Добірка наукової літератури з теми "Політичний простір"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Політичний простір".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Політичний простір"
1
Калюжна, Ю. І. "ІНТЕГРАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ПИТАННЯ В УКРАЇНСЬКИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ПРОСТІР: ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ". Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки 1, № 20 (2020): 104–16. http://dx.doi.org/10.34142/24130060.2020.20.1.10.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті здійснено спробу визначити ключові суспільно-політичні детермінанти, які перешкоджають інтеграції екологічного питання в політичний простір сучасної України: 1) низький рівень політичної компетентності лідерів «екопартій», внутріпартійна боротьба, нездатність до політичних альянсів і компромісів з крупними політичними гравцями та відверті спекуляції на екологічній тематиці, – все це призвело до того, що партії «зелених» були дискредитовані в очах українських виборців; 2) декларативно-формалізоване ставлення політиків до екологічної проблематики, здебільшого у передвиборчих програмах українських політичних партій екологічні аспекти відображено популістично, формально та декларативно, а екологічне законодавство та механізми його реалізації є недосконалими і на практиці не вирішують екологічних проблем; 3) екологічний патерналізм українців, попри визнання пріоритетності екологічного питання та усвідомлення особистої відповідальності за екологічне майбутнє, українцям притаманний патерналістський підхід – прагнення перекладати відповідальності за вирішення екологічні проблеми на владу, індекси довіри до якої критично низькі; 4) «рутинізація державної кризи», трансформаційні процеси українського демократичного державотворення, що супроводжуються системними кризами в політичній, економічній та соціальній сферах–призвели до того, що екологічне питання було витіснене на периферію політичного життя. Констатовано, влада повинна дивитися на всі інші сфери життя крізь призму екологічної політики, а відповідальність за екологічне майбутнє України є двостороннім обов’язком – політиків і виборців, зволікання ж з вирішенням екологічних проблем неминуче призведе до масштабної «екологічної кризи».
2
Горбенко, Н. Ю. "Медіатизація та вплив ЗМІ на політичний порядок денний". Актуальні проблеми політики, № 67 (25 травня 2021): 53–60. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i67.1150.
Повний текст джерелаАнотація:
Медіатизація політики означає не лише трансформацію політичної активності у сферу ЗМІ, а й залежність політичних суб’єктів, процесів і подій від масмедіа. Сьогодні дослідження медіатизації набувають неабиякої актуальності, оскільки вона визначається як одна із провідних тенденцій розвитку суспільства. І хоча медіатизація політики та теорія порядку денного досліджують вплив засобів масової інформації на політичну сферу, вони майже ніколи не розглядались як пов’язані, що викликає необхідність у дослідженні їхнього взаємозв’язку. У статті розглянуто підходи до визначення медіатизації політики. Зазначено, що сучасні медіа не лише транслюють інформацію, а й можуть виступати активними гравцями на політичній арені, формувати особливий публічний простір. Також автор дає дефініцію політичного порядку денного, виділяючи три основні підходи. Акцентовано увагу на тому, що довгий час дослідження з медіатизації політики та політичного порядку денного розвивались як окремі школи, що базувалися на різній методології. З’ясовано характерні особливості кожної з них. Проведено порівняльний аналіз функціонування ЗМІ у різних політичних режимах. Встановлено кореляцію між впливом медіа на політичний порядок денний та діючим політичним режимом. Визначено рівні порядку денного. Наголошено на не менш важливому аспекті теорії порядку денного – впливі засобів масової інформації на порядок денний політичних суб’єктів. Виділено низку факторів, що мають значення у дослідженні інтенсивності впливу на політичний порядок денний: політичний режим, тип висвітлення, тип проблеми, належність до парламентської більшості або ставлення до діючої влади, відповідність висвітленої проблеми програмі політичної партії.
