Добірка наукової літератури з теми "Процес розвитку конфлікту"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Процес розвитку конфлікту".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Процес розвитку конфлікту"
1
Завацький, Юрій, Валентина Шаповалова, Наталія Завацька, Євген Волченко та Олена Смирнова. "Процес розвитку конфліктологічної компетентності фахівців медичної галузі". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)Т3 (2021): 82–89. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-3-82-89.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито особливості процесу розвитку конфліктологічної компетентності фахівців медичної галузі. Визначено емпіричні показники аксіологічного блоку структурних компонентів конфліктологічної компетентності цих фахівців (інформаційної складової конфліктологічної компетентності, уявлень респондентів щодо особистісно обумовлених ознак конфлікту, самооцінки метакогнітивних знань і метакогнітивної активності, конфліктологічної готовності). особистісного блоку (особистісної зрілості, вольового самоконтролю, адаптаційних характеристик та професійного здоровʼя, антиципаційних та емпатійних здібностей, рефлексивності), технологічного блоку (самооцінки типу особистості, сформованості навичок активного слухання у конфлікті (орієнтація на розуміння партнера, резюмування, відображення почуттів, прояснення, перефразування), стратегій поведінки у конфлікті та подолання стресових ситуацій, провідного типу реагування у конфліктній ситуації). Показано, що структура конфліктологічної компетентності фахівця-медика, яка дозволяє ефективно вирішувати професійні конфлікти, включає не тільки особливості особистості, а й здатність до рефлексії професійних ситуацій на надситуативному рівні (системне мислення) на основі метакогнітивних стратегій контролю, регулювання та моніторингу процесів оцінки конфліктних ситуацій і, на цій основі, здійснювати вибір копінг-стратегій і типів реагування у конфлікті, а також сформованість навичок саморегуляції психоемоційного та функціонального станів. Ключові слова:фахівці медичної галузі, професійна взаємодія, конфлікт, конфліктологічна компетентість,розвиток конфліктологічної компетентності.
2
Завгородня, Юлія, Артем Кройтор та Алевтина Пехник. "ОСОБЛИВОСТІ РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ ТА УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ У ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇНАХ (НА ПРИКЛАДІ МОЛДОВИ, ГРУЗІЇ, УКРАЇНИ)". Актуальні проблеми політики, № 64 (23 січня 2020): 93–117. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i64.190.
Повний текст джерелаАнотація:
Політичний конфлікт містить загальні ознаки, які виділяють його від інших суспільних конфліктів, а можливі шляхи розвитку і подолання конфліктної ситуації уже встановленні на теоретичному та практичному рівнях. Однак, сучасна історія пострадянських країн свідчить про небезпеку політичних конфліктів, оскільки сторони протиборства не завжди використовують загальноприйняті правила дипломатичного врегулювання конфліктів, а тому відбувається консервування конфліктних протиріч на невизначений період.Особливості ескалації протиборства на теренах Молдови, Грузії та України демонструють небезпечні наслідки військових конфліктів, які виникли на підставі розвитку політичних процесів, а тому потребують уваги та детального аналізу. Сторони вдаються до непередбачуваних дій, а усі відомі шляхи врегулювання конфліктів не приводять до вирішення конфліктів.Звичайно, пострадянські країни на конфліктологічній мапі демонструють специфічні шляхи розвитку політичного конфлікту, його ескалаціїта особливості призупинення. Вирішення конфліктної ситуації у пострадянських країнах часто спонукає сторони до подальшого і сильнішогозагострення. Суб’єкти політичного конфлікту доходять до критичної точки протиборства, а саме збройного протистояння.У період Радянського союзу конфлікти взагалі не вирішувалися, вони публічно не розголошувалися і наукового дослідження, щодо даного питання, практично не існувало. З становленням незалежних пострадянських держав політичний конфлікт став проявлятися в різних сферах суспільного життя публічно, що сприяло науковій активності в конфліктному напрямку дослідження. Тому, особливості щодо врегулювання політичногоконфлікту розпочинають висвітлювати в період становлення незалежних пострадянських держав.Уже встановлений науковий факт, що посткомуністичні країни складно переходять до демократії та по різному сприймають цей процес, оскільки,одні законсервувались на невизначений термін, інші швидко перелаштувались на новий лад, треті ніяк не можуть визначитись з вектором розвитку. Цей процес науковцями трактується, як непослідовний, суперечливий та необачний.
