Добірка наукової літератури з теми "Принципи правового регулювання"

У науковій публікації досліджуються принципи правового регулювання митних режимів в Україні як міжгалузевого інституту митного права. Зазначається, що митний режим є комплексом взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їхній правовий статус, умови оподаткування і зумовлюють їх використання після митного оформлення. Формулюється висновок про те, що роль принципів права в регулюванні митних режимів є визначальною, враховуючи євроінтеграційні прагнення України та зумовлену ними необхідність дотримання принципів верховенства права, правової визначеності та належного урядування органами публічної адміністрації. До принципів правового регулювання митних режимів слід віднести загально-правові (верховенства права, законності, правової визначеності, рівності всіх перед законом, гласності тощо), а також спеціальні принципи, серед яких: принцип сприяння розвитку міжнародної торгівлі; принцип захисту національних інтересів та безпеки у сфері зовнішньоекономічної діяльності; принцип диспозитивності вибору митного режиму суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, принцип доступності адміністративних послуг, які надаються органами публічної адміністрації (реалізація принципу «єдиного вікна» в роботі органів та посадових осіб Державної митної служби України) тощо. Зазначається, що зважаючи на мету національної держави набути повноправного членства в Європейському Союзі, наближення національних митних правил та процедур до стандартів та принципів ЄС є ключовим завданням публічної адміністрації в Україні. Формулюється висновок про те, що дослідження принципів правового регулювання митних режимів в Україні є основою для подальшого вдосконалення чинного національного законодавства та юридичної практики, розроблення перспективного законодавства у сфері правового регулювання митних режимів.

У статті розкрито принципи правового регулювання і забезпечення інформаційної безпеки, засади розвитку інформаційного суспільства, національного інформаційного простору. Приділено увагу відповідності цих основоположних засад існуючим нормам і принципам міжнародно-правового регулювання у сфері інформаційної безпеки тощо.

Метою статті є проведення порівняльно-правового дослідження конституційного закріплення принципів статусу суддів у сучасних державах Європи та Азії. Наукова новизна полягає у спробі дослідити проблемні аспекти конституційно-правового регулювання статусу суддів у сучасних демократичних державах та на основі проведеного аналізу положень конституцій зарубіжних країн виділити конституції тих держав, де законодавець прагнув досить повно відобразити принципи конституційно-правового статусу суддів і гарантії його забезпечення, а також конституції, де ці аспекти регламентуються більшою чи меншою мірою фрагментарно. Висновки. Проведений аналіз положень конституцій зарубіжних країн в частині регулювання статусу суддів дає підстави для їх диференціації за певними особливостями, а саме: 1) де законодавець прагнув досить повно відобразити принципи конституційно-правового статусу суддів і гарантії його забезпечення (з проаналізованого вище – це Німеччина, Польща, Україна, Іспанія, Казахстан); 2) де ці аспекти регламентуються більшою чи меншою мірою фрагментарно або в нерозривному зв’язку із закріпленням базових основ судоустрою (Франція, Болгарія, Бельгія, Чехія, Білорусь, Японія). Незважаючи на відмінності в обсязі та формулюваннях, відповідних зовнішніх і внутрішніх ознак правового статусу професійного судді, гарантій його забезпечення, загальним є вектор нормативно-правового регулювання, яке на ідеологічному рівні ґрунтується на одних і тих самих концепціях. Головним чином, це стосується визнання незалежності суддів як основоположного принципу їх правового статусу в сучасному демократичному суспільстві, з чим пов’язані і всі інші принципи разом із гарантіями їх здійснення. Принцип незалежності судової влади та самого судді (суддів) обумовив й закріплення на конституційному рівні положень про незмінність і недоторканність суддівського корпусу, створення для цього особливих соціальних, фінансових і навіть нормативних умов. Про останні свідчать, з одного боку, визначення, закріплені в багатьох конституціях зарубіжних країн, щодо необхідності прийняття окремого органічного закону про статус суддів, а з іншого боку, – приписи щодо врегулювання цих питань виключно на законодавчому рівні.

Стаття присвячена аналізу основних засад правового регулювання трудових відносин. Досліджено поняття та систему принципів трудового права, визначено їх особливості у порівнянні із загальноправовими принципами, особливу увагу присвячено основоположним принципам трудового права, що визначені на рівні Міжнародної організації праці. Визна­чено напрямки вдосконалення трудового законодавства з метою врахування принципів трудового права.

