Добірка наукової літератури з теми "Програмний дефект"

У статті запропоновані процедури, які дозволяють визначити коригувальні коефіцієнти для апроксимації кривої зміни виявлених дефектів програмних засобів. Визначено, що при оцінюванні надійності програмних засобів не враховуються вторинні дефекти, які додатково вносяться в процесі тестування та відлагодження. Показаний вплив вторинних дефектів на характеристику надійності програмного забезпечення та якість програмних засобів в цілому. Наголошено на необхідності врахування вторинних дефектів при дослідженні часових рядів, у яких прояв таких дефектів виділяється з усього потоку подій; при імітаційному моделюванні відмов у складних апаратнопрограмних комплексах і системах; для модифікації функцій ризику при оцінювані надійності програмних засобів; при динамічному аналізі складних програмних систем на різних етапах їх життєвого циклу, включно з їх відлагодженням, модифікацією та супроводом. Показано, що зміщення графіка апроксимуючого полінома відносно полігону частот дефектів дозволяє провести кількісну оцінку вторинних дефектів. Обґрунтовано вибір поліному для апроксимації тренду дефектів у випадку оцінювання надійності програмних засобів моделями з функціями ризику, що містять складові другого ступеня. Наведено основні етапи послідовного зміщення лінії апроксимації у контексті алгоритму знаходження коригувальних коефіцієнтів. Обґрунтовано використання поправки Бесселя для вибірок полігону частот дефектів малого об’єму. Наведено приклад оцінювання кількості вторинних дефектів, що вносяться при відлагодженні програмних засобів за допомогою скоригованого тренду як полінома другого порядку

У статті проведено аналіз місця характеристики надійність програмного забезпечення в структурі моделей якості програмного забезпечення. Визначено, що в ієрархічній структурі більшості моделей якості програмного забезпечення характеристика надійність є першою підхарактеристикою характеристики якість. Виділені п’ять принципів урахування вторинних дефектів програмних засобів. Для урахування вторинних дефектів програмних засобів використовується: теорія динаміки програмних систем, у якій процеси прояву дефектів у програмних засобах розглядаються як результат дії детермінованих потоків дефектів; теорія часових рядів, де виділяються вторинні дефекти із загального потоку дефектів; імітаційне моделювання; модифікація функцій ризику моделей оцінки надійності програмних засобів та функцій, що характеризують параметри цих моделей, внесенням імовірнісних коефіцієнтів; модифікація функцій ризику моделей оцінки надійності програмних засобів шляхом внесення параметра, що визначає число вторинних дефектів, який визначається порівнянням значень полігона частот дефектів з відповідними значеннями функції регресії. Проаналізовано поняття недосконалого відлагодження програмного забезпечення у контексті урахування вторинних дефектів. Обґрунтовано вибір експоненціальної апроксимації полігона частот виявлених дефектів програмних засобів. Наведено приклади моделей оцінки надійності програмних засобів, функції ризику яких містять експоненціальну складову. Розглянуто послідовність знаходження коефіцієнтів функції, одержаної в результаті зміщення лінії експоненціальної апроксимації полігона частот виявлених дефектів програмних засобів. Показано застосування одержаних коефіцієнтів для методики оцінювання числа вторинних дефектів, що ґрунтується на порівнянні даних статистики числа дефектів і даних зміщеної лінії експоненціальної апроксимації полігона частот дефектів. Одержані рівняння скоригованої лінії експоненціальної апроксимації для вибірок малих і великих об’ємів. Одержані формули для обчислення числа вторинних дефектів на часових інтервалах без урахування та із урахуванням поправки Бесселя.