3
Журавель, Олександр. "ЩОДО ВИЯВЛЕННЯ АЛГОРИТМУ ДІЙ ОСІБ У КОНФЛІКТІ ТА МОЖЛИВІСТЬ ПРАВИЛЬНОГО РЕАГУВАННЯ НА КОНФЛІКТНІ СИТУАЦІЇ В МЕЖАХ ЗАКОНУ". Молодий вчений, № 1 (101) (31 січня 2022): 200–203. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-1-101-41.
Повний текст джерелаАнотація:
Теоретична проблема управління конфліктами, що викликає особливий інтерес не лише фахівців-конфліктологів, а й усіх, хто не залишається байдужим до подій, що відбуваються як у нашій країні, так і в усьому світі, хто бажає навіть побутові конфлікти спрямовувати в русло стабілізації відносин. Як у зарубіжній, так і у вітчизняній науковій літературі все частіше йдеться саме про управління конфліктом як про науково-теоретичну проблему, що має актуалізовану сучасність практично – прикладну значущість. Для вирішення цієї проблеми спочатку слід визначитися із базовим поняття – «соціальний конфлікт». Хоча у розумінні цього терміна немає повної одностайності, переважає думка, що сутністю соціального конфлікту слід вважати протиріччя, що викликає зіткнення сторін. Разом з тим необхідно усвідомити, що просто загострення протиріччя ще не означає настання конфлікту. Важливим є момент його усвідомлення майбутніми протиборчими сторонами як свого роду суб’єктивна сторона об’єктивного протиріччя. Понад те, на думку авторів, початку конфлікту необхідна наявність і суб'єктивного протиріччя, що стає хіба що протиріччям другого порядку, безпосередньо ініціює конфлікт. Визначення сутності соціального конфлікту підштовхує до важливого висновку, що це не що інше, як соціально організований процес, свідомо ініційований суб’єктами суспільного життя з метою вирішення суперечності, що перешкоджає реалізації їх корінних інтересів. Саме конфлікт є засобом, за допомогою якого гармонізується поточний суспільний розвиток. Водночас важливою функцією свідомо організованих систем, що забезпечує збереження їхньої певної структури та режиму діяльності, є управління, що передбачає цілеспрямований вплив на суспільні процеси для впорядкування, збереження, вдосконалення та розвитку їхньої якісної специфіки. Виходячи з цього, конфлікт є своєрідним засобом управління суспільним процесом.
4
Лікарчук, Наталія Василівна, Дар’я Сергіївна Лікарчук та Інна Петрівна Шевель. "ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЕТНІЧНИХ КОНФЛІКТІВ". Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, № 7 (3 червня 2021): 39–54. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.7.2021.233220.