З огляду на поширеність автоматизації в усіх сферах суспільного життя та стрімкий розвиток технологій, питання автоматизації правового регулювання стає все актуальнішим. Тому автоматизація правового регулювання не є простою заміною тексту машинним кодом, а є набагато складнішим процесом, що може мати певний вплив на права людини. Враховуючи всеосяжність цих процесів, їхній аналіз із погляду впливу на права людини та верховенство права видається важливим і необхідним. Метою статті є характеристика правової природи автоматизації правового регулювання та визначення поняття “автоматизоване правове регулювання”, виокремлення різновидів автоматизованого правового регулювання, а також аналіз їхніх переваг і недоліків з погляду впливу на права людини та верховенство права. Досліджено правову природу автоматизації правового регулювання та надано визначення поняття “автоматизоване правове регулювання”. На підставі цього визначення виокремлюються різновиди автоматизованого правового регулювання за критерієм технологій, які використовуються. Відмінності між “класичним” правовим регулюванням і різновидами автоматизованого правового регулювання виявляються за допомогою таких критеріїв: форма опису правил, застосування класичної структури правової норми: “якщо, тоді, інакше”, спосіб отримання висновку, можливість пояснення прийнятого рішення, застосовність підходу до всіх можливих випадків (загальність). Крім того, здійснено аналіз переваг і недоліків автоматизованого правового регулювання з точки зору впливу на права людини та верховенство права у контексті таких аспектів: 1) двозначність формулювань і свобода розсуду vs. неможливість пояснення прийнятого рішення; 2) динамічне та статичне тлумачення; 3) орієнтація на цінності та принципи vs. орієнтація на прописані правила та закономірності; 4) забезпечення доступу до правосуддя для найменш захищених верств населення та зменшення бюджетних витрат. Визначено поняття “автоматизоване правове регулювання” як використання програмних і програмно-апаратних комплексів з інформаційною метою чи з метою настання певних юридичних наслідків. Встановлено, що автоматизація може мати різні форми залежно від різновиду технологій, зокрема такі різновиди: автоматизоване правове регулювання, засноване на правилах (rule-based legal regulation), та авто матизоване правове регулювання, засноване на даних (data-based legal regulation). З’ясовано, що при автоматизації правового регулювання можливі певні негативні наслідки, як-от: неможливість пояснення висновку, що згенерований системою; неврахування змінних зовнішніх обставин, тобто неможливість застосування динамічного підходу до тлумачення; неможливість інкорпорації в автоматизовані системи певних ціннісних орієнтирів, що відображені у принципах права; потенційна дискримінація найменш захищених верств з огляду на складнощі оскарження висновку автоматизованої системи.

Розглядаються предмет європейського правового регулювання в сфері співпраці влади з громадянами, європейське право у широкому та вузькому розумінні щодо регулювання взаємовідносин вищезазначених суб’єктів. В статті розглядається специфіка права Європейського Союз, яка передбачає існування системи правових принципів, провідним з яких є принцип прямої дії права ЄС в державах-членах. В опрацюванні звертається увага на предмет правового регулювання права ЄС, а саме суспільні відносини, що сформувалися в процесі комплексної інтеграції європейських держав, а також ті відносини, що потребують створення, зміни чи розвитку з метою оптимізації інтеграції в межах ЄС. Досліджуються суб’єкти та принципи права ЄС, первинні та вторинні джерела права Євросоюзу, європейські документи, спрямовані на поширення та ефективність залучення громадськості до вирішення актуальних соціально-економічних питань життєдіяльності громад. Звертається увага в статті на наступний факт – громадські організації в Європейському Союзі мають регіональний вимір, оскільки реалізують свої цілі та завдання в межах багаторівневої широкої системи управління наддержавних представницьких органів. Проаналізовано основні принципи взаємодії органів влади ЄС із інститутами громадянського суспільства, які зазначені у Кодексі належної практики громадської участі у процесі прийняття рішень. Окреслено стандарти доступу громадян до публічної інформації та надання інформації громадянам в країнах Європейського Союзу щодо використання фінансів органами публічної влади.

Стаття присвячена аналізу джерел (форм) права двох найбільш впливових у світі правових систем: романо-гер-манської та англосаксонської. Автором застосований порівняльно-правовий метод із метою виявлення подібностей чи відмінностей, ефективності регулюючої дії офіційно-документальних способів вираження змісту права, переважає описовий напрямок викладення матеріалу. За допомогою порівняльно-правового методу дослідження здійснено аналіз джерел права вищевказаних правових систем, що діє змогу виділити загальні принципи зближення та розходження джерел (форм) права, зрозуміти тенденції трансформації правової карти світу. Метою статті є виявлення загальної тенденції конкуренції джерел права в межах певних правових систем, що забезпечують найефективніше регулювання суспільних відносин. Встановлено, що сучасні інтеграційні процеси держав зумовлюють актуальність питання взаємодії правових систем, потребують поглибленого дослідження правової сім'ї. З'ясовано, що домінуючим джерелом права романо-германської правової системи є нормативно-правовий акт (закон), який для якісного регулювання суспільним відносин повинен бути стабільним, та, навпаки, європейські інтеграційні процеси посилили роль нормативно-правового акта в системі джерел англосаксонській правовій сім'ї. Автор приходить до висновку, що дотримання балансу серед джерел (форм) права стосовно кількості правових актів є вкрай важливим інструментом для якісного регулювання суспільних відносин, тому що величезна кількість підзаконних нормативно-правових актів знижує престиж та авторитетність закону. Також автор простежує недооціненність такого джерела права, як доктрини, адже використання у процесі законотворчості правової доктрини є передумовою прийняття науково обґрунтованих та актуальних правових приписів, заповнення прогалин у правовому регулюванні суспільних відносин та усунення суперечностей у системі законодавства.

