Добірка наукової літератури з теми "Польські і українські заклади вищої освіти"

Актуальність дослідження визначається потребою українського суспільства у вивченні та використанні позитивного досвіду застосування дистанційного навчання у процесі підготовки педагогічних кадрів для системи професійної освіти у Республіці Польща. Мета – виявити пріоритети політики Європейського Союзу у сфері інформатизації освіти в контексті реалізації програми "Освіта та професійна підготовка 2020"; проаналізувати особливості застосування дистанційного навчання у польській вищій школі; розробити рекомендації щодо використання її досвіду для модернізації української системи освіти. Методи: аналіз нормативно-правової бази інформатизації вищої і базової середньої освіти у Республіці Польща – для з’ясування стану дослідженості проблеми професійної підготовки майбутніх учителів професійних технічних предметів в університетах Республіки Польща; анкетування студентів – для виявлення ставлення студентів закладів вищої освіти України та Польщі до використання дистанційного навчання у їхній професійній підготовці. Результати: характеризується Європейська стратегія інформатизації освіти, аналізується нормативно-правова база інформатизації вищої і базової середньої освіти у Республіці Польща, розглядається польський досвід стандартизації цифрової компетентності майбутніх учителів професійних технічних предметів і розвитку їх готовності до використання технологій дистанційного навчання; здійснено порівняльний аналіз результатів опитування польських і українських студентів щодо їх ставлення до використання технологій дистанційного навчання в професійній підготовці майбутніх педагогічних кадрів для закладів професійної освіти. Висновки. У результаті дослідження були виявлені такі пріоритети політики Європейського Союзу у сфері інформатизації освіти в контексті реалізації програми "Освіта та професійна підготовка 2020": формування готовності вчителів і викладачів до інформатизації освіти та стандартизації їхньої цифрової компетентності; використання цифрових технологій в освітньому процесі; створення курсів дистанційного навчання для викладачів; технологізація та інтернаціоналізація європейської вищої освіти; розвиток онлайн-програм підвищення кваліфікації викладачів з окремих дисциплін. Проаналізовано особливості застосування технологій дистанційного навчання у польській вищій школі, зокрема під час пандемії коронавірусу. Розроблено рекомендації щодо використання польського досвіду застосування технологій дистанційного навчання у підготовці майбутніх учителів професійних технічних предметів для модернізації української системи освіти.

Стаття присвячена порівняльному аналізу розвитку приватної вищої освіти в Україні та Польщі у період демократизації, а саме з 1990 по 2010 рік, часу, коли обидві країни зазнали трансформаційних процесів, які були зумовлені необхідністю створення нового демократичного законодавства та нових ринкових умов. Автори навели коротку компаративну характеристику історичних та соціальних передумов формування приватної вищої освіти в Україні та Польщі. Зазначено необхідність вивчення та аналізу польського досвіду розвитку приватних закладів вищої освіти. Вивчено та проаналізовано праці відомих польських та українських учених із цієї проблеми з метою обґрунтування теоретичних, методологічних та законодавчих засад розвитку приватної вищої освіти в обох країнах. Наведено динаміку розвитку українських та польських недержавних вищих навчальних закладів упродовж періоду демократизації, враховуючи кількість закладів вищої освіти та студентів, які там навчалися. Беручи до уваги кількісні показники, законодавчі зміни в системі освіти країн, їх соціальні та політичні особливості, автори визначили три різні етапи розвитку приватних закладів вищої освіти в Україні та Польщі та охарактеризували їх. Встановлено, що на останньому етапі система приватної вищої освіти в обох країнах була добре організована та стабілізована, досягнувши найвищих показників. Виокремлено не лише спільні, але й відмінні характеристики приватної вищої освіти у двох країнах протягом трьох визначних етапів розвитку. Наведено структурно-функціональні особливості приватних вищих навчальних закладів та охарактеризовано особливості приватних вищих навчальних закладів України та Польщі щодо типів навчальних закладів, кількості студентів, форм отримання освіти та напрямів підготовки фахівців. Сформульовано пропозиції щодо можливих шляхів адаптації польського досвіду приватної вищої освіти в Україні, висвітлено перспективні напрями розвитку недержавних закладів вищої освіти, а також надано пропозиції щодо майбутніх досліджень у галузі розвитку приватної вищої освіти.

