Зміст
Добірка наукової літератури з теми "Порушення рухів"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Порушення рухів".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Порушення рухів"
1
Гагара, В. Ф., та В. В. Логвиненко. "Оцінювання впливу занять з карате на показники фізичного здоров’я у дітей 8–10 років". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (20 квітня 2017): 58–63. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2017.1.58-63.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: визначення ефективності впливу занять з карате (WKF) на підвищення рівня фізичного здоров’я дітей віком 8–10 років. Методи: аналіз літературних джерел; дослідження морфофункціонального стану організму, фізичної рекреації; педагогічного експерименту; математичної статистики. Результати. Майже всі обстежені діти мали переважно нижчий за середній рівень фізичного здоров’я, а також порушення постави у фронтальній і сагітальній площинах. Найпоширенішими порушеннями в обстежуваній групі виявились сутулуватість і сколіотична постава. Всі виявлені порушення є функціональними (нефіксованими) і підлягають корекції. В результаті шестимісячного тренувального циклу з регулярними тренуваннями тричі на тиждень достовірно підвищився рівень фізичного здоров’я, покращилися показники постави як у фронтальній, так і в сагітальній площині (загальні результати обстеження за картою рейтингу постави та плечовий показник), суттєво покращились результати тестів на гнучкість. Висновки. Використання засобів карате, а саме розділів програми «кихон» (виконання рухів і переміщень у стійках) і «ката», сприяє підвищенню рівня фізичного здоров’я, дозволяє дітям сформувати уявлення про правильну поставу і зменшити ризик розвитку її порушень, є ефективним засобом у коригуванні нефіксованих порушень постави у дітей.
2
A. Pashov та I. Zharova. "Клінічні особливості порушення реципрокного гальмування лицьових м’язів-антагоністів як об ́рунтування для застосування програм реабілітації пацієтів з давнім невідновленим паралічем Белла". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (21 травня 2019): 92–98. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2019.1.92-98.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Визначити порушення в реципрокному гальмуванні лицьових м’язівантагоністів як можливу причину їхніх спільних скорочень під час спонтанних та вільних мімічних рухів у пацієнтів з неповністю відновленим паралічем Белла, та обґрунтувати застосування програм реабілітації в процесі відновлення таких пацієнтів. Методи. Проаналізувати динаміку спільних скорочень у парах м’язів: м’яз – підіймач верхньої повіки – коловий м’яз ока (повікова частина), лобовий м’яз – коловий м’яз ока (очноямкова частина) і виличний м’яз – м’яз – опускач кута рота і підборідний м’яз. Дослідити порушення реципрокного гальмування м’яза – піднімача верхньої повіки як можливого фактора, що сприяє формуванню повіко-губної сінкінезії. Результати. Порушення реципрокного гальмування м’яза – піднімача верхньої повіки при спонтанному морганні і довільному заплющуванні очей у пацієнтів з неповністю відновленим паралічем Белла викликає надмірне посилення скорочувальних сигналів від кори головного мозку в напрямку колового м’яза (повікової частини) і часто призводить до неповного закриття очної щілини. Це порушення, ймовірно, також сприяє формуванню повіко-губної синкінезії.
3
Кавецький, Антон, та Олена Бісмак. "Відновлення координації рухів при атаксії мозочкового генезу з використанням високоінтенсивної фізичної терапії та відеоігор". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (18 вересня 2021): 122–27. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.122-127.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Розглянуто методи реабілітації пацієнтів із синдромом атаксії, що є складним завданням через важкі порушення у виконанні активних дій повсякденного життя. Мета. Вивчити проблеми відновлення координації рухів при атаксії мозочкового генезу з використанням високоінтенсивної фізичної терапії та відеоігор. Методи. Теоретичний аналіз, синтез і узагальнення сучасних даних наукової та науково-методичної літератури. Результати. Проаналізовано результати досліджень різного рівня. Проведено узагальнення досліджень, що включали змішану фізіотерапевтичну стратегію з ерготерапією, програми високоінтенсивної фізичної терапії з певними координаційними вправами, та досліджено програму тренувань на основі відеоігор. Отримана інформація дозволяє сформувати основні принципи організації реабілітаційного втручання для пацієнтів із мозочковою атаксією. Описані дослідження доводять, що високоінтенсивна фізична терапія може бути ефективною при дегенеративній атаксії, використання відеоігор може сприяти покращенню функціонального стану пацієнта, що прирівнюється до одного або кількох років природного прогресування захворювання.