Відомо, що принципи трудового права – це основні засади правового регулювання суспільних трудових відносин, на яких ґрунтується право як система норм. Трудовим правовідносинам працівників банківської системи властива галузева специфіка, а тому виникає потреба з’ясування особливостей праці таких службовців, виражена у загально-правових положеннях.

Однією з найважливіших складових інтеграційних процесів стала європейська банківська система, яка динамічно розвивається.
One of them the most important components of integration processes was European banking a system that is dynamically developing.

Мета: наукове обґрунтування вибору принципу, яким має керуватися законодавець при виборі типу правового регулювання та удосконаленні механізмів державного контролю за дотриманням обмежень у сфері політичного фінансування, в тому числі регламентації порядку використання коштів державного бюджету на фінансування статутної діяльності політичних партій в Україні. Методи дослідження: аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, конкретизація, узагальнення. Результати: авторські висновки про принципи, які необхідно враховувати як критерій обрання типу правового регулювання відносин у сфері фінансування політичних партій. Обговорення: розв’язання проблеми визначення типу правового регулювання відносин у сфері фінансування політичних партій пов’язана із вірним визначенням правової природи політичних партій та законодавчо-встановленими обмеженнями щодо джерел їх фінансування.

Дисертація присвячена комплексному розкриттю правової природи і сутнісних властивостей правових режимів у трудовому праві України в їх системному функціонуванні. Пропонується запровадження такої типової моделі трудо-правового режиму, яка б відповідала різним організаційно-правовим формам господарювання в процесі правового регулювання суспільних відносин у сфері праці. На підставі аналізу методологічних підходів до розуміння категорії «правовий режим» та сформульованих в межах теорії права, галузей права визначень правового режиму та його властивостей вироблено узагальнений підхід до його розуміння і сутності, що дало змогу розкрити на цій підставі поняття трудо-правового режиму в об’єктивному та суб’єктивному розумінні та виокремити його специфічні ознаки, які обумовлені природою, завданнями і функціями трудового права як галузі. Обґрунтовується, що всі види режимів знаходяться в межах трудо-правового режиму, який є загальним для трудових відносин, первинним, родовим відносно всіх видів режимів сфери трудового права. Трудо-правовий режим, будучи загальним як правове явище і як елемент, вибудовує певну систему, включаючи в неї різні види режимів у сфері найманої праці, які йому підпорядковані та які, наповнюючись змістовно галузевими принципами і маючи соціальну спрямованість, ведуть до визначеної мети, що в цілому запрограмована природою галузі трудового права. Для ефективного і результативного правового регулювання суспільних відносин у сфері найманої праці пропонується типова модель трудо-правового режиму, зміст якої має приватно-публічні елементи, що пояснюється природою трудових відносин, в основі яких лежить природна здатність людини до праці, як основного джерела існування добробуту людини, суспільства і держави. Сутність сучасної моделі трудоправового режиму повинна проявлятися в поєднанні соціального інтересу – з боку працівника та виробничого інтересу – з боку роботодавця. Розкриваються ті правові засоби, які є свого роду чинниками у визначенні і спрямуванні функціонування трудо-правового режиму та визначають його специфіку. Обґрунтовується, що трудо-правовий режим, як і будь-який інший галузевий режим, можна розглядати як один із способів і прийомів методу правового регулювання. Трудо-правовий режим під дією методу здійснює вплив на трудові відносини і, відповідно, функціонально і структурно також зорієнтований на досягнення загальної, єдиної мети, що стоїть перед трудовим правом як галуззю права. Доводиться, що в систему принципів трудо-правового режиму необхідно включати ті основні (конституційні) та галузеві принципи правового регулювання трудових відносин, які обумовлюють соціальну спрямованість трудо-правового режиму в цілому у їх системній взаємодії. Досліджено види трудо-правового режиму, що обумовлені особливостями трудового права, його метою, завданнями та функціями. Обґрунтовано, що режими, для яких характерним є вплив на однорідну сферу суспільних відносин у сфері праці, класифікуються відповідно до правових засобів, утворюючи при цьому багаторівневий поділ, що пов’язується з переходом від родових об’єктів до видових, які, об’єднуючись в єдину систему, утворюють єдиний галузевий режим, що характеризує специфіку трудового права як галузі. Окрему увагу приділено характеристиці стимулюючого і обмежуючого видів трудо-правового режиму, які є домінуючими у трудовому праві як галузі, об’єктивно і закономірно випливають із самої природи суспільних відносин у сфері застосування найманої праці, потреби в праці та її носія – людини-праці і становлять фундамент галузі трудового права. Доведено, що стимулюючий і обмежуючий види трудо-правового режиму взаємообумовлені, знаходяться в одній площині, як наслідок, правильне співвідношення і поєднання стимулюючого і обмежуючого режимів сприяє досягненню балансу інтересів як працівника, так і роботодавця, досягненню мети правового регулювання трудових відносин. Досліджуються особливості функціонування трудо-правовового режиму в трудовому законодавстві, де розкриваються поняття та види функцій трудоправового режиму, що зумовлені метою і соціальним призначенням трудового права, відзначаються характерні ознаки трудо-правового режиму правової (соціальної) політики держави та доводиться, що оптимізація, досконалість трудоправового режиму є взаємообумовленою з ефективністю правового регулювання трудових відносин в цілому, оскільки вирішення першого завдання залежить від другого і навпаки. Для забезпечення ефективності правового регулювання трудових відносин як необхідної умови оптимізації трудо-правового режиму визначені такі критерії як: повнота правового регулювання трудових відносин; зрозумілість і несуперечливість правових норм; уважність законодавця до трактування норм права в процесі їх прийняття; відсутність порушень у формуванні приписів у сфері правового регулювання трудових відносин, оскільки зворотне призводить до того, що в результаті законодавець обирає неадекватну форму відображення публічного чи приватного інтересу, що веде до дисбалансу у співвідношенні між соціальною, з боку працівника, і виробничою, з боку роботодавця, сторонами; відповідність юридичних засобів економічному і фінансововому становищу; дієвість роботи правозастосовних органів, включаючи правоохоронні органи та суди. Сформульовані конкретні пропозиції щодо удосконалення правового регулювання трудових відносин.

