Добірка наукової літератури з теми "Передвиборні кампанії"

Проблема правового регулювання політичної реклами в мережі Інтернет є актуальною і такою, яка вимагає якнайшвидшого вирішення на правовому рівні. Метою статті є проведення комплексного та системного аналізу соціальних мереж як інструменту передвиборної агітації та вироблення пропозицій щодо удосконалення правового регулювання їх використання.Наукова новизна полягає у наданні дієвих пропозицій щодо удосконалення правового регулювання соціальних мереж в передвиборній агітації шляхом внесення змін до законів України «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України».Висновки. У процесі дослідження, по-перше, розкрито роль соціальних мереж у передвиборній кампанії. Соціальні мережі все активніше використовуються у політичній комунікації як громадянами, так і політичними інститутами. Можна стверджувати, що сьогодні саме ці майданчики обумовлюють розширення політичного дискурсу в інтернет-просторі. По-друге, визначено активні соціальні мережі, а також проаналізовано передвиборну агітацію в Україні. Вперше активно політики почали використовувати соціальні мережі у передвиборчих агітаціях у 2014 р. Роль мереж з того часу лише збільшується, а політичні сили не лише використовують їх, а й зловживають ними. По-третє, використання соціальних мереж у передвиборній агітації має і свої недоліки, основним є недостовірна інформація, яку розповсюджують боти. Тому пропозиції щодо удосконалення правового регулювання передвиборної агітації в соціальних мережах, а саме – зміни до законів України «Про вибори Президента України» та «Про вибори народних депутатів України», що регулюють діяльність політиків у соціальних мережах, повинні стосуватися: заборони використання ботів, чіткого визначення строків проведення агітації у соціальних мережах, ідентифікування політичної реклами.

Підводяться підсумки безпекової політики британського коаліційного уряду Д. Кемерона (2010-2015); доведено, що політичним силам консерваторів та ліберал-демократів для проведення одностайного курсу у сфері нацбезпеки потрібно було йти на компроміси, а також аналізується проблематика безпекової стратегії на парламентських виборах 2015 р., зокрема, проводиться порівняльний аналіз положень сучасної безпекової стратегії провідних партій Великобританії. Передвиборча кампанія 2015 р. стимулювала активні дискусії з питань безпеки, а відповідні розділи були включені у передвиборчі маніфести усіх ведучих британських політичних партій. В умовах виникнення нових викликів та загроз, трансформації системи міжнародної безпеки, питання безпекової політики часто стають об’єктом уваги британської спільноти та експертів. Відсутність міжпартійного консенсусу по більшості положень безпекової стратегії Великобританії у ході передвиборчої кампанії 2015 р. роблять дискусії про перспективи британської безпекової політики ще більш актуальними. У ході передвиборчої кампанії практично не по жодному аспекту безпекової проблематики не було міжпартійної єдності. Насамперед, лейбористи, ліберал-демократи, ШНП і партія «зелених» зробили заяву про готовність розвивати співробітництво з ЄС, а консерватори та ПНОК виявилися на боці євроскептиків. Думки партій розділилися також з питань проведення військових операцій за кордоном, фінансування й чисельності збройних сил.

У статті розглянуто безпосередній вплив передвиборної агітації на реалізацію принципу чесних виборів. Проаналізовані актуальні виклики виборчих кампаній 2019 року: недобросовісна конкуренція, неврегульованість агітації, маніпулятивна боротьба. З'ясовано, що підходи до передвиборної агітації за роки незалежності фактично залишилися незмінними (прямий і непрямий підкуп виборців, застосування адмінресурсу, передчасна агітація). Встановлено, що чинні законодавчі механізми боротьби з порушеннями потребують зміни, особливо в частині фінансування агітаційної діяльності.

