Добірка наукової літератури з теми "Процедура контролю"

Статтю присвячено розкриттю особливостей здійснення митного контролю та митного оформлення ветеринарних препаратів‚ що переміщуються через митний кордон України. З’ясовано, що при організації митного контролю ветеринарних препаратів обов’язкового проводиться попередній документальний контроль таких товарів. Розкрито, що попередній документальний контроль припиняється під час проведення ветеринарно-санітарного контролю ветеринарних препаратів. Аргументовано, що попередній документальний контроль ветеринарних препаратів розпочинається після пред’явлення митному органу вантажу таких препаратів, і документів на них в пункті пропуску через державний кордон України із використанням механізму «єдиного вікна» відповідно до вимог митного законодавства. Розкрито, що попередній документальний контроль ветеринарних препаратів здійснюється митними органами на підставі інформації, отриманої від посадових осіб державних органів ветеринарної медицини‚ документів та відомостей, наданих декларантом ветеринарних препаратів, які внесені до єдиного державного інформаційного веб-порталу «Єдине вікно для міжнародної торгівлі». Запропоновано терміни «митне оформлення ветеринарних препаратів» розуміти як сукупність дій, що підлягають виконанню особами і митними органами щодо ветеринарних препаратів, що переміщуються через митний кордон України, а також автоматизованою системою митного оформлення з метою дотримання вимог митного законодавства, які необхідні для випуску ветеринарних препаратів у вільний обіг. Зроблено висновок‚ що ветеринарні препарати підлягають обов’язковому письмовому декларуванню, в їхній митній декларації декларантом зазначається митна процедура, що підлягає застосуванню, та передбачені законодавством відомості про ветеринарні препарати, умови і способи їх переміщення через митний кордон та нарахування митних платежів щодо таких препаратів, необхідних для застосування цієї процедури.

Статтю присвячено дослідженню процедурних особливостей моніторингу способу життя до працівників Націо нального агентства з питань запобігання корупції. Звернено увагу на відсутність нормативно встановленої вказів ки щодо прийняття Національним агентством з питань запобігання корупції окремого порядку проведення моні торингу способу життя до суб’єктів декларування. Установлено, що специфікою статусу працівника Національного агентства з питань запобігання корупції є діалектичний зв’язок одночасності визнання суб’єкта вповноваженим на вживання антикорупційних заходів та застосування до нього цих інструментів антикорупційного контролю. Визначено, що процедура здійснення моні торингу способу життя працівників НАЗК є регламентованою нормами публічного права послідовністю дій у сфе рі запобігання корупції, яку спрямовано на забезпечення доброчесності службовців спеціально вповноваженого антикорупційного органу державної влади та дотримання ними нормативно встановлених вимог і обмежень, що одночасно мінімізує ризики погіршення авторитету НАЗК та негативно впливає на репутацію службовця антико рупційного профілю. Зазначено, що процедура моніторингу способу життя працівників НАЗК є втручальною фор малізованою процедурою, яка застосовується вибірково; підставою для моніторингу способу життя працівників НАЗК є інформація, яка свідчить про можливість невідповідності рівня життя працівника НАЗК та задекларова ним ним відомостям про майновий стан; джерелом інформації, яка стала підставою для застосування цього анти корупційного інструмента, можуть бути: повідомлення фізичних чи юридичних осіб; публікації в засобах масової інформації; дані, зібрані з відкритих баз даних (включно із соціальними мережами); відсутні визначені терміни між початком процедури та встановленням підстав для цього; змістом процедурних дій є перевірка, порівняння інформації, наданої особою в деклараціях та спостереження за конкретним об’єктом доходу; наслідком її засто сування є складання документа у вигляді доповідної записки, що є підставою для застосування інших заходів антикорупційного контролю до працівника НАЗК тощо.

Стаття присвячена виявленню проблем реалізації правового явища «митні формальності» у митній діяльності. Встановлено, що в національному митному законодавстві підміняється або ототожнюється значення понять «митна процедура», «заходи митного контролю» значенням поняття «митні формальності», що вносить плутанину в праворозуміння та правозастосування митного законодавства в Україні. Запропоновано під час формування та реалізації митного законодавства України врахувати теоретичні розробки та пропозиції вітчизняних вчених, що стосуються митних формальностей і процедур.