Дисертація присвячена теоретичному узагальненню та новому розв’язанню наукової проблеми, яка полягає в розкритті сутності та змісту адміністративно-правового регулювання медіації, здійсненні комплексної теоретико-правової характеристики його сучасного стану і тенденцій розвитку. Розглянуто генезис наукових підходів щодо змісту, особливостей та процедур здійснення медіації; розкрито подвійну соціально-правову природу медіації та її значення у розв’язанні правових конфліктів; надано характеристику сутності медіації в адміністративно-правовому вимірі наукового аналізу; характеризовано етапи запровадження медіації в Україні; здійснено правову характеристику моделей медіації в світі; з’ясовано особливості запровадження медіації при вирішенні публічно-правових спорів; визначено загальні та спеціальні принципи адміністративно-правового регулювання медіації; розкрито сутність відносин у сфері здійснення медіації як об’єкта адміністративно-правового регулювання; визначено суб’єктів адміністративно-правового регулювання медіації в Україні. Окрема увага надається визначенню напрямів побудови ефективного адміністративно правового регулювання медіації в Україні. Розроблено пропозиції щодо формування етичного кодексу медіатора. Розглянуто ефективність здійснення медіації у вимірі належного адміністративно-правового регулювання. Запропоновано концептуальну основу побудови належної адміністративної процедури застосування медіації у вирішенні публічно-правових спорів
Диссертация посвящена теоретическому обобщению и новому решению научной проблемы, которая заключается в раскрытии сущности и содержания административно-правового регулирования медиации, осуществлении комплексной теоретико-правовой характеристики его современного состояния и тенденций развития. Рассмотрен генезис научных подходов к содержанию, особенностям и процедурам осуществления медиации; раскрыта двойная социально-правовая природа медиации и ее значение в решении правовых конфликтов; охарактеризована сущность медиации в административно - правовом измерении научного анализа; охарактеризованы этапы внедрения медиации в Украине; осуществлена правовая характеристика моделей медиации в мире; выяснены особенности внедрения медиации при разрешении публично-правовых споров; определены общие и специальные принципы административно-правового регулирования медиации; раскрыта сущность отношений в сфере осуществления медиации как объекта административно - правового регулирования; определены субъекты административно - правового регулирования медиации в Украине. Особое внимание уделено определению направлений построения эффективного административно - правового регулирования медиации в Украине. Выработаны предложения по формированию этического кодекса медиатора. рассмотрена эффективность осуществления медиации в контексте надлежащего административно - правового регулирования. Предложена концептуальная основа построения надлежащей административной процедуры применения медиации в решении публично-правовых споров.
The dissertation is devoted to the theoretical generalization and new solution of the scientific problem, which consists in revealing the essence, content of administrative and legal regulation of mediation, implementation of complex theoretical and legal characteristics of its current state and development trends. It is established that mediation is a poly-systemic phenomenon and is considered by scientists in its various aspects – cultural, historical, philosophical, psychological, socio-psychological, conflict, communication, political science and law. The main features of mediation as an alternative dispute resolution procedure have been clarified. The social and legal content of mediation and its essence in the administrative and legal dimension of scientific analysis are studied. There are three stages of the introduction of mediation in Ukraine: the emergence and development of onciliation and mediation (up to the XIX century); emergence and development of mediation as a social nstitution (XX–XXI centuries); legal consolidation of mediation (XXI century), which continues to this day. The content of the concept of «mediation model» is considered, which is proposed to be understood as an abstract heoretical and legal construction of the generalizing character of the main features of mediation. It was found hat the world practice is dominated by three main models of mediation, which are divided according to the egree of integration into the judicial system: extrajudicial (autonomous, private), judicial and judicial mediation. The concept of principles of administrative and legal regulation is developed, which reveals their meaning as based on the principles of administrative law fundamental legal principles enshrined in law or those that follow from it and determine the content and essence of a particular administrative and legal institution. General and special principles of administrative and legal regulation have been established. The general and direct objects of administrative and legal regulation of mediation are singled out. The general object is defined as administrative-legal relations in the field of mediation, the direct object is the behaviour of mediation articipants related to the presence of a conflict (dispute) in public-law relations, one of the parties of which is n entity endowed with power. The subjects of administrative and legal regulation of mediation and perspective directions of their activity are determined. Taking into account foreign experience, the need to expand the owers of the Ministry of Justice of Ukraine in the field of mediation was emphasized. Particular attention is paid to identifying areas for building effective administrative and legal regulation of mediation in Ukraine. It was ound hat the ethical standards of activity of social mediation service providers are minimal and cannot omprehensively cover the professional conduct of mediators in Ukraine. Proposals for the formation of a ediator’s code of ethics have been developed. The effectiveness of mediation in measuring proper dministrative and legal regulation is considered. It is determined that the main indicator of the effectiveness of ediation is the modernization of the legal system and its compliance with European standards, which will ignificantly bring Ukraine closer to membership in the European Union.The conceptual basis of building a roper administrative procedure for the use of mediation in resolving public disputes is proposed, which identifies romising areas of mediation in resolving such categories of disputes and is based on the best experience of ractical use of mediation and theoretical ideas about its essence, purpose, principles and features. As a result the analysis of the current state of mediation in Ukraine, the main vectors of its development are its legal support as a legal institution and as an administrative procedure. The elements of the conceptual basis for the construction of a proper administrative procedure for the use of mediation in public law disputes are identified and the expected results from the implementation of the proposals and recommendations are identified.