Бажання України потрапити до Європейського Союзу вимагає від неї кардинально змінити власну систему освіти, в тому числі й вищу. Тому публікація присвячена аналізу процесу професійної підготовки майбутніх учителів математики зарубіжних країн (Польща, Болгарія, Великобританія), зокрема, розвитку творчості майбутніх учителів, оскільки система освіти України не може в повному обсязі розв’язувати завдання і проблеми, що виникають під час організації освітнього процесу відомими і звичними способами. Тому є необхідним врахування навчальних і культурних потреб молоді, можливостей використання в освітньому процесі різноманітних інновацій, а також міжнародного педагогічного досвіду. У зв’язку з цим, основним завданням статті є з’ясування стану професійної підготовки майбутніх учителів математики в Польщі, Болгарії й Великобританії, зокрема з питань розвитку їхньої творчості. У статті представлений аналіз навчальних планів окремих педагогічних закладів вищої освіти окреслених країн, компетентностей, набутих випускниками педагогічних університетів. Порівняння процесу фахової підготовки польських і українських здобувачів показало, що найсуттєвішою є відмінність в годинах, відведених на математичну підготовку майбутніх учителів математики. Крім того, практична підготовка здобувачів частково відрізняється, і майбутні вчителі математики в Польщі, навчаючись у закладах вищої освіти, отримують основи розвитку творчості, оскільки серед знань і компетентностей прослідковується розвиток окремих особистісних творчих якостей особистості педагога, визначених у межах нашого дослідження. Майбутні вчителі математики в Болгарії та Великобританії, які навчаються у закладах вищої освіти, також отримують основи творчого розвитку, але фрагментарно, не систематично, оскільки серед знань та компетентностей також простежується розвиток окремих особистісних творчих якостей педагога.

У статті описано походження терміна «консерваторія», згадано відкриття перших консерваторій у ХVІ столітті на території сучасної Італії. Відзначено трансформацію консерваторій у заклади вищої освіти, що діють за університетським принципом, на відміну від середньовічної системи «майстер – підмайстер». Описано першу спробу відкриття консерваторії в Україні у місті Кременчук у кінці XVIII століття, тобто ще до появи перших консерваторій на територіях країн, до складу яких входили українські землі у ХІХ столітті. Відзначено спільні тенденції розвитку професійної музичної освіти на українських землях у складі Австро-Угорщини та Російської імперії, появу музичних товариств, що сприяли відкриттю музичних училищ у Львові, Києві, Харкові, Одесі в ХІХ столітті. Простежено, як на базі цих навчальних закладів згодом було відкрито консерваторії. Описано становлення за радянських часів системи професійної музичної освіти, де найвищими ланками були консерваторії Києва, Харкова, Одеси, Львова. Виявлено позитивні та негативні риси централізації та уніфікації системи музичної освіти. Охарактеризовано шляхи розвитку вищої музичної освіти за часів незалежності, описано труднощі впровадження дворівневої системи вищої освіти. Описано процес зміни статусів та назв навчальних закладів, що в результаті привело до заміни консерваторій на університети та академії. Описано відкриття нових навчальних закладів, що надають вищу освіту в галузі музики, у великих містах України. Зроблено висновок про те, що діяльність сучасних українських закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку музикантів, має в основі усталену систему музичної освіти українських консерваторій, яка спирається на багатовікові традиції західноєвропейської системи професійної музичної освіти.

Метою наукової статті є з’ясування інтенцій українських студентів у період карантинних заходів щодо протидії розповсюдження пандемії Covid-19 та порівняння їх з інтенціями польських студентів, а також окреслення шляхів запобігання деструктивним настроям молоді в кризових епідеміологічних ситуаціях.У дослідженні використана авторська методологія польського соціолога професора П. Длугоша, яка зреалізована для опитування студентів Краківського Університету, а її адаптована версія – для опитування українських студентів 28 закладів вищої освіти України (25.03.2020-06.04.2020).Для вирішення цілей наукової роботи було уточнено поняття «інтенцій»; обґрунтовано їх базові індикатори та верифіковано їх у соціологічному вимірі наявного рівня і характеру інтенцій українських і польських студентів у критичній ситуації жорсткого карантину щодо протидії пандемії Covid-19.У роботі презентовано результати опитування українських студентів, порівняно із польськими студентами; з’ясовано, що інтенції українських і польських студентів практично ідентичні і носять у більшості з них конструктивний і оптимістичний характер; доведено, що вони виявляються через суб’єктивну оцінку розуміння ними критичності ситуації, потребу в систематичному оновленні інформації про стан розповсюдження захворюваності на коронавірус та протидії йому, здатність саморефлексувати і покладатися на власні сили у протистоянні з пандемією, умотивованість не піддаватися песимістичним настроям і відшукувати засоби підтримки доброго самопочуття у період карантину.Разом з тим з’ясовано, що третина українських і 40 % польських студентів відчувають сумнів у своїх силах і можливостях самостійно протистояти наслідкам пандемії і звертаються за допомогою до близьких людей або до вищих сил (Бога), а кожний десятий респондент відчуває панічні настрої стосовно існуючих загроз пандемії.У роботі окреслено дієві шляхи формування конструктивних інтенцій у студентів та молоді і перспективні напрямки подальших соціологічних досліджень з цієї проблематики. Стаття емпірична.