Повний текст джерелаАнотація:
Виникнення будь-якого етнополітичного конфлікту обумовлено існуванням тієї чи іншої форми нерівності етносів. Тому врегулювання етнічних конфліктів вимагає знаходження нового, компромісного й прийнятного для всіх конфліктних сторін балансу взаємного задоволення їх інтересів. Проблема етнічних конфліктів протягом останніх десятиліть є однією з найбільш актуальних тем для дослідників, що представляють різні сфери науки. Головна причина такої пильної уваги до цього питання полягає у важливості розв’язання подібного роду конфліктів, які до того ж стали одним з найбільш поширених джерел суспільних протиріч і політичної нестабільності. Нині на світовій арені присутня наростаюча емоційна напруженість, що супроводжує конфліктні взаємодії, й може спричинити як мобілізуючий, так й дезорганізуючий вплив на поведінку учасників конфлікту. У етнічному конфлікті, в міру його розвитку, зростає почуття антипатії або ворожості. Приводи й випадки для цього завжди знаходяться.Події останніх років продемонстрували, що етнічні конфлікти в різних частинах світу виходять за рамки внутрішньодержавних й навіть регіональних. Це має особливе значення у зв’язку з тим, що регіони етнічної нестабільності асоціюються все частіше, й в періодичній, й в науковій літературі, – з потенційними суб’єктами міжнародного тероризму. Політико-економічна просторова структуризація полягає в розширенні європейської інтеграції, ускладненні взаємин між політичними акторами, зміні сфер геополітичного впливу, трансформації режимності й демократизації ряду країн. Цей процес досі не завершений повністю, ходячи й підходить до свого логічного фіналу. Запобігання конфліктам можливо тільки при комплексному підході до вирішення проблеми й об’єднанню національною політикою, спрямованою на гармонізацію відносин між різними етносами, а також правоохоронних органів, ЗМІ.
5
Долинний, Сергій. "Конфліктогенність поведінки підлітків у сучасному кіберпросторі". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 1(54) (2021): 64–73. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-54-1-64-73.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зазначено, що процес навчання і виховання, як і будь-який процес, зумовлений розвитком особистості і міжособистісних взаємин та неможливий без суперечностей і конфліктів. Сучасна молодь інтегрована у світовий цифровий простір і відповідно зазнає різних загроз і негативних впливів, пов’язаних з розвитком кіберпростору. Конфронтація із учнями підліткового віку, умови життя яких сьогодні не можна назвати сприятливими, є звичайною складовою шкільної реальності. Природно, що в процесі цієї взаємодії постійно виникають труднощі, проблеми і суперечності. В аспекті цього визначено методики вимірювання проявів внутрішньої конфліктності, представлено і апробовано відповідний комплекс методів психодіагностики. Аналіз проблеми дозволяє стверджувати, що характер перебігу конфлікту в межах кібепростору визначають суперечності між суб’єктами взаємодії, які виражають інтенсивність наростання конфлікту. Будь-який конфлікт проявляється (імпліцитно чи експліцитно) на трьох рівнях: когнітивному, регулятивному та комунікативному. Емпірично визначено, що існує зв'язок між типом акцентуації і стратегією поведінки підлітка в конфліктній ситуації (внутрішня конфліктність) а саме: така акцентуація, як гіпертимність пов'язана з суперництвом, екзальтованість пов'язана зі стратегією поведінки «компроміс», циклотимність пов'язана з униканням і пристосуванням, підтвердилася. Отож в основі підвищеної внутрішньої конфліктності підлітка є деструктивна акцентуйованість у його характері та поведінці. Конфліктогенність як індивідуально-особистісна риса характеру визначається як соціально-психологічний та психолого-педагогічний феномен, якому притаманні такі ознаки: наявність суперечностей між інтересами, цінностями, цілями, поглядами, мотивами опонентів; протидія суб’єктів конфлікту тощо. У висновках зазначено, що кіберпростір, з одного боку, призводить до розширення контактів, можливостей обміну соціокультурними цінностями, породження і реалізації нових форм символічного досвіду, розвитку процесів уяви, інтенсифікації вивчення іноземних мов і ряду інших позитивних ефектів, з іншого боку, нажаль, він може привести до «залежності», сприяючи звуженню інтересів, відходу від реальності, захопленістю комп'ютерними іграми, соціальної ізоляції, ослабленням емоційних реакцій. Ключові слова: конфліктогенність поведінки, підлітковий вік, кіберпростір, внутрішньоособистісний конфлікт, психологічний комфорт.