Ключові слова: мозочкова атаксія, порушення координації, ерготерапія, фізична терапія, реабілітація.
4
Burzhynska, Inna. "СИНДРОМ ГІПЕРГІДРАТАЦІЇ У ПАЦІЄНТІВ З НИРКОВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ". Actual Problems of Nephrology, № 26-27 (22 грудня 2020): 42–47. http://dx.doi.org/10.37321/nefrology.2020.26-27-06.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Синдром накопичення рідини (гіпергідратація) виникає при порушеннях водно-сольового обміну. При нирковій недостатності гіпергідратація пов’язана з порушенням складу і об’єму позаклітинної рідини. Це впливає і на внутрішньоклітинний об’єм, змінюючи тканинний метаболізм втсторону катаболічних процесів з розпадом білків, жирів і вуглеводів. Такий стан супроводжується симптомами: падіння температури тіла, починається слиновиділення, нудота, блювота, порушення координації рухів, з’являються судоми, м’язова слабкість, головний біль.Мета. Описати клінічні прояви гіпергідратації та проаналізувати динаміку лабораторно-інструментальних показників у пацієнта з хронічною нирковою недостатністю та синдромом накопичення рідини в органах і тканинах.Матеріал і методи. Загальноприйняті лабораторні та інструментальні методи дослідження (УЗД, ехокардіографія, ЕКГ, ЕГДС).Результати. Наведено клінічний випадок: Вторинна нефрогенна артеріальна гіпертензія, ІІ ст., 2 ст., ризик високий (3). Гіпертензивне серце, помірна відносна недостатність мітрального клапану, невелика відносна трикуспідальна недостатність, мінімальна недостатність аортального клапану СНПА зі збереженою функцією викиду лівого шлуночка (52%), двобічний гідроторакс, невеликий гідроперикард, легенева гіпертензія ІІ ст. ФКП. ХХН 5Д ст. гломерулонефрит. Лікування гемодіалізом з 01.11.2017 р. Анемія. Вторинний гіперпаратиреоз. Проаналізовані різні типи гіпергідратації. Наведено механізм розвитку синдрому накопичення рідини та виникнення ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з хронічною хворобою нирок.Висновок. При хронічній нирковій недостатності основним механізмом розвитку гіпергідратації є первинна затримка натрію і води, яка з часом призводить до систолічної та діастолічної дисфункції серця, внаслідок чого зростає кінцево-діастолічний тиск у порожнинах серця та судинах. Поглиблення змін одночасно з боку нирок і серця (синдром накопичення рідини в органах і тканинах – дифузно-набрякові зміни паренхіми нирок, гідроторакс, плеврит, перикардит, асцит) сприяють прогресуванню ниркової недостатності.
5
Крук, Б. Р., та Н. Я. Росолянка. "Неінструментальні методи оцінки рівноваги у осіб із черепно-мозковою травмою". Pain medicine 3, № 2/1 (18 жовтня 2018): 33. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.25739.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Черепно-мозкова травма (ЧМТ) являє собою складну як медичну, так і соціально-економічну проблему (J. Ghajar, 2000). Зниження працездатності та інвалідизація хворих є наслідком черепно-мозкової травми і трапляється у 50–100 % випадків, залежно від важкості травми. Для перевірки ефективності фізичної терапії необхідні тести, які дають змогу оцінити здатність виконання повсякденних завдань, а також відобразити вплив неповносправності на загальний стан здоров’я і якості життя пацієнта (Яворская В. А., 2012; Живолупов С. А., 2009).
Мета дослідження: проаналізувати використання клінічних тестів для оцінки рівноваги в осіб із черепно-мозковою травмою.
