Добірка наукової літератури з теми "Прозорість торгів"

У статті розглянуто динаміку та структуру ринку державних закупівель, проаналізовано вплив електронної системи державних закупівель Prozorro на рівень корупції та бюрократії у державному секторі економіки України. Об'єктом дослідження є аналіз обсягу та структура ринку державних закупівель, кількість процедур та учасників торгів, суми заощаджень при державних закупівлях ProZorro в Україні. Авторами означено можливості застосування та моніторингу електронної системи державних закупівель як окремого інструменту фіскальної політики. Зокрема, розглянуто напрямки впливу цифровізації на прозорість та ефективність політики суспільного споживання та досліджено розвиток державної системи електронних закупівель ProZorro в Україні в умовах інноваційного цифрового напрямку, проаналізовано сервіс фінансового обліку ProZorro як ефективний спосіб централізації державних закупівель.

У статті розглянуто основні підходи до визначення сутності поняття “фондовий ринок”, проаналізовано стан фондового ринку України на сучасно-му етапі. Досліджено динаміку показників обсягів та кількості випусків акцій та облігацій підприємств та обсяг біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі протягом 2017-2020 років. Проведений аналіз показав, що протягом досліджуваного періоду відбувалося зниження цих показників. Крім цього, висвітлено основні проблеми, які гальмують розвиток ринку, зокрема це недостатня прозорість вітчизняного фондового ринку, недосконалість законодавчого регулювання, недостовірність інформації про діяльність учасників фондового ринку, нестабільна ситуація в Україні тощо. Також запропоновано можливі заходи для покращення загальної ситуації на ринку та для стимулювання подальшого розвитку фондового ринку України. На сьогоднішній день без вжиття цих заходів з боку держави ефективне функціонування фондового ринку України є неможливим.

Стаття присвячена висвітленню питання особливостей оподаткування віртуальних активів в Україні та світі. Було досліджено ряд чинних нормативно-правових актів та законопроєктів, пов’язаних зі встановлення правового режиму віртуальних активів в Україні. Автор наголошує, що найбільш актуальним з точки зору доктринального дослідження є Проєкт Закону України «Про віртуальні активи» № 3637, прийнятий у другому читання, однак ветований Президентом України. Автором було ґрунтовно проаналізовано не лише нормативно-правові акти у сфері оподаткування віртуальних активів, а й правозастосовні акти податкових органів, зокрема індивідуальні податкові консультації. Розглянуто позицію контролюючих органів щодо оподаткування операцій з віртуальними валютами на підставі індивідуальних податкових консультацій. Автор окремо звернув увагу на понятійно-категоріальний апарат, запропонований рядом законопроєктів та присутній у чинних нормативно-правових актах. З огляду на важливий характер та практичну значимість оподаткування віртуальних активів для податкової системи України було розглянуто зарубіжні підходи до врегулювання аналогічних операцій. Автор зазначає, що Швеція не має заборон на використання або торгівлю віртуальними валютами, однак, якщо криптокомпанія пропонує послуги, де віртуальні валюти виступають засобами платежу, то така юридична особа зобов’язана зареєструватися як фінансова установа в управлінні фінансового та страхового нагляду Швеції. Було наголошено на тому, що естонське законодавство щодо криптобізнесу найсуворіше з незабороненого, однак прозорість та чіткість законодавчих приписів перетворила Естонію в одне з найпривабливіших місць для реєстрації криптостартапів. Азіатсько-Тихоокеанський регіон залишається одним із найсуперечливіших у сфері регулювання віртуальних валют як «революційного» явища, за винятком Японії. Автором було проаналізовано ставки податків на оподаткування операцій з віртуальними активами в Японії, Ізраїлі, США та інших країнах. Як висновок, автор зазначає, що зареєстровані проєкти законів України у першу чергу, повинні подолати проблематику, що пов’язана із термінологічною визначеністю.