6
Ковальчук, Роман, та Олег Багас. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ КОНФЛІКТИ У КОЛЕКТИВІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 14, № 3 (27 березня 2020): 134–44. http://dx.doi.org/10.32453/5.v14i3.221.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкривається сутність, структура соціально-психологічного конфлікту як специфічного конфлікту а також виявляється найбільш значущі соціально-психологічні методи попередження та вирішення конфліктів. Суть дослідження у тому, що соціально-психологічні конфлікти відіграють важливу роль у процесі ставлення особистості, адже потрібно правильно виходити з конфліктних ситуацій шляхом вирішення конфліктів у колективі. Якщо спробувати оцінити соціально-побутовий конфлікт то можна сказати, що він ніколи не буває виключно позитивним чи негативним, адже конфлікт це є позитивним моментом соціального та психологічного розвитку особистості, саме тому дана стаття є важливою в процесі ставлення, розвитку особистості у колективі. Важливо зрозуміти, що соціально-психологічний конфлікт перш за все обумовлений у першу чергу соціальними детермінантами. Виходячи з цього, можна виділити з одного боку присутність вторинних соціально-психологічних аспектів, а з іншого наявністькласу конфліктів, які створюються соціально-психологічними факторами. На основі аналізу зроблено висновки, щодо виникнення соціально-психологічних конфліктів у колективах. Основна задача статті це визначення прояви соціально-психологічного конфлікту у колективі та способи його вирішення. Визначити основні стилі вирішення конфлікту, стратегії вирішення конфлікту, та прояви соціально-психологічного конфлікту у військових підрозділах. Актуальність теми полягає у тому, що уявлення про соціально-психологічні конфлікти періодично змінюються.
7
Панасенко, Г. С. "ЕПОХА ВОЄННОЇ АСИМЕТРИЧНОСТІ: ОСНОВНІ ГРАВЦІ СУЧАСНОСТІ". Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки 2, № 21 (2020): 58–63. http://dx.doi.org/10.34142/24130060.2020.21.2.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасний світ досить непередбачуваний, а тенденції розвитку світового порядку ХХІ століття свідчать про все більш наростаючу глобальну безпекову кризу. Порушення норм міжнародного права, гібридні війни, а також нові (нетрадиційні) форми ведення війни особливо негативно впливають на безпеку країн світу, в тому числі й України. Розглянуто сучасні нетрадиційні війни як приклад воєнної асиметричності, зазначено її основних гравців; розглянуті домінуючі способи вирішення конфліктів та вплив міжнародної спільноти на цей процес; акцентовано увагу на шляхах запобігання розширення ареалу конфлікту на території України
8
Cавчук, Борис, та Віра Ковальчук. "Формування конфліктологічної компетентності майбутніх педагогів як складника педагогічної майстерності". New pedagogical thought 107, № 3 (6 грудня 2021): 91–95. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-107-3-91-95.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано потребу зміни акцентів у формуванні конфліктологічної компетентності майбутніх педагогів як складової педагогічної майстерності. Доведено, що сучасний освітній процес наскрізь просякнутий суперечностями, конфліктними ситуаціями і глибокими затяжними конфліктами, які варто сприймати не як «апріорі зло», а як природні й певною мірою закономірні прояви міжособистісних стосунків. Зважаючи на це, в розвитку конфліктологічної компетентності необхідно змінити пріоритети зі спрямування зусиль на запобігання, профілактику виникнення конфліктів, формування культури поведінки в конфліктних ситуаціях та знань, умінь і навичок щодо ефективного розв’язання конфліктів, мінімізації їхніх деструктивних провів.