Матеріали та методи: теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури та інформаційної мережі Інтернет.
Результати дослідження та їх обговорення. Для оцінки важкості порушення рухових навичок, ефективності та результатів фізичної терапії необхідні тести, які дають можливість об’єктивно визначити рівень володіння руховими навичками та встановити чинники, які впливатимуть на загальний стан здоров’я і якості життя пацієнта (Wood-Dauphinee S., 1997; Живолупов С. А., 2009). Використання тестів для оцінки рівноваги в процесі фізичної терапії є необхідним для формування цілей реабілітації. Для визначення рівноваги можемо застосовувати клінічні шкали, які виявляють наявність або відсутність порушень, визначають ризики падінь (шкала Берга, функціональне досягнення, тест чотирьох квадратів, проба Ромберга). Перелічені тести мають доведену надійність (Berg K., 1992; Hong S. K., 2015; Dite W., 2007; Blennerhassett J. M., 2008; Duncan P. W., 2017; Whitney S. L., 2007). Є простими і зручними у застосуванні.
Висновки. Існує низка тестів, які можуть бути використані як достовірні та ефективні клінічні тести для оцінювання рівноваги й координації рухів у хворих із неврологічними розладами, зокрема для осіб із забоєм головного мозку. Їх доцільно використовувати для оцінки важкості рухових порушень, ризиків падіння та динаміки результатів реабілітації.
Перспективи подальших досліджень будуть пов’язані з використанням клінічних тестів для оцінки стану рівноваги та координації рухів у осіб із забоєм головного мозку в лікарняному періоді реабілітації.
6
Fotina, T. I., H. A. Fotina, S. M. Nazarenko, A. I. Fotin, I. N. Kovalenko та R. A. Yaroshchuk. "Дослідження гострої та хронічної токсичності зразків Гінкго Білоба (Ginkgo Biloba)". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (18 вересня 2019): 330–38. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.43.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведені результати гострої та хронічної токсичності зразків Гінкго Білоба. Встановлено, що при оцінці загального стану тварин через 30 хв. та 1 год після однократного введення екстракту у дозах 1000, 2500 та 5000 мг/кг відмічено зменшення рухливості як мишей, так і щурів, що минула на третю годину спостереження. Жодних інших ознак інтоксикації, зокрема з боку центральної та вегетативної нервової системи (бічне положення, зниження м’язового тонусу, порушення координації рухів, блефароптоз, гіперсалівація тощо) не відмічено. Виходячи з результатів досліджень, екстракт Гінкго Білоба при підшкірному введенні білим мишам протягом 14 діб у терапевтичній дозі не спричиняв суттєвих змін загального стану, маси тіла, морфологічних та біохімічних показників крові.
7
Беспалова, O., M. Лянной, B. Литвиненко, T. Бугаєнко та T. Терещенко. "Фізична терапія та ерготерапія для осіб похилого віку із хворобою Альцгеймера". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (15 лютого 2021): 100–105. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2020.2.100-105.