3
Танська, Людмила Вацлавівна. "КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ВИМІРИ ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕДІАКУЛЬТУРИ НА ПОСТРАДЯНСЬКОМУ ПРОСТОРІ". Питання культурології, № 37 (28 травня 2021): 200–209. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.37.2021.236022.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті — визначити культурологічні виміри проблеми функціювання медіакультури як політичної реальності на пострадянському просторі в контексті глобалізаційних процесів. Методологію дослідження становлять теоретико- інтерпретаційні настанови культуротворення щодо визначення специфіки презентації пострадянського простору сучасної культури (холізм як домінанта системи; антихолізм як визначення особистісного статусу медіапродукту). Наукова новизна полягає у розкритті особливостей категорії «політична культура» на пострадянському просторі як цілісності медіапродукту. Висновки. Визначено, що медіакультуру як політичний простір пов’язують з технологічними ознаками самоздійснення процесів, які визначаються владними перетвореннями (досягнення влади, отримання влади, втрата влади), вона також характеризує культуру загалом, є локусом політики. Медіакультура як інтенція владного дискурсу є владою слова, образу, автентичних імперативів поведінки, діяльності, стану. Політика і медіакультура утворюють одне ціле, яке потребує специфікації комунікативного простору. Доведено, що модернізм трансформаційної політики пострадянського простору призводить до його радикалізації, а простір медіа стає орієнтованим на картинки-етикетки іміджів політиків. Ідея екстраполяції західних технологій політичного процесу, як і моделей прискореного розвитку економіки хоча й виглядає спокусою, однак є моделлю архаїзації пострадянського простору. Транзитологія як теорія, що обслуговує транзит культурних та економічних, технологічних цінностей в Україні, лише маркує стан уподібнення західним іміджам і реаліям, які не приносять реальної користі. Цей транзит здається ідеалом, який описується в рубриках сучасного маркетинг-міксу політичних реляцій, зокрема у вимірі моделей трансформації політичних систем незалежних країн. Втім, справжню публічну легітимність він може отримати лише в просторі медіакультури.
4
Зайончковський, Ю. В., та Л. В. Фірсова. "ГЛОБАЛЬНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ПРОСТІР: ПОСТМОДЕРНІСТСЬКИЙ ПОГЛЯД". Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки 1, № 20 (2020): 83–93. http://dx.doi.org/10.34142/24130060.2020.20.1.08.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена специфіці постмодерністського погляду на зміст характеристики «глобальний» по відношенню до сучасного політичного простору. Використано характерне для постмодерністської методології поєднання спеціальних підходів – транснаціонального, мережевого, акторного і комунікативного. Запропоновано параметри для аналізу сучасного політичного простору. Глобальний політичний простір в парадигмі постмодернізму описано як амбівалентне метафоричне поняття, що характеризує суперечливість світового політичного процесу в умовах глобалізації.
5
Кошкіна, О. І., та Н. І. Моісеєва. "ПРОБЛЕМА ПОЛІТИЧНОГО ПРОСТОРУ В НАУКОВІЙ ПАРАДИГМІ СУЧАСНОСТІ". Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки 1, № 20 (2020): 130–38. http://dx.doi.org/10.34142/24130060.2020.20.1.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто основні проблеми концептуалізації та необхідності переосмислення розуміння політичного простору в умовах сучасних трансформаційних процесів. Політичний простір показано як одну з проекцій політики на відносини, які складаються між різними суб’єктами з приводу розподілу влади. При цьому політичний простір виступає регулятором відносин груп та індивідів, областю взаємодій груп інтересів на перетині «горизонтальних» і «вертикальних» відносин. Він являє собою відкриту і нестійку систему, на функціонування якої великий вплив здійснюють зовнішні фактори.
6
Внучко, С. М. "Політичний простір в глобальному вимірі". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія, Вип. 107 (2012): 47–51.
Знайти повний текст джерела
7
Вайєр, Аліна Марленівна. "ІНТЕРАКТИВНІ ФОРМИ ПОЛІТИЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ". Актуальні проблеми політики, № 64 (23 січня 2020): 134–44. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i64.192.