Ефективне здійснення закріплених в законодавстві специфічних, властивих органам виконавчої влади, до яких відноситься і органи Державної податкової служби України, функцій і задач потребує безумовного забезпечення захисту і дотримання законних прав і інтересів громадян і організацій.
Эффективное осуществление закрепленных в законодательстве специфических, присущих органам исполнительной власти, к которым относится и органы Государственной налоговой службы Украины, функций и задач требует безусловного обеспечения защиты и соблюдения законных прав и интересов граждан и организаций.
Effective implementation of legislation enshrined in specific inherent executive bodies, which include the State Tax Service of Ukraine, functions and tasks require unconditional to protect and respect the legitimate rights and interests citizens and organizations.

Дисертаційне дослідження присвячено визначенню сутності та розкриттю особливостей адміністративно-правової протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності. З’ясовується сутність поняття та види правопорушень у сфері господарської діяльності як об’єкта адміністративно-правової протидії. Визначаються види та особливості правоохоронної діяльності із протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності. Надається характеристика правовому регулюванню протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності та встановлюється місце у ньому адміністративно-правових норм. Окреслюються мета, принципи та напрямки адміністративно-правової протидії правопо- рушенням у сфері господарської діяльності. Розкривається зміст адміністративно-правового статусу суб’єктів протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності в Україні. Окреслюється коло адміністративно-правових форм та методів протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності в Україні. Узагальнюється зарубіжний досвід протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності та опрацьовуються можливості його використання в Україні. Окреслюються напрямки вдосконалення національного законодавства, яке регламентує протидію правопо- рушенням у сфері господарської діяльності. Визначаються напрямки удосконалення взаємодії та координації між суб’єктами протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності в Україні.
В диссертации приведено теоретическое обобщение и новое решение научной задачи, которая заключается в определении сущности и раскрытии особенностей административно-правового противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности, а также разработке направлений ее совершенствования с учетом положительного отечественного и зарубежного опыта. Выясняется сущность понятия и виды правонарушений в сфере хозяйственной деятельности как объекта административно-правового противодействия. Аргументировано, что правонарушения в сфере хозяйственной деятельности – это противоправная деятельность соответствующего субъекта, которая нарушает легальное положение хозяйственной сферы страны, правовой статус других субъектов хозяйственной деятельности, а также вызывает общественно-вредные последствия, в совокупности препятствует ведению законного предпринимательства и получению желаемой прибыли. Отмечается, что, в качестве объектов административно-правового противодействия, правонарушения в сфере хозяйственной деятельности характеризуются следующими признаками: во-первых, вариативностью интенсивности вреда правонарушений данной группы – правонарушения в сфере хозяйственной деятельности одновременно содержат в своей группе деяния как общественно вредные, так и общественно опасные; во-вторых, нарушают социально-хозяйственные устои ведения предпринимательства, что, в свою очередь, негативно влияет на бизнес-климат в Украине и экономическое положение государства в мире; в-третьих, охватывают большой круг деяний административно-управленческого, финансово-экономического, хозяйственного содержания; в-четвертых, наносят значительный ущерб бюджетному сектору государства, вызывают ограничения поступлений в государственный бюджет. Определяются виды и особенности правоохранительной деятельности по противодействию правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности. Доказана целесообразность выделения следующих критериев классификации правоохранительной деятельности по противодействию правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности: 1) в зависимости от принадлежности субъекта правоохранительной деятельности по противодействию правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности; 2) в зависимости от правоохранительного органа, осуществляющего такую деятельность; 3) в зависимости от стадии производства; 4) в зависимости от вида юридической ответственности, к которой будет привлечено виновное в совершении правонарушения в сфере хозяйственной деятельности лицо; 5) в зависимости от отрасли права, которой урегулирована правоохранительная деятельность по противодействию правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности; 6) в зависимости от направления деятельности правоохранительных органов по противодействию правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности. Отмечается, что именно благодаря действию административно- правовых норм можно наиболее оперативным способом воздействовать на общественные отношения по поводу противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности, что обусловливает особенность их места в системе правового регулирования данных общественных отношений. Определяются цель, принципы и направления административно- правового противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности; раскрывается содержание административно-правового статуса субъектов противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности в Украине; очерчивается круг административно-правовых форм и методов противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности в Украине; устанавливаются организационные меры по обеспечению противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности в Украине; обобщается зарубежный опыт противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности и обрабатываются возможности его использования в Украине; выясняются направления совершенствования национального законодательства, регламентирующего противодействие правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности; определяются пути совершенствования взаимодействия и координации между субъектами противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности в Украине.
The dissertation research is focused on defining the essence and revealing the peculiarities of administrative and legal counteraction to offenses committed in the sphere of economic activity. The essence of the concept and types of offenses committed in the field of economic activity as an object of administrative and legal counteraction has been clarified. The types and specific features of law enforcement activity to combat offenses committed in the sphere of economic activity have been determined. The author has provided characteristics of legal regulation of counteracting offenses committed in the sphere of economic activity; the author has also established the place of administrative and legal norms within such regulation. The purpose, principles and directions of administrative and legal counteraction to offenses committed in the sphere of economic activity have been outlined. The author has revealed the content of the administrative and legal status of the subjects of counteraction to offenses committed in the sphere of economic activity in Ukraine. The range of administrative and legal forms and methods of counteracting offenses committed in the sphere of economic activity in Ukraine has been outlined. International experience of counteracting offenses committed in the sphere of economic activity has been generalized and the possibilities of its application in Ukraine have been worked out. The directions for improving the national legislation that regulates counteraction to offenses committed in the sphere of economic activity have been outlined. The author has determined the directions for improving the interaction and coordination between the subjects of counteraction to offenses committed in the sphere of economic activity in Ukraine.