Розглянуто проблему управління внутрішніми ризиками, які впливають на українські навчальні заклади. Проаналізовано існуючі вну- трішні виклики та ризики в системі вищої освіти України. Розкрито сут- ність кластерного підходу, який на сьогодні є доволі ефективним засобом подолання проблем економічного механізму державного управління в сис- темі реформування та розвитку вищої освіти. Визначено, що однією з найбільш складних і важливих проблем внутріш- ніх ризиків виступає кадровий ризик. Вирішення цієї проблеми приведе до посилення конкурентоспроможності вищих освітніх закладів та ефективнос- ті усього освітнього процесу загалом. Доведено, що управління внутрішніми ризиками є важливим питаням, яке має вирішуватися не лише з навчальним закладом, а й усією системою осві- ти країни. Підкреслено важливість підвищення освітніх послуг за допомогою досягнення оптимального стану внутрішнього середовища освітньої устано- ви. Управління внутрішніми ризиками вищого навчального закладу має базуватися на загальноприйнятих підходах, враховувати специфіку сфери освіти та конкретну класифікацію ризиків і викликів. Досліджено особливості кластерного підходу в освіті. Визначено, що клас- терний підхід забезпечує концентрацію управлінських зусиль освітніх уста- нов на рішення виховних завдань, тим самим сприяючи зниженню внутріш- ніх ризиків у вищому навчальному закладі. Обґрунтовано, що впровадження кластерного підходу в діяльність освітнього закладу буде підвищувати якість та соціальний статус професійної освіти, а також підвищувати потребу ви- пускників на ринку праці. Сучасний розвиток системи освіти передбачає врахування положень ри- зик-менеджменту, спрямованого на подолання наявних внутрішніх проблем та викликів, тим самим забезпечуючи інноваційний розвиток вітчизняних університетів й підвищуючи конкурентоспроможність вітчизняної освіти на світовому ринку.

У повідомленні репрезентовано результати Міжнародного круглого столу «Якість сучасної освіти в контексті постнекласичної парадигми: методологія, теорія, практика» («Jakość współczesnej edukacji w kontekście postnieklasycznego paradygmatu: metodologia, teoria, praktyka»), ініційованого Національною академією педагогічних наук України, Відділенням професійної освіти і освіти дорослих НАПН України та Харківським національним педагогічним університетом імені Г.С. Сковороди. Захід відбувся 8-9 листопада 2021 року на базі ХНПУ імені Г.С. Сковороди за участю українських і польських дослідників, зокрема представників Академії спеціальної педагогіки ім. Марії Ґжеґожевської у Варшаві та Державного інституту ім. Стефана Баторія у Скєрнєвіцах (Республіка Польща). Програму заходу зреалізовано у межах презентації учасників Міжнародного круглого столу «Сучасний стан та стратегія розвитку закладів вищої педагогічної освіти і наукових установ», панельних дискусій: «Критерії якості сучасної освіти в контексті постнекласичної парадигми» та «Порівняльний аналіз інклюзивної освіти в Україні й Республіці Польща», а також презентації «Постнекласична парадигма в освітньому просторі України: перший національний технопарк з підвищення якості освіти».Зазначено, що в контексті постнекласичної парадигми освіти як філософії освіти ІІІ тисячоліття якість освіти визначають ключовим чинником інноваційного поступу суспільства та життєвосмисловим орієнтиром розвитку особистості. Учасники Міжнародного круглого столу також дійшли висновків, що, попри особливості організації інклюзивного навчання в окремих країнах, у цілому наявні глобальні виклики, що потребують негайного розв’язання, передусім щодо утвердження формування толерантного ставлення до осіб з особливими потребами.

Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню онімів на позначення закладів освіти. Попри відносно велику кількість праць у галузі ергонімії за останнє десятиліття, досі практично відсутні дослідження, присвячені найменуванням некомерційних організацій, зокрема, освітньої сфери. Вивчення онімів на позначення закладів освіти досі є далеко не повним; зокрема відсутні розвідки, які торкалися б аспектів творення найменувань закладів освіти в українській та польській мовах. Ці та низка інших аспектів і зумовлює актуальність теми дипломної роботи. Мета дипломної роботи – проаналізувати структуру та окреслити специфіку перекладу найменувань закладів вищої освіти в українській та польській мовах.