Робота актуалізує тему економії бюджетних ресурсів та ефективної політики у сфері бюджетних видатків в умовах цифрових трансформацій. Розкрито теоретичне підґрунтя, причини запровадження та зміст діджиталізації публічних закупівель в Україні, а також означено регіональні особливості закупівель у Львівській області. Розглянуто напрямки впливу цифровізації на прозорість та ефективність видатків окремих органів місцевого самоврядування та досліджено розвиток державної платформи ProZorro. Основними цілями електронної реформи публічних закупівель визначено усунення недобросовісних практик, скорочення корупційної ренти, послаблення адміністративного тиску з боку організаторів торгів, спрощення процедур адміністрування та як наслідок – економія бюджетних видатків. Узагальнено показники електронних закупівель Prozorro на прикладі Львівської області, в тому числі в розрізі кількості та структури проведених тендерів, предмету закупівлі, числа учасників та організаторів торгів, обсягів закупівель та економії бюджетних ресурсів. Доведено, що цифрові трансформації насамперед стимулюють прозорість процедур публічних закупівель та їхню підзвітність громадськості. Водночас обґрунтовано недостатність позитивного впливу Prozorro на зростання конкуренції між учасниками та констатовано незначні обсяги економії бюджетних ресурсів. Авторами означено переваги і недоліки системи Prozorro в Україні на прикладі Львівської області. Запропоновано рекомендації щодо покращання функціонування системи.

Розглянуто основні електронні сервіси та цифрові технології в публічних закупівлях, які створені на основі аналізу великих даних та дозволяють контролюючим фінансовим органам та громадським організаціям аналізувати порушення розпорядників коштів, виявляти конфлікт інтересів між учасниками торгів, оцінювати ознаки корупції. Досліджено структуру електронних майданчиків у системі публічних закупівель за очікуваною вартістю закупівель, вплив електронних публічних закупівель на підвищення рівня конкуренції на торгах та показники успішності публічних закупівель. Установлено, що 94 % усіх закупівель здійснюються на 4-х з 20-ти електронних майданчиків, що підключені до електронної системи публічних закупівель. Застосування цифрових технологій вплинули на прозорість публічних закупівель, що дозволило удвічі підвищити рівень конкуренції на відкритих торгах, але залишається низьким (приблизно 2,8 учасника) у порівнянні з європейськими країнами, де середній рівень конкуренції становить 5,4 учасника; 43 % конкурентних понадпорогових процедур електронних закупівель в Україні є неуспішними, з яких у 86 % спричинено відсутністю конкуренції. Запропоновано напрями цифровізації публічних закупівель в Україні: запровадження електронних форм таких документів, як тендерна документація, договір про закупівлю; звуження точок дотику для уникнення повтору інформації в шаблонах електронних документів; автоматичне попередження про ризик-індикатори помилок замовників торгів на етапі планування закупівель та виконання договору; інтеграція ІТ-системи ProZorro з ІТ-системами Міністерства фінансів та Держказначейства. Запропоновано модель такої інтеграції, яка включає API «Реєстр договорів», API «Виконання договору», календар оплати та інформацію про заборгованість оплати при виконанні договору про закупівлю.

У статті проаналізовано мале та середнє підприємництво в Україні. Розглянуто зарубіжний досвід. Проведено PEST-аналіз для визначення стану малого та середнього підприємництва в Україні за останні роки. Визначено основні фактори, що представляють загрозу для підприємств та фактори, що відкривають, підприємства найбільші можливості. Показано вплив політичної ситуації на розвиток малого та середнього підприємництва. Здійснено аналіз основних тенденцій зовнішньої торгівлі товарами України. Розглянуто показники безробітного та зайнятого населення в контексті впливу на розвиток малого та середнього підприємництва. Також розглянуто групу соціальних факторів, а саме – чесність та прозорість ведення бізнесу, демографічну ситуацію, тенденції у сфері вищої освіти. На основі PEST-аналізу зроблено висновки про негативні та позитивні фактори розвитку малого та середнього підприємництва в Україні в період з 2019 р. по 2021 р.