У статті здійснено аналіз ключових гасел, які активно використовувались у виборчій кампанії Президента України 2019 р. До уваги взято програми, у яких відображено реальні політичні вимоги та популістські гасла. Вивчення популізму актуалізується наявністю соціального замовлення від зацікавлених суб’єктів політичної дії, які застосовують популізм для реалізації своїх програм та в боротьбі за владу. У сучасних умовах політичне гасло лідера відіграє надзвичайно важливу роль у процесі передвиборчої боротьби за владу. Гасло займає провідну нішу у виборчих технологіях і забезпечує успіх політичного лідера у веденні виборчої кампанії. Як свідчить досвід останніх виборчих кампаній, політичне гасло досить часто асоціюється з популізмом або стає популістським гаслом Разом із цим актуальна сьогодні в Україні популістська категорія «народу», носія всіх чеснот, найвищої цілі та мірила добра й зла, веде свій родовід ще від українського національно-демократичного руху ХІХ ст., із його виразно народницькими рисами. Новітній український національний рух певною мірою перейняв її як частину інтелектуальної спадщини від своїх історичних попередників, тим більше, що вона, як зазначалося вище, виявилася потрібною в роки вирішальної атаки на комуністичний режим. Акцентовано, що популістські гасла у виборчі кампанії на пост Президента України 2019 р. сприймається, по-перше, як іноді спланована політична дія, за допомогою якої певна політична партія чи група політичних лідерів свідомо провокує та включає значну частину мас для втілення своїх маніпулятивних дій і реалізацію політичних технологій заради здобуття влади. А по-друге, політична еліта вдало використовує національні образи, ідеї, символіку, щоб утвердити це у свідомості більшої частини свого електорату й узяти під контроль політичну ситуацію в країні. Останнім часом спостерігаємо на полі українського електорату, де з боку як опозиційних партій, так і провладних усі готуються до виборів-2020 р., забуваючи свої передвиборчі обіцянки та програми. Вибори в Україні втрачають значення механізму ствердження стандартів відповідальної державної політики. Це також є свідченням слабкості політичних партій, адже саме вони мають бути зацікавлені в зміцненні такого інституту демократії, як вибори, оскільки вибори дають змогу політичним партіям реалізувати себе. Виборча система й надалі залишається фактором соціально-політичної напруженості, провокує політичні сили використовувати регіональні відмінності як інструмент політичної боротьби

У статті розглянуто етапи еволюції суспільства від аграрного до інформаційного. Зазначено, що важливою характеристикою інформаційного суспільства є збільшення кількості засобів масової комунікації, які дозволяють користувачеві обирати потрібний канал інформації, зокрема інтернет-сайти, інтер-нет-телебачення, інтернет-радіо, соціальні мережі тощо. Ці засоби використовують політтехнологи, які розробляють і впроваджують різні технології у виборчий процес. У статті говориться про те, що виборчі технології становлять невід'ємну складову частину політичного життя сучасного суспільства, вони відіграють значну роль у формуванні політичних процесів та інститутів у політичній системі, а виборчі кампанії посіли місце важливої складової частини політичного життя українського суспільства. Проаналізовано сучасні виборчі кампанії, які показують, що в сучасних аспектах суспільного життя України передвиборча боротьба стає все інтенсивнішою, оскільки все більше передвиборчих кампаній будуються на застосуванні виборчих технологій із використанням інформаційних ресурсів, що підвищує шанси кандидата на перемогу. Сучасні інформаційні технології дозволяють політикам-кандидатам регулювати свої можливості під час комунікації з виборцем та вимагають здійснити конкретні кроки в досягненні політичної мети. У статті розкривається еволюція виборчих технологій, які пройшли газетний, телевізійний та цифровий шляхи розвитку. Додавання інформаційної складової частини у виборчі технології дозволило їм перетворитися на потужну частину виборчих засобів, які все більше використовують інформаційні технології в боротьбі за владу. Зазначено, що в сучасних реаліях боротьба за владу ведеться не стільки через конкуренцію політичних партій та передвиборчих програм, скільки через боротьбу віртуальних образів, які створюються інформаційними технологіями, що застосовуються у виборчому процесі. Останні виборчі перегони в Україні й інших державах доводять ефективність застосування інформаційної складової частини під час виборів. У висновках наголошено на важливості дослідження виборчих технологій та інформаційних можливостей у сучасній політичній науці, оскільки вони як складник виборчих процесів істотно впливають на розвиток процесів державотворення.

