Добірка наукової літератури з теми "Пропонування"

Багатовимірне статистичне дослідження ринку праці необхідне для прийняття обґрунтованих управлінських рішень на мікро-, мезо- та макрорівні. Воно включає оцінювання ринкової ситуації щодо зайнятості та безробіття, характеристику тенденцій і пропорцій ринку, визначення ефективності попиту та пропонування робочої сили. У статті представлено результати першого етапу комплексного статистичного аналізу ринку праці Волинської області за 2013-2018 роки, а саме економічної активності населення за віковими категоріями, зайнятого та безробітного населення. Здійснено порівняльний аналіз зміни чисельності економічно активного та економічно неактивного населення Волинської області з аналогічними по Україні, аналіз структурних зрушень в чисельності економічно активного населення за рівнем освіти.

У статті проаналізовано типові комп’ютерні інструменти програм динамічної математики, які використовуються під час розв’язування задач, а також інструменти, на які може спиратися вчитель у навчанні математики. Зазначено про можливість організації на базі цих інструментів експериментальних досліджень математичних об’єктів і пропонування нових задач на основі обмеження кількості інструментів, можливість організації швидкої автоматизованої перевірки. Наведено окремі методичні зауваження щодо застосування комп’ютерних інструментів і методичні особливості використання інтерактивних математичних середовищ. Виділено проблеми, що виникають під час використання комп’ютерних інструментів, серед яких переосмислення вчителем форм і методів навчання, пошук творчих завдань, проблема раціонального вибору середовища, перевірка результату «електронного» розв’язання, типові помилки у використанні комп’ютерних інструментів.

Сучасні умови господарювання, які формуються під впливом систематичних економічних криз, вимагають від власників підприємств побудови сучасних підходів до управління. В умовах пандемії значна частина підприємств зазнала збитків та була змушена припинити свою діяльність. Основною причиною такого становища стала неспроможність підприємств швидко адаптуватися до змін та вимог ринку. Отже, актуальним постає питання використання новітніх технологій у виробництві та просуванні товарів на ринку. Проте поряд із зазначеним зміни в суспільстві вимагають не лише розроблення стратегій завоювання ринку та забезпечення конкурентоспроможності, а й пропонування продукції, попит на яку визначає ринок. Актуальним постає питання застосування інновацій у поєднанні з маркетинговими технологіями «інноваційного маркетингу», основною метою якого є досягнення максимальної ефективності управління підприємством в умовах суспільних трансформацій.

У статті пропонується погляд на категорію «прибуток» як на фінансовий показник та звернено увагу на його характерні особливості. Метою статті є пропонування та обґрунтування можливостей і доцільності застосування категорії «прибуток» у формі фінансової категорії для розширення фінансового інструментарію впливу на цілеспрямований розвиток суб’єктів господарювання. Представлено класифікацію принципів фінансового та економічного аналізу даних, що можуть бути використані в оцінці поточного стану та прогнозуванні розвитку суб’єктів господарювання. Настав час, на нашу думку, коли необхідно відійти від шаблону, що прибутком характеризується виключно результат, що описує динаміку управління базовими економічними факторами. Існує зворотний регулюючий вплив, а саме управління прибутком як ззовні, так і безпосередньо в межах підприємства. Зроблено висновки стосовно перспектив можливого застосування такого інструменту щодо регулювання діяльності суб’єктів господарювання. Зазначено, що для прийняття управлінських рішень у системі управління та прогнозування суб’єктами господарювання існують важелі як із боку підприємства, так і з боку державного управління.