Давиденко, А. О. Правове регулювання охорони праці на підприємствах зі шкідливими умовами праці: порівняльно-правовий аспект : дис. ... д-ра філос.: 081, 08 / Андрій Олександрович Давиденко; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. - Харків, 2020. - 216 с.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у тому, щоб з’ясувати сутність та особливості правового регулювання охорони праці на підприємствах зі шкідливими умовами праці, а також спираючись на позитивний вітчизняний та зарубіжний досвід встановити напрямки удосконалення організаційних та правових засад охорони праці на вказаних підприємствах. Аргументовано, що вся глибина інституту охорони праці на підприємствах зі шкідливими умовами праці проявляється у «тріумвіраті» наступних аспектів: його сутності, змісту та особливостях. При цьому визначено, що сутність охорони праці в організаціях де працю поєднано із шкідливими умовами складають три групи правовідносин, а саме: відносини які виникають в рамках укладення трудового договору, надання працівникам пільг за шкідливі умови праці на підприємстві, а також відносини в сфері матеріально-технічного забезпечення працівників.
The dissertation provides a theoretical generalization and a new solution to the scientific problem, which is to clarify the nature and features of the legal regulation of labor protection in enterprises with harmful working conditions, as well as based on positive domestic and foreign experience to establish ways to improve the organizational and legal framework of labor protection in these enterprises. It is argued that the whole depth of the institute of labor protection in enterprises with harmful working conditions is manifested in the "triumvirate" of the following aspects: its essence, content and features. With It is determined that the essence of labor protection in organizations where work is combined with harmful conditions are three groups of legal relations, namely: relations arising under the employment contract, providing benefits to employees for harmful working conditions at the enterprise, as well as relations in logistics employees.
В диссертации приведено теоретическое обобщение и новое решение научной задачи, которое заключается в том, чтобы выяснить сущность и особенности правового регулирования охраны труда на предприятиях с вредными условиями труда, а также опираясь на положительный отечественный и зарубежный опыт установить направления совершенствования организационных и правовых основ охраны труда на указанных предприятиях. Аргументировано, что вся глубина института охраны труда на предприятиях с вредными условиями труда проявляется в «триумвирате» следующих аспектов: его сущности, содержания и особенностях. при этом определено, что сущность охраны труда в организациях, где труд сопряжен с вредными условиями составляют три группы правоотношений, а именно: отношения возникающие в рамках заключения трудового договора, предоставления работникам льгот за вредные условия труда на предприятии, а также отношения в сфере материально-технического обеспечения работников.

Дисертація присвячена комплексному і системному аналізу правових та організаційних засад запобігання правопорушенням у сфері страхування в Україні. Проаналізовано наукову основу формування уявлення про правові та організаційні засади запобігання правопорушенням у сфері страхування в Україні. Сформовано авторські теоретико-методологічні підходи до дослідження питання правових та організаційних засад запобігання правопорушенням у сфері страхування. Розкрито соціально-економічне значення страхування в сучасних умовах трансформації суспільства. Охарактеризовано адміністративно-правові відносини у сфері страхування. Здійснено аналіз правових засад регулювання щодо ліцензування страхової діяльності. Визначено місце і функції органів виконавчої влади у системі запобігання правопорушень у сфері страхування. Розкрито сутність і зміст контролю за фінансовим станом страхових організацій. Проаналізовано адміністративну відповідальність за порушення законодавства у сфері страхування. Сформульовано пропозиції, спрямовані на удосконалення правового