У формуванні конфліктологічної компетентності як складника педагогічної майстерності майбутнього фахівця виокремлено два блоки: 1) особистісний, що передбачає розвиток емпатії; інтелектуальної гнучкості; педагогічного такту; креативності; духовності, відкритості, етичності; саморефлексії, самоаналізу; 2) професійний – акцентує увагу на тому, що оволодіння теоретичними знаннями про феномен педагогічного конфлікту передбачає усвідомлення їхньої постійної модернізації на засадах плюралізму, контроверсійності, нелінійності, що виявляється в трактуванні терміносистеми, яка визначає феномен педагогічного конфлікту та його структурні компоненти. Актуалізовано потребу використання зарубіжного досвіду формування конфліктологічної компетентності педагогів, що ґрунтується на принципах культурного плюралізму, терпимості.
9
Babeliuk, Oleh, Natalia Hotsuliak, Volodymyr Izraylov та Oleksii Shkurenko. "Емпіричне дослідження впливу новизни діяльності на розвиток самоактуалізації психолога". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 5 (31 жовтня 2020): 169–79. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.5.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена встановленню взаємозв’язку між новизною діяльності та рівнем розвитку самоактуалізації психолога.
Проведено аналіз наукових робіт в цій галузі і визначено, що самоактуалізація – це психологічних процес, при якому здібності людини застосовуються повністю та творчо, а також самоактуалізація дає людині почуття задоволеності в житті.
Авторами пропонуються концептуальні підходи щодо емпіричного дослідження впливу різних чинників на розвиток самоактуалізації професіонала.
Говорячи про роль новизни діяльності, автори дослідження наголошують на проблемі інформаційного конфлікту. Термін “інформаційний конфлікт” позначає пізнавальний стан суб'єкта в ситуації ідентифікації, або віднесення його до категорії стимульной конфігурації, частини якої не погоджуються одна з одною, перебуваючи у стані жорсткого протиріччя.
За отриманими результатами автори зробити висновки, що мотиваційний чинник – новизна діяльності – впливає на розвиток самоактуалізації особистості й ефективніше результати видно після спеціально проведених тренінгів.
В подальшому пропонується провести дослідження впливу середовища на самоактуалізацію фахівця.
10
Лозинська, Тамара. "КОНФЛІКТ ТРАДИЦІЙНОСТІ ТА ННОВАЦІЙНОСТІ В ДЕРЖАВОТВОРЕННІ: АРХЕТИПНИЙ ПІДХІД". Public management 21, № 1 (29 травня 2020): 151–62. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-1(21)-151-162.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто закономірність вияву внутрішньосистемних кон- фліктів, які супроводжують процес будівництва держави. Використано ар- хетипний підхід, сутність якого полягає у виявленні спільного підсвідомого в традиції такого, що вступає в конфлікт з інноваціями і таким чином обу- мовлює специфіку державотворення у будь-якій країні. З позицій системно- го аналізу архетипи ідентифікуються як інваріанти, що відіграють ключову роль у забезпеченні стійкості держави. Наукові положення, узагальнення та висновки, викладені у статті, ґрунтуються на результатах дослідження вчених з різних галузей науки: соціології, системного аналізу, управління, економіч- ної теорії. Визначено, що конфлікт традиційності та інноваційності в держа- вотворенні суперечать між прагненням забезпечити стабільність соціального життя і впорядкованість у державі шляхом відтворення відомих з минулого поведінкових зразків та внутрішньо притаманною соціальній системі здатні- стю змінювати параметри свого стану завдяки використанню нових поєднань механізмів, ресурсів та технологій управління.
Підкреслено, що розвиток держави може бути забезпечений лише на ос- нові певного економічного базису, створеного завдяки інституту власності. Характер використання інституту власності в різних країнах або в одній країні, але в різний час, може бути різним, проте спільним у процесі вико- ристання власності є наявність архетипу психології власника. Відмінності вияву даного архетипу в різних культурних традиціях найбільш виразно ві- дображені у звичаях і ритуалах сільського життя і сільськогосподарського виробництва, що обумовлено історичною первинністю власності на землю. Виявлено наслідки конфлікту між розвитком продуктивних сил (інновацій- ність) та характером виробничих відносин (традиційність) в аграрній сфері щодо розвитку української державності. Запропоновано шляхи врегулюван- ня суспільних відносин на основі поєднання традиції общинності (колекти- візму) та ринкових інновацій (індивідуалізму).