З врахуванням величезного зростання мобільного трафіку даних, з одного боку, та помірного середнього доходу на кожного користувача, з іншого боку, оператори мобільного зв'язку вивчають технології мережевої віртуалізації та технології хмарних обчислень для побудови економічно ефективних та еластичних мобільних мереж та їх пропонування як хмарних сервісів. Предметом вивчення в статті є процеси конфігурування телекомунікаційної мережі для вирішення завдань обробки службового навантаження. Метою є підвищення ефективності роботи мережі шляхом здійснення реконфігурації топології. Завдання: розробити математичну модель та відповідну процедуру еконфігурації ресурсів телекомунікаційної мережі при перевантаженнях або відмовах. Використовуваними методами є: графовий підхід та математичні моделі оптимізації для задачі перерозташування мережевих функцій, імітаційне моделювання для дослідження роботи запропонованого методу реконфігурації ресурсів в мережах з віртуалізацією. Отримані такі результати. У статті представлено метод локальної реконфігурації обчислювальних ресурсів віртуальної мережі у випадку відмови або перевантаження. Висновки. Отриманий метод враховує динамічну зміну топології мережі обслуговування та на відміну від існуючих дозволяє гнучко визначати конфігурацію обчислювальних ресурсів обслуговування, розміщати мережеві функції з мінімальними витратами та децентралізовано контролювати показники якості. Метод використовує евристичну модель для визначення оптимального місця міграції віртуалізованих мережевих функцій з фізичного вузла з відмовою або перевантаженням, а результати моделювання у системі Mathcad показують підвищення ефективності використання ресурсів. Проведені дослідження показали доцільність використання запропонованих рішень при вдосконаленні існуючих телекомунікаційних мереж та при побудові нових перспективних гнучких добре масштабованих мереж оператора зв’язку із повним або частковим застосуванням принципу віртуалізації мережевих функцій.

У статті визначено, що сім’я як первинний та основний осередок суспільства відіграє провідну роль у всебічному розвитку й вихованні підростаючого покоління, а це забезпечує актуальність проблеми формування у студентів вищої школи готовності до усвідомленого батьківства. У представленій публікації визначено умови успішного здійснення цього процесу та схарактеризовано процес їх реалізації на практиці. Так, перша з цих умов передбачала здійснення цілеспрямованої підготовки викладачів до формування готовності до усвідомленого батьківства студентів закладів вищої освіти. Така підготовка реалізовувалась у межах науково-методичної роботи кафедр та передбачала використання різних методів і форм її організації: засідання кафедри, наукові семінари, «круглі столи», лекції, науково-практичні конференції, вебінари, взаємовідвідування занять тощо. Друга визначена педагогічна умова була пов’язана зі збагаченням змісту різних дисциплін навчальним матеріалом про усвідомлене батьківство. Для цього на заняттях із різних навчальних дисциплін (філософських, історичних, педагогічних, психологічних, іноземних мов) студенти засвоювали цінну з точки зору порушеної проблеми інформацію, що сприяло поглибленню їхніх знань про феномен усвідомленого батьківства, а також оволодівали відповідними практичними вміння та навичками під час участі в рольових та ділових іграх, тренінгах на відповідну тематику. Реалізація третьої визначеної педагогічної умови вимагала надання педагогічної підтримки студентів у здійсненні ними системного самовдосконалення у визначеному напрямі. Ця умова реалізовувалась шляхом пропонування студентам підготовлених автором методичних вказівок, рекомендацій, інструктивних листів із питання вдосконалення власної готовності до усвідомленого батьківства, залучення майбутніх батьків до участі в кураторських годинах, диспутах, «мозкових штурмах», присвячених порушеній проблемі, ознайомлення студентів із різними діагностичними методами та методиками, які дозволяють людині об’єктивно оцінити свій стан готовності до усвідомленого батьківства та виявити основні недоліки в цій готовності.