Повний текст джерелаАнотація:
Деменція розглядається як стійке порушення когнітивних функцій людини, що виникає внаслідок захворювань або травм головного мозку. Хвороба Альцгеймера є первинною дегенеративною деменцією, яка супроводжується постійним прогресуванням певних порушень і призводить до тотального недоумства. Серед основних клінічних проявів захворювання є: прогресуючі порушення вищих психічних функцій, а саме пам’яті, уваги і мислення, погіршення в некогнітивній сфері і поведінкової діяльності, які дезадаптують людину в соціальному, професійному та побутовому середовищі. Мета. Теоретично обґрунтувати та розробити комплексну програму фізичної терапії та ерготерапії для осіб похилого віку з хворобою Альцгеймера. Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення матеріалів науково-методичної літератури; контент-аналіз медичної документації (результатів об’єктивних досліджень, протоколів обстежень, листів спостереження, результатів лабораторних аналізів); педагогічні (спостереження).Результати. У представленій роботі узагальнені дані щодо основних та супутніх порушень у стані здоров’я пацієнтів із хворобою Альцгеймера. Визначено роль, мету та завдання фізичної терапії та ерготерапії у процесі реабілітаційного втручання. Розкрито структуру програми реабілітації та її змістово-процесуальне наповнення. Висновки. З урахуванням основних та супутніх порушень у пацієнтів із хворобою Альцгеймера, у процесі дослідження нами було розроблено комплексну програму фізичної терапії та ерготерапії, яка включала: ранкову гігієнічну гімнастику, лікувальну гімнастику, працетерапію, лікувальну дозовану ходьбу. Метою реабілітаційного втручання було: поліпшення фізичного здоров’я та якості життя осіб похилого віку з хворобою Альцгеймера. Досягнення поставленої мети конкретизується у поставленихзавданнях, серед яких: підвищення психоемоційного стану або зниження рівня перезбудження; підвищення рівня добової рухової активності; розвиток основних фізичних якостей: загальної витривалості, м’язової сили, координаційних здібностей (орієнтація у просторі, рівновага) та збільшення амплітуди рухів у суглобах; уповільнення прогресування когнітивних порушень. Дослідження проводилося упродовж 2018–2019 рр. на базі Комунальної установи Сумської обл. ради «Лебединський психоневрологічний інтернат», у якому взяли участь 14 осіб, серед них 9 жінок та 6 чоловіків віком від 65–66 років із хворобою Альцгеймера. Впровадження розробленої нами програми відбувалося упродовж п’яти місяців із дотриманні загальнодидактичних (активності, поступовості, доступності, наочності та ін.) і специфічних принципів, та відповідно до функціональних можливостей пацієнтів (щадному та щадно-тренувальномурухових режимах).
8
Prymachok, Liudmyla. "ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ МЕТОДИКИ ВІДНОВЛЕННЯ РУХОВОЇ ФУНКЦІЇ ХВОРИХ НА ІШЕМІЧНИЙ ІНСУЛЬТ З УРАХУВАННЯМ ЇХНІХ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ". Psychological Prospects Journal, № 33 (9 червня 2019): 221–34. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-33-221-234.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зазначено, що найбільш частим і важким наслідком церебрального ішемічного інсульту є розлади рухової функції особистості. Характерний поліморфізм рухових порушень у хворих на церебральний ішемічний інсульт. При цьому загальним для них є лиш випадання або порушення довільних рухів (виникнення геміпарезу або геміплезії). Інші клінічні симптоми є великою мірою варіабельними і залежать певною мірою від розмірів ділянки ураження, її локалізації та ін. За оцінками різних науковців, стійкі розлади рухової функції спостерігаємо також у перші дні після захворювання в 70–80 % хворих, які пережили ішемічний інсульт.
Розроблено «Функціональну методику відновлення рухової функції хворих на ішемічний інсульт з урахуванням їхніх психофізіологічних особливостей», засновану на психологічних принципах поетапності, послідовності та комплексності, а також на максимальному й адекватному психологічному впливі реабілітолога на пацієнта.
Зазначено, що основними напрямами психотерапії та психокорекції в досліджуваних, котрі перенесли ішемічний інсульт, є допомога в усвідомленні пацієнтом його основних потреб, мотивів, настановлень, відносин; його внутрішніх конфліктів і механізмів психологічного захисту; особливостей поведінки та емоційного реагування, їх адекватності й реалістичності; корекція настановлень пацієнта; допомога у формулюванні та закріпленні адекватних форм поведінки на підставі особистісних досягнень у пізнавальній, мотиваційній, емоційній сферах; сприяння підвищенню позитивної мотивації на одужання й збільшення активності в боротьбі з хворобою на поведінковому рівні.
9
Михайлевич, М. Ю., та В. Ф. Макєєв. "Оклюзійні інтерференції і скронево-нижньощелепні розлади". CLINICAL DENTISTRY, № 1 (30 квітня 2021): 54–60. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2021.1.12041.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. На сьогодні немає жодної узгодженої оклюзійної концепції, яка давала би відповідь на розробку ефективної технології нормалізації оклюзійних контактів при тому чи іншому варіанті прикусу. Багато в чому складність ситуації пояснюється існуючою до тепер «оклюзійною незʼясованістю», яка затруднює оптимальний вибір тактики лікування оклюзійної інтерференції.