Предметом вивчення в статті є метрики та засоби для дослідження впливу наскрізної функціональності в успадкованих програмних системах. Метою є підвищення ефективності використання пост об’єктно-орієнтованих технології (ПООТ) у процесі супроводу успадкованих програмних систем (УПС). Завдання: розглянути проблему наскрізної функціональності (НФ) при розробці та супроводу УПС, можливі типи та класифікації НФ, запропонувати метрики для дослідження негативного впливу НФ, розробити процедуру класифікації НФ, програмний засіб для реалізації запропонованого підходу, та проведення експериментальних досліджень. Використовуваними методами є: кількісні метрики якості програмного забезпечення, об’єктно-орієнтовані та пост об’єктно-орієнтовані методи аналізу та синтезу програмного забезпечення. Отримані такі результати: досліджено особливості негативного впливу НФ на супровід УПС, запропоновано множину метрик її вимірювання (питома вага НФ в вихідному коді цільової УПС, розповсюдження НФ серед програмних компонентів УПС, ступінь розсіювання НФ у компонентах УПС). Розроблено процедуру класифікації НФ та запропоновано програмний засіб для реалізації оцінки негативного впливу НФ на супроводі УПС. Висновки. Проведені експериментальні дослідження для тестових УПС показали, що найменший ступінь присутності НФ після модифікації структури УПС на основі ПООТ забезпечує застосування аспектно-орієнтованого підходу. Напрямком подальших досліджень є розробка методики та проведення експериментів з метою оцінки впливу застосування ПООТ на рівень присутності дефектів у програмному коді УПС.

Виконано аналіз множин моделей оцінювання надійності програмних засобів (МНПЗ) або за іноземною назвою моделей зростання надійності ПЗ (Software Reliability Growth Models – SRGM). Досліджено ймовірнісні МНПЗ з метою встановлення таких, що можуть бути використано для врахування фактору прояву вторинних дефектів. Під вторинними дефектами розуміються такі, що вносяться в ПЗ після усунення первинних, які проявляються та усуваються в процесі налагодження та тестування ПЗ. Проаналізовано припущення та аналітичні вирази моделей росту надійності програмних засобів Джелінські-Моранди, Шика-Волвертона, щодо питання їх застосування для врахування фактору внесення та прояву вторинних дефектів проектування програмних засобів. Запропоновано підхід щодо кількісної оцінки вторинних дефектів, що полягає в модифікації функцій ризику моделей внесенням до них параметра, який визначає число вторинних дефектів та комплексування модифікованих функцій ризику. Проаналізовані проблемні питання, що виникають при комплексуванні модифікованих простої експоненціальної моделі і моделі Джелінські-Моранди. Розглянуті підходи, при яких можливе комплексування модифікованих МНПЗ – узгодженість припущень, прийняття додаткових припущень, що узгоджують моделі, співставлення параметрів щодо умов здійснення аналітичних перетворень. Показані переваги комплексування модифікованих моделей росту надійності Джелінські-Моранди і Шика-Волвертона у порівнянні з комплексуванням модифікованої моделі росту надійності Джелінські-Моранди і модифікованої простої експоненціальної моделі. Проведено співставлення параметрів модифікованих моделей росту надійності Джелінські-Моранди і Шика-Волвертона, в результаті чого виявлено співпадання більшості з них. Додано припущення моделі росту надійності Шика-Волвертона про пропорційність функції ризику тривалості тестування, що не відповідає припущенню МНПЗ Джелінські-Моранди, оскільки відповідний параметр використовується в аналітичних перетвореннях при комплексуванні моделей. Обґрунтована можливість комплексування МНПЗ Джелінські-Моранди і Шика-Волвертона. Показана послідовність аналітичних перетворень об’єднаної моделі модифікованих моделей Джелінські-Моранди і Шика-Волвертона на основі яких одержана формула для оцінювання кількості вторинних дефектів програмних засобів. Одержаний вираз спрощує оцінювання кількості вторинних дефектів ПЗ, у порівнянні з їх оцінюванням на основі комплексування модифікованих моделей Джелінські-Моранди і простої експоненціальної моделі. Одержана формула у поєднанні з МНПЗ інших класифікаційних ознак дозволяє спрогнозувати значення функції ризику та далі використовувати її для комплексного оцінювання показників надійності та функціональної безпеки складних систем, у тому числі систем, які можливо віднести до класу критичних (наприклад, програмно-технічних комплексів інформаційно-керуючих систем АЕС)