Постановка проблеми. Здійснення зворотного зв’язку в системах організації самостійної роботи студентів у значній мірі спирається на застосування тестових технологій педагогічного вимірювання для здійснення поточного контролю і педагогічної діагностики. Під час самостійної роботи студентів комп’ютерно орієнтоване тестування з успіхом застосовується для вирішення таких завдань як актуалізація опорних знань (навчальна, стимулювально-мотиваційна функції та функція контролю), відпрацювання навичок за допомогою тестів-тренажерів (навчальна та стимулювально-мотиваційна функції), організація навчальних змагань (навчальна, виховна та стимулювально-мотиваційна функції). Надійність результатів вимірювання визначає якість управління самостійною роботою і позитивне ставлення студентів до відповідних навчальних засобів. Неперервний розвиток тестових технологій, розробка нових модифікованих процедур тестування та інтерпретації тестових результатів (наприклад, застосування вагових коефіцієнтів, спеціальних алгоритмів подання тестових завдань, врахування вгадування тощо) зумовлює потребу в розвитку методів визначення їх надійності.Мета даної роботи полягає у використанні методу статистичного моделювання для аналізу умов застосування певних процедур інтерпретації тестових балів у системах організації самостійної роботи студентів.Виклад основного матеріалу. Будь-яке порівняння має спиратися на певний критерій якості. Але кожна процедура інтерпретації тестових результатів передбачає оригінальний критерій, і різноманітність критеріїв позбавляє дослідника можливості застосувати їх для порівняння різних процедур. Більш того шкали, за якими визначаються тестові бали є різними в різних процедурах інтерпретації тестових результатів. Так за класичною моделлю маємо лінійну шкалу відносно кількості правильно виконаних завдань; моделі з ваговими коефіцієнтами, що враховують трудність або складність завдань, передбачають певні нелінійні шкали; модель IRT, яку започатковано Г. Рашем, передбачає визначення підготовленості тестованого в логітах. Одним із напрямів вирішення проблеми може бути перетворення тестового балу за процентільною шкалою, яка відображає ранжування тестованих за результатами тестування. Але, на наш погляд, такий підхід пов’язаний з певними проблемами застосування статистичних методів для обчислення надійних інтервалів, оскільки зв’язок між різними шкалами є нелінійним. В такій ситуації пропонуємо здійснювати порівняння на підставі методу статистичних випробувань. Критерієм якості процедури інтерпретації тестових результатів (Q) оберемо різницю між імовірністю правильного та неправильного висновку щодо ранжування тестованих. Статистичне моделювання процедур тестування та інтерпретації тестових результатів здійснюємо за розробленою нами моделлю [1], яка ґрунтується на апроксимації ймовірності правильної відповіді на завдання за моделлю Г. Раша. В обчислювальних експериментах кількість статистичних випробувань складала 100000, що за наближеними оцінками з імовірністю не менше 95% забезпечувало дві правильні цифри у шуканому значенні критерію Q.Аналіз результатів обчислювальних експериментів, проведений у статті [1] (рис. 1) дає підстави для висновку, що в усіх розглянутих випадках для рейтингової (нормоорієнтованої) інтерпретації тестових результатів саме класична процедура забезпечує найкращі значення запропонованого критерію якості. Проведено зіставлення таких процедур обчислення тестового бала:1. Класична процедура (ряд 1 на рис. 1), що передбачає 1 бал за кожну правильну відповідь і 0 балів в інших випадках.2. Поправка на вгадування (ряд 2 на рис. 1). Вгадування тестованим правильних відповідей призводить до систематичного завищення тестового бала. Для корекції систематичної похибки для випадку тесту з різними за формою завданнями нами на підставі підходу В. В. Кромера [2] було запропоновано процедуру обчислення тестового бала [3] в якій за правильну відповідь тестований отримує 1 бал, за відмову від відповіді – 0 балів, неправильна відповідь оцінюється величиною (–cj)/(1–cj).3. Застосування вагових коефіцієнтів, відповідних до трудності завдань (ряд 3 на рис. 1) – приклади такого підходу досить часто зустрічаються в літературі й автоматизованих системах тестування. Наприклад, вагові коефіцієнти застосовуються в тестах підсумкової державної атестації для завдань середнього і достатнього рівнів.Результати обчислювальних експериментів збігаються з відомими висновками, що класична процедура інтерпретації тестових результатів забезпечує найкраще розділення тестованих, коли їх підготовленість близька до трудності завдань тесту. Але такий тест має вузький робочий діапазон вимірювання и для тестованих з низькою або високою підготовленістю не забезпечує задовільної якості вимірювання. Сучасні педагогічні тести будуються як система завдань зростаючої трудності, що дозволяє суттєво розширити робочий діапазон вимірювання, але чутливість тесту, тобто його здатність розділяти тестованих з невеликою різницею підготовленості зменшується. Відсутні вгадуваннята неуважністьІмовірність угадування 25%, неуважність відсутняІмовірність угадування для половини завдань різної трудності складає 25%; решта завдань не припускають вгадування;неуважність відсутняІмовірність угадування для половини завдань різної трудності складає 25%; решта завдань не припускають вгадування; ймовірність помилки за неуважністю складає 10%Рис. 1. Вплив вгадування та неуважності на якість інтерпретації тестових результатів за різними процедурами обчислення тестового бала (1 – класична; 2 – з поправкою на вгадування; 3 – з ваговими коефіцієнтами). Критерій Q обчислено для випадку ранжування тестованих з різницею підготовленості (θ2–θ1) = 0,5 і середньою підготовленістю θ = (θ2 + θ1) / 2 в термінах моделі Г. Раша (θ = –2 – погано підготовлені учні; θ = 0 – середньо підготовлені учні; θ = 2 – кращі учні) для тесту, який складається з 31 завдання зростаючої трудності (параметр трудності різних завдань за моделлю Г. Раша від –2 до 2), параметр роздільної здатності за моделлю Г. Раша дорівнює 2. Враховуючі значну різницю в підготовленості тестованих, доцільно застосовувати тести, які побудовані як система завдань зростаючої трудності, що забезпечує найкращу якість тестових результатів у широкому діапазоні, як це показано за результатами обчислювальних експериментів [1].Інтерпретація тестових результатів за моделлю IRT не змінює ранжування тестованих у порівнянні з класичною процедурою інтерпретації тестових результатів. Це підтверджується теоретичним аналізом процедури визначення підготовленості тестованого за моделлю IRT і проведеними обчислювальними експериментами. В реальному тестуванні, коли параметри завдань невідомі й обчислюються за результатами тестування, звісно, спостерігатимуся розбіжності в ранжуванні, які викликатимуся похибками визначення параметрів тестових завдань за моделлю Г. Раша.В системі організації самостійної роботи студентів розглянута вище рейтингова (нормоорієнтована) інтерпретація тестових результатів доцільна для проведення певних навчальних змагань і при здійснені студентом самоконтролю, щоб надати йому можливість бачити рівень власних навчальних досягнень на фоні групи. За нормоорієнтованою інтерпретацією тестових результатів може здійснюватися підсумковий контроль.Під час організації самостійної роботи часто застосовується інтерпретація тестових результатів, що орієнтована на критерії, які задаються навчальним стандартом, викладачем або системою педагогічної діагностики й прогнозування. Так, під час здійснення актуалізації опорних знань на початку вивчення нового матеріалу рейтингова інтерпретація тестових результатів не є можливою, оскільки за умови нормального навчального процесу всі тестовані мають успішно виконати тест. Викладач задає певну межу тестового балу, що відповідає якості опорних знань, яка достатня для продовження навчання. Поточний контроль теж частіше здійснюється на основі критеріїв якості засвоєння. За рекомендаціями різних авторів повнота знань, яка ще дає можливість студенту самостійно ліквідувати прогалини складає близько 0,7. За вимогами «Критерієв оцінювання навчальних досягнень ...» [4] мінімальна позитивна оцінка 4 за 12-бальною шкалою виставляється за умови, що учень знає близько половини навчального матеріалу. Тематичний контроль може здійснюватися за нормоорієнтованою інтерпретацією тестових результатів, але для цього потрібно мати стандартизовані тести, створення яких пов’язано з ретельною апробацією цих тестів на великій вибірці з цільової групи. Якщо таких тестів немає, то неможливо перевірити якість засвоєння студентом навчального матеріалу теми через порівняння його навчальних досягнень з досягненнями невеликої і не завжди репрезентативної академічної групи студентів. В такому випадку застосування інтерпретації тестових результатів, що орієнтована на критерії, буде доцільним.Для порівняння якості різних критеріально орієнтованих процедур інтерпретації тестових результатів запропонуємо критерії Z, який за аналогією з вище описаним критерієм Q визначатиме різницю між імовірністю правильного та неправильного висновку щодо перебільшення навчальних досягнень тестованого над певною заданою межею, що встановлена викладачем або освітнім стандартом. Критерії Z є функцією від різниці Δy між навчальними досягненнями та встановленою критеріями межею. Чим більше ця різниця, тим ближче значення критерію до одиниці. Таким чином, під час здійснення аналізу якості процедур тестування й інтерпретації тестових результатів потрібно заздалегідь обрати певну різницю Δy, яка визначатиме частку повноти знань для якій визначатимуся критерій Z. Крім цього, досліджувана процедура тестування й інтерпретації тестових результатів може давати систематичну похибку в бік завищення або заниження вимірюваної повноти знань. Тому потрібно обчислювати значення критерію Z як для випадку перевищення навчальних досягнень над заданою межею, так і для протилежного випадку, коли навчальні досягнення (наприклад, повнота знань) нижче за встановленої межі.Висновки:1. Показано, що під час організації самостійної роботи доцільно застосовувати як нормоорієнтовану, так і критеріально орієнтовану інтерпретацію тестових результатів, у залежності від дидактичних завдань тестування.2. Обчислювальний експеримент підтверджує відомий висновок, що найбільша якість ранжування тестованих забезпечується, якщо тест містить завдання однакової трудності, яка близька до підготовленості тестованих. Але такий тест має вузький діапазон вимірювання.3. Для тестів з нормо-орієнтованою інтерпретацією результатів слід застосовувати класичну процедуру обчислення тестового бала (без корекції вгадування та вагових коефіцієнтів).5. Інтерпретація тестових результатів за моделлю IRT не змінює ранжування тестованих у порівнянні з класичною процедурою інтерпретації тестових результатів за відсутності похибки визначення параметрів завдань.6. Запропоновано критерій, який дає можливість порівнювати якість критеріально орієнтованих процедур інтерпретації тестових результатів, незалежно від застосованої в кожній процедурі шкали вимірювання.Напрями подальших розвідок з проблеми дослідження: доцільно провести порівняльне дослідження якості конкретних процедур тестування та інтерпретації тестових результатів в системах з критеріально орієнтованою інтерпретацією тестових результатів.

