения размера убытков собственникам земельных участков, отчуждаемых для общественных нужд или по мотивам общественной необходимости. Сформулированы теоретически обоснованные предложения и рекомендации по совершенствованию национального законодательства об отчуждении земельного участка для общественных нужд или по мотивам общественной необходимости.
Thesis for the degree of a Candidate of Legal Sciences in the specialty 12.00.03 – Civil Law and Civil Procedure; Family law; Private International law. – National University «Odessa Law Academy», Odessa, 2015. The thesis is devoted to the complex research of theoretical and practical problems of alienation of land plots for social needs or for reasons of social necessity. The thesis defines specifics of a land plot as an object of civil relations; peculiarities of private ownership over land plots are revealed; the concept and legal nature of alienation of land plots for social needs or for reasons of social necessity are defined. The features of alienation of a land plot for social needs or for reasons of social necessity in the system of grounds of termination of ownership are analyzed, the procedure of alienation of land plots for social needs or for reasons of social necessity is examined. Special attention is drawn to the determination of the recovery of cost of a land plot and objects of immovable property located thereon, and to the alienation of a land plot for social needs or for reasons of social necessity. Theoretically substantiated proposals and recommendations for improvement of national legislation on alienation of land plots for social needs or for reasons of social necessity were formulated.

Навальнєва, Н. М. Конфіскаційні санкції у цивільному праві : дис. ... д-ра філос.: 081, 08 / Наталія Миколаївна Навльнєва; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. - Харків, 2020. - 264 с.
Дисертаційне дослідження є кваліфікаційною науковою працею, в якій вперше у вітчизняній цивілістичній науці запропоновано наукові підходи до визначення поняття конфіскаційних санкцій у цивільному праві, їх видів, підстав та порядку застосування, окреслено шляхи, спрямовані на вдосконалення правового регулювання цивільних відносин у цій сфері. Обґрунтовано, що конфіскаційні санкції в цивільному праві є визначеними в законі заходами цивільно-правового впливу, що полягають у примусовому припиненні права власності на майно, яке оплатно або безоплатно переходить у власність держави чи знищується. Доведено, що конфіскаційними санкціями при вчиненні недійсного правочину є одностороння реституція (щодо сторони, у якої майно вилучається у власність держави) та недопущення реституції (стягненням у дохід держави всього одержаного сторонами за правочином, а в разі виконання правочину не всіма сторонами – того, що належало до одержання, за наявності умислу в обох сторін на вчинення правочину, визнаного судом недійсним, як вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства).
The dissertation research is a qualifying scientific work, which for the first time in domestic civil science offers scientific approaches to defining the concept of confiscation sanctions in civil law, their types, grounds and procedure, outlines ways to improve the legal regulation of civil relations in this area. It is substantiated that confiscation sanctions in civil law are measures of civil law influence defined in the law, which consist in the compulsory termination of the right of ownership of property, which is paid or gratuitously becomes the property of the state or is destroyed.
Диссертационное исследование является квалификационной научной работой, в которой впервые в отечественной цивилистической науке предложены научные подходы к определению понятия конфискационных санкций в гражданском праве, их видов, оснований и порядка применения, намечены пути, направленные на совершенствование правового регулирования гражданских отношений в этой сфере.