регулювання щодо запобігання правопорушень у сфері страхування. Диссертация посвящена комплексному и системному анализу правовых и организационных основ предупреждения правонарушений в сфере страхования в Украине. Проанализирована научная основа формирования представления о правовые и организационные основы предупреждения правонарушений в сфере страхования в Украине. Сформированы авторские теоретико-методологические подходы к исследованию вопроса правовых и организационных основ предупреждения правонарушений в сфере страхования. Раскрыто социальноэкономическое значение страхования в современных условиях трансформации общества. Охарактеризованы административно-правовые отношения в сфере страхования. Осуществлен анализ правовых основ регулирования по лицензированию страховой деятельности. Определены место и функции органов исполнительной власти в системе предотвращения правонарушений в сфере страхования. Раскрыта сущность и содержание контроля за финансовым состоянием страховых организаций. Проанализирована административная ответственность за нарушение законодательства в сфере страхования. Обосновано, что регулируя страховую деятельность, государство в лице компетентных органов исполнительной власти реализует свои управленческие функции, привлекая страховщиков в управленческие отношения классического административно-правового характера, то есть отношения власти и подчинения, где одна сторона является управляющим властным субъектом, а страховщик представляет управляемую сторону, обязанную подчиняться властным распоряжением. При этом управление осуществляется в публичных интересах и управляющая сторона наделена публичной властью. Указано, что органы исполнительной власти представляют государствострахователя в отношениях по обязательному государственному страхованию. Кроме того, на исполнительные органы возложены полномочия по подзаконного административно-правового регулирования отношений по обязательному страхованию и функции административного надзора. Констатировано, что когда в роли страхователя выступает государство, тогда речь идет о государственном обязательном страховании. Очень важно не смешивать понятия государственного обязательного страхования по обязательному социальному страхованию. Часто государственным называют страхования, в котором функции страховщика выполняет государство в лице специально созданных фондов. Отмечается, что обязательное пенсионное страхование, обязательное медицинское страхование и обязательное социальное страхование не является государственным в строгом смысле этого слова, поскольку государство в этих отношениях выступает в роли страховщика, а в роли страхователя выступают частные физические и юридические лица. Поэтому указанные формы страхования, будучи обязательными, не относятся к государственным. Сформулированы предложения, направленные на совершенствование правового регулирования по предотвращению правонарушений в сфере страхования. The dissertation is devoted to the complex and systematic analysis of legal and organizational bases of prevention of offenses in the field of insurance in Ukraine. The scientific basis of forming an idea of the legal and organizational principles of crime prevention in the field of insurance in Ukraine is analyzed. Author's theoretical and methodological approaches to the study of legal and organizational principles of crime prevention in the field of insurance have been formed. The socio-economic significance of insurance in the modern conditions of society transformation is revealed. Administrative and legal relations in the field of insurance are described. The analysis of legal bases of regulation concerning licensing of insurance activity is carried out. The place and functions of executive bodies in the system of crime prevention in the field of insurance are determined. The essence and content of control over the financial condition of insurance companies are revealed. The administrative responsibility for violation of the legislation in the field of insurance is analyzed. Proposals aimed at improving the legal regulation for the prevention of insurance offenses have been formulated.