Повний текст джерелаАнотація:
В Інтернеті як сформованому політичному інституті традиційна структура подачі семантичної інформації видозмінюється. Оскільки інформатизація і демократизація української держави є актуальним політичним завданням, простір інтернет-комунікацій стає ареною для вироблення консолідованої політичної позиції влади і суспільства. Комунікаційні особливості Інтернету дозволяють здійснювати легітимний політичний дискурс суспільства з владою. В даній статті розглянуто відмінності політичної комунікації від звичайної, проаналізовано різні моделі політичної комунікації, також проведен аналіз функцій політичної комунікації на прикладі досліджень інших вчених. Взагалі, кількість Інтернет-користувачів постійно зростає протягом багатьох років, серед них більше молодих і освічених соціальних груп. І саме для молоді та людей, які мають потреби у підвищенні свого освітнього рівня, Інтернет стає важливим джерелом отримання інформації і знань. Важливо також і те, що з розвитком інтернет-спільнот і розвитку в них об’ємного фонового по відношенню до політичного життя середовища, традиційні способи комунікації політики зелекторатом втрачають ефективність, а рівень довіри політичної інформації з офіційних джерел падає. А віртуальність, як штучно створений світ, де людина має спілкуватися не з речами, а з їх образами, дає широкі можливості для пошуків нових методів політичного впливу. І все ж таки робиться висновок, що у контексті сучасної української дійсності, політична комунікація, виступаючи засобом існування і трансляції політичної культури, в свою чергу, може стати фундаментом демократизації взаємодії держави і громадянського суспільства
8
Odarchenko, K. Y. "Специфіка горизонтальних та вертикальних зв’язків у політичній комунікації в Україні на тлі процесу партійного будівництва: політологічна теорія та вимоги до українського політичного контексту". Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, № 11(139) (15 жовтня 2016): 39. http://dx.doi.org/10.15421/1716119.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізуються специфіка горизонтальних та вертикальних зв’язків у політичній комунікації в Україні на тлі процесу партійного будівництва. Охарактеризовано політико-модернізаційну здатність українських політичних партій, яка полягала в тому, що лідери опозиційного політичного табору, замість реальних політичних змін політичної системи, пристосовувались до старої, кланово-олігархічної, а громадський сектор не зміг ні виділити зі свого середовища нових політичних лідерів, ні створити масовий рух, на основі його постала б нова організована політична сила. Встановлено, що у демократичному суспільстві комунікація є ефективною, якщо вона не тільки є технічно сучасною, інтерактивною, двосторонньою, але й відповідає іншим демократичним вимогам - таким, як правовий і моральний контроль суспільства над діяльністю ЗМІ, забезпечення справжнього плюралізму думок, прямий контакт між відправниками й одержувачами інформації, децентралізація інформаційних каналів, повага до свободи слова й конфіденційності приватного життя. Резюмовано, що політична комунікація в Україні має відійти від директивного мислення та забюрократизованої політичної свідомості. Інакше симуляція ефективної та результативної для країни і регіонів політичної комунікації може перетворитися на щоденний політичний, комунікаційний фарс у публічному просторі.
9
Derzhko, I. Z. "Політична культура громадянського суспільства в контексті синергетичної парадигми". Grani 18, № 1 (22 грудня 2014): 11–16. http://dx.doi.org/10.15421/1715002.