Випробувано різні режими введення наповнювача «Гриби» до сирної маси в процесі виготовлення плавленого сиру. В якості контролю використовували плавлений сир, виготовлений за процедурою, коли наповнювач до вихідної суміші додавався разом з іншими компонентами перед завантаженням до котла-плавителя. Дослідні зразки було виготовлено за тією ж рецептурою, але за іншого часу введення наповнювача «Гриби»: дослідний варіант № 1 – наповнювач додавали через 10 хвилин після завантаження основних вихідних компонентів; дослідний варіант № 2 – наповнювач додавали при досягненні температури оброблюваної маси 85 ºС, тобто приблизно через 15-20 хвилин після завантаження основних вихідних компонентів. Експертною комісією проведено порівняльну оцінку зовнішнього вигляду, консистенції і смаку плав-лених сирів, виготовлених за різними процедурами. Встановлено, що всі три досліджених процедури виготовлення плав-леного сиру забезпечують його високі смакові якості. У той же час процедура виготовлення плавленого сиру вірогідно (p<0,001) впливає на його бальні оцінки за органолептичними ознаками "структура плавленого сиру" та "рівномірність смакових відчуттів у часі". Ступінь впливу процедури виготовлення на структуру плавленого сиру становить η2 = 0,858; на рівномірність смакових відчуттів у часі – η2 =0,784. Найоригінальнішим і найпривабливішим зовнішнім виглядом відріз-нявся дослідний варіант плавленого сиру № 2. На блідо-жовтому фоні варіанта плавленого сиру № 2 найрельєфніше виділялися окремі темні шматочки грибів розміром до 3 мм, які робили поверхню плавленого сиру злегка горбистою. Зокрема, за показником "структура плавленого сиру" контрольний зразок було оцінено 1,2 балами, дослідний варіант № 1 – 2,6 балами, а дослідний варіант № 2 – 3,8 балами; всі парні різниці між середніми високовірогідні на рівні p<0,01 ... p<0,001. Виявлено значну вірогідну (p<0,001) різницю в 2,8 бали за рівномірністю смакових відчуттів у часі між контроль-ним варіантом плавленого сиру і дослідним № 2. Різноманітність зовнішнього вигляду випробуваних виробів дає додат-кову перевагу щодо залучення ширшого спектру споживачів, орієнтованих на оцінку плавлених сирів за привабливістю й оригінальністю їх структури та смаку.