У посібнику комплексно висвітлено теорію та практику правового регулювання адміністративно-юрисдикційної діяльності органів СБ України. Визначено правовий статус органів СБ України, як суб’єктів адміністративноюрисдикційної діяльності, охарактеризовано функції та принципи зазначеної діяльності, запропоновано класифікацію та розкрито особливості адміністративно-юрисдикційних проваджень, що здійснюються органами державної безпеки. Видання адресоване науковцям, викладачам і студентам спеціальності «національна безпека», юридичних факультетів, працівникам органів публічної влади.

Монографія присвячена сучасному етапу світового економічного та соціального розвитку, що характеризується процесами цифровізації, впливаючи на сферу публічних фінансів та вимагаючи модернізації шляхів вдосконалення правового регулювання, адекватного цифровій економіці. У монографії вчені представили своє бачення вирішення найактуальніших проблем правового регулювання фінансових відносин в умовах цифрової трансформації. Висвітлено питання правового регулювання бюджетних та податкових відносин в умовах цифрової трансформації, правових засобів захисту публічних інтересів від агресивного податкового планування в епоху цифрової економіки, правового регулювання місцевих бюджетів в умовах децентралізації, забезпечення єдності судової практики розгляду податкових спорів у призмі реалізації принципу юридичної визначеності, проаналізовано актуальну практику вирішення податкових спорів. Для науковців, практичних працівників, викладачів, студентів та широкого кола читачів.

Доступ до правосуддя є невід’ємним елементом верховенства права й демократичної правової держави. Забезпечення рівного доступу до правосуддя для всіх визначено у цілях сталого розвитку, що пояснює підвищення інтересу до вивчення ефективних шляхів його досягнення, зокрема, із досвіду провідних держав світу. Виходячи з наведеного, для держав, що вибороли свою незалежність не так давно, серед яких і Україна, особливої актуальності набувають розбудова ефективної системи правосуддя та її трансформація в умовах прагнення до сталого розвитку. Тридцятиріччя незалежності нашої країни — це гарна нагода для переосмислення проміжних результатів і досягнень, пошуку шляхів подальшого розвитку з урахуванням геополітичної ситуації й загальносвіто- вих тенденцій. Україна є однією з держав — засновниць Організації Об’єднаних Націй (ООН)1, і українська влада підтримує Цілі сталого розвитку ООН2. Крім того, Україна є однією з найбільших країн Європи за територією та кількістю населення3. Водночас у звіті Світового банку, у якому порівнюється регулювання підпри- ємницької діяльності, наша країна посідає 64 місце із 190 з точки зору просто- ти ведення бізнесу4. За даними Freedom House у звіті «Свобода у світі», Україні надано статус «частково вільної» (partly free status) через дуже низькі показни- ки верховенства права (6/16), незалежності судової влади (1/4), а також через низький рівень захисту від незаконного застосування фізичної сили і свободи від війни і повстань (1/4)5. У цій главі будуть узагальнені досягнення реформ цивільного процесуаль- ного права, що були провадилися упродовж періоду незалежності України, а також охарактеризовані нові підходи до визначення мети й окремих прин- ципів сучасного цивільного процесу, зокрема, принципу співробітництва суду і сторін у цивільному судочинстві. Визначальними у даному контексті є підтримка ідеї сталого розвитку й необхідність досягнення цілей сталого розвитку, насамперед забезпечення доступу до правосуддя для всіх, мирних і ефективних інституцій на всіх рівнях3.