Добірка наукової літератури з теми "Психологи-практики"

Стаття присвячена роботі психологів із клієнтами в онлайн-просторі. Провідним інструментом діяльності психолога є спілкування. Воно обов’язково потребує якісного зворотного зв’язку незалежно від формату його реалізації. Психологи здійснюють групову професійну онлайн-взаємодію у форматі проведення вебінарів, майстер-класів, тренінгів, онлайн-конференцій, квестів і марафонів, влаштовують прямі трансляції на YouTube, прямі ефіри в Facebook чи Instagram. Психологічна онлайн-допомога – це сучасне альтернативне джерело надання повноцінної, високоякісної психологічної допомоги клієнтам. Але виникає проблема у побудові зворотного зв’язку в онлайн-форматі. Для успішної побудови зворотного зв’язку психолог має мати: 1) високий рівень комунікативної компетентності; 2) високий рівень комунікативного контролю; 3)організаторські здібності; 4) гнучкість; 5) креативні здібності. У дослідженні взяли участь психологи-практики (n=62). Підібраний банк методик дозволив оцінити рівень розвитку здібностей, які необхідні психологу-практику для успішної побудови зворотного зв’язку під час групової роботи в медіапросторі. За результатами проведеного дослідження за допомогою контент-аналізу, ми проаналізували як психологи вибудовують зворотний зв’язок з аудиторією на прикладі п’яти вебінарів і сформулювали методичні рекомендації щодо побудови зворотного зв’язку під час групової взаємодії в онлайн-просторі. Також ми виявили, що в 20% досліджуваних низький рівень розвитку здібностей, які має мати психолог-практик для успішної побудови групової взаємодії з клієнтами в онлайн-просторі. Приблизно 60% психологів мають високий рівень розвитку комунікативних та організаторських здібностей. Лише 19% респондентів мають добре розвинутий комунікативний контроль. У 70% досліджуваних спостерігається середній рівень розвитку гнучкості у поведінці та креативності. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у теоретичному та емпіричному вивченні стану розвитку комунікативних та організаторських здібностей, рівня комунікативного контролю, гнучкості поведінки та креативності у студентівпсихологів.

В статье проанализированы ход и результаты недавней научной дискуссии, посвященной задачам психологии труда и организационной психологии в условиях пандемии, которая оказывает огромное влияние на профессиональный труд. Были выделены наиболее актуальные проблемы, которые должны решать психологи труда. Сегодня психологи труда имеют уникальную возможность внести свой вклад в формирование моделей будущих форм профессиональной деятельности и помочь выработке организационной политики и практики, которые значительно повысят жизнестойкость субъекта труда даже условиях повторных экономических и пандемических кризисов. В ходе дискуссии было высказано пожелание сделать такие обсуждения актуальных проблем психологии труда и организационной психологии регулярными, приглашая для диалога ведущих психологов страны. The article analyzes the course and results of a recent scientific discussion on the problems of labor psychology and organizational psychology in the context of a pandemic that has a huge impact on professional work. The most urgent problems that labor psychologists should solve were highlighted. Today, labor psychologists have a unique opportunity to contribute to the formation of models for future forms of professional activity and help develop organizational policies and practices that will significantly increase the resilience of the labor subject even in the face of repeated economic and pandemic crises. During the discussion, a desire was expressed to make such discussions of topical issues of labor psychology and organizational psychology regular, inviting leading psychologists of the country for a dialogue.