Інститут примусового викупу цінних паперів міноритарних акціонерів за вимогою особи (групи осіб), яка володіє домінуючим контрольним пакетом акцій, є новим для теорії та практики вітчизняного корпоративного права. У законодавстві інших країн світу та правовій доктрині інститут публічної пропозиції є механізмом, що гарантує акціонерам дотримання їхніх прав у процесі перерозподілу корпоративного контролю і поглинання та забезпечує баланс приватних і публічних інтересів в акціонерному товаристві. Він характерний для виходу публічної компанії з публічного ринку цінних паперів. Метою статті є аналіз історії виникнення та становлення інституту публічної пропозиції в окремих країнах світу, механізму його впровадження у вітчизняне законодавство, практики правозастосування та визначення пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання порядку реалізації права на публічну пропозицію, механізму формування справедливої ринкової ціни викупу. Встановлено, що регулювання інституту публічної пропозиції тісно пов’язане з поняттям корпоративного контролю. Досліджено дві основні моделі регулювання процедури публічної пропозиції – британську та американську. Право здійснювати примусовий викуп акцій в інших акціонерів товариства (squeeze-out) розглядається у нерозривному зв’язку з наданням кореспондуючого права міноритарним акціонерам вимагати від контролюючого акціонера викупу в них акцій за справедливою ціною (sell-out). Автори доходять висновку, що вітчизняна модель правового регулювання процедури примусового продажу акцій (squeeze-out) заснована на британській (європейській) моделі регулювання публічної пропозиції. Напрямами її вдосконалення є скасування норми про право ретроспективного застосування процедури squeezeout, забезпечення механізму формування справедливої ринкової ціни викупу, зокрема, шляхом впровадження права зворотної вимоги міноритарія, інвестора за ціною публічної вимоги, відкритого аукціону з викупу міноритарного пакета акцій, спеціальних вимог до оцінювачів, а також механізму оцінки ринкової вартості акції. Впровадженню процедур squeeze-out та sell-out має передувати створення в Україні публічного (біржового) ринку акцій. Запропоновано визначати публічну безвідкличну пропозицію (оферту) одностороннім правочином, а публічну вимогу – ненормативним правовим актом індивідуальної дії.