Розвиток аномальної фіброзної тканини на окремих ділянках стегнової кістки при фіброзній дисплазії призводить до змін її біомеханічних властивостей і спричинює патологічні переломи та деформації. Проведено скінченно-елементний аналіз напружено-деформованого стану біомеханічної системи «стегнова кістка — фіксатор» із наявністю порожнистого дефекту в проксимальному відділі стегнової кістки (імітаційна модель осередкової форми фіброзної дисплазії) з метою обґрунтування ефективності методик остеосинтезу різними типами фіксаторів при даній патології. На підставі комп’ютерної томографії сканів біомеханічної моделі стегнової кістки Sawbones за допомогою програмних пакетів Mimics та SolidWorks створені імітаційні комп’ютерні 3D-моделі інтактної стегнової кістки, стегнової кістки з порожнистим дефектом та різними типами металофіксаторів: пластини LСP (locking compression plate), кутової пластини для проксимального відділу стегна АВР (angled blade plate) та стегнового блокуючого стрижня FN (femoral interlocking nail). Аналіз напружено-деформованого стану у програмному середовищі ANSYS проводився на основних елементах стегнової кістки та металофіксаторів за показниками напруження (σ) за Мізисом та деформацій (ε). Наявність порожнистого дефекту в проксимальному відділі стегнової кістки призводить до зростання показників напруження та деформацій на 67,8 % по верхній поверхні шийки та на 34,2 % по нижній поверхні шийки порівняно з інтактною стегновою кісткою, що вказує на значний ризик виникнення патологічного перелому. В умовах різних методик остеосинтезу з’ясовано об’єктивно незаперечливі переваги пластини для проксимального відділу стегна (LСP) та стегнового блокуючого стрижня (FN) над кутовою пластиною (АВР).

Головне призначення сучасного діагностування полягає в безперервному автоматичному контролі технічного стану об'єкта, своєчасному виявленні відхилень контрольованих параметрів від нормативних значень, ідентифікації та локалізації дефектів, виробленні стратегії подальших дій і прогнозування ресурсу. Системи автоматичного контролю і діагностування створюються на базі новітніх інформаційно-обчислювальних засобів, програмна частина яких спирається на фундаментальні і прикладні математичні методи. Сьогодні існує велика кількість спеціалізованої апаратури, яка використовуються для отримання належної інформація для діагностування різноманітних пристроїв. Поруч з спеціальними пристроями також розвиваються альтернативні. Різні програми на звичайних смартфонах сьогодні можуть виконувати широкий спектр задач: починаючи з виміру габаритів об’єктів, закінчуючи серце биттям, кров’яним тиском і т.д.

На післядипломному етапі освіти у навчанні лікарів-інтернів важливою є підкреслена інтеграція знань етіології і факторів ризику карієсу з практичними заходами у вигляді менеджменту пацієнта з карієсом. Метою статті був аналіз навчальної програми з теми «Карієс» і порівняння його із Міжнародною системою класифікації та менеджменту карієсу з метою вдосконалення теоретичних основ навчання. Тематика «Карієс» при вивченні у ВНЗ подрібнена на численні теми, серед яких виокремлені теми профілактики. З процесу діагностики випадають ланки визначення факторів ризику, виявлення найменших каріозних дефектів, визначення активності карієсу, і залишається пошук власне дефекту зуба для подальшого відновлення. А прогноз обґрунтований індексами тесту емалевої резистентності (ТЕР) та/або КПВ. Останнім часом у медицину увійшло поняття «менеджмент», яке полягає в комплексності діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів, потрібних при встановленні діагнозу конкретному пацієнту. Міжнародна система класифікації та менеджменту карієсу (ICCMSTM) має за перспективи перетворити нинішнє міжнародне розуміння патогенезу, профілактики і контролю карієсу в цілісний спосіб комплексної оцінки й індивідуального плану «турботи» при карієсі, з метою: попередити появу нових вогнищ ураження, попередити вже існуючі ураження від подальшого розвитку, зберегти тканини зуба без оперативного втручання на початкових стадіях карієсу, і за допомогою оперативного лікування – при більш розвинених стадіях карієсу. Це має досягатися при управлінні факторами ризику через всі елементи в циклі менеджменту карієсу і повторних візитів пацієнта з відповідними інтервалами для періодичного контролю та огляду. Нові відомості необхідно імплементувати на додипломних і післядипломних етапах медичної освіти, щоб лікарі та викладачі могли розмовляти спільною мовою.