Білецький Д.М. Способи припинення права приватної власності за цивільним законодавством України: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Білецький Дмитро Михайлович. - Одеса, 2018. - 207 с.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2018. Дисертація є першим у вітчизняній науці цивільного права спеціальним комплексним дослідженням способів припинення права приватної власності за цивільним законодавством України. В межах дослідження здійснено комплексний аналіз системи способів припинення права приватної власності, співвіднесено окремі підстави та способи припинення права приватної власності. Визначено закономірності взаємозалежності підстави та способу припинення конкретного права приватної власності. Способи припинення права приватної власності класифікованоза видом юридичного факту, місцем усистемі загальних способів припинення права власності, правовим режимом майна, правомірністю використання способу. Досліджено категорії належних підстав та способів припинення права приватної власності, аргументовано необхідність впровадження даної категорії до чинного законодавства. Обґрунтовано положення щодо необхідності розмежування підстав та способів припинення права приватної власності: підставу припинення права приватної власності запропоновано розглядати як правоприпиняючий юридичний факт або їх сукупність, що згідно із законодавством є достатньою умовою для припинення права приватної власності; способом припинення права власності є правовий механізм припинення означеного права. Доведено тезу щодо подвійної природи такої підстави як знищення майна, яке може виступати як вимушена, так і як добровільна підстава припинення права власності. Внесено пропозиції про вдосконалення наукової доктрини щодо доцільності виділення окремих видів права власності за суб’єктним критерієм, а саме права приватної власності фізичних та юридичних осіб;положень цивільного законодавства щодо особливих способів припинення права приватної власності на окремі об’єкти права власності та окремих видів права приватної власності, одним з яких є спільна власність.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Национальный университет «Одесская юридическая академия», Одесса, 2018. Диссертация является первым в отечественной науке гражданского права специальным комплексным исследованием способов прекращения права частной собственности. Выделение и изучение способов прекращения частной собственности наряду с основаниями целесообразно для совершенствования законодательства и практики его применения в вопросах правопрекращения. В рамках исследования проанализированы правоотношения собственности в Украине и определено, что право частной собственности в современной Украине, как институт права, был сформирован в условиях перехода к рыночной экономике с сохранением пережитков советской системы, что отразилось как на законодательном регулировании права собственности, так и на восприятии права собственности социумом. Определено, что специальное изучение правового режима частной собственности обусловлено естественной неоднородностью правоотношений собственности для различных субъектов. Доказан тезис, что правопрекращение является одним из ключевых моментов динамики правоотношений наряду с правоприобретением и правоизменением. Проведена классификация правопрекращения на добровольное, вынужденное, принудительное по критерию воли субъекта права. Определено, что среди юридически значимых обстоятельств прекращения права собственности можно выделить основания и способы прекращения права частной собственности, исходя из тезиса, что каждый вид правопрекращения связывается с конкретными жизненными обстоятельствами (юридическими фактами). Разграничены понятия оснований и способов прекращения права частной собственности: основание прекращения права частной собственности - это правопрекращающий юридический факт (их совокупность), который согласно законодательству является достаточным условием для прекращения права частной собственности; способом прекращения права собственности является правовой механизм прекращения указанного права. Доказано, что определенным основаниям прекращения права собственности отвечают конкретные способы его прекращения. Классифицированы способы прекращения права частной собственности по виду юридического факта, месту в системе общих способов прекращения права собственности, правовому режиму имущества, правомерности использования способа. Исследована категориянадлежащих оснований и способов прекращения права частной собственности. Доказан двойственный характер природы такого основания как уничтожение имущества, которое может выступать как вынужденное, так и как добровольное основание прекращения права собственности. Проанализированы и сопоставлены отдельные основания и способы прекращения права частной собственности. Сформулированы предложения по совершенствованию научной доктрины о целесообразности выделения отдельных видов права собственности по субъектному критерию, а именно права частной собственности физических и юридических лиц; положений гражданского законодательства о специальных способах прекращения права частной собственности на отдельные объекты права собственности и специальных способах прекращения права отдельных видов права частной собственности, одним из которых является совместная собственность.
Thesis for the Candidate of Legal Sciences Degree in the Specialty 12.00.03 - Civil Law and Civil Procedure; Family Law; Private International Law. - National University “Odessa Law Academy”, Odessa, 2018. The thesis is the first comprehensive study in the domestic science of Civil Law of the ways of termination of the right of private property under the civil legislation of Ukraine. Within the framework of the research, a comprehensive analysis of the system of ways of termination of the right of private property was carried out, particular grounds and ways of termination of the right of private property were compared. Regularities of interdependence of a ground and a way of termination of a specific right of private property were defined. The ways of termination of the right of private property were classified according to the type of a legal fact, place in the system of common methods of termination of ownership, the legal regime of property, the legality of using the method. The categories of proper grounds and ways of termination of the right of private property were investigated, the necessity of introducing the appropriate category into the current legislation was argued. The author substantiates the provision on the need to differentiate the grounds and ways for the termination of the right of private property: the grounds for the termination of the right of private property are proposed to be considered as a legal fact or their aggregate which lead to the termination of legal relationships, and which is according to the legislation a sufficient condition for the termination of the right of private property; the way of termination of the ownership right is a legal mechanism of termination of the abovementioned right. The thesis is proved about the dual nature of such a ground of termination of the right of ownership as the destruction of property, which can act as a forced, as well as a voluntary ground of termination of the right of ownership. Proposals were introduced to improve the scientific doctrine regarding the expediency of distinguishing certain types of the right of ownership according to the subjective criterion, namely the right of private property of individuals and legal entities; provisions of civil legislation regarding special ways of termination of the right of private ownership over certain objects of the right of ownership and certain types of the right of private property, one of which is joint ownership.

Дисертація є комплексним науковим дослідженням теоретичних і практичних питань відчуження земельних ділянок для суспільних потреб як підстави припинення права власності, в якій обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання відносин з позбавлення права власності на земельні ділянки у зв’язку із суспільною необхідністю на основі комплексного аналізу цивільного законодавства, практики його застосування та теоретичних положень у даній сфері. Автором встановлені недоліки термінологічного апарату, який використовується в нормативно-правових актах, що регулюють відносини із відчуження земельних ділянок для суспільних потреб. Доводиться, що відчуження земельних ділянок для суспільних потреб повинно розглядатися, в першу чергу, як підстава припинення права власності. Аналізується практика Європейського суду з прав людини у справах щодо порушення прав громадян в процесі відчуження в них земельних ділянок для суспільних потреб. Внесено пропозиції щодо змін до Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», ЦК України та ЗК України.