У статті розкривається особливості використання методу тестового контр- олю на заняттях з педагогіки з метою виявлення навчальних досягнень студентів. Актуальність проблеми зумовлена необхідністю отримання викладачем надійного зворотного зв’язку від студентів, який уможливить визначення рівнів їх навчальних досягнень з педагогіки. Одним із методів виявлення рівня професійних компетенцій з педагогіки у здобувачів вищої освіти є тестовий контроль. Мета статті полягає в обґрунтуванні сутнісних характеристик тестового контролю та його ефективного використання на заняттях з педагогіки в закладах вищої освіти. Задля реалізації мети важливим є вирішення таких завдань: 1. Визначити сутність та особливості тестового контролю як методу перевірки успішності здобувачів вищої освіти. 2. Проаналізувати специфіку використання тестів на заняттях з педагогіки з метою виявлення рівнів сформованості педагогічних компетенцій. 3. Визначити умови ефективного використання тестового контролю на заняттях з педагогіки. Тест потрактовано як фіксоване в часі випробування з виявлення та вимі- рювання навчальних досягнень студентів чи вихованості в них певних рис і якостей. Установлено, що тест складається з тестових завдань, а процедура розв’язування тестових завдань – це тестування. Відзначено, що тест з педагогіки – це система тестових завдань педагогічного змісту, упорядкована за логікою їх подання, яка забезпечує інформативність оці- нювання рівня і якості освітніх результатів, здобутих студентами в ході вивчення навчального предмету; інструмент контрольно-оцінювальної діяльності викладача, який сприяє об’єктивному вимірюванню й бальній оцінці сформованості в здобувачів вищої освіти педагогічних компетенцій. Тестові завдання з педагогіки можуть використовуватися в процесі різ- них видів контролю. Ефективному проведенню тестування сприяє дотри- мання принципів індивідуального характеру перевірки й оцінки знань, систематичності та системності, тематичності, всебічності контролю, об’єктивності, гласності та диференційності оцінки успішності студентів.

Метою дослідження було створення психодіагностичної методики для вивчення тілесного локусу контролю. Відповідно до мети дослідження завданнями роботи виступили: операціоналізація феномену тілесний локус контролю та його емпіричних індикаторів, розробка опитувальника як набору тверджень, що відображують зміст визначених індикаторів, психометрична оцінка, розробленого опитувальника. Методи дослідження. Психометрична обробка результатів дослідження включалаперевірку внутрішньої узгодженості методики за коефіцієнтом альфа Кронбаха, оцінку конструктивної валідності та ретестової надійності опитувальника. Конвергентна та дискримінативна валідність методики перевірялась шляхом визначення кореляційних зв’язків показників методики «Тілесний локус контролю» та методик діагностики ставлення до свого тіла О.Б.Станковської, діагностики локусу контроля Дж. Роттера, діагностики рівня суб’єктивного контролю Є. Ф. Бажина, С. А. Голикіної, А. М. Еткінда, опитувальника Body Awareness Questionnaire (конвергентна валідність); діагностики інтрацептивної чутливості, «Вербалізація тілесного Я» (дискримінантна валідність). Психометричну вибірку склали 286 «умовно здорових» респондентів віком від 15 до 55 років. Процедура ретестування проводилася через чотири тижні із залученням 96 респондентів, що входили до психометричної вибірки. Результати. Теоретичною основою створення опитувальника діагностики тілесного локусу контролю були концепція локусу контролю, концепції реципрокного детермінізму та каузальної атрибуції, уявлення про профіль суб’єктивного контролю, уявлення про роль інтернальності у клініці соматичних та психосоматичних розладів, а також зв’язку тілесного досвіду та смислового аспекту особистості, визначення локусу тілесного контролю, як зв’язку локалізації тілесних відчуттів із усвідомленням власного психоемоційного стану та ступенем самоконтролю, визначення основних сфер ставлення до тілесного, як ідентифікаторів тілесного локусу контролю. Шляхом деревовидної кластерізації було виділено статистично значущі класи тверджень, що відповідають 5 сферам ставлення до тілесного: сфера здоров’я і хвороби; сфера краси і зовнішності; сфера харчової поведінки; сфера сексуальної поведінки; сфера фізичної активності і спорту. Опитувальник характеризується інтраіндивідуальною стійкістю та розподілом близьким до нормального, що дає підстави для перенесення отриманих результатів вибіркової сукупності на генеральну, високою внутрішньою узгодженістю, . Визначені три інтервали граничні значення статистичної норми, що характеризують високий, середній та низький рівні показника інтернальності тілесного локусу контролю. Показники конвергентної та дискримінативної валідності свідчать, що запропонована методика вимірює саме усвідомлення детермінації особливостей функціонування власного тіла та характеризують приписування внутрішніх або зовнішніх причин того, що відбувається з тілом. Висновки. Запропонована психодіагностична методика «Тілесний локус контролю» відповідає сучасним вимогам до психометричного обґрунтування особистісних опитувальників. Психометричними ідентифікаторами тілесного локусу контролю визначено ставлення до основних сфер тілесного – сфери здоров’я і хвороби; краси і зовнішності, харчової та сексуальної поведінки, фізичної активності і спорту. Стандартизація опитувальника показала його високу тест-ретестову надійність та валідність. Опитувальник може бути використаний для психодіагностики у структурі досліджень з психосоматичної проблематики та реалізації оздоровчих психотехнологій.