Після гострого порушення мозкового кровообігу в частини хворих залишається необоротний неврологічний дефіцит (фізичний дефект). Серед тих хворих, які перенесли інсульт в умовах ангіоневрологічного стаціонару (протягом перших двох тижнів захворювання), мають депресивні розлади 20–70 %. При виснаженні резервного потенціалу соматично ослаблених систем унаслідок інсульту та функціональних систем під прогресуючим тиском масивного психічного стресу, яким і є діагноз інсульту зі всіма його симптомами та наслідками, можливий розвиток повільної форми психогенної смерті у інсультних хворих, яка, ймовірно, має місце й зустрічається досить часто. Між інсультом і прогресуванням дисциркуляції головного мозку, виникненням ускладнень, які тягне за собою інсульт, і психогенною смертю існує посередник — нейроендокринно-імунна вісь, на яку лягає вся тяжкість синдрому дезінтеграції мозку. У зв’язку з цим обидва полюси осі повинні стати зонами програми лікувально-профілактичних заходів.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.13.06 – інформаційні технології – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2015. Дисертація присвячена розробці моделей, методів оцінювання надійності програмно-технічних комплексів, інформаційної технології на основі врахування внесення вторинних дефектів. Науковими результатами є: удосконалення імовірнісних моделей оцінки надійності програмних засобів на основі врахування параметрів вторинних дефектів шляхом модифікації функцій ризику цих моделей, що дозволяє адекватно відображати процеси тестування і супроводу програмних засобів; метод оцінювання числа вторинних дефектів програмних засобів, що ґрунтується на аналізі статистичних даних прояву первинних дефектів програмних засобів, що дозволяє підвищити точність оцінок кількісних експлуатаційних показників; метод обчислення середньої інтенсивності прояву дефектів і середньої зміни інтенсивності прояву дефектів за допомогою модифікованої моделі Джелінські-Моранди, у якому, на відміну від існуючих, враховується фактор вторинних дефектів, що дозволяє верифікувати показники надійності програмних засобів. На основі методу оцінювання числа вторинних дефектів за статистичними даними виявлення дефектів та методу обчислення середньої інтенсивності прояву дефектів і середньої зміни інтенсивності прояву дефектів розроблена інформаційна технологія оцінювання надійності програмних засобів з урахуванням вторинних дефектів. Запропоновані моделі і методи дозволяють підвищити точність оцінювання надійності програмно-технічних комплексів, що досягається за рахунок урахування фактора вторинних дефектів.
The dissertation on obtaining the scientific degree of candidate of technical sciences in the specialty 05.13.06 – information technologies – National technical University "Kharkiv Polytechnic Institute", Kharkov, 2015. The dissertation dedicated to the developing of models, methods of reliability estimation of software-technical complexes of information technology on the basis of making secondary defects. Scientific results are: improving probabilistic models of reliability estimation of software based on the parameters of secondary defects by modifying the risk function of these models that allows to reflect processes of testing and maintenance of software; method of estimating secondary defects of software tools that is based on the analysis of statistical data of manifestation of primary defects of software tools that allows to raise the accuracy of the quantitative assessment of performance indicators; the method of calculating the average intensity of manifestation of defects and the average change in the intensity of manifestation of defects with the help of modified model Jelinski-Moranda that, unlike existing, takes into account factor of secondary defects that allows to verify the reliability of software tools. Information technology of assessment the secure of software tools taking into account the secondary defects is devised basing on the method of estimating the number of secondary defects according to the statistics of defect detection and the method of calculating the average intensity of manifestation of defects and the average change in the intensity of manifestation of defects. The proposed models and methods allow to raise the accuracy of estimation of reliability of software and hardware complexes that is achieved by taking into account the factor of secondary defects.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата технических наук по специальности 05.13.06 – информационные технологии – Национальный технический университет "Харьковский политехнический институт", Харьков, 2015. Диссертация посвящена разработке моделей, методов оценки надежности программно-технических комплексов, информационной технологии на основе учета внесения вторичных дефектов. Как показывает проведенный анализ, необходимость обеспечения точности оценки надежности программного обеспечения обуславливает актуальность научных исследований, посвященных разработке и совершенствованию методов и моделей оценки. В существующих моделях оценки надежности не учитывается фактор вторичных дефектов или этому аспекту не уделяется внимание вообще. Это может привести, с одной стороны, к неэффективному применению и распределению методов и средств повышения надежности, а с другой, к недооценке рисков, связанных с возникновением отказов. Усовершенствованы вероятностные модели оценки надежности программных средств на основе учета параметров вторичных дефектов, путем модификаций функций риска этих моделей, что позволяет адекватно отображать процессы тестирования и сопровождения программных средств. В рамках исследования был проведен анализ классификаций моделей, анализ вероятностных моделей повышения надежности на предмет возможности их модификаций с тем, чтобы учитывать вторичные дефекты. Наиболее целесообразно в контексте поставленной задачи использовать модель Джелински-Моранды. Разработан метод оценивания числа вторичных дефектов программных средств, основанный на анализе статистических данных проявления первичных дефектов программных средств, что позволяет повысить точность количественных оценок эксплуатационных показателей. Потребность в разработке метода вызвана трудностями аналитического нахождения вторичных дефектов на основе моделей оценки надежности программных средств. В методе оценивания числа вторичных дефектов по статистическим данным выявления дефектов учитываются факторы раннего и поздних этапов тестирования (эксплуатации), что соответствует реалиям соответствующих этапов жизненного цикла программ.
The dissertation on obtaining the scientific degree of candidate of technical sciences in the specialty 05.13.06 – information technologies – National technical University "Kharkiv Polytechnic Institute", Kharkov, 2015. The dissertation dedicated to the developing of models, methods of reliability estimation of software-technical complexes of information technology on the basis of making secondary defects. Scientific results are: improving probabilistic models of reliability estimation of software based on the parameters of secondary defects by modifying the risk function of these models that allows to reflect processes of testing and maintenance of software; method of estimating secondary defects of software tools that is based on the analysis of statistical data of manifestation of primary defects of software tools that allows to raise the accuracy of the quantitative assessment of performance indicators; the method of calculating the average intensity of manifestation of defects and the average change in the intensity of manifestation of defects with the help of modified model Jelinski-Moranda that, unlike existing, takes into account factor of secondary defects that allows to verify the reliability of software tools. Information technology of assessment the secure of software tools taking into account the secondary defects is devised basing on the method of estimating the number of secondary defects according to the statistics of defect detection and the method of calculating the average intensity of manifestation of defects and the average change in the intensity of manifestation of defects. The proposed models and methods allow to raise the accuracy of estimation of reliability of software and hardware complexes that is achieved by taking into account the factor of secondary defects.