Діяльність психолога нині визначається спрямованістю на оптимальну реалізацію потенційних можливостей людини у сфері її професійної діяльності, особистому житті, міжособистісних взаємодіях, власного сприйняття. Проте далеко не всі фахівці-психологи здатні на належному рівні реалізувати свої функції, що, відображається на духовному стані й економічному розвитку суспільства. У зв'язку з цим актуальним завданням вищої школи є оптимізація та модернізація професійної підготовки кваліфікованих психологів. У статті висвітлено виявлені труднощі й охарактеризовано провідні аспекти проблеми підготовки майбутніх психологів у вітчизняних ЗВО, проаналізовані думки різних дослідників щодо напрямів її вирішення. До основних труднощів професійної підготовки майбутніх психологів у вітчизняних ЗВО відносимо: відсутність в абітурієнтів початкової психологічної підготовки та невідповідність уявлень студентів на початкових етапах навчання про зміст психологічної науки та функціональні обов'язки психолога, неузгодженість життєвих і наукових психологічних знань, мало виражену практичну значущість в академічній психології, недостатню практико орієнтованість професійної підготовки тощо. Професійну підготовку майбутніх фахівців-психологів, на наш погляд, необхідно здійснювати за двома основними напрямами: по-перше - організація та виконання освітньо-професійної діяльності (ефективне засвоєння загальноосвітніх і психологічних дисциплін, опанування умінь і навичок самостійної навчальної та професійної роботи, успішне проходження практики за всіма видами професійної діяльності психолога); по-друге - формування особистості психолога, визначення й усвідомлення його професійних інтересів і напрямів спеціалізації. Таким чином, у професійному навчанні важлива організація діяльності студентів, в якій професійна підготовка полягає не лише у формуванні теоретичного мислення, а й виробленні низки компетентностей і професійної готовності, спрямованих на швидку адаптацію до виконання складних професійних функцій, безперервне фахове й особистісне зростання й активний розвиток.

Стаття присвячена психолінгвістичній проблематиці: сфері психологічної діяльності, що має переважно дискурсивний характер і побудована на використанні різних способів мовленнєвого впливу, конструюванні дискурсів як реалізації прикладних потреб психолога в його професійно-мовленнєвій діяльності; висвітленню можливостей дискурсивного впливу, пов’язаного з різними аспектами його побудови й отриманими ефектами, конкретними видами дискурсів у тих чи тих умовах роботи психотерапевта й психоконсультанта. Описується можливість зміни свідомості й поведінки особистості людини під впливом потенціалу психологічного дискурсу та спроможність його здійснювати мовленнєве втручання в психічні регулятори життєдіяльності особистості, буття й психокомунікативної взаємодії в соціальному просторі; визначається дискурс як породжений психологом концепт, що конституює соціальні стосунки, образ «Я» й «Інших», формує соціальну ідентичність, уявлення, судження, настанови, перетворює неадаптивні й недоречні патерни поведінки та ригідні стереотипи свідомості людини на адаптивні й творчі, кардинально змінюючи старі й формуючи в неї нові смисли; подаються виокремлені автором статті приклади різних видів дискурсів, а саме: дискурс-роз’яснення, дискурсімперфект, дискурс-перенос, дискурс-генетичне витлумачення, дискурс-перетлумачення, Ядискурс, дискурс-перезавантаження, дискурс-переототожнення, дискурс-самовираження почуттів тут-і-зараз. Література References 1. Бьюдженталь Д. Искусство психотерапевта. М.: Издательство «Корвет», 2011. Bugental, J. (2011). Iskusstvo Psihoterapevta [The Art of the Psychotherapist]. Moscow:Korvet. Вайнер И. Основы психотерапии. Пер. с англ. Е. Антоновой, В. Белоусова. СПб. :Питер, 2002.Weiner, I. (2002). Osnovy Psihoterapii [Principles of Psychotherapy]. S.