Першочерговими завданнями в удосконаленні внутрішнього контролю товарних запасів у споживчій кооперації є подолання недоліків планування процедур контролю на основі дотримання принципів системності, комплексності, систематичності, своєчасності, об’єктивності

Цінність застосування процедур фінансового контролю екологічних проектів виявляється у їх системності. При цьому динамічність процедур контролю не руйнує цілісність самої системи, а підкреслює її важливі характеристики, виявляючи нерозривність зв’язків

Один з етапів процедури державної реєстрації як проведення лабораторних випробувань серії препарату, має обов’язкову вимогу для оцінки його якості, підтвердження відтворюваності методів контролю якості, запропонованих заявником, безпечності та ефективності лікарських засобів, на які плануються отримання дозволу на розміщення на ринку. Для проведення тестувань має бути визначена офіційна лабораторія з контролю якості лікарських засобів або інші лабораторії, призначені для цієї мети державою або компетентною установою. Отримання висновку за результатами проведених досліджень є обов'язковою умовою для отримання позитивного рішення щодо державної реєстрації та подальшого впровадження лікарських препаратів на ринку. Процедура проведення передреєстраційних лабораторних досліджень ЛЗ в Україні гармонізована зі стандартами ЄС, але ще має суттєві відмінності в організації мережі лабораторій та підходів щодо критеріїв направлення ЛЗ на лабораторні випробування. Процедура проведення лабораторних досліджень ВП в Україні є регуляторно-невизначеною, неінформативною для заявників/власників РП. Відсутність наданих висновків щодо проведення контролю та відтворюваності методів потребує суттєвих змін в організації та проведенні лабораторних випробувань на всіх її етапах.
One of the stages of the state registration procedure, such as laboratory testing of a batch of a drug, is a mandatory requirement for assessing its quality, confirming the reproducibility of quality control methods proposed by the applicant, safety and efficacy of medicinal products for which marketing authorization is planned. An official medicinal product quality control laboratory or other laboratories designated for this purpose by the State or the competent authority must be designated for testing. Obtaining an opinion on the results of research is a prerequisite for obtaining a positive decision on state registration and further introduction of drugs on the market. The procedure for conducting pre-registration laboratory tests of drugs in Ukraine is harmonized with EU standards, but there are still significant differences in the organization of the network of laboratories and approaches to the criteria for sending drugs for laboratory testing. The procedure for conducting laboratory tests of veterinary drugs in Ukraine is regulatory-uncertain, uninformative for applicants / owners of RP. The lack of provided conclusions on the control and reproducibility of methods requires significant changes in the organization and conduct of laboratory tests at all stages.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності та розкритті особливостей адміністративно-правового забезпечення самоврядного контролю у сфері земельних відносин, що дозволило обґрунтувати низку нових наукових положень і висновків, спрямованих на вдосконалення відповідного адміністративного законодавства. З’ясовується сутність та зміст земельних відносин як об’єкту контролю; визначається поняття та окреслюються особливості самоврядного контролю у сфері земельних відносин; здійснюється класифікація видів самоврядного контролю у сфері земельних відносин; характеризується правове регулювання самоврядного контролю у сфері земельних відносин та встановлюється місце у ньому адміністративного законодавства; окреслюються завдання, предмет та межі самоврядного контролю у сфері земельних відносин; надається характеристика системі суб’єктів самоврядного контролю у сфері земельних відносин; визначаються адміністративні форми та методи самоврядного контролю у сфері земельних відносин; узагальнюється зарубіжний досвід самоврядного контролю у сфері земельних відносин та опрацьовуються можливості його використання в Україні; встановлюються шляхи оптимізації адміністративних процедур здійснення самоврядного контролю у сфері земельних відносин; визначаються шляхи удосконалення взаємодії між суб’єктами самоврядного контролю у сфері земельних відносин та координації їх діяльності.
В диссертации приведено теоретическое обобщение и новое решение научной задачи, заключающееся в выяснении сущности и особенностей административно-правового обеспечения самоуправляющегося контроля в сфере земельных отношений, что позволило обосновать ряд новых научных положений и выводов, направленных на совершенствование норм административного законодательства, определяющего правовые и организационные основы осуществления соответствующей деятельности. Аргументировано, что сущность и содержание земельных отношений как объекта контроля выражено в том, что они представляют собой самостоятельную группу урегулированных нормами законодательных и подзаконных актов общественно-правовых отношений, которые: во-первых, имеют своим объектом категорию национального значения и ценности – землю, а также все правоотношения, возникающие в связи с использованием, владением и управлением последней; во-вторых, обязательным участником соответствующих правоотношений является государство в лице его уполномоченных органов и их должностных лиц; в-третьих, допускают использование особого, властно-императивного инструментария регулирования поведения участников этих отношений, в том числе контрольно-регулятивных мер; в-четвертых, имеют финансово-экономический аспект, предусматривающий использование земель для получения значительных доходов отдельными субъектами. Доказано, что самоуправляющийся контроль в сфере земельных правоотношений – это особое направление деятельности органов местного самоуправления, которое включает в себя специальный нормативно-определенный инструментарий анализа, оценки и влияния (методов и средств), реализуемых с целью обеспечения соответствия требованиям законодательства деятельности субъектов земельных отношений по поводу охраны земли, а также владения, пользования и распоряжения ею. Осуществляется классификация видов самоуправляющегося контроля в сфере земельных отношений; характеризуется правовое регулирование самоуправляющегося контроля в сфере земельных отношений и устанавливается место в нем административного законодательства. Определено, что нормы административного права занимают приоритетное место в системе правового регулирования самоуправляющегося контроля в сфере земельных правоотношений, ведь именно они: во-первых, закрепляют полномочия и компетенцию субъектов осуществления контроля; во-вторых, являются основой формирования и проведения на территории Украины общегосударственной регуляторной политики, связанной с охраной земель, обеспечением законности их использования; в-третьих, устанавливают механические особенности самоуправляющегося контроля в сфере земельных отношений, которые, в частности, регламентированы подзаконной базой распорядительных документов органов местного самоуправления, которые выдаются в разрезе выполнения данными субъектами своих публично-властных полномочий; в-четвертых, закрепляют принципы взаимодействия субъектов и объектов контроля в исследуемой сфере. Определяются задачи самоуправляющегося контроля в сфере земельных отношений; раскрывается предмет и пределы самоуправляющегося контроля в сфере земельных отношений; предоставляется характеристика системе субъектов самоуправляющегося контроля в сфере земельных отношений и особенности их административно-правового статуса; выявляются административные формы и методы самоуправляющегося контроля в сфере земельных отношений. Обобщается зарубежный опыт самоуправляющегося контроля в сфере земельных отношений и прорабатываются возможности его использования в Украине. Устанавливаются пути оптимизации административных процедур осуществления самоуправляющегося контроля в сфере земельных отношений, выясняются пути усовершенствования взаимодействия между субъектами самоуправляющегося контроля в сфере земельных отношений и координации их деятельности.
The author of the dissertation has provided theoretical generalization and a new solution to the scientific problem, which consists in defining the essence and revealing specific features of administrative and legal provision of self-governing control in the sphere of land relations. It allowed us to substantiate a number of new scientific provisions and conclusions aimed at improving the relevant administrative legislation. The author has clarified the essence and content of land relations as an object of control; has defined the concept and has outlined specific features of self-governing control in the sphere of land relations; has carried out classification of the types of self-governing control in the sphere of land relations; has characterized the legal regulation of self-governing control in the sphere of land relations and has established the place of administrative legislation there; has outlined the tasks, subject matter and limits of self-governing control in the sphere of land relations; has provided characteristics of the system of entities of self-governing control in the sphere of land relations; has determined administrative forms and methods of self-governing control in the sphere of land relations; has generalized international experience of self-governing control in the sphere of land relations and has worked out the possibilities of its application in Ukraine; has established the ways to optimize administrative procedures for exercising self-governing control in the sphere of land relations; has defined the ways to improve the interaction between the entities of self-governing control in the sphere of land relations and coordination of their activities.