Повний текст джерелаАнотація:
Особливість політичної культури полягає в тому, що вона нерозривно пов’язана з людською суб’єктивністю і є «суб’єктивним об’єктом». У вузькому розумінні політична культура - це не політика або політичний процес у їхньому реальному втіленні, а комплекс уявлень тієї чи іншої національної або соціально-політичної спільноти про світ політики, про закони й правила його функціонування. Політична культура містить у собі ті елементи й феномени суспільної свідомості й, у більш широкому плані, духовної культури тієї або іншої країни, які пов’язані із суспільно-політичними інститутами й політичними процесами і впливають на форми, формування, функціонування й розвиток державних та політичних інститутів, задають значимість і напрямок політичному процесу в цілому. Політична культура виступає як кінцевий пояснювальний принцип, як найважливіший показник розвитку політичної системи. Коли теоретики перейшли від побудови концепцій і обґрунтування методик до їх емпіричної перевірки, то тут були виявлені як переваги, так і істотні недоліки кожної з моделей, що ставлять під сумнів навіть деякі ключові моменти. Так, насамперед потрібно було чітко сформулювати, що ж є об’єктом і суб’єктом політичної культури. Досліджуючи політичну культуру, не можна ігнорувати той факт, що вона є специфічною та відмінною від основних характеристик політичної культури інших соціальних груп, а подекуди - цілком альтернативною, через що має бути розглянута в якості окремої категорії. Політична культура пронизує всю сукупність відносин, які складаються між учасниками політичного процесу, здійснює вплив на форми організації державної влади, будову її інститутів, дозволяє ефективно регулювати відносини між державою і громадянським суспільством, забезпечує соціальний консенсус. Політична культура є тим фактором, який може безпосередньо сприяти або перешкоджати демократичному політичному розвитку. Це підтверджує і практика розвинутих демократичних держав, яка показує, що саме демократична політична культура є основою їх стабільності і динамічного функціонування. Розуміння політичного режиму як функціональної характеристики політичної системи, що включає методи і способи політичного владарювання, а також порядок взаємовідносин громадян, суспільства і політичної влади, дає змогу визначити зв’язок політичної культури з режимом та її місце в ньому.Процес переходу до демократії уособлює сукупність декількох стадій розвитку. Але це не робить всі політичні переходи схожими один на одного. Завдання лібералізації і демократизації, проведення політичних та управлінських реформ кожного разу вирішуються по-різному, в різній послідовності та у різні терміни. В нормальному стані суспільства ми маємо справу з консенсусною політичною культурою, коли наявний високий рівень злагоди й більшість членів суспільства позитивно ставиться до його політичних інститутів. Синергетика показує, як можна багаторазово скоротити час і необхідні зусилля й генерувати, через резонансні впливи, бажані і - що не менш важливо - структури, що реалізуються, у складній системі. Нова наука про самоорганізацію та складнощі вбачає синергетичний сенс у цьому древньому уявленні. Особливо важливим такий підхід видається у ситуації зростаючого дефіциту ресурсів - ресурсів часу, матеріалів, можливостей людства. Економія цих ресурсів стає не просто вигідною, але єдино можливим виходом для людства у світлі глобальних проблем. Перехід від недемократичної політичної культури до демократичної - це перехід до автономної участі, яка заснована на можливості вибору і властива розвиненому громадянському суспільству, конкуренції у політиці.
10
Якубова, Л. "Суспільно-політичний простір Криму на периферії "русского мира"". Регіональна історія України, Вип. 12 (2018): 9–31.
Знайти повний текст джерелаДисертації з теми "Політичний простір"
1
Семке, Ніна Миколаївна. "Політична соціалізація як процес формування політичної культури". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2017. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/42501.
Повний текст джерела
2
Онуфрів, С. Т. "Політичний дискурс ЗМІ України у світовому інформаційному просторі". Дис. канд. філол. наук, Львівський нац. університет ім. Івана Франка, 2005.
Знайти повний текст джерела
3
Стогова, О. В. "Особливості змін політичних режимів на пострадянському просторі". Thesis, ЦРОНІ, 2012. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/63666.
Повний текст джерелаАнотація:
Автор розглядає зміни політичних режимів на пострадянському просторі. Аналізує зміни політичних режимів у Росії, Білорусі, Україні. Зроблено висновки про чинники, що визначають ці зміни.Автор рассматривает изменения политических режимов на постсоветском пространстве. Анализирует изменения политических режимов в России, Украине, Белоруси. Делает вывод о факторах, определяющих эти изменения.