Дисертації з теми "Процес розвитку конфлікту"
1
Даниліна, Г. В., та Н. В. Андрусевич. "Псевдосервіси та теорія конфлікту в стохастичному управлінні інформаційними мережами". Thesis, ХНУРЕ, 2019. http://openarchive.nure.ua/handle/document/10045.
Повний текст джерелаАнотація:
Розроблена математична модель і методика захисту комп'ютерної мережі від атак і вторгнень. Зроблено припущення про апріорну невизначеність стану мережі і ризик виникнення конфлікту з активним (розумним) супротивником. Розроблено стохастичну модель конфлікту з ескалацією супротивника у псевдосервіси з використанням псевдосервісної мережі Honeyne
Книги з теми "Процес розвитку конфлікту"
1
Веремій, І. Г., М. О. Паламарчук, Р. Е. Юлдашев, Н. М. Гавриленко, Г. М. Широкий, Д. М. Серебрянський, О. В. Литвиненко та О. О. Сінайко. Трансформація зовнішньоекономічних відносин України з Російською Федерацією: 2010–2020 роки. Національний інститут стратегічних досліджень, 2021. http://dx.doi.org/10.53679/niss-analytrep.2021.05.
Повний текст джерелаАнотація:
Відносини між Російською Федерацією (РФ) та Україною визначаються насамперед міждержавним конфліктом із збройною складовою в Донецькій та Луганській областях. Спроба незаконної анексії Росією території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя в 2014 р. та їх окупації, збройне протистояння на Донбасі зумовлюють довгостроковий характер міждержавної конфронтації. Цей конфлікт є асиметричним. Для України наслідки протистояння з РФ – життєво важливі, а перебіг конфлікту впливає майже на всі значущі соціальні процеси. Натомість керівництво Росії розглядає Україну переважно одним з полів конкуренції із Заходом задля «утвердження позицій Російської Федерації як одного з впливових центрів сучасного світу». Пострадянський простір визначений пріоритетом зовнішньої політики Росії, водночас більше значення надається співробітництву з державами, які беруть участь у російських інтеграційних проєктах. Стратегією економічної безпеки РФ на період до 2030 року, ухваленою в 2017 р., пріоритетом розвитку російської економіки визначено створення умов для реалізації стратегічних національних пріоритетів РФ. Так констатується підпорядкування економіки реалізації насамперед стратегічних цілей, визначених політичним керівництвом. Економічний тиск Росії, який був важливим інструментом її політики щодо України й до 2014 р., після початку агресії набув якісно нового рівня. Так само як і застосування воєнних інструментів, обмеження українського експорту, припинення транзиту українських товарів російською територією, спрямоване, зокрема, на виснаження економічних ресурсів України та обмеження її розвитку, а також примушення політичних лідерів нашої держави до прийняття вимог Кремля. Російська Федерація продовжує докладати зусиль для максимального послаблення залежності від економічної співпраці з Україною. Йдеться про зменшення ролі України як транзитної держави для експорту російських енергоносіїв, розірвання усталених коопераційних зв’язків, насамперед у сфері військово-промислового комплексу. Російська політика практично не зважає на інтереси російського бізнесу, які зберігаються на території України, попри суттєве зменшення відповідної активності порівняно з максимальними рівнями, досягнутими на початку 2010-х років. Головним пріоритетом є прагнення утримати Україну в орбіті свого впливу, що в майбутньому має забезпечити компенсацію нинішніх втрат, зокрема й економічних.
2
Лобанова, Алла Степанівна, ред. Соціологічні та політологічні студії. Каравела, 2018. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3022.