-Petersburg: Piter. Gray P. Ego аnd Analysis оf Defense. Aronson, Jason Inc., 1994. Gray, P. (1994). Ego аnd Analysis оf Defense. Aronson, Jason Inc. Hill C. & O’Brien K. (1989). Helping Skills: Facilitating Exploration, Insight andAction. Washington, DC: American Psychological Association. Джонсон С. Практика эмоционально-фокусированной супружеской терапии.Создание связей. М. : Научный мир, 2013.Johnson, S. (2013). Praktika Emotsionalno-Fokusirovannoy Supruzheskoy Terapii.Sozdanie Svyazey. [Practice of Emotionally Focused Conjugal Therapy. Creating Links].Moscow: Nauchnyiy Mir. Дискурс в современном мире. Психологические исследования / под. ред. Н.Д. Павловой и Н. А. Зачесовой. М.: Издательство «Институт психологи РАН», 2011.Discurs v Sovremennom Mire. Psihologicheskiye Issledivaniya [Discourse in ModernWorld. Psychological Studies]. (2011). D. Pavlova, N. Zachosova, (Eds). Moscow:Institute of Psychology of the Russian Academy of Sciences. Калина Н. Ф. Анализ дискурса в психотерапии// Психологический журнал. 2000.Т. 21, №2. С. 100–107.Kalina, N.F. (2000). Analiz diskursa v psihoterapii [Discourse analysis in psychotherapy].Psihologicheskiy zhurnal, 2(21), 100–107. Калина Н.Ф. Основы психоанализа. К. : Реф-бук-Ваклер, 2001.Kalina, N.F. (2001). Osnovy Psihoanaliza [The Foundations of Psychoanalysis]. Kyiv:Refl-buk. Калмыкова Е. С., Мергенталлер Э. Нарратив в психотерапии: рассказы пациентов оличной истории // Психологический журнал. 1998, №5. С. 97–104.Kalmykova, E. S. & Mergentaller, E. (1998). Narrativ v psihoterapii: rasskazyi patsientovo lichnoy istorii [Narrative in psychotherapy: stories of patients about personal history].Psihologicheskiy Zhurnal, 5, 97–104. Калмиков Г.В. Дискурсивні практики як компоненти професійно-мовленнєвоїдіяльності психологів// Психолінгвістика. Психолингвистика. Psycholinguistics:[зб. наук. праць ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічнийуніверситет імені Григорія Сковороди»]. Переяслав-Хмельницький: ФОПДомбровська Я. М. 2016. Вип. 20(1). С. 98–111.Kalmykov, G. V. (2016). Diskursivni praktiki yak komponenti profesiyno-movlennevoyidiyalnosti psihologIiv. [Discursive practices as components of psychologists’professional speech activity]. Psiholingvistika, 20(1), 98–111. Калмиков Г. В. Дискурс як мовленнєвий вплив// Психолінгвістика.Психолингвистика. Psycholinguistics: [зб. наук. праць ДВНЗ «ПереяславХмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»].Переяслав-Хмельницький: ФОП Домбровська Я. М. 2017. Вип. 21(1). С. 112–128.Kalmykov, G. V. (2017). Dyskurs yak movlennjevyi vplyv [Discourse as a speechinfluence]. Psykholingvistyka, 21(1), 112–128. Кейсмент П. Обучение на наших ошибках. Алматы: Дарын, 2005.Keysment, P. (2005). Obuchenie na Nashih Oshibkah [Learning from Our Mistakes].Almaty: Daryn. Коттлер Д. Совершенный психотерапевт. Работа с трудными клиентами. СПб.:Питер, 2002. Kottler, D. (2002). Sovershennyi Psihoterapevt. Rabota s Trudnyimi Klientami [ThePerfect Psychotherapist. Working with Difficult Clients]. S.