The author examines the changes of the political modes on post - soviet space. The changes of the political modes in Russia, Ukraine, Byelorussia are analysed. It made the conclusion about factors which determining these changes.
4
Журбенко, К. О. "Особливості використання простих та складних слів в американському політичному дискурсі". Thesis, Cумський державний університет, 2016. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/49133.
Повний текст джерелаАнотація:
Американський політичний дискурс є специфічним типом спілкування, що характеризується високим ступенем сугестивності, за допомогою якого здійснюється вплив на масову аудиторію. Важливе місце в мовленні американських політичних діячів займає використання різних типів лексики. За своїми словотвірно-структурними особливостями лексика поділяється на два типи: прості та складні слова.
5
Таран, Л. О. "Експліцитний та імпліцитний аналіз лексичних одиниць ЗМІ". Thesis, Сумський державний університет, 2017. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/51724.
Повний текст джерелаАнотація:
Характерною особливістю сучасної політичної лексики є її використання не лише для повідомлення інформації, а й приховування її; вона є не тільки засобом привертання громадської уваги, а й вживається для того, щоб її відвернути або значно послабити.
6
Шалоіменко, Володимир Владиславович. "Феномен політейнменту в українському телевізійному просторі". Магістерська робота, 2021. https://dspace.znu.edu.ua/jspui/handle/12345/5413.
Повний текст джерелаАнотація:
Шалоіменко В. В. Феномен політейнменту в українському телевізійному просторі : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 061 "Журналістика" / наук. керівник А. І. Тернова. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 77 с.UA : Обсяг основного тексту: 77 сторінка. Кількість використаних джерел – 78. Об’єкт дослідження: українські телевізійні програми «Право на Владу» (1+1), #@)₴?$0 з Майклом Щуром (UA:Перший), «П’ята колонка» з Христиною Чернегою (Прямий), рубрика «Влада хохотала» програми «Тема дня» та «Міністерство правди» (Прямий), які були опубліковані з 1 по 31 жовтня 2021 р.Згідно з проведеним дослідженням, ми пропонуємо трактувати поняття «політейнмент» як новітній жанр телевізійної публіцистики, який відображає політичну проблематику в більш легкій, невимушеній структурно-змістовій формі, відповідно до програм розважального формату мовлення. Головною характеристикою для визначення політейнменту як жанру слугувала повна відповідність політичної розважальної тематики в досліджуваних телепрограмах «П’ята колонка», «Міністерство правди» рубрики «Влада хохотала» програми «Тема дня» телеканалу Прямий. Наукова новизна роботи полягає у тому, що: вперше: визначено політеймент як окремий жанр телевізійних програм; подано порівняльну характеристику досліджуваних політичних телепрограм; зібрано, опрацьовано та встановлено рейтинги сучасних політейнмент-програм.
EN : Basic text volume: 77 page. Number of sources used - 78. Object of research: Ukrainian Television Programs "Right to power" (1 + 1), # @) ₴? $ 0 with Michael Rat (UA: First), "Fifth Column" with Christina Chernigov ( Direct), Rubric "Authority of Hokotalala" program "Theme of the Day" and "Ministry of Truth" (direct), which were published from 1 to 31 October 2021, according to the study, we propose to interpret the concept "Politicalization" as the latest genre of television journalism that reflects political issues in a lighter, relaxed structurally content form, according to the programs of the entertainment format. The main thing characteristic to determine polythenement as genre served full Compliance with political entertainment themes in the studied TV programs "Fifth column", "Ministry of Truth" of the heading "Power Hokotala »The theme of the Day of the Day TV channel is straight. Scientific novelty is that: For the first time: a polytype is defined as a separate genre of television programs; a comparative characteristic of the studied political television programs is presented; The ratings of modern polythetic programs are collected and installed.
Книги з теми "Політичний простір"
1
Бондар, Ю. В. Національний інформаційний простір новітньої України: становлення та функціонування у процесі політичної трансформації суспільства. Київ: МАУП, 2007.