Повний текст джерелаАнотація:
Підручник містить базові теоретичні положення соціології та політології як складових інтегральної навчальної дисципліни – соціально-політичні студії. В ньому представлено історію зародження та розвитку суспільно-політичної думки у світі та в Україні; зміст соціальних і політичних законів та закономірностей функціонування суспільства та політичної сфери зокрема; розкрито характер соціальної поведінки людей, груп, спільнот, суспільно-політичних явищ, процесів, політичних конфліктів; окреслено наукові вимоги до проведення соціологічних досліджень; окреслено особливості політичного менеджменту і маркетингу, тенденції геополітики і світових політичних процесів. Підручник може бути корисним для студентів, соціологів, політологів, педагогів та для усіх осіб, які цікавляться специфікою суспільно-політичних явищ і процесів у історичній ретроспективі та в сучасну добу.
Звіти організацій з теми "Процес розвитку конфлікту"
1
Лобанова, Алла Степанівна, та Людмила Володимирівна Калашнікова. Порушення соціально-екологічної рівноваги як загроза безпеці життєдіяльності регіонального соціуму. Чернівецький національний університет, 2018. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/2929.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність соціологічного аналізу питань безпеки функціонування та розвитку територіальних громад у промислових регіонах України зумовлена низкою обставин, пов’язаних із гальмуванням збалансованого постіндустріального розвитку. Акцентується увага на наукових підходах до розуміння соціальної та екологічної рівноваги, аналізуються причини, критерії їх порушення, наводяться факти екологічної небезпеки та соціальнодемографічного дисбалансу у соціумах промислових регіонів. Зазначається, що порушення соціально-екологічної рівноваги у промислових регіонах є наслідком нераціонального використання природних ресурсів, неефективного промислового виробництва, що призводить до катастрофічного забруднення навколишнього середовища, посилення міграційних процесів та недостатньо дієвої державної політики щодо забезпечення належних умов життя мешканців цих регіонів. Робиться особливий наголос на небезпеці військового конфлікту на Донбасі, що призвів до незворотних наслідків як у соціальному, так і у природному середовищах. Обґрунтовується думка про те, що досягнення соціально-екологічної рівноваги у промислових регіонах України може сприяти їх сталому розвитку, що нині є глобальним трендом збереження людських і природних можливостей для прийдешніх поколінь.
2
Лобанова, Алла Степанівна. Сила і слабкість соціального контролю в умовах криз і військових конфліктів: український контекст. Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2017. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/2927.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено авторське бачення ролі соціального контролю в сучасному суспільстві, зокрема прояву його сили і слабкості в періоди криз і військових конфліктів. Обґрунтована думка про те, що розбалансування його інституціонального механізму в умовах сучасного суспільства пов’язується з нехтуванням політичними акторами демократичних принципів розвитку суспільних процесів. Послуговуючись науковими ідеями Ж. Лакана, Р. Барта і української дослідниці О. Зубарєвої, автор розвиває наукове положення про те, що у суспільстві постмодерну соціальний контроль змінює межі і простір свого існування, набуваючи тотожності з дискурсом, оскільки його ядром стає мова, як «загальнообов’язкова форма примусу» (Р. Барт). Підкреслено, що в умовах криз і військових конфліктів суспільний (загальновизнаний) механізм соціального контролю втрачає свою силу регуляції, оскільки в окремих територіальних чи соціальних локаціях набувають значущості нові маркери його дискурсу, а саме псевдоцінності, квазінорми, соціальна псевдогра, міфологізація образів, ідеалів, реформ, піднесення влади псевдоавторитетів, псевдосимволів, симулякрів тощо, які, власне, є складовими соціальної мімікрії. Внаслідок цього створюється псевдоінституціональний механізм соціального контролю, культурні правила, цінності і соціальні норми якого не мають нічого спільного з загальнолюдськими цінностями, а лише імітують їх, маскуючи за «іррелевантними мемплексами» (Ю. Полулях).