Кваліфікаційну роботу магістра присвячено розробці інтелектуальної підсистеми контролю якості продукції. Під час роботи над дипломним проектом вирішувалася актуальна задача зі створення інтелектуальної підсистеми контролю якості . Результатом дипломного проекту є створення підсистеми інтелектуального контролю якості продукції, а саме виявлення типових дефектів на затворах за допомогою машинного зору. Практичне значення роботи полягає у розробці інтелектуальної підсистеми, що реалізує контроль якості продукції.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 05.13.05 – комп’ютерні системи та компоненти. – Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» Міністерства освіти і науки України; Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України. – Харків, 2021. На основі розвитку парадигми фон Неймана і гіпотези про можливість побудови надійних і функційно безпечних систем із недостатньо надійних програмно-апаратних компонентів розроблена методологія оцінювання і забезпечення надійності та функційної безпечності ПТК ІКС КЗ за рахунок опису їх інформаційно-технічного стану, удосконалення принципів зменшення та оцінювання ризиків його порушень внаслідок проєктних і фізичних дефектів і дефектів взаємодії з урахуванням змінності параметрів потоків відмов і відновлень, що забезпечує підвищення точності оцінювання шуканих показників. Удосконалено ймовірнісні моделі оцінювання надійності (безвідмовності) програмних засобів шляхом урахування вторинних дефектів. Розроблено метод оцінювання надійності та функційної безпечності ПТК зі структурно-версійною надмірністю, що забезпечує підвищення точності розрахунку функції готовності та імовірності відмов за загальною причиною. Розроблено моделі оцінювання готовності та функційної безпечності ПТК на самодіагностовних платформах та метод забезпечення функційної безпечності шляхом використання різних варіантів версійної надмірності (диверсності), що підвищило точність оцінок до 5%. Розроблено методи верифікації і валідації програмовних платформ і ПТК на їх основі і результуючий метод оціювання та забезпечення надійності і функційної безпечності ПТК ІКС КЗ, який акумулює всі попередні наукові результати та їх переваги. Він дозволяє виконувати комплексне оцінювання вказаних властивостей і забезпечує досягнення системами рівня функційної безпечності SIL-3. Отримані результати дозволили вирішити науково-прикладну проблему комплексного оцінювання і забезпечення надійності і функційної безпечності програмно-технічних комплексів інформаційно-керуючих систем критичного застосування. Ключові слова: інформаційні-керуючі системи, програмно-технічні комлекси, надійність та функційна безпечність, апаратні засоби, програмні засоби, множина дефектів, дефект проєктування програмних засобів, моделі надійності програмних засобів.