Знайти повний текст джерела
2
Мармазов, В. Є. Україна в політично-правовому просторі ради Европи: досвід и проблеми. Київ: Вентурі, 1999.
Знайти повний текст джерела
3
Мармазов, В. Є. Україна в політично-правовому просторі ради Европи: досвід и проблеми. Київ: Вентурі, 1999.
Знайти повний текст джерела
4
Коцур, Віталій Вікторович. Національні меншини України в контексті суспільно-політичних трансформацій 90-х рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст.: монографія. Домбровська Я.М., 2019. http://dx.doi.org/10.31470/natsmenshukr.
Повний текст джерелаАнотація:
У монографії розглянуто багатонаціональний суспільно-політичний, соціокультурний простір України 90-х рр. ХХ – поч. ХХІ ст. у науковому дискурсі вчених, полілозі державних органів і громадських рухів. Проведене комплексне дослідження національних меншин як суб’єкту українського державотворення, визначального чинника соціокультурного поступу, соціально-політичних трансформацій і водночас політичної нестабільності в умовах зовнішньополітичних викликів 90-х рр. ХХ – поч. ХХІ ст., яка наближає українське суспільство до своєрідної точки біфуркації – нового стану, перспективних рішень для розв’язання конфліктних ситуацій. Монографія є першим спеціальним дослідженням історії національних меншин України в контексті суспільно-політичних трансформацій 90-х рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст. з використанням значного масиву історико-політичних матеріалів і введених у науковий обіг архівних документів. Книга розрахована на науковців, викладачів, студентів і всіх, хто цікавиться історією.
5
Трансформація політичних систем на постсоціалістичному просторі. Київ: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2006.
Знайти повний текст джерела
6
Романець, Наталя Радомирівна. «Винні у тому, що… німці»: репресії проти німецької національної меншини Дніпропетровщини (1920–1940 рр.). Дніпропетровська обласна редколегія по підготовці й виданню тематичної серії книг «Реабілітовані історією» ; Вид-во «Монолит», 2017. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4154.
Повний текст джерелаАнотація:
Висвітлено репресії однієї з найбільших національних меншин України – німецької на Дніпропетровщині. Означено основним інструментом масової колективізації в німецьких колоніях було розкуркулення, механізм здійснення якого був визначений низкою політичних і законодавчих актів ; родини переселяли до спеціальних куркульських поселень, розташованих на нових, відведених для них за межами колективних господарств ділянках та ін. Проаналізовано наслідки репресій проти німецького населення Дніпропетровської області, засобами терору і депортацій влада «остаточно вирішила» німецьке питання на території Дніпропетровщини, звільнивши простір для поширення так званого «русского мира».
7
Романець, Наталя Радомирівна. «Винні у тому, що… німці»: репресії проти німецької національної меншини Дніпропетровщини (1920–1940 рр.). Дніпропетровська обласна редколегія по підготовці й виданню тематичної серії книг «Реабілітовані історією» ; Вид-во «Монолит», 2017. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3966.
Повний текст джерелаАнотація:
Висвітлено репресії однієї з найбільших національних меншин України – німецької на Дніпропетровщині. Означено основним інструментом масової колективізації в німецьких колоніях було розкуркулення, механізм здійснення якого був визначений низкою політичних і законодавчих актів ; родини переселяли до спеціальних куркульських поселень, розташованих на нових, відведених для них за межами колективних господарств ділянках та ін. Проаналізовано наслідки репресій проти німецького населення Дніпропетровської області, засобами терору і депортацій влада «остаточно вирішила» німецьке питання на території Дніпропетровщини, звільнивши простір для поширення так званого «русского мира».
8
Веремій, І. Г., М. О. Паламарчук, Р. Е. Юлдашев, Н. М. Гавриленко, Г. М. Широкий, Д. М. Серебрянський, О. В. Литвиненко та О. О. Сінайко. Трансформація зовнішньоекономічних відносин України з Російською Федерацією: 2010–2020 роки. Національний інститут стратегічних досліджень, 2021. http://dx.doi.org/10.53679/niss-analytrep.2021.05.