Настоящий том посвящен актуальным проблемам квантовых технологий и микроэлектроники. Рассмотрены различные численные и аналитические подходы к моделированию и контролю элементной базы квантовых компьютеров и симуляторов с учетом декогерентизации и квантовых шумов. Представлены современные методы, направленные на инжиниринг различных квантовых состояний, а также их адекватный, полный и точный контроль. Представлены разработки, обеспечивающие существенное улучшение процедур томографии квантовых состояний и операций с учетом несовершенства технологий и измерений. Кроме того, рассмотрены некоторые вопросы, связанные с разработкой и моделированием приборов микроэлектроники и наноэлектроники. Для широкого круга специалистов в области квантовых информационных технологий, микро- и наноэлектроники, а также студентов и аспирантов, обучающихся по соответствующим специальностям. This volume is devoted to topical problems of quantum technologies and microelectronics. Various numerical and analytical approaches to modeling and control of the element base of quantum computers and simulators, taking into account decoherence and quantum noise, are considered. The modern methods aimed at engineering various quantum states, as well as their adequate, complete and accurate control are presented. Developments are presented that provide a significant improvement in the procedures for tomography of quantum states and operations, taking into account the imperfection of technologies and measurements. In addition, some issues related to the development and modeling of microelectronic and nanoelectronic devices are considered. Intended for a wide range of specialists in the field of quantum information technologies, as well as in the field of micro- and nanoelectronics; it can also be recommended to undergraduate and graduate students of relevant specialties.вЃ