Висвітлюється проблематика мовного питання в політичному дискурсі, його актуальність та місце в передвиборчих програмах кандидатівна виборах 2019 року. Проаналізована ситуація, яка склалася навколо мовноїполітики в попередні роки та її місце в передвиборчих програмах 2019 року.Розглянуті такі категорії як «виборчі технології», «мовна політика», «передвиборча програма». З’ясовано, що мовне питання й досі є актуальнимта не зникає з порядку денного української політики, хоча його роль і дещозмінилася

Передвиборча кампанія – це проміжок часу, протягом якого політичні суб’єкти (особи, партії, суспільні організації) повинні постати перед виборцем, привернути до себе їх увагу і заохотити проголосувати за кандидата тієї чи іншої політичної орієнтації, який обіцяє своєму електорату певні соціальні переваги. З лінгвістичної точки зору, передвиборча кампанія – складна комунікативна подія, що відбувається між адресантом та адресатом у процесі комунікативної дії у різних контекстах. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34631

2010-й – рік виборів президента України. 17 січня відбувся перший тур, у якому змагалися 18 кандидатів. До другого туру вийшли Ю. Тимошенко та В. Янукович. Майже вся країна спостерігала, вболівала і брала участь у цих політичних перегонах. Як цей процес висвітлювала обласна газета «Сумщина» й присвячене дослідження. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/12681

Бавикіна А. А. Мовне маніпулювання в англомовних ЗМІ (на матеріалі висвітлення президентської передвиборчої кампанії у США 2020 р.) : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 035 "Філологія" / наук. керівник М. В. Залужна. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 55 с.
EN : The work is presented on 55 pages of printed text. The list of references includes 48 sources. After a detailed research and analysis, we found that manipulation is a hidden influence on people through the programming of their behavior. The main task of manipulation is to change people's thoughts, motivations and goals in the right direction. The main ways of language manipulation in the mass media are lexicasemantic, syntactic and stylistic methods of language manipulation. In general, language means of influence have always been an integral part of political discourse, as politicians try to implement their intentions by any means during the election. After studying the public speeches of American presidential candidates, it was found that they use some of the same linguistic technologies of influencing citizens' consciousness, such as: strategies of “identification”, “friend-or-foe”, “discrediting power”, “public humiliation” and others. The main difference between the speeches of leaders is the emotional color, for example, Joe Biden focuses on negative events, trying to condemn the achievements of his predecessor. He often turned to metaphors, but less to euphemisms, terms, antitheses, and generalizations. And incumbent President Donald Trump is trying to deliver unsatisfactory results, calling them useful experiences and, calling for unity, promises not to stop there and continue to develop the country. The most common method of manipulation is metaphor, less terminology, euphemisms and replacement of the positive construction with a negative one. Thus, we found that both candidates have in their arsenal a sufficient stock of language manipulation techniques. The enormous variability of methods and ways of their implementation are difficult to study in detail not only the speeches of presidents, but also political manipulations in general, which confirms the relevance of further research on selected issues.
UA : Робота викладена на 55 сторінках друкованого тексту. Перелік посилань включає 48 джерел. Об’єкт дослідження: промови американських кандидатів у президенти Дональда Трампа та Джо Байдена. Мета роботи: комплексне дослідження технологій та інструментів мовного маніпулювання у виступах Джо Байдена та Дональда Трампа під час передвиборчої кампанії у США у 2020 році. Теоретико-методологічні засади: складають праці вчених, які досліджували мовну маніпуляцію та її технології, такі як О. Г. Руда, М. О. Зайцева, В. В. Зірка та інші. Отримані результати: Досліджуючи текстові повідомлення публічних виступів американських кандидатів у президенти було виявлено, що вони використовують деякі однакові мовні технолгії впливу, до таких відносимо: стратегії «ідентифікації», «свій-чужий», «дискредитування влади», «публічне приниження» та інші. Джо Байден концентрується на негативних подіях, намагаючись обмовити досягнення попередника. В свою чергу, діючий президент Дональд Трамп намагається вигідно подати незадовільні результати, називаючи їх корисним досвідом та, закликаючи до єднання, обіцяє не зупинятися на досягнутому і продовжити розвивати країну. Отже, можемо зробити висновок, що обидва кандидати у президенти мають в своєму арсеналі достатній запас мовних прийомів маніпуляції.