У статті досліджено теоретичні основи формування доходів місцевих бюджетів та визначено їх роль у процесі фінансового забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування. З`ясовано, що в процесі реформування системи місцевого самоврядування значну частку в доходах місцевих бюджетів займають міжбюджетні трансферти, що сприяє розвитку споживацьких тенденцій. Запропоновано формування бюджетної політики держави в напрямку забезпечення рівня самостійності місцевих бюджетів, зменшення обсягів міжбюджетних трансфертів та зміцнення їх фінансової спроможності за рахунок неподаткових джерел. Метою статті є дослідження теоретичних основ та практики формування доходів місцевих бюджетів в Україні, з`ясування проблемних аспектів міжбюджетного їх розподілу та розробка практичних рекомендацій щодо їх удосконалення в контексті реформування та бюджетної децентралізації. Наукова новизна полягає у дослідженні теоретичних основ формування місцевих бюджетів, зокрема їх важливої складової – дохідної частини. Розглянуто структуру доходів місцевих бюджетів, значна увага приділена дослідженню стану неподаткових надходжень та трансфертних платежів. За результатами дослідження запропоновано напрямки підвищення рівня самостійності місцевих бюджетів шляхом їх стимулювання, зменшення обсягів та видів міжбюджетних трансфертів та зміцнення фінансової їх спроможності частково за рахунок розвитку фіскальної політики в напрямку мобілізації неподаткових надходжень. Висновки. Важливим інструментом регулювання суспільно-економічних процесів, розмежування фінансових ресурсів між групами населення, галузями і територіями є доходи бюджету. Виконання функцій органами місцевого самоврядування потребує належної економічної основи (матеріальних і фінансових ресурсів). Міжбюджетні трансферти, що є кладовою доходів місцевих бюджетів, займають значну частку, що породжує утриманські тенденції та дестимулює місцеву владу до нарощення податкового потенціалу. Розширення географії дотаційних бюджетів перетворило трансферти із засобу фінансової допомоги на інструмент для здійснення перерозподільчих процесів, що знижує ефективність використання бюджетних коштів. Неподаткові надходження займають незначну частку в структурі доходів місцевих бюджетів, проте виконують важливу роль щодо їх збалансування. Тож перспективними напрямками їх зростання має бути проведення місцевої економічної політики щодо підвищення прибутковості суб’єктів господарювання з частково державною формою власності; розширення географії місцевих платних послуг; об’єктів щодо сплати державного мита; удосконалення організації процесу рейтингування та пропонування об’єктів оренди державної й комунальної форм власності; забезпечення дієвих стимулів в організації бюджетного процесу на місцевому локальному рівні щодо створення резервів власних надходжень. Підсумовуючи дослідження, констатуємо, що бюджетна політика держави має бути націлена на підвищення рівня самостійності місцевих бюджетів шляхом їх стимулювання, зменшення обсягів та видів міжбюджетних трансфертів та зміцнення фінансової їх спроможності частково за рахунок розвитку фіскальної політики в напрямку мобілізації неподаткових надходжень.

Ящук Т. А. Ринок освітніх послуг і ринок праці: проблеми взаємодії. У статті розглянуто механізм взаємодії замовників і споживачів на ринку освітніх послуг. Виявлено інструменти економічного механізму управління якістю освітніх послуг та структура підготовки кадрів у галузі знань, потреби підприємств. Указано на наявність дисбалансу між попитом і пропонуванням спеціалістів на ринку. Обґрунтована необхідність регулювання взаємодії ринків освітніх послуг і праці. Запропоновані ідеї щодо вдосконалення економічного механізму управління якістю.

Метою статті є науково-правовий аналіз поняття «внутрішня вимушена міграція» як правової категорії, що включає з’ясування його юридичної природи, сутності та змістовного наповнення, а також характеристику видів внутрішніх міграцій та їх особливостей, що дозволить зрозуміти соціальну значимість міграційних процесів всередині країни, їх динаміку та вплив на розвиток політичних, демографічних, економічних та культурних сфер життєдіяльності соціуму, слугуватиме теоретико-методологічною основою для вироблення й удосконалення моделей та механізмів законодавчого супроводу цього процесу. Наукова новизна полягає у висвітленні змістовного наповнення поняття «внутрішня вимушена міграція» як однієї з базових правових категорій процесів переміщення населення всередині країни, а також пропонуванні власного визначення цього поняття. Висновки. Аналіз науково-теоретичних напрацювань з питань формулювання та конкретизації змістовного наповнення дефініції «внутрішня вимушена міграція» дає підстави стверджувати, що авторські визначення є доволі різноплановими. Єдність наукових підходів не досить чітко прослідковується навіть у позначенні сутності цього поняття: як процесу, явища, руху, суспільних відносин, міграційних потоків тощо. Виходячи з традиційного розуміння категорій «соціальне явище» та «соціальний процес», масштабів сучасної внутрішньої вимушеної міграції в Україні та ступеню її впливу на трансформацію суспільних відносин, враховуючи сутність родового поняття «міграція», вважаємо за необхідне запропонувати власне визначення цієї дефініції. Отже, поняття «внутрішня вимушена міграція» у правовому вимірі варто розуміти як соціальний процес переміщення особи (осіб) у межах адміністративно-територіальних одиниць однієї країни без перетину міжнародно-визнаних державних кордонів зі зміною назавжди чи на певний час постійного місця проживання, який викликаний об’єктивними негативними факторами військово-політичного, природного, техногенного характеру та у разі звернення до уповноважених на це державних органів передбачає обов’язковість їх розгляду та впливає на зміну правового статусу такої особи (осіб).