-Petersburg: Piter. Кубрак Т. А. Интенция самопрезентации субъекта в вербальной коммуникации:Автореф. дис.... канд. психол наук: 19.00.01. М, 2009. Kubrak, T.A. (2009). Intentsiya samoprezentatsii sub’ekta v verbalnoy kommunikatsii[The intention of the subject of self-presentation in verbal communication]. Extendedabstract of Ph.D. dissertation. Moscow. Orlinsky, D. E., Grawe, K., & Parks, B. K. (1994). Process and Outcome inPsychotherapy. In: Handbook of Psychotherapy and Behavior Change, (pp. 270–378). A.E. Bergin & S. L. Garfield (Eds.), New York: Wiley. Павлова Н.Д. Коммуникативная функция речи: интенциональная и интерактивнаясоставляющие: Автореф. дис.... д. психол. наук. М., 2000.Pavlova, N. D. (2000). Kommunikativnaya funktsiya rechi: intentsionalnaya iinteraktivnaya sostavlyayuschie [The communicative function of speech: intentional andinteractive components]. Extended abstract of Doctoral dissertation. Moscow. Роджерс К. Необходимые и достаточные условия терапевтических личностныхизменений / К. Роджерс // Журнал практического психолога. 2012, №1. С. 8–25.Rogers, K. (2012). Neobhodimyie i dostatochnyie usloviya terapevticheskih lichnostnyihizmeneniy [Necessary and sufficient conditions of therapeutic personality change].Zhurnal Prakticheskogo Psihologa, 1, 8–25. Россохин А. В., Петровская М. Б. Имплицитные содержания психоаналитическогодиалога: экспертные возможности компьютерной психолингвистики//Психологический журнал. 2001. Т. 22, №6. С. 77–86. Rossohin, A.V. & Petrovskaya, M.B. Implitsitnyie soderzhaniya psihoanaliticheskogodialoga: ekspertnyie vozmozhnosti kompyuternoy psiholingvistiki [The implicit contentsof psychoanalytic dialogue: the expert possibilities of computer psycholinguistics].Psihologicheskiy Zhurnal, 6(22), 77–86. Соколова Е. Т., Бурлакова Н. С. К обоснованию метода диалогического анализаслучая // Вопросы психологии. 1997, №2. С. 61–76. Sokolova, E. T. & Burlakova, N. S. (1997). K obosnovaniyu metoda dialogicheskogoanaliza sluchaya [The substantiation of the method of dialogical analysis of the case].Voprosy Psihologii, 2, 61–76. Соммерз-Фланаган Д., Соммерз-Фланаган P. Клиническое интервьюирование. 3-еизд. М.: Диалектика. 2006. Sommerz-Flanagan, D. & Sommerz-Flanagan, R. (2006). Klinicheskoe Intervyuirovanie[Clinical Interviewing]. Moscow: Dialektika. Стренгс Д. Интерпретативные треугольники Давенлу в работе с образом Бога //Консультативная психология и психотерапия. 2000., №2. C. 155–171. Strengs, D. (2000). Interpretativnyie treugolniki Davenlu v rabote s obrazom [Terpretivetriangles Davanloo in working with the image of God]. Konsultativnaya psihologiya iPsihoterapiya, 2, 155–171. Энрайт Д. Гештальт, ведущий к просветлению. СПб.: Центр гуманистическихтехнологий «Человек», 1994. Enright, J. (1994). Geshtalt, Veduschiy k Prosvetleniyu [Enlightening Gestalt]. S.-Petersburg: Chelovek. Ягнюк К. В. Анатомия терапевтической коммуникации. Базовые навыки итехники : учебное пособие. М.: Когито-Центр. 2014.Yagnyuk, K. V. (2014). Anatomiya Terapevticheskoy Kommunikatsii. Bazovyie Navyki iTehniki [Anatomy of Therapeutic Communication. Basic Skills and Techniques].Moscow: Kogito-Tsentr. Ялом И. Дар психотерапии. М.: Изд-во Эксмо, 2005. Yalom, I. (2002). Mamochka i Smysl Zhizni: Psihoterapevticheskie Istorii [Momma andthe Meaning of Life: Tales of Psychotherapy]. Moscow: Eksmo. Ялом И. Мамочка и смысл жизни: психотерапевтические истории. М.: ЭКСМОПресс, 2002.Yalom, I. (2005). Dar Psihoterapii [The Gift of Psychotherapy]. Moscow: Eksmo-Press.