Повний текст джерелаАнотація:
Відносини між Російською Федерацією (РФ) та Україною визначаються насамперед міждержавним конфліктом із збройною складовою в Донецькій та Луганській областях. Спроба незаконної анексії Росією території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя в 2014 р. та їх окупації, збройне протистояння на Донбасі зумовлюють довгостроковий характер міждержавної конфронтації. Цей конфлікт є асиметричним. Для України наслідки протистояння з РФ – життєво важливі, а перебіг конфлікту впливає майже на всі значущі соціальні процеси. Натомість керівництво Росії розглядає Україну переважно одним з полів конкуренції із Заходом задля «утвердження позицій Російської Федерації як одного з впливових центрів сучасного світу». Пострадянський простір визначений пріоритетом зовнішньої політики Росії, водночас більше значення надається співробітництву з державами, які беруть участь у російських інтеграційних проєктах. Стратегією економічної безпеки РФ на період до 2030 року, ухваленою в 2017 р., пріоритетом розвитку російської економіки визначено створення умов для реалізації стратегічних національних пріоритетів РФ. Так констатується підпорядкування економіки реалізації насамперед стратегічних цілей, визначених політичним керівництвом. Економічний тиск Росії, який був важливим інструментом її політики щодо України й до 2014 р., після початку агресії набув якісно нового рівня. Так само як і застосування воєнних інструментів, обмеження українського експорту, припинення транзиту українських товарів російською територією, спрямоване, зокрема, на виснаження економічних ресурсів України та обмеження її розвитку, а також примушення політичних лідерів нашої держави до прийняття вимог Кремля. Російська Федерація продовжує докладати зусиль для максимального послаблення залежності від економічної співпраці з Україною. Йдеться про зменшення ролі України як транзитної держави для експорту російських енергоносіїв, розірвання усталених коопераційних зв’язків, насамперед у сфері військово-промислового комплексу. Російська політика практично не зважає на інтереси російського бізнесу, які зберігаються на території України, попри суттєве зменшення відповідної активності порівняно з максимальними рівнями, досягнутими на початку 2010-х років. Головним пріоритетом є прагнення утримати Україну в орбіті свого впливу, що в майбутньому має забезпечити компенсацію нинішніх втрат, зокрема й економічних.
9
Аналітична доповідь до щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України. Національний інститут стратегічних досліджень, 2021. http://dx.doi.org/10.53679/niss-analytrep.2021.24.
Повний текст джерелаАнотація:
Історія незалежної України – складний шлях усвідомлення нею власних національних інтересів, обстоювання державного суверенітету, виборювання гідного місця в Європі та світі. Перед новою незалежною державою постали безпрецедентні за складністю і масштабами завдання перетворення: • «радянської людини», ізольованої «залізною завісою», на українця, відкритого до Європи і світу; • тоталітарного суспільства, в якому людина була гвинтиком державної машини, на громадянське суспільство, яке поважає права і свободи кожної людини; радянського авторитаризму ‒ на сучасну європейську демократію; • планово-адміністративної економіки як частини єдиного народногосподарського комплексу СРСР, заснованої на державній власності, на сучасну ринкову економіку на основі приватної власності; • УРСР на незалежну Україну. За 30 років замість диктатури комуністичної партії і декоративної системи рад створено систему державної влади, ґрунтовану на поділі на законодавчу, виконавчу і судову, визнане й гарантоване місцеве самоврядування. Триває реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади, завданнями якої, поміж іншого, є забезпечення доступності публічних послуг та підвищення їхньої якості, досягнення оптимального розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади. Україна – одна з небагатьох країн пострадянського простору, в якій відбувається періодична зміна політичної влади як у спосіб виборів, так і під тиском масових протестів. За Індексом демократії (Democracy Index) британської дослідної компанії The Economist Intelligence Unit Україна у 2020 р. посіла 79-те місце із 167 країн світу. Розвивається громадянське суспільство. Зростає довіра до громадських організацій та волонтерського руху. Зміцнюється партнерство громадянського суспільства з органами влади, що сприяє прозорості та підзвітності державних органів, розвитку діалогу у суспільстві. Завдяки сучасним інформаційним технологіям поліпшується доступ громадян до публічних послуг. Стратегічним курсом України є європейська та євроатлантична інтеграція, набуття повноправного членства в Європейському Союзі та НАТО.