Стаття присвячена виявленню та науковому аналізу проблемних питань реалізації конституційного права на звернення на рівні законодавства України і на цій основі формуванню обґрунтованих пропозицій стосовно їх вирішення. Наголошено на важливості системних зв’язків між нормативно-правовими актами різної юридичної сили, які регламентують механізм реалізації права на звернення. Встановлено, що запропоновані до законодавства зміни або нові правові інститути повинні чітко та конструктивно вводитися до існуючої системи нормативно-правових актів. Виявлено основні недоліки Закону України «Про звернення громадян» та запропоновано шляхи їх виправлення. Метою статті є науковий аналіз проблемних питань законодавчого регулювання конституційного права на звернення. Наукова новизна статті полягає у визначенні основних проблем законодавчого регулювання реалізації конституційного права на звернення та пропонуванні шляхів їх вирішення. Висновки. 1) Слід зауважити, що і пропозиції, і заяви, а також скарги є видовими явищами та об’єднані єдиним родовим об’єктом правового регулювання, яким є звернення. Категорія «звернення» має цілком очевидний збірний характер, саме тому її визначення, відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про звернення громадян», здійснюється через перелік означених видів та їх форм; 2) природним є те, аби термін «волевиявлення» віднайшов своє місце серед ознак категорії «звернення» у її дефінітивному визначенні; 3) закріплення конституційного права на звернення за усіма суб’єктами повністю відповідає положенням принципу всезагальності; 4) у тексті конституційної норми необхідно передбачити усіх суб’єктів, які зобов’язані прийняти й розглянути звернення, що є більш бажаним та обґрунтованим, ніж закріплення неповних переліків таких суб’єктів; 5) Закон України «Про звернення громадян» не містить визначення поняття «право на звернення», в якому були б закріплені основні його ознаки та найбільш суттєві сторони цього правового явища. Така ситуація не є прийнятною, а тому визначення права на звернення має віднайти своє місце в «тілі» цього базового нормативно-правового акта; 6) виокремлені у системну сукупність принципи конституційного права на звернення повинні бути відображені у Законі України «Про звернення громадян», до того ж в окремій статті.