В публикации представлены материалы круглого стола, который состоялся 3 апреля 2019 г. в Центре медицинской антропологии ИЭА РАН. Мероприятие было посвящено истории движения родителей за здоровый образ жизни и альтернативные методы развития детей, которое возникло еще в позднесоветский период и достигло пика популярности в годы перестройки. В работе круглого стола приняли участие перинатальные специалисты – акушерки, ведущие курсов по подготовке к родам, инструкторы по грудничковому плаванию и перинатальные психологи, – стоявшие у истоков этого движения и во многом определившие его лицо. Они рассказали о том, когда и почему присоединились к родительскому движению; какой смысл вкладывают в понятие «духовное акушерство»; как оценивают практики закаливания и тренировки младенцев, разработанные одним из лидеров движения – И.Б. Чарковским. Дискуссия показала, что это движение с самого начала своего возникновения было очень неоднородным и состояло из разных групп и направлений.

В статті розкрито результати теоретичного та емпіричного дослідження комунікативної медіакомпетентності майбутнього психолога. Уточнено зміст понять «комунікативна компетентність психолога» і «комунікативна медіакомпетентність» психолога та визначено структурні компоненти комунікативної медіакомпетентності майбутнього психолога (когнітивний, емоційний, поведінковий, медіакомпетентність, що містить технічні (цифрові), психологічні та маркетингові ЗУН). Емпіричне дослідження було проведено в період з 2019 по 2020 рік. У ньому взяли участь дві вибірки: психологи-практики (n=62) та студенти-психологи 3-6 курсів навчання (n=277). Нами був підібраний банк методик, який дозволив оцінити й порівняти рівень розвитку комунікативної медіакомпетентності психологів-практиків і студентів-психологів: «Методика оцінки комунікативних та організаторських здібностей (КОЗ-2)» і авторська анкета для дослідження професійної медіакомпетентності психолога «Професійна медіакомпетентність психолога». Встановлено, що лише 7% психологів-практиків і третина студентів-психологів мають низький рівень комунікативної компетентності особистості; третя частина практикуючих психологів і майже половина майбутніх практичних психологів продемонстрували середній рівень комунікативної компетентності особистості; 66% психологів і п’ята частина студентів показали високий рівень комунікативної компетентності особистості. 3% психологів та третя частина студентів мають низький рівень організаторських здібностей; більша половина фахівців і 43% майбутніх психологів-практиків виявили середній рівень розвитку організаторських здібностей; третина психологів і п’ята частина студентів-психологів виявили високий рівень розвитку організаторських здібностей. Більшість (81%) психологів і третина студентів (34%) показали високий і середній рівні розвитку професійної медіакомпетентності. Також розроблено психолого-педагогічні рекомендації щодо розвитку професійної комунікативної медіакомпетентності майбутніх психологів. Перспективи подальшої роботи вбачаємо в дослідженні психологічних чинників розвитку комунікативної медіакомпетентності практичних психологів. Література Андрієвська, В.В. (Ред). (2014). Методологічні проблеми трансформації комунікативної компетентності психолога в інформаційному суспільстві. (Монографія). Київ-Кіровоград : Імекс-ЛТД. Войтенко, Л.М. (2011). Коммуникативная компетентность как детерминанта профессионального становления будущего психолога. (Автореф. дисc. канд. психол. наук). Сочи. Низовець, О. А. (2010). Комунікативна компетентність студентів-психологів як умова успішності професійної діяльності. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки, 30(54), 129–134. Федоров, А.В. (2010). Словарь терминов по медиаобразованию, медиапедагогике, медиаграмотности, медиакомпетентности. Таганрог : Изд-во Таганрог. гос. пед. ин-та. Шариков, А. В. (1990). Медиа образование: мировой и отечественный опыт. Москва : НИИ СО и УК АПН СССР. McCroskey, J.C. (1982). Communication Competence and Performance: A Research and Pedagogical Perspective. Communication Education, 31, 42–54. Rickheit, G. (2008). Handbook of Communicative Competence. Gottingen : Hubert & Co. Zelenin, V., & Ponomarenko, T. (2020). Media competence of a future psychologist as a condition of successful professional fulfilment. Modern researches in psychology and pedagogy: Collective monograph. Riga : Izdevnieciba “Baltija Publishing”. doi.org/10.30525/978-9934-588-36-5/9