Тези доповідей конференцій з теми "Політичний простір"
1
Дяченко, Данило. "РЕЦИПРОКАЛЬНІСТЬ СОЦІАЛЬНОГО ПОРЯДКУ ТА ПОЛІТИЧНОГО ПРОСТОРУ: АНАЛІЗ ПРИКЛАДУ ЕВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ". У ТРАНСФОРМАЦІЯ СУСПІЛЬНИХ НАУК: СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ, ЛІНГВІСТИЧНИЙ, ПОЛІТИЧНИЙ ТА IT-ВИМІРИ. Міжнародний центр наукових досліджень, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/11.09.2020.07.
Повний текст джерела
2
Анісімович-Шевчук, О. З., та С. М. Матвієнків. "ПОЛІТИЧНА КОМУНІКАЦІЯ: ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ". У POLITICAL SCIENCE, PHILOSOPHY, HISTORY AND SOCIOLOGY: DEVELOPMENT AREAS AND TRENDS IN UKRAINE AND EU. Baltija Publishing, 2020. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-588-91-4-28.
Повний текст джерелаЗвіти організацій з теми "Політичний простір"
1
Явір, В. В. Жаргонізований дискурс: духовний занепад чи норма? Криворізький державний педагогічний університет, 2009. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/5161.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йдеться про суспільно-політичні процеси кінця ХХ - початку ХХІ століття, які сприяли активізації усно-розмовних дискурсів у системі української національної мови. Акцентується на тому, що вербальна свобода в суспільстві призводить до невиправданого проникнення жаргону через розмовну мову на сторінки преси, на телебачення, у радіоефір і неминуче спричиняє руйнацію нашого духовно-культурного простору.
2
Лобанова, Алла Степанівна. Сила і слабкість соціального контролю в умовах криз і військових конфліктів: український контекст. Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2017. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/2927.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено авторське бачення ролі соціального контролю в сучасному суспільстві, зокрема прояву його сили і слабкості в періоди криз і військових конфліктів. Обґрунтована думка про те, що розбалансування його інституціонального механізму в умовах сучасного суспільства пов’язується з нехтуванням політичними акторами демократичних принципів розвитку суспільних процесів. Послуговуючись науковими ідеями Ж. Лакана, Р. Барта і української дослідниці О. Зубарєвої, автор розвиває наукове положення про те, що у суспільстві постмодерну соціальний контроль змінює межі і простір свого існування, набуваючи тотожності з дискурсом, оскільки його ядром стає мова, як «загальнообов’язкова форма примусу» (Р. Барт). Підкреслено, що в умовах криз і військових конфліктів суспільний (загальновизнаний) механізм соціального контролю втрачає свою силу регуляції, оскільки в окремих територіальних чи соціальних локаціях набувають значущості нові маркери його дискурсу, а саме псевдоцінності, квазінорми, соціальна псевдогра, міфологізація образів, ідеалів, реформ, піднесення влади псевдоавторитетів, псевдосимволів, симулякрів тощо, які, власне, є складовими соціальної мімікрії. Внаслідок цього створюється псевдоінституціональний механізм соціального контролю, культурні правила, цінності і соціальні норми якого не мають нічого спільного з загальнолюдськими цінностями, а лише імітують їх, маскуючи за «іррелевантними мемплексами» (Ю. Полулях).