На сьогоднішній день, відповідно до тенденцій розвитку мережі Інтернет, все більшої популярності в українських та іноземних компаніях набуває українська доменна зона. Одночасно з розвитком доменів у зоні «UA» збільшується необхідність не лише реєстрації доменного імені, а й захисту від кіберсквотингу.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 «Германські мови». – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна МОН України, Харків, 2017. Дисертація присвячена полікодовому лінгвопрагматичному аналізу сучасного англо- і німецькомовного рекламного дискурсу, представленого у текстах друкованої споживчої реклами, які розглядаються як креолізовані. Наукова новизна роботи полягає у розробленні дискурсивно-прагмалінгвістичної полікодової методики дослідження рекламного дискурсу друкованих ЗМІ, що представлений двома мовними видами; створенні його лінгвопрагматичної моделі; визначенні спільних і етноспецифічних властивостей англо- і німецькомовного рекламного дискурсу, зокрема у характеризації мовних рис заголовкових комплексів, виявленнні особливостей креолізації англо- і німецькомовних рекламних текстів, встановленні іллокутивного потенціалу англо- і німецькомовних рекламних дискурсивних актів і з‟ясуванні типів їхніх імплікатур. Практична цінність отриманих результатів визначається можливістю їх застосування у викладанні курсів теоретичної граматики англійської та німецької мови (розділи «Синтаксис», «Прагматика речення»), лексикології (розділи «Парадигматичні угрупування слів», «Епідигматичні зв‟язки слів», «Запозичення», «Фразеологія»), стилістики (розділ «Стилістичні тропи й фігури»), загального мовознавства (розділ «Мова і суспільство»), у спецкурсах із прагмалінгвістики, теорії міжкультурної комунікації, дискурсології, лінгвістики тексту, в дослідженнях студентів і аспірантів, а також у психології, рекламній діяльності та PR-менеджменті. Рекламний дискурс розглядається як розумово-комунікативний феномен, що охоплює дві складові – комунікативну взаємодію у сфері масової реклами, спрямовану на просування товару або послуги на ринку мовними та позамовними засобами за відсутності контакту комунікантів, з одного боку, та рекламного тексту, з іншого. Рекламний текст розглядається як полікодове утворення, що складається з вербальних і невербальних знаків у письмовій формі, продукується у межах рекламного дискурсу та відображає інтенцію продуцента вплинути на реципієнта таким чином, щоб той придбав товар або скористався послугою. Тлумачення рекламного тексту як креолізованого зумовлює розгляд комунікативних дій продуцента рекламного дискурсу не як мовленнєвих, а як дискурсивних актів. Якщо мовленнєвий акт є взаємодією адресанта і адресата у дискурсі, яка ініціюється інтенцією адресанта і відбувається за допомогою мовних засобів, то дискурсивний акт – взаємодія адресанта і адресата у дискурсі, яка ініціюється інтенцією адресанта і відбувається за допомогою як вербальних, так і невербальних засобів. Відповідно, рекламний дискурсивний акт становить дискурсивну взаємодію рекламодавця і споживача, яка ініціюється інтенцією рекламодавця пропонувати товар/послугу на ґрунті креолізованого рекламного тексту. Рекламний дискурсивний акт є імпліцитним, тобто таким, який на глибинному рівні має первинну директивну іллокуцію, але на поверхневому рівні демонструє іллокуцію асертивного, директивного, емотивного, комісивного або контактивного типу. Первинна директивна іллокуція – пропонування адресантом адресатові товару або послуги – виражена у базовій імплікатурі на зразок Купуйте наш товар! / Скористайтеся нашою послугою!. Директивна іллокуція відображає глобальну ціль адресанта – спонукання, що відповідає провідній функції мови в рекламному дискурсі – імперативній. Англо- і німецькомовні рекламні тексти виявляють спільні й етноспецифічні лінгвопрагматичні характеристики, які відображають дві протилежні, але взаємопов‟язані тенденції розвитку англо- і німецькомовного рекламного дискурсу – універсалізацію і національну специфікацію. У структурно-композиційному відношенні англо- і німецькомовні рекламні тексти демонструють розмаїття і креативність невербальних компонентів та експресивність вербальних. При цьому англомовний рекламний текст відзначається більшою роллю невербальних компонентів, що знаходить прояв у превалюванні повної креолізації, міні-зображення товару та відсутності основного тексту і пунктуаційних знаків. Натомість німецькомовний рекламний текст характеризується рівновагою вербальних і невербальних компонентів, що виражається у більшій ролі підзаголовка, основного тексту й коди та у превалюванні часткової креолізації