Актуальность. Ультразвуковое исследование (УЗИ) щитовидной железы (ЩЖ) является крайне эффективным методом дифференциальной диагностики патологии ЩЖ. Несмотря на достаточный арсенал диагностических методов, биопсия ЩЖ с цитологическим исследованием является «золотым» стандартом в постановке окончательного диагноза и выбора дальнейшей лечебной тактики пациента. Наиболее часто ТАБ осуществляют с использованием одноразовых шприцев разной емкости. Выполняют процедуру в большинстве случаев по методике «Free hand», это приводит сразу к нескольким проблемам связанных с особенностью выполнения исследования. Цель. Определение диапазона возможности использования вакуумной аспирационной тонкоигольной биопсии под контролем ультразвуковой навигации у пациентов с очаговой патологией щитовидной железы. Материалы и методы. На базе Проблемной научно – исследовательской лаборатории «Диагностические исследования и малоинвазивные технологии» ФГБОУ ВО СГМУ было разработано оригинальное устройство для вакуумной тонкоигольной аспирационной биопсии (v – ТАБ). В период 2019 – 2021 года было выполнено 810 v - ТАБ под контролем ультразвуковой навигации пациентам с узловыми образованиями щитовидной железы. Уровень разряжения в шприце во время забора материала составил – 0,5 bar (- 50 kPa). Результаты. При сравнительном анализе цитологических результатов, полученных при помощи v – ТАБ и методикой «Free hand» наблюдается снижения получения категории Bethesda 1 на 3,2% и Bethesda 3 на 10,4% у пациентов с очаговой патологией щитовидной железы. Заключение. Представленные данные указывают на эффективность и информативность использования v – ТАБ у пациентов с очаговой патологией щитовидной железы по сравнению с стандартной методикой «Free hand», а также при v – ТАБ за счёт постоянного визуального контроля и отсутствия движения поршня шприца для создания разряжения при заборе цитологического материала, снижается вероятность отклонения иглы от зоны биопсии.

В данной статье автором проанализированы особенности осуществления государственного контроля за соблюдением прав и законных интересов детей, прошедших процедуру международного усыновления, сроки и стадии, а также предложены отдельные идеи по улучшению данного механизма. In this article, the author analyzes the features of state control over the observance of the rights and legitimate interests of children who have passed the procedure of international adoption, the timing and stages, and also suggests some ideas for improving this mechanism.

Обґрунтовано, що сьогодні досить гостро постала проблема підготовки професійно мобільного кваліфікованого робітника, як необхідної умови його професійного становлення в умовах соціокультурного суспільства. Розкрито, що відсутність сформованості професійної мобільності спричинює дезадаптацію до реалій ринку праці значної частини кваліфікованих робітничих кадрів. Визначено, що сучасна професійно-технічна освіта неспроможна забезпечити запити суспільства на підготовку кваліфікованих робітників, що володіють високою професійною мобільністю, здатних до постійного саморозвитку й самовдосконалення, що зумовлено знаннєвим підходом до підготовки робітничих кадрів, вузькою спеціалізацією, відсутністю спрямованості на формування психологічних механізмів адаптації до мінливих умов життєдіяльності в умовах соціокультурного суспільства. Висвітлено, що в умовах, які сьогодні склалися, необхідне слідування реальним і перспективним потребам ринку праці, підвищення якості підготовки майбутніх кваліфікованих робітників за вже існуючими професіями. Найважливішою складовою нової моделі професійно-технічної освіти стає розвиток системи професійних кваліфікацій. Це вказує на активне залучення роботодавців до розробки державних стандартів нового покоління, участі у суспільно-професійній акредитації програм професійної освіти і навчання, у процедурах контролю якості професійно-технічної освіти. Доведено, що це стане поштовхом для посилення інноваційної складової змісту професійно-технічної освіти, підвищення уваги до проблеми формування професійної мобільності робітничих кадрів, що, безумовно, сприятиме їх професійному вдосконаленню та відповідатиме вимогам регіональної економіки та соціокультурного суспільства загалом.

Внедрение системы управления качеством пищевой продукции на основе принципов ХАССП, являющееся не только обязательным требованием технического регламента Таможенного союза ТР/ТС 021/2011 «О безопасности пищевой продукции», но и стратегическим решением для организаций пищевой индустрии, направлено на улучшение результатов их деятельности. При этом надлежащим образом оформленная система управления качеством обеспечивает основу для планирования, выполнения, мониторинга и улучшения результатов деятельности. Именно поэтому одним из обязательных требований системы ХАССП является документирование процедур и ведение записей по результатам мониторинга контрольных операций. Материалы и методы. Для достижения целей, поставленных в работе, применялся иерархический метод клас-сификации, а также метод «Дерево принятия решений». Результаты. Руководствуясь требованиями стандарта ГОСТ Р 51705.1-2001 и Методическими рекомендациями Федеральной службы по надзору в сфере защиты прав потребителей и благополучия человека, разработана структура документированной информации системы ХАССП. Обсуждение. Эксперимент, составляющий эмпирическую базу представленного авторами в статье исследования, предполагал определенное документирование по процедурам, подверженным анализу на предприятии – производителе продовольственной продукции. В соответствии с Планом ХАССП определены критические контрольные точки по отдельным производственным процессам, по результатам мониторинга (контроля) разработан план корректирующих действий для устранения причин несоответствия в случае возникновения отклонений параметров процесса от критических пределов. Заключение. Предлагаемые в настоящем исследовании способы оптимизации структуры документированной информации системы ХАССП позволяют решать задачу по созданию нормативной и организационно-методической осно-вы для разработки, внедрения и нормального функционирования в организации системы управления качеством, которая бы в полной мере соответствовала требованиям нормативных документов.