Мета дослідження – проаналізувати джерела науково-медичної інформації відносно сучасних поглядів щодо впливу оклюзійних інтерференцій на скронево-нижньощелепні розлади.
Матеріали і методи. Бібліографічний аналіз із питань взаємодії оклюзії і скронево-нижньощелепних суглобів.
Результати досліджень та їх обговорення. Класична гнатологічна теорія заснована на принципах концепції середньостатистичного «ідеального» прикусу, і на основі якої побудований середньоанатомічний артикулятор, відходить на задній план. Стабільні трансверзальні та вертикальні положення нижньої щелепи забезпечують фісурно-горбкові контакти жувальних зубів, які перешкоджають зміщенню нижньої щелепи, здійснюючи «оклюзійний захист СНЩС». Напрямні площини зубів у сагітальному та трансверзальному напрямках впливають на характер оклюзійних рухів нижньої щелепи. Оклюзійні порушення, особливо після неадекватного протезування, своїм впливом на скронево-нижньощелепні розлади можуть проявитися через 4–6 років, що повʼязано з високими пристосувальними можливостями як мʼязів, так скронево-нижньощелепних суглобів.
Висновки. Необхідно зазначити недостатність даних про закономірності впливу оклюзії у динаміці патологічних процесів на функцію жувальних мʼязів і скронево-нижньощелепні суглоби, а також в питаннях донозологічної діагностики порушень функцій жувальних мʼязів і СНЩС в ортопедичній стоматології.
10
Михайлевич, М. Ю., та В. Ф. Макєєв. "Оклюзійні інтерференції і скронево-нижньощелепні розлади". CLINICAL DENTISTRY, № 1 (30 квітня 2021): 54–60. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.1.12041.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. На сьогодні немає жодної узгодженої оклюзійної концепції, яка давала би відповідь на розробку ефективної технології нормалізації оклюзійних контактів при тому чи іншому варіанті прикусу. Багато в чому складність ситуації пояснюється існуючою до тепер «оклюзійною незʼясованістю», яка затруднює оптимальний вибір тактики лікування оклюзійної інтерференції.
Мета дослідження – проаналізувати джерела науково-медичної інформації відносно сучасних поглядів щодо впливу оклюзійних інтерференцій на скронево-нижньощелепні розлади.
Матеріали і методи. Бібліографічний аналіз із питань взаємодії оклюзії і скронево-нижньощелепних суглобів.
Результати досліджень та їх обговорення. Класична гнатологічна теорія заснована на принципах концепції середньостатистичного «ідеального» прикусу, і на основі якої побудований середньоанатомічний артикулятор, відходить на задній план. Стабільні трансверзальні та вертикальні положення нижньої щелепи забезпечують фісурно-горбкові контакти жувальних зубів, які перешкоджають зміщенню нижньої щелепи, здійснюючи «оклюзійний захист СНЩС». Напрямні площини зубів у сагітальному та трансверзальному напрямках впливають на характер оклюзійних рухів нижньої щелепи. Оклюзійні порушення, особливо після неадекватного протезування, своїм впливом на скронево-нижньощелепні розлади можуть проявитися через 4–6 років, що повʼязано з високими пристосувальними можливостями як мʼязів, так скронево-нижньощелепних суглобів.
Висновки. Необхідно зазначити недостатність даних про закономірності впливу оклюзії у динаміці патологічних процесів на функцію жувальних мʼязів і скронево-нижньощелепні суглоби, а також в питаннях донозологічної діагностики порушень функцій жувальних мʼязів і СНЩС в ортопедичній стоматології.
Дисертації з теми "Порушення рухів"
1
Лялюк, О. Б., Лідія Митрофанівна Савченко та Ганна Валеріївна Федченко. "Комп'ютерне моделювання та анімація ходи при асиметрії нижніх кінцівок". Thesis, НТУ "ХПІ", 2013. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/3179.
Повний текст джерела