та графічної гри. За критерієм взаємодії між вербальними і невербальними компонентами рекламні тексти поділяються на три типи: з нульовою, частковою і повною креолізацією. Нульова креолізація не передбачає взаємодії між вербальною і невербальною частинами тексту через відсутність однієї з них. Відповідно, існує два різновиди таких текстів: з відсутнім вербальними компонентами та з відсутнім зображенням. Обидва різновиди є більш характерними для англомовного рекламного дискурсу. Рекламні тексти з частковою креолізацією характеризуються автономним існуванням зображення щодо вербальних компонентів і мають три різновиди: повторення, доповнення і повна атономія. Для англомовного рекламного дискурсу частотнішим є доповнення, для німецькомовного – повторення. У рекламних текстах з повною креолізацією вербальні й невербальні компоненти знаходяться у синсемантичніх відношеннях. Вони мають два типи: з домінуванням зображення (тлумачення змісту або створення фразової єдності) і з домінуванням вербальних компонентів, і притаманні в більшій мірі англомовному рекламному дискурсу. Значущість вербальних компонентів у німецькомовних рекламних текстах зумовлює більшу вагомість стилістичних засобів, ніж у англомовних. Зокрема, в німецькомовних заголовкових комплексах частотнішими є фоностилістичні засоби – рима, алітерація, асонанс, складоповтори та парономазія. Лексика англо- і німецькомовних заголовкових комплексів має дві найважливіші характеристики – експресивність і здатність до подвійної актуалізації значення. Експресивність створюється такими лексико-граматичними засобами, як експресивно-оцінна лексика, прикметники та якісні прислівники в порівняльних ступенях, лексичні повтори, квантори винятковості та універсалізації, інтенсифікатори, фразеологізми. Найчастотнішим засобом експресивності є експресивно-оцінна лексика. Німецькомовні заголовкові комплекси демонструють також перевагу лексичного повтору і англо-американізмів. Заголовкові комплекси демонструють усі прояви експресивного синтаксису. Прототипною синтаксичною структурою англо- і німецькомовних рекламних заголовкових комплексів є просте розповідне стверджувальне неокличне односкладне (називне – у англомовних, називне або інфінітивне – у німецькомовних) неповне поширене речення. Найвиразнішими фігурами є парцеляція, дефінітивна конструкція, еліпсис і синтаксичний паралелізм. У англомовних заголовкових комплексах переважає дефінітивна конструкція – сполучення називного речення з іншою структурою, у німецькомовних – еліпсис і синтаксичний паралелізм. Серед стилістичних засобів у англомовних рекламних текстах переважає метафора, у німецькомовних – засоби інтертекстуальності (цитата, ремінісценція, алюзія). Мовні засоби підпорядковані прагматичним властивостям рекламного дискурсу, які стосуються реалізації рекламних дискурсивних актів та їх імплікатур. Імплікатури – імпліцитні пропозиційні та іллокутивні смисли – актуалізуються на ґрунті вербальних (насамперед, заголовкових комплексів) і невербальних засобів. За квантитативним критерієм імплікатури поділяються на прості (одна імплікатура) і складні (ланцюжок із 2-х та більше імплікатур), за типом індикатора – на конвенційні й конверсаційні, за наявністю метафоризації – на метафоричні й неметафоричні, за наявністю комічного ефекту – на комічні й нейтральні, за відображенням культурних реалій – на універсальні й етноспецифічні. У досліджуваних дискурсах переважають складні, конверсаційні, універсальні імплікатури. Метафоричні й комічні імплікатури є більш характерними для англомовного рекламного дискурсу. Складові рекламного дискурсивного акту знаходять відображення у невербальних компонентах у вигляді візуалізації. Іллокутивна складова візуалізується лише у випадку емотивної іллокуції. Візуалізація перлокуції передбачає зображення адресата, який вже купив рекламований товар або скористався послугою. Візуалізація пропозиційної складової стосується певного актанта або усієї пропозиції. У німецькомовному дискурсі більш частотною є візуалізація експліцитної пропозиції, у англомовному – імпліцитної. Прототипний англомовний рекламний текст є повністю креолізованим, складається із візуального контексту, заголовку/слогану і міні-зображення товару або логотипу та активує у свідомості реципієнта довгий ланцюжок комічних і/або метафоричних імплікатур. Прототипний німецькомовний рекламний текст є частково креолізованим, складається із зображення товару, візуального контексту, повного заголовкового комплексу (слоган, заголовок, підзаголовок, кода), основного тексту, логотипу, утилітарної інформації та активує у свідомості реципієнта дві імплікатури.