Стаття присвячена життєво важливій проблемі дослідження концептуально-правових шляхів формування у відносинах між ЄЕС (майбутній ЄС) та країнами Східного Середземномор'я, стабільність (або нестабільність) яких може надзвичайно вплинути на безпеку та нормальне функціонування самої європейської спільноти. Початок встановлення офіційних відносин між ЄЕС та колишніми колоніальними державами регіону, такими як Алжир, Єгипет, Йорданія, Марокко, Сирія, Туніс та насамперед Кіпр, у процесі уваги статті - процес їх поступової трансформації. З самого початку формування своєї політики щодо країн цього регіону лідери ЄЕС звернули особливу увагу на офіційну Нікозію, розглядаючи цю столицю як унікальний міст між європейською спільнотою та країнами Східного Середземномор'я в контексті реалізації її зовнішньої стратегії в регіоні. У статті підкреслюється, що ще з березня 1957 року, коли було створено ЄЕС, його засновники батьки приділяли величезну увагу країнам Східного Середземномор'я. Основним завданням цієї співпраці між двома партнерами було забезпечення політичної, економічної та соціальної стабільності на південних кордонах європейської спільноти та створення сприятливих умов для збереження та подальшого збільшення обсягів торгівлі з країнами регіону, забезпечуючи прозорість та непохитна постачання енергоресурсів з цього регіону членам ЄЕС. У статті знайомиться з всебічним аналізом різних етапів формування та реалізації зовнішньої стратегії ЄЕС щодо країн Східного Середземномор'я, особливо підкреслюється, що вирішальна подія в цьому процесі відбулася в 1972 році на Паризькому саміті, коли була прийнята "Глобальна середземноморська політика 1972-1992". .Ця нова стратегія відкрила ще одну главу історії відносин між Європейським співтовариством та країнами регіону. Основна ідея цієї нової стратегії полягала у розробці та здійсненні спільного, єдиного підходу ЄЕС до колишніх колоніальних регіонів Африки, Карибського та Тихого океанів, включаючи в цю концепцію насамперед усі країни Східного Середземноморського регіону. Але ця програма провалилася, і стаття пояснює причини, засновані на численних думках експертів, негативні результати цієї політики. Насправді ЄЕС продовжувала практику встановлення нових, як правило, дискримінаційних договорів із цією категорією країн так званого третього світу, які не передбачали досягнення ними повноцінного членства в Союзі в майбутньому. У цій статті особлива увага приділяється поліції ЄЕС стосовно Республіки Кіпр. Ця країна була однією з перших, яка підписала Угоду про асоціацію з ЄЕС у 1972 році, метою якої було досягти швидкого приєднання до європейської спільноти. На жаль, цього не сталося через факт вторгнення Туреччини на північну частину острова під приводом для захисту прав та свобод громади індиків-кіприотів, що мешкають в цій області острова. Наступним дуже важливим кроком у частині спрощення відносин між ЄЕС та Республікою Кіпр було рішення Союзу асоціацій ЄЕС у 1975 р. Розпочати пряме фінансове співробітництво. У той самий рік уряд Республіки Кіпр попросив фінансову підтримку ЄЕС після турецької окупації північної частини країни, що становить 37% території острова. Брюссель прийняв позитивне рішення про надання цієї допомоги, розділивши її на три транші: 30 млн. Екю (1977 р.), 44 млн. Екв. (1984 р.) Та 62 млн. Екв. (1989 р.). Це означало лише те, що, незважаючи на початок військових дій, які завдали величезної економічної та гуманітарної шкоди Республіці Кіпр, яка згодом перетворилася на тривалий заморожений конфлікт, Кіпрська Республіка залишається одним із пріоритетів політики Брюсселя в регіоні. Такий інтенсивний інтерес ЄС до офіційної Нікосії був підтверджений фактом прийняття Брюсселем заяви Нікосії на отримання статусу члена клубу ЄС. Таке сприятливе та привілейоване ставлення ЄС до Кіпр можна пояснити наступними аргументами: країна завжди демонструвала позитивний імідж на міжнародній арені, вона була членом Кунсіль Європи та ОБСЄ, Нікосія (архієпископ Макаріос - перший президент РК) був одним із засновників руху позаблоковими (членами цього НАМ були також інші арабські середземноморські країни). Таким чином, лідери ЄС вважають фактори розумним мотивом вважати Кіпрську репутацію в якості посередника в регіоні.Досягнення Республікою Кіпр повноцінного членства в ЄС у травні 2004 р. Та легальне приєднання до всіх відповідних структур Європейського Союзу яскраво продемонструвало як досягнення, так і певні невдачі цієї парадигми у відносинах між ЄС та Республікою Кіпр. Досі досягнення Республікою Кіпром повноцінного членства в ЄС більшість грецько-кіпріотської спільноти розглядали як сильний та ефективний інструмент для тиску на Анкару з боку "узгодженого фронту" для вирішення проблеми Кіпру та очікування кіпрських громада була настільки серйозною і довго чекала, що невдача висунула на кіпрській політичній поверхні почуття євроскептицизму та розчарування. Таким чином, досвід кіпрського шляху до членства в Євроруніоні дуже цінний для інших кандидатів у клуб, зокрема насамперед для України.